ДО ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВИЙ РИНОК»

УДК 336.7

І. І. Чуницька,

к. е. н., доцент кафедри фінансових ринків, Національний університет ДПС України

ДО ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ПОНЯТТЯ «ФІНАНСОВИЙ РИНОК»

I. I. Chunitskaia,

PhD in economics, associated professor of financial market department, National University of state tax service of Ukraine

THE THEORETICAL CONCEPTUALIZATION OF THE TERM "FINANCIAL MARKET"

Стаття присвячена з’ясуванню питань, пов’язаних із визначенням та наповненням поняття «фінансовий ринок» як теоретико-методологічного базису конкретних управлінських кроків щодо функціонування і розвитку цього ринку в умовах глобальної фінансиалізації, що охопила національну економіку та світову в цілому.

The article is devoted to clarifying the issues related to the definition and content of the concept of "financial market" as the theoretical-methodological basis of specific administrative steps for the functioning and development of this market in terms of global financialisation affecting the national economy and the world as a whole.

Статья посвящена рассмотрению вопросов, связанных с определением и наполнением понятия «финансовый рынок» как теоретико-методологического базиса конкретных управленческих шагов относительно функционирования и развития этого рынка в условиях глобальной финансиализации, что охватила национальную экономику и мировую в целом.

Ключові слова: фінансовий ринок, поняття, відносини, система, механізм.

Ключевые слова: финансовый рынок, понятие, отношения, система, механизм.

Key words: financial market, definition, relations, system, mechanism.

Постановка проблеми. Надання фінансовому ринку в сучасних умовах статусу рушійної сили соціально-економічного розвитку логічно призвело до змін не лише в його модифікаціях як механізму перерозподілу фінансових ресурсів, але й не залишило осторонь теоретичні підходи і погляди на природу та сутнісні характеристики фінансового ринку. Існуюча неоднозначність, а інколи й суперечливість у трактуванні фінансового ринку своїм корінням лежать, насамперед, у складності досліджуваного об’єкта, що при пізнанні його окремих аспектів викликає появу різних тлумачень, обумовлених необхідністю акцентувати увагу саме на тих чи інших аспектах. З одного боку, це призводить до розширення меж пізнання, здатних надати пояснення ново виявленим характеристикам і тенденціям. Однак, з іншого боку, пізнавальне поле вимагає зближення, зважаючи, що за розпорошеністю поглядів і підходів дослідників виникає загроза втрати глибинних ознак об’єктивної дійсності. Звідси необхідність узгодження існуючих підходів, оскільки кожен із них окремо не здатний відобразити усю складність такого системного явища як фінансовий ринок та пов’язаних із ним похідних явищ і понять. Цим пояснюється велика увага науковців до проблематики фінансового ринку, зокрема його теоретико-методологічних основ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Базуючись на здобутках, закладених зарубіжними вченими, зокрема, нобелівськими лауреатами: Д. Акерлофом, М. Алле, Р. Коузом, П. Кругманом, Г. Марковіцем, У. Ростоу, Д. Тобіном, М. Фрідманом, В.Шарпом, українські економісти, серед яких В. Базилевич, Н. Внукова, Л. Волощенко, В. Геєць, Ю. Коваленко, Б. Кульчицький, Т. Майорова, В. Міщенко, С. Мочерний, С. Науменкова, С. Онишко, В.Опарін, О. Сохацька, К. Стрижиченко, Н. Шелудько, І. Школьник, В. Федосов та багато інших, досліджують теоретичні і практичні аспекти функціонування фінансового ринку з метою пошуку ефективної моделі його розвитку.

Проте необхідність продовження таких досліджень не втрачається. Сьогодні обсяги фінансових ринків багатократно перевищують відповідні обсяги ринків матеріальних товарів і ресурсів, призводячи до загрозливого розриву між капітальною і спекулятивною частиною інвестицій на користь останніх. Певною міро це результат втрат й у теоретичних узагальненнях щодо фінансового ринку. Сьогодні спостерігається переплетіння різних поглядів на його сутність, структуру, цільові функції та призначення, що утруднюють пояснення реальних змін, які відбуваються на цьому ринку. Це спричиняє складнощі як функціонування, так і неоднозначність перспектив подальшого розвитку фінансового ринку.

Мета даної статті полягає у з’ясуванні питань, пов’язаних із визначенням та економічним наповненням поняття «фінансовий ринок» як теоретико-методологічного базису конкретних управлінських кроків щодо його функціонування і розвитку в умовах глобальної фінансиалізації, що охопила національну та світову економіку.

