Українською | English

BACKMAIN


УДК 339.1

 

О. М. Гордуновський,

д. і. н., доцент, доцент кафедри економіки та менеджменту,

Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ), м. Черкаси

 

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ

 

O. M. Gordunovsky,

Doctor of historical sciences, associate professor of economy and management department,

Cherkasy institute of banking of University of banking of the National bank of Ukraine (Kyiv), Cherkassy

 

Features of domestic consumer goods market making

 

Виявлено ознаки соціальної диференціації ринку споживчих товарів внаслідок розшарування населення України за рівнем доходів і витрат. Встановлено динамічний розвиток сегмента елітної торгівлі, в якому домінують переважно товари імпортного виробництва. Визначено, що в основі процесів формування та розвитку вітчизняного ринку споживчих товарів лежать процеси, які не вписуються в загальноприйняті схеми класичних підходів до розуміння дії ринкових механізмів.

Підкреслено значний вплив глобалізаційних процесів на стан і кон’юнктуру внутрішнього ринку споживчих товарів. Обґрунтовано необхідність підвищення вимог до екологічної безпеки та якості вітчизняних товарів в умовах глобалізації та розвитку інтеграційних процесів. Виокремлено проблему нерівномірності розвитку вітчизняного ринку споживчих товарів у регіональному розрізі. Проаналізовано кількісні параметри споживання продуктів харчування на одну особу та якісні характеристики споживання. Зроблено узагальнення щодо відповідності рівнів споживання встановленим нормативам і критеріям мінімальної достатності. Вказано на доцільність зменшення рівня тінізації внутрішнього ринку споживчих товарів, покращення якості обслуговування, недопущення проникнення на ринки контрафактних і контрабандних товарів. Запропоновано структуровану систему стратегічних, тактичних і локальних цілей регулювання ринку споживчих товарів в Україні. Обґрунтовано необхідність врівноваження ринку споживчих товарів шляхом розроблення балансів основних продовольчих і непродовольчих товарів, здійснення фінансових і товарних інтервенцій для убезпечення (особливо на продовольчому сегменті ринку) від кризових ситуацій, зниження пропозиції у неврожайні роки та захисту виробників і споживачів від спекулятивних дій посередників.

 

The signs of social differentiation at the consumer goods market as a result of the Ukrainian population stratification by income and expenditure levels are revealed. Dynamic development of luxury goods market segment dominated by imported goods is characterized. It was determined that the basis of making and developing domestic consumer goods market is the processes that don’t fit into generally accepted pattern of classical approaches to understanding market mechanisms.

Significant impact of global processes on the market conditions and domestic consumer goods market opportunities is underlined. The necessity to raise standards of environmental safety and domestic goods quality under conditions of globalization and integration processes is substantiated. The problem of uneven development of consumer goods market in regions is singled out. Quantitative parameters of food consumption per capita and qualitative characteristics of consumption are analyzed. Correspondence of consumption levels with established standards and criteria of minimal sufficiency is generalized. Expediency to reduce the level of shadowing domestic goods market, improving the service quality and preventing penetration of infringing and smuggled goods into the markets is emphasized. Structured system of strategic, tactical and local objectives to regulate consumer goods market in Ukraine is proposed. The need to put in equilibrium consumer goods market by developing the balance between basic food and nonfood goods, carrying out financial and commodity interventions to have protection (particularly at the food market segment) from crisis, reducing supply in case of lean year and to protect producers and consumers from speculations of intermediate parties is substantiated.

 

Ключові слова: ринок споживчих товарів, домашнє господарство, торгівля, товарообіг, сегмент ринку, ціноутворення, рівень споживання.

 

Key words: consumer goods market, household, trade, goods turnover, market segment, pricing, consumption level.

