УДК 664(477):330.341.1

Е.І. Шелудько,

к.е.н., Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

 

СТРУКТУРНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

Проаналізовано стан харчової промисловості, здійснено оцінку результатів фінансово-економічної діяльності галузі, обгрунтовано реальні та потенційні можливості галузі модернізуватися у посткризовий період. Визначено пріоритетні напрями та першочергові завдання структурно-технологічної модернізації харчової промисловості України.

Ключові слова:  харчова промисловість, структурно-технологічна модернізація, інвестиційна діяльність, стратегія

 

The state of food retail industry is analysed, estimation of results of financial and economical activity of industry is carried out, the real and potential possibilities of industry to be modernized in a post crisis period are grounded. Priority directions and primary tasks of structural and technological modernization of food retail industry of Ukraine are determined.

Keywords:  food retail industry, structurally-technological modernization, investment activity, strategy

 

 

Вступ. Прискорення процесів інтеграції України до світової економічної, зокрема, агропродовольчої системи, в ряд першочергових завдань висуває підняття техніко-технологічного рівня харчової і переробної промисловості до вищих світових стандартів, що передбачає докорінну реконструкцію та модернізацію виробничої бази харчових підприємств, оснащення їх сучасною технікою, впровадження новітніх маловідхідних, ресурсозберігаючих та екологобезпечних технологій, переходу галузі на інноваційну модель розвитку.

Країни з динамічним розвитком науки і технологій та ефективним механізмом комерціалізації їх результатів досягають високого рівня продуктивності праці, сучасного матеріально-технічного забезпечення виробничих процесів, підвищення якості продукції, що випускається, та покращення кінцевих економічних результатів. Тому для України світова практика інтенсивного розвитку інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника набирає особливого значення. Адже це сприяє підвищенню ефективності промисловості, входженню до світових товарних ринків і збільшенню грошових надходжень, необхідних для оновлення матеріально-технічної бази промисловості, яка сьогодні знаходиться в кризовому стані. Поліпшення матеріально-технічної бази промисловості, в тому числі харчової, до рівня світових стандартів є необхідною передумовою підвищення національної конкурентоспроможності економіки. Позитивно впливають на динаміку економічного зростання країни підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняних продуктів харчування, активне впровадження в Україні провідних сучасних технологій харчового виробництва, зростання інвестиційних потоків. Визначальними пріоритетами стратегічного розвитку харчової промисловості України повинні стати розробка і реалізація державної політики, спрямованої на структурну модернізацію галузі, якнайшвидший перехід її до інноваційного шляху розвитку та сприяння становленню України як високотехнологічної держави.

Дослідженню проблем забезпечення модернізації та високотехнологічного розвитку провідних секторів економіки, і зокрема харчової промисловості, присвячено низку наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених та дослідників, серед яких О.Амоша, В.Бойко, Б.Данилишин, Л.Дейнеко, Д.Крисанов, Л.Мельник, Т.Мостенська, Б.Панасюк, П.Саблук, М.Сичевський, Л.І Федулова. Актуальність питань технологічної перебудови промисловості з урахуванням сучасних світових викликів не піддіється сумніву, і особливої уваги з даної проблематики заслуговують фундаментальні праці Л.І.Федулової з проблем формування такої технологічної структури промисловості України, яка б відповідала вимогам постіндустріального суспільства [7,8]. Дослідження щодо пошуку резервів зростання  ефективності діяльності харчових підприємств та впливу на неї регуляторної політики держави, розроблення ефективного організаційно-економічного механізму у продовольчій сфері з урахуванням технологічних та екологічних особливостей виробництва харчових продуктів, підвищення ефективності інноваційного потенціалу галузі та всебічне вивчення проблем наукового забезпечення харчової промисловості – тематика останніх публікацій Л.В.Дейнеко [2-4], актуальність яких полягає у сучасному та динамічному осмисленні процесів, які відбуваються в сфері виробництва харчових продуктів, своєчасному реагуванні на виклики ринкового суспільства та наданні вагомих наукових та практичних рекомендацій щодо пошуку нових потенційних можливостей для забезпечення економічного зростання та підвищення добробуту населення. Проблему розробки ефективних регуляторів, спрямованих на забезпечення активізації інноваційних процесів у харчовій промисловості, розглядають Д.Крисанов, К.Бужимська [5].  Ці грунтовні наукові розробки, в яких узагальнюється позитивний досвід модернізації та інноваційно-технологічного розвитку окремих галузей реального сектору економіки, слугують орієнтиром у вивченні даної проблеми. Проте, актуальність даного дослідження визначається необхідністю проведення більш детального аналізу фінансово-економічного, технологічного стану галузі та визначенні конкретних пріоритетів у технологічному розвитку харчової промисловості з метою ефективного її відтворення й прискореної модернізації, що є важливою перед­умовою подолання кризових явищ в промисловому секторі економіки країни.

