Українською | English

BACKMAIN


УДК 502.33:504.03(477.74)

 

А. О. Волкова,

к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту природоохоронної діяльності,

Одеський державний екологічний університет, м. Одеса

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ ЯК ПРІОРИТЕТНОЇ СКЛАДОВОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ У XXI СТОЛІТТІ

 

A. A. Volkovа,

Ph.D., assistant professor of management of environmental activities,

Odessa State Environmental University, Odessa

 

PROBLEMS AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT OF GREEN TOURISM AS A PRIORITY COMPONENT OF THE TOURISM INDUSTRY IN UKRAINE IN THE XXI CENTURY

 

Розглянуто проблеми  розвитку сільського зеленого туризму в Україні, як нового поняття, вплив структурних змін, які відбуваються в українській економіці на сільське господарство і село та створення нових можливостей для розвитку підприємницької діяльності. Сільський зелений туризм як  інноваційна форма зайнятості сільського населення, яка надає нові важелі впливу на формування регіональної політики, забезпечення реалізації соціальної функції держави, розширення зайнятості сільського населення, впровадження соціальних видів туризму. Також сільський туризм як відпочинковий вид туризму, зосереджений на сільських територіях, який передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами.

 

The problems of rural green tourism in Ukraine as a new concept, the impact of the structural changes taking place in the Ukrainian economy on agriculture and village and create new opportunities for business development. Green rural tourism as an innovative form of rural employment, which provides new leverage in the formation of regional policy, ensure implementation of the social functions of the state, expanding rural employment, social implementation of tourism. Also, rural tourism as recreation type of tourism, focused on rural areas, which involves the development of tourist routes, places, agricultural and folk museums and tourist service centers with conductors and guides.

 

Ключові слова: інноваційна форма зайнятості, сільський зелений туризм, сільське господарство, партнерство.

 

Keywords: innovative form of employment, rural green tourism, agriculture, partnership.

 

 

Постановка проблеми. Україна, обравши своїм стратегічним курсом інтеграцію до структур Європейського Союзу, прийняла виклик часу щодо прискореного реформування різних сфер соціально-політичного і економічного життя країни, зокрема, сфери послуг туризму, трансформуючи її до стандартів ЄС. Світовий досвід прогресивного господарювання надає туризму перше місце серед інших галузей економіки за обсягами експорту товарів та послуг. За даними Всесвітньої туристичної організації, у понад 40 державах світу туризм став основним джерелом наповнення бюджету, а у 70 країнах – однією з трьох основних статей.

За останні десятиліття кількість туристів у світі неухильно зростала і досягла третини населення земної кулі. За прогнозами фахівців, ХХІ століття буде століттям туризму, і до цього потрібно відповідно готуватися. Сьогодні найбільш динамічно зростаючим сектором світового туристичного господарства є сфера сільського зеленого туризму [10]. Сільський туризм виступає важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходження до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Цій галузі знань присвячено значну кількість робіт вчених України, таких як Гетьман В.І., Гловацька В.В. Забуранна Л.К. Горішевський П.В. та ін. Незважаючи на те, що в останні роки зазначена тематика висвітлена в теоретичних і практичних дослідженнях, присвячених питанням розвитку сільського туризму в Україні, але на сьогодні проблематика даної теми розглянуто недостатньо.

Формулювання цілей статті. Розглянути проблеми  розвитку сільського зеленого туризму на території України, як нового поняття, вплив структурних змін, які відбуваються в економіці країни. Проаналізувати необхідність та пріоритетність розвитку сільського туризму в усіх регіонах України,  ємкість українського ринку  «зелених туристів».

Виклад основного матеріалу дослідження. Перші паростки розвитку сільського туризму в Україні з’явилися в середині 90-х років ХХ ст. Відтоді його популяризацією займається створена 1996 р. громадська неприбуткова організація «Спілка сприяння розвитку сільського туризму в Україні».