 

 

Постановка проблеми. Системні трансформації в Україні у напрямі формування соціально орієнтованої ринкової економіки передбачають, передусім, перехід до типової для розвинених країн соціально-економічної системи, що базується на взаємозв’язку виробництва і потреб, в якій останні реалізуються через свою платоспроможну форму – попит. У цьому зв’язку особливого значення набувають проблеми функціонування споживчого ринку як основного механізму реалізації потреб у товарах і послугах невиробничого характеру, відтворення людини в сукупності її фізичних, інтелектуальних і духовних якостей. Незбалансованість споживчого ринку призводить до неможливості оптимального використання трудового, інноваційного і творчого потенціалу робочої сили, зумовлює макроекономічну нестабільність і соціальну напруженість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема оптимального формування, функціонування і регулювання ринку споживчих товарів та окремих його сегментів привертає увагу багатьох учених-економістів. Зокрема, її розв’язанню присвячено праці таких вітчизняних вчених: В. Г. Андрійчука, І. О. Бланка, В. М. Гейця, Т.М. Гродецької, Л. І. Дідківської, В. Д. Лагутіна, Л. О. Лігоненко, А. А. Мазаракі, П. Т. Саблука, В. О. Точиліна, С. М. Чистова, Л. Н. Шохіна, базою наукових розробок яких слугували положення теорії споживання, викладені у роботах К. Маркса, Г. Зіммеля, В. Зомбарта, М. Вебера та ін. Проте залишається недостатньо розв’язаною проблема системності та повноти дослідження розвитку ринку споживчих товарів. Потребують вирішення і подальших досліджень питання забезпечення комплексності механізмів його регулювання, вибору форм і способів забезпечення стабільного функціонування ринкових механізмів, організації взаємодії між всіма учасниками ринку щодо досягнення головних цілей розвитку суспільства.

Метою дослідження є виявлення особливостей формування та обґрунтування механізмів комплексного регулювання вітчизняного ринку споживчих товарів.

Матеріали та методика дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження  слугував системний підхід, а також діалектичний метод як загальнонауковий метод пізнання соціально-економічних явищ. У процесі дослідження використовувалися такі методи: історичний, статистичний, порівняльний аналіз, структурний аналіз, факторний аналіз.

Результати дослідження. Теоретичний аналіз взаємозв’язків у змішаній і перехідній економіках дає підстави стверджувати, що саме ринок споживчих товарів (РСТ) є основою формування системи інших ринків, зумовлює ті чи інші закономірності економічного розвитку. В сучасних умовах йому належить домінуюча роль в забезпеченні ефективності механізмів зворотного зв’язку, які впливають не лише на інші ринки, а й забезпечують економічну та соціальну стабільність, гарантують продовольчу безпеку країни, зумовлюють темпи і характер економічного зростання.

Специфічна роль, яка належить РСТ, зумовлюється економічним та соціальним призначенням споживчих товарів як засобу задоволення суспільних потреб. Відповідно до міжнародної Класифікації благ споживчого призначення (СОІСОР) структурований опис споживчих благ нараховує близько 200 базових товарних позицій, які класифіковані у такі групи: 1) продукти харчування, напої та тютюн; 2) одяг і взуття; 3) домашнє обладнання, предмети довгострокового користування споживчого призначення, засоби догляду за житлом. Національна класифікація товарів і послуг, яка з 2002 р. використовується Держстатом України для розрахунку індексу споживчих цін [1; 2], передбачає поділ товарів на дві укрупнені групи: продовольчі товари (які включають 102 товарні позиції) і непродовольчі товари (які включають набір зі 120-и товарних позицій).

Необхідно зазначити, що розшарування населення України за рівнем доходів і витрат зумовило соціальну диференціацію РСТ. На ньому сформувалися два протилежних сегменти: ринок, придбання товарів на якому доступне багатим верствам населення, і ринок, товари якого доступні малозабезпеченим і бідним громадянам. Означені ринки різняться за якісними і вартісними характеристиками товарної пропозиції, каналами наповнення ринку, асортиментом товарів, можливістю доступу до товарів різних верств населення, якістю торговельного обслуговування. Систематизація ознак соціальної диференціації та їхні прояви на РСТ відображені в табл.1.

 

Таблиця 1.

Характерні ознаки соціальної диференціації ринку споживчих товарів в Україні

Ознаки

РСТ багатих верств населення

РСТ бідних верств населення

Рівень доходів і витрат домогос-

подарств

Домогосподарства мають високі доходи, високу купівельну здатність. У структурі витрат частка придбання продовольчих товарів є низькою (10-20%). Ціни на товари не обмежують споживчих потреб.

Ресурси домогосподарств знаходяться на рівні прожиткового мінімуму, низька купівельна здатність. У структурі витрат домінують витрати на купівлю продовольчих товарів.

Рівень насиченості ринку

Наповненість ринку є високою і стабільною; висока якість товарів; ексклюзивні моделі товару. В товарній структурі ринку переважають ринки предметів розкоші. Наповнення ринку здійснюється переважно імпортними товарами.

