УДК 332.02; 332.14; 658.802.
О. О. Белік,
асистент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту
Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України
"Кримський агротехнологічний університет"
ЛОГІСТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ВИРОБНИЧИХ І ТОВАРОПРОВІДНИХ СТРУКТУР В КАНАЛАХ РОЗПОДІЛУ АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ
У статті досліджується та аналізується дефініцій логістики розподілу, на основі чого сформульована авторська точку зору щодо її сутності з урахуванням особливостей взаємодії виробничих і товаропровідних структур в каналах розподілу. Удосконалено управління каналами розподілу. Визначені основні чинники, що впливають на життєздатність каналів розподілу, представлена схема реалізації інтегрованого логістичного підходу до формування каналів розподілу аграрного підприємства. Дістала подальшого розвитку загальна концепція формування стратегії «проникнення на ринок».
В статье исследуется и анализируется дефиниций логистики распределения, на основе чего сформулирована авторская точка зрения относительно ее сущности с учетом особенностей взаимодействия производственных и товаропроводящих структур в каналах распределения. Усовершенствовано управление каналами распределения. Определены основные факторы, влияющие на жизнеспособность каналов распределения, представлена схема реализации интегрированного логистического подхода к формированию каналов распределения аграрного предприятия. Получила дальнейшего развития общая концепция формирования стратегии «проникновения на рынок».
The article examines and analyzes the definitions of logistics distribution, based on which the author's point of view relative to its essence with regard to the interaction of production and distribution structures in the distribution channels. Improved management of distribution channels. The major factors affecting the viability of distribution channels, the circuit implementation of integrated logistics approach to developing the distribution channels of agricultural enterprises. Received further development of the General concept of strategy formation "market penetration".
Ключові слова: маркетинг, канали розподілу, логістика, трансакційні витрати, охоплення споживачів, проникнення на ринок, охоплення ринку, диктат торгових мереж.
Ключевые слова: маркетинг, каналы распределения, логистика, трансакционные издержки, охват потребителей, проникновения на рынок, охват рынка, диктат торговых сетей.
Keywords: marketing, distribution channels, logistics, transaction costs, consumer reach, market penetration, market coverage, the dictates of trading networks.
Вступ. На сучасному етапі конкурентного розвитку логістика затребувана як фактор та інструмент господарського механізму. Взаємодія виробничих і товаропровідних структур в рамках інтегрованих логістичних ланцюгів забезпечує помітну економічну ефективність каналів розподілу і конкурентоспроможність учасників, особливо в умовах створення стратегічних партнерств, які будуються на співробітництві, довірі та виконанні зобов'язань учасниками каналу.
Сьогодні робота компаній передбачає раціональне реструктурування всіх функціональних сфер діяльності підприємств, але, головним чином, це стосується сфери розподілу. В умовах жорсткої конкуренції ефективне управління розподілом дозволяє забезпечити підприємству завоювання, збереження і розширення ринкової ніші не тільки в традиційних зонах реалізації своєї продукції, але і її просування в інші регіони та країни.
Будучи проблемою, яка охоплює широке коло питань економічного, правового, організаційно-технічного та іншого характеру, логістика розподілу, як ніякий інший вид комерційної логістики, набуває суворого певного теоретико-прикладного значення[1]. Переважна більшість наукових розробок в галузі логістики розподілу стають закінченими тільки тоді, коли вони в найкоротший термін (іноді вимірювані не місяцями і тижнями, а днями і годинами) готові до впровадження в господарську практику.
Аналіз останніх публікацій. Питання формування та оцінки ринкових позицій підприємства відображені в роботах відомих зарубіжних і вітчизняних вчених Д. А. Аакера, І. Ансоффа, П. Дойля, Б. Карлоффа, Кім У. Чана, Ф. Котлера, Г. Мінцберга, Л . Персі, Т.П. Данько, Н.І. Скуднової, П.Т.Саблука, М. Портера, Е.Райса, Дж. Р. Россітера, Я.А.Жаліло, Дж. Сондерса, Дж. Траута, К. Фляйшнера, та ін.
