УДК 336.1:330.1

 

Д. Є. Денисенко,

аспірант Київського економічного інституту менеджменту

 

ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛУ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

 

D. E. Denysenko,

PhD student, Kyiv Economic institute of management

 

TAX STIMULATION OF CAPITAL FORMATION PRODUCERS

 

Стаття присвячена перспективам реформування оподаткування капіталу в контексті забезпечення конкурентоспроможності товаровиробників. Обґрунтовано доцільність запровадження інвестиційної податкової знижки. Визначено її оптимальний розмір. Обґрунтовано доцільність запровадження податку на приріст капіталу.

 

Article is devoted to the prospects for reforming the taxation of capital in the context of ensuring the competitiveness of commodity producers. The expediency of introduction of the investment tax rebates are grounded. Its optimal size are defined. The expediency of introducing a capital gains tax is grounded.

 

Ключові слова: капітал, основні засоби, інвестиційна податкова знижка, податок на приріст капіталу.

 

Key words: capital, fixed assets, investment tax rebate, tax on capital gains.

 

 

Постановка проблеми. Однією з головних причин низької конкурентоспроможності вітчизняної економіки є дефіцит факторів виробництва, як капіталу, так і праці. Вітчизняні підприємства гостро відчувають брак інвестиційних ресурсів, оскільки в державі відсутня належна правова база захисту прав інвесторів. Саме тому серед всіх країн постсоціалістичного простору Україна має одні з найгірших показників залучення іноземних інвестицій та інвестиційної активності вітчизняних інвесторів. Все це негативно позначається, передусім, на стані оновлення основного капіталу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам оподаткування капіталу та напрямам його удосконалення присвячені праці О. Данілова, Ю. Іванова, К. Мервіна, Е. Мендози, А. Соколовської та ін. Однак механізми фіскального стимулювання накопичення капіталу у системі факторів виробництва потребують подальшої розробки.

Постановка завдання. Метою статті є обґрунтування напрямів удосконалення оподаткування капіталу у контексті забезпечення конкурентоспроможності товаровиробників.

Викладення основного матеріалу. Однією із найпродуктивніших складових капіталу підприємства є основні засоби. На динаміку оновлення основних засобів важливий вплив має наявність інвестиційних ресурсів, які можуть бути сформовані за рахунок власних джерел (прибуток та амортизація) та зовнішніх (кредити, зовнішні інвестиції тощо). У цій статті зупинимося на проблемах залучення внутрішніх джерел, серед яких найбільше дискусій викликає надання податкових пільг.

Загалом оподаткування капіталу має бути направлене не на максимізацію фіскального потенціалу, а на реалізацію його регуляторних впливів, у т.ч. і за допомогою зниження податкового навантаження на капітал за рахунок застосування прискореної амортизації або пільг по податку на прибуток. Так, А. Соколовська наголошує, що у контексті забезпечення економічного розвитку України «необхідність і можливість зменшення податкового навантаження на капітал… не викликає сумнівів» [17, с. 153]. Зниження податкового навантаження на капітал у будь-який спосіб породжує дві проблеми – зменшення податкових надходжень до бюджету внаслідок звуження бази оподаткування та зростання ризику ухилення від сплати податків.

