УДК 332.1(1-25):330.5

 

О. М. Голвазін,

аспірант, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, м. Київ

 

ПОЛІЦЕНТРИЧНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: ЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ

 

O. M. Golvazin,

post-graduate student,

Scientific Research Institute of Economics under the Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine, Kyiv

 

POLYCENTRICITY OF TERRITORIAL DEVELOPMENT: ECONOMIC ASPECT

 

У статті проаналізовано основні теоретичні підходи до розуміння поліцентричності територіального розвитку, її основних аспектів. Сформульовано узагальнене визначення поліцентричності територіального розвитку. Обґрунтовано необхідність врахування показників економічного розвитку при оцінці рівня поліцентричності. Розглянуто результати наявних досліджень щодо зв’язку поліцентричності та економічного розвитку території. Досліджено поліцентричність країн різного рівня економічного розвитку. Встановлено, що розвиненим країнам, як правило, властивий вищий рівень поліцентричності.

 

This article analyses basic theoretical approaches to understanding polycentricity of territorial development and its main aspects. Generalized definition of polycentricity of territorial development is formulated. Necessity to consider the indicators of economic development in the process of polycentricity evaluation is grounded. Results of existing researches on relations between polycentricity and economic development of a territory are reviewed. Polycentricity of countries of different development levels is studied. It is stated that developed countries are characterized with higher levels of polycentricity as a rule.

 

Ключові слова: поліцентричність, територіальний розвиток, національна економіка, економічна концентрація, агломерація.

 

Keywords: polycentricity, territorial development, national economy, economic concentration, agglomeration.

 

 

Вступ. Соціально-економічний розвиток регіонів та країн світу характеризується тенденціями територіальної концентрації, агломерації, загостренням нерівності та зростанням ролі міст у національній та світовій економіці. Через вплив глобалізації та відкритої економіки зазначені тенденції стають ще більш виразними. Водночас, надмірна концентрація населення та економічної діяльності в одному центрі спричиняє негативні наслідки економічного, соціального та екологічного характеру. Отже, виникає необхідність у забезпеченні умов для поліцентричного територіального розвитку, тобто для формування багатьох центрів економічної активності.

Проблемам територіальної економічної концентрації та ролі міст у процесах економічного розвитку присвячено багато робіт українських вчених: З. Варналія, В. Воротіна, М. Долішнього, І. Лукінова, В. Поповкіна, С. Романюка, Д. Стеченко, В. Чужикова [1, 2, 3, 4, 6, 7, 9, 10] та зарубіжних авторів, серед яких У. Айзард, М. Портер, П. Кругман, Р. Лукас, П. Ромер, Д. Фрідман, М. Фуджита тощо [25, 26, 29, 31, 32, 39, 42]. Поліцентричний територіальний розвиток є об’єктом дослідження таких вчених, як М. Бюргер, П. Венері, Н. Грін, Е. Мейєрс та ін. [15, 28, 35, 46].

Водночас, на сьогоднішній день у світовій економічній науці тривають дискусії щодо визначення поліцентричності територіального розвитку, її впливу на економічне зростання регіону та країни в цілому.

Метою статті є уточнення поняття поліцентричності територіального розвитку та визначення зв’язку між поліцентричністю та рівнем економічного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Економічна концентрація безпосередньо пов’язана з урбанізаційними процесами. Вперше в історії чисельність населення міст перевищує сільське населення, а найбільші міста світу розташовані не у найбагатших країнах. Навіть у країнах, що розвиваються, де сільське господарство залишається основним видом економічної діяльності, люди переміщуються до найбільших міст, незважаючи на погані житлові та санітарні умови, а часто й високий рівень бідності та злочинності. Оскільки вони роблять це добровільно, слід припустити, що вони сподіваються на краще життя у місті, ніж у селі. У багатих країнах переміщення до великих міст передбачає вищі ціни на житло, довший шлях до місця роботи, а також можливі складнощі у пошуку та утримання високооплачуваного робочого місця, яке в першу чергу приваблює мігрантів. [40, с. 27]

Переваги, пов’язані із агломерацією, не є безмежними: міста можуть досягти рівня, коли вони вже не в змозі забезпечувати зростання та стають менш конкурентоспроможними. Дослідження ОЕСР свідчить, що у містах із населенням понад 1,5 млн мешканців рівень ВВП на одну особу є вищим за середній по країні, проте щорічне зростання цього показника у більшості випадків є повільнішим [40, с. 30]. Більше того, для великих міст, населення яких перевищує 6-7 млн осіб, має місце негативна кореляція між чисельністю населення та обсягом ВВП на одну особу [21, с. 51].

