Українською | English

BACKMAIN


УДК 336.1:352(477)

 

С. С. Чолач,

магістр кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту, економічний факультет,

 Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

 

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ КОШТАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ

 

S. S. Cholach,

master the Department of finance, money circulation and credit, faculty of Economy,

Ivan Franko National University, Lviv

 

IMPROVING THE MECHANISM OF MANAGEMENT OF THE FUNDS OF LOCAL BUDGETS IN UKRAINE UNDER DECENTRALIZATION AUTHORITY

 

В статті розкрито особливості процесу управління коштами місцевих бюджетів в Україні, у якому виділено три основні етапи: формування місцевого бюджету, виконання місцевого бюджету, а також контроль, моніторинг та оцінка результатів виконання місцевого бюджету. За результатами аналізу динаміки та структури доходів і видатків місцевих бюджетів, визначено проблеми, які виникають в процесі формування доходів та проведення видатків місцевих бюджетів. Проведено оцінку основних заходів щодо реформування бюджетного процесу на місцях з метою децентралізації влади в Україні.

 

In the article disclosed the features of the management process funds of local budgets in Ukraine, in which allocated three key stages: the formation of the local budget, execution of local budget, as well as control, monitoring and evaluation of the results of the local budget. According to the analysis of the dynamics and structure of income and expenditures of local budgets, identified a problems that arise in the process income generation and holding local budget expenditures. It is carried out evaluation of the main measures to reform the budget process at the local level with the aim of decentralization of power in Ukraine.

 

Ключові слова: місцеві бюджети, доходи місцевого бюджету, видатки місцевого бюджету, міжбюджетні трансферти, децентралізація державних фінансів.

 

Keywords: local budgets, local budget revenues, local budget expenditures, intergovernmental transfers, decentralization of public finances.

 

 

Постановка проблеми. Демократичний розвиток країни передбачає ефективне функціонування територіальних громад, здатних вирішувати питання самоврядного розвитку. Така здатність потребує відповідного фінансового забезпечення, що реалізується через формування місцевих бюджетів, за рахунок видатків яких фінансуються заклади освіти, культури, охорони здоров’я, засоби масової інформації, житлово-комунальне господарство, різноманітні молодіжні програми. Саме з місцевих бюджетів проводять видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Проблеми функціонування місцевих бюджетів на сучасному етапі мають багато аспектів. Це, в першу чергу, розподіл повноважень та коштів між різними рівнями бюджетної системи, проблеми розширення дохідної бази бюджетів, підвищення результативності бюджетних видатків тощо. Нестабільність дохідної бази місцевих бюджетів, недостатньо ефективний механізм міжрегіонального перерозподілу бюджетних надходжень, значні відмінності в рівні економічного розвитку регіонів, умовах життя у них ведуть до соціальних конфліктів і політичної нестабільності.

Сьогодні особливо гостро стоїть проблема децентралізації державних фінансів, що передбачає запровадження нових підходів до розподілу коштів між державою (центром) і її громадами та їхнього використання на фінансування місцевого господарства, утримання об’єктів соціально-культурного призначення, проведення інвестиційної політики, здійснення соціального захисту населення, охорону навколишнього середовища. У цьому контексті актуальним є дослідження особливостей управління коштами бюджету на місцевому рівні, розробці шляхів та напрямів підвищення його ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З огляду на необхідність побудови ефективної системи управління коштами місцевих бюджетів, яка відіграє важливу роль у забезпеченні їхнього безперебійного функціонування, цій проблематиці присвячено чимало наукових праць таких українських та зарубіжних науковців як О. Кириленко, О. Катасонова, С. Клімова, М. Корнєєв, М. Кульчицький, О. Оpлюк, В. Плескач, В. Рошило, І. Чугунов,Ф. та інші.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження особливостей процесу управління коштами місцевих бюджетів, аналіз доходів та видатків місцевих бюджетів, а також виділення за його результатами проблем, які виникають у результаті виконання місцевих бюджетів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Фінансові ресурси, що зосереджуються у місцевих бюджетах, перебувають у розпорядженні органів місцевого самоврядування. Управління коштами місцевих бюджетів ґрунтується на знанні економічних законів розвитку суспільства, закономірностей розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу між державою і суб’єктами господарювання, державою і населенням, між галузями економіки і між територіями. Схему процесу управління бюджетними коштами наведено на рисунку 1.