Виклад основного матеріалу. Вивчення та аналіз дефініцій логістики розподілу дозволяють сформулювати авторську точку зору щодо її сутності з урахуванням особливостей взаємодії виробничих і товаропровідних структур в каналах розподілу: логістика розподілу - це інтегрована система, спрямована на ефективну взаємодію виробничих і товаропровідних структур в каналах розподілу, з метою задоволення споживчого попиту з мінімальними загальними витратами. З даного визначення випливає:
- логістика розподілу повинна розглядатися на основі інтегрованого підходу, метою якого є комплексне управління всіма функціональними областями логістики;
- логістизація розподілу у виробничих і товаропровідних структурах передбачає не тільки виділення відповідних матеріальних потоків, що є основними об'єктами управління в логістиці, а й використання інструментарію стратегічного менеджменту, найважливішим завданням якого постає реалізація ефективної стратегії взаємодії в каналах розподілу.
Процес розподілу готової продукції на лінії взаємодії виробничих і товаропровідних структур є сферою докладання інструментарію міжфункціонального логістичного менеджменту. Управління каналами розподілу має на меті оптимізацію комунікацій і організаційно-економічних відносин у комерційній діяльності.
Необхідність удосконалення управління каналами розподілу обумовлюється зростанням уваги до розробки стратегії їх розвитку, прагненням менеджменту до зниження витрат збуту, і все більш широким використанням технологій, заснованих на взаємодії зі споживачем. У той же час, прийняття стратегічних рішень з управління каналами розподілу пов'язано з пошуком оптимальних варіантів вирішення таких завдань, як:
- формування і вибір стратегій каналів розподілу;
- обґрунтування складу учасників каналу;
- верифікація вибору учасників каналу;
- розробка концепції мотивації учасників каналу;
- дослідження можливостей кооперації та координації в каналах розподілу;
- аналіз структури витрат (включаючи трансакційні витрати) каналу розподілу і оцінку економічної ефективності взаємодії учасників.
При цьому, канал розподілу розуміється нами не як маршрут перевезення товарів, а як сукупність організацій, які залучені в торговельні комунікації, пов'язані із здійсненням покупки, продажу та передачі права власності на товар.
Структура каналу розподілу розглядається як його форма і включає виробників, посередників і кінцевих споживачів, які залучені до реалізації функцій надання, передачі прав власності на товари та споживання. Функціонування каналів розподілу вимагає тісної кооперації та інтеграції і, відповідно, пошуку оптимальних рішень в області витрат на взаємодії, які досить повно відображають трансакційні витрати.
В цілому, в аграрній та харчовій галузі намічається зміцнення споживчого ринку, очікується ряд позитивних змін для галузі, які слідують за вступом України до СОТ, таких як зниження митних зборів, підвищення прозорості митного регулювання та адміністрування. Іноземні учасники ринку продовжують інвестувати в розвиток виробництва і просування продукції власних марок [2, С.49].
Слід виділити основні чинники, що впливають на життєздатність каналів розподілу:
- визнання взаємозалежності учасників каналу;
- співробітництво учасників каналу;
- точний розподіл прав і обов'язків кожного учасника каналу розподілу;
- узгоджені дії, що забезпечують максимальну ефективність загальної системи розподілу;
- довіру і взаємодію учасників каналу.
Особливістю сучасного інтегрованого логістичного підходу до формування каналів розподілу можна вважати перехід від традиційних принципів і методів розв'язання задач логістики розподілу до управління маркетинговою стратегією і тактикою об'єктів господарювання і комплексного впровадження інструментарію логістики як по внутрішньому контуру підприємства-учасника, так і по зовнішній зоні комерційних відносин .