Однак при цьому варто враховувати, що глобалізація полегшує переміщення людського, реального і фінансового капіталу через національні кордони, ускладнюючи оподаткування на національному рівні. Власники капіталу можуть уникнути високих податків, переводячи активи у низькоподаткові держави. Більш високі податкові ставки призводять до відпливу капіталу, в той час як низькі податки залучають іноземний капітал. Уряди більше не можуть пристосувати податковий тягар під потреби соціальної держави та повинні брати до уваги податкову політику інших країн [6, с. 6]. Виходячи з цього, якщо просто знижувати податкове навантаження на капітал, досягнення поставлених цілей в частині накопичення капіталу буде сумнівним. Тому важливим є пошук оптимального співвідношення між оподаткуванням різних складових капіталу залежно від його формування та використання, а також між оподаткуванням капіталу та споживанням. Варто зазначити, що у країнах Європи навантаження з оподаткування капіталу поступово переміщуються на оподаткування споживання. Варто зауважити, що підвищення рівня оподаткування споживання відбувається не за рахунок підвищення ставок ПДВ, а за рахунок зменшення пільг по всіх непрямих податках, підвищення ставок справляння акцизного податку, а в окремих країнах – оподаткування предметів розкоші. У більшості країн Європи замість повного звільнення від оподаткування ПДВ застосовуються знижені ставки на окремі групи товарів та послуг. Є країни (наприклад, Данія) де пільги по ПДВ зведені до мінімуму, ставка оподаткування є найвищою в Європі, знижені ставки не застосовуються. Такий підхід ґрунтується на припущенні, що високі ставки сприяють стимулюванню експорту. В Україні ставка справляння ПДВ знаходиться на тому ж рівні, що й у Болгарії, Естонії, Австрії, Словенії, Словаччині та Великобританії. На наш погляд, у сучасних умовах в Україні недоцільно радикально змінювати механізм та ставку стягнення ПДВ. Підвищення ставки ПДВ з метою стимулювання експорту в Україні не спрацює на користь підвищення конкурентоспроможності товаровиробників, оскільки відбуватиметься стимулювання сировинного експорту. А затримки відшкодування ПДВ будуть і надалі сприяти вимиванню обігових коштів у товаровиробників кінцевої продукції. Недоцільним є і зниження ставки ПДВ, оскільки воно спричинить падіння надходжень до бюджету і знайти альтернативу його покриття досить складно. Крім того, в умовах високого рівня тінізації економіки ПДВ залишається одним з непрямих інструментів оподаткування тих доходів, з яких не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та податок на прибуток підприємств. На наш погляд, частково здійснити перекладання податкового навантаження з капіталу на споживання можна за рахунок скорочення пільг по ПДВ або за рахунок підвищення ставок акцизного податку, хоча останній захід є ризикованим з точки зору збільшення обсягів обігу контрабандних товарів.

Іншою світовою тенденцією є те, що до початку кризи 2008 р. у більшості західних країн відбувалося поступове зміщення навантаження з оподаткування корпоративного прибутку на оподаткування індивідуальних доходів [21]. На сьогоднішній день швидкість цих процесів призупинена через зростання безробіття, однак сама ідея не втратила своєї актуальності, оскільки стимулювання економічного розвитку вимагає створення передумов для вивільнення капіталу. У 1963 р. Фелдстайн представив результати дослідження оподаткування доходів фізичних осіб та власників капіталу, згідно з якими зростання еластичності пропозиції капіталу, як і зниження еластичності праці призводить до перерозподілу тягаря запровадженого податку на користь фізичних осіб, які отримують заробітну плату Також Фелдстайн робить припущення, якщо власниками капіталу є більш заможні індивіди, то за умови низької еластичності пропозиції праці зростання рівня оподаткування заробітної плати призведе до збільшення нерівності перерозподілу доходів у суспільстві, адже при цьому зменшуються доходи бідніших груп населення [10, с. 74]. Саме така ситуація і спостерігається в Україні протягом останніх десяти років – внаслідок низької еластичності пропозиції праці відбувається подальше поглиблення диференціації доходів населення, збільшується розрив між найбагатшими та найбіднішими верствами населення.

Схожі результати були отримані А. Гарбергером у 1964 р., на відміну від моделі Фелдстайна він враховував також капіталомісткість та трудомісткість виробництва і дійшов висновку, що у випадку більшої капіталомісткості більший тягар оподаткування припадає на капітал [1, с. 376-381]. А держави з високим рівнем оподаткування капіталу характеризуються низьким рівнем інвестицій та заощаджень [23]. Україна належить до країн з високим рівнем капіталомісткості виробництва, тому підвищення податкового навантаження на капітал буде поглиблювати труднощі із нарощуванням організованих заощаджень та залученням інвестицій. Ця тенденція буде негативно позначатися на конкурентоспроможності національної економіки.

В. Вишневський, виходячи з позиції, що кінцевим одержувачем розподілених доходів є фізичні особи, а не підприємства, значну увагу приділив дослідженню впливу оподаткування доходів від капіталу на вибір, який постає перед первинним інвестором-фізичною особою щодо способу інвестування капіталу у вітчизняні підприємства [4, с. 136-140; 9]. Однак реалізація цієї концепції ускладнюється непередбачуваністю поведінки тіньового сектору економіки, який обумовлює величину неофіційних доходів фізичних осіб. А не враховувати вплив зміни тіньових доходів на рішення фізичної особи про здійснення інвестицій буде некоректним.

