УДК 338.24

 

Ю. М. Сафонов,

д. е. н., проф., Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

професор кафедри макроекономіки та державного управління

Д. Г. Матукова-Ярига,

канд. екон. наук, ст. викладач, Національний медичний  університет імені О.О. Богомольця

 

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАКЛАДАМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

 

Y. Safonov,

Doctor of Economics, Professor,

Academy of Economic Sciences of Ukraine State university "Kyiv National Economic University named Vadym Hetman

D. Matukova-Yaryha,

PhD in Economics, National Medical University named by A.A Bohomolets

 

PROMISING DIRECTION OF IMPROVING THE MECHANISM OF REGULATION OF HEALTH FACILITIES

 

Ю. М. Сафонов,

д. э. н., проф., Государственное высшие учебное заведение «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетмана»,

професор кафедры макроэкономики и государственного управления

Д. Г. Матукова-Ярыга,

канд. экон. наук, ст. преподаватель, Национальный медицинский университет

имени А.А. Богомольца

 

ПЕРСПЕКТИВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ МЕХАНИЗМОВ РЕГУЛИРОВАНИЕ УЧРЕЖДЕНИЙ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ

 

У статті розглянуто основні тенденції сучасного впливу ринкової системи на галузь охорони здоров’я та результативність закладів охорони здоров’я. Зазначено, що саме в галузі охорони здоров'я реалізуються фундаментальні права громадян на захист, збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я. Тому забезпечення на належному рівні та подальша оптимізація медичної допомоги населенню – один з пріоритетних напрямків державної політики, що спонукає до пошуку і впровадження нових підходів в управлінні та організації в медичній сфері. Розвиток і становлення ринкових відносин у вітчизняній системі охорони здоров'я, інтенсивна комерціалізація галузі та формування ринку медичних послуг  продукували потребу удосконалення  існуючого механізму регулювання закладами охорони здоров’я, адже одним з елементів національної безпеки країни і одночасно головним завданням державної політики у сфері охорони здоров’я, є забезпечення населення країни якісною медичною допомогою. Визначено, що особливого сенсу на сьогодні набуває пошук шляхів оптимізації процесів функціонування механізмів державного регулювання в системі охорони здоров'я громадян для ефективної реалізації державної політики країни.

 

The article examines the main trends of the modern market system impact on the health and efficiency of health care. It is noted that in the health sector realized the fundamental rights of citizens to protect, preserve and strengthen the physical and mental health. Ensuring the proper level and further optimization of medical care - one of the priorities of the state policy that leads to finding and implementing new approaches to management and organization in the medical field. And development of market relations in the national health system, intensive field of commercialization and market development of health services produced need to improve existing mechanism for regulating health care, as an element of national security, while the main goal of the state policy in the field of health 'I is to provide the population with quality health care. Determined that much sense today becomes finding ways to optimize the functioning of state regulation in the health care of citizens for effective implementation of the state policy.

 

Ключові слова: система охорони здоров’я, заклади охорони здоров’я, механізм регулювання закладами охорони здоров’я, державна політика, економічні збитки, державне фінансування, попит і пропозиція.

 

Keywords: health care system, health care, mechanism of regulation of health care, public policy, economic loss, public funding demand and supply.

 

 

Постановка проблеми.  Успішне функціонування системи охорони здоров'я в сучасних умовах можливо лише при оптимальній взаємодії всіх ланок і елементів системи. При цьому особливого значення набувають питання ефективності регулювання медичних закладів та окремих підрозділів незалежно від їх рівня та форми власності, зокрема своєчасність, доступність та якість надання медичної допомоги, від чого в кінцевому результаті залежить рівень задоволення населення діяльністю системи охорони здоров’я, основні показники здоров’я, збереження, відтворення та розвиток  продуктивних сил в суспільному виробництві.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вагомий внесок у дослідження організаційно-правових,  економічних  та інституціональних  умов  удосконалення  державного  регулювання системи  охорони  здоров’я  у тому числі і закладами охорони здоров’я, внесли такі зарубіжні і вітчизняні вченні як: А. Абрамешина,  В. Баранчєєва,  А.  Бронштейна, А. Вишневського,  В. Вороніна, Н. Герасименко,  Н. Грищенко,  В. Жарікова,  С. Ільдеменова,  Т. Овчиннікової,  Л. Слєсарєва,  Д.  Стігліц, І. Шеймана, В. Шевського, Л. Якобсона А. Авраменко,  О. Акуленко,  О. Дацій, М. Корецький,  Ю. Кальниш,  Т. Коропецька,  І. Мельничук,  М. Мартинюк, В. Москаленко, В. Сиченко, І. Шевчук та ін.