Критеріями ефективності реалізації інтегрованого логістичного підходу до формування каналів розподілу є: мінімізація питомих сукупних витрат на просування продукції від постачальника до покупця; довгострокові відносини з постачальниками; скорочення термінів поставки; оптимальна величина партії поставки продукції; підвищення якості продукції, що поставляється, з позиції готовності до споживання; оптимальне розміщення складів; комплексна взаємодія функціональних циклів логістики; скорочення часу доставки продукції кінцевому споживачеві; скорочення запасів; підвищення гнучкості підприємства; створення інтегрованого ланцюжка управління поставками; аутсорсинг; підвищення якості обслуговування клієнтів; ефективне інформаційне забезпечення; впровадження сучасних технологій.
На рис. 1. представлена схема реалізації інтегрованого логістичного підходу до формування каналів розподілу аграрного підприємства.
Рис. 1. Механізм реалізації інтегрованого логістичного підходу до формування каналів розподілу продукції аграрних підприємств
За апріорними оцінками, в результаті застосування на практиці інтегрованого логістичного підходу до формування каналів розподілу забезпечується ефективна взаємодія виробничих і товаропровідних структур в каналах розподілу і, як наслідок, поліпшуються кінцеві результати їх господарської діяльності і підвищується конкурентоспроможність.
При цьому, ефективність функціонування підприємницьких структур співвідноситься з використанням найбільш дієвих засобів і методів управління економічними процесами. Особливе місце серед них займає інструментарій стратегічного менеджменту.
В галузі системи стратегічного планування відсутні, а якщо присутні, то за окремими товарними позиціями харчової продукції. Для підприємств харчової промисловості найбільш прийнятною є розробка стратегії «проникнення на ринок». Вона, як базова стратегія розвитку підприємства, передбачає формулювання відповідних функціональних стратегій логістики розподілу, до числа яких можна, насамперед, віднести стратегії «охоплення ринку» і стратегії «охоплення споживачів» [3, С.38].
Реалізація базової стратегії «проникнення на ринок» дозволяє підприємствам харчової промисловості, з одного боку, залучити нових покупців, з іншого боку, підвищити попит з боку вже наявних клієнтів, і, як наслідок, збільшити обсяг продажів вироблених даними підприємствами товарів.
Організаційні особливості взаємодії виробничих і товаропровідних структур в каналах розподілу харчової продукції зумовлюють основні напрямки їх розвитку:
- збільшення вартісної частки прямого каналу розподілу в регіоні знаходження підприємства-виробника харчової продукції;
- збільшення частки непрямого каналу в місцях концентрації найбільшого числа перспективних покупців продукції даних підприємств.
До заходів щодо збільшення вартісної частки прямого каналу розподілу підприємств харчової промисловості можна віднести:
- підвищення якості та обсягу випуску продукції за рахунок модернізації виробництва (використання нового сучасного імпортного обладнання) і, як результат, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці;
- логістизацію і маршрутизацію процесів управління збутовим потоком, управління транспортом;
- рекламу;
- стимулюючі заходи.
Для вирішення завдання щодо збільшення частки непрямого каналу аграрного підприємства в інших регіонах країни можна запропонувати два варіанти:
- робота з партнерами по збільшенню обсягів продажів і просуванню продукції підприємств в неохоплені регіони;
- встановлення нових господарських зв'язків з потенційними партнерами в інших регіонах.
Реалізація даних заходів може безпосередньо вплинути на довгострокову присутність продукту на ринку і визначити значною мірою вибір і розробку керівництвом підприємств харчової промисловості подальшої конкурентної стратегії присутності на ринку. На рис. 2. представлена загальна концепція формування стратегії «проникнення на ринок».
Рис. 2. Загальна концепція формування стратегії «проникнення на ринок»
Управління каналами розподілу є найважливішою функцією інтеграції взаємодії виробничих і товаропровідних структур.