Викладення основного матеріалу. Констатуючи, що в економічній літературі цілком закономірно існують багато підходів до трактування фінансового ринку, на нашу думку, вирішальними мають бути як найбільш очевидні, так і одночасно глибинні його характеристики.

У такому розумінні, фінансовий ринок це: 1) ринок, на якому відбувається обмін капіталами і кредитними ресурсами із витікаючими з цього об’єктивними характеристиками та специфікою; 2) складна система, що володіє відповідними системними властивостями, пов’язаність яких призводить до появи її інтегративних якостей; 3) механізм, що забезпечує функціонування фінансового ринку. Остання позиція, наголошуючи на функціональному призначенні фінансового ринку, набуває особливої ваги, оскільки саме функція визначає побудову системи та є основою будь-якої класифікації. Так, відоме уявлення про фінансову систему як ціле, складене із частин, що взаємопов’язані спільними функціями [1, с. ].

В аналітичних моделях динаміки фінансових систем саме функція розглядається «концептуальним якорем», в той час як інституціональним формам відводиться роль ендогенних, залежних змінних [2]. Крім того, третя позиція за своїм характером є об’єднуючою, адже представлення фінансового ринку як механізму дозволяє забезпечити не лише його функціонування як ринку, але і як засобу, що реалізує системні властивості ринку.

Саме вищевиділені характеристики, на нашу думку, й покладені в основу групування визначень фінансового ринку, здійсненого К. Стрижиченком, незважаючи, що в якості критерію він називає «аналіз та взаємодію елементів фінансового ринку» [3 с. 99]. На основі критерію «взаємодія елементів фінансового ринку» цей автор виділяє функціональний і системний підходи, а на основі критерію «аналіз» – економічний і математичний. При цьому, на його думку, економічний підхід базується на розгляді фінансового ринку як сукупності економічно-правових відносин між агентами фінансового ринку з приводу купівлі-продажу інструментів фінансового ринку, а базою математичного підходу є розгляд фінансового ринку як сукупності стохастичних процесів, які відображають розвиток окремих складових фінансового ринку.

Зазначаючи, що кожен із підходів гармонійно доповнює один одного, К. Стрижиченком відстоюється думка про те, що в рамках посилення світових глобалізаційних процесів доцільне використання підходу до розгляду фінансового ринку, основою якого є поняття механізму. На цій основі під фінансовим ринком він розуміє систему взаємопов’язаних елементів або сегментів, які знаходяться у постійному розвитку та взаємодіють один з одним та зі світовим фінансовим ринком за допомогою різних механізмів регулювання ринку [3, с. 100].

На нашу думку, визнаючи правомірність використання у зазначених цілях поняття «механізм», слід зазначити наступне. По-перше, у наданому визначенні фінансового ринку автор зміщує акценти із сутності останнього на процеси його функціонування, зокрема регулювання, що не можна визнати обґрунтованим. Адже визначення того чи іншого явища, поняття має втілювати, насамперед, глибинні, сутнісні характеристики. По-друге, мотивація автора щодо доцільності використання наростання глобалізаційних процесів як основи підходу до визначення фінансового ринку поняттям «механізм» не може вважатися достатнім аргументом, виходячи як із запропонованого автором визначення фінансового ринку, де останній постає як система, так із огляду на етимологію поняття «механізм», у даному випадку, що забезпечує функціонування фінансового ринку.

Не виглядають переконливими аргументи К. Стрижиченка щодо тлумачення поняття «механізм» із технократичної та економічної точок зору. Підтвердженням цьому, на нашу думку, можуть слугувати наступні визначення, надані окремими науковцями. Перше з них: фінансовий ринок – це механізм торгівлі фінансовими активами, що являє собою сукупність соціально-економічних відносин у сфері трансформації тимчасово вільних коштів у позичковий капітал через кредитно-фінансові інститути на основі попиту та пропозиції [4, с. 82]. У даному визначенні, заснованому на понятті «механізм», відображається ринковий та частково системний характер (у першому випадку – з позиції суб’єктного, а в другому – з позиції об’єктного складу) фінансового ринку, а також функціональне призначення останнього.

Для нівелювання певної суперечливості у представленій єдності очевидних ознак фінансового ринку, а також охоплення й інших ознак, що характеризують його зміст, проаналізуємо й інші визначення, яких в економічній літературі налічується достатня кількість.

