УДК 338.2

 

Н. В. Іванова,

к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту інноваційної діяльності та державного управління,

Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів

 

ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА РЕАЛІЗАЦІЇ МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

 

Nataliia Ivanova,

Ph.D., Associate Professor , Associate Professor of  Department of Management and State Administration of the Chernihiv State Technological University

 

THE INVESTMENT COMPONENT OF THE MODEL OF INNOVATIVE DEVELOPMENT OF ECONOMY OF UKRAINE

 

В статті узагальнено теоретичні підходи та розробленні практичні рекомендації щодо інвестиційної підтримки реалізації інноваційної моделі становлення економіки України на основі існуючого досвіду розвитку країн світу. Відмічено, що державна політика при становленні моделі інноваційного розвитку країни має базуватись на інвестиційних механізмах інноваційного характеру. Держава встановлює пріоритети інноваційно-інвестиційного розвитку та фінансово підтримує стратегічні напрями структурних змін на макро- і регіональному рівнях. З метою стабілізації економічного становища необхідно забезпечити пріоритетний розвиток виробничого сектору економіки і високопродуктивних та конкурентоспроможних галузей виробництва.

Напрямами вирішення проблеми фінансування інноваційного розвитку повинні бути покращення інвестиційного клімату, розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури, створення дієвих механізмів державного-приватного партнерства в інфраструктурному інвестуванні, розбудова системи підготовки програм і проектів для державного інвестування.

 

The article summarizes theoretical approaches and develop practical recommendations for investment support implementation of innovative models of Ukraine's economy on the basis of existing experience of the world. It is noted that government policy in the formation of innovation development model is based on the innovative nature of investment vehicles. The state prioritizes innovation and investment development and financial support strategic directions of structural changes at the macro and regional levels. In order to stabilize the economic situation is necessary to ensure the priority development of the manufacturing sector and highly productive and competitive industries.

Actions to solve the problem of financing innovation development should improve the investment climate and developing the investment market and investment infrastructure, the creation of effective mechanisms for public -private partnerships in infrastructure investment, and development of training programs, and projects for public investment.

 

Ключові слова: інвестиційна політика, модель інноваційного розвитку, високотехнологічне виробництво, інноваційно-інвестиційний механізм, економічний розвиток

 

Keywords: investment policy, a model of innovative development, high-tech manufacturing, innovation and investment mechanism, economic development.

 

 

Постановка проблеми. Антикризова модель економіки, яка реалізується в Україні, потребує вирішення не тільки нагальних проблем, але й формування механізму інноваційного розвитку, що дозволить відновити економічну стабільність та надасть потужні можливості для підвищення ефективності функціонування національних суб’єктів господарювання в умовах нестабільного економічного середовища.

Державна політика у цій сфері має базуватись на інвестиційних механізмах інноваційного характеру. Держава встановлює пріоритети інноваційно-інвестиційного розвитку та фінансово підтримує стратегічні напрями структурних змін на макро- і регіональному рівнях. З метою стабілізації економічного становища необхідно забезпечити пріоритетний розвиток виробничого сектору економіки і, насамперед, високопродуктивних і конкурентоспроможних галузей виробництва.

Нова інвестиційна політика має фінансово забезпечити послідовну реіндустріалізацію країни на новій основі інновацій та високих технотронно-інформаційних технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням теоретичних і практичних аспектів управління інноваційним розвитком присвячені наукові розробки відомих українських і зарубіжних учених. Методологічні та прикладні питання регулювання інвестиійно-інноваційних процесів є об’єктом наукового інтересу вітчизняних економістів: М.Бутка, В. Будкіна, В. Геєця, А. Гальчинського, С. Козьменко, В. Кузьменка, І. Макаренко, В. Онищенка, Л. Семіва, В. Семиноженка, О. Трофімчука, М. Чумаченка та ін.

Однак, незважаючи на наявність значної кількості наукових праць, присвячених питанням стратегічного інноваційного розвитку, слід зазначити про необхідність постійного вдосконалення інструментів інвестиційної підтримки реалізації інноваційної моделі в умовах виведення національної економіки України з кризового стану, що обумовлює актуальність та необхідність даного дослідження.

Мета статті полягає в узагальненні теоретичних підходів та розробленні практичних рекомендацій щодо інвестиційної підтримки реалізації інноваційної моделі становлення економіки України на основі існуючого досвіду розвитку країн світу.

