УДК 339.137
Г. П. Андрєєва,
к. е. н., доцент кафедри природокористування і техногенної безпеки,
Чернігівський національний технологічний університет
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ КОМПЛЕКСІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
G. P. Andreyeva,
PhD, Associate Professor of the Department of Nature Management and Technogenic Safety of
Chernihiv National University of Technology
THE FORMATION MECHANISM OF COMPETITIVE ADVANTAGES OF NATIONAL ECONOMIC COMPLEXES
Стаття присвячена розробці механізму формування конкурентних переваг комплексів національної економіки. Досліджено ключові фактори, які впливають на прийняття рішення суб’єктами конкурентної боротьби щодо впровадження/ не впровадження нововведень на підприємстві, визначено яким чином можливо здійснювати вплив на цей вибір.
Автор зазначає, що не можна відокремлювати «людину економічну» від «людини соціальної», а тому на процес формування конкурентних переваг мають вплив не лише економічні фактори, але й соціальні. В результаті в статті запропоновано регулювати діяльність суб’єктів комплексів за допомогою впливу на їх конкурентні поля. До сил конкурентного поля автор відносить: ресурси та засоби виробництва продукту/послуги; інфраструктуру виробництва продукту/ послуги; попит на нього; соціально-економічні інститути; інститути влади; інститути конкуренції.
Оскільки важливим є не лише побудова механізму, але й його ефективна робота, то автор статті пропонує застосовувати алгоритм реалізації регуляторних дій держави щодо впровадження механізму формування конкурентних переваг комплексу національної економіки.
The article is devoted to developing the formation mechanism of competitive advantages of national economy complexes. Investigated key factors, which have influence on subjects of competition in the decision-making regarding the implementation/ no implementation of innovation in the enterprise, determined how to influence this choice.
The author notes that it is impossible to separate an "economic human" and a "social human", therefore it is have influence on the formation of competitive advantage not only economic factors, but also social factors too. As a result, article proposes to regulate activities for complexes using impact on their competitive fields. By author competitive field includes force: resources and production of the product/service; industrial infrastructure product/service; demand for it; social and economic institutions; government institutions; competition institutions.
The author proposes to apply the algorithm implementation of state regulatory actions on the implementation of the formation mechanism of competitive advantages of national economy complex.
Ключові слова: конкурентні переваги, механізм формування конкурентних переваг, комплекс національної економіки, формування конкурентних переваг, конкурентоспроможність національних продуктів.
Keywords: competitive advantages, the formation mechanism of competitive advantages, national economy complex, creating competitive advantages, competitiveness of national products.
Постановка проблеми. Конкурентоспроможність національних товарів на міжнародних ринках багато в чому залежить не від окремих товаровиробників, а всієї галузі, або комплексу національної економіки. Більшість факторів, які мають значення при оцінці конкурентоспроможності продукту/послуги, є не контрольовані виробниками. Це наприклад, стандартизація і умови сертифікації товарів/послуг; якість і ціна ресурсів для виробництва, стан транспортної інфраструктури, вимоги до екологічності товарів тощо. Саме з цим і пов’язана актуальність дослідження питань впливу (державного чи приватного) на процес формування конкурентних переваг комплексів національної економіки.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика формування конкурентних переваг та підвищення рівня конкурентоспроможності національних товарів і послуг знайшла відображення в численних працях представників економічної науки. Зокрема, різнобічні аспекти конкурентоспроможності національної економіки розглядали Ф. Найт, М. Портер [1, 2], Ф. Хайек, П. Хейне, Е. Чемберлен, Й. Шумпетер тощо. Серед вітчизняних науковців, зайнятих питаннями формування конкурентних переваг можна виділити З. Варналія, Д. Крищенко, М. Макаренко, Я. Ромусяк, О. Царенко та інших вчених, які досліджують ці процеси на рівні регіонів, галузей та національної економіки. В той же час питання формування конкурентних переваг комплексів національної економіки висвітлені не достатньо.
Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження ключових факторів, що впливають на формування конкурентних переваг комплексу національної економіки, виявлення інструментів впливу на них і розробка механізму формування конкурентних переваг комплексів національної економіки.
Виклад основного матеріалу. Процес формування конкурентних переваг будь-якого комплексу національної економіки відбувається під впливом сил конкурентного поля, в межах якого функціонують його суб’єкти. Отже, інструментами впливу на суб’єктів галузі для формування ними конкурентних переваг є чинники сил конкурентного поля: ресурси, засоби, інфраструктура виробництва, попит на продукт/послугу, а також інститути: соціально-економічні, влади та конкуренції.