Також на прийняття рішення щодо здійснення інвестицій впливає система оподаткування прибутку залежно від напрямів його розподілу. Вітчизняними дослідниками висловлюються різні позиції щодо оподаткування розподіленого та нерозподіленого прибутку, однак зміщення аргументів у сторону стимулювання розвитку фондового ринку на сьогоднішній день є не стільки актуальним, наскільки стимулювання ефективного самоінвестування. Чинна на сьогоднішній день система оподаткування доходів має ознаки класичної, при цьому ставка податку на прибуток складає 16%, а податку на доходи фізичних осіб – 15 або 17% (5% – на виплачені дивіденди). З точки зору класичної системи оподаткування доходів можна вважати, що така система оподаткування є нейтральною. Для того, щоб оцінити, яким чином може впливати така система оподаткування на рішення платників податків скористаємося методологічним підходом до оптимізації джерел фінансування, викладеним у праці К. Мервіна [22] (1):

 

t × (1 – z)≥ (m – z) ≥ r ×t × (1 – m),                                 (1)

 

де m – ставка податку на доходи фізичних осіб інвесторів;

z – податок на приріст капіталу (приймемо 0%, оскільки в Україні податок на приріст капіталу у чистому вигляді не застосовується);

t – ставка податку на прибуток корпорації;

r – процентна ставка за користування кредитом (20,4% – середньозважена ставка за даними Національного банку України у 2012 р.);

s – ставка податкового кредиту (в Україні не застосовується).

Тоді оптимізаційна модель набуде вигляду:

 

t × (1 – z)≥ (m – z) ≥ r ×t × (1 – m) = ≥ 0,16 (1 – 0) ≥ (0,05 – 0) ≥ 0,204× 0,16× (1 – 0,05) = 0,16 ≥ 0,05 ≥ 0,03

 

Отриманий результат свідчить, що найбільш вигідним джерелом фінансування діяльності підприємств за критерієм вартості капіталу на сьогоднішній день залишається кредитування. Однак зважаючи на жорсткі умови кредитування та важку доступність до довгострокових кредитів, податкові важелі необхідно направляти на зменшення вартості власного капіталу як джерела фінансування. На наш погляд, більш актуальною проблемою є не стимулювання виплати дивідендів, а навпаки, стимулювання тезаврації прибутку та вкладання його у розвиток підприємства, передусім в оновлення основного капіталу. Крім того, податкові стимули по податку на прибуток мають бути направлені і на стимулювання експорту тієї продукції, яка має високу конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках.

Стосовно механізмів стимулювання оновлення основного капіталу за рахунок прибутку існує значна кількість діаметрально протилежних позицій [2, 4, 7, 8, 147-16]. Більшість з них стосуються необхідності запровадження прискореної амортизації основних засобів або податкових пільг інвестиційного характеру. Однак спроби застосування механізмів прискореної амортизації на сьогодні не дали значного позитивного ефекту в частині зменшення рівня зносу, а пільги, направлені на стимулювання оновлення основного капіталу так і не були застосовані. У багатьох західних країнах існує практика застосування податкових пільг інвестиційного характеру, зокрема інвестиційних податкових кредитів та інвестиційних податкових знижок, сутність та механізми яких достатньо висвітлені у працях у т.ч. й українських дослідників. Більшість дискусій щодо застосування інвестиційних податкових кредитів чи знижок точаться навколо оптимальної ставки, а також механізму надання кредиту чи знижки підприємству.

Відповідно до концепції оптимальної фіскальної політки К. Мервіна [22] умови оптимальності за умови застосування податкової знижки по податку на прибуток виконуються, якщо дотримуються наступні нерівності (2-4):

для нерозподіленого прибутку:

 

 (m – z) ≥ t×(1 – z)                                                                             (2)

 

для запозичень

 

t×(1 – z) ≥ (m – z) ≥ s× (1 – z) – r (1 – m) × (t – s)             (3)

 

нова емісія акцій

 

s×(1 – z) – r (1 – m)×(t – s) ≥ (m – z)                                          (4)

 

де m – ставка податку на доходи фізичних осіб інвесторів;

z – податок на приріст капіталу (приймемо 0%, оскільки в Україні податок на приріст капіталу у чистому вигляді не застосовується);

t – ставка податку на прибуток корпорації;

r – процентна ставка за користування кредитом (20,4% – середньозважена ставка за даними Національного банку України у 2012 р.);

s – ставка податкового кредиту (в Україні не застосовується).