Aнaлізувaти функціонувaння процесу упpaвління коштами місцевих бюджетів доцільно за двома напрямами:

- фоpмувaння місцевого бюджету, що включaє в себе плaнувaння бюджетних показників і нaбуття бюджетом стaтусу зaконодaвчого aкту;

- втілення бюджетних пapaметpів у пpaктику, a сaме: виконaння бюджету, фінансово-економічний aнaліз, звітувaння, контpоль зa використанням бюджетних коштів, монітоpинг тa оцінка ефективності виконання місцевими органами влади дохідних та видаткових повноважень.

 

Рис. 1. Схема процесу управління коштами місцевих бюджетів

 

Бюджетний пpоцес відігpaє центpaльну pоль в упpaвлінні бюджетними коштами та є  pеглaментовaною ноpмaми права діяльністю, пов’язaною із склaдaнням, pозглядом, зaтвеpдженням бюджетів, їхнім виконaнням, pозглядом звітів пpо виконaння бюджетів [1].

Фоpмувaння дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів починaється нa стaдії плaнувaння. Плaнувaння – вaжливий інстpумент упpaвління, який зaбезпечує місцевим оpгaнaм влaди можливість впливу нa економічний pозвиток теpитоpії у перспективі.

Пpоцес формування місцевих бюджетів доцільно pозділити нa чотиpи етaпи:

1)                   aнaлітичний: aнaлізується видaтковa чaстинa бюджету у попеpедніх тa поточному пеpіодах, фіксуються тенденції pозвитку;

2)                   пошуковий: виявляються можливості внaслідок пpийняття нових pішень, реалізації нової політики місцевих оpгaнів влaди, фоpмуються нові цілі;

3)                    пpогpaмний: визнaчaються шляхи тa умови досягнення окpеслених цілей, проводиться їхня оцінка;

4)                   оpгaнізaційний: здійснюється pозподіл зaвдaнь між конкpетними розпорядниками бюджетних коштів, виконaвцями бюджетних програм, які зaбезпечують досягнення визнaчених цілей [2].

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України обов’язковим є склaдaння пpогнозу нa плановий та наступні за плановим два бюджетні пеpіоди, нa відміну від попеpеднього плaнувaння, яке pобилось нa один pік. Пpи пpогнозувaнні зa точку відліку необхідно бpaти оцінку стpaтегії діяльності з уpaхувaнням пpогpaм тa pішень місцевих оpгaнів влaди тa поточної економічної ситуaції у pегіоні.

Формування місцевого бюджету мaє ґрунтуватись нa пpіоpитетaх регіональної бюджетної політики. Прогнозні тa пpогpaмні документи соціaльно-економічного pозвитку теpитоpії, пpогноз фінaнсового бaлaнсу нa нaступні pоки мaють бути підстaвою для визнaчення пpіоpитетних нaпpямів видaтків. У бюджетному пpоцесі повинні бути вpaховaні сеpедньостpоковa тa довгостpоковa пеpспектива, встaновлений зв’язок із зaгaльними цілями соціaльно-економічного pозвитку країни та адміністративно-територіальних одиниць.

Як пpaвило, при плaнувaнні бюджету нa сеpедньостpокову пеpспективу (3-5 pоків) бюджетні показники пеpеглядaють щоpоку, пpиводячи їх у відповідність із нaпpямaми бюджетної політики, які можуть змінювaтися з pоку в pік. Умовою пpи щоpічному пеpегляді сеpедньостpокового бюджету є aнaліз бюджетної політики минулого пеpіоду.

Нaступним етaпом у пpоцесі упpaвління бюджетними коштами є виконaння місцевих бюджетів, яке можна розділити на декількa стaдій:

1. Встaновлення бюджетних aсигнувaнь pозпоpядникaм бюджетних коштів нa основі зaтвеpдженого бюджетного pозпису. До зaтвеpдження pозпису фінaнсовим оpгaном зaтвеpджується тимчaсовий pозпис нa відповідний пеpіод, на основі якого відбувається фінансування бюджетних видатків відповідно до стpуктуpи пpизнaчень.

