УДК [67/68:005] (477)

 

Н. О. Фаріон,

аспірант, Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ

 

СУЧАСНИЙ СТАН ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

N. O. Farion,

post-graduate student, Kyiv National University of Technologies and Design, Kyiv

 

CURRENT STATUS OF LIGHT INDUSTRY OF UKRAINE: PROBLEMS AND SOLUTIONS

 

Проаналізовано сучасний стан легкої промисловості України, виявлені найбільш характерні тенденції для підприємств даної галузі. Визначено основні проблеми, що заважають випуску конкурентоспроможної продукції вітчизняними виробниками. Запропоновано шляхи вирішення окреслених проблем. Дано обґрунтоване пояснення необхідності розвитку корпоративних форм бізнесу. Наголошено на необхідності застосування нових підходів до управління вітчизняними підприємствами, зокрема на формуванні ефективної системи корпоративного управління.

 

The current state of light industry of Ukraine is analysed, the most typical trends for this industry are revealed. The main problems that prevent the production of competitive products by domestic producers are defined. We have proposed ways of solving these problems. It has been given a reasonable explanation for the need of the corporate form of business. There has been noted the need for new approaches to the management of domestic enterprises, including the formation of an effective system of corporate governance.

 

Ключові слова: легка промисловість, проблеми легкої промисловості, перспективи розвитку легкої промисловості, конкурентоспроможність продукції, інвестиції, інновації.

 

Keywords: light industry, light industry problems, development prospects of light industry, competitiveness, investment, innovation.

 

 

Постановка проблеми. Пріоритетним завданням сьогодні для України є розбудова сильної економіки. Легка промисловість є важливою складовою економіки,  зростання якої може значно покращити економічні показники країни.

За оцінками експертів ринок одягу та взуття входить в 20 найрозвинутіших ринків України, українці витрачають на взуття та одяг приблизно 30-40% свого місячного доходу, що перевищує показники в країнах Західної Європи [6]. За рівнем споживання продукція легкої промисловості уступає лише продовольчім товарам, набагато випереджаючи ринки побутової електроніки, автомобілів та інших товарів [8, с. 165].

Але, на жаль, легка промисловість на сьогоднішній день перебуває у незадовільному стані. Навіть можна сказати, що криза в легкій промисловості вже давно стала аксіомою. Частка обсягу реалізованої продукції підприємств легкої промисловості [14] є незначною у загальному підсумку продукції вітчизняної промисловості і складає 0,7-0,8 %. Це зумовлено низкою проблем, що є характерними для легкої промисловості. Тому актуальним є питання аналітичної оцінки сучасного стану легкої промисловості з метою виявлення цих проблем та знаходження шляхів їх усунення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та практичні дослідження діяльності підприємств легкої промисловості були висвітлені в наукових працях Гончарова Ю. В. [4], Максименко І. О. [7], Паливоди О. М. [10], Тарасенко І. О. [13] та інших. Ці вчені займалися питаннями розвитку легкої промисловості України, їх ролі та місця в національній економіці, розробкою механізму забезпечення конкурентоздатності та інвестиційної привабливості підприємств. Ними було окреслено основне коло проблем, які є характерними  для підприємств легкої промисловості, а також було дано безліч цінних рекомендації по їх вирішенню.

Однак, деякі з проблем на сьогоднішній день все ще залишаються невирішеними. Крім того, останнім часом виникли нові проблеми, які потребують нагального вирішення. Але в той же час перед Україною виникають нові можливості, скориставшись якими можна досягти не тільки розвитку цієї галузі, але й економіки в цілому.

Формулювання цілей статті. Головні цілі дослідження:

- дослідити динаміку сучасного стану підприємств легкої промисловості України на підставі вивчення та узагальнення статистичних даних;

- дослідивши стан легкої промисловості України, окреслити основні проблеми, що заважають її розвитку;

- знайти шляхи вирішення окреслених проблем;

- окреслити перспективи розвитку галузі.

Виклад основного матеріалу. Легка промисловість України історично має потужний потенціал. Легка промисловість є важливою галуззю народного господарства, яка включає в себе 17 підгалузей: текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову, галантерейну та інші галузі [6]. Водночас, легка промисловість пов'язана з багатьма суміжними галузями та обслуговує увесь господарський комплекс країни [12, с. 188].

