УДК 332.142

 

Ю. С. Папіж,

к. е. н., доцент кафедри менеджменту виробничої сфери,

Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ

 

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

Yu. S. Papizh,

PhD in Economics, Associate Professor of Management of the production sphere,

State University «National Mining University», Dnipropetrovsk

 

THEORETICAL BASIS OF THE FORMATION OF THE ECONOMIC STRATEGY OF REGIONAL DEVELOPMENT IN UKRAINE

 

Проаналізовано та узагальнено положення основних чинних нормативно-правових документів та законопроектів, які визначають стратегічні напрямки державного регулювання регіонального розвитку в Україні. Виділено правові документи щодо державного регулювання соціально-економічного регіонального розвитку у різні періоди, які було розроблено та прийнято за роки незалежності України, що містять сратегічні вектори розвитку. Проведено порівняльний аналіз концептуальних засад державної регіональної політики згідно наведених документів. Систематизовано основні терміни та поняття державної політики за нормативно-правовими документами. Проведено порівняння принципів державної регіональної політики України згідно основних нормативних документів. Встановлено відповідність стратегії регіонального розвитку України європейським пріоритетам сталого розвитку, інноваційності та посилення ролі регіонів у розробленні та реалізації політики регіону.

 

Statements of basic current legal acts and projects are analyzed and generelyzed. The main approaches to searching strategy directions for state regulation of regional transformation in Ukraine are considered. Legal documents concerning state regulation of social and economic regional development in different periods, have been developed and adopted since independence, Ukraine containing sratehichni vectors are distinguished. A comparative analysis of the conceptual foundations of the state regional policy by the following documents. The basic terms and concepts of public policy for legal documents are systematized. A comparison of the principles of state regional policy in Ukraine according to the basic regulations. The compliance strategy for regional development in Ukraine with European priorities for sustainable development, innovation and the role of the regions in the development and implementation of policies in the region are established.

 

Ключові слова: регіональна економіка, регіональний розвиток, стратегія.

 

Keywords: regional economy, regional development, strategy.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Євроінтеграційні процеси в Україні спрямовані на досягнення європейських стандартів у господарюванні. Особлива увага, яка сьогодні приділяється у Європі розвитку регіонів, використанню їх потенціалу, формуванню на цій основі інноваційної моделі економіки, робить питання державної регіональної політики надзвичайно актуальним для України. На цьому тлі постає проблема постійного удосконалення стратегії економічного розвитку регіонів нашої держави, її концептуальних засад та механізмів реалізації, в умовах глобалізації, з урахуванням стратегічних напрямків сталого розвитку Європи, а також здійснення в Україні внутрішньодержавних реформ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Обґрунтування стратегії економічного розвитку регіонів є достатньо вивченим науково-практичним аспектом державної регіональної політики, що відображено у працях вчених, серед яких Алимов О.М., Амоша О.А., Бакаєв О.О., Варналій З.С., Волошин В.В., Геєць В.М., Данилишин Б.М., Долішній М.І., Дорофієнко В.В., Дорогунцов С.І., Кравцов В.С., Лисецький А.С., Лукінов І.І., Мельник Л.Г., Мокій А.І., Олійник Я.Б., Танчук Н.В., Хвесик М.А., Чернюк Л.Г., Чумаченко М.Г., Шостак Л.Б. та інші.

Не зважаючи на достатній рівень вивченості проблеми формування та реалізації стратегії регіонального розвитку, наявність чималої кількості нормативно-правових актів, й досі залишаються не розв’язаними багато питань. Й дотепер наявна територіальна диференціація регіонів України, не завершено реформування адміністративно-територіального устрою, не сформовані механізми стимулювання місцевих громад до прискорення розвитку регіонів, не оптимізовано процеси централізованого регіонального регулювання та підтримки місцевих ініціатив, у т.ч. співвідношення їх інтересів та багато інших. Все це засвідчує необхідність постійного удосконалення існуючих концепцій соціально-економічного розвитку регіонів України

