Українською | English

BACKMAIN


УДК 338.436

 

В. В. Попова,

к. е. н., доцент кафедри обліку, економіки і управління персоналом підприємства,

ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»

О. І. Судакова,

к. т. н., доцент, доцент кафедри обліку, економіки і управління персоналом підприємства,

ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури»

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ПРОЕКТУ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

V. V. Popova,

Ph.D., Associate Professor of Department of Accounting, Economics and Human Resources Management of Enterprise,

Prydniprovs’ka State Academy of Civil Engineering and Architecture

O. I. Sudakova,

Ph.D., Associate Professor of Department of Accounting, Economics and Human Resources Management of Enterprise,

Prydniprovs’ka State Academy of Civil Engineering and Architecture

 

FEATURES DRAFTING OF FARM RESTRUCTURING

 

У статті розглянута необхідність та особливості реструктуризації сільськогосподарських підприємств. Розроблена концепція реструктуризації сільськогосподарського підприємства, яка заснована на якісному впливі на виробничий процес.

 

The necessity and features of farm restructuring are discussed in this article. The concept of restructuring the agricultural company, which is based on a qualitative impact on the production process is developed.

 

Ключові слова: підприємство, реструктуризація, рослинництво, тваринництво, ефективність.

 

Keywords: enterprise, restructing, plant growing, cattle breeding, efficiency.

 

 

Постановка проблеми. Сільське господарство це один з найризикованіших видів діяльності. Воно є предметом впливу багатьох чинників таких як кліматичні умови регіону де здійснюється виробництво продукції, політичні та головне економічні чинники. Розвиток та поліпшення виробничого потенціалу аграрного сектора економіки України, а саме відродження та подальший розвиток продукції рослинництва та тваринництва шляхом його реструктуризації є актуальним у сучасних умовах господарювання, що забезпечить конкурентоздатність аграрних підприємств на зовнішніх ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами, пов'язаними з особливостями процесу реструктуризації сільськогосподарських підприємств займалися: Довбня С.Б., Кузнецова В.В., Семенов В.Ф., Сіваченко І.Ю., Федоряка В.П., Журба Я.К. та інші.

Проте існує низка невирішених питань щодо системного підходу у процесі реструктуризації підприємств сільськогосподарської галузі.

Постановка завдання. Обґрунтування комплексу теоретичних та методологічних положень, розробка конкретних напрямів реструктуризації сільськогосподарського підприємства для підвищення його економічної ефективності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Високорозвинене розширене виробництво - один з найважливіших факторів економічного зростання держави. Важлива роль у вирішенні цього завдання належить у першу чергу сільськогосподарському підприємству, яке є першоосновою виробничих процесів і як таке має сприяти створенню стабільної, високорозвиненої промислової системи розвитку. Однак нинішній низький рівень капіталізації виробничої системи, наявність значної кількості проблемних підприємств свідчать про необхідність удосконалення сільськогосподарського виробництва та підвищення його ефективності.

Реальний стан справ у агропромисловому комплексі загальновідомий. До позитивів зазвичай відносять подолання спадної динаміки сільськогосподарського виробництва і зростання обсягів його продукції, домінування власного виробника на ринках сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, трансформацію організаційної структури сільського господарства. Однак не бракує й скептичних оцінок цих результатів. Негативів – більше, оскільки сільське господарство все ще не вийшло із кризового стану, а соціальна сфера села продовжує занепадати. Ресурсна база аграрного виробництва, включно із земельними ресурсами, деградує й виснажується. Техніко-технологічна оснащеність і фондозабезпеченість галузі характеризується стабільною тенденцією до зниження, а процеси деіндустріалізації аграрного виробництва  поглиблюється [1].

Через фінансові проблеми сільськогосподарські товаровиробники змушені порушувати практично всі технологічні вимоги та процеси, що призводить до збитковості продукції й погіршення її якості.