У галузі станом на 2014 р. працювало 3022 підприємств, із них: у текстильній промисловості – 639, виробництві готового одягу та хутра – 1964, виробництві шкіри та шкіряного взуття – 419 [14].

Підприємства легкої промисловості виробляють широкий спектр товарів масового вжитку і промислового призначення. В українських магазинах, а також на ринках країни, легка промисловість представлена в основному такою продукцією як тканини, килими, білизна постільна, трикотаж спідній, колготки, шкарпетки, чоловічі і жіночі сорочки, блузки жіночі, светри, чоловічі і жіночі костюми, пальто, сумки та взуття.

Аналіз статистичних даних дає можливість побачити, що кризовий стан у промисловості, в тому числі і у переробній промисловості почався з 2012 р. В 2014 р. темпи зниження виробництва продукції переробної промисловості і промисловості в цілому досягли максимальних значень 9,3 % і 10,1 % відповідно. В легкій промисловості ситуація відмінна. Загальне падіння по легкій промисловості за 2014 рік становило 1,4% – це значно менше, ніж у 2012-му – тоді було 6,6 % (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Темпи розвитку легкої промисловості, у % (до попереднього року)

* складено за даними [14]

 

Поряд зі зниженням обсягів виробництва продукції легкої промисловості, в галузі багато збиткових підприємств (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Чистий прибуток (збиток) підприємств легкої промисловості [14].

 

В період з 2010 р. по 2013 р. збитки несли більше третини підприємств галузі. На сьогоднішній день більшість з цих підприємств знаходиться на межі банкрутства. Як бачимо, легка промисловість продовжує перебувати у незадовільному стані. Навіть можна сказати, що криза вітчизняної легкої промисловості вже давно стала аксіомою.

Кризовий стан легкої промисловості обумовлений наявністю цілої низки серйозних проблем. Серед базових проблем галузі спеціалісти виділяють наступні:

– висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості;

Причиною високої собівартості вітчизняних товарів легкої промисловості є різке скорочення сировинної бази і як результат повна залежність швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості від імпортної сировини. Костюми, сукні, сорочки, блузки та інші вироби здебільшого пошиті із китайської тканини, а  взуття виготовляють  з китайської чи турецької шкіри.

Ситуація з імпортною сировиною особливо погіршилася в останні роки через різке знецінення гривні. Якщо з 2010 р по 2013 р. курс гривні був стабільний, то за 2014-2015 рр. гривня знецінилась відносно долара в 2,5 рази.

Висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості обумовлює їх низьку конкурентоспроможність за ціною. Так як вітчизняний споживчий ринок для українських виробників залишається закритим, то їм не залишається нічого іншого як продовжувати працювати за толінговою схемою.

Окрім, згаданої вище сировинної залежності від іноземних постачальників на вітчизняних підприємствах спостерігається значний знос виробничих фондів. Крім того, більша частина виробничих фондів є застарілою. Використання застарілого устаткування, яке потребує великих енергозатрат, веде до збільшення собівартості продукції. А це в свою чергу призводить до послаблення конкурентних позицій підприємств на ринку, і, як наслідок, до їх збитковості, і навіть банкрутства.

– недостатня купівельна спроможність населення;

Причиною низької купівельної спроможності громадян є складне економічне становище країни. Важким тягарем на економіку країни лягають витрати пов’язані з воєнними діями на сході країни.

За результатами соціологічного опитування, проведеного в серпні 2015 року «Українським демократичним колом»  дві третини українців відчули погіршення матеріального становища впродовж останнього року [16]. За результатами цього опитування, зараз кожній десятій родині не вистачає грошей на їжу, ще 44% родин складно купувати одяг та взуття [16].

Голова Комітету економістів України Андрій Новак зазначає, що рівень зростання прибутків громадян набагато повільніший, ніж рівень зростання інфляції. За оцінками деяких економістів, реальна інфляції в Україні за останній рік становила приблизно 40-50% [16].

В таких умовах споживачі віддають перевагу дешевшій продукції з Китаю чи Туреччини. Також, значну частку ринку займають товари «секонд-хенду» з Європи. Китайська Народна  Республіка є країною, що здійснює найбільш агресивну політику щодо експорту власних товарів легкої промисловості [11]. Стратегія економічної політики Китаю полягає у захопленні світового ринку, в тому числі і українського. Китайська продукція є надзвичайно конкурентоспроможною за ціною. Низька ціна китайських товарів зумовлена надзвичайною дешевизною робочої сили. В Україні розмір середньомісячної номінальна заробітної плати працівників легкої промисловості є найнижчим як серед галузей переробної промисловості так і у промисловості в цілому.

