ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИЯВЛЕННЯ УМОВ, ЯКІ СТИМУЛЮЮТЬ ТА ДЕСТИМУЛЮЮТЬ ПІДВИЩЕННЯ РЕГУЛЯТОРНОГО ТИСКУ НА БАНКІВСЬКИЙ БІЗНЕС В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ

УДК 336.7+336.1

О. М. Діденко,

к. е. н., директор з питань роздрібного бізнесу,

Харківська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Харків

O. N. Didenko,

Ph.D. in Economics, head of the retail department,

Harkiv regional office “Raiffeisen Bank Aval”, Harkiv

THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF IDENTIFYING CONDITIONS THAT ENCOURAGE AND DISCOURAGE INCREASING REGULATORY PRESSURE ON BANKING IN THE CONTEXT OF FINANCIAL STABILITY ENSURING

У статті обґрунтовано, що забезпечення фінансової стабільності є одним із державних інтересів, пов’язаних з регулюванням економічних процесів, окрім економічного зростання. В контексті забезпечення ефективності підвищення регуляторного тиску на банківський бізнес слід враховувати існування факторів, які стимулюють (орієнтація банків на внутрішні джерела фондування та економічне зростання в країні) та факторів, які де стимулюють (присутність іноземного капіталу в банківській системі та високий рівень внутрішнього кредитування економіки) ефективність підвищення регуляторного тиску на банківський бізнес в контексті забезпечення фінансової стабільності. В роботі це обґрунтовано за допомогою здійсненого панельного аналізу даних для 23 країн світу, в тому числі України, за 2001-2013 рр. з використанням економетричної моделі з випадковими ефектами.

The author of the article affirms that financial stability is one of public interest related to the regulation of economic processes, in addition to economic growth. In the context of ensuring the effectiveness of increasing regulatory pressure on the banking business bank regulator should take into account the existence of factors that stimulate (orientation of banks on domestic sources of funding and economic growth in the country) and factors which destimulate (the presence of foreign capital in the banking system and the high level of domestic credit to the economy) effectiveness of regulatory pressure on banking business in the context of financial stability ensuring. The research is carried out using panel data analysis for 23 countries, including Ukraine, for 2001-2013 using econometric models with random effects.

Ключові слова: конфлікт інтересів, фінансова стабільність, банківське регулювання, вимоги до капіталу, держава, бізнес, інтенсивність регулювання.

Keywords: conflicts of interest, financial stability, banking regulation, capital requirements, government, business, the intensity of regulation.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Забезпечення стабільності фінансового сектору економіки є невід’ємною частиною її успішного розвитку. Загалом, за економічним змістом банківська діяльність характеризуються підвищеною ризикованістю та невизначеністю, що обумовлено низькою часткою власних коштів та роботою переважно з тимчасово залученими суспільними коштами, високою схильністю до кредитного, ринкового, валютного, ризику ліквідності, тісними взаємозв’язками з іншими суб’єктами фінансового ринку та ймовірністю виникнення та запуск в дію «принципу доміно», коли нестійка ситуація на одному із сегментів фінансового ринку може спровокувати падіння всієї фінансової системи загалом.

Традиційно метою банківського регулювання та нагляду є забезпечення стабільності національної грошової одиниці та банківської системи, захист інтересів вкладників та кредиторів банку шляхом застосування інструментів пруденційного регулювання банківської діяльності. Сьогодні спостерігається переорієнтація регуляторної політики на боротьбу з системними ризиками та пріоритетність інтересів фінансової системи над індивідуальними інтересами її учасників. Це підтверджується доповненням вітчизняної регуляторної практики мікропруденційного регулювання рядом інструментів макропруденційного спрямування - створення Ради з фінансової стабільності, розробка і запровадження методики визначення системно важливих банків, реалізація макроекономічних стрес-тестів тощо з метою забезпечення стабільності фінансової системи в цілому. Отже, сьогодні одним із державних інтересів, пов’язаних з регулюванням економічних процесів, є забезпечення стабільності банківської та фінансової системи в цілому, що потребує вибору адекватного інструментарію регулювання банківської діяльності в контексті не лише забезпечення фінансової стабільності, а й узгодження інтересів держави з інтересами бізнесу під час такого регулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ключові засади державного регулювання БД досліджуються у наукових працях як зарубіжних вчених Ф. Аллена, Ч. Гудхарта [1], A. Деміргук-Кунт [2], Дж. Кауфмана, так і вітчизняних науковців - О.Д. Вовчак, О.В.Дзюблюк, Ж.М.Довгань, І. І. Д’яконова, О.П. Заруцька, С.В. Науменкова та ін. Незважаючи на суттєві напрацювання у сфері регулювання банківництва з метою забезпечення фінансової стабільності, залишається нез’ясованим питання формалізації зв’язків між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стабільністю.

