НАЦІОНАЛЬНІ ІНСТРУМЕНТИ РЕАГУВАННЯ НА ГЕОЕКОНОМІЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УМОВАХ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

УДК 339.9

Л. О. Кібальник,

к. е. н., доцент, докторант кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

НАЦІОНАЛЬНІ ІНСТРУМЕНТИ РЕАГУВАННЯ НА ГЕОЕКОНОМІЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УМОВАХ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

Lyubov A. Kibalnik,

Ph.D., Associate Professor, post-doctoral student of the Department of World Economy and International Economic Relations,

Institute of International Relations, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

NATIONAL INSTRUMENTS OF RESPONDING TO GEO-ECONOMIC TRANSFORMATIONS IN GLOBAL FINANCIAL CRISIS

У статті доведено необхідність формування національних механізмів реагування на трансформації геоекономіки у кризовому фінансовому середовищі. На основі гравітаційно-хвильового підходу розкрито механізм поширення фінансових криз у геоекономічному просторі. Обґрунтовано поділ країн на три групи: країни-гіпоцентри, країни-епіцентри та країни-абсорбатори. Визначено, що цей поділ залежить від специфіки інструментів реагування на світові трансформаційні процеси та фінансові кризи окремими країнами. Доведено, що для країн-гіпоцентрів важелями реагування на трансформаційні процеси в умовах криз є переорієнтація на внутрішнє споживання, для країн-епіцентрів – узгодження внутрішніх механізмів з глобальними підходами, а для країн-абсорбаторів основою політики є спеціалізація на виробництві високотехнологічних товарів. Визначено, що Україна відноситься до категорії країн-епіцентрів.

The necessity of forming national mechanisms of response to geo-economic transformation in crisis finance environment is considered in the article. The mechanism of spreading finance crises in geo-economic space is found on the basis of gravitation-wave approach. The distribution of countries into three groups, particularly, hypocenter countries, epicenter countries and absorber countries, is substantiated. This distribution proves to depend on specific tools of certain countries’ response to global transformation processes and finance crises. The response levers to transformation processes in terms of crises are considered to be a shift to domestic consumption for hypocenter countries, the coordination of internal mechanisms with global approaches for epicenter countries, and specialization in high-tech products for absorber countries. Ukraine is found to belong to the category of epicenter countries.

Ключові слова: геоекономіка, трансформаційні процеси, гравітаційно-хвильовий підхід, країни-гіпоцентри, країни-епіцентри, країни-абсорбатори, фінансові кризи.

Key words: geo-economics, transformation processes, gravitation-wave approach, hypocenter countries, epicenter countries, absorber countries, finance crises.

Постановка проблеми. Складність визначення ефективності застосування національних інструментів реагування на світові трансформаційні процеси визначається тим, що у трансформаційному стані знаходиться не лише сам об’єкт дослідження – світова економіка, а й окремі держави також. Ключовим аспектом трансформаційних процесів, що розгорнулися у більшості держав сучасного світу (країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою) є провідна у сучасній економічній парадигмі ідеологія «економічної відкритості». Вона проявилася у перегляді підходів щодо ступеня втручання держави в економічні процеси. Сьогодні простежується високий рівень диференціації методів державного втручання в економіку. У багатьох країнах роль держави зведено до мінімуму, але водночас і зобов’язання держави, пов’язані з соціальними гарантіями громадян, значно зменшилися. Проте, наразі провідні країни світової економіки орієнтуються на нарощування систем управління усіх видів міжнародних економічних відносин, що реалізується через активну участь держав у розробці інструментів реагування на світові трансформаційні процеси.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням вивчення різних аспектів геоекономіки, а саме: змісту цього поняття, стратегіям геоекономічного розвитку, змінам у структурі геоекономічного простору присвячено праці В. Дергачова, К. Жана, Е. Кочетова, Е. Лутвака, О. Неклеси, Ю. Пахомова, П. Савони, А. Філіпенка, Ю. Яковця та ін. Проблемами трансформації економічних систем та суспільства загалом займалися В. Базилевич, О. Білорус, В. Бодров, А. Гальчинський, В. Геєць, Дж. Корнаі, І. Лукінов, В. Лук’яненко, Ю. Павленко, Ю. Пахомов, К. Поланьї і т. д. Фінансові кризи ґрунтовно досліджували Р. Алібер, Ч. Кіндлбергер, К. Рейнхарт, К. Рогофф та інші. Водночас виокремлення та ґрунтовний аналіз національних інструментів реагування на світові трансформаційні процеси, незважаючи на очевидну актуальність та суттєве наукове і практичне значення, не отримали поглибленого висвітлення в економічній літературі.

