Українською | English

BACKMAIN


УДК 332.122(477):339.923:061.1ЄС

 

Г. В. Ольшанський,

аспірант кафедри міжнародного менеджменту,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», м. Київ

 

РОЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

 

G. V. Olshansky,

postgraduate of the Department of International Management,

Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Kyiv

 

THE ROLE OF REGIONAL APPROACH IN MODERN ECONOMIC STUDIES

 

У статті розкрито роль регіонального підходу в сучасних економічних дослідженнях, його сутність та особливості прояву в умовах глобалізації. Досліджено основні засади регіональної організації економічної діяльності та формування міжрегіональних та глобальних економічних зв’язків, їх впливу на соціально-економічний розвиток країн та їх регіонів. Проаналізовано еволюцію теорії та методології економічної регіоналізації та особливості сучасного етапу функціонування регіональних просторових систем. Автором обґрунтовано, що саме регіональний підхід базується на дослідженнях функціонування та взаємозв’язку глобального, регіонального та локального економічних просторів та дозволяє враховувати сучасні світові тенденції розвитку. Зроблений висновок про те, що особливості розвитку регіонів з урахуванням просторової організації економічної діяльності як базової теоретичної платформи організації суспільства в цілому, можуть розглядатися як основа для побудови соціально орієнтованої економічної і політичної системи, яка зможе забезпечувати високий рівень життя населення.

 

In this article the role of regional approach in modern economic researches is being researched, it’s essence and peculiarities manifestation in terms of globalization. The basic principles of regional organization of economic activity and the formation of interregional and global economic relations is researched, their influence on the socio-economic development of countries and their regions. The evolution of the theory and methodology of economic regionalization and features modern phase of regional dimensional systems is being analyzed. The author proved that the regional approach is based on the research of operation and interconnection of global, regional and local economic spaces and allows to consider modern world trends. The conclusion that the peculiarities of the regions with the spatial organization of economic activity as the basis of theoretical platform of social organization in general, can be considered as the basis for building socially oriented economic and political system that can provide a high standard of living.

 

Ключові слова: світове господарство, глобалізація, регіоналізація, економічний простір, регіон, регіональна соціально-економічна система.

 

Keywords:  world economy, globalization, regionalization, economic space,  region, regional socio-economic system.

 

 

Вступ. Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується збільшенням  диспропорцій у розвитку  світових регіональних соціально-економічних систем, які відбуваються  на тлі посилення інтеграції економік країн відповідно до глобальної парадигми розвитку людства. Це ставить складні методологічні завдання у подальшій еволюції наукових основ економічної регіоналізації, які відповідали би потребам нового періоду модернізації соціально-економічних систем та ефективної просторової організації їх діяльності. Сучасні виклики вимагають переоцінки принципів діяльності економічних суб'єктів у світових регіонах і розробки нових, які стосуються просторового розвитку економіки та її системної організації у сучасних умовах, забезпечення на цій основі сталого розвитку світового господарства в цілому заради збереження комфортних умов проживання людей. Регіональний підхід у просторової організації економічної діяльності вимагає змін відповідно до сучасних реалій, насамперед, з урахуванням наслідків впливу великих корпоративних монополістичних структур.

Об’єкти та методи дослідження. Проблемам економічної регіоналізації, ефективного використання простору в економічній діяльності присвячено значну кількість досліджень зарубіжних і вітчизняних учених-економістів. Узагальнюючи та підсумовуючи основні результати їх досліджень, можна зробити  висновок про те, що регіоналізація, яка по суті є зворотнім боком глобалізації, сьогодні значно зменшує негативні прояви останньої. Вона дозволяє ефективно поєднувати інтеграцію й диференціацію, тобто концентрацію й перерозподіл влади для більш ефективного розв’язання глобальних і локальних проблем соціально-економічного розвитку країн, регіонів та світу в цілому.

Разом з тим, залишаються недостатньо вивченими світові процеси регіонального розвитку, зумовлені впливом системи сучасних ринкових економічних відносин і глобальних чинників. Виявити й обґрунтувати сучасні особливості та роль регіонального підходу в пошуку механізмів розв’язання  складних соціально-економічних проблем розвитку світового господарства й покликані наукові розробки в галузі регіонально-просторової організації економічної діяльності.