Конкурентоспроможність за ціною китайської продукції також досягається завдяки ефекту масштабу виробництва. Об’єми виробництва в Китаї є надзвичайно великими. Китайські виробники виготовляють продукцію десятками або й навіть сотнями тисяч штук, а наші в найкращому випадку лише тисячами.

Причина такої ситуації криється в тому, що більшість великих підприємств галузі в минулому державної форми власності, не пристосувавшись до ринкової моделі економіки, яка вимагає від суб’єктів ринку високої гнучкості, зазнали в результаті банкрутства.

На сучасному етапі розвитку на ринку товарів легкої промисловості присутня велика кількості невеликих приватних виробників, які здатні швидко реагувати на потреби ринку. За даними Державного комітету статистики України [5] малі підприємства в легкій промисловості становлять близько 89 % від загальної кількості підприємств. З цих 89% близько 62 % мікропідприємств. Крім малих підприємств в легкій промисловості наявні середні підприємства, яких лише близько 11% від загальної кількості.

Українським виробникам за вище згаданих умов конкурувати за ціною з китайськими виробниками є просто не реальним завданням на сьогоднішній час. Крім того, сировину та комплектуючі українські виробники купляють в тому ж Китаї. А це не має жодного економічного сенсу. Набагато простішим варіантом буде привезти готові вироби, що виготовлені дешевою робочою силою.

Крім того, ситуацію погіршує значна тінізація галузі. Серед імпортованих товарів легкої промисловості досить висока частка таких, що ввозяться контрабандою. А це створює недобросовісну конкуренцію на ринку.

Ситуація, коли вітчизняний ринок товарів легкої промисловість є надзвичайно переповненим дешевими іноземними товарами, призводить до занепаду легкої промисловості. Не витримуючи конкуренції заводи і фабрики легкої промисловості закриваються. І як результат на внутрішньому ринку стає все менше і менше товарів вітчизняного виробництва.

– недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність;

Більшість галузей вітчизняної економіки гостро відчувають недостатність інвестиційних коштів. В умовах недостатності внутрішніх інвестиційних ресурсів, надзвичайної гостроти для національної економіки набуває питання залучення іноземних інвестицій. Ситуація з іноземними інвестиціями в легкій промисловості є критичною. Частка прямих іноземних інвестицій в легку промисловість складає лише 0,3 % від загального обсягу (табл. 3.).

 

Таблиця 3.

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україні за видами економічної діяльності

* складено за даними [14]

 

Найбільшу стурбованість іноземних інвесторів викликає високий рівень корупції в органах влади та в судовій системі країни [17]. Політична та економічна нестабільність в країні також негативно впливає на залучення іноземних інвестицій.

Більшість науковців зазначають, що інноваційна діяльність в Україні знаходиться в кризовому стані. В Україні частка промислових підприємств, що впроваджували інновації впродовж 2012-2014 рр. є незначною і складає трохи більше ніж 11 %. Ситуація в легкій промисловості є ще гіршою ніж у промисловості в цілому. Частка підприємств легкої промисловості, що впроваджували організаційні інновації складає лише 1,1 % від загальної кількості підприємств (табл. 4.).

Такий стан речей не відповідає сучасному рівню розвитку інноваційних процесів в розвинутих країнах світу. Основним чинником, що стримує інноваційну діяльність в Україні є відсутність бюджетного фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, а також на розробку нових технологій.

 

Таблиця 4.

Частка підприємств, що впроваджували інновації впродовж 2012-2014 рр., за типами інновацій

(відсотків до загальної кількості обстежених)

* складено за даними [14]

 

Ø       низький притік молодих кадрів на підприємства.

Основною причиною того, що молодь не йде працювати в легку промисловість є те, що ця галузь є малоприбутковою для рядових працівників даної галузі. Тут середньомісячна зарплата майже в 2 рази менша, ніж показник заробітної плати загалом по підприємствам промисловості (рис. 1.).

 

Рис. 1. Середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників

* складено за даними [14]

 

– АТО на сході країни;

На сьогодні в зоні АТО ситуація катастрофічна. Переважна частина підприємств просто зупинилася, в основному по причині повного зруйнування в результаті обстрілів. Лише одиниці змогли вивезти з території воєнних дій лінії устаткування.