Це свідчить, що концентрація діяльності не є ані необхідною, ані достатньою умовою швидкого зростання [12, с. 18]. Проста концентрація ресурсів у одному місці не обов’язково забезпечує вигоди від агломерації. Ці вигоди залежать від наявності згуртованого ринку робочої сили, якості зв’язків між фірмами та інтелектуального впливу. Ключовими виявляються питання використання активів, взаємодії різних зацікавлених осіб та досягнення синергічного ефекту [40, с. 46].

Існує точка зору, що переваги агломераційної економіки можуть бути досягнуті в регіонах, що характеризуються наявністю декількох взаємопов’язаних населених пунктів-центрів, завдяки синергії від співпраці та взаємодоповнення між ними (так званий «ефект запозичення розміру») [11]. Такі регіони називають «багатоядерними» або «поліцентричними» (на противагу «моноцентричним» територіям, у яких присутній один центральний населений пункт, що домінує над рештою територій) [13]. Синергічний ефект може досягатися за рахунок формування мережі міст, що отримують вигоду від спільного використання інфраструктури та високоякісних спеціалізованих послуг [13, с. 9].

Поліцентричність територіального розвитку є багатоаспектним феноменом, що включає не тільки співвідношення розмірів міст та особливості їхнього взаємного розташування, але й соціально-економічні функції міст, транспортні та інформаційні зв’язки тощо. Відповідно, виділяють два основних аспекти поліцентричності – морфологічний та функціональний. Морфологічний аспект поліцентричності розглядає розмір міст та їхнє взаємне розташування. Слово «морфологічний» у цьому контексті походить від слова «морфологія», що тлумачиться як «Певна форма, вигляд або структура» (тлумачення взяте з Оксфордського словника англійської мови [36]; словники російської та української мови надають визначення слова «морфологія» як природничого та граматичного терміну [5, 8]).

На відміну від морфологічного, функціональний аспект поліцентричності розглядає економічну спеціалізацію центрів та взаємодію між ними [14]. Згідно з цією точкою зору, поліцентричною територію вважається така, що характеризується спеціалізацією міських зон, яка в свою чергу призводить до взаємодоповнення між містами [30]. Відповідно, зв’язки між цими центрами (зокрема інформаційні потоки, маятникова міграція та ін.) будуть носити не доцентровий характер, а більш розподілений.

Схематичне порівняння морфологічного та функціонального аспектів поліцентричності наведене на рис. 1 [15, с. 1134].

Дослідження також вказують, що суттєве значення має рівень території, що досліджується:

− Внутрішньоміський (мікро-рівень) – визначення центрів та субцентрів ділової активності у межах міста чи агломерації;

− регіональний (мезо-рівень) – вивчення міських центрів та зв’язків між ними у межах регіону;

− національний (макро-рівень) – дослідження просторової структури загальної міської системи країни [13].

 

Рис. 1. Порівняння різних аспектів поліцентричності

(1 – морфологічно моноцентрична територія; 2 – морфологічно поліцентрична територія;

3 – функціонально моноцентрична територія; 4 – функціонально поліцентрична територія)

 

Враховуючи умови глобалізації та відкритої економіки, на наш погляд доцільно також виділити ще один рівень – наднаціональний (мега-рівень). Адже такі міста світу, як Токіо, Нью-Йорк, Лондон, Париж є міжнародними центрами ділової активності та концентрують у собі обсяг ВВП, співставний з обсягом ВВП деяких країн [27].

Узагальнюючи, можна визначити поліцентричність територіального розвитку як спосіб соціально-економічного розвитку певної території (місто, регіон, країна, об’єднання країн), за якого населення та економічна активність концентруються у декількох (двох та більше) близьких за розміром територіально відокремлених та функціонально взаємопов’язаних центрах.

У цьому визначенні зроблено окремий акцент на необхідності врахування концентрації не тільки з точки зору населення, але і з боку економічної діяльності. Їхній взаємозв’язок є дискусійним питанням. У звіті Світового банку 2009 р. відзначається тісна кореляція між показниками концентрації населення та економічної активності (відповідно, щільність населення та щільність ВВП); водночас, у тому ж звіті вони вказують на обмеження цього підходу, наводячи як приклад м. Лондон з найвищою економічною щільністю та м. Мумбай, що є найбільш густонаселеним [41, с. 36].