Одним із шляхів виживання і підвищення ефективності функціонування агропромислового комплексу, поліпшення забезпечення населення країни високоякісною сільськогосподарською продукцією належить реструктуризації підприємств АПК, розвитку інтеграції виробництва сільськогосподарської продукції [2]. Одним із таких етапів, що дасть змогу підвищити ефективність підприємства, є його структурна реструктуризація та створення інтегрованої структури, яка діятиме в межах єдиного технологічного ланцюга. Реструктуризацію можна вважати головним організаційним фактором, на основі якого сільськогосподарські підприємства можна вивести з кризи. Раціональне використання інтеграції виробництва створює передумови для підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання доходності й конкурентоспроможності галузей АПК.

Під реструктуризацією розуміється безперервний процес підвищення конкурентоспроможності підприємства за допомогою прийняття менеджментом комплексу внутрішніх заходів щодо адаптації системи управління бізнесом до постійно мінливих ринкових умов. Незалежно від умов, в яких функціонує підприємство, реструктуризацію трактують: як структурну перебудову з метою забезпечення ефективності розподілу і використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, фінансових, трудових, землі, технологій); як процес, спрямований на створення умов ефективного використання всіх факторів виробництва з метою підвищення фінансової стійкості і зростання конкурентоспроможності; як перебудову всіх його фондів з метою підвищення конкурентоспроможності; як засіб забезпечення оптимального функціонування підприємства у безперервно мінливих ринкових умовах відповідно до стратегії його розвитку .

Реструктуризація як багатоаспектне поняття включає організаційно-економічні, правові, технічні заходи, спрямовані на зміну організаційної і функціональної структур підприємства [3].

Реструктуризацію підприємства не слід розглядати як разову більш чи менш широку систему заходів по оздоровленню і реформуванню підприємства, після реалізації яких потреба в оновленні і подальшому реформуванні відпадає. Реструктуризація повинна стати постійною функцією підприємства, за допомогою якої воно забезпечує собі своєчасну адаптацію до кон'юнктури і вимог ринку і постійно залишається конкурентоспроможним і прибутковим [4].

За допомогою реструктуризації вирішуються такі основні питання: підвищення соціальної орієнтації виробництва; формування ефективної структури виробництва шляхом обмеження розвитку сировинних та полуфабрикатних виробництв, зростання частки виробництв, що мають закінчений технологічний цикл і поліпшують використання природно-ресурсного потенціалу; науково-технічне відновлення виробництва, впровадження нових, більш ефективних єнерго-, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій, підвищення якості і технологічного рівня продукції, освоєння нових конкурентоспроможних на зовнішньому ринку видів; розвиток виробництва для задоволення потреб міжгалузевої і галузевої кооперації з метою підвищення збалансованості економіки і зниження зовнішньоекономічної залежності України; вибір ефективної форми власності; оптимізацію структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості; забезпечення інвестиційної привабливості підприємства; створення ефективного механізму управління підприємством у нових умовах господарювання; побудова органічної структури підприємства, що забезпечує гнучке реагування на ринкові зміни [3].

Ефективність ведення сільського господарства, підвищення його стійкості визначальним чином залежить від рівня механізації основних виробничих процесів, технологічним і технічним переозброєнням на якісно новому рівні.

Головний ресурс зростання продуктивності праці, який формує ринок сільськогосподарської техніки в сучасних умовах – збільшення енергоозброєності праці й енергозабезпеченості 1 га ріллі, суттєве підвищення одиничної потужності парку силових машин і комбайнів, впровадження комбінованих багатофункціональних посівних і ґрунтообробних агрегатів, які забезпечують поєднання кількох технологічних операцій за один прохід агрегату.