В Україні існують усі передумови розвитку відпочинку в сільській місцевості, який можна розглядати як специфічну форму підсобної господарської діяльності у сільському середовищі з використанням природного та культурного потенціалу регіону  або як форму малого підприємництва. Це надає можливість певною мірою  вирішити проблему зайнятості сільського населення, покращити його добробут, повніше використати природний та історико-культурний потенціал сільської місцевості.

Українське село має багаті рекреаційні ресурси, що належним чином досі ще не використовувалися. Найціннішим туристичним ресурсом села є мальовнича українська природа, дефіцит спілкування з якою має більшість мешканців міст. Зелений туризм у різних регіонах України дозволяє використовувати різні фактори лікувального впливу природи: ландшафтотерапевтичний, кліматотерапевтичний, бальнеологічний тощо.

Крім цього, українське село має багатий пізнавальний потенціал, пов’язаний з історико-етнографічною спадщиною, сільською культурою та побутом, маловідомими для сільського жителя видами туристичної діяльності та народними промислами. Мешканець великого українського міста сприймає сільський побут, культуру села як захоплюючу екзотику, особливо якщо це села гуцульські, молдовські, болгарські, грецькі тощо. Ще більшою екзотикою це видається іноземному туристові [5].

Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні зумовлюється необхідністю невідкладного розв’язання соціально-економічних проблем сучасного села. За роки незалежності України в сільській місцевості не спостерігається позитивних змін, багато проблем виникло в технічному оснащенні, в правовому регулюванні відносин власності на землю, розбудові соціально-культурного сектору.

Внаслідок цього відбулося значне зменшення населення, зростання безробіття, масова трудова міграція. Динаміка кількості населення за роками наведена на рисунку 1.

 

Рис. 1. Кількість населення України, тис. осіб

 

Як видно з рисунка, кількість місцевого і сільського населення постійно знижується. При цьому у 2012 р. у порівнянні з 2000 роком кількість міського населення скоротилась на 5,9 %,  у  той час, як скорочення сільського населення України за аналогічний період складає 11,5 %. Крім того, спостерігається тенденція до зменшення кількості сільських населених пунктів, що наведено в таблиці 1.

З 2003 р. до початку 2012 р. Україна втратила 162 сільських населених пунктів і їх назви зникли  із сучасних географічних карт. За даними офіційної статистики, нині в Україні залишилося близько 29 335 сіл. Переважну частину населення цих сіл складають особи пенсійного або працездатного  передпенсійного віку, при цьому  у 8,5 тис. сіл упродовж останніх трьох років не народилася жодна дитина. Такі поселення приречені на зникнення, а це спричинює втрату сільських традицій, які зберігають національну культуру [5].

 

Таблиця 1.

Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні

Роки

Райони

Міста

Селища міського типу

Сільські населені пункти

2012

490

459

885

28 450

2011

490

459

885

28 457

2010

490

459

885

28 471

2008

490

458

886

28 504

2005

490

456

886

28 585

2003

490

453

887

28 612

 

Майже 60 % мешканців сільської місцевості перебувають за межею бідності [2]. За таких умов сільські мешканці змушені шукати інші сфери діяльності, які хоча б забезпечували їм прожитковий мінімум. Розвиток сільського зеленого туризму може призупинити таку сумну тенденцію в українських селах, підвищити матеріальний добробут та частково вирішити проблеми зайнятості сільського населення. Отже, розглянута сфера туристичних послуг потребує державного регулювання і підтримки, в тому числі і на регіональному рівні.

В Законі України "Про туризм" [9], який було прийнято 15 вересня 1995р., записано, що ліцензуванню на здійснення туристичної діяльності підлягають туристичні агентства, бюро подорожей, екскурсійні бюро, бюро по прийому туристів, туристичні оператори, готелі, мотелі, кемпінги, туристичні комплекси і бази, інші юридичні особи незалежно від форм власності і фізичні особи, які здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями. На сьогоднішній день питання ліцензування туристичної діяльності регулюються Законом України "Про ліцензування окремих видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ, який набрав чинності з 21 жовтня 2000 року. У відповідності зі змінами цього Закону у жовтні 2010р. ліцензуванню підлягає лише туроператорська діяльність. З четвертого серпня 2011р. органом ліцензування визнано Державне агентство України з туризму та курортів.

