Українською | English

BACKMAIN


УДК 330.567

 

І. В. Феофанова,

к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку і аудиту,

Запорізька державна інженерна академія, м. Запоріжжя

Л. К. Феофанов,

к. е. н., доцент кафедри обліку і аудиту, Запорізька державна інженерна академія, м. Запоріжжя

 

ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВЕНЬ СПОЖИВЧИХ ВИТРАТ

 

I. V. Feofanova,

Ph.D. in Economics, assistant professor, assistant professor of Department of Accounting and Auditing,

Zaporizhia State Engineering Academy, Zaporizhia

 L. K. Feofanov,

Ph.D. in Economics, assistant professor of Department of Accounting and Auditing,

Zaporizhia State Engineering Academy, Zaporizhia

 

STUDY OF FACTORS THAT INFLUENCE CONSUMER EXPENSES LEVEL

 

Досліджено фактори, що впливають на рівень споживчих витрат. Уточнено механізми впливу збільшення майна на збільшення рівня споживання. Виконані розрахунки автономного споживання для України. Розрахована функція споживання Кейнса для України за період 2002–2008 рр. Встановлено, що рівень багатства споживачів впливає на рівень споживчих витрат, оцінити вплив багатства споживачів можна по зсуву графіка споживчих витрат. Емпірична оцінка функції споживання дає підставу припускати, що в період кризи 2008 р. відбувся зсув тренда споживчих витрат, величина автономного споживання виросла приблизно в два рази. Це можна пояснити збільшенням вартості майна споживачів щодо рівня їх доходу, що приводить до зміни переваг населення. У період кризи нефінансові заощадження стають більш привабливими. Рівень покупок товарів і послуг залежить від приросту нефінансових активів у більшій мірі, ніж від приросту фінансових активів.

 

In article are investigated factors which make influence to the level of consumer expenses. In article are specified mechanisms of influence of increase in property at increase in consumption level. Calculations of autonomous consumption for Ukraine are executed. The Keynes’s consumption function for Ukraine during 2002–2008 was calculated. It is established that the level of consumer wealth influences the level of consumer expenses, it is possible to estimate influence of consumer wealth on shift of the schedule of consumer expenses. The empirical assessment of consumption function gives the grounds to assume that during crisis of 2008 shift of a consumer expenses trend took place, the autonomous consumption grew approximately twice. It can be explained with increase in cost of property of consumers concerning the level of their income which leads to change consumer preferences of the population. During crisis non-financial savings become more attractive. Level of purchases of goods and services depends on a gain of non-financial assets in a bigger measure, than on a gain of financial assets.

 

Ключові слова: споживання, функція споживання, автономне споживання, гранична схильність до споживання, майно (багатство).

 

Keywords: consumption , consumption function, autonomous consumption, marginal propensity to consume, property (welth).

 

 

Актуальність теми. Споживання – основний компонент сукупних витрат, що включає видатки домашніх господарств на товари поточного й тривалого споживання, а також послуги. Таким чином, споживання являє собою сукупність благ, що направляються на задоволення потреб. На думку Пігу, «споживання – це те, заради чого люди працюють». Таким чином, визначення факторів і ступеню їх впливу на рівень споживчих витрат є актуальною проблемою, розв’язок якої дозволить виявити закономірності поведінки споживачів і на цій основі науково обґрунтувати програми розвитку національної економіки.

Ступінь розробки теми. Дослідженнями факторів, що впливають на рівень споживчих витрат, і уточненням функції споживання в різний час займалися такі відомі економісти як Дж. М. Кейнс, Дж. Дьюзенберрі, Ф. Модільяні, Дж. Тобін, Д. Бреді, Р. Фрідман, М. Фрідман. Розрахунки функції споживання для Росії виконали А.І. Леусський, А.С. Селіщев, А.Б. Камишова [1]. Основним фактором, що визначають величину споживання, є дохід: у кейнсианській функції споживання аргументом є абсолютний (поточний) дохід [3], Ф. Модільяні [4] і Дж. Дьюзенберрі [5] вважають, що споживання залежить від відносного доходу (який залежить від положення індивіда в суспільстві), М. Фрідман [6] висунув гіпотезу перманентного доходу.

Кейнсіанська функція споживання має вигляд:

 

C = Са+ сY,                                                   (1)

 

де C – споживання;

Са – автономне споживання,

с – гранична схильність до споживання;

Y – поточний доход.