Постановка завдання. Метою статті є визначення основних інструментів реагування на геоекономічні трансформації окремими країнами світового господарства в умовах світових фінансових криз. Це передбачає вирішення таких завдань: виявлення закономірностей поведінки країн в умовах геоекономічних трансформацій, виокремлення груп країн за специфікою інструментів реагування на світові трансформаційні процеси та фінансові кризи, визначення місця України у цих процесах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Трансформаційні процеси новітньої світогосподарської системи охоплюють різні сфери світової економіки: світову торгівлю, міжнародний рух факторів виробництва, міжнародні фінансово-кредитні та валютні операції, виробниче, науково-технічне, технологічне, інжинірингове та інформаційне співробітництво. А головне, що всі ці процеси спричиняють якісні та кількісні зміни у системі відносин виробництва та обміну світовим продуктом, розподілі та перерозподілі ресурсів і світового доходу.

Світова практика засвідчує, що інтенсифікація геоекономічних трансформацій у світовому господарстві супроводжується процесами економічної нестабільності, котрі проявляються через коливання економічної активності. Як наслідок, відбуваються стиснення (економічний спад, рецесія, депресія) і розширення економіки (економічне піднесення), що постійно повторюються. Така нестабільність, як правило, має періодичний, але, зазвичай, нерегулярний характер. Зауважимо, що в рамках неокласичного синтезу ці процеси інтерпретуються, як коливання навколо довгострокового тренду розвитку економіки.

Як засвідчує динаміка амплітуди коливань періодів економічної нестабільності за 1810–2009 рр. швидкість трансформаційних процесів у світовій економіці прискорюється [1–3]. Таким чином, напрацювання ефективної системи реагування на світові трансформаційні процеси для національних економік є необхідною умовою не лише з метою економічного розвитку, а для існування людського суспільства загалом. Розробка ефективних інструментів пристосування національних економік до сучасних трансформаційних процесів пов’язана з недостатнім розвитком теоретичних напрацювань щодо функціонування країн, як суб’єктів світогосподарських процесів. У рамках існуючих підходів до типології держав неможливо пояснити сучасні тенденції, де країни, що мають начебто високий рівень що технологічного, що ресурсного потенціалу, потрапляють у ситуації досить тяжких кризових періодів, котрі неможливо спрогнозувати. Існуючі теоретичні підходи до аналізу трансформаційних процесів, на нашу думку, не відображають сучасного стану геоекономіки та зв’язків між її суб’єктами. Вочевидь, це пов’язано з тим, що динаміка розвитку геоекономічних трансформацій у світовому господарстві з позицій науково-теоретичного осмислення знаходиться ще на самому початку. Тому актуальним є визначення ефективності існуючих інструментів реагування на світові трансформаційні процеси у рамках окремих економічних систем.

Динаміка кризових явищ за період 1810–2008 рр. засвідчує, що тривалість криз зменшується, а міжкризові інтервали мають тенденцію до скорочення. В результаті повинна відбуватись загальна стагнація системи сучасного світового господарства, але статистичні дані щодо обсягів виробництва ВВП це не підтверджують. Навпаки, протягом 1970–2012 рр. ВВП світу зріс на 69334,1 млрд дол. або у 21,7 рази до 72689,7 млрд дол. Його приріст на 3085,9 млрд дол. відбувся внаслідок збільшення населення світу на 3391,1 млн осіб, та на 66248,2 млрд дол. за рахунок підвищення показника ВВП на душу населення у світі на 9359 доларів (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка тривалості криз та міжкризових інтервалів за 1810–2008 рр.*

* Складено автором за джерелами [ 3; 4 ]

Зазначене дає підстави стверджувати, що сьогодні виникає необхідність удосконалення існуючих теоретичних підходів щодо аналізу та інтерпретації інструментів реагування на світові трансформаційні процеси. На нашу думку, національні механізми реагування на світові трансформаційні процеси потрібно розглядати, насамперед, через призму кризових явищ.

