УДК 336.7

 

Ю. М. Галіцейська,

к. е. н., доцент, доцент кафедри банківської справи,

Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль

Г. Р. Балянт,

к. е. н., доцент, доцент кафедри банківської справи,

Тернопільський національний економічний університет, м. Тернопіль

 

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ ВІТЧИЗНЯНИМИ БАНКАМИ

 

Yu. M. Halitseyska,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor,

Associate Professor Department of Banking, Ternopil National Economic University, Ternopil

H. R. Balyant,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor,

Associate Professor Department of Banking, Ternopil National Economic University, Ternopil

 

GENERAL TENDENCIES OF THE FORMATION OF RESOURCES BY DOMESTIC BANKS

 

Основною метою написання статті стало проведення аналізу сучасних тенденцій у формуванні банками України своїх ресурсів, визначення основних причин змін обсягів банківських ресурсів та надання рекомендацій щодо визначення головних критеріїв оптимальності у роботі банківських установ з формування ресурсів.

Звертається увага на залучені ресурси, як на визначальну частину в сукупних ресурсах банківських установ, проаналізовано обсяги залучених банківських ресурсів за критеріями строковості та валютою. Розглянуто ризики, які суттєво впливають на оптимальний склад банківських ресурсів, розглянуто зміни обсягів позичених коштів банків та ресурси залучені за допомогою боргових цінних паперів, випущених банками, запропоновано шляхи покращення роботи банків із формування ресурсів.

Зроблено висновок щодо ситуації у сфері формування банківських ресурсів та окреслено ймовірні перспективи.

 

The main purpose of the article was to analyze current trends in the formation of Ukrainian banks' resources, identify the main reasons for the changes in the volume of banking resources and provide recommendations for determining the main criteria for optimality in the work of banking institutions in the formation of resources.

The article focuses on attracted resources and their main role in the general resources of banking institutions, analyzes the volume of attracted banking resources by maturity and currency. The risks that significantly affect the optimal composition of bank resources are considered. Changes in the volume of borrowed funds of banks, as well as resources raised from debt securities issued by banks are analyzed. There are proposed improvements in the work of banks in the formation of resources.

 

Ключові слова: банки, ресурси, власний капітал банків, статутний капітал, залучені ресурси, запозичені ресурси.

 

Key words: banks, resources, own funds of banks, authorized capital, attracted resources, borrowed resources.

 

 

Постановка проблеми. Досягнення певного рівня економічного розвитку країни та подальший її розвиток залежить не тільки від виду та ефективності впроваджуваних реформ, а й великою мірою від «здоров’я» та належного функціонування банківської системи. Саме завдяки ефективно діючій банківській системі відбувається якісне банківське обслуговування, як суб’єктів підприємницької діяльності, так і населення, які отримують необхідні їм банківські послуги; забезпечується довіра, як до окремих банківських установ, так і до всієї національної банківської системи, а також впевненість у стабільності банківської діяльності; рівномірно розподіляються ризики банківської діяльності між усіма учасниками банківського процесу; задовольняється попит клієнтів на кредити; забезпечується надійний захист від можливих втрат та збитків.

Для виконання банківською системою вищевикладених функцій та розширення можливостей планування стратегічних напрямів банківської діяльності є формування банками ресурсів, а відтак проведення кожним окремим банком правильної ресурсної політики стосовно поповнення власних коштів; залучення коштів клієнтів – фізичних та юридичних осіб, створення найсприятливіших умов для розміщення ними власних вільних коштів саме в цій кредитній установі; підтримання банком своєї кредитоспроможності на достатньому рівні та можливість отримання додаткових коштів на міжбанківському ринку для забезпечення ліквідності та підтримання фінансової стійкості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Практичні та теоретичні аспекти формування ресурсів банків вивчалися зарубіжними й вітчизняними науковцями. Вивченню питань формування банківських ресурсів багато уваги приділено у роботах таких зарубіжних економістів як: Н. Г. Антонов, І. Т. Балабанов, Ю. А. Бабичева, Дж. Е. Доллан, Є. Ф. Жуков, В.І.Колесников, Л.П.Кролівецька, Т.Кох, О.І.Лаврушин, Г. С. Панова, П. С. Роуз, Дж.Ф.Сінкі, А. Сміт, В. М. Усоскин та ін.

