Українською | English

BACKMAIN


УДК 338

 

Н. В. Куряча,

Національний університет водного господарства та природокористування м. Рівне

 

РОЗВИТОК  ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАПРЯМИ ЇЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ

 

N. V. Kuryacha,

National University of Water Management and Natural Resources Use

 

DEVELOPMENT OF BUSINESS AND DIRECTIONS OF ITS LIBERALIZATION

 

Проаналізовано динаміку підприємницької діяльності в Україні. Розкрито погляди на напрями лібералізації підприємницької діяльності. Запропоновані напрями недостатньо враховують соціальну складову розвитку підприємництва. Доведено необхідність врахування схем пенсійного забезпечення для підприємців. Обгрунтовано, що підприємці є особливою групою працівників, які більш залежать від ринкових, накопичувальних систем пенсійного забезпечення.

 

The dynamics of business in Ukraine has been analyzed. Views on areas of business activity liberalization were disclosed. Proposed directions not take into account the social component of business development. The necessity of taking into account pension schemes for entrepreneurs was proved. It was proved that entrepreneurs are a special group of workers who are more dependent on the market, accumulative pension systems.

 

Ключові слова: динаміка, підприємництво, діяльність, напрями, лібералізація, пенсійне забезпечення

 

Keywords: dynamics, entrepreneurship, activities, trends, liberalization, pensions.

 

 

Постановка проблеми. Наукові дослідження виокремлюють багатогранність впливу підприємницької діяльності на позитивні зрушення в економіці. Ці зрушення можуть стосуватися і вирішення проблем зайнятості і пожвавлення окремих секторів економіки, опанування нових ринків та ін. Необхідність розвитку підприємництва, підприємницьких структур, інфраструктури та інституційного забезпечення підприємницької діяльності не викликає сумнівів. Про це свідчить і практика економічної діяльності провідних економічно розвинутих країн світу, досвід становлення та розвитку економіки країн Європейського Союзу та хоча і нетривалий, але наявний досвід економіки України. Однак в Україні підприємницька діяльність не отримала достатньої динаміки розвитку. Однією з причин цього явища є недостатній рівень лібералізації економічних процесів.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми лібералізації підприємницької діяльності та розвитку підприємництва досліджувались цілою плеядою вітчизняних науковців, які скрізь призму економічних питань виявили і соціальні, міжнародні, інтеграційні, інституційні проблеми цього явища. До переліку таких науковців повною мірою відносяться О.І. Амоша,  Т.В. Гринько, О.І. Дацій, М.В. Мальчик, М.В. Мельникова,  Н.В. Осадча, І.І. Павленко, І.Л. Сазонець,  О.М. Ястремська та ін. Суто проблеми формування соціальних фондів, врегулювання соціальних процесів, впровадження пенсійних механізмів в сферу підприємництва досліджували Л.І. Безтелесна, О.К. Єлєсєєва, Г.В. Назарова, О.Ф. Новікова, О.М. Сазонець, С.Е. Сардак та ін.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Вітчизняні науковці значною мірою дослідили питання, що пов’язані із дозвільною системою започаткування підприємницької діяльності, контроль за здійсненням цієї діяльності, питання оподаткування підприємців. До питань, що досліджені авторами не так ґрунтовно слід віднести питання соціального захисту підприємців, зокрема пенсійного забезпечення підприємців. Ці питання не можна назвати вирішеними остаточно і в провідних розвинутих країнах світу. Без вирішення цих питань не можна повністю лібералізувати систему управління підприємницькою діяльністю.

Постановка завдання. Грунтуючись на проведених раніше дослідженнях , головним завданнями статті слід вважати виявлення напрямів лібералізації підприємницької діяльності з урахуванням аналізу динаміки розвитку підприємництва в Україні та виокремлення соціального контексту в розвитку підприємницької діяльності з концентрацією уваги на можливостях пенсійного забезпечення підприємців.

