УДК 338.467:504.75.06
Б. Б. Мариняк,
аспірант ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» м. Київ, Україна
Методичні підходи до оцінки Еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення
B. B. Marynyak,
postgraduate student of
PI «Institute of Economics of Natural Resources and Sustainable Development of National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine
Methodical approaches to assessing of ecological-economic security of system activity of the population
Визначено послідовність, критерії та систему показників оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення.
The article is dedicated to determining of sequence, criteria and indicators for assessing the ecological and economic security of the life support systems for population.
Ключові слова: еколого-економічна безпека, система життєзабезпечення, показник, критерій, методичні підходи.
Keywords: ecological and economic security, life support systems for population, an indicator, criteria, methodological approaches.
Постановка проблеми. Для системи життєзабезпечення оцінка еколого-економічної безпеки важлива тому, що з одного боку вона є базовим елементом та важливою умовою економічного розвитку, соціальної стабільності населення, а з іншого її стан має серйозний вплив на природне навколишнє середовище безпосередньо в зоні буття людини. Важливо, що система виступає стабілізуючим чинником в умовах кризового і посткризового економічного розвитку.
Забезпечення еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення передбачає її об’єктивну оцінку. Розробка методичних підходів до оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення є необхідною умовою для розробки напрямів підвищення ефективності управління, інстиціонально-організаційного гарантування безпеки об’єктів життєзабезпечення та забезпечення відповідно стратегічного менеджменту.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні основи дослідження економічної безпеки господарських об’єктів представлені в працях Геєця В.М., Клебанової Т.С., Реверчук Н.Й., Черняк О.І. та ін. Серед економістів, які працювали над вирішення екологічних проблем економічного розвитку можна виділити праці Балацького О.Ф., Дорогунцова С.І., Качинського А.Б., Орлова О.І., Прокопенко О.В. Реймерса М.Ф., Хлобистова Є.В. та ін. Між тим питання забезпечення еколого-економічної безпеки виробництва та споживання залишаються з’ясованими не до кінця. Практично відсутні роботи присвячені дослідженню еколого-економічної безпеки об’єктів системи життєзабезпечення.
Постановка завдання. Розробка методичних підходів до оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення має на меті визначити етапи, критерії, показники та методи оцінки.
Було поставлено та вирішено наступні завдання:
1. розробити основні методичні підходи та методи оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення;
2. визначити критерії та показники оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення.
Значним стримуючим економічний розвиток України чинником залишається невідповідність його завданням стану інфраструктури. Більшість об’єктів системи забезпечення, працюючи в нестабільному економічному середовищі, зберігши ознаки підприємств сформованих в умовах планової економіки є збитковими. Чинників, які визначають складене економічне становище підприємств та закладів системи життєзабезпечення в Україні досить багато. Насамперед, вони пов’язані із слабким рівне рикових перетворень у цій сфері, і викликаній цим недосконалості сформованої структури виробництва, його технологічній відсталості й фізичному зношуванні основних фондів, відсутності політичної волі, значних фінансових ресурсів необхідних для не популярних, складних та «дорогих» реформ у сфері забезпечення життєзабезпечення населення.
Виклад основного матеріалу. Оцінка й аналізу еконолго-економічної безпеки об’єктів системи життєзабезпечення населення має на меті типізацію її об'єктів за вразливістю від того чи іншого виду загроз або ризику. Це дозволяє розробити стратегію та відповідну їй систему заходів з визначення, мінімізації прояву конкретних загроз та підготовки до протидії негативним наслідкам економічного тав екологічного характеру, до яких вони можуть призвести. Управління безпекою об’єкта передбачає володіння найбільш повною та точною інформації та кого плану. Володіючи нею та оцінивши рівень загрози, визначають потреби в обсязі необхідних сил і засобів для запобігання ризику [1].
Загальний план емпіричної оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення можна відобразити трьома основними етапами.
На прешому етапі визначаються теоретико-методологічні засади економічної оцінки еколого-економічної безпеки виробничих систем. На основі аналізу монографічної літератури та наукових статей здійснюється аналіз існуючих наукових концепцій та парадигм щодо теми дослідження здійснюється їх адаптація відповідно конкретних умов дослідження. Особливо важливим є підбір базових методологічних підходів до оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення, які дозволяють у найбільш повній мірі здійснити оцінку стану системи життєзабезпечення в умовах сучасної України, що створить передумови для розробки напрямів її удосконалені. На цій основні виокремлюється мета, завдань та напрями оцінки, виділення її основних критеріїв та показників. З’являється можливість для визначення домінантних загроз та ризиків економічно та екологічно безпечному розвитку об’єктів системи життєзабезпечення населення та формується база визначених індикаторів. Виходячи із специфіки виду економічної діяльності, форм власності, структура капіталу, організаційно-технічного рівня об’єктів, які задіяні у сфері забезпечення безпосередніх проблем населення, визначають їх структуру та особливості. Розробка методики оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення передбачає підбір та обґрунтування відповідної системи методів.