Для України отримали такі результати (5 – 7):

для нерозподіленого прибутку:

 

 (0,05 – 0) ≤ 0,16×(1 – 0)                                                                 (5)

 

для запозичень

 

0,16×(1 – 0) ≥ (0,05 – 0) ≤ 0× (1 – 0) – 20,4 (1 – 0,05) × (0,16 – 0)        (6)

 

нова емісія акцій

 

0×(1 – 0) – 20,4 (1 – 0,05)×(0,16 – 0) ≤ (0,05 – 0)                 (7)

 

Оскільки в Україні не виконується жодна із нерівностей, то політику оподаткування капіталу податком на прибуток в Україні не можна вважати оптимальною. Це обумовлено її негнучкістю, що сприяє додатковим ризикам у періоди економічної нестабільності. Її негнучкість обумовлена, передусім, відсутністю податкових пільг, які мають стимулюючий характер, тобто спонукають платника податків працювати краще, щоб у майбутньому отримати податкове заохочення.

Дієвими податковими інструментами стимулювання вкладень власних коштів підприємств у законодавчо визначені інноваційні обладнання й технології, апробованими в зарубіжних країнах, є податкові пільги з податку на прибуток підприємств (далі – ППП) у формі інвестиційного податкового кредиту (далі – ІПК), інвестиційної податкової знижки (далі – ІПЗ). Відмінність між цими податковими інструментами полягає втому, що ІПЗ скорочує базу оподаткування, а ІПК безпосередньо впливає на суму ППП. Аналізовані дві пільги надають перевагу (стимул) для короткострокових інвестиційних проектів, оскільки, в підсумку, прямо зменшують суму сплачуваного податку на прибуток [15, с. 1-15].

Економічна вигода для держави від запровадження податкових пільг у формі ІПЗ та ІПК у довгостроковому періоді полягає у тому, що підприємство після здійснення інвестицій зменшує виробничі витрати, збільшує продуктивність праці й розмір прибутку до оподаткування і, відповідно,суму сплачуваного податку на прибуток. Із позицій виконання ППП його фіскальної функції в короткостроковому періоді кращим варіантом для держави є запровадження ІПЗ, яка порівняно з ІПК (за умови рівності їхньої величини) меншою мірою спричиняє зниження податкових надходжень до бюджету [15, с. 1-15].

Варіанти застосування зазначених пільг по податку на прибутку були розглянуті у працях З. Варналія, Д. Серебрянського [2], К. Швабія [20], А. Соколовської, Т. Єфіменко, І. Луніної [16], В. Мельника [8, с. 58], однак оптимальний механізм пільгового оподаткування прибутку, спрямований на стимулювання оновлення основного капіталу, все ще знаходиться у стадії розробки. Нами пропонується застосування комбінація прирістної та об’ємної інвестиційної податкової знижки, яка враховуватиме не тільки обсяг здійснених інвестицій, але і обсяги експорту конкурентоспроможної продукції. Зважаючи на те, що виробництво промислової продукції в Україні характеризується домінуванням випуску продукції 3-го та 4-го технологічних укладів [11], вважаємо, що застосування другої компоненти податкової знижки (приросту експорту) має застосовуватися тільки у випадку експорту продукції 5-го та 6-го технологічних укладів. Застосування інвестиційної податкової знижки за ознакою першої компоненти (інвестиції в основний капітал) передбачає придбання (створення) нових основних засобів, які зайняті у виробництві продукції (4, 5, 6, 7, 8, 16 групи основних засобів). Застосування пільги такого характеру передбачає скасування решти податкових пільг по податку на прибуток, крім податкових канікул для суб’єктів малого підприємництва, оскільки застосування цієї пільги має іншу природу. Далі необхідно визначити початкову ставку об’ємної податкової знижки та оптимальний крок для застосування прирістної податкової знижки. Оскільки метою застосування інвестиційної податкової знижки є оновлення основного капіталу, то її величина пов’язана із ступенем зносу основних засобів (рис. 1).