Значний внесок у дослідження цієї проблеми зробили українські вчені О. Д. Василик, З. М. Васильченко, О. В. Васюренко, О. Д. Вовчак, А. С. Гальчинський, О .Д. Заруба, Г. Т. Карчева,   П. В. Матвієнко, А. М. Мороз, В. І. Міщенко, М. Ф. Пуховкіна, К. Є. Раєвський, М. І. Савлук.

Відзначаючи значимість проведених наукових досліджень слід вказати, що проблема формування банками ресурсів потребує подальших досліджень, враховуючи сучасні умови розвитку банківського бізнесу та реалії української економіки в процесі реалізації ринкових перетворень.

 Постановка завдання. Метою даної статті є проведення аналізу порядку формування банківськими установами України своїх ресурсів та визначення напрямів удосконалення цієї роботи. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

– розглянути тенденції останніх років у формуванні власних коштів банків;

– проаналізувати сучасні напрямки у роботі банків із залучення та позичення коштів та простежити їх динаміку;

– сформувати низку рекомендації щодо удосконалення роботи банківських установ у процесі реалізації ресурсної політики.

Виклад основного матеріалу дослідження. При реалізації ресурсної політики з метою підвищення надійності банківських установ важливого значення набуває формування, нарощення й оптимізація структури власного капіталу.

Згідно з офіційною статистикою в нашій країні за станом на 1 липня   2017 р. ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 90 банків,  з них 38 банків з іноземним капіталом, що становить 42,2% від загальної кількості банків у т. ч. 17 банків з 100 % іноземним капіталом (18,9%) [5]. Розглянемо тенденції у формуванні власних коштів діючих банківських установ України.

Обсяг власного капіталу банківської системи України протягом 2016 року збільшився на 19,4% та станом на 01.01.2017 р. складав 123,78 млрд. грн.,  а вже на 01.07.2017 р. – 140,49 млрд.грн. Щоб якісно оцінити власний капітал банку необхідно звернути увагу на достатність капіталу банку. Визначення достатності капіталу банківської установи відіграє значну роль, і не лише для оцінки окремо взятого конкретного банку, а й для визначення надійності усієї банківської системи. Адекватність регулятивного капіталу впродовж 2016 р. та станом на 01.07.2017 р. є дещо вищою за граничний мінімум (10%) та складає в середньому 12,6% (див. рис. 1).

 

Рис. 1. Динаміка основних показників власного капіталу банків України

Побудовано і розраховано авторами на основі [3]

 

Протягом аналізованого періоду 43 банківські установи збільшили статутний капітал на загальну суму 105,72 млрд. грн. Слід зазначити, що акціонери усіх груп збільшували статутний капітал переважно з метою підтримки власного бізнесу. Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04.07.2014 р. №1586-VII [4], мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, збільшено з 120 млн. грн. до 500 млн. грн. З метою виконання положень Закону, НБУ розроблено графік поступового приведення статутного капіталу у відповідність до вимог. Згідно даних Національного банку України станом на початок 2016 року в Україні функціонувало 19 банківських установ, обсяг статутного капіталу яких був меншим за 120 млн. грн. За підсумком 2016 року кількість таких установ скоротилась до трьох, а кількість банків, обсяг статутного капіталу яких менший 200 млн.грн. складає 44. Згідно із раніше затвердженим графіком до 11 липня 2017 року українські банки мали зареєструвати статутний капітал не менший за 200 млн. грн. З огляду на те, що не всі банківські установи були в змозі виконувати графік підвищення обсягу статутного капіталу, очікувалось, що частина банківських установ прийме рішення про об’єднання з іншими гравцями на ринку, або ж буде змушена припинити діяльність. Саме на такі банки, в першу чергу, спрямований прийнятий 23 березня 2017 р. Верховною Радою Закон «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», хоча скористатися ним зможуть абсолютно всі банківські установи. Згідно нового Закону реорганізація банків буде можлива за скороченою процедурою, термін якої скоротиться з півтора року до трьох-чотирьох місяців завдяки суттєвому прискоренню термінів регуляторних і корпоративних погоджень, а також скорочення кількості документів. Крім того, ухвалений закон надає банкам можливість відмовитися від банківської ліцензії без ліквідації юридичної особи та продовжити діяльність у небанківському фінансовому секторі, попередньо виконавши зобов’язання перед вкладниками та іншими кредиторами [2].