Постановка задачі. Метою даного наукового дослідження є здійснення аналізу та оцінки фінансово-економічного стану харчової промисловості, оцінки реальних та потенційних можливостей галузі до трансформаційних змін, обгрунтування пріоритетних напрямів структурно-технологічної модернізації харчової промисловості та визначення стратегічних завдань у забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку галузі.

Результати дослідження. Харчова промисловість України є одним із системоутворюючих елементів національної економіки. Сьогодні харчова промисловість входить в першу п’ятірку галузей по наповненню державного бюджету, посідає друге місце (після металургії та оброблення металу) за обсягами виробництва продукції у структурі промислового виробництва України, а частка харчової промисловості в загальному обсязі реалізації продукції промисловості протягом 2004-2008 років коливалась в межах 15-16%, а у 2009 р. склала 19,8%). Галузь спроможна забезпечити внутрішні потреби в продовольчих товарах, на які припадає понад 60% особистого споживання матеріальних благ населення. Протягом останнього десятиліття харчова промисловість забезпечує одні з найвищих темпів росту обсягів виробництва продукції серед інших галузей економіки (рис. 1), незмінно входячи в трійку лідерів (разом з машинобудуванням та металургією в 2007 році було забезпечено 68% приросту промисловості в цілому).

 

Рис. 1. Індекси промислового виробництва за 2000–2007 рр.

 

У 2008 році (вперше з 1998 року) у харчовій промисловості спостерігається падіння виробництва (вже у жовтні 2008 року спад виробництва склав 10,9% відносно жовтня 2007 року).  Падіння виробництва у цукровій галузі за цей період становить 32%, олійножировій – 21,6%, молочній – 2%, у галузі виробництва плодовоовочевих консервів – 6%. Інформаційні джерела Держкомстату України у 2008-2009 роках зафіксували зниження обсягів виробництва харчової продукції, про що свідчать індекси обсягів продукції промисловості, які становили по роках 99,1 та 94,0% відповідно. Причини такої ситуації різні: по-перше, це прояви загальної фінансово-економічної кризи в країні, що призвели до зниження купівельної спроможності населення, ускладнення доступу компаній до банківських займів, скорочення інвестицій у галузь та згортання програм модернізації галузі і скороченню виробництва в цілому; по-друге, ще недосконала система державного управління харчовою галуззю в умовах нетривалого перебування України у СОТ, яке відбулося в травні 2008 р.; по-третє, недосконале управління у системі регуляції експортно-імпортних операцій у харчовій промисловості, а також через значне скорочення власної вітчизняної сировини для виробництва харчових продуктів, що призводить до збільшення частки її імпорту та вже відбивається на вартості продуктів харчування (молокопродукти, мясні продукти, крупи, цукор тощо).

Вітчизняна харчова промисловість налічує понад 10 тисяч підприємств та місцевих одиниць (19% загальнопромислової їх кількості), на яких зайнято майже півмільйона чоловік, або 14% усіх зайнятих в промисловості країни (проте спостерігається тенденція до скорочення чисельності працівників харчової галузі – вже у 2008 році їх кількість становила 478,4 тис. осіб, а це 93,4% від кількості попереднього року). Скорочення трудового потенціалу в галузі за останні 3 роки складає 3-4 % щорічно.

Найгострішими проблемами сьогодення у розвитку харчової промисловості є структурна розбалансованість галузі, посилення процесів міжгалузевої поляризації щодо забезпечення основними засобами та їх зношеності, цінові диспропорції на різну продукцію харчування, збиткова діяльність одних і стабільні обнадійливі економічні показники виробництва в інших. Нестача ресурсно-виробничого потенціалу, нерозвиненість ринкової інфраструктури спричинюють негативний вплив на конкурентоспроможність більшості видів агропродовольчої продукції.