 

Рис. 1. Взаємозв’язок між ступенем зносу основних засобів та ефективною ставкою податку на прибуток в Україні у 2003-2012 рр.

Джерело: побудовано автором

 

Графіки, зображені на рис. 1 показують, що між досліджуваними показниками існує лінійний обернений зв’язок, коефіцієнт детермінації 0,7587 показує, що ступінь зносу основних засобів на 75,87% залежить від податкового навантаження, яке формується внаслідок оподаткування прибутку. Коефіцієнт еластичності при х показує, що при збільшенні ефективної ставки податку на прибуток на 1% відбувається збільшення ступеня зносу основних засобів на 3,23%. Виходячи з цього, ставка об’ємного податкового кредиту при здійсненні оновлення основних засобів може становити від 3% до 4%. Застосування максимального розміру об’ємного податкового кредиту дає змогу досягти умови оптимальності фіскальної політики при прийняті рішення щодо фінансування придбання основних засобів за рахунок власних або позикових коштів (8):

 

t×(1 – z) ≥ (m – z) ≥ s× (1 – z) – r (1 – m) × (t – s)               (8)

0,18×(1 – 0) ≥ (0,05 – 0) ≥ 0,04 × 1 – 0,204 × (1 – 0,05) × (0,18 – 0,04)      

0,18 ≥  0,05 ≥ 0,01

 

Для того, щоб досягти умов оптимальності фіскальної політики за всіма трьома напрямами необхідно додатково запровадити податок на приріст капіталу та підвищення ставки податку на доходи фізичних осіб-інвесторів. Підвищення ставки податку з доходів фізичних осіб є можливим після легалізації доходів населення, тому на сьогоднішній день ми не можемо вести мову про те, яка ставка оподаткування доходів громадян (у т.ч. інвесторів) буде оптимальною. Податок на приріст капіталу дасть змогу стримувати зростання цін та попередити спекуляції на ринку комерційної і житлової нерухомості. Такий податок стягується у Франції [19] (19%), Великобританії [3] (20%), КНР (20%) [5], Болгарії [13]. На наш погляд, доцільним буде для застосування в Україні досвід Франції, де об’єкт оподаткування податком на приріст капіталу виникає у випадку, коли нерухоме майно (житлова або нежитлова нерухомість) було продане більше, ніж через 5 років після придбання. Величина об’єкта оподаткування розраховується як різниця між вартістю продажу та вартістю придбання, скоригованою на середньозважений індекс інфляції за період володіння об’єктом нерухомості. Розмір ставки податку на приріст капіталу необхідно встановити на рівні, який перевищує ставку податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у вигляді відсотків від вкладання коштів у фінансові активи, та не перевищувати ставку податку на прибуток, яку можна розрахувати як середню арифметичну. Виходячи із поточної ставки податку на прибуток у 2014 р. (18%) ставка податку на приріст капіталу становитиме 11,5%. Перевіримо збереження умову оптимальності при фінансуванні придбання основних засобів (9).

 

t×(1 – z) ≥ (m – z) ≥ s× (1 – z) – r (1 – m) × (t – s)               (9)

0,18 × (1 – 0,115) = 0,1593

0,17 – 0,115 = 0,055

0,04 (1 – 0,115) – 0,204 (1 – 0,17) × (0,18 – 0,04) = 0,0117

0,1593 ≥ 0,055 ≥ 0,0117

 

Як видно з розрахунків, умова оптимальності зберігається, власний капітал інвестувати у придбання основних засобів вигідніше, ніж позиковий. Застосовувати інвестиційну податкову знижку пропонуємо застосовувати до 4, 5, 6, 7, 8, 16 груп основних засобів, оскільки саме вони складають активну частину процесу виробництва. Далі розрахуємо крок збільшення податкової знижки. До визначення кроку зростання податкової знижки у світовій практиці використовується кілька підходів – приріст витрат на інноваційну діяльність, приріст інвестицій в основні засоби, приріст суми капіталу тощо [15]. Ми підтримуємо думку науковців, викладену у [12], відповідно до якої гранична величина ставки прирістної інвестиційної податкової знижки не повинна перевищувати 50% (сумарна величина з урахуванням двох компонент). Враховуючи викладене, пропонуємо наступну шкалу ставок інвестиційної податкової знижки (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Рекомендована шкала ставок інвестиційної податкової знижки, %

Джерело: складено автором

 

Висновки. Таким чином, з метою забезпечення передумов для відновлення конкурентоспроможності національних товаровиробників необхідно знизити вартість самофінансування оновлення основного капіталу за рахунок прибутку. Для цього пропонується застосовувати інвестиційну податкову знижку комбінованого типу. З метою компенсації втрат бюджету від запровадження пільги, а також для зменшення спекуляцій на ринку нерухомості доцільно запровадити податок на приріст капіталу.

