УДК 339.1 : 631.1

 

Ю. О. Авраменко,

аспірант, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», м. Київ

 

ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

 

Yuliya Avramenko,

Postgraduate Student,

National Scientific Center – «Institute of Agricultural Economics», Kyiv

 

EVALUATION OF THE COMPETITIVENESS OF FARMS

 

Фермерські господарства є особливою групою сільськогосподарських підприємств. Головною причиною їх участі в економічній діяльності є зростання добробуту тих членів селянських родин, яких поєднують спільні підприємницькі ідеї та власність на ресурси їх реалізації. Разом з тим, фермерські господарства є організаційно-економічною базою розвитку сільських територій, невід’ємним чинником збереження соціальних, економічних та культурних надбань вітчизняного села. Це зумовлює постійне зростання їх внеску у формування конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектору. В статті висвітлено методи оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств, визначені напрями їх подальшого розвитку. Результатом роботи є систематизація інструментів оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств на аграрних ринках України, їх економічного і соціального впливу.

 

Farms are unique group of the representatives of agricultural enterprises. The main reason for participating farms in economic activity are not receiving income from wages and maximizing cash flows of itself welfare and its members as a single socio-economic community. At that time, as the basis of development of rural areas and determining factor in the preservation of native villages in social, economic, administrative and cultural aspects are just farmers, in modern conditions they also play an important role in shaping the competitiveness of domestic agricultural sector of Ukraine.

In the article the methods to estimate of the competitiveness of farms are studied, the influence of organizational and legal status to the level of their competitiveness is analyzed. The result of the work is the systematization the assessment tools of the competitiveness of farms on the agricultural market of Ukraine and the analysis of the economic and social impact of this form of agricultural enterprise.

 

Ключові слова: конкурентоспроможність фермерських господарств, методика оцінки конкурентоспроможності, особливості фермерських господарств, етапи оцінки конкурентоспроможності, економічна та соціальна конкурентоспроможність.

 

Keywords: competitiveness of farms, methods of estimation of the competitiveness, peculiarity of farms, stages of evaluation of the competitiveness, economic and social competitiveness.

 

 

Постановка проблеми. Фермерські господарства є унікальними сільськогосподарськими підприємствами, які мають законодавчо визначені вимоги щодо спеціалізації на сільськогосподарському виробництві; структура яких базується на сімейній (родинній) власності на господарство як майновий комплекс; створення та діяльність яких залежить від наявності ділянок сільськогосподарських угідь, що зумовлює виключно аграрний статус цього виду підприємництва сільськогосподарської галузі, який має значний влив на розвиток сільських територій. Конкурентоспроможності вітчизняних фермерських господарств є необхідною умовою загального економічного розвитку країни, а її забезпечення на сільськогосподарських ринках вимагає удосконалення її оцінки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теорія конкурентоспроможності підприємницької діяльності завжди привертала пильну увагу вітчизняних і зарубіжних учених [2-14]. Конкурентоспроможність фермерських господарств, як специфічної соціально-економічної ланки сільськогосподарської підприємницької діяльності в України, досліджено у працях В. М. Заяця [3], В. К. Збарського [4], М. Й. Маліка [5], інших дослідників розвитку малого і середнього підприємництва на селі. Разом з тим, відкритим залишається питання методичного забезпечення оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств у зв’язку з особливостями їх організаційно-правового статусу.

Метою статті є виявлення методів оцінки конкурентоспроможності фермерських господарств як особливої організаційно-правової форми підприємств аграрного сектора вітчизняної економіки.

Викладення результатів дослідження. Конкурентоспроможність, як економічна категорія, має різні тлумачення в економічній літературі. Зокрема, це стосується таких понять як порівнянні витрати (Рікардо Д.), порівнянні переваги (Хекшер Є., Олін Б.), конкурентний статус фірми (Ансофф Х. І.), управління конкурентними перевагами (Азоєв Г. Л., Фатхутдінов Р. А., Рубін Ю. Б.), стратегічна ефективність та продуктивність в заданій місцевості (Портер М. Э.) [2, с.60; 5, с.38; 6, с.27-28; 7, с.34; 10, с.512-513].

