УДК 338.124.4

 

О. М. Ложачевська,

д. е. н., професор, зав. кафедри міжнародної економіки, Національний авіаційний університет, м. Київ

 

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

O. M. Lozhachevska,

Doctor economic sciences, professor, head of Department of international Economics, National aviation university, Kiev

 

THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS OF ANTI-CRISIS MANAGEMENT

 

Стаття присвячена дослідженню сутності поняття антикризового менеджменту та обґрунтуванню необхідності його застосування в сучасних умовах господарювання соціально-економічних систем.

 

The article is devoted to the essence the concept of antі-crisis management and the substantiation the necessity of its application in modern conditions of management of socio-economic systems.

 

Ключові слова: криза, нестабільність, банкрутство, антикризовий менеджмент.

 

Keywords: crisis, instability, bankruptcy, antі-crisis management.

 

 

Постановка проблеми. Сучасний розвиток України характеризується кризовими явищами в економіці країни, в розвитку окремих її регіонів, галузей, окремих підприємств спричиненими впливом тривалої світової економічної кризи. Інституційні перетворення в України, які відбуваються під впливом глобалізації, загальносвітових трансформаційних процесів, що призводить до зміни та знищення попередніх зв’язків, вимагає вдосконалення системи управління, проведення державно-управлінських реформ, запровадження ефективних антикризових механізмів, розробки антикризових стратегій та антикризових програм на всіх рівнях управління.

Внаслідок цього виникає необхідність надання чіткого визначення одного з основних термінів даного процесу – антикризового менеджменту. На сьогодні як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі відсутній єдиний підхід до визначення терміну «антикризовий менеджмент», що є причиною різноплановості визначень цього поняття. Безумовно воно може враховувати специфічні особливості сфер (економічна, політична, соціальна), в яких застосовується, але обов’язково повинно включати загальні найважливіші особливості даного процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератури вказує на значний інтерес щодо проблематики антикризового менеджменту. Безліч учених-економістів [1- 9] у своїх працях висвітлюють різні підходи до сутності, мети та завдань даного виду управління залежно від сфери та напряму своїх досліджень.

Метою статті є дослідження теоретичних і практичних аспектів антикризового менеджменту, як одного із основних видів управління на вітчизняних підприємствах в сучасних умовах економічного розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. Світова економічна криза спровокувала поглиблення фінансових ускладнень на підприємствах України, що пов'язані як із загальнодержавними проблемами (нестабільність політичної ситуації, недосконалість законодавчої бази, неплатежі, спад виробництва), так і з внутрішніми проблемами підприємства – неефективний маркетинг, неефективне використання засобів, неефективний виробничий менеджмент, незбалансованість фінансових потоків тощо. Найбільш серйозним наслідком кризи на багатьох підприємствах стало їх банкрутство. Банкрутство підприємства є кінцевою стадією фінансової кризи, яка розвинулась внаслідок незадовільного управління ресурсним потенціалом, фінансових прорахунків, неврахування впливу різноманітних факторів мікро- і макросередовища, і тому, багатьма фахівцями правомірно визнається як неспроможність забезпечити конкурентне функціонування системи в ринкових умовах. Воно супроводжується посиленням соціально-економічних проблем в суспільстві. Саме тому, в останні часи, важливого значення набуває впровадження на підприємствах ефективної антикризової системи, спрямованої на своєчасне розпізнавання загрози банкрутства з метою його попередження [2].

Світова економічна криза застала більшість українських підприємств раптово, вони були абсолютно до неї непідготовлені, що обумовлює потребу у посиленні ролі антикризового менеджменту в їх повсякденній діяльності. Адже вихід із кризового стану є закономірним результатом послідовних, злагоджених та вчасних заходів менеджменту. Успішне подолання криз є керованим процесом, який залежить від вчасного передбачення, виявлення та подолання кризових ситуацій. 