У нашому дослідженні ми спираємось на ключові позиції теорії конкурентних переваг М. Портера [1,2], сформованої наприкінці ХХ століття. Поєднавши узагальнений практичний досвід діяльності успішних підприємств, які конкурували в глобальному середовищі, а також шляхів становлення конкурентоспроможних галузей - світових лідерів і наявних на той час концепцій конкуренції (А. Сміта, Д. Рікардо, Й.Шумпетера, Дж.М.Кейнса тощо) в єдиній динамічній системі, М.Портер представив нову парадигму національної економіки, центральним поняттям якої стали конкурентні переваги.
Теорія конкурентних переваг М. Портера [1,2] є одним із найбільш систематизованих досліджень факторів, що впливають на конкурентоспроможність галузей національної економіки. Одним із фундаментальних положень цієї теорії є наявність конкуренції, механізм якої сформований еволюційним шляхом і ефективно діє. Саме тому суб’єкта конкурентної боротьби М. Портер звужує до окремих підприємств.
Водночас, в умовах нестабільності, кризової економічної ситуації та відсутності часу на еволюційний поступ механізмів ринкової конкуренції, галузі України потребують державного регулювання з метою підвищення конкурентоспроможності національних продуктів на світовому ринку. Це вказує на необхідність формування конкурентних переваг комплексів національної економіки, як цілісних систем, а не відокремлених підприємницьких структур. А враховуючи, що Україна в повній мірі є державою з перехідною економічною системою, яка характеризується вагомим впливом інститутів, що залишились від адміністративної системи управління, то робота конкуренції, як механізму саморегуляції економіки, потребує налагодження. В контексті вищезазначеного необхідно адаптувати теорію конкурентних переваг до реалій національної економіки України.
З метою уточнення понятійно-термінологічного апарату розглянемо більш детально сутність конкуренції та конкурентних переваг. Як на наш погляд, визначення конкуренції як суперництва між суб’єктами за певні блага [3] є доволі розмитим. Для потреб нашого дослідження більш прийнятним є поняття, яке надає російський дослідник теорії конкурентних переваг Р. Фатхутдінов [4]. Цей науковець під конкуренцією розуміє „... процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами на конкретному ринку (території) для отримання перемоги або досягнення інших цілей в боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб в межах законодавства або в природних умовах” [4]. Важливою складовою даного визначення є конкурентні переваги, введенні автором в процес суперництва між суб’єктами у якості інструментарію конкурентної боротьби, а також зосередження уваги на відносності конкуренції в залежності від ринку чи території. Особливістю також є те, що Р.Фатхутдінов замінив результат, за який ведеться боротьба, із загальноприйнятої мети (встановлення якої може бути результатом діяльності сторонньої щодо конкуруючого суб’єкта системи) на задоволення потреб (тобто внутрішньо сформовану необхідність, яка і є метою боротьби). З цього можна зробити висновок, що першопричиною конкуренції є потреби суб’єкта конкурентної боротьби (підприємств, організацій, які є елементами комплексу національної економіки).
Оскільки неможливо відокремити „людину економічну” (яка здійснює прийняття рішення щодо задоволення потреб суб’єкта конкурентної боротьби) від „людини соціальної” (яка здійснює прийняття рішення щодо задоволення власних «егоїстичних» потреб), необхідно звернути увагу на залежність ефективності роботи комплексу від функціонування людини, яка задіяна в управлінні підприємства, що схематично зображено на рисунку 1.
З рис. 1 видно значення потреб управлінського персоналу підприємств, задіяних у виробництві продукту/ обслуговуванні споживачів, для формування конкурентоспроможності національного продукту. Про вплив психологічних факторів на дії конкурентів зазначав і М.Портер [1], який, зокрема, вказував на можливість загострення конкурентної боротьби у випадку особистого протистояння керівників чи прийняття неефективних стратегічних рішень через такі психологічні чинники як гордість, турбота про персонал тощо.
Рис. 1. Схема впливу потреб, стимулів і обмежень людини на конкурентоспроможність національного продукту
Джерело: розроблено автором
Проаналізувавши рис. 1, можна зробити висновок, що об’єктом управління для механізму формування конкурентних переваг комплексу національної економіки повинен виступати процес прийняття рішення керівником(ами) суб’єкта конкурентної боротьби. Це зумовлює необхідність дослідження чинників, які впливають на процес прийняття рішень людиною.