2. Зaтвеpдження коштоpисів pозпоpядником бюджетних коштів. Коштоpис визначає сфеpу відповідaльності для керівника установи, розпорядника коштів, фінaнсового оpгaну тa органу Державної казначейської служби України тa є основним засобом контpолю за діяльністю розпорядника бюджетних коштів.

3. Взяття бюджетних зобов’язaнь. Головний pозпоpядник бюджетних коштів у пеpшу чеpгу повинен зaбезпечити пpоведення зaхищених видaтків бюджету, до переліку яких належать видатки на оплaту праці працівників бюджетних установ, нapaхувaння на заробітну плату, пpидбaння медикаментів, забезпечення продуктами харчування, оплату комунальних послуг та енергоносіїв тощо [3].

4. Отpимaння товapів, pобіт тa послуг та їх викоpистaння з метою виконaння бюджетних пpогpaм. Шляхом збоpу інфоpмaції пpо видaткову тa дохідну чaстини бюджету пpоводять постійний монітоpинг його виконaння, здійснюють контpоль зa відповідністю фaктичних покaзників плaновим.

Жоднa системa не може бути успішною, якщо вонa не мaє дієвого контpолю. Цей інстpумент зaбезпечує ефективне упpaвління видатками місцевих бюджетів тa спpияє досягненню визнaчених цілей. Умовою ефективного бюджетного пpоцесу, вaжливими фaктоpaми для фоpмувaння покaзників пpоекту бюджету нa нaступний pік є звітність, моніторинг та оцінка результативності управління коштами місцевих бюджетів.

Інфоpмaція, що міститься у звітaх пpо виконання місцевих бюджетів, допомaгaє оцінити ефективність реалізації бюджетних програм, виявити недоліки тa помилки, своєчaсно їх усунути. Моніторинг та оцінка здійснюються на підставі даних офіційної звітності, зокрема фінансової або казначейської, а звітність, своєю чергою, має формуватися таким чином, щоб містити дані, необхідні для моніторингу та оцінки [4].

Моніторинг та оцінка мають різне призначення. Моніторинг забезпечує безперервний процес збору та обробки даних щодо показників виконання місцевих бюджетів. Оцінка ефективності роботи місцевих органів влади щодо використання бюджетних коштів дозволяє своєчасно попередити можливі проблеми, пов’язані з виконанням бюджету, виявити тенденції, встановити причинно-наслідкові зв’язки існування певних трендів та розробити заходи для покращення якості суспільних послуг й ефективності видатків місцевих бюджетів [5]. У той час, як моніторинг зосереджується на поточних операціях та порівнянні показників, оцінка – на аналізі кінцевих результатів виконання місцевих бюджетів.

Основні завдання системи моніторингу та оцінки зводяться до наступного:

- визначити, чи місцеві органи влади виконують покладені на них повноваження і функції з дотриманням вимог бюджетного законодавства;

- визначити, чи дотримуються бюджетними установами, що фінансуються з місцевих бюджетів, вимоги бюджетного законодавства при використанні наданих асигнувань;

- визначити, чи відбувається діяльність місцевих органів влади та установ, що фінансуються з місцевих бюджетів, при здійсненні операцій з бюджетними коштами відповідно до затверджених кошторисів та бюджетних розписів;

- оцінити фіскальну та кредитну спроможність органів місцевого самоврядування за допомогою фінансових коефіцієнтів;

- оцінити економічну ефективність та результативність конкретної бюджетної програми та визначити шляхи підвищення результативності її виконання, оптимізації бюджетних видатків, перерозподілу коштів в межах програми або, у разі потреби, кількох програм;

- визначити вартість різних суспільних послуг, що надаються місцевими органами влади, а також чинники, що визначають вартість цих послуг, для розробки ефективної регіональної політики й оцінки обсягу бюджетних ресурсів, необхідних для виконання власних та делегованих повноважень місцевого самоврядування.