Зростання обсягів виробництва в галузі за період з 1998 по 2007 роки відбувалось найбільш високими темпами порівняно з іншими галузями промисловості. Так, реальний приріст продукції харчової промисловості у 2007 році, порівняно з попереднім роком, становив 10%, тоді як в цілому по промисловості лише 6,2% (за попередні два роки різниця була більш показовою). Проте, з 2008 року відбулося відчутне падіння виробництва продукції харчової промисловості. Особливо високими темпами падіння відрізняється виробництво м’ясних продуктів, зокрема, таких видів як яловичина і телятина свіжі і охолоджені - на 20% (2008) та 41% (2009) порівняно з 2007 роком; яловичина і телятина морожені – виробництво скоротилось на 36% (2008) та 56% (2009) відповідно; свинина свіжа чи охолоджена – на 13% (2008) та 27,5% (2009) до рівня 2007 року.

Досягнення стабільного виробництва, високої конкурентоздатності та економічної ефективності харчової промисловості потребує постійного оновлення основних засобів, що вимагає від підприємств галузі активного пошуку джерел фінансування, а від держави – створення умов для інвестування. Харчова промисловість посідає одне з перших місць за обсягом іноземних інвестицій, сума яких становить майже третину від загальних капіталовкладень в економіку України. У таблиці 1 представлені стан і динаміка інвестиційних процесів, які відбуваються в харчовій промисловості.

 

Таблиця 1. Динаміка інвестицій в основний капітал харчової промисловості по роках, млн грн.

*Складено та розраховано за даними: Статистичний щорічник України за 2008 рік / [за ред. О. Г. Осауленка]. — К. : Держ. ком. статистики України, 2009. – С. 213.

 

За даними Міністерства аграрної політики за 2008 рік в інвестиції в основний капітал АПК України у фактичних цінах було залучено близько 30,0 млрд. грн інвестицій в основний капітал, з них – 13,1 млрд. грн  або 43,7% вкладено в харчову та переробну промисловість. Водночас, інвестиції у виробництво харчових продуктів і напоїв у 2008 році склали лише 90,4 % від рівня попереднього року. За шість місяців 2009 року загальні обсяги інвестицій по Україні склали 56,7 % до відповідного періоду минулого року.

Станом на 1 липня 2009 року в агропромисловий комплекс України було залучено 7944,3 млн. грн. інвестицій в основний капітал (14,7% від загального обсягу інвестицій в економіку – 54081,7 млн. гривень), з них 4756,5 млн. грн. вкладено в харчову та переробну промисловість. Спостерігається зниження у І півріччі 2009 року темпів залучення інвестицій і в харчову промисловість, обсяги освоєння яких становлять 64,8% до відповідного періоду минулого року.

В умовах обмеженого державного інвестування галузі і нестачі внутрішніх ресурсів для оновлення і модернізації виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, а також існування проблем із залученням кредитів зростає значимість прямих іноземних інвестицій для подальшого розвитку галузі. У структурі надходжень прямих іноземних інвестицій харчова промисловість посідає помітне місце (табл. 2).

 

Таблиця 2. Прямі іноземні інвестиції в харчову промисловість України, 2001 – 2010 рр., млн дол. США, на початок року

*Складено та розраховано за даними: Статистичний збірник “Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 1995–2006 роках” / [за ред. В. А. Головка]. – К. : Держ. ком. статистики України, 2007. – С. 43; Статистичний збірник “Промисловість України у 2008 році” / [за ред. Л. М. Овденко]. – К. : Держ. ком. статистики України, 2009. – С. 60; Статистичний збірник "Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 1995–2006 роках" / [за ред. В. А. Головка]. — К. : Держ. ком. статистики України, 2010. — 62     с. — С. 23.

 

Власне саме харчова промисловість була однією з перших галузей, в які іноземні інвестори з початком лібералізації зовнішньоекономічної діяльності України спрямували свої кошти. Сфера спрямування іноземного капіталу в економіку розширювалась, що призвело до поступового скорочення питомої ваги харчової промисловості в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій та зростання їх абсолютної величини, однак в структурі інвестицій у промисловість частка галузі залишається значною, – станом на 1 січня 2010 року вона складала 20,3%.