На другому етапі варто здійснити аналіз стану еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення. Такий аналіз передбачає виявлення чинників, які визначають її стан. Зокрема, виділяються найбільш вагомі, ризики їх гострота виробничого, технологічного, фінансового, організаційного та ін. характеру.
На наступному етапі – третьому – здійснюють оцінку еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення за її основними складовими. Це включає оцінку еколого-економічної безпеки системи залучення необхідних ресурсів для забезпечення системи життєзабезпечення населення у сучасних умовах, їх вплив на економічні процеси у відповідних об’єктах та вплив на навколишнє природне середовище. Зокрема, визначаються найбільш значимі загрози на етапі залучення ресурсів та заходів щодо їх запобігання і усунення. Наступною важливою складовою оцінки є фінансово-економічний стан об’єктів системи життєзабезпечення, їх технологічна та технічна відповідність сформованим потребам. Далі здійснюється аналіз економічної доступності для основною маси населення об’єктів життєзабезпечення та їх продукції. Наступна значима складова – вплив діяльності цих об’єктів на природне навколишнє середовище та його екологічна відповідність для життя та діяльності населення у сучасних умовах.
Наступний етап передбачає на основі здійсненої компонентної оцінки розробку інтегрального показника, який дозволив би відобразити рівень еколого-економічної безпеки об’єктів життєзабезпечення населення. З цією метою визначений рівень еколого-економічної безпеки об’єктів системи життєзабезпечення населення за основними складовими зводиться до загального рівня за їх бальною оцінкою та визначенням й обрахуванням інтегрального показника.
Покомпонентна та інтегральна оцінка еколого-економічної безпеки , зокрема, базується на врахуванні відповідних порогових значень, недотримання яких призводить до процесів, які загрожують економічній безпеці підприємства.
Для приведення значення різних показників до порівняльної форми їх переводять у бали. Якщо значення показника відповідає нормативному рівню в зоні нормальної безпеки, то йому присвоюють 3 бали, у зоні нестійкої безпеки – 2, критичної безпеки – 1 бал і у кризовій зоні – 0 балів.
Інтегральний показник еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення (ЕЕЖі) можна вивести на основі розробленого показника економічної безпеки підприємства [4]. Він розраховується за формулою:
, (1)
де Жісер- середнє значення показника функціональної складової еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення; di - питома вага значущості функціональних складових безпеки, причому å di = 1; п - кількість функціональних складових безпеки
Наглядним є графічне відображення отриманих результатів. З метою його реалізації можна виділити інтервали, які визначають стан еколого-економічної безпеки об’єктів системи життєзабезпечення. Якщо нестійкий рівень безпеки визначено у 2 бали, то можна визнати інтервалом, який відображає прийнятний рівень безпеки у 1,5-2,5; критичний рівень у 0,5-1,5; нормальний рівень у 2,5 і вище, кризовий рівень у 0,5 і нижче.
На останньому етапі здійснюється аналіз дієвості сформованої системи еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення та здійснюється оцінка еколого-економічної ефективності її функціонування.
Запропонована нами послідовність здійснення оцінки економічної безпеки підприємства, на нашу думку відповідає основним методичним позиціям економічної теорії та дозволяє виявити стан та недоліки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення та стати обґрунтуванням розробки та запровадження стратегічного менеджменту еколого-економічної безпеки об’єктів життєзабезпечення населення України.
Важливим аспектом формування методики будь-якого дослідження є обґрунтування його критеріїв та показників. Критерієм еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення є сукупність яка визначає чи перебуває ця система у еколого-економічній безпеці чи ні. Економічна наука представляє досить широкий перелік показників як економічної та к і екологічної безпеки об’єкта дослідження [1 – 5].
Кількісну оцінку рівня еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення при цьому реалізовано з використанням основних показників доступних з джерел офіційної статистики, масових опитувань та отриманих за допомого методу конкретних ситуацій.
Оцінка економічної та екологічної безпеки базується на кількох основних підходах. Найбільш часто використовують індикаторний підхід, який опирається на систему обраних індикаторів. Вони розглядаються як граничні значення показників, які описують стан різних складових функціонування системи життєзабезпечення відповідних різних рівнів еколого-економічної безпеки. При цьому оцінка ґрунтується на співставленні визначених показників безпеки із відповідними індикаторами.