На сьогодні, в умовах появи непередбачуваних кризових явищ, все більшого значення набуває використання одного з видів менеджменту – антикризового. Отже, постає завдання визначення його сутності в науковій економічній літературі. Проведене дослідження в даному напрямі свідчить про різноспрямованість поглядів на сутність та зміст даного виду управління. Найбільше дискусій викликає питання рівня застосування антикризового менеджменту (міро-, мезо-, макроріень) та визначення моменту впровадження даного виду управління (лише в період загострення кризи, з метою попередження появи кризових ситуацій, використання  протягом життєвого циклу підприємства).

Козлова Є.В. зазначає, що ознайомлення з літературою за даною проблематикою дозволяє констатувати наявність сформованих чотирьох позицій вчених по відношенню до антикризового менеджменту. Відповідно до першої точки зору антикризовий менеджмент визначається як діяльність, необхідна для попередження загрози виникнення та розвитку кризи організації, зменшення її руйнівних наслідків [6, с.164]. Тобто розглядаються функції лише передбачення та попередження кризових ситуацій.

Друга позиція пов'язує даний вид управління з діяльністю організації щодо встановлення переломного моменту, який вимагає розробки нового курсу розвитку, його формування і практичного здійснення, у зв'язку з чим завданням керівництва фірми є визначення найбільш раціонального моменту початку корінних перетворень, пов'язаних з переходом у новий якісний стан.

Третій підхід досліджує антикризовий менеджмент як діяльність з подолання кризового стану в організації, обмежуючи коло антикризових заходів «терапією» кризи, яка явно себе проявляє [6, с.165]. Даний підхід зводить межі антикризового менеджменту лише до заходів щодо ліквідації кризи, яка наступила.

Четверта позиція передбачає покладання вирішення проблем профілактики кризи, розробки і реалізації в завданнях плану сукупності попереджувальних заходів, направлених на збереження і зміцнення життєздатності організації. Іншими словами, антикризовий менеджмент розповсюджується на всі ланки кризи до етапу виникнення критичної ситуації [6, с.166].

Багато науковців розділяють думку Короткова Є.М., що будь-яке управління до певної міри повинне бути антикризовим і тим більше ставати антикризовим у міру вступу до смуги, кризового розвитку організацій. Ігнорування цього положення має значні негативні наслідки, а його врахування сприяє безболісному, легкому проходженню кризових ситуацій [7, с.131]. Базові положення сутності антикризово­го менеджменту він виділяє в наступному:      

•  кризи можна передбачати, чекати і викликати;

•  кризи до певної міри можна прискорювати, передувати, відсовувати;

•  до криз можна і необхідно готуватися;

•  кризи можна пом'якшувати;                                          

•  управління, в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва;                 

• кризові процеси можуть бути до певної межі керованими;

• управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їх наслідки [9].

Найбільш репрезентативним визначенням антикризового менеджменту Грязнова А.Г. вважає наступне: «антикризовий менеджмент -  така система управління підприємством, яка має комплексний, системний характер і направлена на попередження та ліквідацію несприятливих для бізнесу явищ шляхом використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробку та реалізацію на підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, дозволяє ліквідувати тимчасові труднощі, зберегти і примножити ринкові позиції при будь-яких обставинах, на основі власних ресурсів» [3, с.7]. Гайворонська Ю.Є. поділяє даний підхід до визначення сутності антикризового менеджменту, але звертає увагу на необхідність ранньої діагностики кризових явищ, що потребує конкретних методик і схем проведення [1].

Шершньова З.Є. головною метою даного виду управління вважає розроб­ку та першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтраліза­цію найбільш загрозливих факторів, що призводять до формуван­ня та розвитку кризових явищ різного типу на підприємстві [9].

Каліна Л.М., розділяючи думку попередніх авторів, вказує, що головне в антикризовому менеджменті – це прискорена та дієва реакція на суттєві зміни зовнішнього середовища, а головною метою є забезпечення стійкого стану підприємства на ринку в умовах будь-яких економічних, соціальних та політичних змін [4, с.23]. До особливостей даного виду управління автор відносить: специфічність мети здійснення; ресурсні обмеження; часові обмеження; специфічність управлінського інструментарію; орієнтація на розв’язання проблем; орієнтація на мінімізацію витрат; інноваційний характер [4, с.27].