З одного боку, воєнні дії на сході країни та анексія Кримського півострова призвели до зменшення загальної кількість підприємств легкої промисловості, а з іншого боку необхідність обшити армію призвела до значного зростання кількості державних замовлень по пошиттю одягу і взуття для військових. Крім того, сьогодні, багато підприємств України працюють на виконання волонтерських замовлень з пошиття обмундирування, одягу та військових аксесуарів для зони АТО.

Всі вище зазначені проблеми, негативно впливаючи на діяльність підприємств легкої промисловості, тим самим стримують подальший розвиток галузі.

 Проте, незважаючи на ряд проблем, які склалися в розвитку легкої промисловості України, все ж таки її варто розглядати як перспективну галузь [6]. Перспектива роботи галузі полягає у збільшенні частки вітчизняних товарів на внутрішньому ринку та у зростанні експорту продукції власного виробництва. Це дозволить щорічно стабільно нарощувати обсяги виробництва, розширювати асортимент продукції, суттєво покращувати фінансовий стан підприємств, створювати нові робочі місця.

За умов, коли глобалізаційні процеси в світі набувають все більших обертів, які в свою чергу надзвичайно загострюють конкуренцію на світовому ринку, а також враховуючи сьогоднішній стан легкої промисловості України постає необхідність  здійснення певних системних кроків по виведенню галузі з кризи.

По-перше для захисту вітчизняного виробництва потрібно вирішити проблему контрабанди. Думки економістів щодо проблеми ввезення контрабандної продукції останнім часом кардинально змінилась. Раніше вважалось, що для унеможливлення неконтрольованого ввезення контрабандної продукції необхідним є державне втручання, за допомогою якого на ринку було б створено рівні умови конкурентної гри для українських виробників.

Сьогодні притримуються думки, що єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є прозорість і мінімізація ролі держави в митній політиці. Системна контрабанда робиться на ліцензіях і квотах. Доки в Україні буде існувати система квотування експорту й імпорту, доти буде контрабанда [3].

По-друге для відродження та подальшого розвитку легкої промисловості необхідно забезпечити потреби українських виробників вітчизняною сировиною. Кліматичні умови України сприяють вирощуванню таких видів сировини як вовна, льон, шовк, конопля. Це можна здійснити тільки на основі подолання кризи в АПК.

Забезпечення легкої промисловості власною сировиною підвищить конкурентоспроможність вітчизняної продукції завдяки зниженню її собівартості. Сьогодні в умовах колосальної девальвації гривні проблема забезпечення вітчизняного виробництва власною сировиною постала надзвичайно гостро.

В той же час не можна не погодитись з тим, що в результаті  девальвації гривні кардинально змінюється ситуація на внутрішньому ринку, компанії сподіваються на зростання своїх продажів шляхом поступового витіснення турецького товару, який за останні роки значно подорожчав порівняно з аналоговою продукцією вітчизняного виробництва.

Безсумнівним є той факт, що зараз стало надзвичайно вигідно експортувати українську продукцію до Євросоюзу. Слід зазначити, що українська легка промисловість не може поскаржитися на відсутність замовлень із Європи. За найскромнішими оцінками, не менше сотні українських швейних компаній виконують регулярні замовлення з країн ЄС [9]. Як зазначають спеціалісти якість нашого одягу не поступається західним прет-а-порте. В Україні одяг шиють із натуральних тканин, дотримуючись державних стандартів [15].

До останнього часу дуже багато підприємств виробляли свою продукцію для російського ринку. Але в умовах воєнного конфлікту на сході країни, в результаті якого російський ринок поступово закрився, вихід в Європу для цих підприємств, стає ключовим завданням. Ситуацію ускладнює ще й те, що Російська федерація була великим ринком збуту для європейського одягу, що також не могло не відобразитися на замовленнях для українських швейних фабрик [9].