На ринку представлені товари масового попиту, низької або недостатньо високої якості; на ринку сегменти окремих товарних груп розмиті.

Рівень обслугову-

вання

Спеціальне та індивідуальне обслуговування; висока культура обслуговування; уважне і запобігливе ставлення до покупця; післяпродажне обслуговування складних товарів.

Низька якість і культура обслуговування; переважає самообслуговування при виборі товару; післяпродажне обслуговування відсутнє.

Рівень організова-

ності ринку

Організована торгівля, домінує мережа сучасних торговельних центрів, елітних магазинів.

Купівля товарів здійснюється переважно на організованих, неорганізованих та стихійних ринках.

Якість пропонова-

ного товару

Виробництво споживчих товарів здійснюється з використанням новітніх технологій, світових зразків; торговельна марка є відомою

Виробництво товарів здійснюється з використанням застарілих технологій, використовуються переважно неякісні матеріали та сировина.

Товарообіг на ринку

Товарообіг на ринку є повільним, але високодохідним за рахунок високих цін на товари.

Доходи від торговельної діяльності отримуються за рахунок високої оборотності товарів.

Джерело: складено автором на основі [3; 4; 5]

 

В Україні офіційно співвідношення загальних доходів 10% найбільш і найменш забезпеченого населення становить 5,3 раза, однак за оцінками експертів реально ситуація з диференціацією доходів набагато гірша – таке співвідношення оцінюється ними більш ніж у 40 разів) [6].

У цьому контексті варто навести такі дані: мінімальна заробітна плата забезпечувала придбання| мінімальних споживчих кошиків у 1926 р. – 2,92 шт.; у 1953 р. – 2,94 шт.; у 1958 р. – 5,25 шт.; у 1990 р. – 3,49 шт.; у 1996 р. – 0,46 шт. [7, с.30]; у 2001 р. – 0,36 шт.; у 2012 р. – близько 1 шт. [8]. Остання цифра виглядає дещо оптимістичною лише тому, що споживчий кошик в Україні не переглядався вже 12 років (для визначення прожиткового мінімуму в Україні продовжують діяти споживчі набори, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2000 №656).

Нині співвідношення державної соціальної гарантії – мінімальної заробітної плати із середньою заробітною платою суттєво відстає від загальноприйнятого в розвинутих європейських країнах показника 50-60%, навіть спостерігається тенденція до його погіршення: якщо у 2010 році співвідношення складало 39,7%, у 2011 – 36,6%, у 2012 – 35,4% (за попередньою оцінкою), то у 2013 році Урядом закладаються очікувані параметри у 34,9% [6].

Частка заробітної плати у ВВП становить лише 37% замість 60-70% у країнах Європи, внаслідок чого працівники щороку недоотримують понад 300 мільярдів гривень, а бюджет країни та Пенсійний фонд – відповідно 45 та 105 мільярдів гривень) [6]. Це не може не впливати на специфіку та тенденції розвитку вітчизняного споживчого ринку.

В Україні нині динамічно розвивається сегмент елітної торгівлі, в якому домінують товари імпортного виробництва, передусім, престижного одягу, взуття, аксесуарів, автомобілів, престижних моделей мобільних телефонів тощо. За оцінками експертів, частка елітного ринку України в останні роки складає близько третини і має тенденцію до зростання.

Загалом оцінюючи особливості формування та розвитку вітчизняного ринку споживчих товарів, необхідно відзначити те, що в їх основі лежать процеси, які не вписуються в загальноприйняті схеми класичних підходів до розуміння дії ринкових механізмів. По-перше, це стосується проблеми ціноутворення на споживчі товари: ціни формувалися і формуються під впливом інфляційних процесів, викривлень в оцінюванні вартості товарів за його походженням (сільськогосподарські, промислові, імпортні), доларизації грошової одиниці (ціни на більшість товарів орієнтуються на обмінний курс іноземних валют). По-друге, це неузгодженість попиту і пропозиції споживчих товарів за обсягом і структурою. В їхній основі лежать дисбаланси в системі ціноутворення, низький рівень та деформованість структури споживання населення, неможливість виробництва конкурентоздатної продукції з причин застарілих технологій та методів організації виробництва, інтенсифікація товарних потоків з-за кордону (якщо донедавна це стосувалося окремих груп товарів довготривалого користування, то з проявом кризових явищ на споживчому ринку та вступом України до СОТ у таку групу товарів ввійшли і продукти  харчування). По-третє,  це загальне   зниження, а пізніше – незначне зростання   купівельної   спроможності населення. Гострота цієї проблеми полягає в тому, що саме платоспроможний попит є домінантою розширення місткості ринку та оптимізації його структури [9].