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою досліджень, результати яких викладено у даній статті, є аналіз та узагальнення положень чинних нормативних-правових документів та законопроектів України різних років, де визначено стратегічні напрямки регулювання регіонального розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Серед правових документів щодо державного регулювання соціально-економічного регіонального розвитку, які було розроблено та прийнято за роки незалежності України, на нашу думку, можна виділити такі: проект Закону України «Про концепцію державної регіональної економічної політики» 1998р. [2] (далі Концепція 1998р.), Указ Президента України Про Концепцію державної регіональної політики 2001р. [6] (далі Концепція 2001р.), Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року 2006р. [1] (далі Стратегія 2006р.), проект Закону України «Про засади державної регіональної політики» у редакції 2008р. [3] (далі законопроект 2008р.), проект Закону України «Про засади державної регіональної політики» у редакції 2010р. [4] (далі законопроект 2010р.). Всі вони містять теоретико-методологічні засади формування політики регулювання соціально-економічного розвитку регіонів у різні періоди, визначають стратегічні вектори розвитку. Завдяки цьому можна простежити еволюцію поглядів на державну регіональну політику в Україні, стратегію розвитку регіонів залежно від зміни внутрішніх та зовнішніх умов.

Проведемо порівняльний аналіз концептуальних засад державної регіональної політики згідно наведених документів. Проаналізуємо проблемні питання регіонального розвитку, які у різні роки спричиняли необхідність розробки нової державної регіональної політики.

З проголошенням Європою курсу на ефективні регіони, в Україні постало гостре питання визначення нових засад державного регулювання регіонального розвитку. Детальний аналіз процесу розробки Концепцій 1998р. та 2001р., а також їх варіантів, представлених недержавними суспільними силами представлено у [5]. На той час перед Україною, як і раніше перед іншими державами, постав вибір між двома підходами. Один з них полягає у політиці справедливого державного регіонального соціально-економічного вирівнювання. Інший – у політиці підтримки розвинутих регіонів згідно економічної доцільності. У першому підході домінує держава, у другому – ініціативи регіонів. На нашу думку, ця проблема віддзеркалює загальноекономічну проблему взаємодії держави та ринку, і є прикладною по відношенню до регіональної політики. Протягом років Україна намагається оптимізувати співвідношення державного втручання та регіонального саморегулювання у процесах розвитку, розширюючи повноваження та відповідальність регіонів. На тлі цієї фундаментальної проблеми постають інші похідні проблеми організаційного характеру: централізація та децентралізація влади, розподіл повноважень, фінансова забезпеченість регіонів тощо.

У Концепції 1998р. проблемні питання умовно можна поділити на економічні (територіальні диспропорції, не ефективне використання потенціалу регіонів, відсутність іноземних інвестицій та комплексного розвитку) та організаційні (відсутність організації міжнародної співпраці та економічної самостійності територій для вирішення місцевих проблем, розмежування повноважень між органами влади). Також визначена екологічна проблема забруднення довкілля.

У Концепції 2001р. до наявних економічних проблем (регіональні диспропорції та відсутність механізмів їх подолання, повільні ринкові перетворення, низький рівень економічного зростання), проблем системи державного управління розвитком регіонів (не ефективне стимулювання органів влади до регіонального розвитку, несистемна державна політика, повільна її демократизація) додаються соціальні проблеми (низький рівень соціального забезпечення громадян, не ефективна соціальна політика). Проблеми екології не визначаються окремо, хоча наголошується на необхідності сталого розвитку регіонів, що включає у себе екологічну складову. Таким чином, тут підкреслюються соціальні проблеми регіонального розвитку. Якщо раніше вони розглядалися з точки зору раціонального поділу праці та міграційних процесів, розселення та регулювання ринку праці, то тут з’являється більш широке єдине поняття соціального забезпечення громадян.

У Стратегії 2006р., на відміну від попередніх документів, проблеми регіонального розвитку, на нашу думку, мають більш чітке ієрархічне узгодження. Усі соціально-економічні проблеми (незадовільна інфраструктура, низький рівень трудової адаптації до ринкових умов, підтримки підприємництва та інновацій, незадовільна екологія, залежність від кон’юнктури міжнародного ринку, слабкі міжрегіональні зв’язки, наявність монорегіонів, відсутність диверсифікації економіки регіонів та інші), а також організаційні проблеми (відсутність механізмів згладжування дивергенції регіонів та стимулювання місцевої влади, підприємців та усієї громади до розвитку регіонів на основі використання їх потенціалу) обумовлюють проблему регіональних диспропорцій, що викликає низьку конкурентоспроможність регіонів, яка, у свою чергу, спричиняє низький рівень їх інвестиційної привабливості. Тому Стратегія 2006р. спрямована на підвищення інвестиційної привабливості та інноваційної активності у регіонах, подолання територіальних диспропорцій, розбудову інфраструктури, посилення міжрегіональних зв’язків та раціональне використання людських ресурсів.