Слід зазначити, серед компаній, що були зав’язані на російський ринок різко зростатиме конкуренція і вижити зможуть лише ті, які навчаться працювати по-європейськи, виробляючи якісну і дешеву продукцію. Для цих підприємств, щоб мати можливість виробляти конкурентоспроможну продукцію, надзвичайно актуально постало питання модернізації виробництва. Так як більша частина виробничих фондів на сьогоднішній день є застарілою, таким підприємствам необхідне нове обладнання. Проблему застарілості виробничих фондів необхідно вирішувати шляхом капітального оновлення виробництва та запровадження новітніх технологій на підприємствах галузі [7, с. 78].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Основними стримуючими факторами розвитку легкої промисловості є:

- криза в економіці та війна на сході країни;

- висока собівартість виробництва товарів легкої промисловості;

- низький притік молодих кадрів на підприємства легкої промисловості;

- залежність вітчизняного виробництва від імпортованої сировини;

- низька купівельна спроможність населення;

- заповнення внутрішнього ринку країни дешевою продукцією китайського та турецького виробництва, а також завезення «секонд-хенду» з Європи;

- значна тінізація галузі;

- недостатня інвестиційна та інноваційна діяльність;

Перспектива розвитку легкої промисловості полягає у збільшенні частки вітчизняних товарів на внутрішньому ринку та у зростанні експорту продукції власного виробництва. Для цього необхідно підвищувати конкурентоспроможність вітчизняної продукції шляхом поліпшення якості та одночасного зниження її собівартості. Це можливо реалізувати за умови відновлення вітчизняного агропромислового комплексу, який зможе забезпечити легку промисловість сировиною власного виробництва.

Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції як за ціною так і за якістю дозволить вітчизняним підприємцям поступово відійти від давальницьких схем виробництва.

Конкурентоспроможність вітчизняних виробників, врешті-решт, сприятиме покращенню якості життя населення через підвищення рівня заробітної плати та збільшення робочих місць. А це в свою чергу, певною мірою підвищить купівельну спроможність та сприятиме скороченню сегменту ринку дешевих імпортних товарів.

Зрозумілим є те, що галузь для реалізації всіх вище зазначених заходів потребує величезних інвестиційних ресурсів. З огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій, найефективнішими є корпоративні форми бізнесу. Саме публічні акціонерні товариства через фондову біржу можуть об’єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування всіх заходів, які можуть бути заплановані компаніями для  поліпшення свого стану. Але проблема в тому, що вкладати гроші в акціонерні товариства ніхто не поспішає через відсутність ефективного механізму захисту прав акціонерів. В таких умовах надзвичайної актуальності набуває формування ефективної системи корпоративного управління.

 

Література.

1. Адвокатова Н. О. Дослідження сучасного стану підприємств легкої промисловості України / Н. О. Адвокатова // Економічні інновації. – 2012. - №47. – с. 5-14.

2. Андрощук Г.О. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання / Г.О. Андрощук // Інтелектуальна власність. – 2000. – №12. – С. 23–28.

3. Боротися з контрабандою потрібно не на Одеській митниці, а в Кабміні [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.slovoidilo.ua

4. Гончаров Ю. В. Обґрунтування побудови кластерної моделі підвищення інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості України / Ю. В. Гончаров, Т. І. Марченко // Легка промисловість. – 2010. – № 4. – С. 21-24.

5. Діяльність великих, середніх, малих та мікропідприємств // Статистичний збірник, 2013р. // Державна служба статистики  України // Електронний ресурс: www.ukrstat.gov.ua

6. Легка промисловість // Інтернет ресурс: https://uk.wikipedia.org/

7. Максименко І. О., Бокій В. І. Легка промисловість України: сучасний стан та перспективи розвитку / І. О. Максименко, В. І. Бокій // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. - № 3. – Т. 2. – с. 77-80.

8. Носова Н. І., Сараєва І. М. Стратегічні напрямки державної підтримки легкої промисловості України в умовах лібералізації міжнародної торгівлі / Н. І. Носова // Економічні інновації. – 2012. - № 47. – с. 165-177

9. Панченко Ю. Нелегка євроінтеграція легкої промисловості,  2015 р, і [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua

10. Паливода О. М. Управління інноваційною діяльністю на підприємствах легкої промисловості: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.04 / О. М. Паливода; Київ. нац. ун-т технологій та дизайну. — К., 2009. — 20 с. — укp.

11. Підсумки роботи легкої промисловості України за 2014 рік // Офіційний сайт Асоціації «Укрлегпром» // Мінстат: [Електронний ресурс] Режим доступу: http://ukrlegprom.org.ua

12. Посторонко В. М. Тенденції розвитку підприємств легкої промисловості України / В. М. Посторонко // Вісник ЖДТУ. – 2012. - № 1 (59) – с. 188-191

13. Тарасенко І. О. Сталий розвиток підприємств легкої промисловості: теорія, методологія, практика [Текст]: [монографія] / І. О. Тарасенко; Київський національний ун-т технологій та дизайну. - К. : КНУТД, 2010. - 390с.