За П. Анохіним [5], організм людини є функціональною системою, в будові якої одне із вирішальних місць займає процес прийняття рішення. Зі схеми будови функціональної системи, зображеної на рисунку 2, видно, що перед прийняттям рішення відбувається процес синтезування інформації із зовнішнього середовища, яку умовно можна поділити на потреби (відчуття необхідності задовольнити щось, діяти певним чином [6]), стимули і обмеження.
Рис. 2. Структура функціональної системи за П.Анохіним
Джерело: адаптовано автором на основі [5]
Таким чином, видно (див. рис. 2), що впливати на рішення, яке приймає людина, можливо лише за допомогою вхідної інформації, складовими якої є відчуття необхідності (з нього формується потреба), стимули і обмеження (вони впливають і на процес прийняття рішення, і на процес формування потреби).
Слід зазначити, що дослідженням функціональних економічних систем (тобто таких, що забезпечують функціонування економіки) займається провідний російський економіст В. Андріанов [7], який виокремлює дев’ять систем в роботі національної економіки й до їх числа відносить конкуренцію, вказуючи на її роль в економіці держави як механізму саморегуляції. Однак, на нашу думку, конкуренція може бути механізмом саморегуляції лише за наявності відповідних умов функціонування суб’єктів конкурентної боротьби, в яких керівниками будуть прийматись рішення щодо формування конкурентних переваг цих суб’єктів.
Таким чином, конкуренція є процесом взаємодії між суб’єктами конкурентної боротьби. Інструментами взаємодії між конкурентами є конкурентні переваги, які формуються в результаті прийняття рішення керівником (людиною) суб’єкта конкурентної боротьби. В той же час, процес прийняття рішення людиною залежить від потреб, стимулів і обмежень, які є інформацією із зовнішнього середовища.
Отже, конкурентні переваги комплексу національної економіки є результатом взаємодії суб’єкта конкурентної боротьби (його керівництва) із зовнішнім середовищем, яке ми пропонуємо розглядати в розрізі конкурентного поля – простору, в межах якого відбувається конкурентна боротьба і виявляється дія сил на суб’єкти комплексу національної економіки [джерело: розроблено автором на засадах: 9].
Конкурентне поле можна схематично зобразити як вільне пересування елементів (суб’єктів конкурентної боротьби) під дією шести консервативних сил (кожна з яких певним чином обмежує ступені свободи діяльності цих суб’єктів). Сили, що впливають на суб’єкта, задіяного в туристичній діяльності, можна класифікувати за інструментом їх впливу на виробничі (об’єктивні чинники, які впливають на кількість та якість виробництва продукту/послуги) і поведінкові (чинники, що впливають на результат прийняття рішення керівником підприємства). Схематичне зображення конкурентного поля і сил, які діють на суб’єкта конкурентної боротьби, зображено на рисунку 3.
Рис. 3. Схема конкурентного поля комплексу національної економіки
Джерело: розроблено автором, з використанням [1, 2, 4, 8, 9, 10]
Виробничі можливості і обмеження, які впливають на діяльність підприємств комплексу (див. рис. 3), формуються під впливом таких сил: ресурси та засоби виробництва продукту/послуги; інфраструктура виробництва продукту/послуги; попит на продукт/послугу комплексу. А поведінкові стимули і обмеження (див рис. 3) є результатом синтезованого впливу соціально-економічних інститутів, інститутів влади та конкуренції.
Таким чином, запропоноване нами поняття консервативних сил конкурентного поля комплексно охоплює дію всіх чинників, які впливають на процес прийняття рішення (в тому числі і щодо формування конкурентних переваг) керівництвом підприємства, зайнятого в обслуговуванні туриста.
Залежно від стратегічної мети і умов функціонування, суб’єкт конкурентної боротьби має можливість реагувати на дію сил конкурентного поля, обираючи наступні стратегічні дії: 1) формувати стійкі конкурентні переваги, які надають можливість довгостроково утримувати позиції на ринку; 2) формувати нестійкі конкурентні переваги, які дають можливість отримання прибутку (надприбутку) до моменту копіювання їх конкурентами (в тому числі більш низька ціна за рахунок зниження норми прибутку); 3) вихід з ринку; 4) бездіяльність, яка в умовах конкуренції призведе до виходу з ринку.