Постановка завдання. Головна мета статті полягає в дослідженні наукових засад економічної регіоналізації як сучасного феномену, що передбачає, насамперед, визначення сутності та типів регіонів, їх функцій та характеру взаємодії. Сучасні теорії представляють регіон та особливості його функціонування як просторову соціально-економічну цілісність в системі міжрегіональної та глобальної взаємодії. Це підкреслює наявність системи взаємозв'язку та єдності господарської діяльності регіонів різного рангу – від локальних до світових.

Результати та їх обговорення. Вибір ефективної регіональної  організації економічної системи в сучасних умовах набрав особливої актуальності. Це обумовлюється різким загостренням як національних, так і світових проблем розвитку – екологічних, продовольчих, енергетичних, ресурсних та ін. Лише ефективна регіональна організація економічної системи здатна запобігти подальшому загостренню цих проблем і знайти шляхи їх вирішення.

Регіональна організація економіки як науково обґрунтоване впорядкування у просторі діяльності різних суб’єктів для досягнення певних цілей є одним з дієвих факторів підвищення ефективності розвитку господарства як окремих країн, так і світу в цілому. Саме через механізм оцінювання та врахування дії різних регіональних чинників відбувається вибір найбільш оптимальної моделі розміщення об’єктів господарства, узгоджується механізм організації їх функціонування. Внутрішній взаємозв’язок і взаємообумовленість складових елементів господарства регіону, інтенсивність цієї взаємодії є тією основною умовою, яка впливає на їх просторову організацію. Практична потреба в ґрунтовних дослідженнях цих процесів обумовила новий етап розвитку теорії та методології економічної регіоналізаціїї, основу якої складає методологія територіальної організації господарства. Насамперед, це стосується теорії комплексоформування, яка розглядає покомпонентне розміщення природи, виробництва й населення, їх інтеграцію та комплексування відповідно до територіального поділу та інтеграції праці. Предметом цієї теорії є розміщення видів діяльності, підприємств та галузей, формування різних типів територіально-виробничих та соціально-економічних комплексів і систем тощо.

Згодом все більшого значення набула теорія регіоноформування, яка відображала загальноцивілізаційний процес регіоналізації та виражала сутність регіонально організованих соціально-економічних та екологічних систем. Економічний регіон, в цьому випадку, виступає як локалізована система виробництва і споживання продукції (послуг), ареал специфічних соціальних та екологічних процесів, особливих умов співробітництва та взаємодії у різних сферах діяльності, як інтегральна господарська система, що має певні межі. Наукова сутність регіональної організації господарства полягає в цілеспрямованому регіоноформуванні господарських систем на основі принципів збалансованості, комплексності, соціальної спрямованості, ефективної територіальної конкуренції, екологічної рівноваги тощо.

Наступний етап характеризується розвитком теорії регіонально-просторового розвитку господарства. Науковими засадами при цьому виступають закономірності, принципи й чинники, які відображають формування міжрегіональних (міждержавних) господарських систем на основі зв’язків, що формуються взаємовигідними конкурентними перевагами, дотримання єдиних взаємоузгоджених умов економічної діяльності між внутрішньонаціональними та міждержавними регіонами, спільної за єдиним механізмом соціально-економічної поведінки регіонів тощо. Кожен регіон, в такому випадку, завдяки зв’язкам формує геоекономічний (соціальний, екологічний) простір та інтегрується в глобальну економічну систему, виступаючи одночасно ядром відкритої поліструктурної системи. Процес функціонування цієї системи можливий лише при наявності складної сукупності зв’язків. Вони стосуються потоків ресурсів, продукції, робочої сили, інформації тощо. Ці зв’язки формують системи взаємодій і виступають причиною утворення різних форм господарських систем – мережевих, ареальних, зональних, регіональних, просторових тощо [1, c.10]. Кожну з таких систем просторової організації господарства можна класифікувати як певний тип регіонів зі специфічною інтеграцією суб’єктів економічної діяльності, їх різноманітних міжсуб’єктних, як в межах регіону, так й за його межами, зв’язків.