Наприклад, за останні 10 років продуктивність праці в сільському господарстві Німеччини зросла удвічі. Таке зростання було досягнуто за рахунок широкої механізації виробничих процесів, впровадження сучасних технологій виробництва, високопродуктивних технічних засобів механізації та їх ефективного використання. Техніка, що використовується в таких технологіях, повинна забезпечувати точне управління процесами  вирощування культур, збирання урожаю та його зберігання. Такий стратегічний напрям має на меті створення усіх передумов для організації стабільного високорентабельного сільськогосподарського виробництва. Впровадження високоточних технологій, які дають змогу максимально оптимізувати параметри роботи машинно-тракторних і комбінований агрегатів залежно від конкретних умов виробництва (рівень засміченості посівів сільськогосподарських культур бур’янами, строкатість урожайності й потреба окремих ділянок поля в конкретних елементах живлення тощо), дає можливість зменшувати витрати на насіння у 1,5-2 рази, хімічних засобів захисту рослин – у 2 рази, мінеральних добрив – на 20 – 30 %  і значно зменшити витрати кормів на одиницю продукції тваринництва. З урахуванням складних кліматичних умов різних регіонів України особливо важливого значення набуває впровадження нових ґрунтозахисних енергозберігаючих технологій, які потенційно дозволяють у 3 – 4 рази економити нафтопродукти та забезпечити зниження витрат у сільськогосподарському виробництві. При цьому віддача з кожного обробленого гектара у 2-3 рази вища, ніж у традиційно працюючих господарств.

Впровадження нової енергозберігаючої технології обробітку ґрунту орних земель паралельно вирішує питання по відновленню родючості земель, зберіганню та підвищенню вмісту гумусу. Йдеться, насамперед про заміну глибокої оранки на безвідвальний обробіток ґрунту, який нині називається ґрунтозахисним і енерго -, ресурсо -, водозбережувальним. Прикладом його застосування може слугувати агрофірма “Агро-Союз” на Дніпропетровщині, де застосовують гумусозахисну технологію, в основу якої покладено поверхневий, або безполицевий, обробіток ґрунту з нарощуванням внесення органічних добрив.

Аналогічна ситуація і у тваринницькій галузі, де правильно налагоджена племінна робота, раціональний режим годівлі й утримання худоби та птиці побудовані на нових технологіях зводять до нуля втрати, знижують до мінімуму витрати, забезпечують не тільки високу якість сировини, а й конкретність продуктів з нього. Частка підприємств, які впровадили на своїх виробництвах інноваційні та економічні технології складає 10-15 %.

Крім того сільськогосподарські підприємство крім впровадження вищезазначених  процесів реструктуризації, які безпосередньо направлені на інноваційну перебудову галузі, повинні звернути увагу на необхідність забезпечення надійності та стабільності їхньої господарської діяльності, яка можлива за умов зближення, об’єднання галузей рослинництва та тваринництва, тобто їх інтеграції.

Найбільш стійким є диверсифіковане сільськогосподарське виробництво, в якому в межах одного підприємства розвивається кілька видів діяльності.

Проблема полягає лише в тому, що у 70 % господарств галузь тваринництва відсутня повністю, а побудувати ефективну економіку тільки на виробництві зерна, як показав досвід урожайних років, неможливо через величезне, десятикратне перевищення пропозиції над попитом у перші 2-3 місяці після збирання врожаю, обвал ринку цін неминучі.

Вихід криється у диверсифікації сільськогосподарського виробництва, укрупненні масивів землі в одних руках, інтеграції з переробкою, пільговому довгостроковому кредитуванні.

Саме такий комплексний підхід, коли у великому господарстві динамічно розвиваються кілька галузей (і обов’язково – тваринницька), значною мірою страхує господаря-власника від можливих втрат не тільки через ринкову кон’юнктуру й конкуренцію, але і природних катаклізм.

Основними технологічними статтями витрат у рослинництві є витрати на паливо, добрива, пестициди, обробіток ґрунту та оплату праці робітників. Рівень використання названих матеріальних і трудових ресурсів залежить від застосованої технології вирощування сільськогосподарських культур.

Вибір технології обробітку є одним із головних чинників, який впливає на формування врожаю і одержання прибутку. Прикладом оптимальної технології є застосування ґрунтозахисного мінімального обробітку ґрунту. Ця система обробітку є енерго-, ресурсо- та вологозберігаючою, і в той же час вона значно підвищує ефективність вирощування культур. Ґрунтозахисна технологія є перехідним етапом на шляху від традиційної системи обробки, яка складається з наступних етапів:

- оранка;

- боронування;

- культивація;

- посів, до мінімальної технології, яка складається тільки з культивації посівних площ, яка відбувається восени.