Проте жоден з новітніх підходів до аналізу реагування на світові трансформаційні процеси (формаційний, цивілізаційний, світ-системний) не може пояснити, чому в однакових факторних умовах розвитку світогосподарських процесів одні країни демонструють позитивну деформацію економічного циклу, що втілюється у скороченні амплітуди падінь водночас, коли інші мають більш затяжні спади та нетривалі періоди піднесення. Зауважимо, що сучасні національні економіки регулюються переважно за допомогою кейнсіанської системи важелів державного впливу, зокрема, бюджетно-податковими та монетарними інструментами. Сьогодні національні економічні системи повинні розвиватись і реагувати на світові трансформаційні процеси в одному тренді, проте цього не відбувається.

На нашу думку, для пояснення вищезгаданих емпіричних тенденцій, що не можуть бути описані за допомогою існуючих теоретичних напрацювань, слід ввести у науковий обіг концепцію гравітаційно-хвильового підходу, який, на відміну від існуючих, базується на геоекономічних стратегіях країн, що відрізняються за формами державного правління, силою і впливом зовнішньополітичної та технологічної доктрин. Сутність такого підходу ґрунтується на тому, що країни за інструментами реагування на світові трансформаційні процеси слід розділити на три групи: країни-гіпоцентри, країни-епіцентри та країни-абсорбатори. Взаємодія цих груп країн реалізується через такий механізм. Спочатку країни-гіпоцентри, в яких відбуваються суттєві трансформаційні процеси, відчувають значні коливання економічних показників всередині країни, але завдяки силі й впливу їхньої зовнішньополітичної доктрини, як кола на воді, ці коливання поширюються на країни-епіцентри, що страждають від таких коливань навіть більше, ніж країни-гіпоцентри. Далі хвиля нестабільності торкається країн-абсорбаторів, що завдяки своїм структурним характеристикам поглинають залишкові прояви кризових явищ, стабілізують та завершують цикл кризи.

Слід підкреслити, що кожна країна має свої інструменти реагування на світові трансформаційні процеси і від того, до якої категорії вона відноситься, буде залежати їх вибір. Серед виокремлених груп на особливу увагу заслуговують країни-гіпоцентри, адже саме вони, на нашу думку, є основними каталізаторами світових трансформаційних процесів, а тому й каталізаторами кризових явищ. Аналіз фінансових криз, які пронизують світову економіку протягом мінімум 200 років засвідчує, що вони виникають фактично в одних і тих же країнах (США, країнах Західної Європи, Японії і т.д.), водночас тяжкі наслідки цих криз відчувають на собі й інші країни.

Концептуалізуючи характеристику і функціональні інструменти реагування на світові трансформаційні зміни країн-гіпоцентрів зауважимо, що, як не парадоксально, до країн цієї категорії відносяться, не лише розвинені країни, а й країни з транзитивними економіками. Наразі країни-гіпоцентри – Російська Федерація, країни Європейського Союзу, Китайська Народна Республіка, Індія, Сполучені Штати Америки та Бразилія.

Сьогодні економіка США є найбільшою економікою світу, що за паритетом купівельної спроможності (ПКС), що за номінальними показниками. Вона в останні 50 років формує близько чверті світового ВВП, є однією з найбільш диверсифікованих національних економік світу й утримує лідерство у світовій економіці останні 100 років. Водночас, з початку 2000-х років, внаслідок прискорення процесів глобалізації і збільшення темпів приросту ВВП економік країн, що розвиваються, її вплив на світову економіку дещо знизився. Основними характеристиками національного багатства цієї країни є наявність великої кількості природних ресурсів, високотехнологічне виробництво, значні досягнення у галузі наукових досліджень, розвинена сфера послуг, конкурентоспроможна промисловість (компанії «Ford», «General Motors», «ExxonMobil» та ін.), лідерство у виробництві програмного забезпечення, високий рівень вищої освіти, особливо в галузі високих технологій тощо. Високий розвиток економіки країни та міцні позиції у світовому господарстві підтримуються завдяки розповсюдженню американської культури через діяльність їхніх ТНК. Проте одним із основних факторів такої ситуації є те, що США – це найбільший у світі експортер товарів і послуг. Основні показники діяльності США на міжнародній арені зображено на рисунку 2.