Конкурентоспроможність фермерського господарства, як окремого аграрного підприємства, виступає узагальнюючою оцінкою його конкурентних переваг в частині ресурсного потенціалу, здатності задовольняти споживчий попит та досягнутої завдяки цьому ефективності функціонування господарчої системи на момент чи протягом періоду оцінювання. Це зумовлює роль оцінки як одного з головних інструментів управління конкурентоспроможністю фермерського господарства [5, с. 38].

Оцінка конкурентоспроможності конкретного фермерського господарства має включати певні етапи.

Етап перший: визначення кола (групи) фермерів-конкурентів. Відносність конкурентоспроможності та її динамічний характер дозволяють оцінювати конкурентоспроможність підприємства в двох аспектах: відносно конкурентів та відносно самого себе. Наявні методики оцінювання конкурентоспроможності підприємства ґрунтуються переважно на оцінках відносно конкурентів, які належать до однієї галузі, до одного типу спеціалізації виробництва або випускають товари-субститути, використовувати однакові канали поширення товарів, мають зі ставність фаз життєвого циклу господарства та основних стратегічних цілей розвитку. На думку Маліка М. Й. і Нужної О. А., перші дві ознаки є визначальними для початку конкурентної взаємодії, а невідповідність підприємств за іншими ознаками допускає їх конкуренцію, але визначає нерівність стартових умов конкурентної боротьби. У той же час, на погляд Савченко С. М., динаміка конкурентоспроможності підприємства відносно самого себе має, значну управлінську цінність, оскільки дозволяє оцінити зміну конкурентного потенціалу підприємства (як проявленої, так і невикористаної частини) та динаміку ефективності окремих складових внутрішнього середовища щодо перетворення ресурсів, які подаються на вхід, у привабливі ринкові пропозиції в сфері «сильної» конкуренції на виході [5, с.39; 9].

Етап другий: формування системи оціночних показників. Збір даних можна здійснювати кількома шляхами: збір опублікованих даних (джерела: статистичні, бухгалтерські, податкові звітності; кон’юнктурні маркетингові огляди споживчого ринку; матеріали галузевої та спеціальної преси; спеціально замовлені дослідження) та збір «польових» даних (якісна інформація про стратегію, тактику та діяльність конкурентів, джерела: соціологічні опитування; вибіркові спостереження; колишні працівники господарств-конкурентів; рекламні агентства; постачальники; оптові та роздрібні канали та ін.) [5, с.40; 7, с.115].

У процесі оцінки конкурентоспроможності фермерського господарства та враховуючи часовий характер поняття конкурентоспроможність, можуть використовуватись як якісні так і кількісні показники, що стосуються виробничої, фінансової, комерційної та організаційно-управлінської діяльності на певну дату.

Якісні показники використовуються у процесі оцінки у вигляді опису або бальної оцінки якості, отриманої на основі експертного зіставлення фактичного стану з кращим [5, с. 40].

Кількісні показники є: а) у відносному вираженні (рівні продуктивності та рентабельності рослинництва й тваринництва, відшкодування витрат, частка прибутку в обсязі продажів/робочої сили/потенціалу землі, прибуток на 1 використовуваних ресурсів (на 1 га, 1 чол., на 1 чол-год, на 100 гривень інвестованого капіталу); б) в абсолютному (чистий прибуток/збиток, виробництво валової продукції, чисельність членів фермерського господарства та найманих працівників та ін.). Також, в економічній літературі визнається, що інколи неможливо отримати точні кількісні показники конкурентних організацій, а в деяких випадках кількісна оцінка ряду показників, що буде перевірятися, не спроможна бути порівняною, причина - застосування підприємствами неоднакових способів розрахунку, що впливає на показник, який у свою чергу на рівень конкурентоспроможності фермерського господарства [14].

Етап третій: обробка інформації. Для об’єктивності та неупередженості, експерти застосовують різні методи визначення конкурентоспроможності господарства. Наприклад, Янковий О. Г. та ін., запропонували класифікацію методів оцінки конкурентоспроможності різних об'єктів за двома основними критеріями: за ступенем об'єктивності (суб'єктивності) результатів оцінки та за підходом до оцінки –  якісна чи кількісна, таким чином усі методи можна об'єднати за чотирма групами в кожному з утворених квадратів:

- якісно-об'єктивні: моделі оцінки конкурентних сил і ціннісні ланцюжки (п'ятифакторна модель, «ромб»,  ланцюжок цінностей М. Портера); моделі стратегічного аналізу (STEP- аналіз, SWOT-аналіз); методи, що засновані на теорії ефективної конкуренції та його функціональному підході; маркетингові і кваліметричні методи (метод бенчмаркінгу);

- якісно-суб'єктивні: матричні методи (метод Бостонської консалтингової групи (BCG), метод рангів; метод балів, метод ієрархій);

- кількісно-об'єктивні: розрахункові і розрахунково-графічні методи (диференціальні, комплексні, метод еталону, рейтинговий метод, метод різниць, індикативний метод);

- кількісно-суб'єктивні: метод експертних оцінок, що базуються на інтуїції,  баченні, професіоналізмі експерта [5, с.40-57; 12, с.40-61].

Різні дослідники по-різному ставляться до методів оцінки, підтвердженням тому є ствердження О. Г. Янкового, що тільки кількісна оцінка дозволяє виміряти рівень конкурентоспроможності й управляти ним [12, с.39].

Враховуючи досить значну кількість різноманітних методів, Хрущ Н. А. та Желіховська М. В. пропонують систематизувати їх, виділивши три групи:

- методи,  які характеризують ринкові позиції підприємства/продукції: формальні моделі (модель конкурентної переваги М. Портера;  модель продукт — ринок (І. Ансоффа); модель накопиченого досвіду; модель життєвого циклу продукту/попиту; модель життєвого циклу технологій) та матричні (портфельні) методи (метод Бостонської консалтингової групи (BCG);

- методи, які характеризують рівень менеджменту підприємства: методи комплексного стратегічного аналізу SWOT – аналізу та SPASE – аналізу; метод LOST; метод експертного оцінювання; метод картування стратегічних груп;

- методи, які характеризують рівень фінансово-економічної діяльності підприємства: методи фінансово-економічного аналізу та методи прогнозування фінансового стану підприємства (екстраполяція; метод термінів оборотності та ін.) [11, с.72].

Вказані методи кардинально різняться за своєю суттю та базою формувань показників конкурентоспроможності, але більшість із них має в основі принцип порівнянності з відповідною базою (еталоном чи лідером).

Наприклад, метод, заснований на теорії ефективної конкуренції передбачає, що конкурентоспроможними є ті господарства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів і використання ними ресурсів. В основі методу лежить вагомість чотирьох групових показників: критерій ефективності виробничої діяльності, критерій фінансового стану, критерій ефективності організації збуту і просування товару на ринку, критерію конкурентоспроможності товару) [5, с.49].

Етап четвертий: узагальнююча оцінка стану конкурентоспроможності фермерського господарства. Єдиного критерію визначення оцінки конкурентоспроможності фермерського господарства немає. Експертами використовується широкий спектр методів для надання інтегральної або підсумкової оцінки.

Янковий О. Г. наводить загальний показник рівня конкурентоспроможності підприємства, перевага якого полягає в урахуванні найважливішої її складової –  конкурентоспроможності продукції, на основі індексу конкурентоспроможності з товарної маси та індекс відносної ефективності  [12, с.48].

Зіставлення результатів (продукції або прибутку) виробництва від поточних виробничих витрат (ресурсів), на думку більшості вчених-економістів є кращим і найбільш практичним методом вимірювання рівня і динаміки конкурентоспроможності продукції в рамках всієї організації. У той же час у дослідженнях зазначається, що високий прибуток з або без вартості сімейної праці є необхідною умовою конкурентоспроможності фермерських господарств, але не є достатньою [13].

На думку Маліка М. Й. та Нужної О. А., проводячи оцінку конкурентоспроможності фермерського господарства, недоцільно використовувати такі підходи, які пов’язують її рівень з показниками якості (конкурентоспроможності) продукції, що випускається. Це пов’язано, по-перше, з тим, що сільськогосподарська продукція має досить високий рівень диференціації, по-друге, сама система оцінки якості сільськогосподарської не є досконалою, по-третє, аналіз конкурентоспроможності продукції є недостатнім для формування висновку про конкурентоспроможність господарства в цілому, тому, що останнє є комплексним поняттям, котре має охоплювати не лише сферу якості продукції, що випускається [5, с.51].