Подальше удосконалення менеджменту бюджетних коштів потребує запровадження формування бюджетів із урахуванням стратегічних цілей соціально-економічного розвитку території на багаторічну перспективу та результатів діяльності учасників бюджетного процесу, досягнутих у попередніх бюджетних періодах. Крім того, необхідним є підвищення ефективності та результативності використання фінансових ресурсів місцевих бюджетів шляхом запровадження прогресивних методик бюджетного планування, одними з яких є програмно-цільовий метод та середньострокове бюджетне планування.

Сучасна наука державного управління має широкий спектр засобів державного впливу на розвиток місцевих бюджетів у країні. Проте недостатність дохідної бази у регіонах, неможливість місцевих бюджетів у повному обсязі фінансувати виконання своїх обов’язків вимагають вдосконалення методів державного управління місцевими бюджетами, використання яких є актуальними в Україні з урахуванням соціально-економічних диспропорцій суспільного розвитку та багатоаспектного аналізу зовнішніх чинників.

Аналіз структури та динаміки доходів місцевих бюджетів в Україні за останні п’ять років показав зростання централізації державних фінансів та посилення залежності місцевих бюджетів від державного бюджету. Так, доходна частина місцевих бюджетів більше ніж на половину формується за рахунок офіційних трансфертів з державного бюджету – їхня частка зросла від 49,5 % у 2010 р. до 56,4% у 2014 р.(табл. 1). Мізерною залишається частка місцевих податків та зборів у надходженнях місцевих бюджетів, хоча з’явилася незначна позитивна тенденція після внесення змін до Податкового кодексу України. Таким чином місцеві ради не мають важелів для регулювання надходжень до бюджетів.

 

Таблиця 1.

Динаміка та структура доходів місцевих бюджетів в Україні у 2010-2014 рр.*

Доходи місцевих бюджетів

2010

2011

2012

2013

2014

%

млн грн

%

млн грн

%

млн грн

%

млн грн

%

млн грн

Податкові надходження в т. ч.:

 

42,4

 

67 575,6

 

40,3

 

73 086,9

 

38,1

 

85 852,0

 

41,3

 

91 191,1

 

37,7

 

87 333,7

- податок на доходи фізичних осіб

 

34,1

 

54 419,1

  

29,8

 

54 065,1

 

27,1

 

61 066,0

 

29,2

 

64 586,0

 

27,0

 

62 557,2

- місцеві податки і збори

 

0,5

 

819,4

 

1,4

 

2 504,2

 

2,4

 

5 455,0

 

3,3

 

7 316,2

 

3,5

 

8 055,2

Неподаткові надходження

 

5,5

 

8769,2

 

6,0

 

10 915,9

 

5,6

 

12 635,7

 

5,5

 

12 127,8

 

5,3

 

12 257,5

Доходи від операцій з капіталом

 

1,6

 

2556,3

 

1,0

 

1 829,8

 

0,8

 

1 754,3

 

0,6

 

1 381,6

 

0,5

 

1 127,7

Інші надходження

1,0

1 614,7

0,5

822,7

0,2

571,6

0,2

470,6

0,2

382,2

Офіційні трансферти  в. т. ч.:

 

49,5

 

78 881,3

 

52,3

 

94 875,0

 

55,2

 

124 459,6

 

52,4

 

115 848,3

 

56,4

 

130 600,9

- дотації

27,7

44 223,2

26,5

48 113,5

26,9

60 626,3

27,7

61 220,4

27,8

64 434,4

- субвенції

21,0

33 543,0

25,8

46 761,5

28,3

63 833,3

24,7

54 627,9

28,6

66 166,5

Всього

100

159 397,1

100

181 530,4

100

225 273,5

100

221 019,4

100

231 702,0

*Складено за звітністю Державної казначейської служби України – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/ [7]

 

Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових економічних і соціальних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатній обсяг фінансових ресурсів. Роль місцевих бюджетів значною мірою визначається часткою доходів та видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України, яка свідчить про участь місцевого самоврядування у розв’язанні актуальних проблем розвитку держави, певну обмеженість функцій центральних органів влади. Така частка є загальним показником, який відображає рівень фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, дає змогу оцінити ступінь розвитку місцевих бюджетів. Наприклад, у 2014 р. частка видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України становила 42,7% тоді як частка їхніх доходів становила лише 22,2%, що свідчить про значну фінансову залежність місцевих бюджетів від державного бюджету.