Аналізуючи динаміку змін обсягів власного капіталу вітчизняної банківської системи розглянемо дані таблиці 1.

Значну питому вагу у власному капіталі банківських установ України займає статутний капітал, що у квітні 2017 р. становив 147 156 млрд. грн., і в цілому за аналізований період роки показує позитивну динаміку. Збільшення обсягів статутного капіталу банків упродовж розглянутого періоду свідчить про бажання банківських установ підвищувати рівень капіталізації саме за рахунок нарощення цієї складової власного капіталу. Частка інших складових власного капіталу впродовж останніх двох років або зменшувалась, або мала незначне зростання.

 

Таблиця 1.

Динаміка власного капіталу банківської системи України у 2005–2010 рр.

Розраховано авторами за даними [3]

 

Спостерігалось значне зменшення прибутку поточного року, що за підсумками 2016 року становив «-»334 652,2 млрд. грн. Аналогічні тенденції щодо зміни складових власного капіталу банків зберігалися й упродовж першого кварталу 2017 року.

Реалізуючи ресурсну політику, банківські установи створюють резервний фонд та спеціальні фонди, що їх вводять до власного капіталу. Такі фонди формують за рахунок банківського прибутку в результаті його розподілу. Наявність створених фондів позитивно впливає на виконання банками зобов’язань перед клієнтами та кредиторами, зменшує ймовірність банкрутства і забезпечує стабільність банківської діяльності. Резерви, котрі сформували вітчизняні банки впродовж останніх двох років, практично не змінювали свої обсяги.

Затяжні кризові явища в економіці України негативно позначилися на діяльності банків, які повинні виконувати вимоги регулятора щодо збільшення статутного капіталу, однак практично не отримують прибутку та використовують власний капітал.

Якщо власний капітал банків представляє собою частину банківських ресурсів, спроможну створити умови й забезпечити можливості банку щодо ефективної діяльності, подальшої акумуляції коштів та підтримання ліквідності банку на належному рівні, то залучені банківські ресурси становлять основу ресурсів банків загалом та дозволяють банківським установам проводити активну діяльність.

Функціонування банківської системи будь-якої країни передусім засновується на певних відносинах – між банківськими установами і клієнтами, між банками, між банками та Національним банком країни, – а це передбачає наявність певної довіри один до одного. Формування довіри з боку клієнтів до банків України формується на підставі результатів взаємодії з установами банків. Кризи останнього десятиліття суттєво підірвали довіру клієнтів до банків, як до надійних партнерів, а така ситуація, своєю чергою, ставить банки у становище, коли проводити ресурсну політику та формувати необхідні за структурою та обсягами ресурси вкрай складно. Проаналізуємо динаміку злучених коштів банківських установ України за період 2016-2017 рр.

 

Таблиця 2.

Зміни обсягів залучених банками України депозитних коштів клієнтів станом на початок місяця, млн.грн.

Розраховано авторами за даними [3]

 

Дані таблиці 2 демонструють поступове збільшення обсягів залучених коштів банківських клієнтів – фізичних і юридичних осіб – частки яких впродовж аналізованого періоду вирівнялись та на кінець І кварталу 2017 року становлять відповідно по 50%.