Розглянемо витрати на 1 га по кожному заходу обробки при різних технологічних методах.

Загальні витрати на 1 га при традиційні обробці наведені у табл. 1.

 

Таблиця 1.

Сума загальних витрат при традиційній обробці

Вид продукції

Всього затрати на обробку 1 га, грн

Всього витрати на насіння, та гербіциди, грн

Витрати на мінеральні добрива, грн

Інші витрати, грн на 1 га

Всього витрати на 1га, грн

Зернові і зернобобові в т.ч.

 

 

 

 

 

- озима пшениця;

676,48

277,5

357,5

146,5

1457,98

- ячмінь;

676,48

257,5

357,5

146,5

1437,98

 - кукурудза;

676,48

140

357,5

146,5

1320,48

Соняшник

722,7374,15

250

357,5

146,5

1476,7

Соя

676,48

400

357,5

146,5

1580,48

Горох

676,48

770

357,5

146,5

1950,48

 

Загальні витрати на 1 га при мінімальній обробці наведені у табл. 2.

 

Таблиця 2.

Сума загальних витрат при мінімальній обробці

Вид продукції

Всього затрати на обробку 1 га, грн

Всього витрати на насіння, та гербіциди, грн

Витрати на мінеральні добрива, грн

Інші витрати, грн на 1 га

Всього витрати на 1га, грн

Зернові і зернобобові в т.ч.

 

 

 

 

 

- озима пшениця;

313,96

277,5

260

169

1020,46

- ячмінь;

313,96

257,5

260

169

1000,46

 - кукурудза;

313,96

140

260

169

882,96

Соняшник

360,25

250

260

169

1039,25

Соя

313,96

400

260

169

1142,96

Горох

313,96

770

260

169

1512,96

 

З іншого боку галузь тваринництва теж не залишиться поза увагою технічних впроваджень.

Згальна сума інвестицій для будівництва тваринницького комплексу складатиме 33 945 656 грн.

Галузь рослинництва буде створювати необхідну кормову базу. Розрахунок потреби у кормах буде проводитися для племінного поголів’я у 1008 свиноматок з відповідною відгодівлею , а також окремо для потомства.

При розрахунку потреби у кормах будемо виходити з того, що основними кормами є кукурудза, зернові та покупні компоненти (білкові корма).

Так як на підприємстві вирощується кукурудза, що є базисом для кормів з оптимальними витратами, то буде запропоновано більший відсотковий склад кукурудзи в основному комбікормі. Ця доля кукурудзи буде інтегрована в систему оптимального забезпечення основними кормами як для племінного відділення, так і для відгодівлі.

При розрахунку будемо користуватися наступними кормовими раціонами табл. 3.

 

Таблиця 3.

Розрахунок потреби корму на рік для 1 голови

Кормові суміші

Зміст, кг

Племінні свиноматки

Поросята

Свині на відгодівлі

Корм

Супоросні

Підсосні

Ячмінь

455,52

674,52

13,5

0

Пшениця

94,9

408,8

2,25

0

Кукурудза

75,92

306,6

13,5

191,7

Горох

94,9

204,4

3,6

27

Борошняні продукти

142,35

0

0

0

Білкові корма

85,41

449,68

12,15

51,3

Всього

949

2044

45

270

 

Проведемо розрахунки потреби у кормах для всього комплексу на рік табл. 4.

 

Таблиця 4.