У законопроекті 2008р. проблемами регіональної політики є створення повноцінного життєвого середовища для людей на усій території України, забезпечення просторової єдності держави та сталого розвитку її регіонів.

У законопроекті 2010р. до проблем регіональної політики, наведених у законопроекті 2008р. додається ефективне використання людського, природного, економічного та іншого потенціалу регіонів.

Таким чином, на основі аналізу проблемних питань, внаслідок яких удосконалювались концепції державного регулювання регіонального розвитку, можна зробити наступні висновки. Протягом років залишаються основні не вирішені проблеми, які потребують застосування нових механізмів: дивергенція, не повне використання потенціалу регіонів, їх низька конкурентоспроможність, незадовільна якість життя, екологічна небезпека, оптимальна організація державного та місцевого регулювання розвитку регіонів, соціальна, економічна, екологічна збалансованість (сталий розвиток). Концепції 1998р. та 2001р. приділяють увагу удосконаленню організаційних засад реалізації державної регіональної політики та оптимізації співвідношення центральної влади та регіональних ініціатив. Стратегія 2006р. вирішує зазначені проблеми на основі підвищення конкурентоспроможністю регіонів. Тут простежується економічний акцент, а питання співвідношення владних повноважень розглядається як один з інструментів досягнення мети. Законопроекти 2008р. та 2010р. більше приділяють увагу якості життя населення у різних регіонах. Тут наявний соціальний акцент. Таким чином, за допомогою наведених документів простежуються риси державної регіональної політики: від організації процесу її реалізації у 1998-2001рр. до економічної у 2006р., та соціальної у 2008-2010рр. спрямованості. Той факт, що проблеми залишаються невирішеними протягом років, на нашу думку, не пов’язаний з якістю державного регулювання, розроблених концепцій та механізмів. Насамперед, результативність регіональних перетворень оцінюється у довготерміновому періоді. Адже більшість проблем регіонального розвитку є системними і потребують фундаментальних реформ з перспективним результатом.

Розглянемо основні терміни та поняття державної регіональної політики (табл.1). Зазначимо, що Концепція 2001р. та Стратегія 2006р. не містять розділів, присвячених визначенню термінів.

У тлумаченні поняття «регіон» спостерігаються різні підходи. Якщо у 1998р. регіоном було позначено адміністративно-територіальні одиниці та неформальні об’єднання територій, то у 2008-2010р.р. тільки адміністративно обмежені частини держави. Натомість, у законопроекті 2008р. вводилося поняття макрорегіону для територій «у складі декількох регіонів чи їх частин, які об’єднані за спільними ознаками, та яким притаманні спільні проблеми розвитку» [3], але у законопроекті 2010р. від нього було відмовлено.

У визначенні «державної регіональної політики» у Концепції 1998р. головною у реалізації заходів регіонального розвитку зазначалась держава, а у законопроектах 2008р. та 2010р. – центральна влада та місцеве самоврядування. Також Концепція 1998р. та законопроект 2010р. визначають економічне (використання потенціалу регіонів), соціальне (досягнення високих стандартів життя) та екологічне (екологічна безпека) призначення регіональної політики, тоді як законопроект 2008р. – тільки досягнення гідного рівня життя. Незважаючи на прийняття Концепції сталого розвитку населених пунктів у 1999 році, Концепція 1998р. вже визначала державну регіональну політику на принципах сталості, спираючись на вищенаведені соціальні, економічні та екологічні регіональні трансформації, що відповідає сталому розвитку.

До 2010р. «об’єктом державної регіональної політики» вважалися адміністративно-територіальні одиниці, а у законопроекті 2010р. – діяльність з розвитку держави на усій її території, включаючи регіони. У Концепції 1998р. до суб’єктів державної регіональної політики відносилися тільки органи місцевої влади та самоврядування, а у законопроектах 2008р. та 2010р. цей перелік розширено на усіх зацікавлених юридичних та фізичних осіб.