Поступове збільшення обсягів демонструють як кошти юридичних осіб (в тому числі фінансових корпорацій), так і кошти фізичних осіб, що може свідчити про деяке відновлення довіри до банківської системи країни, що має позитивно відобразитися на можливостях банків здійснювати вкрай необхідне економіці, кредитування реального сектору. Належне кредитування та піднесення реального сектору економіки своєю чергою забезпечить приплив ресурсів до банківської системи на основі інших вищенаведених факторів.

Головним завданням ресурсної політики банків при формуванні ресурсів є необхідність дотримання банками оптимальної структури залучених ресурсів, формування котрих постійно зазнає впливу, як загальносвітових, так і внутрішніх економічних і політичних тенденцій в країні. Результатом такого впливу може стати непередбачене та небажане для банку перегрупування депозитних коштів у бік скорочення їх термінів, що однозначно негативно позначатиметься на можливостях здійснювати довгострокові вкладення в економіку країни. Проаналізуємо стан банківських залучених ресурсів за термінами.

 

Таблиця 3

Динаміка банківських ресурсів, залучених від фізичних і юридичних осіб за термінами, млрд.грн.

Розраховано авторами за даними [3]

 

Наведені у таблиці дані свідчать по те, що найбільші за обсягами впродовж аналізованого періоду були кошти до запитання, які належать нефінансовим корпораціям. Таке становище передусім пояснюється специфікою діяльності цієї категорії вкладників і знаходить відображення у середніх сумах вкладів, які суттєво відрізняються, оскільки залишки за депозитами юридичних осіб значно вищі, ніж за вкладами фізичних осіб. Різняться також мотивація здійснення вкладень та побажання стосовно їх подальшого використання. Депозити нефінансових корпорацій використовуються переважно для розрахунків за придбану продукцію та послуги й інших розрахунків, а мотивація накопичення коштів із метою отримання прибутку є другорядною. Фізичні особи депозити часто відкривають для отримання прибутку в майбутньому, у т. ч. для придбання певних товарів довготривалого використання. Суттєво відрізняються й фінансові можливості цих груп вкладників; у юридичних осіб вони значно ширші, що своєю чергою впливає на періодичність поповнення вкладу.

Зазначені особливості знайшли відображення у цифрових даних наведених у таблиці 2. Як бачимо, депозити, залучені від фізичних осіб носять більш тривалий характер, однак депозити терміном понад два роки, як домашніх господарств, так і не фінансових корпорацій не показують тенденції до зростання й мають досить малі обсяги. Населення країни демонструє свою довіру банківській системі довіряючи зберігання коштів терміном до двох років, однак на більш тривалі терміни кошти не розміщує. Відновлення та розвиток економіки потребуватиме довготермінових вкладень, що вимагатиме від банків формування довгострокових ресурсів, а відтак подолання банківською системою складнощів сучасного періоду, виконання ними вимог регулятора щодо поповнення власних коштів, повинні в перспективі створити умови для відновлення повної довіри до банків та посприяти у формуванні ними «довгих» депозитів, які є основою довготермінових кредитів.

На структуру ресурсного складу банку, окрім фактору довіри, впливають різноманітні ризики, дія яких спроможна зменшити обсяг ресурсів або суттєво збільшити їхню вартість, тому політику мобілізації ресурсів необхідно орієнтувати також на мінімізацію ризиків. Так зокрема, дуже важливим щодо регулювання є ризик перегрупувань у складі залучених ресурсів. При збільшенні відсоткових ставок на окремі види депозитів змінюється поведінка вкладників, що призводить до перегрупування структури ресурсів; при цьому відбувається переливання депозитних коштів із низькими процентними ставками у депозити з високими процентними ставками. В результаті цього ресурси дорожчають, а отже, збільшуються витрати банку. Перегрупування залучених ресурсів може відбуватися і в результаті зміни термінів розміщення, що також може негативно вплинути на роботу банку. Важливим напрямом діяльності банківської установи є мінімізація ризику зміни процентних ставок; це випливає з того, що підвищення плаваючих процентних ставок за депозитами не може забезпечити одночасне підвищення процентів за активними банківськими вкладеннями з фіксованою процентною ставкою. Виникнення такого ризику призводить до зменшення процентної маржі, що, відповідно, негативно впливає на прибутковість.