На думку Мішуліної О. В., Ґорелова А. Н. та Ґорелової Н. С.В, оцінка конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств має надаватися враховуючи як методи визначення конкурентоспроможності продуктів, що ними виробляються, так і методи оцінки конкурентоспроможності самого підприємства, а остаточним критерієм конкурентоспроможності підприємства може розглядатися частка ринку, оскільки вона тісно пов'язана з обсягом продажів і визначає рівень доходу, отриманого господарством [6].

На нашу думку, найнадійнішим і об'єктивним узагальнюючим показником конкурентоспроможності фермерських господарств є динаміка загальних показників. Фермерські господарства є найчисельнішою групою сільськогосподарських підприємств, підтвердженням тому є постійно зростаюча динаміка їх частки у загальній кількості діючих сільськогосподарських підприємств, що у 2011 р. – 72,8 %, у 2012 р. – 68,9 %, у 2013 р. – 69,7 %, у 2014 р. – 71,6 %, у 2015 р. – 71,2% і склала 32 303 од. із загальної кількості (45 379 од.) [1]. Також, позитивною є динаміка частки фермерських господарств  у виробництві валової продукції сільського господарства, що свідчить про зростаючу їх конкурентоспроможність на ринках сільськогосподарської продукції (рис.1):

 

Рис. 1. Динаміка частки валової сільськогосподарської продукції фермерських господарств.

Джерело: [1]

 

Дрібні та середні фермерські господарства найбільш спроможні залишитися в бізнесі і, навіть, розширювати свою присутність на ринку сільгосппродукції, враховуючи, що вони є більш ефективними користувачами виробничих ресурсів. Вони більш заощадливі у витратах на виробництво одиниці продукції, що є перевагою у конкурентній боротьбі з великими виробниками. Тобто відносна конкурентоспроможність фермерських господарств визначається їх здатністю виробляти продукцію порівняно нижчої собівартості [13].

Також, існують пропозиції про використання розміру прибутку в розрахунку на 1-го працівника та порівняння загальної продуктивності ферми з іншими господарствами при оцінці конкурентоспроможності фермерських господарств. Це дозволить визначити місце, яке вона займає відносно своїх конкурентів. У той же час, на думку Мішуліної О. В., Ґорелова А. Н. та Ґорелової Н. С., рівень продуктивності праці характеризує використання лише одного виду ресурсів – праці, а розмір прибутку стосується не тільки окремо взятого ресурсу, тому індикатор не може бути використаний як загальний критерій для оцінки конкурентоспроможності господарства [14].

При комплексній оцінці конкурентоспроможності фермерських господарств дослідник досить часто зіштовхується з багатомірністю їхньої соціально-економічної приналежності, тому, на сьогодні, велику увагу економісти почали приділяти методам багатовимірного аналізу (метод аналізу організаційно-економічних складових, кластерний аналіз, таксономія, факторний аналіз, кореляційний аналіз, регресійний аналіз, канонічний аналіз) – найбільш дієві кількісні інструменти дослідження соціально – економічних процесів, та які зорієнтовані на оцінюванні латентних показників (факторів-симптомів) різного характеру. Зазначені методологічні дослідження проводяться за допомогою пакету прикладних програм STATISTICA в відповідних модулях. Наприклад, Янковий О. Г. та ін. у своїй роботі дійшли висновку, що ці методи дають змогу об’єктивно оцінити кожну складову, що забезпечує конкурентоспроможність та, відповідно, розробити заходи, не тільки задля посилення конкурентних позицій але для забезпечення життєздатності будь-якого підприємства, у тому числі і фермерських господарств [12, с.32-133].

Збарський В. К., Кальченко С. В., Єременко Д. В., підкреслюючи особливість фермерського господарства як користувача сімейно-трудової праці, пропонують розраховувати економічну та соціальну конкурентоспроможність як складові відповідного загального показника конкурентоспроможності фермерського господарства

 

                                           ,                                                     (1)

 

де Ізк – індекс загальної конкурентоспроможності фермерського господарства;

Іek – індекс економічної конкурентоспроможності фермерського господарства;

Іск – індекс соціальної конкурентоспроможності фермерського господарства.

На їх думку, економічна конкурентоспроможність фермерського господарства як підприємницької одиниці включає в себе такі складові: рівень ефективності витрат ресурсів на виробництво продукції (техніко-технологічний, організаційний та інформаційно-інноваційний аспекти розвитку) та ефективність організації збуту (логістика, вибір продукції, оцінка ринкової кон'юнктури).