14. Україна у цифрах у 2014 році / Статистичний збірник за редакцією Жук І. М. // Державна служба статистики  України – Київ–2015р. // Електронний ресурс: www.ukrstat.gov.ua

15. Украинцы одевают Европу, самим же по карману только Турция и Китай. Интернет ресурс: http://www.ua-fashion.net

16. Українці стали жити гірше // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org

17. Що найбільше цікавить та відлякує американців в Україні [Електронний ресурс] Режим доступу: http://expres.ua/news/2015

 

References.

1. Advokatova, N. O. (2012), “Doslidzhennia suchasnoho stanu pidpryiemstv lehkoi promyslovosti Ukrainy”, Ekonomichni innovatsii, vol. 47, pp. 5-14.

2. Androshchuk, H.O. (2000), “Innovatsiina diialnist v Ukraini: ekonomichnyi mekhanizm stymuliuvannia”, Intelektualna vlasnist, vol. 12, pp. 23–28.

3. Borotysia z kontrabandoiu potribno ne na Odeskii mytnytsi, a v Kabmini, [Online], available at: http://www.slovoidilo.ua

4. Honcharov, Yu. V. and Marchenko, T. I. (2010), “Obgruntuvannia pobudovy klasternoi modeli pidvyshchennia investytsiino-innovatsiinoho potentsialu pidpryiemstv lehkoi promyslovosti Ukrainy”, Lehka promyslovist, vol. 4, pp. 21-24.

5. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy (2013), “Diialnist velykykh, serednikh, malykh ta mikropidpryiemstv”, Statystychnyi zbirnyk, [Online], available at:: www.ukrstat.gov.ua

6. Lehka promyslovist , [Online], available at: https://uk.wikipedia.org/

7. Maksymenko, I. O. and Bokii, V. I. (2009), “Lehka promyslovist Ukrainy: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku”, Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu, vol. 3, no. 2, pp. 77-80.

8. Nosova, N. I. and Saraieva, I. M. (2012), “Stratehichni napriamky derzhavnoi pidtrymky lehkoi promyslovosti Ukrainy v umovakh liberalizatsii mizhnarodnoi torhivli”, Ekonomichni innovatsii, vol. 47, pp. 165-177.

9. Panchenko, Yu. (2015), “Nelehka yevrointehratsiia lehkoi promyslovosti,”, [Online], available at: http://www.eurointegration.com.ua

10. Palyvoda, O. M. (2009), “Upravlinnia innovatsiinoiu diialnistiu na pidpryiemstvakh lehkoi promyslovosti”, Ph.D. Thesis, 08.00.04, Kyiv. nats. un-t tekhnolohii ta dyzainu, p.20.

11. Ofitsiinyi sait Asotsiatsii «Ukrlehprom», “Pidsumky roboty lehkoi promyslovosti Ukrainy za 2014 rik”, [Online], available at: http://ukrlegprom.org.ua

12. Postoronko, V. M. (2012), “Tendentsii rozvytku pidpryiemstv lehkoi promyslovosti Ukrainy”, Visnyk ZhDTU, vol.1 (59), pp. 188-191

13. Tarasenko, I. O. (2010), Stalyi rozvytok pidpryiemstv lehkoi promyslovosti: teoriia, metodolohiia, praktyka [Sustainable development of light industry: theory, methodology, practice], KNUTD, Kyiv, Ukraine, p.390.

14. State Statistics Service of Ukraine (2015), “Ukraina u tsyfrakh u 2014 rotsi”, Statystychnyi zbirnyk, [Online], available at:  www.ukrstat.gov.ua

15. “Ukraincy odevajut Evropu, samim zhe po karmanu tol'ko Turcija i Kitaj”, [Online], available at: http://www.ua-fashion.net

16. “Ukraintsi staly zhyty hirshe”, [Online], available at: http://www.radiosvoboda.org

17. “Shcho naibilshe tsikavyt ta vidliakuie amerykantsiv v Ukraini”, [Online], available at: http://expres.ua/news/2015

Стаття надійшла до редакції  16.10.2015 р.