Наукові дослідження з проблем оцінки і оптимізації діяльності охорони здоров'я висуваються в ранг актуальних, оскільки їх практичні результати можуть сприяти вирішенню частини найгостріших проблем держави в галузі охорони здоров'я.

Метою статті є дослідження та аналіз сучасного стану механізмів регулювання закладами охорони здоров’я України. Визначення основних напрямків удосконалення механізмів регулювання з метою поліпшення функціонування галузі охороно здоров’я в цілому.

Методологія. У процесі дослідження було використано абстрактно-логічний метод – при узагальненні поняття механізму регулювання закладами охорони здоров’я та формування пропозицій щодо напрямків удосконалення державної політики та системний аналіз – при дослідженні структурних елементів системи регулювання закладами охорони здоров’я країни.

 Виклад основного матеріалу дослідження. На сучасному етапі реформування системи охорони здоров'я країни, першочерговим завданням постає не тільки підвищення ефективності діяльності сучасних закладів охорони здоров’я але й оптимізація використання та збереження наявних ресурсів. Внаслідок скорочення фінансування галузі, зниження якості надання медичної допомоги, посилення позицій ринкових відносин в діяльності закладів охорони здоров’я, виникає гостра потреба удосконалення державного механізму регулювання діяльності закладів охорони здоров’я [4]. Виступаючи в якості інтегральної характеристики розвитку охорони здоров'я, рівень та якість здоров'я населення висловлюють міру соціальної відповідальності держави перед своїми громадянами. Гарантії реалізації прав громадян України в галузі охорони здоров’я, згідно із статтею 7 Основ, мають забезпечуватися шляхом [3] :

- створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я;

- організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо

охорони та зміцнення здоров’я;

- подання  всім  громадянам  гарантованого  рівня  медико-санітарної

допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду

в галузі охорони здоров’я; 

- організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної,

екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації;

- встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів

громадян у галузі охорони здоров’я.

Таким чином, розвиток системи охорони здоров'я як галузі народного господарства, являє собою єдність соціальної справедливості та економічної ефективності на основі форм і методів державного і ринкового управління діяльністю закладів охорони здоров’я з пріоритетом забезпечення доступності медичної допомоги всім або більшості членів суспільства.

Еволюція  суспільних  потреб  та перебудова  галузі  охорони  здоров’я  в  сучасних  умовах показує, що існуючий механізм управління системою охорони здоров'я та її структурними складовими недостатньо адаптований до реальних ринкових умов. Дана обставина багато в чому зумовлює низьку ефективність практичних рішень на всіх рівнях управління охороною здоров'я.

За даними Міністерства охорони здоров'я за 2000-2015 роки (табл.1) можна побачити, що за останні 15 років  кількість лікарняних закладів, у тому числі лікарняних ліжок порівняно з амбулаторно-поліклінічними має тенденцію до зменшення [1]. Це обумовлено поступовим реформування та зміщенням акцентів між первинної, вторинною і третинної ланками медичної допомоги.

 

Таблиця 1.

Кількісне забезпечення закладами охорони здоров'я в Україні.

Джерело: складено автором за даними [1 ]

 

Відповідно до цього найбільше навантаження сконцентрувалося на первинній і вторинній ланках, які передбачають надання медичної допомоги центрами первинної медико-санітарної допомоги, експрес-діагностику, визначення маршрутів пацієнтів для надання вторинної та спеціалізовані медичні послуги, що у плановому порядку та у невідкладних (екстрених) випадках надаються в амбулаторних умовах та в лікарнях і не включають  внутрішньо лікарняної та високотехнологічні стаціонарні медичні послуги, які належать до рівня третинної (внутрішньо лікарняної) медичної допомоги (рис.1).

