УДК 339.7.01: 339.972 +336.049.3

 

А. А. Олійник,

аспірант кафедри міжнародних економічних відносин,

Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

 

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

A. A. Oliinyk,

Postgraduate Student, Department of International Economic Relations,

Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

 

INTERNATIONAL FINANCIAL INSTITUTIONS AS A COMPONENT OF FINANCIAL GLOBALIZATION

 

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти ролі та місця міжнародних фінансових організацій у процесі фінансової глобалізації. Досліджено підходи до трактування сутності фінансової глобалізації та розглянуто основні концепції виникнення зазначеного явища. Визначено рівні прояву інтеграційного компоненту фінансової глобалізації, виявлено структуру та розкрито передумови фінансової глобалізації. Узагальнено позитивні й негативні наслідки залучення країн до інтеграційних процесів у рамках фінансової глобалізації. Запропоновано класифікацію міжнародних фінансових організацій за об’єктом впливу в контексті взаємодії з суб’єктами світового фінансового простору. Визначено причини домінування співробітництва міжнародних фінансових організацій з країнами, що розвиваються. Розглянуто приклади реалізації політики МВФ, групи Світового банку та БМР стосовно трансформації національних валютних систем країн-членів.

 

The article deals with theoretical and practical aspects of the role and place of international financial institutions in the process of financial globalization. The author discloses approaches to interpreting the essence of financial globalization and concepts of emergence of this phenomenon. The article determines levels of integrative component of financial globalization, reveals the structure and preconditions of financial globalization. The researcher considers the positive and negative impacts of the integrative component of financial globalization on countries-participants. The author classifies international financial institutions by affected objects in cooperation with subjects of the world financial space. The article discovers the reasons for prevalence of cooperation between international financial institutions and developing countries. The author sheds light on examples of policy implementation of IMF, World Bank and BIS regarding transformation of national monetary systems of member-states.

 

Ключові слова: фінансова глобалізація, міжнародні фінансові організації, МВФ, Світовий банк, БМР.

 

Key words: financial globalization, international financial institutions, IMF, World Bank, BIS.

 

 

Постановка проблеми. Нестабільність розвитку національних економічних систем у значній мірі пов’язана з низькою адаптивністю національних інституцій до викликів глобалізації. Зростання міждержавних, корпоративних фінансових потоків провокує значні коливання та нестабільність фінансової забезпеченості країни, викликає порушення балансу міжнародної ліквідності, фінансові кризи і, як наслідок, призводить до соціально-економічної турбулентності в країнах. Негативні наслідки посилюються транскордонною фінансовою відкритістю, що стає провідником фінансово-валютних потрясінь не лише на регіональному, але й на глобальному рівнях. У таких умовах перед державами постає питання переосмислення ролі й значення міжнародних фінансових організацій у забезпеченні прийнятної стратегії трансформації національної валютної системи для мінімізації можливих ризиків і використання потенційних переваг фінансової глобалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження теоретичних аспектів поняття, сутності, особливостей, структури та суб’єктів фінансової глобалізації знайшли своє відображення у працях вітчизняних та зарубіжних вчених, цією проблематикою займалися зокрема К. Гладчук, В. Колосова, Т. Левіт, А. Макушкін, Я. Міркін, Н. Стукало, Л. Примостка, В. Слепов, Л. Фіртуні, І. Хомініч, О. Чуб,

Постановка завдання. Незважаючи на широке висвітлення вище вказаних питань, актуальним залишається вивчення теоретичних аспектів місця та значення міжнародних фінансових організацій у фінансовій глобалізації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Глобалізація (від лат. «globus» – земна куля та англ. global – світовий, планетарний) у загальному сенсі є процесом світової соціальної, культурної, економічної та політичної інтеграції та уніфікації. На практиці це проявляється у розмиванні кордонів між різними сферами людської діяльності. Одним із ключових сегментів глобалізації, яка все більш стає визначальною у світовій економіці, є фінансова сфера.