З 2005р. діяльність туроператорів та турагентів аналізується Державною службою туризму і курортів (дані за формою №1-ТУР). Кількість підприємств, що надавали туристичні послуги в Україні, протягом 2005 – 2009 рр. зросла на 70,8% (2828 підприємств у 2005 р., 4829 підприємств – у 2009 р.) [10]. Протягом 2005-2007 рр. було обслуговано 6,89 млн. туристів. У цей період спостерігається зростання внутрішнього туризму (на 131,18%) та в’їзного туризму (на 15,53%) (рис. 3.2). Обсяг виїзного туризму у 2006 р. зріс на 53,14%,  у 2007 р. зменшився на 40,73% , а у 2008р. зріс на 126,13% у порівнянні з 2005 р.

 

Рис. 2. Динаміка туристичних потоків в Україні за 2005-2011рр

 

У 2008-2011 рр. було обслуговано 9,96 млн. туристів, але відбувається спад обсягів туристичних потоків у 2008 р. та їх стабілізація у наступні роки. Це зменшення кількості обслугованих туристів можна пояснити:

а) підвищенням валютних курсів (євро та долар), що призвело до підвищення вартості путівок у гривні;

б) світовою економічною кризою, яка змінила ставлення українців до відпочинку.

Обсяг послуг, наданих суб’єктами туристичної діяльності в Україні, протягом 2005-2009 рр. зростає та становить у 2009 р. 9,388 млрд. грн., що у 3,4 рази більше ніж у 2005 р. (табл.2) [11].

 

Таблиця 2.

Динаміка обсягу наданих послуг туроператорами та турагентами в Україні за 2005-2009 рр.

Обсяги наданих послуг, тис. грн

2005

2006

2007

2008

2009

2759754,00

3785522,00

5455997,39

8052272,56

9387813,98

 

Зменшення обсягів наданих послуг не спостерігається в жодному з регіонів. Платежі до бюджету суб’єктів туристичної діяльності в Україні протягом 2005-2008 рр. зросли на 84,3% (з 112,9 млн. грн. у 2005 р. до 208,2 млн. грн. у 2008 р.) [11]. У 2009р. платежі до бюджету зменшились на 6% або на 11,7 млн. грн. у порівнянні з 2008 р. й становили 196,5 млн. грн. Таке скорочення платежів до бюджету можна пояснити збільшенням кількості приватних підприємств та фізичних осіб, які знаходяться на єдиному податку [1].

Розвиток сільського туризму у будь-яких регіонах України ускладнюється кількома обставинами, головною серед яких недостатній рівень популяризації сільського туризму в Україні як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках. Інформація про існуючі садиби найчастіше не доходять до споживача через недостачу засобів у самих власників [11].

Друга проблема – недосконала законодавча база та недостатність методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки сільського населення з боку держави. Нині тільки окремі аспекти діяльності сільського туризму регулюються Законами України «Про туризм», «Про особисте селянське господарство», «Про підприємництво». Разом з тим прийнята 19 вересня 2007 р. Кабінетом Міністрів України Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року, на жаль, не передбачає жодних заходів щодо розвитку сільського туризму. Державна програма підтримки розвитку сільського туризму діяла до 2010 р. Наразі у бюджетах України на 2011 та 2012 рр. кошти на розвиток сільського туризму не передбачалися.

Третьою проблемою є відсутність інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму. Становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення сільського туризму сприятиме створенню нових оригінальних туристичних продуктів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини, патріотичному вихованню, пропаганді здорового способу життя, зміцненню міжнародного авторитету України як туристичної держави.