Виклад основного матеріалу. Роль інновацій та технологій у економічному зростанні була досліджена у працях австрійського економіста Й. Шумпетера, що запропонував застосування ділового циклу з чотирьох фаз, які проходить економічна система в процесі безупинного економічного зростання шляхом відновлення основних фондів на новій технологічній основі за рахунок впровадження інновацій. Й. Шумпетером обґрунтовано також актуальні положення про інноваційно-технологічну діяльність як універсальну функцію будь-якої суспільної формації, «фактор творчого руйнування», «нестабільної стабільності» як головної рушійної сили розвитку економічної системи [1].

В цілому, можна визначити модель економічного розвитку як тенденції розвитку економічних об’єктів (світової еко­номіки, головних сфер світової економічної системи, наці­ональних економік, сфер господарства, інтеграційних об’єднань то­що), що призводять до певного економічного результату [2, с.14].

Модель економічного розвитку формується на основі теоретичних закономір­ностей функціонування економічних об’єктів у ринковій систем, а її особливос­ті визначаються конкретними умовами співвідношення та взаємодії економічних факторів. Диференціація економічних систем країн світу здійснюється за сукупністю критеріїв соціа­льно-економічного розвитку (рис. 1).

 

Рис. 1. Типологія моделей соціально-економічного розвитку країн світу*

* складено автором за [2]

 

Вибір моделей економічного розвитку визначають: рівень економі­чного розвитку країни, економічні ресурси, національні особливості, характер економіки, місце в регіоні та світі, організаційна й галузева структури господарства, роль економічних агентів, система держав­ного регулювання економіки, відкритість економіки та ступінь залу­чення до світогосподарських зв’язків, використання іноземного капі­талу. З огляду на перелічені фактори, вчені-економісти виділяють три моделі відтворювального економічного процесу [3]:

­ ресурсна модель без високотехнологічного виробництва (природні ресурси > виробництво > гроші);

­ інноваційна модель (трансформація грошей на дослідження в знання > трансформація знань у майстерність працівників та інновації > перетворення інновацій у товар > гроші);

­ інтелектуально-донорська модель (скорочений варіант моделі (ІІ), з якого вилучена стадія виробництва).

Як свідчить практичний досвід світових країн з різним рівнем і ефективністю економічного розвитку, найбільш ефективною є друга модель економічного відтворення. В основу соціально-економічного розвитку економічно розвинених країн покладено інноваційну модель розвитку. Проте в Україні сьогодні домінують перша і третя моделі: ресурсна без високотехнологічного виробництва та інтелектуально-донорська, які у стратегічній перспективі мають порівняно низький рівень ефективності, оскільки призводять до виснаження ресурсів країни, до витоку факторів виробництва національної економіки за кордон і унеможливлюють забезпечення високих показників рівня добробуту населення [4].

Сучасний стан та перспективи вітчизняної економіки потребують реалізації стратегії випереджаючого розвитку економіки на основі активізації інноваційних чинників. Отже, інноваційна модель розвитку – економічна модель підйому продуктивних сил країни, яка базується на використанні високих техноло­гій, що сприяють створенню конкурентоздатної продукції для зов­нішнього ринку [2, 5].

Інноваційна модель економіки має складний характер і утворена з сукупності елементів, що знаходяться в динамічному взаємо­зв’язку. Головними з яких є:

­ продукування наукових знань і інновацій;

­ освіти і підвищення кваліфікації;

­ комерціалізації наукових знань і інновацій;

­ використання інновацій;

­ управління і регулювання інноваційного розвитку економіки;

­ фінансове забезпечення перетворень.

Основними передумовами формування інноваційної моделі економіки можна визначити на глобальному на національному рівні (екзо- та ендогенного характеру). Слід також зауважити, що реалізація інноваційного розвитку економічної системи будь-якого рівня стає можливою за умови інвестиційної підтримки (рис. 2):

 

 

Рис. 2. Механізм інвестиційної підтримки моделі інноваційного розвитку економіки

 

Основними причинами виникнення проблеми низької інвестиційної активності, а отже і гальмування переходу до моделі інноваційного розвитку, в Україні слід виділити наступні:

­ несприятливий інвестиційний клімат;

­ нерозвиненість інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури;

­ відсутність дієвих механізмів державного-приватного партнерства в інфраструктурному інвестуванні;

­ неналежна система підготовки програм і проектів для державного інвестування.