Розрахунок потреби у кормах для всього комплексу на рік, кг

 

 

Племінні свиноматки

Поросята

Племіні+поросята

Свині на відгодівлі

Свині усього

Супоросні

Підсосні

Всього

Кількість тварин

756

252

1 008

22 176

 

22 176

 

Корма:

кг корма

Ячмінь

344 373

169 979

514 352

299 376

813 728

0

813 728

Пшениця

71 744

103 018

174 762

49 896

224 658

0

224 658

Кукурудза

57 396

77 263

134 659

299 376

434 035

4 251 139

4 685 174

Горох

71 744

51 509

123 253

79 834

203 087

598 752

801 839

Борошняні продукти

107 617

0

107 617

0

107 617

0

107 617

Білкові корма

64 570

113 319

177 889

269 438

447 328

1 137 629

1 584 957

Сума

717 444

515 088

1 232 532

997 920

2 230 452

5 987 520

8 217 972

 

На основі розрахунків потреби у кормах загальні витрати корма для свиней складатимуть 8 217 972 кг, з них 6 633 015 кг будуть корма власного виробництва.

Використовуючи потреби у кормах розрахуємо, яку кількість земельних угідь підприємству треба відвести для  виробництва власної кормової бази. Розрахунки проведемо для оптимістичного та песимістичного варіанту врожайності табл. 5.

 

Таблиця 5.

Потреба у земельних угіддях

Культура

Потреба , тон

Урожайність, т/га

Необхідна площа, га

Урожайність, т/га

Необхідна площа, га

Ячмінь

813,73

4,00

203

4,50

181

Пшениця

224,66

5,00

45

5,50

41

Кукурудза

4685,17

8,00

586

9,50

493

Горох

801,84

3,00

267

3,50

229

Всього

6 525,40

 

1 101

 

944

 

Таким чином при існуючих на сьогоднішній час на підприємстві урожайностях сільськогосподарських культур, потрібно від 944 до 1101 га пашні для виробництва власних кормів.

Розрахуємо скільки підприємство б тратило коштів на закупівлю складових для комбікорму табл. 6.

 

Таблиця 6.

Розрахунок витрат на корма у рік за умов закупівлі кормів

Витрати на корма

Племінні свиноматки

Поросята

Свині на відгодівлі

Усього

Кількість тварин

Ціна грн/кг

1008

22176

22176

Корма:

кг

витрати

кг

витрати

кг

витрати

кг

витрати

Ячмінь

1,5

514 352

771528

299 376

449

-

-

813 728

1220592

Пшениця

1,57

174 762

274377

49 896

64

-

-

224 658

352714

Кукурудза

1,2

134 659

161591

299 376

78337

4 251 139

5101367

4 685 174

5622209

Горох

2,65

123 253

326621

79 834

359252

598 752

1586693

801 839

2124874

Борошняні

продукти

1,2

107 617

129141

-

211561

-

-

107 617

129141

Біл/корма племінні

4,2

 177 889

747134

-

-

-

-

 

177 889

747134

Біл/корма поросята

4,31

-

-

269 438

1161278

-

-

269 438

1161278

Біл/корма відгодівля

4,1

-

-

-

-

1 137 629

4664279

1 137 629

4664279

Сума

 

1 232 532

2461453

997 920

2259492

5 987 520

11352339

8 217 972

16022221

Вартість корма грн/кг

 

 

1.997

 

2.2642

 

1.896

 

1.9497

 

Щорічні витрати на корма для всього поголів’я свиней складають        16 022 221 гривень.

Проект стратегічної реструктуризації надасть можливість самостійно вирощує значну частину складових комбікорму таких як ячмінь, пшениця, кукурудза та горох, то вартість комбікорму за цим умов розрахована у табл. 7.

 

Таблиця 7.