Відповідно до визначених проблем, корисною є ідея виявлення території першочергової організації туристичної і відпочинкової діяльності на селі, що висловлена науковцями та практикантами в сфері туризму. З цією метою, рекомендується виділити три регіони, найпривабливіші для сільського туризму:

Західний. До його складу входять Карпатський регіон (Івано-Франківська, Львівська, частина Чернівецької області та Закарпатська області), Буковина (Чернівецька область) та Західне Поділля (Тернопільська та більша частина Хмельницької області). З певною пересторогою до Західного регіону можна включити Західне Полісся (Волинська, Рівненська та частина Житомирської області). Більшість сіл регіону мають сприятливі умови для розвитку всіх видів сільського туризму, особливо пізнавального та святкових подорожей.

Чорноморсько-Південний регіон. Включає південні райони Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей і територію Автономної республіки Крим, де, зокрема, вирізняють степовий, гірський Крим та Південний берег. Близькість Чорного та Азовського моря, приємний теплий клімат сприяють розвитку відпочинкового сільського туризму. Величезний історико-культурний спадок Південного берегу Криму, мальовнича природа і древні поселення гірських районів сприяють розвитку сільського пізнавального туризму.

Центральний регіон. Включає Полтавську область, більшість Київської та Черкаської областей, частину Вінницької, Сумської та Чернігівської областей. Багатство природно-рекреаційного потенціалу, велика кількість історичних пам’яток, відроджені традиції, порівняна близькість до основних промислових центрів сприяють розвитку сільського туризму в Центральному регіоні. Регіон привабливий для всіх видів сільського туризму з пріоритетом відпочинкового туризму.

Необхідним є розроблення загальнодержавної програми розвитку туризму і курортів на період до 2020 року, зокрема, щодо підтримки розвитку сільського туризму.

Сьогодні важливим є питання просування в Україні самої ідеї сільського туризму в цілому. Метою розробки цієї широкомасштабної програми повинно стати підвищення поінформованості населення і створення позитивного ставлення до цього виду відпочинку. Насамперед повинні бути задіяні такі види маркетингових комунікацій, як PR-статті, прес-конференції, семінари із залученням іноземних і вітчизняних організацій для вивчення та популяризації новітніх технологій у сфері туризму, телепередачі, що викликають довіру та позитивну реакцію населення. Реклама і пропаганда сільського туризму лягає головним чином на Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та заснований нею науково-популярний журнал «Туризм сільський зелений». Ця всеукраїнська неприбуткова організація кожного року навесні проводить виставки-ярмарки із сільського туризму «Українське село запрошує». Разом з тим, агрооселі також презентуються на туристичних та сільськогосподарських виставках і ярмарках. Поруч із всеукраїнським каталогом виходять розрізнені і часто нескоординовані каталоги за регіонами. Потребує удосконалення реклама сільського туризму в Інтернеті [3].

Варто також активізувати значення місцевої влади у підтримці цілей сільського туризму. Адже відомо, що сільський туризм -  це додаткові грошові надходження й поліпшення інфраструктури району, створення нових робочих місць. Саме органи місцевої влади можуть клопотати про забезпечення податкових пільг при одержанні державних дотацій особам, які беруть участь у надані туристичних послуг.

Для розвитку науково-практичного підґрунтя розвитку сільського зеленого туризму пропонується запровадити безкоштовне навчання сільських господарів основам ведення туристичної діяльності, видання методичних посібників, навчальних фільмів. Враховуючи, що важливою підвалиною організації сільського туризму є також особисті якості господарів агроосель (адже вони повинні навчитися основам сервісу й культури гостинності, бути щирими, усміхненими та мати організаторські здібності) професійні вміння та навички власників агроосель потрібно вивчити на базі фахових навчальних закладів, де і запровадити відповідний напрямок підготовки.

Важливим напрямом науково-практичного підґрунтя розвитку сільського туризму повинно стати відтворення соціокультурного середовища історичного поселення – «історичного села», «національного села» або відтворення соціокультурного середовища різних історичних об’єктів (садиби, замки, монастирі тощо). Даний підхід вимагає значних інвестицій, розробки спеціальних комплексних проектів, великої науково-дослідної роботи.

