Українською | English

BACKMAIN


УДК 658.1

 

Д. П. Дубицький,

к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку і аудиту, Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ

Г. Л. Ступнікер,

к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки будівельної галузі,

 ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», м. Дніпропетровськ

 

ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА НАЦІОНАЛЬНИМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ

 

D. P. Dubitskiy,

PhD Candidate in Economics, associate professor, assistant professor of accounting and auditing,

 Academy of customs of Ukraine, Dnipropetrovsk

G. L. Stupniker,

PhD Candidate in Economics, associate professor, assistant professor of Economics construction industry,

Prydniprovs’ka State Academy of Civil Engineering and Architecture, Dnipropetrovsk

 

VALUATION FOR NATIONAL AND INTERNATIONAL STANDARDS

 

У статті проведено порівняльний аналіз вітчизняного та міжнародного законодавства щодо оцінки вартості підприємства. Розкрито сутність понять «підприємство», «цілісний майновий комплекс» та «бізнес» на основі чого обґрунтовано доцільність використання у вітчизняному та міжнародному законодавстві як об’єкта оцінки саме терміну «бізнес». Виокремлено та здійснено порівняння основних елементів оцінки цілісних майнових комплексів та бізнесу. Наведено основні методичні підходи до оцінки вартості підприємства в національному та міжнародному законодавстві, розкрито їх сутність. Сформовано алгоритм здійснення оцінки цілісного майнового комплексу за допомогою методу дисконтування грошового потоку. Доведено, що нерозвиненість, а інколи і відсутність, активних фондових та фінансових риків у нашій країні значно ускладнює використання порівняльного та доходних підходів оцінки вартості підприємства, що відображається на структурі та змісті вітчизняного законодавства.

 

In this article, a comparative analysis of national and international legislation on company valuation. The essence of the concepts of «Enterprise», «integral property complex» and «business» on the basis of which the expediency of the use of domestic and international law as of the assessment period just «business». Allocated and comparison of the main elements of integrated assessment of property and businesses. It shows the basic methodological approaches to the assessment of value in national and international law, to reveal their identity. Formed algorithm for the evaluation of the integral property complex by using the discounted cash flow method . It is proved that underdevelopment and sometimes lack of active stock and financial markets in the country complicates the use of comparative and income approach valuation of companies that appear on the structure and content of national legislation.

 

Ключові слова: оцінка вартості підприємства, підприємство, бізнес, цілісний майновий комплекс, майновий підхід, ринковий підхід, доходний підхід.

 

Keywords: valuation of the company, company, business, an integral property complex, property approach, market approach, income approach.

 

 

Постановка проблеми. В умовах ринкової економіки значущим елементом інституту майнових відносин є оціночна діяльність. Оцінка вартості підприємства виступає підгрунтям для прийняття управлінських рішень. Поряд з цим, розвиток міжнародних економічних відносин стимулює підвищення уваги до процесу уніфікації методології оцінки вартості підприємств у відповідності до вимог міжнародного законодавства, яке, у свою чергу, акумулює в собі позицію оцінювачів різних країн світу та формує цілісну систему вимірювання цінності економічних благ. Отже, виникає необхідність дослідження та здійснення порівняльного аналізу методики здійснення оцінки вартості підприємства за міжнародними та національними стандартами з метою визначення можливості (необхідності) подальшого удосконалення останніх.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанню методологічного забезпечення процесу оцінки вартості підприємств приділяють увагу у своїх наукових працях як вітчизняні, так і закордонні науковці, зокрема: Є.В. Мних, Н.Ф. Чеботарьов, Т.В. Калінеску, Ю.А. Романовська, О.Д. Кирилов,
В.Р. Курченко, А.Г. Грязнова, Джей Фішмен, Г. Кліффорд, С.В. Валдайцев,
К. Мерсер, Т.У. Хармс, М.В. Меєр та інші. Проте недостатньо уваги приділяється удосконаленню вітчизняних стандартів оцінки вартості підприємства у відповідності до міжнародного законодавства.

Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз національних та міжнародних стандартів оцінки та визначення напрямків подальшого покращення методики оцінки вартості підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Згідно зі статтею 9 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки [2]. Саме тому національний стандарт оцінки (НС) що регулює процесс оцінки вартості підприємств має ряд спільних моментів з міжнародними стандартами оцінки (МСО).

