УДК 336

 

Т. Ю. Котенко,

асистент кафедри фінансів підприємств,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана», м. Київ

 

ПЛАНУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ВИТРАТ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСАМИ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

 T. Y. Kotenko,

professor assistant at corporate finance department,

SHEE “Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman”

 

COST PLANNING AND CONTROL IN FINANCIAL MANAGEMENT OF A CONSTRUCTION ENTERPRISE

 

В статті розглянуто методи планування та контролю витрат у фінансах підприємств. Зосереджено увагу на особливостях будівельної сфери та необхідності вдосконалення інструментарію управління фінансами, зумовлених ними. Запропоновано модель формування операційних витрат, що надасть можливість оптимізувати процес планування та контролю витрат на будівельних підприємствах.

 

Planning and control methods in corporate finance are considered in the article. It’s concentrated on specifics of construction industry and the necessity of improving financial management instruments caused by them. The model of operation costs formation, which enables to optimize cost planning and control process at construction enterprises, is proposed.

 

Ключові слова: планування, контроль, управління фінансами, будівельна організація, витрати.

 

Keywords:  planning, control, financial management, construction enterprise, cost.

 

 

У ринковій економіці план – це один з інструментів і методів управління, націлених на підвищення ефективності різноманітних форм господарювання. Планування як функція управлінської діяльності, що відображається в поточних та перспективних планах та фіксує майбутній стан об’єкта управління в поточні моменти часу. Можемо стверджувати, що планування є процесом визначення цілей підприємства та шляхів їх досягнення і саме тому формує характер управління.

Будівельна організація – це відособлена виробничо-господарська одиниця, основою якої є професійно організований трудовий колектив, здатний за допомогою наявних у його розпорядженні засобів виробництва виготовляти будівельну продукцію у вигляді: будівельних споруд, будівельних робіт і послуг відповідного призначення, профілю та типу. Особливості господарювання даних учасників ринку зумовлюють необхідність застосування планів та підвищеного контролю за витрачанням ресурсів з урахуванням специфіки виробництва, що виступає метою даного дослідження.

Розглянемо докладніше методи планування на підприємстві. Зокрема ресурсний метод базується на врахуванні умов господарювання та наявних ресурсів і може бути застосований за монопольного становища підприємства чи за низького рівня конкуренції [1, С.64]. Цільовий метод планування, або як його ще називають, – за потребами – використовують у випадках посилення боротьби між конкурентами. Головним завданням планування виступає задоволення потреб ринку, попиту споживачів. Мета діяльності визначається самостійно із відповідним формуванням планів.

Під час синхронного планування всі етапи і розділи скоординовані, тобто розраховуються одночасно, з метою забезпечення максимального ефекту. Даний процес потребує високих трудових затрат, тому на практиці використовується зазвичай метод послідовного планування, за якого здійснюється оптимізація першочергового завдання, а не всього плану одночасно. Наступні розділи плану розробляються послідовно, для забезпечення розв’язання основного завдання.

За способом розрахунку планових завдань виокремлюють такі методи:

- експериментально-статистичний або дослідно-статистичний (середніх показників) передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки для встановлення планових показників;

- факторний, відповідно до якого планові показники розраховують на підставі впливу найважливіших чинників;

- нормативний – полягає в розрахунку планових показників на підставі прогресивних норм використання ресурсів.

М. Д. Білик виділяє окремо наступні методи фінансового планування: балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, моделювання. Дані методи включають конкретні способи і прийоми планових розрахунків [2, с. 408]. Аналіз даних методів дає підстави стверджувати наявність їх тісного зв’язку із загальними методами планування. Зокрема методи оптимізації та моделювання можуть бути поєднані з метою прийняття ефективних фінансових рішень; розрахунково-аналітичний метод за змістом відповідає експериментально-статистичному. В той же час підкреслено, що метою балансового методу фінансового планування є визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.

Поділ планів за тривалістю періоду розрахунку в будівельній діяльності відображає реальні бізнес-процеси, які протікають в межах проекту, що може тривати роками. Залежно від тривалості планового періоду планування поділяють на перспективне і поточне. Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічний план) та середньострокове (тактичні плани). Залежно від горизонту планування, перспективний план розробляється за різним ступенем деталізації. При цьому тактичні плани необхідні для здійснення стратегічного плану, тому що передбачають виконання певної частини стратегії підприємства. Як правило, вони мають коротший період планування, зазвичай – рік. Найважливішими складовими середньострокового плану є детальна хронологізація проектів, повна номенклатура продукції, що виготовляється, конкретні інвестиційні та фінансові показники.

Поточне планування передбачає розробку планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямами його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць).

Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, тобто календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу [3, С. 219].

За Р.Л. Дафтом, оперативні плани розробляються на нижчих рівнях організації, вказують поступовість дій для досягнення операційних цілей і забезпечують виконання тактичних планів. Оперативне планування передбачає розробку планів-графіків як для менеджерів відділів, так і для окремих співробітників [4]. Схематично систему планування за тривалістю планового періоду можна зобразити таким чином (рис. 1). Стрілками на рисунку позначено зв’язок за якого один вид планування є підставою для здійснення іншого виду планування.