На відміну від Концепції 1998р., у законопроектах 2008р. та 2010р. введено додаткові поняття. «Регіональний розвиток» у законопроекті 2010р. трактується як соціальні, економічні та інші зміни, що відбуваються у регіонах, тоді як у законопроекті 2008р. зазначено, що ці зміни виключно позитивні. На нашу думку, підхід документу 2010р. є більш об’єктивним, оскільки зміни, що відбуваються у регіонах, можна оцінити у довгостроковій перспективі. Якщо таку оцінку здійснювати сьогодні, то важко врахувати усі можливі фактори впливу на той чи інший процес або явище. Поняття «програма та проект регіонального розвитку», «просторове узгодження», «індекс регіонального людського розвитку» однакові у обох законопроектах.

 

Таблиця 1.

Основні поняття державної регіональної політики України згідно нормативно-правових документів різних років

Джерело: систематизовано автором за матеріалами [2, 3, 4]

 

Для позначення державної політики у регіонах у окремих сферах законопроект 2010р. містить термін «секторальна політика».

Порівняння принципів державної регіональної політики України наведено у табл.2. У 2001 році порівняно з 1998 роком було виключено принципи цілісного підходу, який створював регіонам однакові умови розвитку; перерозподілу повноважень місцевих ораганів влади та самоврядування для демонополізації прав однієї інституції у вирішенні регіональних питань; екологічної безпеки при реструктуризації господарства регіонів; фінансової автономії регіонів та відповідальності влади за регіональний розвиток.

Натомість, у регіональну політику держави у Концепції 2001р. було додано принципи наближення послуг, що надаються органами влади та самоврядування, до споживачів; диференціації надання державної фінансової підтримки регіонам; співробітництва усіх зацікавлених осіб та інституцій при розробці та реалізації стратегій, програм та планів регіонального розвитку.

Спільними для обох варіантів концепції 1998 та 2001 року залишаються принципи відповідності регіональної політики Конституції України та іншим правовим актам, унітарність та цілісність держави та базових економічних систем, оптимальне поєднання процесів децентралізації та централізації влади. 

Однак, саме ці три принципи було виключено зі Стратегії 2006р. та введено нові: розроблення взаємопов’язаних планів та програм різних рівнів; концентрація фінансових ресурсів на вирішення певних місцевих питань у регіонах; формування регіонів – «полюсів зростання»; державне фінансування регіонального розвитку незалежно від обсягів місцевого фінансування; подолання соціально-економічних територіальних диспропорцій.

У законопроекті 2010р. порівняно з чинною Стратегією 2006р. повернуто принципи конституційності, унітарності та цілісності, децентралізації влади; виключено принципи диференціальної підтримки регіонів, програмування, концентрації, полюсного розвитку, додатковості та єдності. Останній принцип у законопроекті 2010р. набуває іншого змісту. Якщо у Стратегії принцип єдності має на увазі однорідність розвитку територій в результаті державної регіональної політики, то у проекті закону він полягає у застосуванні однакових підходів при вирішенні проблем різних територій.

Також у цих документах мають різний зміст поняття «концентрації» та «деконцентрації». У Стратегії 2006р. мова йде про накопичення фінансових ресурсів на певній території, а у проекті закону 2010р. – про розподіл владних повноважень на регіональному рівні з метою не допущення їх концентрації в одній установі та монопольного управління. Також у законопроекті 2010р. серед принципів регіональної політики запропоновано враховувати гуманізм, відкритість, сталий розвиток, історичну спадкоємність та реалістичність.

Аналізуючи мету державної регіональної політики у зазначених документах, можна побачити певні зміни. У Концепціях 1998р. та 2001р. мета державної регіональної політики багатовекторна та містить декілька напрямків. У Стратегії 2006р. та законопроектах 2008р. та 2010р. вона має єдину спрямованість. При цьому з документів видно, як проблеми, що раніше складали мету регіональної політики, згодом ставали завданнями для розв’язання інших проблем. Але всі концепції схожі тим, що досягнення основної мети державної регіональної політики завжди ґрунтувалось на ефективному використанні потенціалу регіонів. Так, у Концепції 1998р. завдяки потенціалу територій передбачалося першочергово досягти збільшення національного багатства, раціонального територіального поділу праці та системи розселення, збалансованості соціального, економічного, екологічного внутрішньорегіонального розвитку, у Концепції 2001р. – динамічного та збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя незалежно від місця проживання, поглиблення ринкових трансформацій, у Стратегії 2006р. – високої конкурентоспроможності регіонів, їх інвестиційної привабливості, сталого розвитку, високого рівня продуктивності

 

Таблиця 2.