Методологічні основи здійснення оцінки підприємств регламентуються Національним стандартом № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», який затверджений Постановою кабінету міністрів України від 29.11.2006 № 1655 [4]. У свою чергу, у міжнародній практиці дане питання регламентується Міжнародними стандартами оцінки 2011, зокрема МСО 200 «Бізнес та інтереси в бізнесі» [5].

Результати порівняння вітчизняного та міжнародного законодавства щодо здійснення оцінки вартості підприємства наведено у таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Оцінка вартості підприємства за НС 3 та МСО 200

Ознака порівняння

НС 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»

МСО 200 Бізнес та інтереси в бізнесі

Визначення

Цілісний майновий комплекс (ЦМК) - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Бізнес – це комерційна, виробнича, інвестиційна діяльність або діяльність у сфері послуг.

Вартість бізнесу – загальна вартість власного (акціонерного) капіталу бізнесу плюс вартість його боргу або зобов’язань, що прирівнюються до боргу, за вирахуванням грошових коштів або їх еквівалентів, доступних для покриття цих зобов’язань.

Елементи оцінки цілісного майнового комплексу (бізнесу)

- аналіз організаційно-правової форми підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;

- ознайомлення та аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу в обсязі, достатньому для формування уявлення про обсяг та сегментацію такого ринку, поточної частки ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу, перспектив діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, на відповідному ринку для оцінки коректності припущень, зроблених під час підготовки прогнозу діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу;

- ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, у разі коли припущення щодо перспектив розвитку ринку сировини і основних матеріалів є складовою прогнозу діяльності такого майнового комплексу;

- аналіз правових засад провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, послуг), наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;

- аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті;

- підготовку обґрунтованого прогнозу діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за основними показниками виробництва та реалізації продукції, фінансового і майнового стану та прогнозу потреби такого підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

- рахувати права, привілеї або умови, які є невідємними від права власності;

- приділити значну увагу необхідно тому, на яку інформацію можна покладатися, що має бути перевірено, а також на необхідну ступінь перевірки;

- історія бізнесу може бути корисна тим, що вона може містити рекомендації щодо майбутніх очікувань;

- дослідження інформації стосовно економічних тенденцій і тенденцій в економічній галузі;

- дослідити вплив політичних прогнозів, державної політики, курси валют, інфляцію, процентні ставки та активність ринку на бізнеси, що функціонують у різних секторах економіки;

- важливо зрозуміти характер активів та зобов’язань бізнесу і визначити, які елементи необхідні для процесу генерації доходу, а які з них є надлишковими для бізнесу на дату оцінки.

- визначити невраховані активи або зобов’язання, що не відображені в бухгалтерському балансі. Такі активи можуть включати патенти, товарні знаки, авторські права, бренди, ноу-хау і власні бази даних.

 

 

Основні методичні підходи

- майновий;

- дохідний;

- порівняльний.

- ринковий;

- дохідний;

- за чистими активами.

 

Слід зазначити, що як у вітчизняному, так і у міжнародному законодавстві власне підприємство не виступає об’єктом оцінки. НС 3 регламентує проведення оцінки цілісних майнових комплексів, а МСО 200 – бізнесу та інтересів у бізнесі. В існуючих наукових працях часто ототожнюються терміни «підприємство», «цілісний майновий комплекс» та «бізнес», що є некоректним.

Взагалі в економічній літературі під бізнесом мається на увазі підприємницька діяльність, яка спрямована на виробництво та реалізацію товарів, робіт, послуг, або інша дозволена законодавством діяльність з метою одержання прибутку. Тобто цією діяльністю займається суб’єкт господарювання (фізична чи юридична особа), якій належить підприємство. У свою чергу, Господарським кодексом України підприємство розглядається як самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності [1].

Відповідно, поняття терміну «бізнес» є ширшим ніж поняття терміну «підприємство» і, на нашу думку» є доцільним саме його використання у нормативному законодавстві. Щодо терміну «цілісний майновий комплекс» та його співвідношення із терміном «бізнес», то слід зазначити, що у національному Національному стандарті № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» дається визначення поняття «бізнесу» як певної господарської діяльності, яка провадиться або планується для провадження з використанням активів цілісного майнового комплексу [3]. Виходячи з наданого визначення, можна стверджувати, що поняття «бізнес» є ширшим, ніж поняття «цілісний майновий комплекс», оскільки включає в себе як набір активів, так власне процес здійснення господарської діяльності. На нашу думку, визначення терміну «цілісний майновий комплекс» як об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність має значний недолік, оскільки вартість ЦМК може бути трактована лише як арифметична сума вартостей окремих майнових об'єктів і не буде скоригована навіть на вартість гудвілу.