Елементарна соціально-економічна регіонально-просторова система складається з поєднання окремих неподільних суб’єктів – підприємств, організацій, установ тощо. Характерним для них є певний регіональний взаємозв’язок, який обумовлюється єдністю виробничої і соціальної інфраструктури регіону, підготовкою і використанням робочих кадрів, взаємодією з навколишнім природним середовищем, системою адміністративного управління тощо. Єдність такої системи зумовлена ринком товарів і послуг, а також використанням місцевих мінерально-сировинних ресурсів, інфраструктури та інших компонентів території їх зосередження, що й формує єдиний економічний простір. Економічний інтерес є головним чинником функціонування таких регіонально-просторових господарських систем. В основі їх функціонування лежить прибуток від економічної діяльності. Забезпечення умов прибуткового розвитку є підставою стабільного і довготривалого функціонування усієї регіонально-просторової системи. Це забезпечується як підприємницькою діяльністю суб’єктів економічного процесу, так і державними та місцевими механізмами управління економічним розвитком. Місія регіональних органів управління полягає в забезпеченні інфраструктурних умов функціонування підприємств і установ, формуванні робочого персоналу та його використанні, які виступають чинниками інтеграції і взаємозв’язаності їх економічної діяльності. Результатами економічного розвитку є товари і послуги та стабільність умов проживання територіальної громади.

Концепція майбутнього розвитку регіонів закладає в парадигму регіону певну інтеграцію – єдність соціо-еколого-економічної системи. Регіон виступає не лише як суб’єкт власності, система економічної діяльності і відносин, ринок виробництва і споживання, але й як певний соціум, який функціонує в конкретному природно-техногенному та культурно-інформаційному середовищі. До того ж всі елементи цього середовища певним чином збалансовані за структурою, темпами та векторами розвитку.

У сучасних європейських країнах особливе значення надається саме проблемам регіонального розвитку та регіональної політики. Важливим кроком у розвитку та вдосконалення моделі регіонально-просторового розвитку суспільства стало прийняття Європейської хартії регіонально-просторового розвитку, а також Концепції регіонально-просторового планування та інших документів, що забезпечило правову базу регіонального розвитку й самоуправління країн Європи. В них мова йде про стратегію просторового розвитку, європейську інтеграцію та міжрегіональне і транскордонне співробітництво не лише країн Євросоюзу, але й за його межами, тобто усієї території Ради Європи, в тому числі й України.

Оскільки Україна заявила про свій європейський вибір, то вона не може ігнорувати підписані нею як членом Ради Європи документи. В Концепції регіонально-просторового планування Ради Європи відзначається, що вона є одночасно науковою дисципліною, адміністративним методом і політикою, розробленою в якості міждисциплінарного та глобального підходу, спрямованого на збалансований регіональний розвиток і фізичну організацію простору у відповідності з єдиною стратегією. Характерною рисою просторового розвитку є вирішення проблем, які виходять за рамки політики окремих держав та регіонів і стосуються загальних взаємовідносин. Питання, які кожні три роки  постійно обговорювались Європейською конференцією міністрів регіонально-просторового планування (СЕМАТ) стосуються переважно просторового та регіонально-просторового планування, його стратегії і перспектив, забезпечення ефективної політики просторового розвитку, завдяки якій у всіх державах-членах Ради Європи буде досягнутий прийнятний рівень життя людей.

Актуальними науковими проблемами, які постають сьогодні та вимагають вирішення в майбутньому, є важливими для економічного і соціального розвитку країн Європи й України, зокрема, є збалансування розвитку великих міст і суміжних та периферійних територій, відродження і соціальний розвиток аграрних регіонів під впливом нинішньої зміни глобальної економічної ситуації, застосування інноваційних підходів до комплексного, збалансованого та стабільного територіального розвитку, вироблення нової стратегії територіального розвитку в умовах трансформації світової економічної системи, необхідність інтегрованого підходу до соціально-економічного розвитку регіонів різних типів, пристосування та доцільне й раціональне інтегрування природних ландшафтів під час розробки стратегії регіонального розвитку. Отже, теоретичні і методологічні засади регіональної організації господарства країни мають наукове й прикладне значення та їх роль в майбутньому зростатиме, оскільки вони є науковою базою вирішення проблем удосконалення просторової організації господарства й суспільства в цілому.