В Україні у 2010-2012 рр. функціонували 3012 санаторно-курортних і оздоровчих закладів, з них 14,2% - розташовані на території Одеської області, в яких оздоровлено та відпочило 2941,6 тис. осіб, з них 9,3% – у закладах Одещини (табл.3.). Рекреаційний комплекс є одним із найважливіших  секторів господарства Одеської області.

Мережа санаторно-курортних і оздоровчих закладів Одеської області налічує 428 суб‘єкта господарювання, з яких – 32 санаторії (з них 9 дитячих), 9 санаторіїв-профілакторіїв, 8 будинків та пансіонатів відпочинку,  1 дитячий оздоровчо-санаторний заклад цілорічної дії, 377 баз відпочинку  та 1 самостійний заклад 1-2 денного перебування. За кількістю санаторно-курортних і оздоровчих закладів за регіонами України у 2012 році Одеська область займає друге місце, на її території знаходиться 14,2% таких закладів в Україні (табл. 3.) [4].

Інфраструктура туристичної галузі включає: 126 готелів та інших об'єктів, призначених для тимчасового проживання; 31 санаторно-курортний заклад. В Одесі знаходиться 648 об'єктів ресторанного господарства (ресторанів, кафе, барів та ін.).

 

Таблиця 3.

Основні показники діяльності санаторно-курортних і оздоровчих закладів за регіонами України у 2012 році

 

Кількість закладів,

Усього

Розподіл закладів за

регіонами, відсотків

Кількість

оздоровлених

усього, осіб

Розподіл

оздоровлених за

регіонами,

відсотків

Україна

3011

100,0

2987312

100,0

АР Крим

548

18,2

888885

29,7

Вінницька

30

1,0

66825

2,2

Волинська

65

2,2

27705

0,9

Дніпропетровська

132

4,4

156307

5,2

Донецька

347

11,5

260340

8,7

Житомирська

20

0,7

15492

0,5

Закарпатська

62

2,1

82212

2,8

Запорізька

213

7,1

208408

7,0

Івано-Франківська

36

1,2

35132

1,2

Київська

80

2,7

51235

1,7

Кіровоградська

41

1,4

17191

0,6

Луганська

83

2,8

50639

1,7

Львівська

109

3,6

232294

7,8

Миколаївська

185

6,1

128172

4,3

Одеська

428

14,2

266699

8,9

Полтавська

40

1,3

66557

2,2

Рівненська

22

0,7

23956

0,8

Сумська

25

0,8

17466

0,6

Тернопільська

18

0,6

16640

0,6

Харківська

95

3,1

58465

2,0

Херсонська

236

7,8

156086

5,2

Хмельницька

17

0,6

18653

0,6

Черкаська

60

2,0

36287

1,2

Чернівецька

12

0,4

2651

0,1

Чернігівська

37

1,2

15059

0,5

Київ

49

1,6

59670

2,0

Севастополь

24

0,8

28286

1,0

 

У 2010 р. Одеську область відвідали 34,9 тис. іноземних туристів (на 19,6% більше, ніж у 2009 р.) із 48 країн світу, що склало 10,4% від загальної кількості іноземних туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності України (турагентами та туроператорами), з яких лише 5,1% – особи у віці до 28 років. На відпочинок прибуло в Одеську область 90,4% від загальної кількості іноземців. Кількість наданих туроднів становила 107,1 тис., що на 25,9% більше, ніж у 2009 році [1].

Туризм виступає дієвим засобом формування ринкових механізмів, поповнення державного і місцевого бюджетів, створення нових робочих місць. Туристичний бізнес завжди характеризувався як діяльність, спрямована на надання різних видів послуг, а також орієнтацію галузевого виробника на випуск товарів, що користуються попитом у туристів.

Вагомий внесок у становлення та розвиток сільського туризму в Одеській області вносять такі громадські організації, як Одеське обласне відділення Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму України, Придунайський туристичний інформаційний центр (ПТІЦ), громадська організація «Перлина» та громадська організація «Одеська обласна сільськогосподарська дорадча служба. Центр розвитку та правової підтримки села».