На відміну від національного стандарту, у якому чітко прописано необхідні заходи при проведенні оцінки цілісного майнового комплексу, у міжнародних стандартах така інформація подається у вигляді рекомендацій, на які саме аспекти необхідно звернути увагу. Це зумовлено загальною тенденцією вітчизняного законодавства до чіткої формалізації різного роду процесів з метою подальшого контролю дотримання встановлених норм та вимог. У свою чергу, міжнародні стандарти ставлять наметі забезпечити якомога ширшу можливість для їх застосування, чого не дозволяла їх попередня версія, яка також мала тенденцію до занадто докладних директивних вимог, що створювало перепони для їх застосування на практиці у глобальному масштабі. Завдяки дорадчому характеру зазначених у МСО 200 елементів оцінки бізнесу вони включають у себе елементи оцінки зазначені у НС 3 та залишають місце для творчого підходу до оцінки. Поряд з цим, у міжнародному стандарті особливу увагу приділено аспекту перевірки достовірності інформації, яка буде використана в процесі оцінювання.

Як міжнародними, так і національними стандартами оцінки регламентується використання методичних підходів до оцінки. Так, у п. 56 Засад МСО зазначено, що: «Для виконання оцінки, що визначена відповідною базою оцінки, можуть бути використані один або декілька підходів до оцінки»[5]. У вітчизняному ж законодавстві акцентується увага на використанні одночасно декількох методів: «Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення»[3].

Аналіз законодавства щодо оцінки вартості підприємств надав змогу визначити, що у НСО та МСО використовується майже однаковий перелік методичних підходів, проте вони ранжовані за значимістю у різному порядку.

У НС 3 першим серед основних методичних підходів описано майновий підхід, який застосовується для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка ґрунтується на усталеній практиці, зокрема під час оцінки цілісного майнового комплексу, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного майнового комплексу [4]. Згідно до національного законодавства майновий підхід включає декілька методів: метод накопичення активів, метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу, інші методи майнового підходу. На відміну від українського законодавства у
МСО 200 майновий підхід не пропонують для оцінки бізнесу, а лише зазначають, що для оцінки інвестиційного або холдингового бізнесу може бути використаний підхід за чистими активами (підхід за активами), що є різновидом методу накопичення активів, який регламентується вітчизняним законодавством.

Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу, яка визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки. Таким чином, для того, щоб визначити вартість цілісного майнового комплексу (бізнесу) необхідно провести оцінку окремих його складових (активів та зобов’язань). Саме тому в МСО 200 даний підхід не вважається самостійним, оскільки вартості окремих активів та зобов’язань необхідно розраховувати із застосуванням ринкового та/або доходного підходів. Оскільки в основі методу накопичення активів лежить витратний підхід, то підсумком оцінки вартості діючого бізнесу виявляється не його ринкова вартість, а лише сумарна вартість окремо взятих складових такого бізнесу, що, у свою чергу, ставить під питання адекватність застосування підходу. Навіть при коректній оцінці нематеріальних активів та гудвілу даний підхід не дозволяє врахувати впливу на вартість бізнесу цінність управлінських рішень та майбутні перспективи. В результаті такої оцінки можна отримати навіть такий результат, коли вартість бізнесу є від’ємною, а його акції котируються на біржі.

Метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу може бути застосованим у разі ліквідації підприємства, або у випадку, коли грошові потоки від його операційної діяльності є від’ємними або несуттєвими (тобто неможливо застосувати доходний підхід). Також цей метод може бути використаний у разі фінансування підприємства-боржника підчас його реорганізації чи санації при розробці плану погашення боргів.

Згідно до НС 3 поточна вартість ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу визначається як поточна вартість доходів, що очікуються від продажу активів цілісного майнового комплексу, які зменшені на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією такого комплексу, що збільшена на суму поточної вартості грошових потоків, які очікуються від провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, в період ліквідації, якщо провадження такої діяльності прогнозується, та зменшена на суму поточної вартості зобов'язань цього підприємства [4]. Застосування даного методу вимагає здійснення коригувань вартості доходів та зобов’язань підприємства, що зумовлено відхиленням строків експозиції майна від звичайних строків, а також ймовірністю виникнення необхідності дострокового покриття зобов’язань.

