Українською | English

BACKMAIN


УДК  336.711.65

 

А. І. Лехіцький,

Радник Голови правління  ПАТ «Банк Альянс»

Б. В. Серотюк,

Здобувач Національної академії управління

 

ВЗАЄМОДІЯ СИСТЕМИ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ З ДЕРЖАВНИМ РЕГУЛЮВАННЯМ

 

A. I. Lehitskij,

advisor of Board CEO in PJSC “Bank Alliance”, Kiev, Ukraine

B. V. Serotiuk,

Applicant National Academy of Management

 

INTERACTION OF COMMERCIAL BANK`S ANTICRISIS MANAGEMENT SYSTEM WITH THE STATE REGULATORY

 

Детерміновано основні проблеми в банківській системі що провокують кризові явища та падіння платоспроможності комерційних банків. У статті проведено огляд теоретичних підходів по визначенню державного регулювання в рамках антикризової стратегії банків та їх підтримки регулятором. Проведено порівняльний аналіз думок провідних науковців щодо поширення кризових станів в банківській системі.

 

The major problems in the banking system that provoke crisis phenomena, which reduce commercial banks` solvency, were determined in the article. The article also reviews the theoretical approaches to the definition of state regulation within the framework of the banks` crisis strategy and their support by the regulator. A comparative analysis of the opinions of leading scientists concerning in the questions of crisis conditions in the banking system has been carried out.

 

Ключові слова: комерційний банк, державне регулювання, система антикризового менеджменту, стимулювання, державна підтримка, контролінг.

 

Keywords: commercial bank, state regulation, crisis management system, stimulation, state support, controlling.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. На сучасному етапі розвитку банківської системи найбільш пріоритетною характеристикою функціонування фінансових установ є здатність ефективно протидіяти загрозам щодо порушення платоспроможності та похідним проблемам з відповідності нормативним вимогам регулятора в рамках своєї діяльності.

Ланцюг взаємовідносин між комерційним банком та регулятором в особі Національного банку України носить характер системного пруденційно-моніторингового функціонування та оперативного контролінгу  в рамках заданої системи співпраці.

Протягом 2014-2016 років широке проникнення фінансових криз на мікро та макро рівнях до банківських установ стало звичайним явищем в національній банківській системі, тому термінологічні основи процесу антикризової діяльності банку набуває додаткової актуальності та має бути удосконалене в процесі стабільної та успішної діяльності будь-якої фінансової установи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Суттєвий внесок в дослідження процесів щодо державного регулювання економіки загалом та підтримки банківської системи в умовах кризи, як її складової внесли вітчизняні вчені: Афанасьєва О. Б., Котенко О.О, Д’яконова І.І., Малиновський В. Я., Гетманцев Д. О., Михасюк І. Р., Орлюк О.П., Картоша Л.В., Міщенко В.І., Хаб’юк О. та інші.

Метою статті є проведення огляду теоретичних підходів щодо взаємодії системи антикризового менеджменту комерційного банку з принципами державного регулювання банківської системи.

Виклад основного матеріалу. Вітчизняна банківська система потребує постійної державної підтримки, яку потрібно оцінювати та аналізувати комплексно, поєднавши системний та інституційний підходи.

Реалізація заходів з реінжинірингу комерційних банків в рамках проведення ризикової діяльності в середовищі є значним викликом через недосконалу нормативно-методичну базу більшості банків задіяних в системі функціональної взаємодії між установами з одного боку, та ефективного задоволення клієнтських потреб з іншої сторони.

По суті антикризовий менеджмент є складовою частиною фінансового менеджменту, направлений на стабілізацію фінансового становища, юридичних та капіталотворчих аспектів банківської діяльності з метою захисту інтересів вкладників та акціонерів від дисбалансових станів зовнішнього середовища [1,4].

Поєднання нормативно-регулятивних заходів зі стимулюючими інструментами НБУ надає останньому виключні повноваження по хеджуванню поточних ризиків та підтримки ліквідності банку в рамках внутрішніх договірних умов (строкові угоди з НБУ) та дозволяє здійснювати безпосередній та інклюзивний вплив на фінансові процеси всередині країни.