Отже, слід підкреслити, що незважаючи на участь Сполучених Штатів Америки у майже всіх регіональних та світових кризах, динаміка основних макроекономічних показників має позитивний тренд протягом всього аналізованого періоду. Це пояснюється, тим, що офіційно доктрина геоекономічної політики цієї країни зводиться до формування більш безпечного, демократичного й торгового світу з метою реалізації інтересів громадян США та міжнародної спільноти.

Рис. 2. Динаміка експорту та валового внутрішнього продукту за 1970–2012 рр.*

*Складено автором за джерелами [5; 6]

Водночас, основними інструментами реагування на світові трансформаційні процеси у США є, по-перше, постійний рух капіталу, що реалізується через використання зовнішніх ресурсів (інших країн) за допомогою транснаціональних корпорацій. Так, у періоди економічної нестабільності компанії США спочатку деморалізують ринки країн, де знаходяться їхній філії, за рахунок чого досягають нівелювання негативних проявів для себе. По-друге, це інституційний тиск у сферах торгівлі та фінансів. Оскільки США є членом найвагоміших міжнародних організацій, то це дає їм змогу лобіювати рішення, що мають негативні наслідки для інших категорій країн.

На противагу Сполученим Штатам Америки, інші країни цієї категорії не здатні повною мірою використовувати зазначені інструменти реагування на світові трансформаційні процеси. Проте вони мають власну специфіку, що дає підстави віднести їх саме до групи країн-гіпоцентрів. Зокрема, характерною рисою решти країн є низький рівень доходів населення, дефіцит технологічних знань. Водночас економічний потенціал Бразилії, Росії, Індії та Китаю такий, що вони можуть стати чотирма провідними економічними системами світу до 2050 року. Ці країни займають більш ніж 25 % суші в світі, на їхніх територіях мешкає 40 % світового населення, а загальна вартість ВВП становить 154350 млрд дол. Ці чотири країни наразі знаходяться серед найбільших і швидко зростаючих ринків, що формуються. Завдяки своїм обсягам експорту продукції первинного сектора економіки, машинобудуванню та обробній промисловості вони значно впливають на кон’юнктуру світового господарства. Якщо трансформаційні процеси відбуваються у одній з цих країн, то це спричиняє резонанс у всьому світі і призводить до перебудови структурних елементів геоекономіки далеко за межами цих країн. Так, зокрема, криза, що охопила економіку Росії у 1992–1998 рр. і була результатом внутрішніх трансформаційних процесів, зумовила тяжкі наслідки далеко за її межами. Економіка Росії зазнала тяжких втрат від цієї кризи, як наслідок у кілька разів девальвувався російський рубль, відбувся значний спад виробництва та рівня життя населення, яке відчуло на собі різкий стрибок інфляції [7].

Водночас, криза в Росії спричинила значний вплив на економічну ситуацію у низці інших країн, і, насамперед, це позначилось на скороченні їх експорту до Росії. Здійснено девальвацію національних валют в Україні і в Казахстані. Сповільнилися темпи зростання економіки у таких країнах, як-от: Білорусь, Молдова, Грузія, Литва, Латвія, Естонія. Стався обвал на фондовому ринку США. Іноземні власники державних короткострокових облігацій вступили в переговори з російським урядом, однак виплати за цими цінними паперами становили мізерну суму (близько 1 % від суми боргу). Основні втрати відчув на собі швейцарський банк CSFB, що контролював до 40 % ринку [7]. Динаміка структури економік гіпоцентрів у порівнянні з динамікою структури економіки світу засвідчує наявність дисбалансу за певними групами товарів та послуг серед цих країн [8-10].