Сучасна епоха глобалізації та нового інформаційно-інноваційного технологічного укладу ставить нові виклики і складні завдання перед країнами та регіонами. Сьогодні складається нова система суспільних світових відносин взаємозв’язку та взаємозалежності людини у глобальному просторі та формується особливий тип господарської діяльності – міждержавні економічні простори, світові міста, єдиний стиль виробничої поведінки, соціально-культурної спільності тощо. Регіони все більше стають суб’єктами міжнародних відносин, що діють на основі міжнародних прав і повноважень, адже рамки внутрішнього державного управління не здатні вирішити проблеми функціонування міжнародної інтегрованої системи виробництва, споживання та відтворення. Все це особливо актуалізує регіонально-просторовий підхід, оскільки він базується саме на дослідженнях функціонування та взаємозв’язку глобального, регіонального та локального економічних просторів та дозволяє враховувати згадані світові тенденції розвитку.

Таким чином, відповідно до нових реалій, перед регіональними дослідженням економічного розвитку країн постають наступні завдання:

поглиблення наукових засад формування регіонального економічного простору та розвитку світових регіональних соціально-економічних систем;

вивчення та осмислення нових процесів та явищ у світовий економіці, доповнення класичних теорій просторового та регіонального розвитку;

визначення та вдосконалення концептуальних підходів, критеріїв та показників аналізу й оцінки світових регіонів;

дослідження умов та факторів стійкого розвитку регіональних соціально-економічних систем та вдосконалення механізмів його забезпечення;

дослідження методологічних та прикладних аспектів виникнення територіальних асиметрій розвитку господарства країн та регіонів, вдосконалення механізмів їх зменшення;

дослідження проблем більш широкого та повного залучення національних і світових ресурсів у розвиток економіки країн  у зв’язку з глобальним характером розвитку ринків товарів, послуг, фінансів, що становлять глобальну економічну систему, необхідності функціонування за правилами цієї системи;

визначення основних напрямів модернізації форм просторової організації господарства, вдосконалення методологічних підходів до формування раціональної системи транспортно-економічних зв’язків в контексті дослідження впливу міжрегіонального та транскордонного співробітництва на розвиток прикордонних територій.

Висновки. Отже, можна зробити висновки про те, що економічна регіоналізація являє собою складний системний процес просторової організації економічної, соціальної та державної діяльності з урахуванням регіональних економічних, соціальних та екологічних особливостей, а також демографічних, етнонаціональних і культурних традицій їх населення.

Регіональна організація економічної діяльності в поєднанні з адміністративно-територіальним устроєм повинні базуватися на принципах комплексного та збалансованого просторового розвитку господарських систем та міжрегіональних зв'язків. Інтереси регіонів завжди взаємопов'язані з інтересами інших регіонів та держави в цілому. Регіональні соціально-економічні системи завжди виступають елементами єдиної національної та глобальної системи. Для ефективного їх функціонування необхідна оптимальна економічна модель управління, визначення його цілей і напрямів здійснюється засобами державного управління через регіональну політику, яка є основною складовою загальнодержавної політики розвитку суспільства. Важливими елементами цієї моделі є комплексність і динамічна збалансованість розвитку господарства регіонів усіх рівнів, дотримання  сталого відтворення здатності територіальної громади до функціонування та якісного вдосконалення.

Важливим є висновок про поєднання інтересів великих об'єднань і регіонів. Оскільки економічні об'єднання у своїй діяльності незалежні від адміністративних органів країн та регіонів та їхні інтереси не повною мірою збігаються з інтересами регіонів, то вигоди вони можуть отримати шляхом вдосконаленням просторової організації, коли використання регіональних відмінностей створює перевагу в системі міжрегіональних зв'язків і забезпечує зростання прибутковості монополій, що може позитивно позначитися на економіці регіонів.

Використовуючи конкурентні переваги регіонів та їх господарських систем, бізнес може отримувати додаткову ренту за рахунок ефективної просторової організації діяльності, що буде привабливим для його функціонування в регіоні. Звідси важливим методологічним та практичним завданням виступає гармонізація просторової організації монополій з просторовою організацією соціально-економічної діяльності регіону. Окремі ланки монополій мають бути в значній мірі орієнтовані на гармонізацію функціонування регіональних економічних систем. Безпосередня участь великих монополій у господарській діяльності регіонів, як шляхом вирішення фінансових питань, так і використання робочої сили, створює сприятливі умови для життєдіяльності населення та формування соціуму регіону.