С. Романюк у монографії «Розвиток регіонів у відкритій економіці: теорія, політика, практика» вказує на недоліки цього підходу. По-перше, порівняння показників щільності населення та економічної щільності обов’язково має враховувати рівень економічного розвитку порівнюваних територій – тобто, їхній ВВП на 1 особу. По-друге, навіть порівняння щільності територій одного рівня (міст, регіонів тощо) може бути викривленим через різницю у площі: наприклад, економічна щільність м. Житомира може бути вище за аналогічний показник для м. Києва через значно більшу площу останнього. Цю проблему можна вирішити за допомогою процедури приведення щільності [7, с. 35].

Проведення порівняння показників концентрації економічної діяльності ні міжнародному рівні підтверджує тезу про необхідність врахування рівня економічного розвитку та приведення показників щільності. Для порівняння автором цієї статті взято 51 країну, які поділено на 3 рівні групи. Перша група – країни, що мають ВВП на одну особу за паритетом купівельної спроможності на рівні понад 30 тис. доларів США; друга група – від 10  до 30 тис. доларів США; третя група – менше, ніж 10 тис. доларів США. Співвідношення показників щільності населення та щільності ВВП для найбільших міст країн кожної групи графічно відображене на рис. 2, а співвідношення відповідних приведених показників – на рис. 3 [19, 23, 27].

 

Рис. 2. Співвідношення показників щільності населення та щільності ВВП для найбільших міст країн різного рівня розвитку

 

Рис. 3. Співвідношення приведених показників щільності населення  та щільності ВВП для країн різного рівня розвитку

 

Ще однією причиною, що обумовлює необхідність врахування економічного аспекту поліцентричності, є той факт, що рівень ВВП на одну особу у найбільших містах країни є, як правило, вищим за середній по країні [38]. Причому зазначені диспропорції є значно гострішими у країнах, що розвиваються, ніж у розвинених країнах. Доповідь ООН «Економічна роль міст» 2011 р. демонструє, що у розвинених країнах внесок найбільшого міста у сукупний ВВП країни є незначно більшим, ніж відповідна частка населення. На противагу, у країнах, що розвиваються, частка ВВП найбільшого міста нерідко буває в 2-3 рази більшою за відповідну частку населення [43]. Отже, з точки зору виробництва ВВП такі країни будуть ще більш моноцентричними порівняно із розвиненими країнами.

Постає питання – як пов’язані моно/поліцентричність та економічний розвиток регіону та країни в цілому?

З одного боку, зниження транспортних і комунікаційних витрат сприяє поглибленню взаємозв’язку між містами та перетворенню міських зон з моноцентричних агломерацій на більш поліцентричні системи інтегрованих міських центрів та підцентрів [16, 37]. Проте цей феномен є черговим підтвердженням концепції П. Кругмана, який вказував на можливість розширення агломерації у випадку скорочення транспортних витрат.

Результати емпіричних досліджень щодо зв’язку поліцентричності регіонів та їхнього економічного зростання є неоднозначними. Зокрема, ОЕСР приходить до висновку, що вищий рівень ВВП на одну особу, як правило, характерний для більш моноцентричних регіонів [13]; схожих результатів дісталися й інші дослідники на прикладі окремих країн [17, 45, 46]. П. Венері та Д. Бургалассі на прикладі Італії відзначили вищий рівень соціальної нерівності у більш поліцентричних регіонах.

Водночас, у регіонах з більш високим рівнем функціональної поліцентричності спостерігається вищий рівень продуктивності праці та зростання ВВП [46, с. 19]. Подібні висновки надає й Е. Мейєрс. У своєму дослідженні міських регіонів* США він відзначає, що більш поліцентричні міські регіони підпадають під вплив ефекту «запозичення розміру», який виражається у підвищенні продуктивності праці до 5 % порівняно з тим, якщо б вони були одним містом. Він пояснює це тим, що розвиток інфраструктури, транспортних систем та особливо комунікаційних технологій зробив можливим діставати вигоди від агломераційної економіки у місцях, значно віддалених від міських меж, а також відсутністю негативних ефектів агломерації (транспортне перевантаження, злочинність тощо) [34, с. 18-19]. Водночас автор зауважує, що у моноцентричних великих міст наявні значні переваги порівняно із поліцентричними міськими регіонами, зокрема більше розмаїття доступних споживчих благ, культурних, спортивних та відпочинкових закладів, що приваблює висококваліфікованих інтелектуальних працівників, представників «креативного класу» [24]. Особливо проблема відсутності розмаїття стосується тих поліцентричних регіонів, у яких міста конкурують між собою, що веде скоріше до дублювання, аніж до взаємодоповнення [33, с. 1112].