Формування банками залучених ресурсів традиційно відбувається як у національній, так і іноземній валюті. Вклади у іноземній валюті практикує більшість банківських установ. Серед депозитів у іноземній валюті найпоширеніші вклади в американських доларах та євро. Необхідність відкриття таких рахунків для вкладників пояснюється можливістю одержання доходів або фінансування витрат в іноземній валюті.

За умов економічної нестабільності та кризових явищ у економіці надзвичайно важливим є мінімізація валютного ризику, оскільки внаслідок девальвації національної валюти витрати банку на залучені ресурси в іноземній валюті значно зростають. Із огляду на те, що на валютному ринку відбуваються часті коливання курсу, щоденне прогнозування валютних ризиків та його обмеження набувають важливого значення. Проаналізуємо зміни у структурі банківських ресурсів у розрізі валют (рис 2).

 

Рис. 2. Обсяги депозитних коштів, залучених банками України в розрізі валют, млрд.грн.

Розраховано та побудовано авторами за даними [4]

 

Як демонструє рис.2 загальне зростання депозитів домашніх господарств  тягне за собою зростання вкладів у національній та іноземній валютах. Однак, частка депозитів у гривнях демонструє невелике зростання, а саме, станом на 01.07.2016 року становила 48,2%, а станом на 01.07.2017 р. – 50,9%. Частка внесків у доларах США станом на початок липня 2016 р. становила 43,2%, а вже через рік – 41,3%. Долар США поступився на користь гривні 2%, що може свідчити про відновлення довіри до національної валюти внаслідок стабілізації ситуації на валютному ринку країни. Обсяги залучених коштів домашніх господарств у євро практично не змінилися, однак їх частка у зальних залучених коштах цієї категорії клієнтів банків зменшилась з 8,2% до 7,6%.

Інша категорія банківських клієнтів-вкладників – нефінансові корпорації – також демонструє збільшення коштів на рахунках та збільшення частки гривневих внесків у порівнянні з минулим роком. Станом на 01.07.2017 р. така частка становить 62,3% у порівнянні з 60,4% минулого року. Частка доларових заощаджень не фінансових корпорацій знизилась та становила на 01.07.2017 р. 29,4% на противагу 33,6% на початку липня 2016 р. Однак відсоткове співвідношення внесків у євро зросло на 2,2% та на початок липня поточного року становило 7,6%. Це може пояснюватися тим, що більше суб’єктів господарювання переорієнтовують свою діяльність на співпрацю із підприємствами країн Євросоюзу, а тому більшу частину коштів спрямовують у євро.

У світовій банківській практиці всі мобілізовані ресурси поділяють за способом акумуляції на депозитні і недепозитні. Мобілізація ресурсів недепозитними методами – це залучення банком ресурсів у вигляді позик на фінансовому ринку, що здійснюють у формі міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку, операцій із цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів. У практичній діяльності банку часто виникає ситуація, коли залучених банком депозитних ресурсів недостатньо для здійснення запланованих кредитно-інвестиційних операцій. Таким чином, утворюється різниця між розміром кредитів та інвестицій, які необхідно профінансувати, і наявною сумою депозитів. Для покриття цієї різниці й використовують ресурси, залучені шляхом здійснення банківських недепозитних операцій. Ці ресурси є надважливими для підтримання достатнього рівня банківської ліквідності, тому їх використовують банки в міру необхідності.

Особливість мобілізації позичених ресурсів – те, що у процесі їхнього формування ініціатором отримання коштів є банк, а при створенні депозитної бази ініціатива належить клієнтам. Коли йдеться про запозичення, банк самостійно визначає, скільки й на який період йому потрібно коштів, а у процесі залучення вкладів їх суму і терміни визначають клієнти з огляду на власні потреби.