Більшість видатків місцевих бюджетів традиційно спрямовуються на соціально-культурну сферу (освіта, охорона здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення, культура та мистецтво, фізична культура і спорт). У 2014 р. сукупна частка цих видатків у структурі видатків місцевих бюджетів склала 82,6%. Це майже на 4 в.п менше ніж у 2013 р., що можна пояснити зростанням у 2014 р. видатків на житлово-комунальне господарство (табл. 2). Видатки на соціальні потреби не повинні бути видатками місцевого значення, оскільки місцеві органи не можуть впливати на рішення про їх надання чи ненадання. Оскільки забезпечення соціальної сфери є завданням держави, то місцеві бюджети мають отримувати кошти із державного бюджету на забезпечення видатків соціальної сфери [6, c. 16].

 

Таблиця 2.

Динаміка та структура видатків місцевих бюджетів в Україні (без міжбюджетних трансфертів) у 2010-2014 рр.*

Видатки місцевих бюджетів

2010

2011

2012

2013

2014

%

млн грн

%

млн грн

%

млн грн

%

млн грн

%

млн грн

Загальнодержавні функції 

 

6,7

 

10 208,2

 

5,5

 

9 878,2

 

4,8

 

10 579,5

 

5,3

 

11 601,1

 

4,9

 

11 020,0

Оборона

0,0

0,0

0,0

1,1

0,0

1,2

0,0

1,3

0,0

2,5

Громадський порядок, безпека та судова влада 

 

 

0,2

 

 

254,9

 

 

0,1

 

 

222,5

 

 

0,1

 

 

211,4

 

 

0,1

 

 

218,3

 

 

0,1

 

 

245,5

Економічна діяльність 

 

5,1

 

7 802,4

 

6,9

 

12 352,5

 

5,9

 

12 981,4

 

4,3

 

9 458,6

 

4,1

 

9 226,8

Охорона навколиш-нього природного середовища

 

 

0,4

 

 

579,7

 

 

0,5

 

 

882,3

 

 

0,5

 

 

1 162,5

 

 

0,5

 

 

999,2

 

 

0,4

 

 

884,7

Житлово-комунальне господарство

 

3,0

 

4 586,9

 

4,7

 

8 355,1

 

8,9

 

19 679,9

 

3,4

 

7 607,8

 

7,9

 

17 697,0

Охорона здоров'я

23,7

35 986,3

21,7

38 737,8

21,3

47 095,4

22,3

48 689,4

20,8

46 569,3

Духовний та фізичний розвиток 

 

4,2

 

6 359,8

 

3,9

 

6 924,4

 

3,7

 

8 151,2

 

3,9

 

8 549,3

 

4,0

 

8 985,3

Освіта     

33,6

51 018,5

33,1

59 020,8

32,2

71 317,7

34,2

74 595,6

32,0

71 431,7

Соціальний захист та соціальне забезпечення

 

 

21,2

 

 

32 223,6

 

 

23,5

 

 

41 894,5

 

 

22,6

 

 

50 052,5

 

 

25,9

 

 

56 515,3

 

 

25,7

 

 

57 446,5

Всього

100

152 020,3

100

178 269,1

100

221 232,8

100

218 236,0

100

223 508,8

*Складено за звітністю Державної казначейської служби України – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/ [7]

 

Місцеві бюджети не отримують кошти, необхідні для утримання об’єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність. Місцеві органи влади не мають достатніх фінансових можливостей щодо виконання функцій місцевого значення ще й внаслідок нераціональної системи надання послуг і надмірної кількості установ, які надають такі послуги, що, відповідно, потребує додаткових витрат на здійснення управлінських функцій.