Також, Збарський В. К. та ін. наполягають на тому, що соціальна конкурентоспроможність відображає привабливість фермерського господарства як подальшого напряму трудової діяльності для членів фермерських господарств, що являють собою основу цього конкретного суб'єкта аграрного підприємництва: ступінь задоволення потреб членів фермерського господарства, які не є найманими працівниками; відповідність обсягів затраченої праці (перш за все, фізичної) та її граничної корисності; рівень соціальної відповідальності при здійсненні господарської діяльності (екологічні питання, участь у вирішенні соціально-економічних проблем сільської громади та регіону в цілому тощо) [4].

Ми вважаємо, що оцінкою економічної конкурентоспроможності фермерського господарства може виступати аналіз показників динаміки його виробничої діяльності. Наприклад, позитивна частка фермерських господарств у виробництві валової сільськогосподарської продукції, яку також можна розглядати як частку сільськогосподарського ринку, яку займають фермерські господарства; динаміка землеволодіння фермерськими господарствами, як один із основних виробничих факторів, що впливає на їх розвиток та конкурентоспроможність, та суттєво впливає на подальший соціально-економічний розвиток України (табл.1).

 

Таблиця 1.

Динаміка основних показників фермерських господарств у порівнянні з сільськогосподарськими підприємствами у 2000-2015 роках

Джерело: [1],  * - розрахунок 2015/2005 рр.

 

Відповідно, оцінкою соціальної конкурентоспроможності фермерського господарства може виступати показник зайнятості (чисельність працівників): як членів-родичів самого фермерського господарства так і найманих працівників. Дані таблиці 1 свідчать про порівняну стійкість фермерських господарств до загальної тенденції скорочення зайнятості, а відтак – їх вищу соціальну конкурентоспроможність порівняно із сільськогосподарськими підприємствами загалом.

Висновки і перспективи. Конкурентоспроможність фермерського господарства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції. Проведені дослідження показують, що на сьогоднішній день не розроблені загальні методи оцінки конкурентоспроможності фермерського господарства, що в створює серйозні проблеми при управлінні нею. У свою чергу, нерозривний зв’язок фермерського господарства з економічними та соціальними процесами відображається в пропонованих методах оцінки його конкурентоспроможності, що дозволяють приймати виважені управлінські рішення стосовно передових стратегій їх ринкової поведінки та підвищити їх соціально-економічну значимість.

 

Література.

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення 09.03.2017) . – Назва з екрана.

2. Азоев Г.Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г. Л. Азоев, А. П. Челенков. – М.: Новости, 2000. – 252c.

3. Заяць В. М. Розвиток ринку сільськогосподарських земель : монографія / В. М. Заяць. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. – 390 с.

4. Збарський В. К. Оптимізація методики оцінки конкурентоспроможності високотоварних фермерських господарств сімейно-трудового типу / В. К. Збарський, С. В. Кальченко, Д. В. Єременко // Науковий вісник Ужгородського університету Серія Економіка. – 2016. – Випуск 1(47),Т. 2. – С. 272-278.

5. Малік М. Й. Конкурентоспроможність аграрних підприємств: методологія і механізми: монографія / М. Й. Малік, О. А. Нужна. – К.: ННЦ «ІАЕ», 2007. – 270с.

6. Портер М Э. Конкуренция : Пер. с англ. — М.: Издательский дом "Вильяме", 2005. — 608 с.

7. Рубин Ю. Б. Теория и практика предпринимательской конкуренции: учебник / Ю. Б. Рубин. – М.: Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права, 2003. – 584 с.

8. Савельев Ю. В. Управление конкурентоспособностью региона: от теории к практике / Ю. В. Савельев. – Петрозаводск: Карельский научный центр РАН, 2010. – 516 с., прилож.

9. Савченко С. М. Науково-методичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємства [Електронний ресурс] / С. М. Савченко // Ефективна економіка. –  2014. – №6. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3144, (дата звернення 03.04.2017).

10. Фатхутдинов Р. А. Управление конкурентоспособностью организации. Ученик / Р. А. Фатхутдинов, 2-е изд., испр. и доп. – М: Издательствово Эксмо, 2005.– 544 с.