Найбільш точним на думку автора є трактування поняття антикризового менеджменту Грязновою А.Г., оскільки його застосування покликане вчасно розпізнавати кризові ситуації та застосовувати раціональні заходи, які забезпечать уникнення руйнівних наслідків кризи і створять основу для подальшого зростання підприємства.

Проаналізувавши різні погляди сучасних вчених-економістів на сутність поняття антикризового менеджменту, раціональним є визначення його об’єкта, суб’єкта, предмета, мети та завдань.

Об’єктом антикризового менеджменту є процеси розвитку кризових ситуацій і явищ на рівні підприємства, галузі чи держави.

Суб’єктами є менеджери, які використовуючи свій досвід і навички, відповідають за вирішення різних кризових ситуацій на всіх етапах розвитку кризи.

Предметом антикризового менеджменту є передбачувані та реальні причини, фактори, проблеми кризи, тобто всі прояви сукупного загострення суперечностей, які спричиняють загрозу настання та розвитку кризових ситуацій.

Метою антикризового менеджменту є забезпечення стабільного розвитку виробництва, міцного положення на ринку та стійкого фінансового стану при будь-яких економічних, політичних, соціальних ситуацій в країні.

До основних завдань антикризового менеджменту відносять наступні:

- своєчасне діагностування передкризового стану підприємства і вживання необхідних заходів щодо прогнозування кризових явищ;

- усунення неплатоспроможності, формування фінансової стійкості підприємства, мінімізація наслідків кризи;

- запобігання зниженню інвестиційної привабливості;

- моніторинг і постійний аналіз кадрової політики підприємства;

- аналіз відхилень в інноваційній активності підприємства;

- постійне дослідження збутової діяльності і своєчасне реагування на значні відхилення [8].

Антикризовий менеджмент істотно відрізняється від традиційного управління підприємствами, має свою специфіку, що пов'язана з суттєвими змінами в умовах діяльності підприємства, а також з непередбачуваністю ситуації та новими управлінськими проблемами.

Проблеми, з якими стикається та повинен вирішувати антикризовий менеджмент, Коваленко О.В. пропонує розділити на чотири групи. Перша група включає проблеми розпізнавання передкризових ситуацій. Друга група проблем пов'язана з ключовими сферами життєдіяльності організації. Проблематику антикризового менеджменту можна представити й диференціацією технологій управління (третя група проблем). Вона включає в самому загальному вигляді проблеми прогнозування криз і варіантів поведінки соціально-економічної системи в кризовому стані, проблеми пошуку необхідної інформації і розробки управлінських рішень. Проблеми аналізу й оцінки кризових ситуацій також мають велике значення. Тут існує безліч обмежень за часом, кваліфікацією персоналу, методологією й організацією вирішення проблем в умовах кризового функціонування організації, недостатності інформації та ін. У цій же групі можна розглядати і проблеми розробки інноваційних стратегій, що сприяють виводу організації з кризи. Четверта група проблем включає конфліктологію і селекцію персоналу, що завжди супроводжує кризові ситуації.

Антикризовий менеджмент складом своїх типових проблем відображає ту обставину, що він є особливим типом управління, який володіє як загальними для управління рисами, так і специфічними його характеристиками. Оскільки організації являють собою створені людьми системи, то внутрішні змінні, в основному, є продуктом управлінських рішень. Сучасний антикризовий менеджмент треба розглядати як управління, яке здатне випереджати або пом'якшувати кризи, а також утримувати функціонування підприємства в режимі виживання в даний період і виводити його із кризового стану з мінімальними витратами. Згідно з таким тлумаченням, політика антикризового менеджменту є частиною загальної фінансової стратегії підприємства та полягає в розробці системи засобів попередньої діагностики загроз банкрутства та залученням механізму фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечує його сталий розвиток.

Задачу виходу з кризи та підвищення фінансово-економічної стійкості підприємств неможна розглядати як стислий у часі одноразовий діловий прийом або як набір необхідних активних дій менеджменту із застосуванням інструментарію усунення неплатоспроможності боржника. Це динамічний процес,  в якому процес управління підприємством після кризи має окреме функціональне призначення [5].