Канал розподілу харчової продукції складається з двох основних підсистем: комерційної та кінцевого споживача. Комерційна підсистема включає в себе ряд горизонтально інтегрованих організацій, таких як виробники, а також оптові та роздрібні торговці. Кожен учасник комерційного сектора в процесі досягнення своїх цілей залежить від інших організацій. Їх партнерські взаємини, або партнерства базуються на тісних соціальних, економічних, службових взаємозв'язках. Мета стратегічного партнерства - зниження сукупності витрат та / або підвищення зручності просування товару, наслідком чого є отримання взаємної вигоди. Сторони повинні зійтися в думках щодо цілей, стратегій, а також процедур замовлення і фізичного розподілу товарів. Їм необхідно постійно експериментувати, а в деяких випадках і цілеспрямовано застосовувати принципово нові способи поділу обов'язків при виконанні замовлень, управлінні товарними запасами, розподілі, закупівлі та післяпродажному обслуговуванні[4].
Розвиток відносин стратегічного партнерства дозволить учасникам каналів розподілу харчової продукції:
- посилити економічні і ринкові важелі без додаткових інвестицій,
- скоротити фінансові ризики;
- розширити масштаби діяльності на регіональних і міжнародних ринках;
- отримати можливість використання нових технологій та / або виробничих потужностей;
- реалізувати складні бізнес-проекти;
- забезпечити конкурентний паритет (переваги) в регіоні та / або сфері діяльності.
Перераховані вище фактори підвищать ефективність кооперації, а, отже, і конкурентоспроможність логістичного ланцюжка в цілому.
Висновок. Найважливішим завданням логістики розподілу харчової продукції є оцінка і вибір товаропровідних структур, в якості яких можуть виступати комерційні посередники, в тому числі роздрібні торговельні мережі.
Взаємодія виробничих структур харчової продукції з роздрібними торговими мережами показала, що між підприємствами-постачальниками і мережевою торгівлею існує одночасно і взаємний інтерес, і певна недовіра. Виробничі підприємства стверджують, що з'явився «диктат торгових мереж», які вимагають під різними приводами (головним чином через високі мережеві початкові інвестиції, високі логістичні витрати на створення і функціонування логістичних центрів або підрозділів, послуг мерчендайзингу, комплектування «асортиментних» партій і т.д.) «вхідну»плату, що досягає іноді сум в десятки тисяч доларів.
Крім того, дуже часто мережі вимагають «великих» знижок з відпускної ціни підприємств. Іноді, ці претензії за своїми розмірами нічим не обґрунтовані. Вони можуть довести до «нуля» ефективність господарського зв'язку з мережами і навіть привести ці зв'язки до збитків. Тому необхідно визначити економічно обґрунтований розмір знижок з оптової (відпускної) ціни на продукцію підприємств-виробників, що відвантажується на адресу мереж (товаропровідних структур).
Економічний ефект від використання торговельних мереж при реалізації продукції визначається по формулі:
Ек = Р1 – Рn, (1)
де Р1 - витрати при реалізації без використання торгових мереж («традиційна» схема реалізації);
Рn - витрати при реалізації продукції з варіантами: в обсязі 30%, 40% і 50% від загального обсягу продажів.
Найбільший економічний ефект спостерігається при використанні торгових мереж при реалізації продукції в обсязі 50% від загального обсягу продажів, отже, процеси збуту слід передавати спеціалізованим підприємствам.
Список використаних джерел.
1. Павленчик Н.Ф. Прогнозування обсягу пропозиції на ринку сільськогосподарської продукції в контексті процесу ціноутворення /Н.Ф.Павленчик // Економіка АПК.– 2012.– №4.– С.64-72
2. Паранчук С.В. Побудова адаптивної системи управління конкурентоспроможністю продукції регіону /С.В.Паранчук // Регіональна економіка. – 2011.– №4.– С.48-56
3. Резнікова О.С. Концепція розвитку ринків агропродовольчих товарів в контексті соціальної захищеності та забезпечення соціальних стандартів України /О.С.Резнікова, О.Ю.Єрмаков //Вісник Харківського національного університету. Серія: «Економічні науки».– 2011.– №5.– С.34-42
4. Саблук П.Т. Проблеми забезпечення дохідності агропромислового виробництва в Україні в постіндустріальний період /П.Т.Саблук //Економіка АПК.– 2008.– №4.– С.22
Стаття надійшла до редакції 08.10.2012 р.
ТОВ "ДКС Центр"