Особливий інтерес, на наш погляд, являють визначення, по-перше, пов’язані з відображенням відповідних відносин, адже останні відносяться до фундаментальних основ ринку, а, по-друге ті, що акцентують увагу на взаємозв’язках фінансового ринку з іншими сферами, ринками, системами, зважаючи лише на умовну самостійність його функціонування.

В узагальненому вигляді виокремлені визначення згруповані у табл. 1 та табл. 2.

Таблиця 1.

Групування окремих визначень фінансового ринку у площині відносин

Визначення	Автор і джерело
сукупність економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів	Гальчинський А. С. [5, с. 32]; Худолій Л. М. [6, с. 13]
сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов’язаних із процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності	Опарін В.М [7, с. 26].
сфера відносин між населенням, виробниками та державою щодо перерозподілу вільних грошових коштів на основі повної економічної самостійності, механізму саморегуляції ринкової економіки, внутрішньогалузевого та міжгалузевого переливу фінансових ресурсів	Ляшенко С. В. [8, с. 37]
сукупність економічних відносин з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між населенням (домогосподарствами), суб’єктами господарювання та державою через сукупність фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції	Школьник І. О. [9, с. 23].
економічний простір, на якому формуються відносини з приводу купівлі-продажу фінансових фондів	Суторміна В. М. [10, с. 22],
підсистема економічних відносин купівлі-продажу фінансових активів, у якій формується попит і пропозиція, а також ціни на них з метою фінансового забезпечення національного виробництва	Смагін В. Л. [11, с. 21].
система економічних та правових відносин, пов’язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів	Шелудько В. М. [12, с. 15]
система економіко-правових відносин, що пов’язана з перерозподілом тимчасово вільних фінансових ресурсів між домогосподарствами, фінансовими і нефінансовими корпораціями/квазікорпораціями, НКО, а також державою на основі взаємодії попиту і пропозиції цих ресурсів	Коваленко Ю.М. [13, с. 82]
сукупність економічних відносин, що виникають між державою, суб’єктами корпоративного сектору та домогосподарствами у процесі перерозподілу фінансових активів на основі їх купівлі та продажу через систему фінансових посередників	Арбузов С.Г., Колобов Ю.В. та ін. [14, с. 460]
сфера прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи (грошові зобов’язання та інвестиційні цінності); між продавцями і покупцями фінансових активів; між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку	Унинець-Ходаківська та В. П., Бєляєв В. В. [15, с. 16]

Джерело: упорядковано автором

Як свідчить інформація табл. 1, щодо першої групи визначень, тобто в трактуванні фінансового ринку як сукупності відносин, виділяються обмінно-перерозподільні та відносини, що виникають в процесі купівлі-продажу фінансових активів, виступаючих в якості ринкового товару. Зважаючи на взаємну пов’язаність та взаємообумовленість таких відносин, на наш погляд, існують підстави для їх об’єднання та визначення як вихідних у представленні фінансового ринку в площині відносин, а також надання відносинам, що виникають в процесі купівлі-продажу фінансових активів на основі взаємодії попиту та пропозиції статусу системоформуючих.

Щодо представлення фінансового ринку як складової, підсистеми, то його дослідження окремо від суті та структури фінансової системи, а на більш високому рівні ієрархії – ринкової системи не може бути визнаним продуктивним. Виходячи із зверхності інтересів у будь-яких відносинах, всі процеси, що відбуваються у межах вищеназваних систем більш об’єктивно можна відобразити, а головне – взаємоузгодити також через використання поняття відносин.

Надаючи пріоритету відносинам у визначенні фінансового ринку, це жодним чином не означає обмеження його ролі та представлення лише в даній площині.

Не менш значимим є представлення фінансового ринку і в якості структурної частини, підсистеми систем вищого рівня, зокрема фінансової (табл. 2). Хоча фінансовий ринок, як зазначає О. Лактіонова, не продукує фінансові ресурси, але внаслідок його домінуючої ролі в їх акумуляції та перерозподілі він постає в якості ключової компоненти фінансової системи [16, с. 10]. Очевидно, що подібна природа фінансового ринку актуалізує потребу його врахування, зокрема в ході розбудови механізму регулювання фінансового ринку.

Таблиця 2.