Починаючи з 2004 року ПТІЦ було обслуговано понад 6,5 тисяч туристів і відпочиваючих,  розповсюджено біля 3,0 тисяч  екземплярів буклетів «Ласкаво просимо у Єврорегіон Нижній Дунай» та туристичних карт м. Вилкове. В ході реалізації грантового проекту «Розвиток сільського туризму у Придунав’ї» працівниками ПТІЦ проводились тренінги з місцевими власниками приватних осель, які мали наміри працювати у сфері сільського туризму щодо порядку організації їх діяльності [4, 5,6].

З метою надання фінансової допомоги власникам сільських осель вищезазначеним проектом  було передбачено проведення  конкурсу бізнес-планів у сфері сільського туризму. Четверо переможців конкурсу одержали грошові премії, які були спрямовані на реалізацію їх бізнес-проектів.

У 2005 році, під егідою  громадської організація «Перлина»,  сільський туризм набуває розвитку  і в Білгород-Дністровському районі. Розроблений активістами цієї організації бізнес-проект з розвитку сільського  туризму у с. Миколаївка (Білгород-Дністровський район) переміг у Всеукраїнському конкурсі проектів місцевого самоврядування.

В рамках проекту «Укріплення інтеграції прикордонних регіонів у сфері розвитку сільського зеленого туризму», який успішно реалізовувався на території Одеської області впродовж 2008-2010 років за рахунок коштів Європейського Союзу в рамках Програми Добросусідство Румунія-Україна здійснювалося навчання власників сільських садиб основам організації діяльності у сфері сільського туризму, створення туристичних маршрутів з розміщенням туристів на базі сільських садиб, у тому числі і міжнародних, будівництво туристичних інформаційних візит-центрів тощо, а також видано збірку методичних посібників, присвячених питанням правових і методологічних аспектів, організації та планування, маркетингу та менеджменту сільського туризму.

Протягом останніх років сільський туризм набув розвитку в районах українського Придунав'я - Кілійському, Ізмаїльському, Татарбунарському, Болградському та Білгород-Дністровському, Біляївському і Тарутинському районах [7].

Сьогодні зростає потужний вплив на функціонування підприємств туристичного бізнесу двох протидійних тенденцій: сприятливих можливостей зовнішнього середовища та загроз. Це зумовлює необхідність  та можливість використання SWOT-аналізу, який означає структуровані сильні і слабкі сторони туристичної сфери, а також можливості та загрози зовнішнього середовища для неї [10].

Методика SWOT-аналізу, використана для дослідження перспектив розвитку туристичної сфери в Одеському регіоні, наочно представлена в таблиці 4 [12].

Згідно результатів проведеного SWOT-аналізу Одеській області характерні значні можливості та перспективи ефективного розвитку туристичної сфери, які в подальшому повинні підтримуватись та розвиватись.

Однак зазначені недоліки та загрози розвитку туристичної сфери повинні бути ліквідовані за допомогою дієвої політики органів місцевого самоуправління у взаємодії із суб’єктами підприємницької діяльності. Робота в цьому напрямку вже розпочалася.

Так, зовсім недавно було усунено один з вагомих недоліків розвитку туристичної сфери, а саме відсутність єдиного туристичного інформаційного центру. 23 березня 2012 відбулося засідання Координаційної ради з питань розвитку туризму та рекреації при Одеському міському голові. На засідання були розглянуті такі питання як: презентація туристичного  інформаційного центру; розгляд ініціативи міської влади про створення Асоціації туристичного бізнесу (АТБ); обговорення цілей і завдань АТБ [12].

 

Таблиця 4.

SWOT- аналіз ефективного розвитку туристичної сфери в Одеському регіоні

Переваги (сильні сторони)

- Рекреаційна значимість міста.

- Природно-кліматичні умови.

- Вигідне транспортно-географічне положення.

- Проведення масових заходів ділового та розважального плану, тобто організації подієвого туризму (День гумору, Джазовий фестиваль та ін.).

- Історичні пам'ятки зі світовим ім'ям.

- Імідж торгового міста.