Формулювання цілей статті. Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування та емпірична ідентифікація умов, які стимулюють та дестимулюють підвищення регуляторного тиску на банківський бізнес в контексті забезпечення фінансової стабільності.

Виклад основного матеріалу дослідження. У зв’язку із численними фінансовими кризами в 90-х роках ХХ ст. з’явилася потреба в чіткому визначенні ключових індикаторів, які забезпечують фінансову стабільність. Розробкою цих індикаторів та проведенням подальших досліджень на їхній основі займався Міжнародний валютний фонд (МВФ) [3]. Індикатори фінансової стабільності сьогодні використовуються в МВФ та Світовому банку як основа для роботи Програми оцінки фінансового сектору (Financial Sector Assessment Program, FSAP). Ці індикатори фінансової стабільності розглядають фінансову стабільність виходячи із забезпечення адекватності капіталу, якості активів та прибутковості діяльності банківської системи.

Для вирішення завдання формалізації зв’язків між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стабільністю індикатором фінансової стабільності в межах авторського підходу обрано показник Z-score, який рекомендується експертами Міжнародного Валютного Фонду та розраховується шляхом співвідношення рентабельності активів банків з урахуванням рівня забезпеченості їх капіталом та ступеню волатильності. Оцінювання інтенсивності регулювання банківської діяльності пропонується здійснювати за допомогою підходу, який дозволяє комплексно врахувати такі складові регуляторного механізму як:

- функціональну, яка відображає методичне підґрунтя регулювання БД (зокрема, інтенсивність грошово-кредитної політики) та представлена через інструменти індикативного та адміністративного характеру. Для цього в роботі використано ставку обов’язкового резервування, волатильність ставки рефінансування, реальну процентну ставку, індикатор впровадження Базельських принципів, наявність фонду гарантування вкладів фізичних осіб та обов’язковість участі в ньому банків, обмеження процентних ставок по кредитам. Для оцінювання інтенсивності регулювання банківської діяльності в країні на основі інформації про фонд гарантування вкладів клієнтів вважаємо за доцільне використовувати шкалу від 0 або 1, що відповідно свідчить про відсутність / наявність фонду гарантування вкладів клієнтів та необов’язковість / обов’язковість участі банків у ньому. Ще одним фактором, який демонструє інтенсивність регулювання банківської діяльності у країні є наявність у банків обмежень щодо здійснення певних видів операцій, зокрема наявність обмежень процентних ставок по кредитам та депозитам. Найбільш яскраво обмеження діяльності банків можна прослідковувати на присутності обмежень щодо встановлення процентних ставок по депозитам та кредитам у банківській системі. Слід відзначити, що більш поширеною практикою у світі є встановлення органами регулювання обмежень саме за кредитними процентними ставками банків, оскільки саме від їх значень в основному залежать обсяги прибутків банків.

Зауважимо, що поряд з іншими формами державного регулювання банківської діяльності, актуальність встановлення найвищих допустимих значень за кредитними процентними ставками банків останнім часом зменшується. Найбільш розвинуті країни та зростаюча кількість країн, що розвиваються, продовжують лібералізувати свої наглядові політики. В той же час, у деяких країнах недавня світова фінансова криза гостро поставила питання про доцільність встановлення «стелі» за кредитними процентними ставками як засобу захисту клієнтів. Тому при оцінюванні рівня інтенсивності регулювання діяльності банків у країні необхідно враховувати наявність таких обмежень для банків, враховуючи той факт, що на сьогодні близько 80 країн світу використовують різні форми обмежень процентних ставок за кредитними операціями [4].

- організаційну, яка відображає витратність регуляторних заходів та вимірюється за допомогою витрат на здійснення регуляторної діяльності виходячи з кількості задіяного персоналу. Без сумніву, розмір регуляторних бюджетів та кількість персоналу не є ідеальним вираженням діяльності з правозастосування, проте значний рівень забезпечення регуляторним персоналом виступає необхідною умовою для ефективного правозастосування на фінансових ринках. Відповідно, чим більшими будуть витрати на здійснення регуляторних заходів відповідними органами та чим більшою буде кількість персоналу, залученого до здійснення наглядової та регуляторної діяльності за банками в країні, тим вищим можна вважати загальний рівень інтенсивності регулювання відносин між суб’єктами у банківській системі. В даному аспекті доцільним є здійснення порівняння сформованих бюджетів регулювання та кількості персоналу регуляторів з кількістю банків та їх структурних підрозділів у країні, що виступатиме ще однією характеристикою ступеня інтенсивності політики та витрат банківських регуляторів по відношенню до однієї структурної одиниці в банківській системі.