Величина автономного споживання залежить від факторів, не пов’язаних з поточним доходом, у тому числі від майна (багатства) споживачів, таким чином, Са = F(V), де V – величина майна споживачів. Серед інших факторів, що впливають на заощадження, а, отже, і на споживання, виділяють ставку відсотка, споживчі очікування, рівень цін і інші.

Найважливішим аспектом трансформації традиційного кейнсіанства в неокласичний синтез став ефект реальних касових залишків (ефект Пігу). Згідно із цим ефектом, споживання окремого господарського агента є функцією від реальних касових залишків. Таким чином, збільшення грошової маси або зниження рівня цін породжує розширення обсягів споживання, а, отже, зростання рівня сукупного попиту. Однак ефект Пігу не знаходить емпіричного підтвердження, незважаючи на логічну чіткість, його «практичне значення близьке до нуля» [7, 665–667].

Ефект реальних касових залишків є наслідком урахування в макроекономічному аналізі майна господарюючих суб’єктів. З позицій теорії майна («портфельного підходу») основними компонентами майна є гроші, облігації й титули на реальний капітал (акції). Представниками неокласичного синтезу була висунута ідея стаціонарного стану. Це стан, за якого структура й обсяг майна економічних суб’єктів є оптимальними. При цьому передбачається, що самі суб’єкти прагнуть до забезпечення такого стану. Тому будь-які зміни змінних, що впливають на структуру й обсяг портфеля, породжують його відповідне коригування. Так, при зниженні рівня цін або збільшенні грошової маси реальні касові залишки перевищують своє оптимальне значення, і господарюючи суб’єкти намагаються їх позбутися, витрачаючи їх на споживчі товари й послуги. В результаті в економіці підвищується рівень споживання, а звідси й сукупний попит.

У рамках «портфельного підходу» кейнсіанські функції були модифіковані, і споживання виявилося залежним від елементів майна.

Функція споживання Дж. Тобіна має вигляд [8]:

 

C = Са + сyY + сvV,                                 (2)

 

де C – споживання;

Са – автономне споживання, що не залежить від рівня національного доходу;

сy – гранична схильність до споживання;

Y – національний доход;

сv – гранична схильність до споживання багатства;

V – багатство (майно) споживачів.

Різкі зміни в автономному споживанні можуть свідчити про зміну оцінок споживачами свого майна. Розрахунки автономного споживання й визначення точок його зміни можуть допомогти у визначенні факторів, до яких найбільш чутливі споживачі.

Метою роботи є визначення наявності залежності рівня споживання від величини майна споживачів у сучасній Україні на основі розрахунків автономного споживання.

Результати. З позицій неокласичного синтезу багатство споживачів формується за рахунок заощаджень минулих періодів, тобто це сума накопичених заощаджень. Якщо багатство із часом збільшується ( за рахунок заощаджень), то споживачі можуть витрачати все більшу частину поточного доходу, а зберігати меншу частину, що приведе до зниження темпу зростання багатства. А якщо при цьому частина багатства буде споживатися, то в наступному періоді можна буде одержати негативний приріст багатства, тобто багатство зменшиться, а виходить, зменшиться й споживання. Багатство споживачів не змінюється, якщо приріст заощаджень у поточному періоді буде дорівнює споживанню багатства, тобто якщо виконується умова syY = сvV.

Ми уявляємо багатство як суму всіх активів споживачів. Активи включають як фінансові активи (акції, облігації, банківські вклади, готівка), які формуються за рахунок заощаджень минулих періодів, так і матеріальні активи, які являють собою товари, придбані в минулому (автомобілі, побутова техніка, комп’ютери, ювелірні вироби, твори мистецтва й ін.), тобто частина споживання минулих періодів.

Частина майна, наприклад, будинки, автомобілі, побутова техніка вимагає додаткових видатків на експлуатацію, підтримку в робочому стані й запобігання втрати вартості, ці видатки побільшають споживання. Таким чином, споживання зі зростанням багатства збільшується не тільки за рахунок можливості реалізації майна, а за рахунок додаткових видатків на експлуатацію, ремонт і модернізацію матеріальних активів. Збільшення фінансових активів також приводить до збільшення споживання за рахунок збільшення видатків на послуги: брокерські, юридичні, банківські й ін. Таким чином, частина споживчих видатків можна вважати видатками, індукованими збільшенням майна.

При цьому видатки на товари тривалого користування, що отримані в кредит, не збільшують майна споживача, тому що одночасно збільшується заборгованість. Збільшення майна компенсується одночасним зростанням заборгованості. Позики можна розглядати як збільшення поточного доходу.