Остання особливість викристалізовується на підставі аналізу фізичного обсягу роздрібного товарообігу протягом 1990-2012 рр. (табл. 2).

 

Таблиця 2.

Фізичний обсяг роздрібного товарообігу, %

 

1990 = 100%

2012 до 2000

1995

2000

2005

2010

2012

Всі товари

36

32

39

65

83

259

Продовольчі товари

43

30

35

50

66

220

Непродовольчі товари

29

38

48

88

109

287

Джерело: розраховано автором на основі даних Держстату [8].

 

Обсяг роздрібного товарообігу споживчих товарів у 2012 р. становив лише 83% відповідного показника 1990 р. Стосовно продовольчих товарів ситуація залишається ще гострішою (66%).

Також слід відзначити, що зростання товарообігу продовольчих товарів протягом 2000-2012 рр. супроводжувалося зростанням витрат домашніх господарств на купівлю продуктів харчування, а в самій структурі витрат переважають витрати на придбання найнеобхідніших товарів. Зростання ж товарообігу непродовольчих товарів в останні роки зумовлювалося збільшенням купівлі складної побутової техніки, меблів, автомобілів тощо. Загальна тенденція до скорочення частки імпортного сегменту на цьому етапі не розв’язала проблем нарощування внутрішнього конкурентоздатного виробництва, і не лише товарів непродовольчої групи (де окремі сегменти імпортних товарів домінують), а й тих, від яких залежить продовольча безпека країни, і для виробництва яких є внутрішні стимули: ресурси, технології, потреби. Розширення мережі торгівельних закладів, зміна їхнього формату та форм продажу й обслуговування не розв’язали проблему раціоналізації їхнього розміщення та доступності (особливо, в сільській місцевості), зростання рівнів споживання товарів населенням.

Крім того, особливостями розвитку РСТ на національному і регіональному рівні в умовах глобалізації є: значний вплив глобалізаційних процесів на стан і кон’юнктуру внутрішнього ринку; динамічність змін вимог ринку; формування нових ринків товарів та регіональних ринків з більш високими вимогами до споживчих характеристик товарів; переважання пропозиції над попитом; підвищення вимог до екологічної безпеки та якості товарів. У цих умовах зростає значення зовнішнього середовища, яке впливає на розвиток ринкової конкуренції, цінову стабілізацію на окремих сегментах ринку, продовольчу безпеку країни [9].

В контексті цих проблем, слід виокремити нерівномірність розвитку РСТ у регіональному розрізі. Ринкові трансформаційні процеси кардинально розмежували регіони не лише за рівнем економічного і соціального розвитку, а й за рівнями та обсягами споживання, динамікою роздрібного товарообігу (РТО), в т.ч. на одну особу; поглибили диспропорції у виробництві споживчих товарів, рівнях грошових доходів, платоспроможному попиті. Як свідчить аналіз обсягів роздрібного товарообігу на одну особу в розрізі регіонів, більшість територій має значно нижчі показники відносно середніх по Україні, що актуалізує завдання забезпечення доступності та можливості громадян задовольнити особисті потреби в безпечних товарах за науково обґрунтованими нормами і калорійністю. У 2012 р. обсяг продажу споживчих товарів на одну особу в групі регіонів (11 областей: Тернопільська, Луганська, Івано-Франківська, Черкаська, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Рівненська, Хмельницька, Сумська, Чернігівська) становив менше 70% середнього значення по Україні. Загалом, лише п’ять регіонів перевищили рівень середніх значень, що є свідченням значної регіональної диференціації розвитку ринків споживчих товарів.

Очевидно, що обсяги реалізації споживчих товарів визначаються споживчим потенціалом РСТ, який характеризує потенційні можливості споживачів задовольнити свої потреби. Нами здійснено аналіз кількісних параметрів споживання продуктів харчування на одну особу і рівнів забезпечення домогосподарств товарами тривалого користування, а також узагальнення щодо їхніх змін і відповідності встановленим нормативам і критеріям мінімальної достатності. Дані Держстату України свідчать, що фактичні рівні споживання населенням більшості основних видів продуктів харчування не відповідають науково обґрунтованим нормам (табл. 3).