Деякі визначення фінансового ринку у площині його представлення як складової, підсистеми

Визначення	Автор і джерело
Фінансовий ринок – це
особлива сфера фінансової системи, складова її інфраструктури, де здійснюється рух тимчасово вільного капіталу, формуються і функціонують обмінно-перерозподільні відносини, пов'язані з процесами купівлі-продажу вільних фінансових ресурсів, їх трансформація в позиковий та інвестиційний капітал через фінансово-кредитні інститути на основі попиту та пропозиції, формується ціна на різноманітні фінансові інструменти	Оспіщева В. І. [17, с. 13]
підсистема ринкової економіки, яка становить сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні фінансові послуги, пов'язані з купівлею-продажем фінансових активів, що знаходяться у власності економічних суб'єктів національної, регіональної та світової економіки.	Юрій С. І., Федосов В. М. [18, с. 11]

Джерело: упорядковано автором

Системний розгляд визначень фінансового ринку вимагає врахування і його визначення як сфери діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг, наданого у Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року. Тобто, поряд із виконанням фінансовим ринком суспільної ролі щодо трансформації фінансових ресурсів, забезпечення суспільного відтворення, існують власні підприємницькі інтереси суб’єктів цього ринку. Це відповідно накладає певні особливості на організацію та функціонування фінансового ринку з метою усунення передумов загострення протиріч між інтересами суспільства та підприємницькими інтересами в ході реалізації відносин між усіма їх учасниками.

Продовжуючи теоретичну концептуалізацію поняття «фінансовий ринок» важливо зупинитися на групі визначень, а саме його трактуванні як інституції. Як свідчить табл. 1, поряд із розглядом фінансового ринку як сукупності відносин з приводу купівлі-продажу фінансових ресурсів ряд авторів одночасно наголошують, що такі відносини здійснюються через відповідні фінансові інститути. Зокрема такої думки дотримуються І. Школьник, В. Оспіщева, Л. Волощенко. Водночас, існують й більш категоричні думки, згідно яких відбувається певне ототожнення фінансового ринку і фінансових інститутів (табл. 3.).

Таблиця 3.

Визначення фінансового ринку в контексті інституційного підходу

Визначення фінансового ринку:	Автор і джерело
це сукупність фінансових інститутів	Загородній А. Г. та ін. [19]
це місце купівлі-продажу фінансових ресурсів і сукупність інститутів, що забезпечують їх обіг	Іванов М.М. [20, с. ]
це мережа спеціальних (банківсько-фінансових інститутів), що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції на гроші, як специфічний товар та їх взаємне урівноваження	Іваницька О.М. [21]
це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників	Арбузов С.Г., Колобов Ю.В. та ін. [14, с. 461]

Джерело: складено автором

На наш погляд, подібне ототожнення немає під собою достатніх підстав. Помилковим вважає обмеження фінансового ринку сукупністю фінансових інститутів також Ю.Коваленко, наголошуючи, що останні уособлюють фінансовий сектор економіки, а «…прирівнювати фінансовий сектор економіки до фінансового ринку неможливо» [13, с. 80,81]. Однак, більш обґрунтованою є думка, що це наслідок спільної функції, яку виконують фінансовий ринок і фінансові інститути, а саме розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів. За такого ототожнення відбувається «…змішування змісту фінансового ринку і форми, яку він приймає: за змістом ринок є одним із видів зв’язку економічних суб’єктів, що реалізується в певних економічних відносинах» [16, с. 11].

Вже з наведених визначень чітко простежується складна природа фінансового ринку, чим обумовлюється й неоднорідність його наповнення. І хоча у зв’язку з подібною складністю зрозуміла відсутність одностайності у судженнях (як погляду на щось), а відтак і наданих визначеннях фінансового ринку, коли акцентується увага на тих чи інших аспектах його дослідження, проте це не повинно стати основою неоднозначності й щодо сутності цього феномена ринкового господарювання. Адже сутність у філософському розумінні – це головне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними зв’язками й тенденціями розвитку і пізнається на рівні теоретичного мислення. Тому очевидно, що сутність фінансового ринку має бути визначеною саме через його представлення як сукупності відносин з їх деталізацією стосовно суб’єкта, об’єкта таких відносин та їх предмета з врахуванням одночасно їх автономності і взаємоузгодженості з відносинами, що виникають в інших системах. Для реалізації таких глибинних зв’язків необхідні різні форми, які й зумовлюють наповнення, структуру фінансового ринку, що мають підпорядковуватися вирішенню конкретних завдань та досягненню певних цілей. З цієї точки зору виглядають цілком очікуваними відмінності, що проглядають в процесі формулювання функціонального призначення та ступеню деталізації функцій, що виконуються фінансовим ринком.