Основні результати дослідження. Розвиток підприємництва в Україні спирається на традиції, що були закладені ще при функціонуванні економіки в плановій та адміністративно-командній системі. Виходячи з даних таблиці 1 . можна побачити, що реальний сектор економіки значною мірою спирається на середні та малі підприємства, що не несуть в собі ярко виділених характеристик корпоративного управління та на фізичних осіб-підприємців. Відносно новим явищем для нашої економічної дійсності є мікропідприємства. Кількість цих підприємств сягає в економіці України в різні роки приблизно 300 000 підприємств. Тенденція по кількості мікропідприємств, як по малим та середнім підприємствам за остання роки є негативною. З 2010 по 2014 рр. кількість мікропідприємств, малих та середніх підприємств неухильно скорочується. Найбільш високими темпами йде скорочення середніх підприємств. Це можно пояснити недостатніми фінансовими можливостями підприємців, які вони можуть вкладати в створення середніх підприємств. Якщо ліквідація малих та мікропідприємств де-якою мірою компенсується створенням незначної кількості нових підприємств, то для створення нових підприємств середнього розміру необхідні більш значні фінансові ресурси. У підприємців – фізичних осіб в наявності протилежна картина. Кількість підприємств – фізичних осіб, які мають бізнес середнього розміру поступово збільшується, а підприємці з малим та мікро бізнесом згортають свою діяльність. Це ще раз підтверджує необхідність інституційної, фінансової підтримки малого підприємництва та вдосконалення системи соціальних гарантій для підприємців. Серед таких соціальних заходів підтримки малого та мікро підприємництва значну роль повинні відігравати заходи, що спрямовані на забезпечення у майбутньому пенсійних виплат.

Мікропідприємства - це один з наступних суб'єктів господарювання: індивідуальний підприємець- приватна особа, підприємство- риболовецьке селянське господарство, а іноді - товариство з обмеженою відповідальністю. Віднесення до інших категорій суб'єктів господарювання (наприклад, до середнього і великому бізнесу) можливо, якщо зазначені вище граничні показали не відповідають встановленим нормам. Мікропідприємств - це платник, який сплачує такі податки: з доходів фізичних осіб- на прибуток і різні мита. Основна ставка при оподаткуванні - 9% від обороту за календарний рік. Однак існують деякі особливості. Наприклад, при перевищенні кількості працівників на квартал п'яти чоловік, то до позначеної податковій ставці (9%) додається за кожного окремого працівника 2%.

 

Таблиця 1.

Показники структурної статистики по суб’єктах господарювання з розподілом за їх розмірами [10]

 

Усьго

Підприємства

фізичні особи-підприємці

великі

середні

малі

з них

Усього

суб’єкти середнього підприємництва

суб’єкти
малого підприємництва

з них

мікро-підприємства

суб’єкти мікро-підприємництва

Кількість субьєктів господарювання (одиниць)

2010

2183928

586

20983

357241

300445

1805118

355

1804763

1793243

2011

1701620

659

20753

354283

295815

1325925

306

1325619

1313004

2012

1600127

698

20189

344048

286461

1235192

361

1234831

1224315

2013

1722070

659

18859

373809

318477

1328743

351

1328392

1318703

2014

1932161

497

15906

324598

278922

1591160

712

1590448

1580965

Кількість зайнятих працівників (тис. осіб)

2010

10772,7

2400,3

3393,3

2164,6

832,6

2814,5

20,5

2794,0

2708,1

2011

10164,5

2449,0

3252,6

2091,5

788,9

2371,4

20,9

2350,5

2241,5

2012

9957,6

2484,2

3144,2

2051,3

788,2

2277,9

44,0

2233,9

2062,8

2013

9729,1

2383,7

3012,1

2010,7

795,3

2322,6

42,1

2280,5

2119,8

2014

8796,7

1915,1

2696,5

1686,9

723,5

2498,2

69,9

2428,3

2253,4

Кількість найманих працівників (тис. осіб)

2010

8845,8

2400,3

3392,4

2043,7

762,0

1009,4

20,1

989,3

914,9

2011

8757,9

2449,0

3251,6

2011,8

757,4

1045,5

20,7

1024,8

928,5

2012

8620,3

2484,1

3141,9

1951,6

736,5

1042,7

43,6

999,1

838,4

2013

8279,4

2383,7

3010,1

1891,8

734,4

993,8

41,7

952,1

801,1

2014

7100,0

1915,1

2694,9

1583,0

626,6

907,0

69,2

837,8

672,5

 

Більш детальний аналіз динаміки розвитку підприємництва мо можемо зробити, проаналізувавши показники таблиці 2 Безумовно, загальна кількість малих та середніх підприємств та підприєммців-фізичних осіб є важливим показником економічного розвитку реального сектору економіки, однак, з урахуванням демографічної ситуації, що склалася останнім часом у нас в країні. Більш точними критеріями можуть стати відносні показники. На теперішній час  в Україні склалася тенденція до зменшення кількості населення. В найближчі роки вона буде лишатися. В країні на кожні 80 живонароджених немовлят сьогодні приходиться 100 померлих. Можливо в умовах скорочення чисельності населення, скорочення кількості підприємців є об’єктивним процесом. Однак, матеріали таблиці 2  показують, що і при перерахунку кількості малих та мікропідприємств та кількості підприємців – фізичних осіб на 10 000 населення, динаміка розвитку підприємництва лишається негативною.