Наслідком непродуктивної галузевої структури цих країн, зокрема, домінування сільського господарства та промисловості, є низький рівень доходів населення та дефіцит технологічних знань. Через це основним інструментом їх реагування на світові трансформаційні процеси є збільшення внутрішнього споживання. У періоди кризових явищ з метою компенсації втрат від торговельної діяльності аналізовані країни, на відміну від інших, доволі вдало переспрямовують значну частину виробництва на внутрішнє та регіональне споживання, забезпечуючи, таким чином, умови виживання у періоди криз. Одним із інструментів збільшення внутрішнього споживання у всіх зазначених країн є інтенсифікація процесів урбанізації.

Узагальнюючи інструменти реагування на світові трансформаційні процеси у країнах-гіпоцентрах, слід відзначити, що завдяки своїм економічним розмірам та впливові на інші економіки в період значних трансформаційних процесів, що неодмінно супроводжуються кризовими явищами, ці країни досить легко переносять негаразди. Це можна порівняти з двома хвилями, які компенсують негативний вплив при зіткненні одна з одною. Як засвідчує динаміка амплітуди коливань, саме ці країни спричиняють розгойдування зовнішньоторговельних відносин і спричиняють кризи. Проте, як не парадоксально, найбільше страждає від цього інша категорія країн, що має назву «країни-епіцентри».

До цієї категорії можна віднести середні за показниками економічної могутності країни. Найяскравішими представниками серед країн-епіцентрів є Італія, Іспанія, Україна та Польща. Особливістю цієї групи країн є деформація економічного циклу за загальних коливань у світогосподарських процесах, що проявляється через значні коливання приросту ВВП (рис. 3).

Через вплив факторів що зовнішнього, що внутрішнього характеру країни-епіцентри, які є формально незалежними, реально перебувають під політичним та економічним впливом інших держав і користуються їхнім протекціонізмом на міжнародній арені.

Характерними рисами країн цієї категорії є те, що вплив на них може здійснюватись не лише внаслідок прямої дії країни-заступника, а й опосередковано, через наднаціональні інституційно-організаційні механізми. Ці процеси мають глибоке історичне підґрунтя. Так, до країн-епіцентрів також відносять країни, що у Другій світовій війні знаходились на боці Німеччини і загалом Антикомінтернівського пакту (Угорщина, Румунія, Болгарія, Фінляндія, Таїланд). Ці країни хоч і не брали участь у значних військових операціях, проте на сьогодні можна констатувати, що в економічній площині постраждали найбільше. Хоча, з іншого боку, саме Німеччина є локомотивом Європейського Союзу.

Рис. 3. Динаміка приросту ВВП в країнах-епіцентрах за 1983–2012 рр.*

* Складено автором за джерелами [11–13]

У новітньому геоекономічному просторі до держав цієї категорії слід відносити всі без винятку держави Варшавського договору, Кубу, Північну Корею та інші країни, що так чи інакше були підконтрольними Радянському Союзу. Щодо держав, які потрапляли під вплив США, то це – Південна Корея, Тайвань, дореволюційні Куба, Іран та Південний В’єтнам. Результатом такого впливу було виникнення кризових явищ, що супроводжуються затяжними рецесіями. Кризові явища, що виникали у цих країнах, зазвичай зумовлювались факторами зовнішнього характеру. Тобто, вони були результатом негативних явищ, що відбувались у країнах-гіпоцентрах, з якими країни-епіцентри дуже тісно пов’язані як торговельними, так і валютно-фінансовими відносинами. Ще раз наголосимо, що саме країни-епіцентри страждають найбільше від криз, які починаються в країнах-гіпоцентрах. Цю ситуацію засвідчує остання фінансово-економічна криза 2008–2009 рр. Тоді прояви кризових тенденцій почалися у Сполучених Штатах Америки, торкнулися майже всіх країни світу, однак затяжна рецесія виникла не там, де почалася криза, а якраз у країнах, що мали чітко виражену залежність від країн-гіпоцентрів.

Це правило характерне також і для країн, що є членами регіональних інтеграційних угруповань. Зокрема, у країнах-епіцентрах, що є членами Європейського Союзу, хвиля Американської кризи охопила багатьох з них. Що доводить тезу про неспроможність регіональної інтеграції захистити національні економіки від результатів трансформаційних процесів у світовому господарстві.