- інституційну, що характеризує інституційне середовище банківської діяльності через дотримання правових норм та рівень фінансової свободи. Індикатори цієї складової дозволяють врахувати масштаби державного регулювання фінансових послуг, ступінь державного втручання в діяльність банків, ступінь розвитку фінансового ринку та ринку капіталів, державний вплив на кредитну політику та відкритість ринку для іноземних учасників. Показник дотримання правових норм відображає ступень, до якого суб’єкти можуть знаходитись та жити за правилами суспільства, та зокрема, якість виконання домовленостей, прав власності, поліцію та судову систему, а також рівень злочинності та насилля. Згідно з методологією Світового банку, індикатор дотримання правових норм вимірюється за шкалою від -2,5 до 2,5, що відповідає найнижчому та найвищому рівнях результативності регулювання даної сфери [5]. Середовище, в якому дотримуються правові норми та суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність відповідно до чітко встановлених вимог та правил, засвідчує той факт, що в цьому напрямку проводиться жорстка та ефективна політика державного регулювання, що також стосується сфери нагляду та регулювання банківської діяльності, зокрема й ступеня її інтенсивності. Ще одним індикатором, який опосередковано характеризує інтенсивність регулювання діяльності банків у країні, є індикатор фінансової свободи. Він оцінює ефективність банків та незалежність від державного контролю і втручання у фінансовий сектор. Банки, що перебувають у державній власності та інші фінансові інститути, такі як страхові компанії та ін., зменшують рівень конкуренції та рівень доступних ресурсів у цілому. В ідеальному банківському та фінансовому середовищі, де присутність державного втручання є мінімальною, незалежний нагляд та регулювання за фінансовими інститутами з боку центрального банку обмежується лише забезпеченням виконання договірних зобов’язань та превенції здійснення шахрайських дій. Тому країни з найвищим рівнем фінансової свободи за 100-бальною шкалою отримують вищі значення порівняно з іншими. Зважаючи на те, що індикатор фінансової свободи оцінює п’ять широких фінансових аспектів, як масштаби державного регулювання фінансових послуг, ступінь державного втручання в діяльність банків та інших суб’єктів, ступінь розвитку фінансового ринку та ринку капіталів, державний вплив на кредитну політику та відкритість для іноземних учасників, його врахування в процесі аналізу ступеня інтенсивності регулювання діяльності банків у країні є цілком обґрунтованим та необхідним.

Автором було сформовано масив статистичних даних, який відображає динаміку індикаторів кожної зі складових регуляторного механізму для 23 країн світу, у тому числі України, протягом 2001-2013 рр. [5]. З метою нівелювання різнорідності нормалізовано їх значення за мінімаксним методом залежно від напрямку впливу на інтенсивність регулювання банківської діяльності. Отримані нормалізовані оцінки стали підґрунтям для розрахунку агрегованого індикатора інтенсивності регулювання банківської діяльності (IBRR).

Для виявлення умов, які стимулюють та дестимулюють ефективність підвищення регуляторного тиску на банківський бізнес здійснено панельний аналіз даних для 23 країн світу (в тому числі України) за 2001-2013 рр. Незалежні змінні відображають особливості економічного стану країни та бізнес-середовища для здійснення банківського бізнесу. Результати тестування декількох моделей за методом Хаусмана, коефіцієнтом детермінації, критеріями Фішера і Стьюдента, вказують на доцільність використання моделі з випадковими ефектами, результати застосування якої у формалізованому вигляді можна представити наступним чином:

(1)

де Cons5 - показник концентрації активів у 5 найбільших банках країни; Dep_GDP - відношення банківських депозитів до ВВП; Centr_asset – відношення активів центрального банку до ВВП; Cred_govern - відношення кредитів уряду та державних підприємств до ВВП; Dom_cred - внутрішні кредити, надані фінансовим сектором, у відсотках до ВВП; Forеign_bank - частка іноземних банків у банківській системі; GDP - валовий внутрішній продукт; Trade – індикатор відкритості економіки країни (співвідношення різниці між експортом та імпортом товарів та послуг в країні до ВВП).