Розглядаючи генезис глобалізації та відповідно становлення фінансової глобалізації варто зазначити, що не існує єдиного підходу щодо визначення історичної періодизації становлення цього явища. Однак у цілому концепції виникнення фінансової глобалізації зводяться до двох напрямів [1]:

1. Концепція розширеного трактування фінансової глобалізації або торгово-фінансова глобалізація. Відповідно до цього підходу фінансова глобалізація зародилась і розвивалась з моменту перших міжнародних економічних відносин, тобто її першоджерело сягає торгівлі Шумерської та Індійської цивілізацій у 3.му тисячоліття до н.е.

2. Концепція вузького трактування фінансової глобалізації або валютно-фінансова глобалізація. Зародження та розвиток фінансової глобалізації пов’язано зі становленням першої міжнародної валютної системи золотомонетного стандарту, що була юридично оформлена 1867 р. на Паризькій конференції.

Сам термін «глобалізація» зародився у політичній і науковій мові у 1970-х рр. під час ресурсної кризи, що охопила весь індустріальний світ. Т. Левітт у журналі «Гарвард Бізнес Рев’ю» визначив глобалізацію як світову конвергенцію ринків завдяки існуванню нової форми підприємств, які були названі «глобальними фірмами» [10].

Досліджуючи теоретичні підходи до визначення поняття фінансова глобалізація (табл. 1), підтримуємо погляди Н. Стукало та І. Хомініч, що трактують фінансову глобалізацію як вільний та ефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізація глобальних фінансових стратегій ТНК та транснаціональних банків.

В умовах фінансової глобалізації відбувається зникнення національних ринків, уніфікація правил та інструментів фінансових ринків, трансформація фінансової та валютної системи на рівні країни, регіону та світу. Поділяємо думку Л. Примосткої, яка вважає, що рівнями прояву фінансової глобалізації є мікро-, макро- та мегарівень [6, С. 178-179]. Форма інтеграційних процесів першого рівня може бути спрямована всередину та назовні країни. Розвиток усередині проявляється у розширенні присутності й використанні фінансового капіталу, інвестицій на національному ринку. Назовні фінансова глобалізація проявляється у експансії та переміщенні національних фінансових активів на міжнародний ринок.

На макрорівні інтеграційні процеси реалізується у формі зростаючої взаємозалежності країн, об’єднання їх інтересів та співпраці за умови збереження незалежності. Відбувається регіоналізація країн або ж поступове формування нової спільної структури національних ринків для країн, що мають подібні макроекономічні показники розвитку. В результаті між країнами стираються межі (впроваджуються єдині податкові, митні ставки, вводиться єдина валюта і т.д.). Яскравим прикладом регіоналізації стало створення Європейського Союзу (ЄС).

 

Таблиця 1.

Сутність поняття фінансової глобалізації

 

На мегарівні інтеграція фінансового сектору набуває форми глобалізації, тобто створення об’єднаного світового економічного простору, у межах якого виникає єдиний глобальний відтворювальний процес.

Отже, фінансова глобалізація – це загальний процес об’єднання в єдине ціле всієї сукупності національних фінансових ринків з подальшим перетворенням у світовий фінансових простір. При цьому такий процес забезпечує зростання діяльності ТНК, ТНБ, міжнародних фінансових організацій, іноземного інвестування, покращення доступу країн до фінансово-кредитних ресурсів, трансформацію фінансової, валютної систем країни, розвиток інновацій.

Підвалинами фінансової глобалізації є технології забезпечення фінансових відносин між країнами, що реалізуються у формі розвитку інформаційних систем, баз даних, глобальних комп’ютерних мереж, що дозволяють здійснювати платежі (SWIFT), торгівлю цінними паперами (CEDEL, EUROCLEAR, NASDAQ) та отримувати оперативну інформацію про стан фінансових ринків. Важливим елементом виступає формування ринку електронних фінансових послуг.