Серед способів, за допомогою яких банки формують ресурси на позичковій основі й забезпечують свою ефективну діяльність банку, наступні:

- отримання на міжбанківському ринку кредитів від інших банків та центрального банку;

- емісія банківською установою цінних паперів власного боргу.

Отримання коштів від інших банків на міжбанківського ринку – це основне джерело формування коштів на позичковій основі, що забезпечує підтримку кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або рентабельне вкладення коштів. Такий кредит є зазвичай короткотерміновим й вирізняється оперативністю надання коштів. Його надають або отримують в рамках кореспондентських відносин банків.

Позичення коштів від інших банків має таке призначення: по-перше, банки отримують можливість виконувати вимоги з обов’язкового резервування; по-друге, задовольняє потреби банку в додаткових коштах; по-третє, забезпечує ліквідність банку; по-четверте, банки, в яких є надлишок ресурсів, можуть розміщувати тимчасово вільні кошти у банках, яким їх не вистачає.

Перевагами отримання котів н міжбанківському ринку порівняно із залученням депозитів клієнтів є: оперативність доступу до ресурсів; відсутність резервування в центральному банку; відсутність витрат на маркетинг та інфраструктуру.

Спробуємо проаналізувати тенденції отримання вітчизняними банківськими установами коштів від НБУ та інших банків (рис.3).

Рис. 3. Динаміка обсягів коштів, отриманих банківськими установами від НБУ та інших банків, млрд.грн.

Розраховано та побудовано авторами за даними [3]

 

Як свідчать дані рисунку 3 обсяги позичених ресурсів банківських установ впродовж аналізованого періоду мали тенденцію до постійного зменшення, причому це стосується, як коштів Національного банку України, так і коштів інших банківських установ. Така ситуація може пояснюватися тим, що впродовж останнього року банківська система України не наростила обсягів здійснення активних операцій, а відповідно негайної потреби у додаткових коштах не мала. Обсяг активів банківської системи України станом на 01.01.2017 р. відповідав 1,256 млрд. грн. проти 1,254 млрд. грн. на початок минулого року. Одним з ключових чинників, які вплинули на існуючий стан речей виступала динаміка курсу національної валюти; виведення частини комерційних банків з ринку; скорочення кредитних портфелів; високий рівень невизначеності щодо подальшого економічного розвитку та обмежене коло надійних позичальників. Банківська система України сьогодні продовжує характеризуватись невисокою кредитною активністю, а відповідно й не потребує стримкого нарощення ресурсів.

Одним із напрямків ресурсної політики щодо позичення коштів є формування банківських ресурсів, отриманих від емісії власних боргових зобов’язань. До основних переваг такого позичання ресурсів можна віднести наступні:

• власні боргові зобов’язання дозволяють банку залучити додаткові ресурси при цьому не втрачаючи контролю над управлінням банку, оскільки боргові цінні папери засвідчують відносини боргу, а не власності та не дають їхнім власникам права брати участь у такому управлінні;

• проценти, які виплачуються за цінними паперами власного боргу, відносяться на збільшення валових витрат банку;

• виплачується фіксований розмір процента (якщо інше не передбачено умовами емісії), що є позитивним для банку, оскільки за умов зростання в подальшому розміру процента на грошовому ринку виплати банку не зміняться;

• термін погашення боргових зобов’язань триваліший, тобто значно перевищує строки за міжбанківськими кредитами або залученими депозитами;

• банк-емітент за необхідності може передбачати в умовах емісії можливість конвертації боргових цінних паперів в акції.