Інвестиційний попит, який був одним з основних джерел зростання економіки в першому півріччі 2012 р., у 2013 р. поступово слабшав. За підсумками січня-вересня 2013 р. обсяг валового нагромадження основного капіталу скоротився на 8,7%, тоді як у 2012 р. було досягнуто його зростання на 5,3%. Отже, негативні тенденції розвитку основних секторів економіки України у 2013 р. супроводжуються наростанням негативних тенденцій в інвестиційній сфері [6]. Якщо у 2012 р., попри помітне уповільнення динаміки економічного зростання, зберігалась доволі висока динаміка інвестицій (загальний обсяг освоєних капітальних інвестицій за 2012 р. зріс на 8,3% порівняно з 2011 р.), то у 2013 р. відбувається поступове згортання інвестиційної діяльності: впродовж січня-вересня 2013 р. обсяг освоєних капітальних інвестицій скоротився на 12,3% порівняно з відповідним періодом 2012 р. 

У 2013 р. сферами зростання інвестиційної активності залишались лише промисловість та сільське господарство, які забезпечили половину (49%) всього обсягу капітальних інвестицій. При цьому помітно змінилась структура інвестування промислового виробництва – суттєво знизилась частка добувної промисловості (з 32,5% за результатами 9 місяців 2012 р. до 23,3% у відповідний період 2013 р.) і зросла частка капітальних інвестиційних  ресурсів, спрямованих в постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря та водопостачання, каналізацію, поводження з відходами, відповідно (з 24,1 до 34,5%). Це стало наслідком реалізації низки проектів з модернізації об’єктів житлово-комунального господарства [6].

Щодо переробної промисловості, то основні обсяги капітальних інвестицій тут були спрямовані в харчову та металургійну галузі (відповідно 15,3% та 9,1% від усіх промислових інвестицій). Водночас суттєво погіршилось інвестиційне забезпечення машинобудування, особливо його високотехнологічного сегменту. Так, обсяги капітальних інвестицій, спрямованих у виробництво комп’ютерів, електронної та оптичної продукції, у січні-вересні 2013 р. зменшились на 25,9%. Така ситуація з інвестуванням машинобудування стала наслідком погіршення фінансового стану підприємств передусім через скорочення експортної діяльності та формує ризики для удосконалення структури економіки за рахунок підвищення частки високотехнологічних виробництв [6].

Водночас слід зауважити, що на формування тенденцій інвестиційної діяльності у 2013 р. суттєвий вплив мали структурні особливості інвестиційного процесу 2012 р., обумовлені інвестуванням в рамках підготовки до Євро-2012. Ці особливості полягали у підвищеній інвестиційній активності в сферах будівництва, транспорту, торгівлі і відповідному зростанні їхньої частки в структурі інвестицій 2012 р. Відтак, з урахуванням такої бази порівняння, у 2013 р. обсяги капітальних інвестицій найсуттєвіше зменшились саме у зазначених видах діяльності: у січні-вересні обсяг освоєних капітальних інвестицій в транспорт, складське господарство, поштову та кур’єрську діяльність зменшився на 48,7%; оптову й роздрібну торгівлю, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – на 15,5%; будівництво – на 7,9%.

Загальне уповільнення економіки і обмежені можливості бюджету обумовили скорочення інвестицій державного сектора в інфраструктурні проекти. Різко скорочено також інвестування в усі галузі соціальної сфери. Державні запозичення, які були основним джерелом фінансування капітальних інвестицій у 2012 р., у 2013 р. спрямовувались переважно на підтримку макроекономічного балансу. Водночас можливості для капітальних інвестицій реального сектора також обмежені високою вартістю кредитних ресурсів і невизначеними перспективами зростання економіки, що змушує приватні компанії відкладати реалізацію інвестиційних проектів на майбутнє [6].

Інвестиційна привабливість економічної системи на світовому ринку також обумовлює успішність переходу до моделі інноваційного розвитку для країн, які розвиваються. Економіка України характеризується вельми посередніми результатами, а зважаючи на загострення політичних подій у 2014 році, ризики для інвесторів суттєво зросли (табл. 1).

Таблиця 1.

Україна у міжнародних рейтингах у 2013 році

Джерело: http://www.epravda.com.ua/publications/2013/11/1/401532/

 

Проте Світовий банк відзначив результативність проведення реформ в Україні за вісьмома напрямами з десяти, які досліджує рейтинг. Більше того, Україна очолила список з десяти держав, що досягли найбільшого прогресу у покращенні умов для ведення бізнесу.