Дещо інша картина спостерігається, якщо розглядати поліцентричність територіального розвитку на національному рівні. Так ОЕСР провела дослідження країн-членів на предмет поліцентричності їхнього територіального розвитку. У якості індикаторів поліцентричності вчені застосували:

а) питому вагу населення найбільшого міста від загальнонаціональної чисельності;

б) співвідношення рангу та розміру міст (взято по 4 найбільших міста кожної країни), виражене як коефіцієнт β у рівнянні (1),

 

,                                                                                         (1)

 

де R – ранг міста відповідно до його розміру,

S – чисельність населення у місті [13].

Оскільки залежність між рангом міста та його розміром є оберненою, β завжди буде від’ємним. Більше значення модуля β означає вищий рівень поліцентричності країни.

За результатами дослідження, більш поліцентричні країни, як правило, мають вищий рівень ВВП на одну особу. На відміну від регіонального рівня, у випадку поліцентричності на національному рівні не спрацьовує ефект «запозичення розміру», оскільки міські центри не обов’язково розташовані близько один від одного та мають тісні зв’язки. Потенційні переваги від поліцентричності на національному рівні можуть бути пояснені, по-перше, нижчим рівнем негативних ефектів агломерації, які можуть бути розподілені між декількома великими містами; по-друге, за умов поліцентричної структури більша частка території країни охоплена агломераційними перевагами від близькості як мінімум до одного великого міста [13]. Останнє пояснення дещо перекликається із теорією центральних місць В. Кристаллера, що передбачає наявність багатьох міських центрів у рамках ієрархії міст [18].

Дослідження ОЕСР було виконане для країн-членів цієї організації, що переважно мають високий рівень розвитку. Досить схожі результати можна отримати, якщо застосувати співвідношення «ранг-розмір» для країн різного рівня розвитку: слід відзначити переважно вищий рівень поліцентричності у розвинених країнах (Таблиця 1). Проте, враховуючи недостатню кореляцію між щільністю населення і щільністю ВВП та вищий рівень диспропорцій у ВВП на одну особу між найбільшими містами та рештою територій, застосування співвідношення «ранг-розмір» по чисельності населення для аналізу країн, що розвиваються, є недостатнім. Використання аналогічного співвідношення з ранжуванням по обсягу ВВП обмежується, по-перше, відсутністю достовірної статистики для країн, що розвиваються; по-друге, підлягає сумніву необхідна кількість міст кожної країни для аналізу. Адже якщо взяти не 4 міста, а 10 чи 20, кінцевий результат дослідження може суттєво відрізнятися. Тому пропонуємо доповнити аналіз показниками питомої ваги ВВП найбільшого міста від загальнонаціонального ВВП.

 

Таблиця 1. Поліцентричність територіального розвитку різних країн світу

Джерело: складено автором за даними: [20, 44]

 

Слід відзначити, що у малорозвинених країнах, економічна діяльність дещо більшою мірою сконцентрована у найбільших містах: якщо у першій групі країн питома вага ВВП найбільшого міста не перевищує 30-35 % (виключення – Відень із 36,8 % ВВП, можливим поясненням є історичний фактор: протягом кількох століть це місто було важливим політичним та економічним центром Священної Римської та Австро-Угорської імперій), то у другій та третій групах існують міста з ВВП понад 60% від загальнонаціонального: Буенос-Айрес (Аргентина), Кабул (Афганістан), Кіншаса (Демократична Республіка Конго). Проте середні значення по групах є не надто значними: 21 % для першої групи, 29 % для другої та третьої груп. Але слід також враховувати фактор структури економіки, зокрема частку ВВП сільського господарства. У більшості розвинених країн вона становить не більше 2-3 %, тоді як у країнах, що розвиваються, ця частка часто перевищує 20 % - тобто, без її урахування (оскільки сільське виробництво розміщується не у містах) різниця між розвиненими та малорозвиненими країнами буде значно більш виразною: 21% в середньому для першої групи, 30 % для другої, 36 % для третьої.