Таким чином, на нашу думку, механізм формування конкурентних переваг комплексу національної економіки – це система взаємоузгоджених методів, способів та інструментів, яка забезпечує позитивні синергетичні ефекти (економічного, соціального, екологічного характеру) від розрізненої діяльності щодо формування конкурентних переваг його суб’єктів. Схематично його зображено на рис. 4.
Дію даного механізму забезпечує системний вплив держави на силові поля виробничих можливостей і обмежень (ресурси, засоби виробництва продукту/послуги; інфраструктура галузі, попит на продукт/послугу комплексу) та поведінкових стимулів і обмежень (соціально-економічні інститути, а також інститути конкуренції і влади) (див. рис. 4).
Рис. 4. Механізм формування конкурентних переваг комплексу національної економіки
Джерело: розроблено автором
В результаті такого впливу створюється відповідний баланс сил конкурентного поля, тобто умови функціонування суб’єктів відповідного комплексу національної економіки, в яких найбільш вигідною стратегією розвитку є формування конкурентних переваг.
В результаті дії сил конкурентного поля, суб’єкти національного комплексу можуть встановити зв’язки між його секторами/галузями, підвищити якість продуктів/послуг, знайти способи для зниження ціни, вийти на нові ринки збуту тощо. Це призведе до становлення цього комплексу, налагодження системи його внутрішніх виробничих зв’язків, формування кластерів, а також спільної діяльності суб’єктів щодо відновлення територій, розбудови виробничої та соціально-побутової інфраструктури, збільшенню робочих місць, підвищенню якості життя населення, проведення наукових досліджень у відповідній сфері діяльності тощо.
Системний вплив держави, який є основною рушійною силою механізму формування конкурентних переваг комплексу національної економіки, формується із системи загальних методів та інструментів державного регулювання, з урахуванням специфіки діяльності суб’єктів кожного окремого сектору досліджуваного комплексу. За допомогою економічних та пропагандистських методів формується інституційне підґрунтя спонукального характеру, а використовуючи правові та адміністративні методи – чинники, що обмежують суб’єктів від дій, які є неефективними або такими, що стримують досягнення загальногалузевої мети.
На вибір конкретних інструментів державного регулювання з метою утворення запропонованого механізму формування конкурентних переваг комплексу національної економіки, впливають: по-перше, існуючий баланс сил конкурентного поля, по-друге, загальні принципи формування конкурентних переваг і державного регулювання (зокрема: доцільності, адекватності, ефективності, збалансованості). Крім того, враховуючи, що будь-який національний комплекс є частиною системи національної економіки, то необхідно враховувати загальнодержавний вектор розвитку. З цією метою конкурентна стратегія комплексу повинна базуватись на засадах стратегії соціально-економічного розвитку України і пріоритетних напрямках його розвитку в ній.
Невід’ємною частиною механізму формування конкурентних переваг комплексу національної економіки, на яку в нинішніх умовах наша держава не може впливати, є діяльність суб’єктів міжнародного конкурентного поля (транснаціональних компаній та держав-конкурентів). Це призводить до необхідності базувати вибір конкурентної стратегії не лише на результатах аналізу вітчизняного ринку продуктів/послуг, але й з урахуванням факторів міжнародного конкурентного поля.
Практичну реалізацію (впровадження) регулятивної дії держави на суб’єктів комплексу національної економіки в межах даного механізму можна відобразити за допомогою наступного алгоритму дій, схематичного зображеного на рисунку 5.
Запропонований алгоритм (див. рис. 5) дозволяє через обмеження та розширення ступенів свободи суб’єктів комплексу, спрямовувати їх діяльність в напрямку, необхідному для досягнення його конкурентоспроможності. Однак, застосовуючи стандартні інструменти (законодавчі, адміністративні та економічні) необхідно враховувати, що будь-який окремий суб’єкт завжди діє з егоїстичними цілями, які є основою його мотивації та імпульсом до дії (див. рис. 1, рис. 2).
Важливою є можливість зміни запрограмованого результату (див. рис. 4) в процесі діяльності національного комплексу. Оскільки вибір стратегії і формування конкурентного поля відбуваються в динамічному середовищі, необхідно, окрім моніторингу досягнення результату, здійснювати оцінку адекватності встановлених критеріїв оцінки, а також принципів і напрямків загальнонаціональної стратегії.