Найбільше зусиль Україна, відмічають експерти, досягла за такими критеріями: отримання дозволів у будівництві - 41 сходинка проти 186 у рейтингу-2012, реєстрація власності - 97 проти 158, доступ до кредитування - 13 проти 24 (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Оцінка умов ведення бізнесу в Україні

Джерело: DOING  BUSINESS 2013. Smarter Regulations for  Small and Medium-Size Enterprises.

Comparing Business Regulations For Domestic Firms In 185 Economies. – Washington: Іnternational Bank for Reconstruction and Development / The World Bank, 2014. – 271 р.

 

На сьогодні в Україні створене розвинене правове поле для інвестування, національне законодавство передбачає необхідні гарантії діяльності для інвесторів. На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації [7].

У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестиції в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Для підвищення захисту іноземних інвестицій Законом України від 16.03.2000 № 1547 ратифікована Вашингтонська Конвенція 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами. Для сприяння іноземним інвесторам у питаннях взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Указом Президента України від 08.09.2010 № 895/2010 визначені національні проекти відповідно до пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку [7]:

­ «Нова енергія» (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел енергії або диверсифікацію постачання енергоносіїв в Україну);

­ «Нова якість життя» (проекти, спрямовані на розв’язання проблеми забезпечення громадян доступним житлом, створення умов для здобуття громадянами якісної освіти, поліпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя і здоров’я довкілля);

­ «Нова інфраструктура» (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України);

­ «Олімпійська надія - 2022» (проекти, спрямовані на підтримку олімпійського руху в Україні, розвитку спорту вищих досягнень).

Серед позитивних змін регуляторного характеру, які стимулюватимуть приплив іноземних інвестицій в Україну, слід відмітити також:

­ усунення адміністративного бар’єру для входження іноземного капіталу в Україну щодо обов’язковості реєстрації іноземних інвестицій, який був запроваджений наприкінці 2009 року;

­ Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання іноземних інвестицій та кредитування» від 27.04.2010 № 2155 знято обов’язковість реєстрації іноземної інвестицій та необхідність реєстрації інвестиції за двома різними процедурами.

­ з 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України № 2623 «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна». Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов’язаних з підготовкою та реалізацією інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна».

­ Прийнято Закон України № 2404-VI від 01.07.2010 «Про державно-приватне партнерство», що визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні, зокрема для регулювання відносин, які виникають при реалізації проектів у окремих сферах економічної діяльності.

На основі розроблених документів – «Стратегія  інноваційного  розвитку  України  на  2010-2020  рр.  в  умовах  глобалізаційних викликів» та  «Концепція Державної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки» – можна виділити наступні  варіанти розв’язання проблеми  інвестиційної підтримки інноваційного розвитку на  основі  порівняльного  аналізу можливих  варіантів (табл. 3) [8, 9].

 

Таблиця 3.

Варіанти державного регулювання інвестиційної підтримки моделі інноваційного розвитку

 

Очевидно, що оптимальним варіантом розв’язання проблеми є другий варіант, як такий, що відповідає сучасним тенденціями інвестиційної політики розвинених держав у післякризовий період.

Висновки. Викладені в статті положення дозволяють зробити висновки, що інноваційна модель розвитку передбачає модернізацію економіки, яка ґрунтується на впровадженні принципово нових технологій і застосуванні нових знань.

Проведене дослідження дає можливість визначити пріоритетні напрями реалізації сучасної інноваційної політики: освоєння новітніх інформаційних технологій; випереджуючий розвиток біотехнології, зокрема, генної інженерії та інших напрямів мікробіологічних досліджень; прогрес нових мікроелектронних технологій і сучасних засобів автоматизації; розвиток космічних технологій; розвиток технологій ядерного циклу; розгортання інформаційної інфраструктури на основі сучасних систем супутникового й оптоволоконного зв’язку; оздоровлення навколишнього середовища за допомогою екологічно чистих технологій тощо.

Однак, в умовах кризового стану економіки України проблемою є інвестиційна підтримка інноваційних рішень. Шляхами розв’язання проблеми фінансування є:

­ покращання інвестиційного клімату;

­ розвиток інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури;

­ створення дієвих механізмів державного-приватного партнерства в інфраструктурному інвестуванні;

­ розбудова системи підготовки програм і проектів для державного інвестування.