У цьому зв’язку особливо гостро проблема оновлення основного капіталу постала в групі інвестиційно малопривабливих видів економічної діяльності (з виробництва рибної продукції, маргарину, крохмалю, вин, макаронних виробів, дієтичних і продуктів дитячого харчування) та технічно відсталих виробництв (перероблення та консервування овочів і фруктів; виробництво круп; виробництво готових кормів для громадського стада і домашніх тварин). На нашу думку, доцільним є проведення разової широкомасштабної компанії по переоснащенню цих виробництв, що передбачає активний пошук та мобілізацію значних інвестиційних ресурсів при відповідній державній підтримці. Застосування сучасного обладнання та використання новітніх високоефективних технологій дозволить у короткий термін підвищити якісні та економічні показники зазначених харчових виробництв і вивести їх на лідируючі позиції з точки зору конкурентоспроможності продукції.

Це значною мірою обумовлено недостатнім рівнем забезпеченості окремими видами потужностей по переробці сільськогосподарської продукції та високим (40-50%) рівнем їх зносу (табл. 3), незначною глибиною переробки сировини, віддаленістю об’єктів переробної промисловості від джерел постачання сільськогосподарської сировини, відсутністю виробництва переважної частини технологічного обладнання. Відносно кращим, ніж в середньому по промисловості був показник рівня зносу основних засобів, однак як по промисловості так і по галузі спостерігалась негативна тенденція до його зростання.

 

Таблиця 3. Динаміка зношувально - відтворювальних процесів у харчовій та переробній промисловості за 2001-2008 рр., %*

Складено і розраховано за даними: Основні засоби України у 2001-2005 роках. Статистичний бюлетень. - К.: Держкомстат України, 2006. – С.7; Основні засоби України, 2008.-  К.: Держкомстат, 2009 – С.28-31

 

У наведеній нижче таблиці 4 містяться дані щодо сучасного стану основних фінансових показників підприємств харчової галузі України. Фінансові результати харчової промисловості напряму впливають на їх рентабельність. Рентабельність операційної діяльності харчових підприємств  з 2006 року виявляє стійку тенденцію до зниження.

 

Таблиця 4. Показники фінансової діяльності харчової промисловості України, 2004–2008 рр.

*Складено та розраховано за даними: Статистичний збірник “Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності” / [за ред. І. М. Жук]. – К. : Держ. ком. статистики України, 2009. – С. 200,203,206, 207.

 

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств харчової промисловості свідчить про їх нелегкий фінансовий стан, проте з 2004 року відмічається позитивна тенденція зростання частки підприємств галузі, які одержали прибуток (з 58,6% у 2003 р. до 66% у 2007 р. та майже 61% у 2008 р.) та скорочення підприємств, що отримали за відповідний період збиток (з 41% у 2004 р. до 39,1% - у 2008 р.). Фінансове сальдо протягом 2004-2008 рр. мало значні коливання. Наприклад, у 2008 році воно показувало суттєвий від’ємний результат (-5468,6 тис.грн), тоді як на протязі значного попереднього періоду спостерігалась тенденція до його зростання.

Для подолання такого становища потрібна докорінна реконструкція багатьох підприємств і виробництв харчових галузей та оснащення їх сучасною технікою. При цьому державна підтримка та інноваційна стратегія повинні передбачати систему організаційно-економічних заходів по упровадженню останніх науково-технічних досягнень. Оновлення виробничого апарату має відбуватися шляхом прискореного виведення фізично зношеного і морально застарілого обладнання та вводу в експлуатацію нового устаткування, що відповідає передовим світовим зразкам.

Більшість підприємств харчової промисловості потребують докорін­ного оновлення матеріально-технічної бази, оскільки умови конкурентної боротьби вимагають впровадження сучасного високопродуктивного устатку­вання і новітніх технологій, широкого залучення наукового та кадрового потенціалу. Взагалі актуальність проблем наукового забезпечення харчової промисловості є беззаперечною й стратегічно важливою в умовах розв’я­зання завдань щодо подолання кризових явищ в галузі та досягнення сталого економічного зростання. На жаль, через скорочення фінансування галузевої науки більшість із науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів харчової промис­ловості знаходяться на межі виживання. Через відсутність державної підтримки, за даними Департаменту продовольства Мінагропо­літики України, щорічно чисельність науково-технічних працівників скорочується приблизно на 15%, погіршилася вікова структура науковців: середній вік дослідників становить 48 років. В умовах недостатнього бюджетного фінансування галузей науки та наукового обслуговування, зберігається тенденція  до скорочення чисельності зайнятих у цьому секторі.