 

Література.

1.  Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. / Ред В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. – 655 с.

2. Варналій З., Серебрянський Д. Вплив оподаткування прибутку на економічний розвиток України // Економіка України. – 2010. – № 5. – С. 60.

3. Великобританія вводить податок на нерухомість для іноземців. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://business-tv.com.ua/news/velikobritaniya_vvodit_podatok_na_neruhomist_dlya_inozemciv-133.html

4. Вишневський В. П. Оподаткування підприємств і моделювання економічної динаміки: Монографія / В. П. Вишневський / НАН України. Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 2006. – 320 с.

5. Влада КНР вводить додатковий податок на приріст капіталу – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2011/09/04/250555

6. Кірнос І.О. Вплив глобалізації на економічну політику соціальних держав. –  С.6.

7. Масгрейв Р.А., Масгрейв П.Б. Государственные финансы: теория и практика: Пер. с англ. – М.: Бизнес Атлас, 2009. – С. 448

8. Мельник В.М., Мельничук Г.С. Податкові важелі підтримки вітчизняних товаровиробників у посткризовий період: новації Податкового кодексу // Фінанси України. – 2011. – № 8. – С. 58.

9. Налогообложение: теории, проблемы, pешения / Под. общ. ред. В. П. Вишневского. — Донецк : ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. – 504 с.

10. Налоговая реформа в России: проблемы и решения: В 2-х томах. – Т.1. – М.: ИЭПП, 2003. – 378 с.

11. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.

12. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування: монографія / За заг. ред. проф. Ю.Б. Іванова. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2007. – 448 с.

13. Світовий досвід оподаткування: Болгарія. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minrd.gov.ua/media-tsentr/novini/print-56057.html

14. Серебрянський Д. Вплив оподаткування на вибір форми виплати доходів власникам факторів виробництва / Д. Серебрянський // Финансовые риски. – 2006. – № 1. – С. 79–85.

15. Серебрянський Д.М. До питання запровадження інвестиційної податкової знижки в Україні/ Д. Серебрянський, Г. Мельничук// Фінанси України. – 2012. – №9. – С. 1-15.

16. Система податкових пільг в Україні у контексті європейського досвіду / А.М. Соколовська, Т.І. Єфименко, І.О. Луніна та ін.; за заг. ред. А.М. Соколовської. – К.: НДФІ, 2006. – 316 с.

17. Соколовська А. М. Податкові важелі реалізації політики економічного розвитку / А. М. Соколовська // Т.1Фінансова політика та податково-бюджетні важелі її реалізації / За ред. чл-кор. НАН України А. І. Даниленка. – К. : Фенікс, 2008. – Розд. 2. – С. 112–171.

18. Соколовська А. М. Основи теорії податків : навч. посібник /А. М. Соколовська. – К. : Кондор, 2010. – 326 с.

19. У Франції вводиться новий податок на приріст капіталу. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2011/09/04/250555

20. Швабій К., Серебрянський Д. Інвестиційні стимули в механізмі оподаткування прибутку підприємств в Україні // Економіка України. – 2007. – № 7. – С. 32–40.

21. European Commission Taxation and Customs Union 2007: Taxation trends in the European Union, Office for Official Publications of the European Communities, Luxemburg. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: ec.europa.eu/comm./taxation_customs/index_en, http:// ec.europa.eu/eurostat.

22. King Mervyn A. Taxation and the Cost of Capital // The Review of Economic Studies. 1974. — Vol. 41. — No. — Р. 21–35.

23. Mendoza E.G., Razin A., Tesar L.L. Effective tax rates in macroeconomics: cross-country estimates of tax rates on factor incomes and consumption. – Cambridge, NBER. – Worcing Paper. – # 4564. – 1994. – 20 p.