Розрахунок витрат на корма у рік за умов власного виробництва

Витрати на корма

Племінні свиноматки

Поросята

Свині на відгодівлі

Усього

Кількість тварин

Вар-ть грн/кг

1008

22176

22176

Корма:

кг

витрати

кг

витрати

кг

витрати

кг

витрати

Ячмінь

0,83

514 352

426 913

299 376

248483

-

-

813 728

675395

Пшениця

0,83

174 762

145053

49 896

41414

-

-

224 658

186467

Кукурудза

0,62

134 659

83 489

299 376

185614

4 251 139

2635707

4 685 174

2904808

Горох

1,1

123 253

135579

79 834

87818

598 752

658628

801 839

882023

Борошняні продукти

0,84

107 617

90399

-

-

-

-

107 617

90399

Біл/корма племінні

4,2

177 889

747134

-

-

-

-

177 889

747134

Біл/корма поросята

4,31

-

-

269 438

1161278

-

-

269 438

1161278

Біл/корма відгодівля

4,1

-

-

-

-

1 137 629

4664279

1 137 629

4664279

Всього

 

1 232 532

1628567

997 920

1724607

5 987 520

7958614

8 217 972

11311783

Вартість корма грн/кг

 

 

1,3213

 

1,7282

 

1,3292

 

1,3765

 

Щорічні витрати на корма для всього поголів’я свиней складають 11 311 783  гривень.

Таким чином, виготовляючи власні корма за умов мінімальної обробки ґрунту підприємство економить:

 

16 022 221 грн. -  11 311 783 грн. = 4 710 438 грн.

 

Таким чином запропоновані заходи реструктуризації засновані на якісному впливі на виробничі процеси, дозолять підприємству знизити собівартість продукції, підвищити мобільність виконання технологічних операцій та підвищити рівень урожайності. Вона дозволить господарству виконувати обробку своїх земельних угідь у найбільш коротші строки.

Розглянута система вирощування  тварин знижує цикл відгодівлі до 6 місяці. У свою чергу коли інші господарства, використовуючи старі методи та кормові раціони досягають аналогічних результатів тільки на 8-9 місяці відгодівлі. Таким чином підприємство отримує можливість не тільки користуватися власною кормовою базою, що значно вплине на виробничу собівартість, але й знизити виробничий цикл.

Висновки. Впровадження запропонований шляхів та методів реструктуризації дозволить підприємству вийти на новий конкурентний рівень, зменшити силу впливу зовнішніх чинників, таких як коливання цін. Оптимізація виробничого процесу та залучення нових технологій дасть змогу знизити виробничі витрати та трудомісткість продукції.

Реструктуризація сільськогосподарського підприємства дасть змогу забезпечити технічну, технологічну, організаційно-управлінську, економічну єдність і неперервність етапів виробництва. Розв’язання цієї проблеми забезпечить стабілізацію агропромислового виробництва, підвищення економічної ефективності та дозволить підприємству розраховувати на прибуток у довгостроковій перспективі.

 

Література.

1. Трегобчук В.М. Про довгострокову стратегію сталого розвитку агропромислового комплексу // Економіка АПК, 2009, № 7, с. 3-11.

2. Мороз О.В. Методологічні підходи до визначення ефективності сільськогосподарського виробництва // Вісник вінницького політехнічного інституту. – Вінниця., 2013. - № 1. – с. 13-16.

3. Семененко В. Реструктуризація – визначення сутності, основних характеристик та особливостей здійснення// Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, 2012 № 1. – с. 217-223.

4. Тараторін Ю.М., Шуберт Т.Р. Реструктуризація господарських  товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації державного майна// Економіка та держава, 2011, № 1, с. 34-42.

 

References.

1. Trehobchuk, V.M. (2009) “On a long-term strategy for sustainable development of agriculture”,Ekonomika APK, vol. 7, pp. 3-11.

2. Moroz, O.V. (2013). “Methodological approaches to agricultural production efficiency”, Visnyk vinnyts'koho politekhnichnoho instytutu, vol. 1, pp. 13-16.

3. Semenenko, V. (2012). “Restructuring - definition of the essence, the basic characteristics and peculiarities of conducting”, Visnyk Natsional'noi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, vol. 1, pp. 217-223.

4. Taratorin, Yu.M. and Shubert, T.R. (2011) “The restructuring of economic associations created in the process of corporatisation and privatization of state property”,  Ekonomika ta derzhava, vol. 1, pp. 34-42.

 

 

 Стаття надійшла до редакції 20.02.2015 р.

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"