До основних недоліків емісії боргових зобов’язань можна віднести наступні: для розміщення боргових зобов’язань емітентові таких цінних паперів необхідно мати високий рейтинг; після емісії боргових цінних паперів внаслідок зміни ситуації на грошовому ринку ставка позичкового процента може стати нижчою визначеного відсотка виплат, що загрожує збільшенням витрат; емісія боргових цінних паперів пов’язана зі суттєвими витратами, спричиненими підготовкою, емісією, обслуговуванням та погашенням такої позики; боргові цінні папери не використовуються для формування і поповнення статутного капіталу, а також для покриття збитків; власники таких цінних паперів є кредиторами емітента, отже, їхні інтереси мають певним чином захищатися, насамперед, майновою базою емітента, за рахунок якої можна задовольнити вимоги кредиторів [1, с. 175].

Спробуємо проаналізувати, яку ж частку в загальних банківських ресурсах займають цінні папери власного боргу (табл. 4).

 

Таблиця 4.

Динаміка обсягів позичених ресурсів банків, отриманих на основі емісії боргових цінних паперів, млрд.грн.

Розраховано авторами за даними [3]

 

Як видно з даних таблиці 4, боргові цінні папери, емітовані банками України мають незначну питому вагу в сумарних зобов’язаннях. Ситуацію, на наш погляд, можна пояснити вищенаведеними недоліками, високою вартістю такої емісії, а також небажанням інвесторів вкладати кошти у вітчизняну банківську систему з огляду на процеси банкрутства та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Зазначимо, що у структурі боргових цінних паперів, емітованих банками України частка цінних паперів у іноземній валюті знаходиться на високій позначці 96%-91% станом на кінець 2016 р. та кінець І кварталу 2017 р. відповідно.

Провівши загальний огляд сучасних тенденцій у формуванні банківських ресурсів та на основі сучасних факторів впливу на діяльність кредитних установ, що визначають ресурсну політику кожного окремого комерційного банку та банківської системи в цілому, можна виокремити критерії оптимальності як загальні для всіх банків, так і специфічні, котрі показують особливості індивідуальної, обраної саме цим банком стратегії формування своїх ресурсів.

До загальних критеріїв оптимальності роботи банківських установ із формування ресурсів можна віднести, з нашої точки зору, наступні:

1) наявність сформованих власних банківських ресурсів, що дає змогу забезпечити фінансову основу подальшого розвитку, платоспроможність і фінансову стійкість банку на перспективу;

2) взаємозв’язок залучених і запозичених ресурсів з іншими активними операціями банку для підтримання стабільності кредитної установи, її надійності та фінансової стійкості. При здійсненні банком роботи з формування ресурсів особливу увагу необхідно приділяти формуванню оптимальних портфелів депозитів і кредитів, розглядаючи їх як сукупність вимог вкладників (юридичних та фізичних осіб) до банку й вимог банку до позичальників, класифікованих на основі критеріїв, що визначають ступінь ризику, ліквідності та дохідності;

3) планування роботи з формування банківських ресурсів з обов’язковою диверсифікацією, що забезпечить мінімізацію наявних ризиків;

4) необхідність ефективної комбінації ресурсів, забезпечення оптимального співвідношення стабільних довгострокових та нестабільних короткострокових ресурсів при збільшенні частки стабільних ресурсів у депозитному портфелі банку в умовах підвищеного ризику.

Специфічні критерії оптимальності роботи банку з формування ресурсів кожен банк визначає індивідуально залежно від його розміру, кваліфікації персоналу, собівартості операцій та послуг і т. д. Наприклад, поширюючи свої операції в конкретному регіоні або спеціалізуючись на окремих видах операцій і послуг, банк обирає ринкову стратегію, що найбільше відповідає його уявленням про оптимальність. Це може бути: диверсифікований підхід до різних груп клієнтів (різний набір продуктів для широких верств населення, бідних, забезпечених); банківські продукти та послуги можуть відрізнятися від продуктів банку-конкурента (за якістю, ціною і т. д.).

Підсумовуючи вищевикладене, можемо зробити висновок про те, що мобілізація власних коштів вітчизняними банками відбувається задовільними темпами. Для банківських установ, які не в змозі виконувати затверджений Національним банком України графік нарощення статутного капіталу створюються умови для можливого вирішення такої проблеми шляхом злиттів банківських установ або переводу своєї діяльності у небанківській сектор.