Висновок. Процес концентрації економічної діяльності є об’єктивним та невпинним явищем. Основною його рушійною силою є вигоди, які надає агломераційна економіка – гуртування робочої сили, спільне використання інфраструктури, обмін знаннями тощо. Цей процес не спиняється навіть під впливом негативних факторів агломерації: транспортного перевантаження, забруднення довкілля та підвищення рівня злочинності. Поліцентричний міський регіон, навіть за умов тісних зв’язків та функціонального взаємодоповнення його центрів, не в змозі замінити велике місто.

Проте емпіричні дослідження вказують на те, що розвинені країни переважно є більш поліцентричними, ніж малорозвинені. З одного боку, це є наслідком більш рівних умов для життя та провадження господарської діяльності на території розвинених країн; адже у деяких країнах із низьким рівнем розвитку мешканці провінції змушені мігрувати до столиці через безробіття та відсутність навіть елементарних благ. З іншого боку, наявність багатьох центрів дозволяє поширити агломераційні вигоди на значно більшу територію та стимулювати економічне зростання.

Відповідно, політика держави має сприяти поліцентричному розвитку країни з урахуванням процесів територіальної економічної концентрації – тобто, її основною метою є забезпечення рівних умов життя, зокрема доступу до базових ринкових та публічних послуг на всій території країни.

 

Література.

1. Варналій З.С. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: монографія / За ред. З. С. Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498 с

2. Воротін, В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій [текст] / В. Воротін; Українська академія держ. управління при Президентові України. - К.: Видавництво УАДУ, 2002. - 392 с.

3. Долішній М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові пріоритети / М.І. Долішній. – К.; Наукова думка, 2006. – 511 с.

4. Лукінов І.І. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя) / І.І. Лукінов. ‑ Нац. АН України. Ін-т економіки. — К., 1997. — 455 с.

5. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов,
Н. Ю. Шведова. − 4-е изд., доп. − Москва : Азбуковник, 2000. – 940 с.

6. Поповкін В.А. Регіонально-цілісний підхід в економіці / В.А. Поповкін. – К.: Наукова думка, 1993. – 219 с.

7. Романюк С.А. Розвиток регіонів у відкритій економіці: теорія, політика, практика: монографія / С.А.Романюк. - К.: НАДУ, 2013. – 408 с.

8. Словник української мови: в 11 томах. Т. 4: І-М / ред. А. А. Бурячок, П. П. Доценко. - К.: Наук. думка, 1973. - 840 с.

9. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: навч. посіб. / Д.М. Стеченко. — К.: Вікар, 2001. — 374 с.

10. Чужиков В.І. Глобальна регіоналістика історія та сучасна методологія: Монографія / В.І.Чужиков. – К.: КНЕУ, 2008. – 272 с.

11. Alonso, W. Urban zero population growth. – Daedalus, 1973. – vol. 102(4): 191-206.

12. Barca F. An Agenda for a Reformed Cohesion Policy. A place-based approach to meeting European Union challenges and expectations Independent Report prepared at the request of Danuta Hübner, Commissioner for Regional Policy [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/regional_policy/archive/policy/future/pdf/report_barca_
v0306.pdf

13. Brezzi, M. and Veneri, P. Assessing Polycentric Urban Systems in the OECD: Country, Regional and Metropolitan Perspectives. - OECD Publishing, 2014. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dx.doi.org/10.1787/5jz5mpdkmvnr-en

14. Burgalassi D. Defining and measuring polycentric regions: the case of Tuscany. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mpra.ub.uni-muenchen.de/25880/

15. Burger, M. and E. Meijers. Form follows function? Linking morphological and functional polycentricity. - Urban Studies, 2012. – vol. 49(5): 1127–1149.

16. Capello, R. and R. Camagni. Beyond Optimal City Size: An Evaluation of Alternative Urban Growth Patterns. – Urban Studies, 2000. – vol. 37 (9): 1479-1496.

17. Cervero, R. Efficient urbanisation: economic performance and the shape of the metropolis. – Urban Studies, 2001. – vol. 38(1): 1651-1671.

18. Christaller, Walter. Die zentralen Orte in Suddeutschland. – Jena: Gustav Fischer, 1933. – 331 p.

19. CIA World Factbook 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/download/download-2009.

20. City Population. Population Statistics for Countries, Administrative Areas, Cities and Agglomerations. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.citypopulation.de

21. Competitive Cities in a Global Economy. // Paris, OECD Publishing, 2006 – 450 p.

22. Defining Metropolitan Regions (MRs): coping with complexity. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.oecd.org/governance/regional-policy/37787576.pdf

23. Demographia World Urban Areas (World Agglomerations) & Population Projections. 5th Comprehensive Edition. // Belleville, Illinois, 2008. – 110 p.