Висновки. Питанню сутності терміну «антикризовий менеджмент» присвячено значну кількість досліджень та праць, як результат – сутність даного терміну у різних дослідженнях може суттєво відрізнятись, акцентуючи увагу на його різних аспектах. Аналіз зазначених праць та досліджень щодо сутності поняття антикризового менеджменту дозволив нам визначити основні засади, які є ключовими і покладаються в основу його тлумачення.

В той же час, хоча антикризовий менеджмент має певні базові, ключові засади, залежно від сфери застосування він може набувати певних специфічних особливостей, що є вкрай необхідним для більшої ефективності процесу антикризового менеджменту та важливим при їх практичному застосуванні у відповідній сфері. Саме цей аспект потребує подальшого детального дослідження обґрунтування та формування відповідних теоретичних та методологічних засад для можливості досягнення найбільшої ефективності при їх практичному застосуванні.

 

Література.

1. Гайворонська Ю.Є. Методичні основи функціонування механізму антикризового управління підприємством: дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01 / Гайворонська Юлія Євгеніївна; Національний транспортний ун-т. - К., 2006. - 185 с.

2. Григоренко Є.О. Теоретичні та практичні аспекти процесу антикризового фінансового управління на вітчизняних підприємствах в ринкових умовах господарювання / Є.О. Григоренко // Економіка Криму. – 2012. - № 3(40). – С. 149-153.

3. Грязнова А.Г. Антикризисный менеджмент / [под ред. проф. А.Г. Грязновой]. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Издательство ЭКМОС, 1999. – 368 с.

4. Каліна Л.М. Антикризовий менеджмент: навч. посіб. / Л.М. Каліна. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. – 295 с.

5. Коваленко О.В. Антикризове управління – запорука стабільної роботи підприємства / О.В.  Коваленко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. - №2, Т.3. – С. 65-68.

6. Козлова Е.В. Концепция опережающего антикризисного менеджмента: монографія / Е.В. Козлова. – Саратов: СГСЭУ, 2001. – 232 с.

7. Коротков Э.М. Антикризисное управление: учебник / Э.М. Коротков. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 432 с.

8. Шапурова О.О. Сутність, завдання та принципи антикризового управління / О.О. Шапурова  // Держава та регіони. Економіка та підприємництво. – 2009. - №1. – С.228-232.

9. Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством / З.Є.  Шершньова. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с.

 

References.

1. Hajvorons'ka, Yu.Ye. (2006), “Methodical basis of a mechanism of anticrisis management”, Abstract of Ph.D. dissertation, 08.06.01, National transport University, Kyiv, Ukraine.

2. Hryhorenko, Ye.O. (2012), “ Theoretical and practical aspects of anti-crisis financial management at the domestic enterprises in market economy conditions”, Ekonomika Krymu, vol. 3(40), pp. 149-153.

3. Hriaznova, A.H. (1999), Antykryzysnyj menedzhment  [Аnti-crisis management], Assotsyatsyia avtorov y yzdatelej «TANDEM». Yzdatel'stvo EKMOS, Moscow, Russia.

4. Kovalenko, O.V. (2011), “Anti-crisis management is a pledge of stable work of the enterprise”, Visnyk Khmel'nyts'koho natsional'noho universytetu, vol. 2, pp. 65-68.

5. Kalina, L.M. (2008), Antykryzovyj menedzhment [Аnti-crisis management], TOV «Yuho-Vostok, Ltd», Donets'k, Ukraine.

6. Kozlova, E.V. (2001), Kontseptsyia operezhaiuscheho antykryzysnoho menedzhmenta [The concept of anticipatory anti-crisis management], SHSEU, Saratov, Russia.

7. Korotkov, E.M. (2003), Antykryzysnoe upravlenye [Аnti-crisis management], YNFRA-M, Moscow, Russia.

8. Shapurova, O.O. (2009), “Essence, tasks and principles of anti-crisis management”, Derzhava ta rehiony, Ekonomika ta pidpryiemnytstvo, vol. 1, pp. 228-232.

9. Shershn'ova, Z.Ye.  (2007), Antykryzove upravlinnia pidpryiemstvom [Anticrisis management of enterprise], KNEU, Kyiv, Ukraine.

 

Стаття надійшла до редакції 12.12.2013 р.