Обмеженість індикаторного методу пов’язана з тим, що об’єкти системи життєзабезпечення залишаються на різних ступенях реформаторських перетворень, належать до різних видів економічної діяльності, відмінних за формою власності, капіталоємністтю та структурою капіталу, рівнем організації виробництва.
Досить часто як альтернативний індикаторному підходу застосовують підхід, за якого аналіз фокусується на аналізі ресурсозабезпечення та ефективності функціонування об’єктів системи життєзабезпечення. Цей підхід передбачає здійснення оцінки використання ресурсів необхідних для функціонування системи за спеціальними критеріями. Серед цих ресурсів виділяють економічні фактори, які визначають досягнення цілей функціонування системи. Щодо еколого-економічної безпеки цей підхід дозволяє виявити її рівень за рахунок виявлення найбільш ефективного використання необхідних для функціонування системи ресурсів, яке з одного боку дозволяє досягнути поставлених економічних та соціальних цілей, а з іншого не веде до втрати економічної стабільності об’єкту системи та не призводить до порушення навколишнього природного середовища чи мінімізує екологічні ризики.
Виходячи із можливостей отримання статистичних даних із відкритих офіційних джерел інформації, та зібраних автором при безпосередньому вивченню особливостей функціонування конкретних об’єктів системи життєзабезпечення, нами було визначено перелік показників, які використано для аналізу стану еколого-економічної безпеки цієї системи. Основними з них є обсяги виробництва та споживання газу, тепла, води, електроенергії; вартість комунально-побутових послуг; обсяги накопичення твердих побутових відходів, частка очистки стічних вод, тарифи за утримання будинків споруд та прибудинкових територій; рентабельність виробництва з урахуванням дотації підприємств житлового господарства; рівень відшкодування собівартості тарифом підприємств житлового господарства; рівень оплати послуг споживачами підприємств житлового господарства; період погашення заборгованості підприємств житлового господарства; обсяги фінансування об’єктів системи життєзабезпечення за рахунок коштів державного бюджету; рентабельність виробництва з урахуванням дотації підприємств комунальної теплоенергетики; рівень відшкодування собівартості тарифом підприємств комунальної теплоенергетики; рівень оплати послуг споживачами підприємств комунальної теплоенергетики; період погашення заборгованості підприємств комунальної теплоенергетики; питомі витрати палива у систем відповідного виробництва; рівень втрат тепла у мережах; частка котлів з терміном експлуатації більше 20 років; частка старих та аварійних теплових мереж; рентабельність виробництва з урахуванням дотації підприємств водопровідно-каналіза-ційного господарства; рівень відшкодування собівартості тарифом підприємств водопровідно-каналізаційного господарства; рівень оплати послуг споживачами підприємств водопровідно-каналізаційного господарства; період погашення заборгованості міс.підприємств водопровідно-каналізаційного господарства; рівень оснащення споживачів лічильниками води; питомі витраит електроенергії у системі; частка старих та аварійних водопровідних і каналізаційних мереж; забезпеченість населення площею житлових приміщень у житлових будинках, нежилих будівлях та гуртожитках; питома вага обладнаної житлової площі у житлових будинках, нежилих будівлях та гуртожитках; споживання населенням газу, тепла та води; рівень зносу водогонів, газогонів, наснсоних та компреснорних, електроустаткування станцій побутового призначення; кількість аварій на об’єктах системи життєзабезпечення. Ці показники аналізувалась також у регіональному розрізі та у динаміці за десятилітній період і більше.
Ефективність здійсненої оцінки визначалась опертям на економіко-математичні та економіко-статистичні методи дослідження, які кількісно характеризують систему функціонування об’єктів системи життєзабезпечення населення.
Оцінка рівня еколого-економічної безпеки передбачає визначення за коефіцієнтами беззбитковості, ліквідності й фінансової та екологічної стійкості підприємства. Результат оцінки при цьому представляється як критичний, низький, задовільний і прийнятний рівень безпеки. За сумою показників визначають рівень еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення загалом за тією ж шкалою оцінки.
Економічний блок показників безпеки ґрунтується на аналізі чистого обсягу продажів; сумарних змінні витрат підприємства; балансового прибутку; точки беззбитковості. Їх розрахунок у свою чергу передбачає визначення внеску на покриття витрат підприємства, коефіцієнту внеску на покриття витрат, запасу фінансової міцності підприємства та операційного важеля [2].