До основних проблем банківської системи включимо наступні аспекти діяльності що потребують першочергового удосконалення за рахунок саморегулювання та пруденційного втручання в роботу банку:

- генерація фінансовими установами від’ємних капіталів, які роками видозмінюють фінансову звітність, не зобов’язуючи акціонерів вводити живі активи до балансу банку;

- усталеність та помірність розвитку більшості комерційних банків в питаннях розвитку та забезпечення стабільності власної діяльності;

- загальна неготовність до криз та недосконалість практичних  методичних підходів до нівелювання загроз та антикризового менеджменту;

- значна присутність фіктивних операцій на ринку для фінансування нереального сектору економіки та подальшого приховування походження фінансових ресурсів, що наражає банк на зловживання у сфері фінансового моніторингу та провокує загальну дестабілізацію діяльності та обмежуючі заходи з боку НБУ, навіть до виведення з ринку;

- приховування реального фінансового стану по довгостроковим позикам у кредитному портфелі, що не підпадають під належне резервування та наштовхує на потенційні стани нестабільності для установи;

- широке розповсюдження фінансових схем по виводу капіталу з країни через фіктивні договори зовнішньоекономічної діяльності без реальних поставок товарів та послуг з подальшим акумулювання ресурсів в офшорних зонах;

- терміновість та низька ефективність правового регулювання діяльності банків через що захист інтересів фінансової установи є довготривалим юридичним процесом, що характеризується волатильністю та інституціональною залежністю від рішень третіх осіб на свій розсуд (зокрема масове визнання позичальниками кредитних угод недійсними через ряд суб’єктивних факторів);

- застосування «транзитування» коштів в ряді фінансових установ за попередньою змовою  з метою приховування призначень платежів шляхом зміни призначень за товар по різним банкам [4].

Розробка стратегій антикризового менеджменту банку (САМ) є базисом стратегічного планування та бюджетування діяльності банку в рамках даного дисертаційного дослідження.

Проведемо літературний огляд праць вітчизняних та закордонних науковців дозволяє впорядкувати нагальні проблеми за рахунок проведення порівняльного аналізу при поширенні кризових станів в банківській системі.

На мікроекономічному рівні, державної підтримки зазнає окремий елемент банківської системи, який є її неподільною частиною. При цьому установи зі схожими властивостями поєднуються у кластери, які потім сегментуються. На макроекономічному рівні об’єктом досліджень виступає вся сукупність установ, з урахуванням системних тенденцій та чинників.

Малиновський В. Я., визначає державне регулювання - як один з економічних методів державного управління, що являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого, контролюючого і нормативного характеру, які здійснюють законодавчо визначені державні органи та громадські організації з метою стабілізації та пристосування існуючої соціально-економічної системи до постійно змінюваних умов [7].

Михасюк І. Р. наголошує - державне регулювання економіки – це комплекс заходів держави, спрямованих на скерування суб’єктів економічної діяльності в напрямку, необхідному для досягнення поставлених органами державної влади й управління цілей [8].

Загалом державна інвестиційна політика розглядається не просто як сукупність заходів або директивних розпоряджень державних органів влади, а більш широко – як система пріоритетних завдань і механізмів їх реалізації, що дозволяє дотриматися принципу взаємоугодженості та ієрархічної підпорядкованості.

Катроша Л. В. було ретельно проаналізовано сутність поняття державний фінансовий контроль. Під державним фінансовим контролем автор пропонує розуміти – діяльність відповідних, уповноважених законодавчо, державних контролюючих органів, спрямовану на постійному контролі за дотримання норм діючого законодавства в частині формування та використання грошових коштів з метою виявлення та запобігання порушенням у сфері фінансових відносин державних установ, організацій та суб’єктів господарювання з впливовою часткою державної власності, яка ґрунтується на певних функціях і принципах. До таких принципів віднесено:

1. Незалежність контролюючих органів від підконтрольних об'єктів.

2. Узгодженість, системність, плановість і періодичність дій суб’єктів фінансового контролю.

3. Неупередженість, відкритість і прозорість фінансового контролю для підконтрольних об’єктів, суспільства і громадських організацій.

4. Відповідальність за достовірність результатів і зроблених висновків з боку суб’єктів фінансового контролю.

5. Конфіденційність - нерозголошення комерційної, державної, банківської та інших таємниць[5].