Принципи державної регіональної політики України згідно основних нормативних документів

Джерело: систематизовано автором за матеріалами [1, 2, 3, 4, 6]

 

виробництва та зайнятості, у законопроекті 2008р. – високого рівня якості життя незалежно від місця проживання, у законопроекті 2010р. – високого рівня якості життя людей незалежно від місця проживання, зміцнення соціальної та економічної єдності суспільства. У останньому документі ефективне використання потенціалу регіонів є загальною метою регіональної політики, а комплексне використання потенціалів різних сфер у межах регіону – завданням для її досягнення, що підкреслює значимість цього аспекту. Таким чином, мета державної регіональної політики у кожному документі являє собою обґрунтуване припущення про причинні проблеми, які слід вирішувати у першу чергу, та проблеми, які є похідними. Набір цих проблем залишається постійним, а змінюються лише їх комбінації.

На нашу думку, мета, сформульована у Концепції 1998р., найбільше наближена до засад сталого розвитку, оскільки структурована згідно його трьох базових компонент. У економічному напрямку у фокусі державної регіональної політики на той час знаходились раціоналізація структури економіки регіонів, підприємництво, ринкова інфраструктура, приватизація, вільні економічні зони. У соціальному напрямку – єдині соціальні стандарти незалежно від рівня розвитку територій, продовольча безпека, зайнятість та міграційні процеси, демографія, раціональне розселення, розвиток сільської місцевості та великих міст. У екологічному напрямку – збереження довкілля та екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил.   

До стратегічних завдань на той час відносилися реструктуризація економіки регіонів, розвиток експортних та імпортозамінних виробництв, інтенсифікація сільського господарства, зайнятість населення, охорона довкілля, використання рекреаційних ресурсів, облаштування осіб національних меншин, розбудова інфраструктури, якісна питна вода, демографічна ситуація, відродження культурної самобутності регіонів.

До поточних завдань було віднесено створення нормативної бази регулювання розвитку регіонів, стабілізацію виробництва, підвищення потенціалу регіонів, формування повноцінного життєвого середовища у сільській місцевості, розвиток підприємництва, розв’язання проблем науки для виготовлення конкурентоспроможної продукції, оптимізація структури ринку робочої сили, включаючи перепідготовку кадрів, створення вільних економічних зон, розвиток прикордонної торгівлі та транскордонного співробітництва, залучення іноземних інвестицій, розроблення державних програм соціально-економічного розвитку регіонів.

На відміну від 1998р., у Концепції 2001р. було поставлено за мету не тільки збалансований розвиток у межах регіону, а регіонів між собою. Також до підвищення рівня життя, ефективного використання потенціалу регіонів було додано цілі організаційного характеру: прийняття дієвих управлінських рішень та удосконалення роботи органів державної влади. Серед завдань Концепції 2001р. з’являється оцінка потенціалу регіонів. Завдання структурної перебудови економіки вирішуватиметься на інноваційній основі, тоді як у 1998р. акцент у цьому завданні було зроблено не на підході, а на об’єкті перебудови – промислових регіонах з надмірною концентрацією виробництва. Також до завдань було віднесено зменшення територіальних диспропорцій, розвиток підприємництва, міжрегіональну та міжнародну інтеграцію, продуктивну зайнятість населення, поліпшення демографічної ситуації, охорону довкілля, що у Концепції 1998р. було частково загальною метою, частково стратегічними завданнями державної регіональної політики. Серед нових завдань Концепціїї 2001р. можна визначити забезпечення самостійності місцевої влади та територіальних громад у вирішенні питань регіонального розвитку та удосконалення міжбюджетних відносин, вироблення чітких критеріїв і ефективних механізмів державної підтримки розвитку регіонів. Пріоритетами у вирішенні поставлених питань було визначено організаційні заходи. Це вдосконалення державного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів, спрямоване на розроблення заходів для вирішення економічних, соціальних та екологічних завдань; підвищення відповідальності місцевих органів влади та самоврядування, спрямоване на розроблення заходів з організації ефективного регулювання розвитку регіонів.

Завдання Стратегії 2006р. полягали у підвищенні конкурентоспроможності регіонів, зміцненні їх ресурсного потенціалу, розвитку людських ресурсів, міжрегіональної кооперації, інституціональної системи.