Фінансова глобалізація в кінцевому рахунку забезпечує формування єдиного фінансового простору або світової фінансової системи. Загальна структура фінансової глобалізації зображена на рис. 1.

 

Рис. 1. Складові фінансової глобалізації

Джерело: складено автором на основі [6]

 

Об’єктивні наслідки та особливості фінансової глобалізації створюють базис у формуванні світової фінансової системи. Важливим елементом і передумовою ефективної участі країни у фінансовій глобалізації, її інтеграції на всіх рівнях прояву глобалізації є необхідність держави у трансформації національної валютної системи з метою мінімізації ризиків участі країни у глобалізації та використання можливого потенціалу задля отримання вигоди. У цьому контексті ключовим елементом фінансової глобалізації є міжнародні фінансові організації. Міжнародні фінансові організації (міжнародні регіональні фінансово-валютні та фінансові організації) створені на основі міждержавних відносин та призначені для забезпечення функціонування світової фінансової системи за допомогою регулюючої, нормативної діяльності, впливаючи при цьому на об’єкти фінансової глобалізації.

Повноцінна міжнародна фінансова інфраструктура у сучасному розумінні почала формуватися лише в середині XX століття, після Другої світової війни (зокрема, йдеться про Міжнародний валютний фонд – МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку – МБРР) [7]. Міжнародні фінансові інституції, що у сукупності утворюють міжнародну фінансову інфраструктуру, є численними й різноманітними. За загальної схожості змісту діяльності міжнародні фінансові інституції відрізняться за умовами членства, компетенцією, учасниками та повноваженнями. Найвідоміші суб’єкти фінансової глобалізації наведено на рис. 2.

Дослідження впливу міжнародних фінансових організацій на процес фінансової інтеграції суб’єктів фінансової глобалізації, зокрема країн, до світової фінансової системи дозволяє розподілити їх на ті, до компетенції яких входить діяльність у сфері регулювання, підтримки та трансформації елементів національної фінансової системи, зокрема вирівнювання платіжних балансів, валютна співпраця через встановлення норм регулювання валютних курсів, контроль за їх дотриманням, підтримка багатосторонньої системи платежів і усунення валютних обмежень (МВФ), банківське регулювання, управління золотовалютними резервами центральних банків, грошово-кредитне та валютне співробітництво (БМР) та тих, що забезпечують країну необхідним рівнем капіталу для інтегрування в глобальний економічний простір.

 

Рис. 2. Класифікація міжнародних фінансових організацій за об’єктами впливу при взаємодії з
суб’єктами в рамках фінансової глобалізації

Джерело: розроблено автором

 

Міжнародні організації сприяють формуванню ринкового середовища в країнах, стимулюють інвестування в державні інститути та приватні підприємства, створюють умови для залучення та гарантування іноземних інвестицій в країнах-реципієнтах (МБРР, МАР, регіональні банки розвитку, БАГІ, МЦУІС). Необхідність діяльності міжнародних фінансових організацій пояснюється важливістю забезпечення країн, що інтегруються до світового фінансового простору позитивними результатами фінансової глобалізації та усунення передумов та наслідків можливих ризиків.

Роль фінансових інституцій обумовлюється забезпеченням у всіх країнах додаткових поштовхів економічного розвитку, високого рівня диверсифікації та інтенсифікації інноваційного розвитку, розвитку фінансових технологій та інструментів. Важливим є підвищення стандартів країн, глобальних суб’єктів господарювання в управлінні фінансовими потоками, забезпечення ефективного розподілу капіталу у світовому масштабі, а також спрощення процедури доступу національних суб’єктів господарювання до міжнародних ринків фінансових ресурсів.

Діяльність міжнародних фінансових організацій в основному зосереджена в країнах, що розвиваються. Виключенням є окремі розвинуті країни Єврозони, у програмах виходу яких з боргової кризи бере участь МВФ. У цілому така ситуація пояснюється низкою причин.