Салтикова Г.В. в якості важелів реалізації фінансової політики держави наводить - процентні ставки, норми і нормативи, курсові оцінки, ціни, умови надання субсидій, дотацій та пільг. Наводить наступні інструменти, що використовуються державою в процесі підтримки фінансового сектору - податки, збори, кредит, субсидії, дотації, трансферти, пільги, або навпаки фінансові санкції[11].

Абакуменко О. В. було досліджено теоретичні засади діяльності фінансового ринку України. На думку автора його сутність – це сукупність економічних відносин між продавцями та покупцями, в якості яких виступають певні інститути, з приводу перерозподілу, за встановленими механізмами ресурсів, що здатні генерувати потенційну економічну вигоду в процесі купівлі/продажу фінансових активів, які у даному випадку виступають в якості товару. Основні функції полягають у мобілізації, трансформації та перерозподілі грошових потоків, стимулюванні, координації, підвищенні рівня технологічних і інформаційних процесів, а також підтримці і захисту об’єктів, з яких власне складається ринок [1].

Савченко Т. Г. звернув увагу на досягнення рівноваги у економіці. Під рівновагою грошового ринку пропонується розуміти його стан, що характеризується збалансованістю обсягу та структури попиту і пропозиції грошей, стабільністю та прогнозованістю ринкової кон’юнктури, а також наявністю умов для ефективної взаємодії між учасниками грошового ринку для досягнення їх економічних цілей, зокрема, цілей державної економічної політики. При цьому, механізм впливу банківської системи на рівноважні стани в економіці – це сукупність елементів, що перетворюють імпульси, генеровані банківською системою, та передають їх до мікро- та макроекономічних систем, забезпечуючи вплив даних імпульсів на рівень урівноваженості даних систем. Під імпульсом розуміється прийняття економічних рішень або зміна параметрів внаслідок дії ринкового механізму. Найбільша кількість імпульсів генерується НБУ, який суттєво впливає на інші складові банківської системи. Виділяються такі базові елементи регулювання як - трансфертне ціноутворення, банківський менеджмент, інфраструктура грошового ринку, інструменти грошово-кредитної та валютної політики НБУ [10].

Гетманцев Д. О. наполягає, що головне завдання державного регулювання банківською системою полягає в поєднанні дерегулювання та механізмів забезпечення стабільності функціонування банківської системи для подолання системних прорахунків з ефективним регулюванням та наглядом виконавчих осіб фінансових органів. При цьому можливі підходи у виборі механізмів регулювання залежать від вибору монетарного режиму та режиму валютного курсу.

На думку Хаб’юка О., банківське регулювання – це формування та застосування державою відповідної системи заходів та механізмів для досягнення окреслених цілей (забезпечення стабільної монетарної та грошово-кредитної політики, прогнозованої курсової динаміки, уникнення монополізації, усунення впливу міжнародних негативних тенденцій) [13].

Афанасьєва О. Б. обґрунтовує необхідність формування багаторівневої системи антикризового управління банківською діяльністю. Доводить необхідність розширення дворівневої банківської системи до трирівневої з включенням до діючого ланцюгу «Національній банк України – всі інші банківські установи» ще й Уряду на найвищому рівні. Такий підхід дозволяє усунути законодавчі перепони між фінансовим та реальним секторами економіки та, відповідно, забезпечує системне охоплення антикризовими заходами всі стадії життєвого циклу банків, поєднує заходи державного антикризового регулювання та САМ на рівні окремих банків [2].

Мордань Є. Ю. зазначає  - банківська система, як об’єкт державного регулювання є багаторівневою та складною. Банки як об’єкт державного регулювання на мікрорівні розглядаються як інститут, тобто як клас, безліч організацій які розподілені за показником однорідності. При високому порядку однорідності банків другого рівня доцільним є запровадження уніфікованого державного регулювання тобто ідентичності регуляторних вимог, за середнього рівня однорідності, індивідуального ставлення потребують системно важливі банки та групи банків, виділених за спільними ознаками, і навпаки, за надвисокої неоднорідності банків другого рівня – диференційоване персоніфіковане державне регулювання для кожного банку окремо[9].

Бричко М. М. вибудовує систему взаємовідносин в рамках конкретного банківського інституту, акцентує увагу на концентрації управлінських зусиль у напрямку забезпечення стійкості довготривалих та упорядкованих відносин з принципалами (акціонерами та персоналом банку) з приводу формування статутного капіталу банку, принципалами – вкладниками (суб’єктами господарювання та фізичними особами) з приводу формування капіталу другого рівня та позикового капіталу, агентами першого (персоналом банку) та другого рівнів (суб’єктами господарювання та фізичними особами) з приводу забезпечення інтелектуальним капіталом та розміщення залучених ресурсів відповідно[3].