Як вже було зазначено, вищевказаний метод не пропонується до використання у міжнародній практиці оцінки бізнесу, проте він може більше використовуватись для управлінських цілей, ніж для власне визначення вартості підприємства, оскільки існує великий ступінь залежності третіх сторін від результатів оцінки (кредиторів, інвесторів, судових органів), які використовують результати оцінки як інформаційне джерело для прийняття своїх управлінських рішень.

Наступним методом, який пропонується у національному законодавстві для здійснення оцінки вартості підприємства є доходний підхід. Він ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість цілісного майнового комплексу та включає два методи: метод дисконтування грошового потоку та метод прямої капіталізації доходу. Згідно до НС 3 основним методом дохідного підходу, що застосовується для проведення оцінки цілісних майнових комплексів, є перший метод і відповідно основна увага у нормативному документі приділена саме йому. У міжнародному стандарті в межах доходного підходу для оцінки бізнесу пропонують використовувати такі ж методи, як і у вітчизняному, проте не віддається пріоритет, якомусь конкретному з них, а лише надаються загальні рекомендації щодо їх застосування та вказуються особливості, на які слід звернути увагу при здійсненні оцінки.

На нашу думку, надання пріоритету у вітчизняному законодавстві саме методу дисконтування грошового потоку зумовлено більшою універсальністю даного методу в реаліях розвитку економіки нашої держави, а саме: можливістю використання для розрахунків нестабільних потоків економічних вигод різних періодів часу. Відповідно використання методу прямої капіталізації доходу вимагає наявність постійних за величиною та рівних у проміжках періоду прогнозування майбутніх потоків економічних вигод, досягнення чого в сучасних реаліях є достатньо складним процесом.

У НС 3 чітко регламентовано оціночні процедури, які передбачені для застосування методу дисконтування грошового потоку (рис. 1).

 

Рис. 1.  Алгоритм здійснення оцінки цілісного майнового комплексу за допомогою методу дисконтування грошового потоку

 

В залежності від специфіки діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та завдань оцінки, обирається одна з моделей грошового потоку: чистий грошовий потік для власного капіталу;  чистий грошовий потік для інвестованого капіталу. У свою чергу, обраній моделі грошового потоку відповідають методи розрахунку ставки дисконту: метод кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний цілісний майновий комплекс порівняно з інвестуванням в альтернативні об'єкти, що характеризується мінімальним ризиком; метод середньозваженої вартості капіталу, який ґрунтується на врахуванні норм доходу на власний та запозичений капітал з урахуванням розміру часток власного та запозиченого капіталу в інвестованому капіталі. Слід зазначити, що у стандарті зовсім не приділено уваги методу ціноутворення капітальних активів, який є поширеним закордоном, і сутність якого полягає у порівнянні ризику вкладу в акції певної компанії з ризиком вкладу до портфелю акцій. Таке нехтування цим методом може бути пояснено незначним розвитком фондового ринку України і, відповідно, складністю визначення α та β коефіцієнтів.

Попри це, слід зазначити, що у вітчизняному законодавстві застосування інших методів розрахунку ставки дисконту дозволяється за умови обґрунтування у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу доцільності їх використання.

У зв’язку з тим, що національним стандартом метод прямої капіталізації доходу визначається як другорядний, регламентація його здійснення обмежується лише зазначенням переліку необхідних процедур без подальшої їх деталізації.