 

References

1. Blankart, Sh. (2000) Derjavni finansy v umovah demokratii: Vstup do finansovoi nauky [State finance in democracy: Introduction to finance science]. – Kyiv, Lybid.

2. Varnaliy, Z. and Serebrianskiy, D. (2010) “The influence of taxation on economic development”, Ekonomica Ukrainy, vol. 5.– p. 60.

3. “Great Britain starts property tax for foreigners”, available at: http://business-tv.com.ua/news/velikobritaniya_vvodit_podatok_na_neruhomist _dlya_inozemciv-133.html (Accessed 15 March 2014).

4. Vishnevskiy V.P. (2006) Opodatkuvania pidpriemstv i modeluvania ekonomichnoi dynamiky [The taxation of enterprises and modeling of economics dynamic], NAN Ukrainy, Institut economiky promyslovosti, Donetsk.

5. “The Chinas government start additional tax on property gain”, available at: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2011/09/04/250555 (Accessed 15 January 2014).

6. Kirnos, I.O. (2010) “The influence of globalization on economic policy of social coutries”, Ekonomica regioniv, Vol. 6, p.6.

7. Musgrave R.A. and Musgrave P.B. (2009). Derjavni finansy: teoria I praktyka [State finance: the theory and practice], Biznes Atlas, Moskow.

8. Melnyk, V.M. and Melnychuk, G.S. (2011), “Fiscal instruments of producers support in post-crises time: news of Tax Code”, Finansy Ukrainy, Vol. 8, p. 58.

9. Vyshnevskiy, V.P. (2006). Nalogooblojenie: teorii, problemy, reshenia [Taxation: theories, problems, solutions], DonNTU, IEP NAN Ukrainy, Donetsk.

10. “Nalogovaya reforma v Rossii: problemy i reshenia”, IEPP, Moskow.

11. The official site of State statistic service of Ukraine, available at: www.ukrstat.gov.ua. (Accessed 15 March 2014).

12. Ivanov, U.B. (2007), Problemy rozvytku podatkovoi polityky ta opodatkuvania [Problems of development tax policy and taxation], VD “INJEK”, Kharkiv.

13. “Svitovy dosvid opodatkuvania: Bolgaria” available at: http://minrd.gov.ua/media-tsentr/novini/print-56057.html (Accessed 15 March 2014).

14. Serebriansky, D. (2006). “The influence of taxation on a choice of form paying income for owners of economic resources” , Finansovie riski, Vol. 1, P. 79-85.

15. Serebriansky, D. and Melnychuk, G. (2012) “To the problem for use investment rebate in Ukraine”, Finansy Ukrainy, Vol. 9, pp. 1-15.

16. Sokolovska, A.M., Jefimenko, T.I. and Lunina, I.O. (2006) Systema podatkovyh pilg v Ukraini [The system of tax privileges in Ukraine in the case of Europe experience], NLFI, Kyiv.

17. Sokolovska, A.M. (2008). Podatkovi vajeli realizatsii polityky economichnogo rozvytku [Tax instruments of realization of economic development policy], Fenix, Kyiv.

18. Sokolovska, A.M. (2010). Osnovy teorii podatkiv [The base of theory of taxation], Kondor, Kyiv.

19. “The France initiate new tax on the capital gain” available at: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2011/09/04/250555 (Accessed 15 March 2014).

20. Shvabiy, K. and Serebriansky, D. (2007) “Investment motivation in the mechanism of corpoprate income taxation in Ukraine”, Ekonomika Ukrainy, Vol.7, pp. 32-40.

21. European Commission Taxation and Customs Union 2007: Taxation trends in the European Union, Office for Official Publications of the European Communities, Luxemburg. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: ec.europa.eu/comm./taxation_customs/index_en, http:// ec.europa.eu/eurostat.

22. King Mervyn (1974) A. “Taxation and the Cost of Capital”, The Review of Economic Studies, Vol. 41, pp. 21–35.

23. Mendoza, E.G., Razin, A. and Tesar L.L. (1994) Effective tax rates in macroeconomics: cross-country estimates of tax rates on factor incomes and consumption. – Cambridge, NBER.

 

  Стаття надійшла до редакції 10.04.2014 р.