 

Рис. 1. Кількісна динаміка змінності лікарняних та амбулаторно-поліклінічних закладів

за 2000-2015 рр.

Джерело: розроблено авторами за даними [1 ]

 

На кінець 2015 року кількість лікарняних закладів становила 1,8 тис., коли  кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів сягала 10,0 тис.

В той час, як показники кінцевих споживчих витрат сектору загального державного управління за функціями за 2016 рік свідчать, що показники діяльності та послуг у галузі охорони здоров’я потребують найбільшої уваги на рівні з державними послугами загального характеру та показниками економічної діяльності [1] (табл.2).

 

Таблиця 2.

Кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління за функціями за 2015 рік

Джерело: складено авторами за даними [1,2]

 

 

Відповідно до чинного законодавства, на сьогодні розрізняють державні, комунальні та приватні медичні заклади, які здійснюють надання медичної допомоги на рівнях первинної, вторинної і третинної ланках. Але не зважаючи на підпорядкування та форми власності головною метою будь-якого закладу охорони здоров’я  є забезпечення медичною допомогою населення та надання медичних послуг. Реалізація означеної мети в ринкових умовах вносить певні коригування в діяльність закладів охорони здоров’я, що не може не відображатися на кінцевих результатах діяльності закладів та їх взаємодії.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров'я" (№ 2002-VІІІ), ухвалений Верховною Радою 6 квітня поточного року, передбачає впровадження заходів із реформування системи охорони здоров'я України задля створення мережі державних та комунальних медичних закладів з достатнім рівнем самостійності для ефективного та своєчасного медичного забезпечення населення. Згідно із текстом документа заклади охорони здоров'я отримали можливість здобуття фінансової та управлінської автономії для забезпечення фінансових, матеріально-технічних ресурсів системи охорони здоров'я [4]. При цьому, у відповідності до ст. 49 Конституції України, існуюча мережа державних та комунальних закладів охорони здоров'я не буде скорочена, ці установи залишаться у державній та комунальній власності та не підлягатимуть приватизації [2].

Впровадження законодавчих змін, як зазначено в публікаціях офіційних джерел Верховної Ради України,  обумовлено тим, що існуюча система охорони здоров’я в Україні не задовольняє потреби населення у сфері охорони здоров’я, оскільки є застарілою та повільно імплементує в себе міжнародні набуття та тенденції зміцнення систем охорони здоров’я, що в свою чергу, обмежує доступ усіх громадян до надання медичної допомоги належної якості.

Все це створює фінансові бар’єри доступу населення до медичних послуг, особливо для малозабезпечених верств населення та часто призводить до фінансових катастроф та зубожіння [5].

Підтримка органами місцевого самоврядування надання управлінської та фінансової автономії закладам охорони здоров'я підтверджена даними загальноукраїнського опитування, проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України у 2016 році на замовлення Асоціації міст України серед посадових осіб місцевого самоврядування. З них 66,8% відзначили, що  підтримують необхідність автономізації всіх медичних установ, перетворення їх на державні/комунальні некомерційні підприємства і запровадження контрактів з їхніми керівниками [5].

Сьогоденне регулювання закладами охорони здоров’я України, враховуючи вже сформоване ринкове середовище відбувається шляхом взаємодії двох механізмів, та потребує додаткового регулювання виниклих відносин (рис.2).

 

Рис. 2. Механізм регулювання закладів охорони здоров’я

Джерело: розроблено автором за даними [3,5]

 

У цьому зв’язку актуалізується проблема дослідження і регулювання економічних відносин в галузі охороні здоров'я, як важливого інструменту  державної політики в медичній сфері в умовах ринкової економіки, де існує конкуренція, де в якості регуляторів виступають закон попиту і пропозиції,  закон вартості  та інше.