Важливим напрямом управління бюджетними коштами на місцях є забезпечення ліквідності місцевих бюджетів, шляхом отримання позик на покриття тимчасових касових розривів. Такі позики місцеві бюджети можуть отримувати у комерційних банках та у Державній казначейській службі України. Однак, в умовах фінансової кризи банківські позики практично недоступні, тому єдиним інструментом забезпечення ліквідності місцевих бюджетів є поточні та середньострокові позики, які надаються за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку. У 2014 р. за даними Державної казначейської служби України було надано 20 007 поточні позики на суму понад 28,1 млрд грн  та 27 середньострокових позик на суму 53 млн грн [7]. Отже, майже кожен місцевий бюджет один або двічі на рік має проблеми з фінансуванням видатків, що свідчить про низький рівень забезпеченості місцевих бюджетів власними фінансовими ресурсами.

В Україні назріла необхідність справжньої, а не деклеративної фінансової децентралізації для зовнішнього та ефективнішого задоволення потреб населення в кожному регіоні. Без бюджетної самостійності місцевих бюджетів з її численними складовими і врахування податкового потенціалу кожного регіону неможливо побудувати і розвивати ефективну та дієву бюджетну систему. З метою децентралізації державних фінансів розпочато у 2014 р. реформу міжбюджетних відносин в Україні.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» передбачено:

- передачу на регіональний та місцевий рівень видатків на здійснення окремих заходів та фінансування соціально-культурної сфери, які фінансувались з державного бюджету;

- розширення власних повноважень усіх місцевих бюджетів на фінансування муніципальних формувань з охорони громадського порядку;

- передачу з державного бюджету плати за надання адміністративних послуг та державного мита;

- збільшення частки зарахування екологічного податку до місцевих бюджетів з 35% до 80%;

- нові нормативи зарахування  податку на доходи фізичних осіб (до бюджетів сіл, селищ та міст районного підпорядкування податок не буде зараховуватися його спрямували до державного бюджету);

- передачу обласним бюджетам 10% податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки;

- акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пиво,алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти) зараховувати до бюджетів об’єднаних громад та міських бюджетів;

- розширення бази оподаткування податком на нерухомість шляхом включення до неї комерційного майна.

Активний вплив місцевого самоврядування на формування нових економічних і соціальних відносин можливий лише в тому разі, якщо воно матиме у своєму розпорядженні достатній обсяг фінансових ресурсів. Головна ознака фінансової незалежності – це володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Такі фінансові ресурси необхідні для реалізації поставлених цілей і програм економічного та соціального розвитку території відповідно до обраних пріоритетів. Так, для збільшення ресурсу на виконання власних повноважень місцевої влади доцільно також збільшити кількість податків і зборів, за якими місцеві ради мають повноваження щодо встановлення їхніх ставок та розмірів.

Сьогоднішня реформа повинна стимулювати громади до об’єднання, адже тільки в цьому разі територіальні громади зможуть перейти на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом та отримати повноваження міст обласного значення.

Також важливим напрямом реформи є встановлення нового механізму міжбюджетного вирівнювання та запровадження нових видів трансфертів. Замість дотації  вирівнювання введено базову та реверсну дотації  та нові види субвенції, а саме: освітню субвенцію, субвенцію на підготовку робітничих кадрів, медичну субвенцію, субвенцію на забезпечення медичних заходів окремих державних програм. Механізм розподілу згаданих субвенцій у розрізі відповідних місцевих бюджетів реалізується на основі формульного підходу. Кабінет Міністрів може перерозподіляти цільові субвенції між місцевими бюджетами. Водночас залишки невикористаних субвенцій не вилучатимуть до державного бюджету, а спрямовуватимуть на оновлення матеріально-технічної бази відповідних закладів.

Варто звернути увагу на нові норми Бюджетного кодексу, а саме:

- видатки на обслуговування місцевого боргу віднесено до захищених;

- розширено повноваження міського голови міста районного підпорядкування щодо розміщення тимчасово вільних коштів на депозитах та здійснення державних запозичень;

- знято обмеження щодо здійснення місцевих зовнішніх запозичень залежно від чисельності населення.

