УДК 351:331.5
Ю. М. Барський,
д. е. н., професор, завідувач кафедри прикладної статистики та економіки праці,
Луцький національний технічний університет, м. Луцьк
ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Yu. M. Barskyi,
Ph.D., Professor, Department of Applied Statistics and Labour Economics,
Lutsk National Technical University, Lutsk
THE PROSPECTS FOR INCREASE OF ECONOMIC ACTIVITY OF POPULATION UKRAINE
Завдання наукового дослідження полягають в обґрунтуванні теоретичних підходів до визначення ролі ринку праці в системі соціально-економічних відносин та його взаємозв’язків з іншими видами ринків, що формують ринкову економіку.
Методологія та наукові підходи, які розглядались у дослідженні – це економіко-статистичний аналіз показників ринку праці, дослідження ринку праці у регіональному розрізі.
Висновки дослідження полягають у науково-теоретичному забезпечення моніторингу розвитку ринку праці в системі соціально-економічних відносин України.
Рамки дослідження / можливість використання результатів. На сьогодні необхідно поєднувати дослідження ринку з використанням сучасних економіко-статистичних методів дослідження, методів прогнозування. Разом з тим, необхідно враховувати під час дослідження ринку праці регіональні особливості ринку праці. Напрямок подальших досліджень повинен розширювати базові особливості економіки праці і поєднуватися з напрацюваннями прикладної статистики.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що проводячи моніторинг сучасному стану ринку праці регіонів України, вдалось з’ясувати ряд закономірностей, притаманних для нього, як позитивних, так і негативних, запропонувати конкретні напрямки уникнення чи недопущення погіршення ринку праці України.
The challenge lies in research substantiating theoretical approaches to defining the role of the labor market in the social and economic relations and its relationships with other types of markets that form the market economy.
Methodology and scientific approaches that were considered in the study – a statistical analysis of the economic and labor market indicators, market research jobs in the regions.
Conclusions of the research are to provide scientific and theoretical monitoring of the labor market in the social and economic relations of Ukraine.
The study / the use of results. Today it is necessary to combine market research with modern economic and statistical research methods, forecasting methods. However, it should be considered in the study of regional labor market of the labor market. The direction of future research should expand the basic features of the economy and labor practices combined with applied statistics.
The practical significance of the study is that conducting monitoring of the current state of the labor market regions of Ukraine, managed to find a number of patterns inherent to it, both positive and negative, to propose specific areas to avoid or prevent deterioration in the labor market of Ukraine.
Ключові слова: економічно активне населення, ринок праці, міграційні процеси, регулювання зайнятості, безробіття.
Keywords: economically active population, labor market, migration, regulation of employment and unemployment.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Соціально-економічний розвиток країни визначає стан ринку праці в ній. Кількісно-якісний дисбаланс між пропозицією та потребою у робочій силі, низький кваліфікаційний рівень незайнятого й працюючого населення, а також проблеми зайнятості молоді та інвалідів визначають у сучасних умовах господарювання необхідність формування теоретичної бази дослідження, яка дасть змогу визначити реальний стан розвитку економіки країни.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Питання формування трудового потенціалу та збереження трудового капіталу вивчають такі науковці, як Єрмоленко О.А. [1], Коропецька Т. О. [6], Купець О. [2], Маршавін Ю.М. [3], Маслов Є.В. [4], Пищуліна О.М. [5], Стадницький Ю.І.[6], Щуцька Л.П. [6] та ін. Проводячи теоретичні дослідження щодо виявлення залежності між стимулюванням праці та розміщенням трудових ресурсів, автори дійшли висновку, що стимулювання економічно-активного населення є однією з основних частин ринку праці та складовим елементом механізму розміщення трудових ресурсів.
У дослідженні варто більше уваги приділити перспективам підвищення економічної активності населення України в сучасних умовах.
Формулювання цілей статті (постановка завдання). Дослідження механізмів та способів впливу на процеси відтворення економічно-активного населення та його зайнятість, використання, їх для підвищення ефективного функціонування економіки України.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Поняття “трудові ресурси” ширше, ніж поняття “економічно активне населення”, оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що навчаються з відривом від виробництва. Реально за поняттям “трудові ресурси” стоїть чисельність населення, яке можна змусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж “економічно активне населення” – це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати.
За визначенням МОП, економічно-активне населення (робоча сила відповідно до міжнародної термінології) складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці. До складу економічно-активного населення (робочої сили) входять тільки ті особи, які займались економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як “зайняті” та “безробітні”.