24. Florida, R. The Rise of the Creative Class; and how it’s transforming work, leisure, community & everyday life. New York: Basic Books, 2002. – 404 p.

25. Friedmann, J. Planning in the public domain: from knowledge to action. ‑ Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1987. – 501 p.

26. Fujita, M., Thisse, J.-F. Economics of Agglomeration: Cities, Industrial Location, and Regional Growth – Cambridge Books, Cambridge University Press, 2002.– 469 p.

27. Global City GDP Rankings 2008-2025. // PricewaterhouseCoopers UK Economic Outlook, 2009. – pp. 20-34.

28. Green N. Functional polycentricity: A formal definition in terms of social network analysis. - Urban Studies, 2007. – vol. 44(11): 2077-2103.

29. Isard W. Location and space economy. ‑ Cambridge, Mass.: MIT Press, 1956.

30. Kloosterman, R. and B. Lambregts. Clustering of Economic Activities in Polycentric Urban Regions: The Case of the Randstad. – Urban Studies, 2001 – vol. 38(4): 717-732.

31. Krugman P. Scale Economies, Product Differentiation and the Pattern of Trade. – American Economic Review. – 1980. – Vol. 70 (5) – Р. 950–959.

32. Lucas R.E. On mechanisms of economic development. – Journal of Monetary Economics. ‑ 1988. ‑ Vol. 22(1). ‑ P. 3-42.

33. Malecki, E.J. Jockeying for Position: What It Means and Why It Matters to Regional Development Policy When Places Compete. – Regional Studies, 2004. – vol. 38(9): 1101-1120.

34. Meijers E. Alonso’s theory of ‘borrowed size’ revisited Evidence for U.S. Metropolitan Regions [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ekf.vsb.cz/export/sites/ekf/projekty/cs/weby/esf-0116/databaze-prispevku/clanky_ERSA_2008/862.pdf

35. Meijers E. Synergy in Polycentric Urban Regions: Complementarity, organising capacity and critical mass. // Delft University of Technology, 2007. – 185 p.

36. Oxford Dictionaries. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oxforddictionaries.com/definition/english/morphology?searchDictCode=all

37. Parr, J.B. Agglomeration economies: ambiguities and confusions. – Environment and Planning, 2002. – vol. 34(4), pp. 717-731.

38. Polese М. The Wealth & Poverty of Regions. Why Cities Matter. ‑ University of Chicago Press, 2010. - 288 p.

39. Porter, M.E. Regions and the new economics of competition // A. J. Scott (ed.) Global City-Regions: Trends, Theory, Policy. ‑ Oxford: Oxford University Press, 2001. ‑ P. 139-157.

40. Regions Matter: Economic Recovery, Innovation and Sustainable Growth. // Paris, OECD Publishing, 2009 – 198 p.

41. Reshaping Economic Geography. World Development Report. The World Bank, 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www-wds.worldbank.org/
external/default/WDSContentServer/IW3P/IB/2008/12/03/000333038_20081203234958/Rendered/PDF/437380REVISED01BLIC1097808213760720.pdf

42. Romer P. Increasing Returns and Long-Run Growth. – Journal of Economic Pespectives, 1986. – vol. 8 (1): ‑ P. 3 ‑ 22.

43. The Economic Role of Cities. // Nairobi: UN-Habitat, 2011. – 53 p.

44. United Nations Statistics Division. City population by sex, city and city type. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://data.un.org/Data.aspx?d =POP&f=tableCode%3a240

45. Vandermotten, C., M. Roelandts and P. Cornut. European polycentrism: towards a more efficient and/or more equitable development? // N. Cattan (ed.) Cities and Networks in Europe: A Critical Approach of Polycentrism. - John Libbey Eurotext, Mountrouge, 2007. - pp. 51-64.

46. Veneri, P. and D. Burgalassi. Questioning polycentric development and its effects: Issues definition and measurement for the Italian NUTS-2 regions. – European Planning Studies, 2012. – vol. 20(6): 1017-1037.

 

References.