Щодо механізмів реагування на світові трансформаційні процеси, то ця категорія країн використовує концепцію балансу між «внутрішньо спрямованою економікою» та «економікою глобальності». Перша частина концепції – «внутрішньо спрямована економіка» – спирається на тезу про орієнтацію на внутрішній ринок та створення доданої вартості якнайближче до кінцевого споживача. Прикладами можуть бути певні соціальні та персональні послуги (вчителі, лікарі), адміністративні послуги (національні суди), обслуговування споживачів (післяпродажне обслуговування). «Внутрішньо спрямована економіка» може бути менш економічно ефективною і менш мобільною, проте вона дозволяє створити робочі місця і послуги, а тому має суттєве соціальне значення для населення країни.

«Економіка глобальності» ґрунтується на діяльності компаній, що представляють країну на міжнародній арені. У цьому випадку географічно виробництво може бути розташоване далеко від кінцевого споживача, але компанія, користуючись конкурентними перевагами, може мати зиски на ринках по всьому світу. Володіння завершеним виробничо-збутовим ланцюгом не є самоціллю для компанії, важливішим є ефективний контроль і управління. За таких умов фактори виробництва є досить гнучкими, зростання продуктивності відбувається швидше, ніж у «внутрішньо спрямованій економіці». Отже, країнам-епіцентрам з метою зменшення негативних наслідків світових трансформаційних процесів слід дотримуватися політики узгодження обох напрямів, а також враховувати розмір внутрішнього ринку, етап розвитку, загальні економіко-соціальні цілі.

Інша категорія країн (абсорбаторів) відрізняються високим рівнем стабільності в періоди значних економічних і фінансових коливань. Так, в основному, це країни, що є невеликими за чисельністю населення і з високим рівнем розвитку інноваційного сектора економіки (Австралія, Австрія, Швейцарія, Японія). Національними інструментами реагування на світові трансформаційні процеси в цих країнах є спеціалізація на високотехнологічних товарах, які дозволяють економікам досягати довгострокових конкурентних переваг. І завдяки цьому зберігається рівень макроекономічних показників ланцюга міжнародних економічних відносин, що стабілізує всю систему взаємодії між країнами цієї категорії. Загалом структурні фактори взаємодії світових трансформаційних хвиль та національних механізмів реагування для країн-абсорбаторів зображено на рисунку 4.

Рис. 4. Динаміка приросту ВВП у країнах-абсорбаторах за 1983–2012 рр..*

*Складено автором за джерелами [14–15]

Незважаючи на інтенсифікацію трансформаційних процесів у світі за останні 20 років, ці країни демонструють стабільність протягом всього аналізованого періоду. Періоди незначного падіння основних макроекономічних показників змінюються періодами відновлення і навіть, суттєвого зростання.

Висновки та перспективи подальших наукових досліджень. Отже, аналізуючи поведінку країн світу в умовах здійснення геоекономічних трансформацій на тлі світових фінансових криз, можемо зробити такі висновки:

1. Оскільки динаміка амплітуди коливань періодів економічної нестабільності за 1810–2009 рр. та швидкість трансформаційних процесів у світовій економіці прискорюються, то особливо гостро постає проблема напрацювання ефективної системи реагування на світові трансформаційні процеси з метою стимулювання економічного розвитку і збереження людської цивілізації взагалі.

2. В рамках існуючих теорій класифікації та типології держав неможливо пояснити сучасні тенденції у формуванні міжнародних економічних відносин та функціонуванні країн як суб’єктів світогосподарських процесів. Це стосується таких ситуацій, коли країни, що мають високий рівень що технологічного, що ресурсного потенціалу, потрапляють у тяжкі кризові стани, котрі неможливо спрогнозувати.

3. З метою розкриття суті та пояснення описаних емпіричних тенденцій, доцільно ввести у науковий обіг концепцію гравітаційно-хвильового підходу, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на геоекономічних стратегіях певних категорій країн, які різняться за формами державного правління, силою і впливом зовнішньополітичних та технологічних доктрин. Сутність цього підходу спирається на те, що країни за інструментами реагування на світові трансформаційні процеси слід розділяти на країни-гіпоцентри, країни-епіцентри та країни-абсорбатори.