Розглядаючи методологію як метод наукового дослідження зайнятості населення, слід відмітити, що до них можна віднести формалізовані і неформалізовані методи. До першої групи методів відносяться такі: експертні оцінки, вибіркові дослідження, побудова системи показників, побудова системи аналітичних таблиць. До другої групи методів відносяться методи, в основі яких лежать формалізовані аналітичні залежності, серед яких: методи економічної статистики, математико-статистичні та економетричні методи.
Практичне застосування цих методів дослідження ринку праці, зайнятості населення потребує відповідної інформації. Статистика ринку праці відповідно до міжнародних стандартів спирається на дані вибіркових обстежень населення, державні статистичні спостереження підприємств та організацій, адміністративні дані, дані Всеукраїнського перепису населення.
До основних методологічних визначень і понять при проведенні вибіркових досліджень економічної активності населення відносяться такі:
1) економічно активне населення – складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці. До цієї групи населення відноситься все населення у віці 15 – 70 років, у тому числі: зайняті, безробітні, економічно неактивні (поза робочою силою).
2) рівень економічної активності – є відносним показником щодо питомої ваги робочої сили. Цей показник визначається як відношення (у відсотках) кількості економічно активного населення віком 15 – 70 років до всього опитаного населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою.
3) зайняті економічною діяльністю (за методологією МОП) відносяться особи віком 15 – 70 років, які впродовж життя працювали хоча б одну годину:
– за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві;
– працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому із членів домогосподарства або в особистому селянському господарстві;
– особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство, бізнес, але не працювали впродовж досліджуваного періоду з незалежних від них особисто обставин;
4) рівень зайнятості є основним показником щодо аналізу зайнятого населення, який розраховується як відношення (у відсотках) кількості зайнятих певної вікової групи до всього населення відповідного віку.
На рис. 1 представлено зайняте населення у віці 15-70 років за статусами зайнятості у 2013 році.
Рис. 1. Зайняте населення у віці 15-70 років за статусами зайнятості у 2013 році, %
Як бачимо, більшість зайнятого населення становлять працюючі за наймом. Також значну частку становлять само зайняті громадяни.
Ринок праці України як елемент економічної системи формується в специфічних умовах, з одного боку, під впливом процесів і тенденцій в економічній, соціальній сферах, соціокультурних особливостей нашого суспільства, а з другого – впливаючи на соціально-економічний розвиток, визначає ефективність економіки, її конкурентоспроможність, добробут населення.
На рис. 2. представлена економічна активність населення за регіонами у віці 15-70 років у 2005 р. та 2013 р.
Рис. 2. Економічна активність населення за регіонами у віці 15-70 років у 2005 р. та 2013 р., тис. осіб
Отже, найвищий рівень економічно активного населення за регіонами України був характерний у Донецькій, Дніпропетровській та Харківській областях.
На рис. 3. представлене безробітне населення за професійними групами у 2013 р.
Рис. 3. Безробітне населення за професійними групами у 2013 р., тис. осіб
Найвищий рівень безробітного населення характерний серед найпростіших професій, працівників сфери торгівлі та послуг та робітників з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машини.
Одним із важливих засобів розширення зайнятості населення і зменшення безробіття є залучення до підприємництва і самозайнятості безробітних громадян. Цінність цього напряму роботи визначається ще й тим, що у результаті не зменшується загальна кількість вільних робочих місць на підприємствах, які використовують найману працю, у людей формуються якості, необхідні саме в умовах ринкової економіки – прагнення до ініціативного, творчого способу життя, відповідальність за власний добробут.
Ґендерна політика – це комплексна цілеспрямована діяльність держави, міжнародних та недержавних організацій щодо інтегрування гендерного підходу для ліквідації усіх форм дискримінації за ознакою статі в суспільстві. Таким чином, вона є не просто окремим напрямком державної політики, а інтегруючим компонентом усіх складових напрямків політики держави, враховуючим її вплив на представників різної статі.
На рис. 4 представлено показники ринку праці серед чоловіків та жінок у 2013 р.
Рис. 4. Показники ринку праці України у 2013 р., %
Як бачимо, рівень економічної активності, рівень зайнятості та рівень безробіття вищий серед чоловіків, ніж серед жінок.
У цілому експерти ПРООН визначили наступні основні слабкі місця національного ґендерного апарату в Україні: слабка співпричетність і координація з боку Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, що, на думку більшості міністерств, вважається основним фактором, що стримує ефективну реалізацію Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві; відсутність чіткого визначення задач і обов’язків робочих груп, що спричиняє плутанину й пасивність у деяких із зазначених робочих груп і, отже, неоднакові рівні прогресу; неправильний акцент міністерств у плануванні, практики та процедурах на вхідні ресурси й заходи, а не на результати чи підсумки; відсутність належним чином побудованих показників вимірювання прогресу та ефективності втручання.