1. Varnalij, Z.S. (2005) Rehiony Ukrainy: problemy ta priorytety sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku: monografiia. [Regions of Ukraine: problems and priorities of socioeconomic development: monograph], Znannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine

2. Vorotin, V.Ye. (2002) Makroekonomichne rehuliuvannia v umovakh hlobal'nykh transformatsij [Macroeconomic regulation in conditions of global transformations], Vydavnytstvo UADU, Kyiv, Ukraine

3. Dolishnij, M.I. (2006) Rehional'na polityka na rubezhi XX-XXI stolit': novi priorytety [Regional policy at the edge of XX-XXI centuries: new priorities], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine

4. Lukinov, I.I. (1997) Ekonomichni transformatsii (naprykintsi XX storichchia) [Economic transformations (at the end of the XX century], NAS of Ukraine, Institute of Economics, Kyiv, Ukraine

5. Ozhegov, S. Y. (2000) Tolkovyj slovar' russkogo iazyka [Explanatory dictionary of Russian language], 4th ed., Azbukovnyk, Moscow, Russian Federation.

6. Popovkin, V.A. (1993) Rehional'no-tsilisnyj pidkhid v ekonomitsi [Regionally-holistic approach in economics], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine

7. Romaniuk, S.A. (2013) Rozvytok rehioniv u vidkrytij ekonomitsi: teoriia, polityka, praktyka: monografiia [Development of regions in open economy: theory, policy, practice: monograph], NADU, Kyiv, Ukraine

8. Buriachok, A. A., Dotsenko, P. P. (eds) (1973) Slovnyk ukrains'koi movy: v 11 tomakh. Tom 4. [Dictionary of Ukrainian language in 11 volumes. Volume 4], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine

9. Stechenko, D.M. (2001) Rozmischennia produktyvnykh syl i rehionalistyka: navch. Posib [Allocation of productive forces and regionalistics: tutorial], Vikar, Kyiv, Ukraine

10. Chuzhykov, V.I.(2008) Hlobal'na rehionalistyka: istoriia ta suchasna metodolohiia: Monohrafiia [Global regionalistics: history and modern methodology: monograph], KNEU, Kyiv, Ukraine

11. Alonso, W. (1973), “Urban zero population growth”, Daedalus, vol.102, no. 4, pp 191-206.

12. Barca, F. (2009) An Agenda for a Reformed Cohesion Policy. A place-based approach to meeting European Union challenges and expectations Independent Report prepared at the request of Danuta Hübner, Commissioner for Regional Policy, available at: http://ec.europa.eu/regional_policy/archive/policy/future/pdf/report_barca_v0306.pdf (Accessed 3 February 2015).

13. Brezzi, M. and Veneri, P. (2014), “Assessing Polycentric Urban Systems in the OECD: Country, Regional and Metropolitan Perspectives”, OECD Publishing, available at: http://dx.doi.org/10.1787/5jz5mpdkmvnr-en (Accessed 15 January 2015).

14. Burgalassi D. “Defining and measuring polycentric regions: the case of Tuscany”. Discussion Papers del Dipartimento di Scienze Economiche – Università di Pisa, n. 101, available at: http://mpra.ub.uni-muenchen.de/25880/ (Accessed 28 January 2015).

15. Burger, M. and Meijers, E. (2012), “Form follows function? Linking morphological and functional polycentricity”, Urban Studies, vol. 49, no. 5, pp. 1127–1149.

16. Capello, R. and Camagni, R. (2000) “Beyond Optimal City Size: An Evaluation of Alternative Urban Growth Patterns”, Urban Studies, vol. 37, no. 9, pp. 1479-1496.

17. Cervero, R. (2001), “Efficient urbanisation: economic performance and the shape of the metropolis”, Urban Studies, vol. 38, no 1, pp. 1651-1671.

18. Christaller, W. (1933) Die zentralen Orte in Suddeutschland, Gustav Fischer, Jena.

19. CIA World Factbook 2009, available at: https://www.cia.gov/library/publications/download/download-2009 (Accessed 4 February 2015).

20. City Population. Population Statistics for Countries, Administrative Areas, Cities and Agglomerations, available at: www.citypopulation.de (Accessed 4 February 2015).

21. OECD (2006) Competitive Cities in a Global Economy, OECD Publishing, Paris, France.

22. Defining Metropolitan Regions (MRs): coping with complexity, available at: http://www.oecd.org/governance/regional-policy/37787576.pdf (Accessed 5 February 2015).

23. Demographia (2008) World Urban Areas (World Agglomerations) & Population Projections, 5th ed, Belleville, Illinois, US.