Для емпіричного підтвердження впливу збільшення майна на рівень споживання були використані дані офіційної статистики України про рівень доходів і витрат населення за 2002–2013 рр. (табл. 1).

При зіставленні даних про наявний доход і видатки на купівлю товарів і послуг у номінальних значеннях слід зазначити, що тільки в 2010 р. наявний доход перевищив видатки на купівлю товарів і послуг. Нам видасться очевидним, що це свідчить про наявність неврахованих офіційною статистикою доходів (тіньовий сектор).

 

Таблиця 1. Динаміка показників доходу, споживчих витрат і заощаджень, млн. грн.

Рік

Наявний доход

Купівля товарів та послуг

Реальний наявний доход

Індекс цін

Реальна купівля товарів і послуг

2002

141618

153589

141618

1

153589

2003

162578

180730

154505

1,082

167033

2004

212033

221713

184788

1,215

182480

2005

298275

306769

228953

1,340

228932

2006

363586

385681

255969

1,496

257766

2007

470953

509533

293852

1,744

292163

2008

634493

695618

316185

2,133

326122

2009

661915

709025

284567

2,395

296044

2010

847949

838213

304771

2,613

320786

2011

988983

1030635

329153

2,733

377108

2012

1149244

1194791

374905

2,728

437973

2013

1215457

1257624

394775

2,741

458819

 

Для виключення впливу інфляції дані про рівень покупок і фінансових активів були проіндексовані відповідно до зростання цін. Реальний наявний доход був розрахований на базі даних про темп його зростання (за базовий рік прийнято 2002) [9].

Зіставлення даних про доходи й видатки в реальному вираженні також демонструє, що рівень покупок перевищував рівень наявного доходу за весь досліджуваний період, за винятком 2004, 2005 і 2008 рр. (рис. 1).

 

 

Рис. 1. Зіставлення реального наявного доходу з реальною купівлею товарів і послуг у період 2002–2013 рр.

 

Залежність рівня реальних покупок товарів і послуг від рівня реального наявного доходу в період 2002–2013 рр. наведена на рис. 2.

 

Рис. 2. Зіставлення реального наявного доходу з реальною купівлею товарів і послуг у період 2002–2013 рр.

 

Можна стверджувати, що залежність носить лінійний характер. Також слід зазначити, що на графіку явно прослідковується зсув кривої споживання, який відбувся в 2009 р. Пояснити це можна наслідками кризових явищ 2008 р., що й призвели до зміни споживчої поведінки.

При аналізі 2002–2008 рр. як періоду стабільного споживання (рис. 3), була виведена функція споживання для цього періоду: C = 0,965Y + 12336.

Функція споживання для ділянки кривої, відповідній до періоду 2009–2013 рр., має вигляд: C = 1,518Y – 13445. Подібна функція не відповідає базовим припущенням теорії споживання (гранична схильність до споживання більше нуля, автономне споживання негативне). Подібні явища можуть спостерігатися в період кризи, коли доходи зменшуються швидше, ніж зменшується споживання, і населення живе за рахунок раніше накопиченого багатства або кредитів, однак це не може тривати довго. Слід зазначити, що за даними статистики в період 2009–2010 рр. зменшилася кількість кредитних ресурсів, доступних населенню України.

 

Рис. 3. Залежність рівня реальної купівлі товарів і послуг від рівня реального наявного доходу в період 2002–2008 рр.

 

Якщо припустити, що гранична схильність до споживання залишилася в наступні періоди незмінною, то величина автономного споживання в кризовий період зросла приблизно в два рази: в 2009 р. становила 21437, а в 2010 р. – 26682. Можна зробити висновок, що на споживання впливають інші фактори, крім доходу. Подібне зрушення може бути викликаний або збільшенням споживчого оптимізму (що представляється малоймовірним для періоду економічної кризи), або переоцінкою споживачами накопиченого раніше майна, тобто збільшенням вартості майна щодо величини доходу. Також споживачі змінюють переваги щодо структури портфеля активів, зменшуючи частку фінансових активів у національній валюті на користь матеріальних активів, наприклад, товарів тривалого користування, що приводить до збільшення споживання. Слід зазначити, що можливо й зміна структури фінансових активів населення на користь активів в іноземній валюті, але подібна зміна не впливає на споживання.