В Україні триває процес територіальної сегментації ринку праці, що потребує певної децентралізації регулювання, відбору і використання специфічних засобів і методів регулювання, які мають враховувати рівень ринку праці – галузевий, міжгалузевий, локальний, регіональний, загальнонаціональний, європейський та глобальний.
До основних напрямів регулювання ринку праці ми відносимо: досягнення високої конкурентоздатності робочої сили; формування ціни робочої сили, достатньої для її розширеного відтворення; створення умов і стимулів для модернізації основних засобів; забезпечення професійної та кількісної збалансованості потреб економіки в робочій силі та її пропозиції; удосконалення структури зайнятості, в напряму, характерному для розвинених інноваційних економік.
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Сучасні умови господарювання висувають і нові вимоги до формування інформаційної бази щодо оцінки рівня економічної активності населення. Економічна активність повинна визначатися не тільки через співвідношення зайнятих й безробітних, але й через співвідношення зайнятих у формальному й неформальному секторі економіки.
Врахування такого співвідношення дасть змогу: підвищити рівень стабільності та привабливості сектору формальної зайнятості (розширення можливості працевлаштування у сфері формальної зайнятості, зростання оплати праці і доходів у всіх сферах та за видами економічної діяльності, дотримання норм трудового законодавства, захист прав працівників на підприємствах формального сектору); стимулювати перехід зайнятих із неформального сектору у формальний, важливим напрямом якого є впровадження системи соціального страхування, у тому числі медичного; сприяти розвитку малого підприємництва (спрощення процедури реєстрації та ліцензування діяльності; зменшення податків, насамперед на фонд заробітної плати; надання пільг підприємцям, які створюють додаткові робочі місця; надання фінансової підтримки підприємствам малого бізнесу засобами гнучкої кредитно-податкової політики); забезпечити реальний захист соціально вразливих верств населення, створити умови для їх посильної участі в суспільному виробництві відповідно до їхніх бажань і можливостей.
Література.
1. Єрмоленко О.А. Методи регулювання вітчизняного ринку праці / Єрмоленко О.А. // Бізнес-інформ. – 2013. – № 7. – С. 23-28.
2. Комплексний ґендерний підхід на ринку праці України та роль державної служби зайнятості / Ольга Купець; Міжнародне бюро праці, Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. Київ: МБП, 2010.
3. Маршавін Ю. М. Регулювання ринку праці України: теорія і практика системного підходу : монографія. – К.: Альтерпрес, 2011. – 396 с.
4. Маслов Е.В. Управление персоналом предприятия / Е. В. Маслов ; под. ред. П. В. Шеметова. – М. : ИНФРА-М ; Новосибирск : НГАЭиУ, 1999. – 312 с.
5. Пищуліна О.М. “Інституціональні пастки” функціонування ринку праці в Україні / Пищуліна О.М. // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 4(13). – С. 140-147.
6. Стадницький Ю.І. Заходи активного та пасивного регулювання ринку праці / Ю. І. Стадницький, Т. О. Коропецька, Л. П. Щуцька // Сталий розвиток економіки. – 2012. – № 1(11). – С. 13-16.
References.
1. Yermolenko, O.A. (2013), “Metody rehuliuvannia vitchyznianoho rynku pratsi”, Biznes-inform, vol. 7, pp. 23-28.
2. Kupets Olha (2010), “Kompleksnyi gendernyi pidkhid na rynku pratsi Ukrainy ta rol derzhavnoi sluzhby zainiatosti”, Mizhnarodne biuro pratsi, Hrupa tekhnichnoi pidtrymky z pytan hidnoi pratsi ta Biuro MOP dlia krain Tsentralnoi ta Skhidnoi Yevropy, MBP, Kyiv, Ukraine.
3. Marshavin, Yu. M. (2011), Rehuliuvannia rynku pratsi Ukrainy: teoriia i praktyka systemnoho pidkhodu, Alterpres, Kyiv, Ukraine, p.396.
4. Maslov, E.V. (1999), Upravlenie personalom predprijatija, INFRA-M, NGAJeiU, Novosibirsk, Russia, p.312.
5. Pyshchulina, O.M. (2009), “Instytutsionalni pastky” funktsionuvannia rynku pratsi v Ukraini, Stratehichni priorytety, vol. 4(13), pp. 140-147.
6. Stadnytskyi, Yu.I. Koropetska, T. O. and Shchutska, L. P. (2012), Zakhody aktyvnoho ta pasyvnoho rehuliuvannia rynku pratsi, Stalyi rozvytok ekonomiky, vol.1(11), pp. 13-16.
Стаття надійшла до редакції 02.04.2015 р.
ТОВ "ДКС Центр"