По-перше, це нижчий ступінь отриманих країнами, що розвиваються, переваг фінансової глобалізації порівняно з розвинутими країнами.

По-друге, країни-реципієнти фінансової допомоги характеризуються низьким рівнем інвестиційної привабливості. Поясненнями можуть бути соціокультурні, політичні, економічні та інші чинники, однак співробітництво країни з міжнародними фінансовими організаціями підвищує довіру інвестиційних інвесторів до таких країн. Це також розв’язує проблему фінансування державного дефіциту за рахунок доступу країни до міжнародного ринку фінансових ресурсів.

Посилення співпраці між країнами також посилює їхню вразливість перед швидким поширенням кризових явищ і потрясінь. Упродовж 1975–1997 рр. МВФ було зареєстровано понад 150 валютних і 54 банківських криз у більш ніж 50-ти країнах світу [9, c. 76.77]. Особливо негативного впливу завдали Азійська фінансова криза 1997 р, світова фінансова криза 2008, боргова криза країн ЄС, яка триває з 2010 р. Крім цього, негативні наслідки фінансової глобалізації проявляються у хронічній борговій кризі та ризиках дефолтів, посиленні та невідповідності фінансових потоків і росту ВВП, зростанні корупції та відмиванні брудних грошей.

Слід зазначити, що з метою попередження та усунення зазначених наслідків міжнародні фінансові організації забезпечують формування умов для трансформації національних валютних систем задля унеможливлення ризиків країни при інтеграції до глобального фінансового простору.

Однією з відповідей міжнародних фінансових організацій на негативні наслідки фінансової глобалізації можна вважати реалізацію концепції «Вашингтонського консенсусу», запропонованої Д. Вільямсоном у 1989 р. як перелік правил економічної політики для країн, що знаходились у кризовому становищі. Цієї концепції дотримувались МВФ та Світовий банк при наданні фінансової допомоги країнам до 2010 р.

В основі концепції підтримувались положення про зниження граничних ставок податків, фіскальну дисципліну (мінімальний дефіцит бюджету), лібералізацію фінансових ринків для підтримки реальної ставки за кредитами на невисокому, але все ж позитивному рівні, лібералізацію зовнішньої торгівлі (в основному за рахунок зниження ставок імпортних мит), вільний обмінний курс національної валюти, зниження обмежень для прямих іноземних інвестицій, приватизація, дерегулювання економіки, захист прав власності.

Уже в комюніке двадцять першої наради Міжнародного валютно-фінансового комітету Ради керуючих МВФ, що відбулася 24.го квітня 2010 р., визначено необхідність укріплення фінансового регулювання, нагляду та стійкості фінансової системи. Обґрунтовано необхідність виявлення системних ризиків та механізмів їх передачі, забезпечення державної підтримки покриття ризиків та врахування ситуації в конкретних державах [3, c. 242].

БМР, наприклад, реалізуються концепції банківського нагляду та регулювання норми банківського капіталу, що було узагальнено в документах Базельського комітету з банківського нагляду в 1998 р. (Базель І), 2004 р. (Базель ІІ) та 2011 р (Базель ІІІ). Ці документи ставили за необхідне забезпечення стабільності банківської системи, створення однакових конкурентних умов для міжнародно-активних та національних банків. Так, Базелем ІІ встановлюється дотримання відношення банками сукупного капіталу до активів на рівні 8%, методики стрес-тестування та відкритості звітності банків стосовно можливих ризиків банківських установами.