4. Взаємодія країн-гіпоцентрів, країн-епіцентрів та країн-абсорбаторів реалізується через такий механізм. Першими значні коливання економічних показників, що відбуваються внаслідок суттєвих геоекономічних трансформацій, відчувають країни-гіпоцентри. Внаслідок сили і впливу їхніх зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної доктрин, ця нестабільність поширюється на країни-епіцентри, що дужче страждають від таких коливань, ніж ті, з яких вона починається. В останню чергу ця хвиля нестабільності торкається країн-абсорбаторів, які, завдяки своїм структурним характеристикам, поглинають залишкові прояви кризових явищ, стабілізують та завершують цикл кризи.

5. Національними інструментами реагування на світові трансформаційні процеси в країнах-гіпоцентрах, з метою компенсації економічних збитків, є збільшення внутрішнього споживання, урбанізація та інституційна експансія. Країни-епіцентри використовують концепцію балансу між «внутрішньо спрямованою економікою» та «економікою глобальності», що дозволяє поєднувати вигоди від орієнтації на внутрішній ринок та створення доданої вартості якнайближче до кінцевого споживача, а також конкурентних переваг від діяльності компаній транснаціонального характеру. Національними інструментами реагування на світові трансформаційні процеси у країнах-абсорбаторах є спеціалізація на високотехнологічних товарах, які дозволяють економікам досягати довгострокових конкурентних переваг.

6. Ґрунтуючись на динаміці макроекономічних показників та інструментах, що застосовуються Україною в умовах світових фінансових криз, її слід віднести до групи країн-епіцентрів. Нинішній стан України, Іспанії, Греції, свідчить, що трансформаційні процеси, які спричинені зовнішніми факторами, торкаються всіх сторін економічного життя цих країн і не дають можливості абстрагуватися від необхідності подальшого удосконалення механізмів пристосування до трансформаційних процесів. Адже останні з кожним роком набирають все більших обертів та спричиняють нові негативні наслідки. Тому визначення місця і форм взаємодії України з іншими учасниками міжнародних економічних відносин у системі геоекономіки є одним із пріоритетних завдань сучасної економічної науки.

Література.

1. Поляк Г. Б., Маркова А. Н. Всемирная история [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/vsem_ist/16.php

2. The Greatest Economic Collapses in History // Business Insider, JUL. 3, 2012, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.businessinsider.com/the-greatest-economic-collapses-in-world-history-2012-7?op=1

3. The origins of the financial crisis. Crash course // The Economist [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economist.com/news/schoolsbrief/21584534-effects-financial-crisis-are-still-being-felt-five-years-article

4. The Global Financial Crisis [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pearsonhighered.com/assets/hip/us/hip_us_pearsonhighered/samplechapter/0205231527.pdf

5. Foreign Trade and Global Economic Policies [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ait.org.tw/infousa/zhtw/DOCS/OutlineEconomy/chap10.html

6. Офіційний сайт уряду США [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.usa.gov/Topics/Reference-Shelf/Data.shtml

7. Joint statistical publication by BRIC countries: Brazil, Russia, India, China / IBGE. Rio de Janeiro: IBGE, 2010. 64p. Ministério do Planejamento, Orçamento e Gestão Instituto Brasileiro de Geograﬁ a e Estatística - IBGE [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://att3.i.ua/attach/sent-mail/531cd01a6042/2/BRIC.pdf?_rand=1383515688&I=cFKCw1elaYlpnriFjaNkhA%3D%3D

8. Fareed Zakaria. India Rising // Newsweek [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newsweek.com/india-rising-106259

9. Гайдар Е., Чубайс А. Развилки новейшей истории России / Егор Гайдар, Анатолий Чубайс. — М. : ОГИ, 2011. — 168 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.ru/POLITOLOG/GAYDAR_E/chubais_gaidar.pdf

10. COUNTRY COMPARISON : GDP - REAL GROWTH RATE. Centtral Intelligence Agency [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2003rank.html