Сучасні тенденції розвитку суспільства тісно пов’язані з перспективним розвитком інформаційних технологій та здійсненням інноваційного прориву у багатьох високорозвинених промислових галузях економіки, до яких, певним чином, можна віднести і харчову промисловість. Саме ці тенденції і призвели до того, що наукові знання, кваліфікація перетворюються у найцінніший капітал, від ступеню оволодіння яким залежить конкурентна міць національної економіки. У постіндустріальних, інформаційних спільнотах, у новій економіці, заснованій на знаннях, висококваліфіковані кадри вирішують ключові питання, відіграють значну політико-економічну та соціальну роль і стають товаром, що користується високим попитом на ринку праці. Важливим при цьому вбачаємо вирішення питання кадрового забезпечення харчової промисловості, зокрема кваліфікованою робочою силою та якісно підготовленим відповідно до сучасних світових вимог інженерно-технічним персоналом.

Водночас розвиток інноваційних процесів у харчовій промисловості виявляє не тільки негативні, а й позитивні тенденції. Харчова промисловість лишається одним із лідерів серед промислових галузей у здійсненні продуктових інновацій. Інноваційна діяльність у галузі спрямована на використання та компенсацію результатів наукових досліджень та розробок з метою вдосконалення технологій виробництва, оновлення та розширення номенклатури продовольчих товарів, поліпшення їх якості. Вона повинна включати маркетингові дослідження  ринків збуту, формування попиту на нові види продукції, пошук та створення інформації про конкурентне середовище, пошук партнерів по впровадженню та фінансуванню інноваційних проектів.

Зважаючи на вищевикладене, застосування сучасного обладнання та використання новітніх високоефективних технологій та висококваліфікованих наукових тапрофесійних кадрів дозволить у короткий термін підвищити якісні та економічні показники харчових виробництв і вивести їх на лідируючі позиції з точки зору конкурентоспроможності продукції. Отже, найважливішими пріоритетами та стратегічними завданнями у розвитку інноваційно-інвестиційних процесів при формуванні матеріально-технічної бази харчової промисловості повинні стати:

·  запобігання занепаду переробних підприємств, техніко-технологічне оновлення їх матеріальної бази з використанням високих технологій;

·  нарощування виробництва та розширення асортименту  продуктів харчування, дефіцит яких  має місце нині на агропродовольчому ринку;

·  стимулювання попиту на продукцію, яка випускається вітчизняними підприємствами харчової промисловості, шляхом  стабільногопідвищення доходів населення;

·  розширення виробництва аграрної сировини для підприємств і галузей харчової промисловості, що є стратегічно важливими і потребують відродження;

·  забезпечення прискореного впровадження сучасних мало- і безвідходних, ресурсоекономних і екологобезпечних технологій вирощування і перероблення продовольчої сировини та випуску високоякісних і конкурентоспроможних продуктів харчування;

·  збереження та диверсифікація сфери прикладання праці на підприємствах харчової промисловості, в суміжних галузях аграрної сфери та обслуговуючих виробництвах;

·  забезпечення модернізації допоміжних, сервісних та інших цехів і служб, від яких залежить ефективність основного виробництва (мережі та об’єкти електро-, газо-, тепло- і водозабезпечення, каналізації й очисні споруди, транспортні цехи, технологічні автомобільні і залізничні шляхи, холодильне і складське господарство);

·  створення або розширення діючих імпортозаміщуючих виробництв з метою зменшення обсягів ввезення продовольчої продукції, що може вироблятися в країні;

·  створення нових та розширення існуючих потужностей підприємств, що виробляють продукти харчування на експорт;

·  прискорення переходу галузей вітчизняного машинобудування для АПК на виробництво промислової продукції, яка спроможна забезпечувати випуск продуктів харчування, що повністю відповідають європейським стандартам і вимогам до якості та екологобезпечності продовольства, та недопущення забруднення довкілля відходами харчової промисловості;

·  прискорення гармонізації національної бази стандартів і нормативів у сфері виробництва та перероблення харчової сировини до вимог європейських стандартів.