Незважаючи на негативний вплив економічної нестабільності країни, формування залучених коштів банківських установ має тенденцію до зростання обсягів. Причому збільшення ринку депозитних вкладів України забезпечується, як юридичними, так і фізичними особами, однак довготермінові банківські вклади формуються більшою мірою за рахунок припливу коштів фізичних осіб, а відтак їх можна вважати основою банківських ресурсів. Банківським установам України слід приділити належну увагу вивченню та визначенню основних критеріїв оптимальності при формуванні ними залучених ресурсів та зосередити увагу на розробці продуктів та створенні умов для залучення довгострокових коштів фізичних осіб з метою подальшого їх розміщення у реальному секторі економіці, підтримка та сприяння розвиткові якого на сьогодні є першочерговим завданням.

Поступове зменшення обсягів позичання коштів на міжбанківському ринку, свідчить про стабілізацію ситуації у банківській системі, однак банківським установам слід дотримуватись усіх необхідних вимог, які висуваються до банків при проведенні міжбанківського кредитування з метою негайного отримання коштів у разі потреби.

Надзвичайно мала частка боргових цінних паперів, емітованих банківськими установами, у загальному обсязі зобов’язань банків, пов’язана передусім з незначною активністю банківських установ у сфері кредитування та проведення активних операцій загалом, а відтак відсутності потреби у формуванні додаткових ресурсів такими методами. Поступове відновлення банківської системи та розширення кредитної діяльності вітчизняних банків, без сумнівів, збільшить потребу останніх у ресурсах та змусить звернути увагу на формування ресурсів шляхом випуску власних боргових цінних паперів. Відновлення ж економіки, стабільність національної валюти, зменшення темпів інфляції в країні, відновлення банками повноцінної діяльності з отриманням стабільного прибутку – привернуть увагу інвесторів до банківських боргових цінних паперів.

 

Література.

1. Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питання теорії і практики / М. Д. Алексеєнко : монографія. – К. : КНЕУ, 2002. – 276 с.

2. В Україні 37 банків мають збільшити статутний капітал до 11 липня до 200 мільйонів – НБУ [Електронний ресурс] : Інформаційне агентство Уніан. – Режим доступу : https://economics.unian.ua/finance/1839556-v-ukrajini-37-bankiv-zbilshiti-statutniy-kapital-do-11-lipnya-do-200-milyoniv-nbu.html

3. Грошово-кредитна та фінансова статистика [Електронний ресурс] : Національний банк України. – Режим доступу : https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58127

4. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04.07.2014 р. №1586-VII [Електронний ресурс] : Верховна Рада України. – Режим доступу :  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1586-18

5. Колличество банков в Украине [Електронний ресурс] : Фінансовий портал Мінфін. – Режим доступу : http://index.minfin.com.ua/bank/stat/count.php

 

References.

1. Alekseienko M. D. (2002) Kapital banku: pytannia teorii i praktyky [Bank's capital: issues of theory and practice], KNEU, Кyiv, Ukraine.

2. UNIAN News Agency (2017), “In Ukraine, 37 banks should increase their authorized capital by July 11 to 200 million – the NBU”, available at: https://economics.unian.ua/finance/1839556-v-ukrajini-37-bankiv-zbilshiti-statutniy-kapital-do-11-lipnya-do-200-milyoniv-nbu.html (Accessed 10 August 2017).

3. The official site of the National Bank of Ukraine (2017), “Monetary and financial statistics”, available at: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=58127 (Accessed 4-10 August 2017).

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2014), The Law of Ukraine “On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine to Prevent Negative Impact on the Stability of the Banking System”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1586-18 (Accessed 6 August 2017).

5. Financial portal MinFin (2017), “Number of banks in Ukraine”, available at: http://index.minfin.com.ua/bank/stat/count.php (Accessed 5 August 2017).

 

 Стаття надійшла до редакції 12.08.2017 р.