 

Таблиця 3.

Споживання основних видів продуктів харчування населенням України у розрахунку на одну особу

(кг на рік)

Види продуктів харчування

Раціональна норма споживання

1990

1995

2000

2005

2008

2009

2010

2011

2011 у % до раціональної норми

М’ясо та м’ясопродукти

80

68,2

38,9

32,5

39,1

50,6

49,7

52,0

51,2

64

Молоко та молочні продукти

380

373,2

243,6

197,7

225,6

213,8

212,4

206,4

204,9

54

Яйця, шт.

290

272

171

164

238

260

272

290

310

107

Риба та

рибопродукти

20

17,5

3,6

8,3

14,4

17,5

15,1

14,5

13,4

67

Хліб і хлібопродукти

101

141,0

128,4

124,1

123,5

115,4

111,7

111,3

110,4

109

Картопля

124

131,0

123,8

134,5

135,6

131,8

133,0

128,9

139,3

112

Овочі та баштанні

161

102,5

96,7

101,0

120,2

129,2

137,1

143,5

162,8

101

Плоди, ягоди, горіхи, виноград

90

47,4

33,4

29,1

37,1

43,5

45,6

48,0

52,6

58

Олія та інші рослинні жири

13

11,6

8,2

9,3

13,5

15,0

15,4

14,8

13,7

105

Цукор

38

50,0

31,6

36,5

38,1

40,9

37,9

37,1

38,5

101

Джерело: дані Державної служби статистики України [8].

 

Протягом останнього десятиліття в Україні спостерігається одноманітне жирово-вуглеводне харчування більшої частини населення. Енергетична цінність раціону як дорослих, так і дітей забезпечується вуглеводами на 60-80% за рахунок хлібобулочних і кондитерських виробів, картоплі та цукру. Значно нижче норм у 2011 р. споживалось молока та молочних продуктів – 54% від раціональної норми, м’яса та м’ясопродуктів – 64%, плодів та ягід – 58%, риби та рибопродуктів – 67%. Лише за такими позиціями, як «хліб і хлібопродукти», «картопля», «олія», «цукор», «овочі та баштанні» фактичне споживання у 2011 р. перевищило раціональну норму. Проте таке перевищення по зазначених групах продовольства є свідченням незбалансованості харчування населення, яке намагається забезпечити власні енергетичні потреби за рахунок більш економічно доступних продуктів.

Детальний аналіз товарної структури продажу непродовольчих товарів  протягом 2000-2012 рр. показав збільшення частки реалізації товарів тривалого користування (електротовари, теле- і радіоапаратура, автомобілі, меблі), медикаментів, будівельних матеріалів. Такі зміни стали ознакою підвищення купівельної здатності населення, потенційних можливостей для розширення попиту. Проте протягом 2012-2013 рр. темпи зростання купівельної здатності населення сповільнились, що є наслідком негативних тенденцій в економіці.

Ще однією особливістю формування та розвитку ринку споживчих товарів є збереження деформацій кінцевих каналів реалізації товарів. Сучасний ринок представлений двома основними каналами придбання товарів населенням: через офіційну мережу підприємств торгівлі та через організовані й неформальні ринки, обсяги реалізації товарів на яких складають більше третини товарообігу. Деформованість каналів реалізації породжує проблеми загострення конкурентоспроможності вітчизняних товарів відносно імпортних; зниження якості товарів і торговельного обслуговування населення. Нині, незважаючи на високі ризики придбання неякісних товарів, населення віддає перевагу купівлі товарів на речових ринках, у т.ч. на стихійних. Це свідчить про необхідність скорочення рівня тінізації ринку споживчих товарів, покращення якості обслуговування, недопущення проникнення контрафактних та контрабандних товарів.

Виходячи із зазначеного вище, структуровану систему стратегічних, тактичних і локальних цілей регулювання ринку споживчих товарів в Україні можна представити наступним чином (табл. 4).

В основу збалансування попиту і пропозиції на РСТ слід закласти механізми врівноваження ринку шляхом розроблення балансів основних продовольчих і непродовольчих товарів.

 

Таблиця 4.

