Українською | English

BACKMAIN


УДК 338.45:332.05

 

А. М. Прощаликіна,

к. е. н., доцент кафедри економічної теорії, інноватики та міжнародної економіки,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, м. Черкаси

 

ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ БІОЕКОНОМІКИ

 

A. М. Proshchalykina,

PhD (Economics), Associate Professor,

Cherkassy national university named by Bogdan Khmelnytskyi

 

PRECONDITIONS OF BIOECONOMY’S FORMATION AND DEVELOPMENT

 

Розглянуто суть та складові біоекономіки. Показано, що біоекономіка – це високотехнологічна сфера економічної діяльності, яка дає можливість підвищувати енергоефективність, ефективно використовувати відходи, розвивати відновлювану енергетику на основі біомаси, забезпечити екологізацію промислового сектора, стійкість сільського господарства, виробництво нових продуктів харчування, розвиток медичних технологій. Розкриті основні складові біоекономіки, їх переваги і можливі ризики. Доведено, що для розвитку біоекономіки необхідний системний підхід, що включає створення мотиваційних чинників для суб’єктів господарювання щодо екологізації виробництва і побуту, інтеграцію біотехнологічних знань в різних секторах економіки, створення системи державної підтримки біотехнологій та організаційної системи для ефективної координації суб’єктів господарювання. Обґрунтована необхідність створення та прийняття програми розвитку біоекономіки як системи суспільних відносин в сфері виробництва, обміну і розподілу продукції.

 

The nature and constituents of Bioeconomy are considered. It is shown that the Bioeconomy is a high – tech economic activity, which makes it possible to increase energy efficiency, effective use of waste, and develop renewable energy based on biomass, to ensure the greening of the industrial sector, agricultural sustainability, production of new food products, development of medical technology. It is proved that the development of bio-economy required a system approach that includes creating motivation factors for undertakings regarding the greening of production and life, integration of biotechnological knowledge in various sectors, creating a system of state support of biotechnology and organizational framework for effective coordination entities. The basic components of the bio-economy, their benefits and risks are revealed. The necessity of creation and adoption of the development of Bioeconomy’s program as a system of social relations in the sphere of production, exchange and distribution of products is proved.

 

Ключові слова: біоекономіка, біотехнологія, біоінженерія, сталий розвиток, біоніка, біохімія, біопаливо, органічне виробництво.

 

Keywords: bioeconomy, biotechnology, bioengineering, sustainability, bionics, biochemistry, bioenergy, organic farming.

 

 

Постановка проблеми. Обмеженість невідновлюваних ресурсів, значні витрати енергії і забруднення навколишнього середовища потребують переходу до нових умов господарювання, де базовим матеріалом стануть органічні відновлювані матеріали. Такою вже нині є біоекономіка, яка дає можливість підвищувати екологізацію виробництва, раціонально використовувати ресурси та сприяє сталому продовольчому забезпеченню країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки посилилася увага вчених до питань розвитку органічного виробництва та формування біоекономіки. В дослідженнях Ковакса Б., Прасада М., Сісто Р., Вліета М., Проспері М., Фукса Р. доведено, що за рахунок розвитку біоекономіки з'являються додаткові можливості вирішення таких глобальних проблем, як нестача продовольства, вичерпання мінеральних ресурсів, забруднення навколишнього середовища тощо. Основні проблеми сталого продовольчого забезпечення на основі розвитку органічного виробництва розкриті у працях Кирилюка Є., Сливи Ю. та інших.

Аналіз досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених засвідчив необхідність комплексного підходу до обґрунтування необхідності формування і розвитку біоекономіки в країні для створення умов сталого продовольчого забезпечення. Потребують подальшого дослідження питання щодо створення передумов розвитку біоекономіки в країні.

Метою статті є визначення передумов і чинників формування і розвитку біоекономіки в країні.

Виклад основного матеріалу. Біоекономіка - це економіка, заснована на застосуванні біотехнологій, які використовують поновлювану біологічну сировину. Це високотехнологічна частина економіки, яка дає можливості підвищувати енергоефективність, рівень повторного використання відходів, розвивати відновлювану енергетику на основі біомаси, здійснювати екологізацію промислового сектора, підвищувати стійкість сільського господарства, виробляти нові продукти харчування, розвивати медичні технології.