В рамках підтримки системи управління банківською діяльністю регулятором в особі НБУ, необхідно розробити стратегію послідовного антикризового управління адекватністю банківського капіталу. Виділені три фази формування проблемної заборгованості, а саме: фаза активного кредитування, фаза надмірного незабезпеченого кредитування, фаза посткризового розвитку з негативними очікуваннями. Вже на початку фази активного кредитування потрібно започаткувати превентивну САМ, за такими напрямками:

- оптимізація структури джерел поповнення капіталу;

- формування антикризових важелів щодо структури та розміру банківського капіталу;

- встановлення не тільки кількісних а й якісних обмежень на проведення низки активних операцій;

- коригування системи вимірювання та управління ризиками, що виявлені за результатами стрес-тестування.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

Не дивлячись на значну кількість визначень дефініції “банківське регулювання” чітко виражені спільні риси щодо об’єктів та підходів регулювання. Простежується наявність регулятора, яким є Національний банк, передбачається створення на законодавчому рівні певної системи законодавчих актів та норм функціонування банківської системи, застосовуються комплексні механізми, які призвані не допустити виникнення дестабілізаційних процесів, з метою стабільного і надійного функціонування банківських установ.

Банківське регулювання є багатоаспектною категорією, ключовою функцією якої  взаємна антикризова система заходів, по відношенню до виду  проблематики виступає засобом підтримки з боку держави. Паралельно банківське регулювання розглядається як управлінська діяльність, що має свої методи та форми реалізації.

В рамках САМ передбачається поступове здійснення переходу до реагуючого антикризового управління за визначеними стратегіями:

1. Пасивно-реагуюча за якої - посилити контроль за процесом формування й використання капіталу. З метою виявлення проблем із рівнем ліквідності та капіталізації запровадити систему зовнішнього аудиту в окремих банках. За отримання підтверджуючих сигналів, створити антикризові стабілізаційні фонди, запровадити процедуру рекапіталізації проблемних банків або їх ліквідації;

2. Адміністративно-реагуюча за якої – посилити інститут кураторства НБУ, запровадити процедуру тимчасової адміністрації у банках, що систематично не виконують нормативних вимог. За необхідності створити санаційний банк, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів та націоналізувати окремі проблемні банки.

 

Література.

1. Абакуменко О.В. Інструментарій оцінки стійкості фінансового ринку України / О. В. Абакуменко // Формування ринкової економіки в Україні.– 2013. – Вип.29., Ч.1.–С.3–13

2. Афанасьєва О. Б. Особливості антикризового управління в банках України / О. Б. Афанасьєва // Економічний простір:збірник наукових праць. – No 38.– Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. - С. 89–99

3. Бричко М. М. Системний підхід оцінювання ефективності корпоративного управління як складової управління діяльністю банків в системі фінансових відносин їх стейкхолдерів / М. М. Бричко // Інвестиції: практика та досвід, 2013. – No 19. – C. 53 – 58.

4. Д’яконова І. І. Теоретико-методологічні основи функціонування банківської системи України : монографія / І. І. Д’яконова . – Суми :ВТД «Університетська книга», 2007. – 400 с.

5. Катроша Л.В. Види державного фінансового контролю / Л.В. Катроша // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць : Вип. 36 / Державний вищий навчальний заклад “Українська академія банківської справи Національного банку України” . – Суми : ДВНЗ“УАБС НБУ” , 2012. – С. 194–199.

6. Котенко О. О. Антикризове управління адекватністю банківського капіталу [Текст] : дис. на здоб. наук. ступ. канд. екон. наук : спец. 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит / О. О. Котенко ; ДВНЗ "УАБС НБУ". - Суми : [ Б. В. ], 2014. - 273 с.

7. Малиновський В. Я. / Державне управління: Навчальний посібник.- Вид. 2-ге, доп. та перероб.- К.: Атіка, 2003.- 576 с.

8. Михасюк І. Р. Державне регулювання економіки: [підручник] / І. Р. Михасюк, Л. А. Швайка. – Львів: «Магнолія плюс»; 2006. – 220 с.