 

Таблиця 2.

Кількість суб’єктів господарювання з розподілом за їх розмірами на 10 тис осіб населення [10]

 

Усього

У тому числі

Підприємства

фізичні особи-підприємці

Великі

Середні

малі

з них

Усього

суб’єкти середнього підприємництві

суб’єкти
малого підприємництві

з них

мікро-підприємства

суб’єкти мікро-підприємництва

2010

477

0

5

78

66

394

0

394

391

2011

372

0

5

77

65

290

0

290

287

2012

351

0

4

76

63

271

0

271

269

2013

378

0

4

82

70

292

0

292

290

2014

449

0

4

76

65

370

0

370

368

 

Відповідно до занепаду підприємницької діяльності в кількісному вимірі, ми можемо констатувати негативні тенденції в розвитку підприємництва на основі аналізу показників діяльності в підприємницькому секторі економіки. Виходячи з матеріалів таблиці 3. робимо висновок, що в абсолютних показниках динаміки обсягів реалізованої продукції (товарів, послуг) по великим, середнім та малим підприємствам є зростання. Однак, можна сказати, що в умовах інфляції та стабільного зниження курсу гривні у відповідності до долара, це зростання є не тільки не суттєвм, але може бути оцінено як в цілому негативний показник. Субєкти середнього підприємництва, які за кількісними показниками показують останнім часом зростання в обсягах реалізованої продукції демонструють значне зниження показників, що обумовлено загальним кризовим станом економіки. Тільки суб’єкти малого підприємництва показують стабільне зростання, хоча в сучасних умовах стабільні, але незначні показники не можна вважати повноцінним досягненням.

 

Таблиця 3.

Обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) по суб’єктах господарювання з розподілом за їх розмірами (млн. грн) [10]

 

Усього

підприєства

великі

середні

малі

Усього під-ці

суб’єкти середнього підприємництва

суб’єкти
малого підприємництва

2010

3596646,4

1401596,8

1396364,3

568267,1

230418,2

19487,5

210930,7

2011

4202455,2

1775829,0

1607628,0

607782,4

211215,8

11221,2

199994,6

2012

4459818,8

1761086,0

1769430,2

672653,4

256649,2

13015,4

243633,8

2013

4334453,1

1717391,3

1662565,2

670258,5

284238,1

20778,9

263459,2

2014

4459702,2

1742507,9

1723151,5

705000,5

289042,3

12742,7

276299,9

 

Цікавим є аналіз  діяльності підприємців за різними галузями та сферами економічної діяльності, тому що конкурувати в окремих сферах економіки з великими підприємствами та корпораціями підприємці не в змозі.

В таблиці 4. подано обсяги реалізованої продукції підприємствами та  за фізичними особами-підприємцями видами економічної діяльності. В таблиці відсутня інформація про сфери економічної діяльності за якими обсяг реалізованої продукції у структурі складає менше 1 %. Можна побачити, що для фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності є сфера послуг, зокрема, оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів. Друге місце, хоча і зі значно меншим відривом посідає сфера інформації та телекомунікацій. Як свідчить практика спілкування з підприємцями, багато хто працює в сфері інформатизації на замовлення іноземних корпорацій, але без оприлюднення відповідної інформації. Можна сказати, що в сфері підприємницької діяльності склалося монопольне становище, при якому переважають торговельні та інформаційні послуги. Працівники цих сфер підприємництва практично не охоплені пенсійним забезпеченням.

 

Таблиця 4.

Кількість суб’єктів господарювання за видами економічної діяльності у 2014 році [10]

  

Усього, млн.грн.

У тому числі

Підприємства

фізичні особи-підприємці

млн.грн.

у відсотках
до загальної кількості

млн.грн.