Зазначені вище особливості розвитку регіонів різного рангу з урахуванням просторової організації економічної діяльності як базової теоретичної платформи організації суспільства в цілому можуть розглядатися для побудови соціально орієнтованої економічної і політичної системи, яка буде спроможною забезпечити високий рівень життя населення країни.

 

Література.

1. Бакланов П.Я. Территориальные структуры хозяйства в региональном управлении / П.Я. Бакланов; [Отв. ред. П.А. Минакир]; Тихоокеанский ин-т географии ДВО РАН. – М.: Наука, 2007. – 239 с.

2. Гаврилишин Б.Д. До ефективних суспільств: дороговкази в майбутнє: доп. Римському Клубові / Б. Гаврилишин і упоряд. В.Рубцов. – Вид. 3-є, допов. – К.: Унів. вид-во Пульсари, 2009. – 248 с.

3. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – С. 284-285.

4. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. та ін. Просторова організація продуктивних сил України: мезо– та макрорегіональний рівень. — Вінниця: Книга-Вега, 2007. — 495 с.

5. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. — М., 1966.

6. Кругман П. Пространство: последний рубеж // Пространственная экономика, 2005. -№ 3. – С. 121-126.

7. Минакир П.А., Демьяненко А.Н. Пространственная экономика: еволюция подходов и методологий // Пространственная экономика, 2010. – № 2. – С. 6-32.

8. Регіонально-просторові економічні системи України: методологія и сучасна практика Формування. / Чернюк Л.Г., Фащевській М.І. Пепа Т.В. та ін., Черкаси, ЧДТУ, 2011. – С. 11-27.

9. Чужиков В.І. Глобальна регіоналістика: історія та сучасна методологія: Монографія. – К.:КНЕУ, 2008. – 272 с.

 

References.

1. Baklanov, P.Ja. (2007), Territorial'nye struktury hozjajstva v regional'nom upravlenii [The territorial structure of the economy in regional governance], Tihookeanskij in-t geografii DVO RAN, Nauka, Moscow, Russia, p.239.

2. Havrylyshyn, B.D. (2009), Do efektyvnykh suspilstv: dorohovkazy v maibutnie [By efficient societies signposts to the future], 3rd ed., Univ. vyd-vo Pulsary, Kyiv, Ukraine, p.248.

3. Granberg, A.G. (2000), Osnovy regional'noj jekonomiki [Basics of regional economics], GU-VShJe, Moscow, Russia, pp. 284-285.

4. Danylyshyn, B.M. Cherniuk, L.H. Fashchevskyi M.I. and others (2007), Prostorova orhanizatsiia produktyvnykh syl Ukrainy: mezo– ta makrorehionalnyi riven [The spatial organization of the productive forces of Ukraine: meso level and mikrorehionalnyy], Knyha-Veha, Vinnytsia, Ukraine, p.495.

5. Izard, U. (1966), Metody regional'nogo analiza: vvedenie v nauku o regionah [Methods of Regional Analysis: An Introduction to the Science of regions], Moscow, Russia.

6. Krugman, P. (2005), “Prostranstvo: poslednij rubezh”, Prostranstvennaja jekonomika, vol. 3, pp. 121-126.

7. Minakir, P.A. and Dem'janenko, A.N. (2010), “Prostranstvennaja jekonomika: evoljucija podhodov i metodologij”, Prostranstvennaja jekonomika, vol. 2, pp. 6-32.

8. Cherniuk, L.H. Fashchevskii, M.I. Pepa, T.V. and others (2011), Rehionalno-prostorovi ekonomichni systemy Ukrainy: metodolohiia y suchasna praktyka Formuvannia [Regional-spatial economic system of Ukraine: Methodology and modern practice of],  ChDTU, Cherkasy, Ukraine, pp. 11-27.

9. Chuzhykov, V.I. (2008), Hlobalna rehionalistyka: istoriia ta suchasna metodolohiia [Global regionalism: history and modern methodology], KNEU, Kyiv, Ukraine, p.272.

 

Стаття надійшла до редакції 16.12.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"