11. UNCTAD Statistics [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unctad.org/en/Pages/Statistics.aspx

12. Vladimir Kolossov, John O’Loughlin. Pseudo-states as harbingers of a post-modern geopolitics: The example of the Trans-Dniester Moldovan Republic (TMR) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nuim.ie/staff/dpringle/igu_wpm/johno.pdf

13. Statistical Databases. UNIDO [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unido.org/en/resources/statistics/statistical-databases.html

14. Kennzahlen. Regionalporträts 2014: Kantone [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.media-stat.admin.ch/maps/profile/data/235/de/pdf/Regionalportraets-2014-Kantone.pdf

15. Humam Developments Reports. UNITED NATIONS DEVELOPMENT PROGRAMME [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2013_EN_Table1.pdf

References.

1. Polyak, H. B., Markova, A. N. (2014), “Vsemyrnaya ystoryya”, available at: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/vsem_ist/16.php (Accessed 14 January 2014)

2. “The Greatest Economic Collapses In History”. (2012), Business Insider, [Online], vol. 3, available at: http://www.businessinsider.com/the-greatest-economic-collapses-in-world-history-2012-7?op=1 (Accessed 4 August 2014)

3. “The origins of the financial crisis. Crash course”. (2014), The Economist, [Online], available at: http://www.economist.com/news/schoolsbrief/21584534-effects-financial-crisis-are-still-being-felt-five-years-article (Аccessed 21 May 2014)

4. The Global Financial Crisis. (2014), available at: http://www.pearsonhighered.com/assets/hip/us/hip_us_pearsonhighered/samplechapter/0205231527.pdf (Аccessed 2 March 2014)

5. “Foreign Trade and Global Economic Policies”. (2014), available at: http://www.ait.org.tw/infousa/zhtw/DOCS/OutlineEconomy/chap10.html (Accessed 14 July 2014)

6. The official website of the US Government. (2014), available at: http://www.usa.gov/Topics/Reference-Shelf/Data.shtml (Accessed 13 January 2014)

7. “Joint statistical publication by BRIC countries : Brazil, Russia, India, China”. (2010), available at: http://att3.i.ua/attach/sent-mail/531cd01a6042/2/BRIC.pdf?_rand=1383515688&I=cFKCw1elaYlpnriFjaNkhA%3D%3D (Accessed 25 March 2014)

8. “Fareed Zakaria. India Rising”. (2014), Newsweek [Online], available at: http://www.newsweek.com/india-rising-106259 (Accessed 24 January 2014)

9. Haydar, E. and Chubays, A. (2011), “Razvylky noveyshey ystoryy Rossyy” [Fork in the modern history of Russia], Moskva, OHY, Rossyya, available at: http://lib.ru/POLITOLOG/GAYDAR_E/chubais_gaidar.pdf (Accessed 24 January 2014)

10. Centtral Intelligence Agency. (2014), “COUNTRY COMPARISON: GDP - REAL GROWTH RATE”, available at: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2003rank.html (Аccessed 2 May 2014)

11. UNCTAD Statistics. (2014), available at: http://unctad.org/en/Pages/Statistics.aspx (Аccessed 15 March 2014)

12. Kolossov, V. and O’Loughlin, J. (2014), “Pseudo-states as harbingers of a post-modern geopolitics: The example of the Trans-Dniester Moldovan Republic (TMR)”, available at: http://www.nuim.ie/staff/dpringle/igu_wpm/johno.pdf (Аccessed 2 February 2014)

13. Statistical Databases. UNIDO. (2014), available at: http://www.unido.org/en/resources/statistics/statistical-databases.html (Accessed 5 July 2014)

14. “Kennzahlen. Regionalporträts 2014: Kantone”. (2014), available at: http://www.media-stat.admin.ch/maps/profile/data/235/de/pdf/Regionalportraets-2014-Kantone.pdf (Accessed 6 July 2014)

15. Humam Developments Reports. (2014), “UNITED NATIONS DEVELOPMENT PROGRAMME”, available at: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2013_EN_Table1.pdf (Accessed 17 May 2014).

Стаття надійшла до редакції 20.08.2014 р.