Як бачимо з рівняння 1, вплив агрегованого показника інтенсивності регулювання банківської діяльності здійснює позитивний вплив на результуючу змінну Z-score, яка описує фінансову стабільність. Тобто зі збільшенням значення Gov_reg на одиницю фінансова стабільність зросте на 0,119 одиниць. Найбільший вплив на Z-score з боку показників, які описують загальний стан банківської системи, робить показник Dom_cred – зі зростанням відношення внутрішніх кредитів, наданих фінансовим сектором, у відсотках до ВВП на одиницю, Z-score зменшиться на 0,34 одиниці. Отримані коефіцієнти при Cons5 (0,109) та Dep_GDP (0,305) демонструють відповідно, що показник концентрації активів у 5 найбільших банках країни та відношення банківських депозитів до ВВП здійснюють позитивний вплив на Z-score. Значення коефіцієнта при ВВП, GDP дорівнює 0,259, тобто зі зростанням ВВП в країні на одиницю значення Z-score збільшується на 0,259 одиниць. Позитивний ефект також здійснює і відкритість економіки, Trade – зі збільшенням цього показника на одиницю Z-score зростає на 0,116. Отримані результати, окрім підтвердження позитивного зв’язку між інтенсивністю регулювання БД та фінансовою стабільністю, дозволяють стверджувати, що присутність іноземного капіталу (за рахунок існування впливу з боку материнських компаній) та високий рівень внутрішнього кредитування економіки (за рахунок трансмісії негативних шоків з реального сектору економіки) знижують ефективність підвищення регуляторного тиску на банківський бізнес з точки зору забезпечення фінансової стабільності. До складу факторів-cтимуляторів в результаті моделювання віднесено орієнтацію банків на внутрішні джерела фондування (при зростанні частки депозитів банків до ВВП на 1% показник стабільності при посиленні регулювання буде зростати на 0,30%) та економічне зростання (при зростанні ВВП на 1% показник стабільності при посиленому регулюванні буде зростати на 0,26%). Відтак виявлені фактори можуть бути використані в якості цільових таргетів та обмежень регуляторної політики Національного банку України при вирішення завдання забезпечення фінансової стабільності.

Висновки. Таким чином, реалізація авторського науково-методичного підходу до формалізації зв’язків між інтенсивністю регулювання банківської діяльності та фінансовою стабільністю дає змогу зробити висновок, що державне регулювання має позитивний вплив на фінансову стабільність. Залежно від економічного рівня розвитку країни цей вплив підсилюється, тобто чим вищий рівень економічного розвитку країни, тим більше користі для стабільності банківської системи країни приносить втручання держави. Крім того, до складу факторів-стимуляторів слід віднести орієнтованість банків на внутрішні джерела фондування. Присутність іноземного капіталу та високий рівень внутрішнього кредитування економіки знижують ефективність регулювання банківської діяльності з точки зору забезпечення стабільності.

Список літератури.

1. Goodhart, Charles (2014) Linkages between macro-prudential and micro-prudential supervision Butterworths Journal of International Banking and Financial Law, 30 (10), 607-609.

2. Demirgüç-Kunt, A. The Impact of Bank Regulations, Concentration, and Institutions on Bank Margins / A. Demirgüç-Kunt, L. Laeven, R. Levine // World Bank Policy Research Working paper. – 2003. – No. 3030. – 57 p.

3. Sundararajan, V., Enoch, C., San José, A. Financial Soundness Indicators: Analytical Aspects and Country Practices / V. Sundararajan C. Enoch, A. San José // IMF Occasional Paper No. 212 (Washington: International Monetary Fund), 2002.

4. Maimbo, S. M. Interest Rate Caps around the World. Still Popular, but a Blunt Instrument / S. M. Maimbo, C. A. Henriquez Gallegos // Policy Research Working paper. – 2014. – № 7070. – 39 p.

5. The Official Web-Site of the World Bank Group [Electronic resource]. – Access mode: http://www.worldbank.org/. – Title from the screen.

References.

1. Goodhart, Ch. (2014), “Linkages between macro-prudential and micro-prudential supervision Butterworths Journal of International Banking and Financial Law”, vol.30 (10), pp. 607-609.

2. Demirgüç-Kunt, A. Laeven, L. and Levine, R. (2003), “The Impact of Bank Regulations, Concentration, and Institutions on Bank Margins”, World Bank Policy Research Working paper, vol. 3030.

3. Sundararajan, V. Enoch, C. and San José, A. (2002), “Financial Soundness Indicators: Analytical Aspects and Country Practices”, IMF Occasional Paper (Washington: International Monetary Fund), vol. 212.

4. Maimbo, S. M. and Henriquez Gallegos, C. A. (2014), “Interest Rate Caps around the World. Still Popular, but a Blunt Instrument”, Policy Research Working paper, vol. 7070.

5. The Official Web-Site of the World Bank Group (2014), available at: http://www.worldbank.org/ (Accessed 10 March 2014).

Стаття надійшла до редакції 10.04.2014 р