Потреба удосконалення механізму регулювання закладів охорони здоров’я, обумовлена в першу чергу фактичними результатами їх діяльності а також економічною не раціональністю використання ресурсів [3]. Відсутність рівномірної диференціації при організації надання медичної допомоги впливає на формування системи взаємопов’язаних процесів, результатами яких є загальне погіршення здоров’я нації; збитковість державних закладів охорони здоров’я;  відсутність своєчасного оновлення та матеріального забезпечення закладів охорони здоров’я; утворення економічних збитків на державному рівні.  

На сьогоднішній день не вирішена одна з основних проблем сучасної охорони здоров'я - на тлі значного дефіциту фінансових ресурсів зберігаються елементи екстенсивного розвитку системи, нераціонального використання коштів, зниження доступності медичної допомоги для населення і як результат - поява диспропорцій у фінансуванні галузі. У зв’язку з цим на сучасному етапі реформування необхідні суттєві доповнення  та зміни у системі діючого законодавства, а також організації механізму регулювання закладів охорони здоров’я за наступними напрямами:

- впровадження безперервного моніторингу  та контролю за виконанням дій уповноважених інстанцій на всіх рівнях;

- організація дослідження економічної ефективності медичної діяльності;

- оптимізація кадрового потенціалу закладів охорони здоров’я;

- створення функціонального механізму поточної диференціації ресурсного забезпечення серед закладів охорони здоров’я;

- нормативне регулювання діяльності закладів охорони здоров’я у сучасних ринкових умовах;

- забезпечення та захист прав споживачів медичних послуг;

-   контроль та підвищення якості медичної допомоги;

- формування та розвиток «медико-економічного» потенціалу країни.

 Практичне вирішення означених проблем в короткостроковому періоді можливо за умови наявності наукових досліджень за напрямками пріоритетного розвитку охорони здоров'я і пріоритетного використання фінансових коштів.

 

Список використаних джерел.

1. Центр медичної статистики МОЗ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://medstat.gov.ua/ukr/main.html

2. Закон  України ‘‘Основи законодавства України про охорону здоров’я‘‘ від19 листопада1992 р. №2801.// http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi

3. Державне регулювання розвитку механізмів фінансування системи охорони здоров’я на засадах суспільної справедливості / Н. Д. Солоненко // Сучасні питання економіки і права. - 2011. - Вип. 2. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spep_2011_2_7.

4. Розпорядження Кабінету міністрів України «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я» від 30.11.2016 № 1013-р

5. Фундамент медицинской реформы в Украине до 2020 года: Какие инициативы Минздрава сегодня поддержал Кабмин [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://112.ua/statji/fundament-medicinskoy-reformy-v-ukraine-do-2020-goda-kakie-iniciativy-minzdrava-segodnya-podderzhal-kabmin-356261.html

 

References.

1. Center for Health Statistics Ministry of Health of Ukraine (2016), available at: http://medstat.gov.ua/ukr/main.html (Accessed 10 Nov 2016).

2. Verkhovna Rada of Ukraine (1992), The Law of Ukraine "Basic Laws of Ukraine on Health", available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi (Accessed 10 Nov 2016).

3. Solonenko N. D. (2011), “State regulation of mechanisms for financing health systems based on social justice”, Modern problems of Economics and Law, vol.2, availabe at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Spep_2011_2_7 (Accessed 10 Nov 2016).

4. The Cabinet of Ministers of Ukraine (2016), "On Approval of the Concept reform health care financing", availabe at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1013-2016-%D1%80 from 30.11. number 1013-r  (Accessed 10 Nov 2016).

5. 112.ua (2016), “Fundament of medical reform in Ukraine until 2020: What initiatives of the Ministry of Health today supported by the Cabinet of Ministers?”, availabe at:  https://112.ua/statji/fundament-medicinskoy-reformy-v-ukraine-do-2020-goda-kakie-iniciativy-minzdrava-segodnya-podderzhal-kabmin-356261.html (Accessed 10 Nov 2016).

 

Стаття надійшла до редакції 07.12.2016 р.