Ґрунтуючись на досвіді країн, які перейшли до моделі інноваційного розвитку, державна інноваційно-інвестиційна політика  на сучасному етапі повинна передбачати:

­ вдосконалення законодавства України, спрямованого на активізацію інвестиційної діяльності;

­ створення та забезпечення ефективного функціонування інститутів розвитку (державна інвестиційна компанія, фонд стратегічних інвестицій, фонд кредитних гарантій тощо);

­ становлення та розвиток індустрії прямого інвестування та венчурного капіталу;

­ створення умов для залучення інвестицій на ринках капіталу через первинне публічне розміщення акцій в Україні;

­ реалізація принципів державно-приватного партнерства при реалізації інфраструктурних проектів;

­ врегулювання відносин в процесі укладання, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції, використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності, посилення державних гарантій прав концесіонерів;

­ державна підтримка реалізації інвестиційних програм і проектів за пріоритетними напрямами економічного розвитку України;

­ державна підтримка інвестиційних програм і проектів, направлених на розвиток експортоорієнтованих та імпортозаміщуваних виробництв;

­ державна підтримка реалізації середньо- та довгострокових  інвестиційних проектів, спрямованих на створення високотехнологічної конкурентоспроможної продукції.

 

Список літератури.

1. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Директмедиа Паблишинг, 2008. – 402 с.

2. Голіков А.П. Економіка зарубіжних країн// Голіков А.П., Дейнека О.Г., Позднякова Л.О., Черномаз П.О. – К.: ЦУЛ, 2008. – 404 с.

3. Економіко-правові проблеми в сфері інтелектуальної власності: Монографія / кол. авторів: Орлюк О.П., Бутнік-Сіверський О.Б., Ревуцький С.Ф., Нежиборець В.І., Федченко Л.Ю. та ін.; кер. авт. колективу, наук. ред. Бутнік-Сіверський О.Б. - К.: НДІ інтелектуальної власності АПрН України, 2006. - 364 с.

4. Тувакова Н.В. Ретроспективний аналіз інноваційних моделей економічного зростання// «Фінансовий простір», 2011. – №3. – С.49-53

5. Оппенлендер К. Технический прогресс / К. Оппенлендер. – М.: Прогресс, 2010. – 243 с.

6. Формування моделі економічного розвитку України у післякризовому світі. – К.: НІСД, 2013. – 65 с

7. Інвестиційний клімат в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/economic-cooperation/invest-climat

8. Стратегія  інноваційного  розвитку  України  на  2010-2020  рр.  в  умовах  глобалізаційних викликів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.pir.dp.ua/uploads/StrategizInnovRazvitiya.

9. Концепція Державної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://in.ukrproject.gov.ua/index.php?get=564&id=2493#1

 

References.

1. Shumpeter, J. ( 2008)  Teorija jekonomicheskogo razvitija [Theory of Economic Development], Direktmedia Pablishing, Moskva, Russia.

2. Holikov, A.P., Dejneka, O.H., Pozdniakova, L.O. and Chernomaz P.O. (2008) Ekonomika zarubizhnykh krain [Economy abroad], TsUL, Kyiv, Ukraine.

3. Orliuk, O.P., Butnik-Sivers'kyj, O.B., Revuts'kyj, S.F., Nezhyborets' and V.I., Fedchenko, L.Yu., (2006) Ekonomiko-pravovi problemy v sferi intelektual'noi vlasnosti: Monohrafiia [Economic and legal issues of intellectual property], NDI intelektual'noi vlasnosti APrN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

4. Tuvakova, N.V. (2011) “Retrospective analysis of innovative models of economic growth”,  Fiscal space, vol.3, pp. 49-53

5. Oppenlender, K. (2010) Tehnicheskij progress [Technological advancement], Progress, Moskva, Russia.

6. Formuvannia modeli ekonomichnoho rozvytku Ukrainy u pisliakryzovomu sviti (2013) [Formation model of economic development of Ukraine in the post-crisis world], NISD, Kyiv, Ukraine.

7. “Investment climate in Ukraine” available at:  http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/economic-cooperation/invest-climat (Accessed 12 May 2014).

8. “Innovative Development Strategy of Ukraine for 2010-2020 in terms of Global Challenges” available at: www.pir.dp.ua/uploads/StrategizInnovRazvitiya (Accessed 12 May 2014).

9. “Conception of the State program of investment in 2011-2015” available at:  http://in.ukrproject.gov.ua/index.php?get=564&id=2493#1 (Accessed 12 May 2014).

 

Стаття надійшла до редакції 13.05.2014 р.