11. Хрущ Н.А. Конкурентні стратегії: процеси створення та реалізації: монографія / Н. А. Хрущ, М. В. Желіховська / за наук. ред. д. е. н., проф. Н. А. Хрущ. – К.: Освіта України, 2010. – 316 с.

12. Янковий О. Г. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка рівня та напрями підвищення: монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового. – Одеса: Атлант, 2013. – 470 с.

13. Agriculture and Cosumer Protection Department (2003), “Project on Livestock Industrialization, Trade and Social-Health-Environment Impacts in Developing Countrie”, Food and Agriculture Organization of the United Nations, available at: http://www.fao.org/wairdocs/lead/x6170e/x6170e00.htm#Contents   (Accessed 4 April 2017).

14. Mishulina, O.V Gorelov, A.N. and Gorelova, N.S. (2015), “Methods of the agricultural competitiveness evaluation”, International Scientific and Practical Conference “World Science”, vol. 4, no 4 (4), pp. 23-25.

 

References.

1. State Statistics Service of Ukraine (2014), “Statistical publication 2014 Agriculture of Ukraine”, available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 9 March 2017).

2. Azoev, H.L. (2000), Konkurentnye preymuschestva fyrmy [Competitive advantages of the firm], Novosty, Moscow, Russia.

3. Zaiats', V. M. (2011), Rozvytok rynku sil's'kohospodars'kykh zemel' [Development of farmland market], Natsional'nyj naukovyj tsentr Instytut ahrarnoi ekonomiky, Kyiv, Ukraine.

4. Zbars'kyj, V. K. Kal'chenko, S. V. and Yeremenko, D. V. (2016), “Optimization methodology for evaluation of the competitiveness of high-value farm family labor type”, Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho universytetu Seriia Ekonomika, vol. 1(47), no. 2, pp. 272-278.

5. Malik, M. J. and Nuzhna, O. A. (2007), Konkurentospromozhnist' ahrarnykh pidpryiemstv: metodolohiia i mekhanizmy [The competitiveness of the agricultural enterprises: methodology and mechanisms], Natsional'nyj naukovyj tsentr Instytut ahrarnoi ekonomiky, Kyiv, Ukraine.

6. Porter, M. E. (2005), Konkurentsyia [Competition], Yzdatel'skyj dom "Vyl'iame", Moscow, Russia.

7. Rubyn, Yu.B. (2003), Teoryia y praktyka predprynymatel'skoj konkurentsyy [Theory and practice of competition of the entrepreneurship], Moskovskyj mezhdunarodnyj ynstytut ekonometryky, ynformatyky, fynansov y prava, Moscow, Russia.

8. Savel'ev, Yu.V. (2010), Upravlenye konkurentosposobnost'iu rehyona: ot teoryy k praktyke [Management of regional competitiveness: from theory to practice], Karel'skyj nauchnyj tsentr RAN, Petrozavodsk, Russia.

9. Savchenko S. M. (2014), “Scientific and methodical approaches to evaluation of the competitiveness of enterprise”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol . 6., available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3144, (Accessed 03 April 2017).

10. Fatkhutdynov, R.A. (2005), Upravlenye konkurentosposobnost'iu orhanyzatsyy [Competitiveness management of the organization], Yzdatel'stvo Eksmo, Moscow, Russia.

11. Khrusch, N. A. and Zhelikhovs'ka, M. V. (2010), Konkurentni stratehii: protsesy stvorennia ta realizatsii [Competitive strategy: the establishment and implementation], Osvita Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

12. Yankovyj, O. H. (2013),  Konkurentospromozhnist' pidpryiemstva: otsinka rivnia ta napriamy pidvyschennia, [The competitiveness of the enterprise: evaluation of trends and improving], Atlant, Odesa, Ukraine.

13. Agriculture and Cosumer Protection Department (2003), “Project on Livestock Industrialization, Trade and Social-Health-Environment Impacts in Developing Countrie”, Food and Agriculture Organization of the United Nations, available at: http://www.fao.org/wairdocs/lead/x6170e/x6170e00.htm#Contents   (Accessed 4 April 2017).

14. Mishulina, O.V Gorelov, A.N. and Gorelova, N.S. (2015), “Methods of the agricultural competitiveness evaluation”, International Scientific and Practical Conference “World Science”, vol. 4, no 4 (4), pp. 23-25.

 

Стаття надійшла до редакції 19.04.2017 р.