Для того, щоб в країні в повній мірі реалізувати можливості розвитку біоекономіки необхідний системний підхід до її розвитку. Необхідно реалізовувати можливості та мінімізувати можливі ризики, що можуть виникати в результаті неконтрольованого використання нових технологій (таблиця 1). Одним із обмежуючих факторів використання нових технологій є їх висока вартість. Тому необхідне їх вдосконалення щодо здешевлення для забезпечення можливостей їх промислового використання.

 

Таблиця 1.

Основні складові біоекономіки

Складова

Основні напрями роботи

Потенційні ефекти від застосування

Можливі ризики

Біопаливо

Використання органічних відновлюваних ресурсів для виробництва енергії. Таке паливо містить не менше 80% матеріалів, отриманих від живих організмів.

Подальші розробки пов’язані з використанням спеціальних біокаталізаторів для розкриття енергетичної складової вуглеводів (зокрема в соломі, деревних відходах, люцерні, конюшині, сої). Перспективними є технології використання палива другого покоління в яких використовується вся рослинна маса чи водорості для отримання целюлозного етанолу, біометану і біогасу.

Зростання обсягів вирощування «енергетичних культур» (цукрової тростини, кукурудзи, олійної пальми, рапсу) потребує додаткових орних площ. Часто ці культури вирощують як монокультури для яких вносять велику кількість штучних добрив і пестицидів.

Біоніка

Використання принципів побудови і функціонування біологічних систем для вирішення інженерних завдань.

Дає можливості удосконалення та конструювання машин, приладів, будівельних конструкцій та технологічних процесів. Одним з ключових напрямків біоніки є створення сучасних імплантів і протезів.

Ризиків немає, потрібні лише подальші розробки щодо вдосконалення технологій.

Біотехнології

Розробка та освоєння геномних, постгеномних складних клітинних технологій для отримання нових продуктів і процесів.

Мають такі напрями застосування:

1. Червоні біотехнології застосовуються в медичній діагностиці і терапії (створення тканин для трансплантації шкіри і виробництва лікарських засобів строго спрямованої дії, активні речовини яких вивільняються тільки в хворому органі).

2. Білі - застосування біотехнологічних методів у промислових технологічних процесах (використання ферментів як біокаталізаторів в хімічній, фармацевтичній і харчовій промисловості).

3. Зелені біотехнології спрямовані на поліпшення властивостей рослин, зокрема, використання досягнень генної інженерії.

4. Сірі біотехнології включають в себе біологічні методи лікування ґрунту, стічних вод і переробки відходів.

5. Сині біотехнології направлені на використання морських організмів для отримання корисних речовин (бактерій і морських водоростей).

Найбільш дискусійним є використання досягнень біогенетики та генної інженерії. Не відомі та суперечливі етичні, соціальні і політичні наслідки цих технологій. Критичні зауваження стосуються багатьох загроз - від ризику біотероризму, видачі прав власності на живі організми, маніпулювання доступу до «банку насіння» тощо.

Штучний фотосинтез

Використання різних методів перетворення сонячної енергії в енергоносії, такі як метан, етанол і водень.

Отримання синтетичного палива з вуглекислого газу і води. Для синтезу біопалива може використовуватися спирт, який містить енергію зі значним ступенем конденсації. Дослідження щодо промислового використання цих технологій тривають. До цієї групи належать розробки щодо оптимізації процесу фотосинтезу в рослинах для стимулювання їх врожайності.

Використовують дорогі водневі сполуки, що обумовлює високу вартість технологій.

Органічне землеробство

Вирощування екологічно безпечної продукції без ГМО та хімічних елементів не властивих продуктам харчування.

Стимулює створення нових безпечних технологій обробки ґрунту і вирощування рослин. Вирішує проблеми забруднення довкілля та підвищує урожайність.

Потребує проведення комплексу агрохімічних та меліоративних заходів, спрямованих на ліквідацію негативних наслідків традиційного землеробства. Є ризик втрати урожайності на початкових етапах.

Складено автором на основі досліджень [1; 2; 3; 4; 5; 6]

 

Можливості, які дає використання біотехнологій для світової економіки є значними і з розвитком наукових досліджень їх ефективність зростає. Однак важливо визначати можливі загрози та здійснювати заходи щодо їх мінімізації.