Як вже було зазначено, у МСО 200 «Бізнес та інтереси в бізнесі» не надаються алгоритми проведення оцінки бізнесу за допомогою доходного підходу та методи визначення ставок капіталізації дисконтування, що залишає за виконавцем оцінки право творчого вибору тієї чи іншої методики та дозволяє у повній мірі використати досягнення світової наукової думки у сфері оцінки. Особлива увага в даному стандарті приділяється коректності використання історичних фінансових звітів суб’єкта господарювання як орієнтиру для оцінки майбутніх доходів або грошових потоків бізнесу. Наголошується на необхідності у застосуванні коригувань для відображення відмінностей між фактичними історичними грошовими потоками і тими, які б міг би отримати покупець інтересу у бізнесі на дату оцінки. Також необхідно вносити корективи для відображення таких питань як конкурентоспроможність оцінюваного інтересу або визначення, чи є він контрольним інтересом в бізнесі, які не враховуються ані в прогнозах грошових потоків, ані в прийнятій обліковій ставці. На відміну від національного законодавства у міжнародному особлива увага при використанні доходного підходу приділяється особливості його застосування при оцінці підприємств-суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. У відповідності до МСО 200 необхідно: «такі елементи, як дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість і робочий капітал вилучаються, і вартість активів визначається шляхом застосування відповідного оціночного коефіцієнта (мультиплікатора) до прибутків до вирахування відсотків податків та амортизації» [5]. Доцільність застосування саме такого методу виправдовується за умови здійснення транзакцій з такими суб’єктами господарювання шляхом купівлі-продажу активів, а не шляхом продажу пакетів акцій, при чому необхідно забезпечити, щоб коефіцієнт (мультиплікатор) використовувався тільки на основі аналізу продажів аналогічних активів.

Порівняльний підхід (у міжнародному законодавстві – ринковий підхід) базується на принципі, що вартість може бути виявлена за допомогою аналізу нещодавніх продажів порівнювальних активів. Особливістю даного підходу до оцінки вартості підприємства є орієнтація підсумкової величини вартості, з однієї сторони, на ринкові ціни купівлі-продажу акцій, які належать подібним підприємствам, а з іншої сторони, на фактично досягнуті фінансові результати.

Згідно до МСО 200 бізнес, що оцінюється, зіставляється з подібними бізнесами, інтересами у бізнесі та цінними паперами, які обмінені на ринку, а також відповідними транзакціями з акціями того ж бізнесу, що оцінюється [5]. У свою чергу, у національному стандарті 3 виокремлено два основні методи порівняльного підходу до оцінки цілісних майнових комплексів: метод ринку капіталу та метод ринкових угод.

Метод ринку капіталу ґрунтується на припущенні про рівноцінність ринкової вартості цілісного майнового комплексу його ринковій капіталізації або можливій ринковій капіталізації з урахуванням вартості прав контролю, яка визначається як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства, що існує або може бути створене на базі оцінюваного цілісного майнового комплексу, на загальну кількість акцій такого товариства. Також можлива ринкова капіталізація майнового комплексу може розраховуватись як добуток фінансово-економічних показників діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, на відповідні мультиплікатори, визначені на підставі інформації про подібні підприємства, виходячи з цін продажу (пропонування) їх цілісних майнових комплексів.

Метод ринкових угод ґрунтується на припущенні про еквівалентність ринкової вартості цілісного майнового комплексу цінам продажу подібних цілісних майнових комплексів. Як базовий показник для зазначеного методу застосовуються ціни продажу та ціни пропонування подібних цілісних майнових комплексів або ціни продажу та ціни пропонування їх корпоративних часток, що характеризуються певними правами контролю, які потім коригуються за допомогою відповідних мультиплікаторів або контрольної надбавки (якщо за базу обирається корпоративна частка).

На відміну від національного стандарту, у міжнародному не виокремлюють методи ринкового підходу, а зосереджують увагу на джерелах даних, які використовуються у даному підході: публічні фондові ринки, на яких здійснюється продаж інтересів в аналогічних бізнесах; ринок, на якому здійснюється купівля-продаж бізнесу цілком; раніше здійснені транзакції з акціями або пропозиції стосовно володіння бізнесом, що оцінюється. Для перевірки розумності результату оцінки бізнесу, що отриманий на основі іншого підходу також використовуються ринкові ціни на пакети акцій або на інтереси у товариствах, що продаються публічно, ціни придбання інтересів у бізнесі, які діють у тих самих або аналогічних сферах діяльності.

Спільною рисою вітчизняного та міжнародного законодавства щодо порівняльного (ринкового) підходу є визначення необхідності обґрунтування співставності аналогів оцінки та оцінюваного об’єкта.

Слід зазначити, що у міжнародній практиці, на відміну від вітчизняної, ринковий підхід на рівні з доходним є основним для оцінки вартості підприємства. Така різниця у ставленні до даного підходу може бути пояснена в процесі виокремлення його сильних та слабких сторін.