У законопроекті 2008р. основними завданнями було визначено територіально цілісний та збалансований розвиток України; інтеграція регіонів; максимально повне використання потенціалу регіонів з урахуванням їх особливостей; підвищення конкурентоспроможності. До пріоритетів державної регіональної політики, за рахунок яких передбачалось виконати поставлені завдання, було віднесено підтримку місцевих ініціатив у використанні потенціалу регіонів для підвищення якості життя; зменшення територіальної диференціації за індексом регіонального людського розвитку; підвищення конкурентоспроможності територій; міжрегіональна інтеграція; підтримка проблемних територій; охорона навколишнього середовища; формування нормативно-правової бази державної регіональної політики з урахуванням документів Ради Європи та ЄС; ресурсне забезпечення розвитку регіонів; ефективне представництво інтересів регіонів на різних рівнях під час формування та реалізації державної регіональної політики.

У законопроекті 2010р. до завдань, перелічених у 2008р., додано безпечні умови життєдіяльності громадян. А з пріоритетів виключено підвищення конкурентоспроможності територій та створення системи охорони довіклля, але додано розвиток місцевого самоврядування на основі розширення повноважень місцевих рад, децентралізації повноважень органів виконавчої влади, гармонізації загальнодержавних та регіональних інтересів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. На основі аналізу та узагальнення теоретичних засад концепцій державної регіональної політики України, що були розроблені у період з 1998 по 2010рр. можна зробити наступні висновки.

1. Стратегія регіонального розвитку України відповідає європейським пріоритетам сталого розвитку, інноваційності та посилення ролі регіонів у розробленні та реалізації політики розвитку.

2. Протягом років залишаються невирішеними проблеми диференціації розвитку регіонів, низької якості життя людей, екологічної небезпеки та неврегульованості питань організації управління розвитком територій.

3. Концепції державної регіональної політики різних років не містять кардинальних змін курсів, а відображають поступове зміщення акцентів від одного до іншого аспекту політики. У 1998-2001рр. у фокусі політики були організаційні заходи перерозподілу повноважень, децентралізації влади, міжбюджетних відносин. У 2006р. регіональна політика суто економічна: зміцнення конкурентоспроможності регіонів. У 2008-2010рр. державна регіональна політика прагне підвищення стандартів життя людей. Слід відмітити, що жодна стратегія розвитку регіонів не мала екологічної домінанти.

4. Таким чином, нормативна база України відображає фундаментальні підходи, наукові дослідження в обґрунтуванні, розробленні та реалізації державної регіональної політики розвитку.

Перспективними щодо подальших розвідок у цьому напрямі після порівння теоретичних основ є питання аналізу динаміки механізмів регулювання регіонального розвитку згідно аналогічних документів.  

 

Список літератури:

1. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена Постановою КМУ № 1001 від 21.07.2006 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1001-2006-%EF

2. Проект Закону України «Про концепцію державної регіональної економічної політики» у редакції від 09.07.1998 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=4219

3. Проект Закону України «Про засади державної регіональної політики» у редакції від 08.10.08 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dbn.at.ua/publ/3-1-0-7

4. Проект Закону України «Про засади державної регіональної політики» у редакції від 14.06.2010 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  www.ssrd.org.ua/content/ukr/events/new_regional_policy_Tkachuk_ua.ppt

5. Танчук Н.В. Концепції державної регіональної політики: політичний та теоретичний дискурс / Н.В. Танчук // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_40/Gileya40/P4_doc.pdf

6. Указ Президента України «Про Концепцію державної регіональної політики від 25.05.2001 № 341/2001» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=341%2F2001

 

References:

1. Cabinet of Ministers of Ukraine (2006), “National Regional Development Strategy for the period up to 2015”, available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1001-2006-%EF.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (1998), The Law of Ukraine “On the concept of regional economic policy”, available at: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=4219.

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2008), The Law of Ukraine “On the principles of regional polic ”, available at: http://dbn.at.ua/publ/3-1-0-7.

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), The Law of Ukraine “On the principles of regional policy”, available at: www.ssrd.org.ua/content/ukr/events/new_regional_policy_Tkachuk_ua.ppt.

5. Tanchuk N.V. (2013), “Concept of Regional Policy: the political and theoretical discourse”, [Online], available at: : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_40/Gileya40/P4_doc.pdf

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The Decree of the President of Ukraine "On State Regional Policy”, available at: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=341%2F2001.

 

Стаття надійшла до редакції 19.10.2013 р.