у відсотках
до загальної кількості

Усього1

4459702,2

4170659,9

100,0

289042,3

100,0

у тому числі

 

 

 

 

 

сільське, лісове та рибне господарство

220163,3

213929,8

5,1

6233,5

2,2

Промисловість

1567714,0

1546614,9

37,1

21099,1

7,3

Будівництво

154619,0

150466,6

3,6

4152,4

1,4

оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів

1795659,9

1629690,6

39,1

165969,3

57,4

транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність

223068,4

203561,3

4,9

19507,1

6,8

тимчасове розміщування й організація харчування

22684,6

14346,3

0,3

8338,3

2,9

інформація та телекомунікації

105689,6

84103,6

2,0

21586,0

7,5

операції з нерухомим майном

66412,9

55103,9

1,3

11309,0

3,9

професійна, наукова та технічна діяльність

159753,4

145645,5

3,5

14107,9

4,9

діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування

46479,2

41289,3

1,0

5189,9

1,8

надання інших видів послуг

8508,9

2615,7

0,1

5893,2

2,0

Без урахування результатів сфер діяльності, що дають менше 1 відсотка, діяльності банків, бюджетних установ, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

 

Це зумовлює необхідність поширювати діяльність таких фінансових інститутів як пенсійні фонди на широкі верстви підприємців. Зиски від участі підприємницьких структур у пенсійних фондах отримують як роботодавці, так і працівники. Сплачуючи внески до пенсійного фонду, роботодавці виявляють таким чином турботу про своїх працівників, для того, щоб зробити їх життя у пенсійному віці більш матеріально забезпеченим і змістовнішим. Створення корпоративного недержавного фонду у майбутньому принесе вигоди не тільки працівникам, а й самим підприємствам, що будуть засновниками фонду.

Тільки врахування всіх соціальних складових в діяльності підприємців і, в тому числі, пенсійного забезпечення дозволить реально лібералізувати підприємницьку діяльність. В.А. Гайдук узагальнюючи тенденції сучасного розвитку та підвищення рівня конкурентоспроможності національних підприємств робить наступні висновки, що стосуються лібералізації підприємницької діяльності:

- державна політика має сприяти поліпшенню бізнес-середовища, в якому працюють представники малого підприємництва. Пріоритетними вважаємо такі завдання:

- лібералізація підприємницької діяльності в Україні та мінімізація регулюючої ролі держави. Адже підприємець, як правило, може робити лише те, що йому дозволено, а не навпаки, – коли можна робити все, окрім недозволеного;

- забезпечення прозорого та послідовного регуляторного середовища через впровадження закону про регуляторну політику та розширення сфери застосування принципу “конфлікт інтересів”. Для бізнесу не так страшно, що законодавство недосконале. Набагато гірше те, що воно має подвійне трактування, яке використовується тими, хто перевіряє підприємство, та постійно змінюється;

- досягнення збалансованості системи податків і соціальних платежів через перегляд і скорочення податкових пільг та об’єднання всіх соціальних фондів у один; доробка та прийняття Податкового кодексу;

- створення ефективної системи державного управління через забезпечення інформаційної відкритості влади;

- надання гарантій захисту прав власності через вдосконалення законодавства у цій сфері та створення позасудових механізмів захисту прав власності – контроль за діяльністю влади та державних установ з боку суспільства [3]. Приблизно в цьому ж контексті проводять дослідження і роблять висновки щодо лібералізації підприємницької діяльності і інші науковці [1.2.4,5,6,7].

Висновки. Проведені в статті дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Підприємницька діяльність в Україні останнім часом розвивається не достатньо динамічно. ЇЇ розвиток проходить в різних секторах підприємницької діяльності різними темпами;

2. Найбільш активно проходить розвиток підприємницької діяльності в сфері послуг (інформаційні послуги, торгівля, ремонт та обслуговування автотранспорту). Окремі вчені відносять таку конфігурацію розвитку до негативних явищ;

3. У вітчизняній науковій економічній школі склалися ідентичні погляди на напрями лібералізації підприємницької діяльності. Ці запропоновані напрями недостатньо враховують соціальну складову розвитку підприємництва;

4. Поширюючи соціальну складову на процеси лібералізації підприємницької діяльності слід враховувати важливість реалізації схем пенсійного забезпечення для підприємців. Підприємці є особливою групою працівників, які більш залежать від ринкових, накопичувальних систем пенсійного забезпечення. Проблеми пенсійного забезпечення підприємців не вирішені остаточно і в провідних країнах світу. Тому необхідно ретельно проробляти ці питання в науці та в законодавстві.

 

Список використаних джерел.

1. Мельниченко О. Структурні зрушення в національній економіці як об`єкт та результат державної структурної політики / О. Мельниченко, В. Миколюк // Публічне управління: теорія та практика. [Текст] – 2012. – №4. – C.131-135.