Висновки. Фінансова глобалізація є процесом інтеграції фінансово-валютних відносин на усіх рівнях до єдиного фінансового простору. У таких умовах втрачаються можливості національних регулятивних органів не лише до контролю всіх фінансових потоків всередину та ззовні країни, але й власної фінансової системи. На перше місце виходять наднаціональні органи, серед яких виділяються міжнародні фінансові організації. Посилюючи позитивні ефекти фінансової глобалізації та усуваючи негативні ризики, міжнародні фінансові інститути забезпечують трансформацію національних валютних систем, здійснюють підтримку розвитку ринкового механізму та сприяють посилення перерозподілу капіталу.

 

Література.

1. Гладчук К. М. Глобалізація на світових фінансових ринках та її наслідки / К. М. Гладчук // Ринок цінних паперів України. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2011. – № 3.4. – С. 15.21.

2. Исследовательская группа МВФ о финансовой глобализации // БИКИ. – 2007. – №129. – С. 4.6.

3. Колосова В. П. Міжнародні фінансові інституції в умовах фінансової глобалізації / В. П. Колосова // Дослідження міжнародної економіки. Збірник наукових праць. – 2011. – №1 (66). – С. 238-246

4. Макушкин А. Г. Финансовая глобализация / А. Г. Макушкин // Свободная мысль-ХХI. — 1999. – №10 (1488). – С. 30-43.

5. Міжнародні фінанси: термінологічний словник/ під. Ред. С. Я. Єлецьких. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – 64 с.

6. Примостка Л. О. Фінансова глобалізація: сутність, форми прояву, наслідки / Л. О. Примостка, О. О. Чуб // Фінанси, облік і аудит. – 2011. – Вип. 18. – С. 172.183.

7. Слепов В. А. Глобализация финансовой инфраструктуры / В. А. Слепов, А. В. Егоров // Вестник Российской экономической академии имени Г. В. Плеханова. – 2010. – №2 (32). – С. 5.14.

8. Хоминич И. П. Финансовая глобализация / И. П. Хоминич // Банковские услуги. – 2002. – №8. – С. 2.13.

9. World Economic Outlook, May 1998: Financial Crises: Causes and Indicators / International Monetary Fund. – 1998. – 238 p.

10. Levitt T. The Globalization of Markets / T. Levitt // Harvard Business Review. – 1983. – №61 (3) – P.92.102.

 

References.

1. Hladchuk K. M. (2011), “Globalization in the global financial markets and its consequences”, Rynok tsinnykh paperiv Ukrainy. Visnyk Derzhavnoi komisii z tsinnykh paperiv ta fondovoho rynku, vol. 3.4, pp. 15.21.

2. The IMF Research Group on Financial Globalization (2007), BIKI, vol. 129., pp. 4.6.

3. Kolosova V. P. (2011), “International financial institutions in the financial globalization”, Doslidzhennia mizhnarodnoi ekonomiky. Zbirnyk naukovykh prats', vol. 1 (66), pp. 238-246.

4. Makushkin A. G. (1999), “Financial globalization”, Svobodnaja mysl'-ХХI, vol. 10 (1488), pp 30-43.

5. Yelets'kykh S. Ya., (2007), Mizhnarodni finansy: terminolohichnyj slovnyk [International Finance: Terminology Dictionary], DDMA, Kramators'k, Ukraine.

6. Prymostka L. O., Chub O. O. (2011), “Financial globalization: essence, forms of manifestation, consequences”, Finansy, oblik i audyt, vol. 18. pp. 172.183.

7. Slepov V. A. (2010), “Globalization of financial infrastructure”, Vestnik Rossijskoj jekonomicheskoj akademii imeni G. V. Plehanova, Vol. 2 (32), pp. 5.14.

8. Hominich I. P. (2002), “Financial globalization”, Bankovskie uslugi, Vol. 8, pp. 2.13.

9. World Economic Outlook, May 1998: Financial Crises: Causes and Indicators (1998), International Monetary Fund, 238 p.

10. Levitt T. (1983), “The Globalization of Markets”, Harvard Business Review, Vol. 61 (3), pp. 92.102.

 

Стаття надійшла до редакції 10.10.2017 р.