Структуризація цілей державного регулювання розвитку ринку споживчих товарів

Стратегічні цілі

Тактичні цілі

Локальні цілі

1

2

3

1.Випереджаючий розвиток та розширення РСТ

 

 

 

1.1. Розширення і підтримка стійкої товарної пропозиції, забезпечення конкурентоздатності вітчизняного виробництва споживчих товарів

1.2. Структурна перебудова промислового та аграрного секторів з орієнтацією на виробництво товарів з високою часткою доданої вартості, які забезпечують життєві потреби населення.

1.3. Формування ефективної цивілізованої торговельно-збутової інфраструктури

1.4. Створення сприятливого інвестиційного клімату в сфері торговельної діяльності.

1.5. Пожвавлення платоспроможного попиту населення

·    Запровадження протекціоністських заходів щодо вітчизняного товаровиробника

·    Податкова та кредитна підтримка виробництва вітчизняних конкурентоздатних товарів

·    Розширення мережі сучасних прогресивних торгових закладів, адаптованих до світових стандартів

·    Залучення інвестицій, в т.ч. іноземних, в розбудову мережі торгових підприємств

·    Формування інформаційної системи маркетингу і моніторингу споживчого ринку

 

2. Захист внутрішнього РСТ

 

 

2.1.Контроль за функціонуванням споживчого ринку, якістю та безпекою товарів.

2.2.Захист вітчизняного виробника споживчих товарів

2.3. Захист прав та інтересів споживачів

2.4. Раціоналізація та збалансування власного виробництва та імпорту споживчих товарів

 

 

·    Запобігання надходженню та реалізації неякісних, фальсифікованих та небезпечних для життя і здоров’я людини товарів

·    Створення умов для розвитку цивілізованих каналів реалізації товарів.

·    Упровадження стандартів і технічних умов на імпортовану продукцію та сучасних систем її сертифікації; уведення санітарно-ветеринарних норм

·    Державна експертиза вироблених та ввезених споживчих товарів

·    Запобігання надмірному імпорту окремих непродовольчих товарів шляхом їх квотування та антидемпінгових заходів

 

3. Підвищення конкурентності РСТ

 

3.1. Стимулювання виробництва високоякісних споживчих товарів

3.2. Захист інтересів національних виробників споживчих товарів та сприяння їх закріпленню на традиційних і привабливих зовнішніх ринках

 

·    Стимулювання розвитку підприємництва.

·    Податкова, кредитна та фінансова підтримка товаровиробників експортноздатних споживчих товарів з високою часткою доданої вартості.

·     Узгодження вітчизняних стандартів на споживчі товари з міжнародними

·    Узгодження норм щодо ведення торгівельної діяльності з міжнародними нормами

·    Формування мережі інформації про кон’юнктуру на зовнішніх ринках

·    Стимулювання експорту продуктів харчування через надання державної допомоги суб’єктам агропромислового комплексу

Джерело: складено автором на основі [9].

 

Світовою практикою нагромаджено значний позитивний досвід збалансування ринкових механізмів. Найбільш поширеними з них є: обґрунтування і впровадження верхньої і нижньої межі цін на основі здійснення фінансових і товарних інтервенцій; створення стабілізаційного фонду для убезпечення РСТ (особливо на продовольчому сегменті ринку) від кризових ситуацій, зниження пропозиції у неврожайні роки та захисту виробників і споживачів від спекулятивних дій посередників; контроль за демпінговими діями монополістів на ринку.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Проведені дослідження дозволили визначити особливості формування РСТ та визначити основні причини, які зумовлюють недостатній його розвиток. Як показав аналіз, функціонування РСТ характеризується низкою проблем, до основних з яких відносимо:

1) загальну незбалансованість між попитом і пропозицією споживчих товарів, їхню структурну невідповідність. Відносне врівноваження попиту і пропозиції на ринку відбувалося шляхом або зростання цін на споживчі товари, або скороченням їх споживання. Така рівновага складається при неузгоджених економічних інтересах і тому має нестійкий характер, що, наприклад, спричиняло постійні кризи на окремих сегментах продовольчого ринку;

2) формування кон’юнктури РСТ в умовах низького платоспроможного попиту та значної диференціації населення за рівнем доходів та споживання. Внаслідок цього на ринку розширився тіньовий сегмент фальсифікованих та контрафактних товарів низької якості. Регресивні зміни в структурі споживання, зумовлені низькими доходами населення, викликали структурні деформації роздрібного товарообігу та асортименту виробництва продовольчих товарів;