2. Васіна А. Структурна трансформація національної економіки України як чинник модернізації інституційного базису її розвитку / А. Васіна, А. Мельник // Журнал європейської економіки. [Текст]– 2010. – Том 9. – № 1. – С. 37–58.

3. Гайдук В.А. Оцінка сучасного етапу економічного розвитку та проблеми становлення конкурентоспроможності українських підприємств /В.А. Гайдук // Ефективна економіка [Електронне наукове фахове видання ДДАЕУ]. – 2010. – 4. – режим доступу: htpp//www.economy/nauka/com.

4. Королевська Н.Ю. Напрями розвитку та лібералізації підприємницької діяльності в Україні /Н.Ю. Королевська: Управління проектами та розвиток виробництва, 2011. – № 3(39). – с. 1 – 7.

5. Лукащук В. Галузеві структурні зрушення розвитку підприємницького сектору України / В. Лукащук // Економічні інновації: Зб. наук. пр. [Текст] – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2015. – Вип. 59. – С. 202-218.

6. Ляпін Д. Лібералізація економіки та розвиток малого підприємництва в Україні /Д. Ляпін // Вісник КНТУ: Зб. наук. пр. [Текст] –К.: Вид-во КНТУ, 2009. - № 5. – С. 66-74.

7. Соціальний концепт суспільних та економічних процесів національного розвитку [Текст]: Колективна монографія [Безтелесна Л.І., Сазонець І.Л. та ін.] : За наук. ред. д.е.н., проф. Безтелесної Л.І.. – Рівне : Волин. Оберіги, 2015. – 184 с.

8. Концепція Загальнодержавної програми розвитку малого і середнього підприємництва на 2014 – 2024 рр. [Ел. ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/641-2013-%D1%80 (дата звернення: 10.09.2015).

9. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» [Ел. ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4618-17/paran3#n3 (дата звернення: 10.09.2015).

10. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

 

References.

1. Melnychenko, O. and Mykoliuk, V. (2012), "Strukturni zrushennia v natsionalnii ekonomitsi yak ob`yekt ta rezultat derzhavnoi strukturnoi polityky", Publichne upravlinnia: teoriia ta praktyka, vol. 4, pp.131-135.

2. Vasina, A. and Melnyk, A. (2010), "Strukturna transformatsiia natsionalnoi ekonomiky Ukrainy yak chynnyk modernizatsii instytutsiinoho bazysu yii rozvytku", Zhurnal yevropeiskoi ekonomiky, no. 9, vol. 1, pp. 37–58.

3. Haiduk, V.A. (2010), "Otsinka suchasnoho etapu ekonomichnoho rozvytku ta problemy stanovlennia konkurentospromozhnosti ukrainskykh pidpryiemstv", Efektyvna ekonomika, [Online], vol . 4, available at: htpp//www.economy/nauka/com.

4. Korolevska, N.Yu. (2011), "Napriamy rozvytku ta liberalizatsii pidpryiemnytskoi diialnosti v Ukraini", Upravlinnia proektamy ta rozvytok vyrobnytstva, vol. 3(39), pp. 1 – 7.

5. Lukashchuk, V. (2015), "Haluzevi strukturni zrushennia rozvytku pidpryiemnytskoho sektoru Ukrainy", Ekonomichni innovatsii, IPREED NAN Ukrainy, Odesa, Ukraine, vol. 59, pp. 202-218.

6. Liapin, D. (2009), "Liberalizatsiia ekonomiky ta rozvytok maloho pidpryiemnytstva v Ukraini", Visnyk KNTU, vol. 5, Vyd-vo KNTU, Kyiv, Ukraine, pp. 66-74.

7. Beztelesna, L.I. Sazonets, I.L. and others (2015), Sotsialnyi kontsept suspilnykh ta ekonomichnykh protsesiv natsionalnoho rozvytku [Social concept of social and economic processes of national development], Volyn. Oberihy, Rivne, Ukraine, p. 184.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine, "Kontseptsiia Zahalnoderzhavnoi prohramy rozvytku maloho i serednoho pidpryiemnytstva na 2014 – 2024 rr.", [Online], available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/641-2013-%D1%80

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law of Ukraine " Pro rozvytok ta derzhavnu pidtrymku maloho i serednoho pidpryiemnytstva v Ukraini", [Online], available at:  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4618-17/paran3#n3.

10. State Statistics Service of Ukraine, [Online], available at: www.ukrstat.gov.ua

 

Стаття надійшла до редакції 20.11.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"