Розвиток біотехнологій дав поштовх розвитку окремих ринків. Так, біохімічні продукти в даний час складають близько 5% від світового обороту продукції хімічної промисловості і цей показник має тенденцією до зростання. Ємність світового ринку органічної продукції у 2014 році складала 80 мільярдів доларів. За період з 2009 року по 2014 рік ринок зріс на 49% [7].

У програмних документах ЄС передбачається до 2025 року замінити близько 25-30% нафти біомасою. На автомобільному ринку вже сьогодні близько 90% нових автомобілів використовують суміш бензину та етанолу. Відповідно до угоди між корпорацією Airbus комісією Європейського Союзу передбачається збільшення виробництва біопалива для авіації до двох мільйонів тонн до 2020 року [1].

Однак для досягнення запланованого розширення виробництва біопалива необхідні додаткові площі. Вчені довели, що вирубка одного гектара тропічного лісу (так, Бразилія не лише забезпечує внутрішні потреби в біопаливі, але і експортує в ЄС 10% власного випуску) зумовлює збільшення концентрації вуглекислого газу в 300 разів більше, ніж дозволить заощадити в рік у порівнянні з традиційним дизельним паливом. Щоб зменшити ці негативні ефекти, дослідники пропонують виробляти біопаливо не з соєвих бобів, а із пальмового масла. Для отримання заданої кількості палива досить насадити олійні пальми, на площі, що займатиме лише близько 4% від площі, яку необхідно для вирощування сої [8].

Для того, щоб в країні в повній мірі реалізувати можливості розвитку біоекономіки необхідний системний підхід до її розвитку. Розвиток цієї сфери економіки пов'язаний з вирішенням цілого ряду проблем, таких як, оптимізація відносин між соціальними групами і всередині них, інтеграція біотехнологічних знань і пропозицій в різних секторах економіки, створення мотивації для учасників, формування ефективної організаційної структури і системи координації в усіх галузях і т. д. Одна з особливостей біоекономіки полягає в тому, що вона швидше може бути реалізована в масштабах малого і середнього бізнесу. Але для цього повинні бути створені передумови, в тому числі, програми сприяння розвитку біоекономіки як галузі.

Основними чинниками, що зумовлюють активізацію розвитку біоекономіки в країнах світу є:

- державне планування і програмування процесів розвитку біоекономіки та реалізація відповідної політики на всіх рівнях управління. Реалізація політики розвитку біоекономіки повинна стосуватися виробництва, регулювання, обміну та споживання. Пріоритет розвитку біоекономіки повинен відображатися в стратегічних документах органів управління на загальнодержавному, регіональному, муніципальному та галузевому рівнях;

- створення ефекту синергії, коли відходи, які створюються в сільському і лісовому господарстві, добувній, харчовій промисловості можуть бути вдосконалені та перетворені в цінні продукти для збереження харчових продуктів, виробництва косметичних засобів, медикаментів тощо. При цьому головним принципом виробництва є повне використання всіх речовин, що містяться в органічних продуктах. Доцільно розвивати біоекономіку на основі кластерного підходу і державно-приватного партнерства;

- пряма і непряма підтримка розробників та виробників біопродукції. Так, у США 220 виробників біопалива у 2015 році отримували  гранти на суму 5,6 млн. дол. в рамках Програми сприяння розвитку біопаливної індустрії. Ще 4 млн. дол. виділяється в якості додаткових грантів на розвиток біоекономіки і зниження залежності від імпортної нафти [8]. Серед інших інструментів, що застосовуються в міжнародній практиці можна виокремити: податкові пільги виробникам біопродукції; фінансування розробок концепції збуту біопродукції та формування каналів її реалізації; використання органічної продукції в приготуванні шкільних обідів і фінансуються з держбюджету; компенсація витрат чи пільги у сертифікації продукції; пільгове кредитування;

- збільшення інвестицій в НДДКР, що здійснюються в сфері біотехнологій. При чому фінансуватися повинні не лише дослідження, але і створення фондів біологічної продукції, бази передових технологій, системи підтримки трансферу технологій. Також на міжнародному і загальнодержавному рівнях повинна розроблятися система доступу до отриманих знань і технологій;

- поліпшення управління земельними ресурсами, інвестиції в інфраструктуру аграрного ринку. Потребують підтримки проекти щодо створення технологічних платформ;

- стимулювання підготовки і перепідготовки кадрів у сфері біотехнологій та біоекономіки, що будуть формувати і просувати проекти відповідні проекти. Система освіти на всіх рівнях повинна бути направлена на формування нової культури споживання біопродукції.