24. Florida, R. (2002) The Rise of the Creative Class; and how it’s transforming work, leisure, community & everyday life, Basic Books, New York, US.

25. Friedmann, J. (1987) Planning in the public domain: from knowledge to action, Princeton University Press, Princeton, N.J., US.

26. Fujita, M., Thisse, J.-F (2002). Economics of Agglomeration: Cities, Industrial Location, and Regional Growth, Cambridge University Press, Cambridge, US.

27. PricewaterhouseCoopers (2009) Global City GDP Rankings 2008-2025, PricewaterhouseCoopers UK Economic Outlook, pp. 20-34.

28. Green, N. (2007), “Functional polycentricity: A formal definition in terms of social network analysis”, Urban Studies, vol. 44, no. 11, pp. 2077-2103.

29. Isard, W. (1956) Location and space economy. MIT Press, Cambridge, Mass., US.

30. Kloosterman, R. and Lambregts, B. (2001). “Clustering of Economic Activities in Polycentric Urban Regions: The Case of the Randstad”, Urban Studies, vol. 38, no. 4, pp. 717-732.

31. Krugman, P. (1980) “Scale Economies, Product Differentiation and the Pattern of Trade”, American Economic Review, vol. 70, no. 5, pp. 950–959.

32. Lucas, R.E. (1988) “On mechanisms of economic development”, Journal of Monetary Economics, vol. 22, no. 1, pp. 3-42.

33. Malecki, E.J. (2004) “Jockeying for Position: What It Means and Why It Matters to Regional Development Policy When Places Compete”, Regional Studies, vol. 38, no. 9, pp. 1101-1120.

34. Meijers, E. (2008) “Alonso’s theory of ‘borrowed size’ revisited. Evidence for U.S. Metropolitan Regions”, available at: http://www.ekf.vsb.cz/export/sites/ekf/projekty/cs/
weby/esf-0116/databaze-prispevku/clanky_ERSA_2008/862.pdf (Accessed 7 February 2015).

35. Meijers, E. (2007) Synergy in Polycentric Urban Regions: Complementarity, organising capacity and critical mass. // Delft University of Technology, 2007. – 185 p.

36. Oxford Dictionaries, available at: http://www.oxforddictionaries.com/definition/
english/morphology?searchDictCode=all (Accessed 5 February 2015).

37. Parr, J.B. (2002) “Agglomeration economies: ambiguities and confusions”, Environment and Planning, vol. 34, no. 4, pp. 717-731.

38. Polese, М. (2010) The Wealth & Poverty of Regions. Why Cities Matter, University of Chicago Press, Chicago, US.

39. Porter, M.E. (2001) “Regions and the new economics of competition” // A. J. Scott (ed.) Global City-Regions: Trends, Theory, Policy, Oxford University Press, Oxford, UK,
pp. 139-157.

40. OECD (2009) Regions Matter: Economic Recovery, Innovation and Sustainable Growth, OECD Publishing, Paris, France.

41. World Bank (2009) Reshaping Economic Geography. World Development Report, available at: http://www-wds.worldbank.org/external/default/WDSContentServer/IW3P/IB/
2008/12/03/000333038_20081203234958/Rendered/PDF/437380REVISED01BLIC1097808213760720.pdf (Accessed 27 January 2015).

42. Romer, P. (1986) “Increasing Returns and Long-Run Growth”, Journal of Economic Pespectives, vol. 8, no. 1, pp. 3 ‑ 22.

43. UN-Habitat (2011), The Economic Role of Cities, Nairobi, Kenya.

44. United Nations Statistics Division. City population by sex, city and city type, available at: http://data.un.org/Data.aspx?d=POP&f=tableCode%3a240 (Accessed 30 January 2015).

45. Vandermotten, C., Roelandts, M. and Cornut, P. (2007), “European polycentrism: towards a more efficient and/or more equitable development?”, in N. Cattan (ed.), Cities and Networks in Europe: A Critical Approach of Polycentrism, John Libbey Eurotext, Mountrouge, pp. 51-64.

46. Veneri, P. and Burgalassi, D. (2012), “Questioning polycentric development and its effects: Issues definition and measurement for the Italian NUTS-2 regions”, European Planning Studies, vol. 20, no. 6, pp. 1017-1037.

 

* Під міським регіоном розуміється визначена територія, що у своїх межах забезпечує більшість функцій, притаманних містам (надання послуг та/або престижна робота) [22]

 

Стаття надійшла до редакції 16.02.2015 р.