- Активне міжнародне співробітництво бізнес-структур.

- Широкий спектр допоміжних послуг (закладів харчування, розважальних закладів тощо).

- Наявність суспільних і комерційних.

- Організацій, які можуть сприяти розвитку туризму.

Недоліки (слабкі сторони)

 - Недостатня розвиненість інфраструктури готельно-туристичного комплексу міста, стан її ще не відповідає світовим стандартам у туризмі.

- Низька конкурентоспроможність старого фонду розміщення.

- Стан міської інфраструктури, що не сприяє розвитку туризму і, в першу чергу, її транспортна складова.

- Слабка система просування туристичних продуктів Одеси на внутрішньому й міжнародному ринках.

- Слабке просування сучасних брендів.

- Мало дитячих розважальних комплексів.

- Відсутність системи інформаційної підтримки.

Можливості

- Перенасичення найближчого конкурента (Крим) туристами.

- Інвестиційна привабливість сфери відпочинку и розваг.

- Наявність інвестиційних проектів розвитку зон відпочинку.

- Можливість росту ринку туристичних послуг, при ефективному використанні наявних туристичних ресурсів та інфраструктури.

- Стійке сприйняття образу Одеси як міста, привабливого для внутрішнього туризму групами споживачів.

- Зростаючий інтерес громадян до історико-культурної спадщини.

Загрози

- Зростаюча конкуренція серед туристичних регіонів України.

- Зниження платоспроможного попиту населення внаслідок скорочення прибутковості основних галузей економіки.

- Ризик зниження туристичного потоку при погіршенні криміногенної обстановки в місцях дислокації туристичних об'єктів.

- Посилення виїзного туризму в сусідні регіони та за кордон у зв'язку з низьким рівнем надаваних послуг.

 

На думку фахівців Координаційної ради, основними функціями туристичного інформаційного центру має буди надання всієї необхідної інформації туристам, які відвідують Одесу, маркетинг, PR, співпраця з туристичними агентствами, формування брендингу Одеси та просування його на світовому ринку. Асоціацію туристичного бізнесу пропонується створити як громадську організацію, в якої кількість асоційованих членів необмежено, а управління здійснюється за принципом туристичного кластеру. Членами АТБ можуть бути різні організації, фізичні та юридичні особи,  які зацікавлені в розвитку туристичної індустрії [10].

Висновки. Перспективи розвитку зеленого туризму на території України. Україна має значні природні, кліматичні та рекреаційні ресурси для розвитку сільського туризму, оцінку яких у нашій державі лише почали здійснювати. Майже 15% території це зони відпочинку, гірські й приморські ландшафти, придніпровські зелені зони де чисті ріки, повітря, гори, де збережені національні традиції, фольклор, музеї, церкви й інші прекрасні архітектурні пам’ятники. Більшість 500 населених пунктів мають унікальну історико-культурну спадщину. Охороняється державою близько 30 національних і регіональних парків і садиб відомих діячів української культури. Видатними є лікувальні ресурси – більше 400 джерел мінеральних вод і більше 100 родовищ цілющих вод, які є унікальні не тільки для України, але й для Європи. Проведені дослідження виявили, що кожний регіон України характеризується своїм напрямком розвитку сільського туризму. В той же час, в Україні «приймаюча» сторона сільського туризму зосереджена в традиційних для даного виду туризму регіонах: Карпати, Крим та Приазов’я, де й сконцентровані приблизно 90% сільських туристичних садиб.

Необхідність та пріоритетність розвитку сільського туризму в усіх регіонах України зумовлена такими обставинами:

розвиток сільського туризму стимулює як форми сімейного господарювання, так і мале підприємництво, важливі для оздоровлення економіки аграрних районів країни;

регіони України володіють малоосвоєним рекреаційним потенціалом, що потребує пошуку альтернативних та ефективних стимулів для його раціонального використання у відпочинково-туристичних цілях;

створення та розвиток агрорекраційного сервісу вирішує низку напружених соціальних проблем багатьох регіонів, зокрема, масового безробіття, закордонного заробітчанства, складного соціального клімату, тощо;

збережена етнокультурна самобутність історичних регіонів нашої держави виступає ексклюзивною, міжнародно-туристичною, конкурентною перевагою, що дозволить Україні бути серед основних осередків розвитку сільського туризму в Європі.