3) деформованість кінцевих каналів реалізації, що проявилося в значних обсягах продажу товарів через організовані та неформальні ринки. Відбувається поглиблення сировинної спрямованості РСТ, скорочення його місткості через вилучення сільського населення із формування попиту на продовольчу продукцію через високий рівень самозабезпечення продуктами харчування;

4) наявність значних цінових диспропорцій за низького рівня якості та відповідності стандартам;

5) нерозвиненість інфраструктури РСТ, розповсюдження тіньових схем постачання товарів в торговельну мережу. В основі цієї проблеми лежить відсутність механізмів взаємодії між торгівлею і виробництвом, між роздрібними торговельними і гуртовими підприємствами щодо вивчення попиту населення та формування товарної пропозиції на ринку.

Необхідною є розробка Стратегії регулювання ринку споживчих товарів, цільовими векторами реалізації якої мають бути: забезпечення збалансування ринку (стратегія збалансування); розвиток і розширення ємності ринку споживчих товарів (стратегія розвитку); захист та безпека ринку споживчих товарів (стратегія захисту); підвищення конкурентоздатності ринку (конкурентна стратегія). Її реалізація дозволить підвищити рівень і якість життя населення, забезпечити доступність товарів, гарантуватиме продовольчу безпеку країни.

 

Література.

1. Концепція аналізу та вдосконалення розвитку внутрішнього ринку товарів і послуг [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. Наказ від 25.05.1999 р., № 27-38/145 – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.

2. Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/statistics/wsite/ niistat/metod_polog// ciny/risc.htm.

3. Басюк Т. Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості торгових підприємств / Т. Басюк // Економіка України. – 1999. – № 12. – С. 84–89.

4. Бланк И. А. Торговый менеджмент / И. А. Бланк – К.: Ника-Центр, 2004. – 488 с.

5. Зуев А. Элитарная торговля и инновации / А. Зуев, Н. Кушнарева, Л. Мясникова // РИСК. – 2004. – № 1. – С. 51-59.

6. Федерація професійних спілок України – офіційний веб-портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fpsu.org.ua.

7. Колесник Т. Потребительский рынок Украины: статистический аспект / Т. Колесник // Бизнес-информ. – 1997. – № 17. – С. 30-32.

8. Державна служба статистики України – офіційний сайт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

9. Попович Т. М. Стратегія державного регулювання ринку споживчих товарів в регіоні / Т. М. Попович // Управління розвитком. – Х.: Харківський НЕУ. – 2005. – № 2. – С. 119–122.

 

References.

1. The official site of Kabinet Ministriv Ukrainy (2013),Kontseptsiia analizu ta vdoskonalennia rozvytku vnutrishn'oho rynku tovariv i posluh, available at: http://www.kmu.gov.ua (Accessed 15 November 2013).

2. The official site of Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy (2013), “Metodolohichni polozhennia schodo orhanizatsii statystychnoho sposterezhennia za zminamy tsin (taryfiv) na spozhyvchi tovary (posluhy) i rozrakhunku indeksu spozhyvchykh tsin“, available at: http://ukrstat.gov.ua/statistics/wsite/niistat/ metod_polog//ciny/risc.htm (Accessed 15 November 2013).

3. Basiuk T. (1999) “ Integral estimation of investment attractiveness of trade enterprises ”, Ekonomika Ukrainy, vol. 12, pp. 84–89.

4. Blank Y.A. (2004), Torhovyj menedzhment [Trade management], Nyka-Tsentr, Kyiv, Ukraine.

5. Zuev A., Kushnareva N. and Miasnykova L. (2004) “ Elite trade and innovations ”, RYSK, vol. 1, pp. 51–59.

6. The official site of Federatsiia profesijnykh spilok Ukrainy (2013), available at: http://fpsu.org.ua (Accessed 25 November 2013).

7. Kolesnyk T. (1997) “ User market of Ukraine : statistical aspect ”, Byznes-ynform, vol. 17, pp. 30–32.

8. The official site of Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy (2013), available at: http://ukrstat.gov.ua (Accessed 25 November 2013).

9. Popovych T.M. (2005) “ Strategy of government control of market of consumer goods is in a region ”, Upravlinnia rozvytkom (Kharkivs'kyj NEU), vol. 2, pp. 119–122.

 

Стаття надійшла до редакції 05.12.2013 р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"