Висновки. Таким ним, найповніше глибинна сутність фінансового ринку може бути представлена як сукупність розподільних та перерозподільних відносин, що впливають на економічний розвиток через процеси інвестування. У практичному аспекті в процесі дослідження фінансового ринку можлива і необхідна конкретизація його визначень, формулювання у цих межах мети функціонування, а також наповнення конкретними механізмами та інструментарієм. Водночас, постаючи обов’язковим етапом в алгоритмі дослідження фінансового ринку, вони жодним чином не змінюють глибинної сутності цього ринку, що відображає саме розподільчі і перерозподільні відносини. За умов створення фінансовим капіталом, функціонуючим відокремлено від процесів суспільного відтворення, де створюється реальна вартість, фіктивного багатства, зростає загроза кількісного розриву між капітальною і спекулятивною частиною інвестицій на користь останніх, а відтак негативного впливу надмірної фінансиалізації на забезпечення стійкості економічного розвитку.

Список використаних джерел.

1. Теорія фінансів: Підручник / [П.І.Юхименко, В.М. Федосов, Л.Л.Лазебник та ін. ] / за ред. проф. В.М.Федосова, С.І.Юрія; Центр учбової літератури. – К., 2010. – 576 с.

2. Merton R. Design of financial systems: towards a synthesis of functional and structure / R. Merton, C/ Robert // Journal of Investment. ‑ 2005. ‑ Yol. 3.‑ P. 1-23.

3. Стрижиченко К. А. Державне регулювання фінансового ринку в умовах нової економіки : Монографія / К. А. Стрижиченко. – Бердянськ : ФО-П Ткачук О.В., 2013. – 352 с.

4. Волощенко Л.М. Розвиток фінансового ринку в умовах глобалізації: монографія / [Л. М. Волощенко; ДонДУУ]. – Донецьк : «ВІК», 2013. – 464 с.

5. Гальчинський А. Теорія грошей: / [Навч. посіб.] / Гальчинський А. – К.: Основи, 1998. – 328 с.

6. Худолій Л.М. Теорія фінансів : навч.-метод. Посіб. / Л.М.Худолій. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2003. – 167 с.

7. Опарін В. М. Фінанси : [навч. посіб.]. – К. : КНЕУ, 2002. – 240 с.

8. Ляшенко С. В. Глобалізаційні процеси на фінансових ринках та оцінка їх впливу шляхом розрахунку VAR індексу Першої фондової торгівельної системи / С. В. Ляшенко // Економічний вісник Донбасу. – 2009. – №2(16). – С. 128 – 150.

9. Школьник І. О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і стратегія розвитку : монографія / І. О. Школьник. – Суми : ВВП «Мрія» ТОВ, УАБС НБУ, 2008. – 348 с.

10. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: навч. Посіб. / Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С., за ред. В.М.Федосова. – К. Либідь, ‑ 1993. – 247 с.

11. Смагін В. Л. Формування та розвиток фінансового ринку в умовах трансформаційної економіки : монографія / В. Л. Смагін. – К. : КНЕУ, 2008. – 232 с.

12. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: [Підручн.] / Шелудько В.М. – 2-е вид. стер. – К.: Знання, 2008. – 535 с.

13. Коваленко Ю.М. Інституціалізація фінансового сектору економіки: [монографія]. / Юлія Михайлівна Коваленко; Національний університет ДПС України. – Ірпінь, 2013. – 608 с.

14. Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. – К. : Центр наукових досліджень Національного банку України: Знання, 2011. – 504 с.

15. Ринок фінансових послуг: теорія і практика : навч. посібник / В. П. Ходаківська, В. В. Бєляєв. – К. : ЦУЛ, 2002. – 616 с.

16. Лактионова А.А. Структурно-функциональный анализ национальной финансовой системы // Финансы, учет, банки. Выпуск № 1 [17]. 2011. С. 4-18.

17. Оспіщева В. І. Фінанси: курс для фінансиста, 2008 [Електронний ресурс] .– Режим доступу : ttp://www.bookzone.com.ua/Netshop/catalogue.html

18. Юрій С. І., Федосов В. М. Фінанси : підручник / за ред. С. І. Юрія ,. В. М. Федосова. – К. : «Знання», 2008. –611 с.