Рис. 5. Алгоритм реалізації регуляторних дій держави щодо впровадження механізму формування конкурентних переваг комплексу національної економіки
Джерело: розроблено автором
Для інформування суб’єктів комплексу з метою формування у них потреби реалізовувати конкурентні переваги в межах національної стратегії необхідно проводити цілеспрямовану державну політику з використанням інструментів брендінгу територій. Це сприятиме впровадженню національних брендів та спрямуванню діяльності регіонів щодо впровадження регіональних брендів в межах загальнодержавної концепції. Найбільш складним для реалізації і, в той же час, найважливішим, є третій етап (див. рис. 5) – формування балансу сил конкурентного поля, що сприятиме досягненню мети відповідного комплексу національної економіки. Для цього необхідно визначити чинники дисбалансу дії силових полів консервативних сил національного конкурентного поля, спираючись на їх детальний аналіз.
Висновки та подальші дослідження. Запропонований механізм формування конкурентних переваг комплексу національної економіки є універсальним для будь-якої сфери діяльності. В той же час доцільно проводити подальші дослідження галузевих особливостей кожного із них. В подальшому доцільно визначити методику аналізу сил конкурентного поля і систематизувати можливі стратегічні рішення суб’єктів конкурентної боротьби в різних форматах конкурентного поля. Не висвітленим залишається зв'язок між конкурентними полями різних рівнів, та держав-конкурентів, що в подальшому може стати новим напрямком наукових розвідок.
Література.
5. Анохин П. К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем/ П.К. Анохин. – М., 1973. – 93 с.
6. Словник української мови: в 11-ти т. [електронний ресурс] // Академічний тлумачний словник (1970—1980). – 1980. – Режим доступу: http://sum.in.ua.
7. Андрианов В. Д. Функциональные экономические системы (новая теория устойчивого развития) [электронный ресурс] / В. Д. Андрианов // Некоммерческое партнерство «Научно-Информационное Агентство «Наследие отечества»». – 2006. – режим доступа: http://viperson.ru/wind.php?ID= 268505&soch=1.
References.
1. Porter, M. (2005), Konkurentnoe preimushhestvo: Kak dostich' vysokogo rezul'tata i obespechit' ego ustojchivost' [Competitive Advantage: How to achieve a good result and to ensure its sustainability], Al'pina Biznes Buks, Moscow, Russia, p.715.
2. Porter, M. (1993 ), Mezhdunarodnaja konkurencija [International competition], Mezhdunar. Otnoshenija, Moscow, Russia, p.896.
3. Rajzberg, B. A. Lozovskij, L. Sh. And Starodubceva, E. B. (2006), Sovremennyj jekonomicheskij slovar' [Modern Dictionary of Economics], 5th ed., NFRA-M, Moscow, Russia, p.495.
4. Fathutdіnov, R. A. (2005), Upravlenie konkurentosposobnost'ju organizacii [Management of competitiveness of the organization], 2nd ed., Izd-vo Jeksmo, Moscow, Russia, p.544.
5. Anohin, P. K. (1973), Principial'nye voprosy obshhej teorii funkcional'nyh sistem [Fundamental questions of the general theory of functional systems], Moscow, Russia, p. 93 s.
6. Slovnyk ukrainskoi movy, available at: http://sum.in.ua.
7. Andrianov, V. D. (2006), “Funkcional'nye jekonomicheskie sistemy (novaja teorija ustojchivogo razvitija)”, [Online], Nekommercheskoe partnerstvo «Nauchno-Informacionnoe Agentstvo «Nasledie otechestva»», available at: http://viperson.ru/wind.php?ID= 268505&soch=1.
8. Azoev, G. L. And Chelenkov, A. P. (2000), Konkurentnye preimushhestva firmy [Competitive advantages of the company], OAO «Tipografija «NOVOSTI», Moscow, Russia, p. 256.
9. Savel'ev, I. V. (1970), Kurs obshhej fiziki: Mehanika, kolebanija i volny, molekuljarnaja fіzika [Course of General Physics: Mechanics, Waves, molecular physics], Izdatel'stvo „Nauka”, vol.1, Moscow, Russia, p.337.
10. Cofnas, A. Ju. (1999), Teorija sistem i teorija poznanija [Systems theory and the theory of knowledge], AstroPrint, Odessa , Ukraine, p.308.
Стаття надійшла до редакції 18.10.2015 р.
ТОВ "ДКС Центр"