З цією метою розвиток інноваційно-технологічних процесів у харчовій промисловості в перспективному періоді доцільно спрямувати у таких напрямах:

·   комплексна модернізація підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку харчової промисловості;

·   забезпечення широкого упровадження нових технологій з поліпшеними техніко-економічними показниками, низькою енерго- і ресурсоємністю виробництва, комплексною автоматизацією та інформатизацією виробничих процесів, істотним підвищенням продуктивності праці та посиленим соціальним захистом працівників;

· надання селективної (вибіркової) підтримки окремим групам підприємств (або виробництв), що спеціалізуються на випуску експортної й імпортозамінної продукції, а також цільова підтримка підприємств (виробництв), що освоюють випуск нових видів продукції;

·   пріоритетний розвиток виробництв, які забезпечують поглиблення промислово-технологічну переробку аграрної сировини та підвищення конкурентоспроможності продукції (випуск розширеного асортименту харчових продуктів з поліпшеними поживними та смаковими властивостями, лікувально-профілактичних продуктів і препаратів з рослинної сировини, харчових добавок, продуктів термічної обробки та швидкого приготування);

·   розширення переліку уніфікованих видів технологічного й допоміжного обладнання та запасних частин із застосуванням сучасних методів зміцнення швидкозношувальних деталей тощо.

Висновок. Виходячи з вищезазначеного, відтворення і прискорений розвиток харчової промисловості є важливою перед­умовою подолання кризових явищ в промисловому секторі економіки країни. Харчова про­мис­ловість України як за наявними виробничими потужностями, їх фізичним, техніч­ним і технологічним станом, так і за рівнем  розвитку інфраструктури  не є досконалою з точки зору відповідності її сучасним вимогам щодо рівня техніко-технологічного розвитку промислових підприємств. Крім того, вона є дуже залежною від обсягів виробництва вітчизняних сировинних ресурсів для випуску продукції харчу­вання. Це й спричинює її суттєве відставання від рівня розвитку аналогічної галузі в економічно розвинених країнах.

Розв'язання інвес­ти­ційної проблеми в галузі повинно відбуватись шляхом залу­чення всього кола джерел інвестування. Капітальні вкладення мають направлятися на­сам­перед на модернізацію і техніко-технологічне переоснащення підприємств, прискорений розвиток і підвищення ефективності функціонування пріори­тетних базових галузей і виробництв. Для забезпечення інноваційного розвитку харчової промисловості, необхідно створити дієвий механізм інвестування технологічних змін. Основним інструментом для успішного подолання кризи має стати стратегія індустріально-інноваційного розвитку галузей харчової промисловості. Сучасний етап реалізації такої стратегії припускає забезпечення довготривалого стійкого зростання економіки на основі структурної трансформації, техніко-технологічної модернізації і створення умов для виробництва конкурентних видів продукції й зростання експорту.  Перехід харчової промисловості на нову структурно-технологічну модель розвитку та дотримання принципів більш чистого виробництва у галузі є важливими для гармонійного розвитку країни та необхідною передумовою інтеграції у європейські інституції.

 

Література:

1. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення [Текст] / О.Амоша. // Економіст. – 2005. – №6. – С. 28-34.

2. Дейнеко Л.В. Розвиток стратегічного потенціалу харчової промисловості України [Текст] / Л. В. Дейнеко, П. М. Купчак // Харчова і переробна промисловість. – 2009. – №6(358). – С. 5–9.

3. Дейнеко Л. В. Повышение эффективности инновационного потенциала организации АПК [Текст] / Л. В. Дейнеко, И. А. Иртыщева // Научно-инновационная деятельность в агропромышленном комплексе: сб. науч. статей 4-й междунар. науч.-практ. конф., 20–21 мая 2010 г., Минск. Т.2 / Ред. кол. М. Ф. Рыжанков и др. – Минск, 2010. – С. 57–59.

4. Дейнеко Л.В. Проблеми наукового забезпечення розвитку харчової промисловості України [Текст] / Л.В.Дейнеко, М.П.Сичевський // Проблеми оцінки економічного потенціалу підприємства та механізм використання його  показників:  матеріали всеукраїнської наук.-практ. конф. – Суми: Вид-во Сум ДУ.–  2004. – С. 11-14.

5. Крисанов Д.Ф. Харчова промисловість України в контексті розвитку національної інноваційної системи [Текст] / Д.Ф.Крисанов, К.О.Бужинська // Вісник Хмельницького національного університету. – Т.1. – 2009. - №5. – С.58-66.

6. Купчак П. М. Харчова промисловість України в умовах активізації інтеграційних та глобалізаційних процесів [Текст] / П.М.Купчак – К. : Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2008. – 152 с.

7. Федулова Л.І. Технологічний розвиток економіки України / Л.І.Федулова. - К.: Інститут економіки та прогнозування, 2006. – 627 с.

8. Федулова Л. Технологічна структура економіки України. / Л.І.Федулова. // Економіст. – 2008. - №5. – С.28-33.

Стаття надійшла до редакції 17.11.2010 р