9. Мордань Є.Ю. Межі застосування понять “банківське регулювання”та “державне регулювання банківської діяльності” / І.І.Д’яконова, Є.Ю. Мордань // Європейський вектор економічного розвитку : зб. наук. пр. Вип. 1(12) / Дніпропетровський унт ім. Альфреда Нобеля. –Дніпропетровськ, 2012. –С. 66–73.

10. Савченко Т. Г. Структура механізму впливу банківської системи на рівноважні стани у економіці / Т. Г. Савченко // Економіка і регіон. – 2011. – № 4 (31). – С. 53–59.

11. Салтикова Г. Вплив процентної політики держави на розвиток реального сектора економіки України / Г. Салтикова // Галицький економічний  вісник. – 2011. - No 2 (31). – с. 153-157.

12. Примостка Л. О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі : монографія / Л. О. Примостка. – К. : КНЕУ, 2002. – 316 с.

13. Хаб’юк. О. Банківське регулювання та нагляд через призму рекомендацій Базельського комітету: Монографія. – Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260с.

 

References.

1. Abakumenko, O.V. (2013), "Instruments for assessing the stability of the financial market of Ukraine", Formuvannia rynkovoi ekonomiky v Ukraini, vol. 29., part.1, pp.3–13

2. Afanasieva, O. B. (2010), "Features of crisis management in banks of Ukraine", Ekonomichnyi prostir:zbirnyk naukovykh prats, vol. 38, PDABA, Dnipropetrovsk, pp. 89–99.

3. Brychko, M. M. (2013), "System approach to assessing the effectiveness of corporate governance as a component of managing banks' activities in the system of financial relations of their stakeholders", Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 19, pp. 53 – 58.

4. Diakonova, I. I. (2007), Teoretyko-metodolohichni osnovy funktsionuvannia bankivskoi systemy Ukrainy [Theoretical and methodological foundations of functioning of the banking system of Ukraine], VTD «Universytetska knyha», Sumy, Ukraine, p. 400.

5. Katrosha, L.V. (2012), "Types of public financial control", Problemy i perspektyvy rozvytku bankivskoi systemy Ukrainy: zbirnyk naukovykh prats, vol. 36, DVNZ“UABS NBU” , Sumy, Ukraine, pp. 194–199.

6. Kotenko, O. O. (2014), "Crisis management adequacy of bank capital", Abstract of Ph.D. dissertation, 08.00.08 - hroshi, finansy i kredyt, DVNZ "UABS NBU", Sumy, Ukraine, p. 273.

7. Malynovskyi, V. Ya. (2003), Derzhavne upravlinnia [Public Administration], 2nd. ed., Atika, Kyiv, Ukraine, p. 576.

8. Mykhasiuk, I. R. and Shvaika, L. A. (2006), Derzhavne rehuliuvannia ekonomiky [State regulation of the economy], «Mahnoliia plius»; Lviv, Ukraine, p. 220.

9. Mordan, Ye.Yu. (2012), " Boundaries of application of the notions of "banking regulation" and "state regulation of banking activity" ", Yevropeiskyi vektor ekonomichnoho rozvytku, vol. 1(12), Dnipropetrovskyi unt im. Alfreda Nobelia, Dnipropetrovsk, Ukraine, pp. 66–73.

10. Savchenko, T. H. (2011), "Structure of the mechanism of the influence of the banking system on the equilibrium states in the economy", Ekonomika i rehion, vol. 4 (31), pp. 53–59.

11. Saltykova, H. (2011), "The Influence of State Interest Policy on the Development of the Real Sector of Ukraine's Economy", Halytskyi ekonomichnyi  visnyk, vol. 2 (31), pp. 153-157.

12. Prymostka, L. O. (2002), Analiz bankivskoi diialnosti: suchasni kontseptsii, metody ta modeli [Banking Analysis: Contemporary Concepts, Methods and Models], KNEU, Kyiv, Ukraine, p. 316.

13. Khabiuk, O. (2008), Bankivske rehuliuvannia ta nahliad cherez pryzmu rekomendatsii Bazelskoho komitetu [Banking regulation and supervision through the prism of the recommendations of the Basel Committee], OIPPO; Sniatyn: PrutPrynt, Ivano-Frankivsk, Ukraine, p. 260.

 

Стаття надійшла до редакції 19.08.2016 р

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"