Висновки. В умовах сучасного виробництва не достатньо використовується потенціал комплексного використання біологічних ресурсів. Розвиток екологічно чистого виробництва повинен здійснюватися комплексно на основі розвитку взаємопов’язаних виробництв, що доповнюватимуть і оптимізуватимуть роботу один одного створюючи синергетичні ефекти. Формування умов для розвитку біоекономіки в країні дає можливість підвищити енергоефективність, ефективно використовувати відходи, розвивати відновлювану енергетику на основі біомаси, екологізувати промислове виробництво, забезпечити стійкий розвиток сільського господарства, сприяти розвитку медичних технологій.

 

Література.

1. Fücks R. Zielona rewolucja. – Instytut Wydawniczy Książka i Prasa Warszawa 2016. – 408 p.

2. Sisto R., Vliet M., Prosperi M. Puzzling stakeholder views for long–term planning in the bio–economy: A back–casting application // Futures. – 2016. – Volume 76, February. – 42–54 р.

3. Delvenne P., Hendrickx K. The multifaceted struggle for power in the bioeconomy: Introduction to the special issue. Technology in Society. – 2013. –  Volume 35, Issue 2. – 75-78 p.

4. Kovacs B. Sustainable agriculture, forestry and fisheries in the bioeconomy. A challenge for Europe : 4th SCAR foresight exercise, SCAR, 2015. – 158 р.

5. Кирилюк Є. М. Трансформація структури економічних відносин на аграрному ринку України [Електронний ресурс] / Є. М. Кирилюк, А. М. Прощаликіна. // Ефективна економіка. – 2012. – № 8. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1323

6. Слива С. Як перейти на органічне землеробство? [Електронний ресурс] / C. Слива. // Агробізнес сьогодні. – 2016. – №5(324) – Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/ideii-i-trendy/5221-iak-pereity-na-organichne-zemlerobstvo.html

7. Sahota A. Global Organic Food & Drink: Market Update & Challenges [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://orgprints.org/29790/19/sahota-biofach-2016-Global-OFD.pdf

8. Organic Farming Statistics. [Електронний ресурс] / Institute of Organic Agriculture FiBL – Режим доступу: // http://www.fibl.org/en/themes/organic-farming-statistics.html

 

References.

1. Fücks, R. (2016), Zielona rewolucja, Warszawa, Poland.

2. Sisto, R., Vliet, M. and Prosperi, M. (2016), “Puzzling stakeholder views for long-term planning in the bio-economy: A back-casting application”, Futures,  vol.76,  pp. 42-54.

3. Delvenne, P. and Hendrickx, K. (2013), “The multifaceted struggle for power in the bioeconomy: Introduction to the special issue”, Technology in Society, Volume 35, Issue 2, pp. 75-78.

4. Kovacs, В. (2015), Sustainable agriculture, forestry and fisheries in the bioeconomy. A challenge for Europe, 4th SCAR foresight exercise, SCAR, EU – 158 р.

5. Kyryliuk, Ye. M. and Proshchalykina, A. M. (2012), “The transformation of the structure of economic relations in the agricultural market of Ukraine”, Efektyvna ekonomika, vol.8,  available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1323 (Accessed 1 Dec 2016).

6. Slyva, S. (2016), “As conversion to organic farming?”, Ahrobiznes sohodni, vol. 5(324), available at: http://www.agro-business.com.ua/ideii-i-trendy/5221-iak-pereity-na-organichne-zemlerobstvo.html (Accessed 29 Nov 2016).

7. Sahota, A. (2016), “Global Organic Food & Drink: Market Update & Challenges”, available at: http://orgprints.org/29790/19/sahota-biofach-2016-Global-OFD.pdf (Accessed 30 Nov 2016).

8. Institute of Organic Agriculture FiBL (2015), “Organic Farming Statistics”, available at: http://www.fibl.org/en/themes/organic-farming-statistics.html (Accessed 30 Nov 2016).

 

Стаття надійшла до редакції 02.12.2016 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"