Для розрахунку внеску на покриття витрат (Pv) використовують наступну формулу:
, де
(2)
Vp - виторг від продажів,
Zv - сукупні зміни витрат.
Для розрахунку коефіцієнту внеску на покриття (Kp) використовують наступну формулу:
,
де (3)
Pv– внесок на покриття;
Pp – виторг від реалізації продукції.
Операційний важіль (Оv) визначають за формулою:
,
де (4)
Р – величина прибутку.
Фінансова стійкість об’єкту системи життєзабезпечення (Fs) може бути вираженою формулою:
,
де (5)
Op – поточний обсяг продаж;
Ob – обсяг продаж у точці беззбитковості$
Otb – поточний обсяг продажі.
Інтегральний показник рівня екологічної безпеки об’єкту можна відобразити формулою:
, де (6)
Pn – ступінь ризик виникнення екологічних втрат;
Zn – величина суспільних збитків, які викликані негативними екологічними наслідками.
При цьому оцінка збитків завданих навколишньому природному середовищу здійснюється окрема за її основними складовими – негативні зміни літосфери, атмосфери, гідросфери і біосфери.
Розроблена методика оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення відображає сучасні підходи економічного дослідження, пов’язані із поступовим переходом до вивчення основних економічних процесів від еволюційного до функціонального. Запропоновані нами на основі використання основних положень дослідження еколого-економічної безпеки економічних об’єктів підходи до її вивчення та оцінки адаптовані до оцінки безпеки об’єктів системи життєзабезпечення базуються на засадах функціонального підходу. В основі методики поєднання бального методу оцінки її складових (із розробкою інтегрального показника) та ресурсно-функціонального підходу.
Висновки. У статті представлено основні підходи,етапи, критерії та показники оцінки еколого-економічної безпеки системи життєзабезпечення населення, які базуються на функціональному підході до вивчення економічних процесів. Методика може застосовуватись для дослідження еколого-економічної безпеки об’єктів інфраструктури, конкретизації методичного апарату дослідження еколого-економічної безпеки як складової національної в цілому.
Література
1. Іванов В.Л. Управління економічною стійкістю підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу): Монографія / Іванов В.Л. – Луганськ: Вид-во СНУ ім.. В. Даля, 2005. – 268 с.
2. Лысенко Ю.Г., Мищенко С.Г., Руденский С.А., Спиридонов А.А. Механизмы управления экономической безопасностью / Под ред. Лысенко Ю.Г. – Д:, ДонНУ, 2002. – c. 73 - 85
3. Мельничук А.Л. Оцінка природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення України в розрізі районів виділених за рівнем природно-техногенних небезпек / Мельничук А.Л. // Географія і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2005. – вип. 13. – С. 108 – 114.
4. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство [монографія] : За. ред. Геєця В.М.. – Х: ВД “Інжек”, 2006. – 240 c.
5. Реверчук Н. Й. Управління економічною безпекою підприємницьких структур: Монографія / Реверчук Н. Й. – Львів: ЛБІ НБУ. 2004. – 195 с.
References
1. Ivanov, V.L. (2005) Upravlinnia ekonomichnoiu stijkistiu pidpryiemstv (na prykladi pidpryiemstv mashynobudivnoho kompleksu [Managing the economic sustainability of the enterprise (for example, machine-building enterprises)],Vyd-vo SNU im.. V. Dalia, Luhans'k, Ukraine.
2. Lysenko, Ju.G. Mishhenko, S.G. Rudenskij, S.A. Spiridonov, A.A. (2002) Mehanizmy upravlenija jekonomicheskoj bezopasnost'ju [Control mechanisms of economic security], DonNU, Donetsk, Ukraine.
3. Mel'nychuk, A.L. (2005), Assessment of environmental and technical safety of the population of Ukraine in terms of areas allocated in terms of natural and man-made hazards, Heohrafiia i suchasnist': Zb. nauk. prats', vol. 13., pp. 108-114.
4. Heiets', V.M. Kyzym, M.O. Klebanova, T.S. Cherniak, O.I. ta in. (2006) Modeliuvannia ekonomichnoi bezpeky: derzhava, rehion, pidpryiemstvo [Modelling economic security: state, region, enterprise], VD Inzhek, Kharkiv, Ukraine.
5. Reverchuk, N.J. (2004) Upravlinnia ekonomichnoiu bezpekoiu pidpryiemnyts'kykh struktur [Managing economic security businesses], LBI NBU, L'viv, Ukraine.
Стаття надійшла до редакції 19.10.2013 р.
ТОВ "ДКС Центр"