Розрахунки коефіцієнта кореляції показують, що вплив приросту нефінансових активів на споживання вище, ніж приросту фінансових активів, коефіцієнт кореляції 0,848 – для нефінансових активів, і 0,423 – для фінансових активів.

Висновки.

Офіційні статистичні дані не дають можливості для повноцінних розрахунків. Була розрахована функція споживання Кейнса для України за період 2002–2008 рр.: C = 0,965Y + 12336. Встановлено, що рівень багатства споживачів впливає на рівень споживчих витрат, оцінити вплив багатства споживачів можна по зсуву графіка споживчих витрат. Емпірична оцінка функції споживання дає підставу припускати, що в період кризи 2008 р. відбувся зсув тренда споживчих витрат, величина автономного споживання виросла приблизно в два рази. Це можна пояснити збільшенням вартості майна споживачів щодо рівня їх доходу, що приводить до зміни переваг населення. У період кризи нефінансові заощадження стають більш привабливими. Рівень покупок товарів і послуг залежить від приросту нефінансових активів у більшій мірі, ніж від приросту фінансових активів.

 

Література.

1. Леусский А.И. Особенности национального потребления / А.И. Леусский, А.С. Селищев, А.Б. Камышова // Известия Санкт-Петербургского университета экономики и финансов. – 2001. – №1. – С. 22–31.

2. Лук’яненко І.Г. Емпірична оцінка функції приватного споживання для України / І.Г. Лук’яненко, Г.Є. Могиляс // Наукові записки. Том 21, Економічні науки / Національний університет «Києво-Могилянська академія». – 2003. – C. 3–10

3. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег/ Дж. М. Кейнс – М.: Гелиос АРВ, 2002. –352 с.

4. Modigliani F. Fluctuations in the Saving-Income Ratio: A Problem in Economics Forecasting / F. Modigliani // Studies in Income and Wealth. Vol. 11 / National Bureau of Economic Research. – 1949. – P. 371–443.

5. Duesenberry J. Income, Saving and the Theory of Consumer Behavior / J. Duesenberry – HUP, 1949.

6. Friedman М. A Theory of the Consumption Function / M. Friedman – N.J.: Princeton University Press, 1957.

7. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блауг – М.: Дело ЛТД, 1996. – 687 с.

8. Tobin J. Relative Income, Absolute Income and Saving / J. Tobin // Money, Trade and Economic Growth, Essays in Honor of John Henry Williams. – N. Y., 1951., pp. 135–156.

9. Доходи населення за регіонами України / Офіційний веб-сайт Держстату України: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2008/gdn/dvn_ric/dvn_ric_u/dn_reg2008_u.html.

 

References.

1. Leusskij, A.I. Selishhev, A.S. and Kamyshova, A.B. (2001), “Features of national consumption”, Izvestija Sankt-Peterburgskogo universiteta jekonomiki i finansov, vol.1, pp. 22–31.

2. Lukyanenko, I.H. Mohylias, A.Ye. (2003) “Empirical estimation of the private consumption function of Ukraine”, Naukovi zapysky. Tom 21, Ekonomichni nauky / Natsional'nyj universytet «Kyievo-Mohylians'ka akademiia», vol.21, pp. 3–10.

3. Keynes, J. (2002), Obshhaja teorija zanjatosti, procenta i deneg [The General Theory of Employment, Interest and Money], Gelios ARV, Moscow, Russian Federation.

4. Modigliani, F. (1949), “Fluctuations in the Saving-Income Ratio: A Problem in Economics Forecasting Studies in Income and Wealth”, National Bureau of Economic Research, vol. 11, pp. 371–443.

5. Duesenberry, J. (1949), Income, Saving and the Theory of Consumer Behavior, Harvard University Press, Cambridge, USA.

6. Friedman, М. (1957), A Theory of the Consumption Function, Princeton University Press, Princeton, USA.

7. Blaug, M. (1996), Еkonomicheskaja mysl’ v retrospektive [Economic theory in retrospect], Delo LTD, Moscow, Russian Federation.

8. Tobin, J. (1951), “Relative Income, Absolute Income and Saving, Money, Trade and Economic Growth, Essays in Honor of John Henry Williams, pp. 135–156.

9. State Statistics Service of Ukraine (2014), “Income of the population of Ukraine by regions”, available at: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2008/gdn/dvn_ric/dvn_ric_u/dn_reg2008_u.html (Accessed 15 February 2015).

 

Стаття надійшла до редакції 16.02.2015 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"