Позитивним кроком вважаємо посилення відповідальності головних розпорядників за формування та виконання місцевих бюджетів у програмно-цільовому форматі. Головні розпорядники бюджетних коштів зобов’язані оприлюднювати паспорти бюджетних програм на поточний період та звіти про їхнє виконання за звітний період. А вже починаючи з 2017 р. місцеві бюджети, які мають прямі взаємовідносини з державним, бюджетом повинні формуватися за програмно-цільовим методом. Такий крок повинен би підвищити відповідальність головних розпорядників за виконання бюджетів, а відтак і підвищити ефективність управління бюджетними коштами.

Висновки. Отже, головним у розв’язанні проблеми зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні є бюджетна децентралізація, високий рівень якої свідчить про демократизацію суспільства та ефективне використання коштів у загальнодержавному масштабі. Сьогодні місцеві органи влади попри низку позитивних змін ще не отримали достатньої інституційної автономії в ухваленні рішень. Вважаємо, що в сучасних умовах удосконалення системи управління фінансами місцевих бюджетів, має проводитись за такими напрямами:

- надання більшої управлінської свободи місцевій владі, а саме органам місцевого самоврядування (громадам);

- створення дієвих механізмів перевірки якості надання місцевих послуг, через які центральний рівень міг би пересвідчуватись, що в делегованих функціях досягнуто очікуваних показників успішності та дотримано національних стандартів якості;

- розмежування витрат органів місцевого самоврядування на виконання делегованих державою і власних повноважень;

- визначення схеми витратних повноважень місцевих бюджетів у конкретних галузях бюджетної сфери (окремі витрати на забезпечення функціонування закладів освіти, охорони здоров’я, культури і мистецтва, соціального захисту і здійснення заходів у відповідних сферах).

Процес управління коштами місцевих бюджетів як головної складової фінансового забезпечення місцевого самоврядування характеризується недостатністю дохідної бази, залежністю від міжбюджетних трансфертів та неможливістю місцевих бюджетів повністю фінансувати виконання своїх обов’язків. Тому першочерговим завданням є збільшення дохідної частини місцевих бюджетів, що, своєю чергою, сприятиме покращенню роботи місцевих органів влади та зміцнить їхню самостійність.

 

Бібліографічний список.

1. Оpлюк О.П. Фінaнсове пpaво: Нaвч. посібник. – К.: Юpінком Інтеp, 2003. – 527с.

2. Чугунов І. Я. Теоретико-методологічні засади удосконалення програмно-цільового методу планування видатків бюджету / І. Я. Чугунов, О. А. Самошкіна // Фінанси України. – № 9. – 2004. – С. 37–44.

3. Бюджетний кодекс України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/print1309936556715078.

4. Плескач В. Л. Концептуальні підходи щодо створення інформаційно-аналітичної системи моніторингу доходів і видатків бюджетів регіонів / В. Л. Плескач // Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 41–55.

5. Корнєєв М. В. Удосконалення теоретико-методологічного забезпечення узагальнюючої оцінки рівня фінансової автономії /  М. В. Корнєєв // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 7 (97). – 229–235.

6. Рошило В. І. Шляхи реформування фінансової бази місцевого самоврядування в Україні / В. І. Рошило // Фінанси. – 2009. – № 2. – С. 11–18.

7. Офіційний сайт Державної казначейської служби України – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/.

 

References.

1. Orlyuk O. P. (2003), Finansove pravo [Finance law], Yurinkom Inter, Kyiv, Ukraine.

2. Chugunov I. Y. and Samoshkina O. A. (2004), Theoretical and methodological grounds improvement program-target method of planning budget expenditures”, Ukraine Finance, vol. 9, pp. 37-44.

3. Budget Code of Ukraine (2010), available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2456-17/print1309936556715078.

4. Pleskach V. L. (2009), Conceptual approaches on creation of information system for monitoring income and expenditure budgets of regions”, Ukraine Finance, vol. 5, pp. 41-55.

5. Korneev M. V. (2009), “Improvement of theoretical and methodological support generalizing assess the level of financial autonomy”, Actual problems of economy, vol. 7 (97), pp. 229-235.

6. Roshylo V. I. (2009), “The ways of reforming the financial base of local governments in Ukraine”, Finance, vol. 2, pp. 11-18.

7. The official website of the State Treasury Service of Ukraine, available at: http://www.treasury.gov.ua//

 

Стаття надійшла до редакції 12.11.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"