Основною перевагою порівняльного (ринкового) підходу є орієнтація на фактичні ціни купівлі-продажу подібних об’єктів, тобто ціна визначається самим ринком, а оцінювач обмежується лише коригуваннями, які забезпечують можливість співставлення аналога та об’єкта оцінки. Також перевагою є те, що даний підхід базується на ретроспективній інформації, тобто відображає фактично досягнуті підприємством результати, а не прогнозні, як у доходному підході. Беззаперечною перевагою також є реальне відображення попиту та пропозиції на даний об’єкт інвестування, оскільки ціна фактично завершеної угоди найбільш точно враховує ситуацію на ринку. Разом з тим, як ми зазначали, порівняльний (ринковий) підхід має ряд недоліків, основний з яких, на нашу думку, полягає у необхідності наявності різнобічної фінансової інформації не тільки щодо об’єкта оцінки, а й щодо великої кількості подібних підприємств (цілісних майнових комплексів, бізнесі), які оцінювач обирає за аналоги. Відповідно, одержання інформації від підприємств-аналогів є достатньо складним та дорогим процесом. Похідною чи, навіть, спорідненою проблемою використання даного підходу є необхідність наявності відкритого активного фінансового ринку з доступною інформацією, оскільки підхід передбачає використання даних про завершені угоди. Саме нерозвиненість, а інколи і відсутність, активних фінансових риків у нашій країні значно ускладнює використання порівняльного підходу, що зумовлює ставлення до нього і на законодавчому рівні. І навпаки, розвиненість на заході фінансових ринків з публічністю інформації про заключні угоди на них, виводить даний метод на одне з провідних місць.

Висновки з даного дослідження. Аналіз національних та міжнародних стандартів оцінки надав змогу визначити, що існує загальна тенденція вітчизняного законодавства до чіткої формалізації різного роду процесів з метою подальшого контролю дотримання встановлених норм та вимог. На нашу думку, доцільним є удосконалення національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» шляхом відмови від чітко прописаних (регламентованих) методик здійснення оцінки підприємства та переходу до надання роз’яснень щодо методології у вигляді рекомендацій. Також доцільним є зміна у НС 3 понятійної бази, зокрема, необхідно замінити термін «цілісний майновий комплекс» на термін «бізнес», який є ширшим і у більш повній мірі відповідає сутності процесу оцінки вартості підприємства із застосуванням різних підходів до оцінки, а також повністю відповідає міжнародному законодавству. У свою чергу, аналіз методичних підходів до оцінки вартості підприємства надав змогу виявити значні відмінності у стандартах щодо інструментарію оцінки та доцільності його використання в сучасних умовах розвитку економіки України. Так, просте перенесення норм міжнародних стандартів у вітчизняні є недоцільним, оскільки розвиток економічних інститутів України не дозволяє у повній мірі використовувати доходний та ринковий підходи оцінки вартості підприємства, а також відмовитись від використання майнового підходу, як це зробили у провідних країнах світу.

 

Література.

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/paran462#n462.

2. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003-%D0%BF.

3. Постанова КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»» від 10.09.2003 № 1440 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2658-14.

4. Постанова КМУ «Про затвердження Національного стандарту № 3 «Оцінка цілісних майнових комплексів»» від 29.11.2006 № 1655 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1655-2006-%D0%BF.

5. Міжнародні стандарти оцінки 2011 [Текст] / Пер. з англ. УТО. – К.: «Авантпост-Прим», 2012. – 144 с.

 

References.

1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), Commercial Code of Ukraine, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/paran462#n462 (Accessed 20 April 2014).

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The Law of Ukraine “On the assessment of property, property rights and professional valuation activities in Ukraine”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1440-2003-%D0%BF (Accessed 20 April 2014).

3. Cabinet of Ministers of Ukraine (2003), “Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On approval of the National Standard number 1 “General Principles of Property Valuation and Property Rights””, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2658-14. (Accessed 20 April 2014).

4. Cabinet of Ministers of Ukraine (2006), “Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On approval of the National Standard number 3, “Evaluation of integral property complexes””, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1655-2006-%D0%BF. (Accessed 20 April 2014).

5. Nranslated from English by Ukrainian Society of Appraisers (2012) Mizhnarodni standarti ocinki 2011 [International Valuation Standards] / Avantpost-Prim, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 19.04.2014 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"