19. Завгородній А.Г. Фінансово-економічний словник /Завгородній А.Г., Вознюк В.Л., Смовженко Т.С. – 2- вид., випр.. і доп. – Львів: Видавництво «Центр Європи», 1997. – 576 с.

20. Иванов Н.Н. Сфера услуг как обэкт исследования и управления // Иванов Н.Н. – СПб.¨Изд-во СПбГУЭФ, 2000. – 21 с.

21. Іваницька О.М. Фінансові ринки: [Навч. посіб.] / Іваницька О. М. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 96 с.

References.

1. Yukhimenko P., Fedosov V. and Lazebnik L. (2010). Teoria finansiv [Theory of finance]. Tsentr uchbovoi literatuty, Kyiv, Ukraine.

2. Merton R. and Robert C. (2005) “Design of financial systems: towards a synthesis of functional and structure”, Journal of Investment, Vol. 3, PP. 1-23.

3. Stryjychenko K.A. (2013). Derjavne reguliuvania finansovogo rynku v umovakh nonoi economiky [State regulation of the financial market in the conditions of new economy].FOP Tkachuk, Berdiansk, Ukraine.

4. Voloshchenko L.M. (2013) Rozvytok finansovogo rynku v umovah globalizastii [The development of the financial market in the conditions of globalization]. VIK, Donetsk, Ukraine.

5. Galchinsky A. (1998) Teoria groshey [Money theory]. Osnovy, Kyiv, Ukraine.

6. Hudoliy L. (2003). Teoria finansiv [Theory of finance]. Vyd-vo Evropeiskogo universytetu, Kyiv, Ukraine.

7. Oparin V. (2002). Finansy [Finance]. KNEU, Kyiv, Ukraine.

8. Liashenko S. (2009). “Globalization processes in the financial markets and their impact by calculating VAR index first stock trading system”, Ekonomichny vistnyk Donbasu, vol. 2(16), PP.128-150.

9. Shkolnyk I. (2008). Finansovy rynok Ukrainy; suchasny stan i strategia rozvytku [The financial market of Ukraine: the present state and development strategy]. VVP “Maria”, Sumy, Ukraine.

10. Sutormina V., Fedosov V. and Riazanova N. (1993). Finansy zarubijyh korporatsiy [Finance foreign corporations]. Lybid, Kyiv, Ukraine.

11. Smagin V. (2008). Formuvania ta rozvytok finansovogo rynke v umovah transformatsiynoi economiky [The formation and development of the financial market in conditions of transformation economy]. KNEU, Kyiv, Ukraine.

12. Sheludko V. (2008). Finansovy rynok [Financial market]. Znannia, Kyiv, Ukraine.

13. Kovalenko Yu. (2013). Instytutsinalizathia finansovogo sektoru economiky [Institutsionalization of the financial sector of the economy]. Natsinalny universytet DPS Ukrainy, Irpen, Ukraine.

14. Arbuzov S., Kolobov Yu., Mishchenko V. and Naumenkova S. (2011). Bankivska entsyklopedia [Banking encyclopedia]. Taentr naukovyh doslidjen NBU of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

15. Khodakivska V. and Beliaev V. (2002). Rynok finansovyh poslug: teoria i praktika [Market of financial services: theory and practice]. TSUL, Kyiv, Ukraine.

16. Laktionova A. (2011). “Structural-functional analysis of the national financial system”, Finansy, uchet, banky, vol. 1, PP.4-18.

17. Ospishcheva V. (2008). Finansy: kurs dlia finansysta [Finance: course for financier]. Electronic source. Available at: http://www.bookzone.com.ua/Netshop/catalogue.html.

18. Yuriy S. and Fedosov V. (2008). Finansy [Finance]. Znannia, Kyiv, Ukraine.

19. Zagorodniy A., Vozniuk V. and Smovjenko T. (1997). Finansovo-economichny slovnyk [Financial & economic glossary]. Tsentr Evropy, Lviv, Ukraine.

20. Ivanov N. (2001). Sfera uslug kak obekt economicheskogo issledovania [Services as an object of research and management]. SPB GUEF, Sankt-Petersburg, Russia.

21. Ivanitska O. (1999). Finansovi rynky [Financial markets]. UADU, Kyiv, Ukraine.

Стаття надійшла до редакції 14.12.2015 р.