 

Список використаної літератури.

1. Аналітична довідка про роботу туроператорів та турагентів за 2009 рік (дані за формою № 1-ТУР) / Державна служба туризму і курортів // Режим доступу: http://tourism.gov.ua/publ.aspx?id=2083

2. Барановський М. Туризм як форма активізації розвитку сільських депресивних територій / М. Барановський // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. - 2008. - Вип. 24. - C. 13-21.

3. Васильєв В. Десять років розвитку сільського зеленого туризму в Україні: проблеми та перспективи / В. Васильєв // Туризм: теорія і практика. – 2005. – № 1. – С.49-53.

4. Гетьман В.І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність / В.І. Гетьман // Рідна природа. - 2002. - № 3. - С. 24-29.

5. Гловацька В.В. Сільський зелений туризм: сутність, функції, основи організації / В.В. Гловацька // Економіка АПК. – 2006. - №10. – С.148-156.

6. Горішевський П.В. Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності / П. В. Горішевський, В. О. Васильєв, Ю. К. Зінько. –  Івано-Франківськ: Місто НВ, 2003. – 148 с.

7. Забуранна Л.К. Сільський туризм як чинник ефективного соціально-економічного розвитку сільських територій України / Л.К. Забуранна // Туризм сільський зелений. - 2012. - №1. - С. 3-5.

8. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р. № 742-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15

9. Закон України  «Про туризм»  від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/324/95-вр

10. Тематичний довідник [Електроний ресурс]: Розвиток сільського сталого туризму. – Режим доступу: www.euracademy.org 

11. Ткачук В.І. Європейська парадигма сільського туризму в умовах диверсифікації сільської економіки / В.І. Ткачук // Вісник Житомирського НАЕУ. – 2010. - №1. – С.25.

 

References.

1. Derzhavna sluzhba turyzmu i kurortiv (2009), “Analytical report on the work of tour operators and travel agents in 2009 (data in form No. 1 TOUR)” available at:http://tourism.gov.ua/publ.aspx?id=2083

2. Baranovs'kyj,  M. (2008), “Tourism as a form of intensification of development in rural depressed areas”, Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriia mizhnarodni vidnosyny, vol. 24, pp. 13-21.

3. Vasyl'iev, V. (2005), “Ten years of development of rural green tourism in Ukraine: problems and prospects”,   Turyzm: teoriia i praktyka, vol. 1, pp.49-53.

4. Het'man, V.I. (2002), “Ecotourism or ecological tourism: theory and reality”,  Ridna pryroda, vol. 3, pp. 24-29.

5. Hlovats'ka, V.V. (2006), “Rural green tourism: the nature, functions, principles of organization”,  Ekonomika APK, vol. 10, pp. 148-156.

6. Horishevs'kyj, P. V. Vasyl'iev, V. O. and Zin'ko Yu. K. Sil's'kyj zelenyj turyzm: orhanizatsiia nadannia posluh hostynnosti [Rural green tourism: organisation providing hospitality services ], Naukova dumka, Ivano-Frankivs'k, Ukraine.

7. Zaburanna, L.K. (2012), “Rural tourism as a factor of effective socio-economic development of rural territories of Ukraine”,  Turyzm sil's'kyj zelenyj, vol. 1, pp. 3-5.

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (2013), The Law of Ukraine "About personal peasant farming", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15.

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (1995), The Law of Ukraine "About tourism", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/ show/324/95-vr

10. Thematic guide “the Development of sustainable rural tourism”, available at:  www.euracademy.org 

11. Tkachuk, V.I. (2010), “The European paradigm of rural tourism in terms of diversification of the rural economy”, Visnyk Zhytomyrs'koho NAEU, vol. 1, pp.25.

 

 Стаття надійшла до редакції 20.10.2013 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"