  

Рис. 1. Процес планування діяльності будівельного підприємства

Джерело: [5]

 

Стратегічні плани поділяють на середньо- й довгострокові. Горизонт довгострокового планування за практикою іноземних компаній становить здебільшого 5-10 років, середньострокового — 3-5 років, короткострокового — 1-3 роки [6, С. 739-818]. У сучасній економічній ситуації, що склалася в Україні горизонт стратегічного планування має становити 3-5 років, середньострокового — 1-3 роки, а короткострокового — не більше як один рік [7]. Можемо констатувати той факт, що основною формою стратегічного планування на практиці є розробка середньострокових планів. Це зумовлено мінливістю ринкових умов та необхідністю більш часто здійснювати контроль проміжних показників. Проте ці відмінності пов’язані не тільки з проблемою прогнозованості фінансово-економічної обстановки і показників ринку, а й з термінами формування фінансового результату, який є підсумковим показником планування. У нашій країні він формується на щомісячній або квартальній основі. У ці самі терміни проводиться розрахунок і сплата податків до бюджету, тоді як у західних країнах це відбувається, як правило, щорічно.

Реальна ситуація в сучасних умовах ринкової економіки виявляє необхідність погодження потреб з необхідними ресурсами, що мають забезпечуватися за допомогою балансового та матричного методів. Суть першого полягає в складанні спеціальних таблиць-балансів. Матричний метод є подальшим розвитком балансового методу і полягає в розробці моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками. На практиці розробляють не один, а декілька варіантів альтернативних планів. Так проявляється поліваріантність планування за сучасних умов господарювання. Показники окремих розділів мають бути оптимізовані на основі економіко-математичного моделювання. Спосіб виконання розрахункових операцій останнім часом все більше прямує до автоматизації, що прискорює прийняття управлінських рішень. В умовах ускладнення моделей управління швидкість подачі та грамотне структурування інформації - форма подання планових показників - має важливе значення для сприйняття менеджерами та зовнішніми користувачами, також впливає на якість прийняття рішень. На нашу думку модель управління фінансами, побудована на матричному методі планування є актуальною для будівельних підприємств і відображає їх проектно-орієнтований характер діяльності, що також полегшуватиме процеси контролю витрат на підприємстві.

Отже, планування — це процес прийняття рішень, орієнтований у майбутнє. Він є невід’ємною частиною управління як процесу прийняття рішень. Предметом планування є рішення щодо майбутніх подій, які приймаються в теперішньому часі, тобто формування майбутнього. Це — систематична постановка цілей і визначення складу, структури і черговості заходів, направлених на їх досягнення [6; 8]. Сучасні мінливі умови зовнішнього середовища зумовлюють потребу в новому підході до здійснення процесу планування на підприємстві. Тут необхідно чітко визначати основні положення стосовно трьох тісно пов’язаних між собою понять: стратегії як сукупності засобів, за допомогою яких підприємство наближається до досягнення своїх довгострокових цілей; стратегічного планування як деталізованого опису довгострокових цілей та самої стратегії їх досягнення; стратегічного менеджменту як процесу управління довгостроковими цілями, стратегією та її здійсненням. Останній в свою чергу передбачає зокрема процес контролю виконання планів та їх глибокий аналіз. Тут планування виступає не просто функцією управління, а також інструментом здійснення контролю.

Контроль супроводжує процес реалізації планів, виступає підсумковим завданням фінансового планування зокрема та функцією управління в цілому. Проте в іноземній літературі є трактування терміну «control» як синоніму терміну «управління». Зокрема П. Друкер говорить про те, що контроль в основному це – вимірювання та інформація [9; 10, с. 449]. Метою контролю є визначення суті того, що відбувається на підприємстві. Управління має на меті забезпечення виконання поставлених планів. Контроль дозволяє отримати інформацію, за допомогою якої буде здійснюватись управління. В цьому суть контролю як функції. Він включає комплекс заходів щодо аналізу чинників, що впливають на результати діяльності і рівень відхилення фактичних показників від планових, і служить для коригування проміжних цілей і кількісних показників. Разом з тим, у центрі уваги керівництва має бути причина відхилення, а не саме відхилення. Відхилення сигналізує про наявність проблеми, яка може означати дефект у функціонуванні, у плануванні або свідчити про зміну умов, на яких засновувалися плани чи нормативи.

Методами контролю в системі фінансового менеджменту є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне прослідковування фінансової діяльності тощо. Кожний з цих методів поділяється на часткові способи та прийоми, які дають змогу розв'язувати певні проміжні завдання.

В ринкових реаліях господарювання доцільно виділити два основних види контролю – внутрішньогосподарський та державний. Перехід до ринкових умов господарювання та зниження державного контролю спричинює необхідність та актуальність детального дослідження методів і систем внутрішньогосподарського контролю. Доцільним є при цьому спиратися на практику країн, які тривалий час ведуть свою господарську діяльність на основі концентрування зусиль самих менеджерів, а не вказівок держави. Зокрема в Німецьких джерелах розповсюдженим є системи контролінгу; американська система передбачає таке поняття як системи управлінського контролю тощо. Відмінні особливості таких систем є формалізація процесу планування (коротко- чи довгострокового) на макрорівні та встановлення центрів відповідальності (зокрема центрів витрат).

У вітчизняній науковій літературі приділяється значна увага пошуку ефективних форм господарювання систем будівельного комплексу, здебільшого розглядалися такі проблеми, як зміна форм власності, залучення інвестицій, ефективність використання обігових коштів тощо. Проектно-орієтована діяльність, що має довгостроковий характер, об’єктивно спричинює застосування планування витрат будівельних підприємств.

В процесі планування витрат будівництва постає питання, яку економічну категорію брати за аналог продукту промислового підприємства – проект чи вид здійснюваних робіт. За умови розгляду перспективи, що перевищує характерну тривалість періоду контракту, необхідно спиратися на вид робіт, який буде відповідати продукції з довгим життєвим циклом. На інтервалах оперативного планування зручніше використовувати проект як об’єкт, що перевищуватиме інтервал планування. Виходячи із сутності товару як економічної категорії, можемо висунути гіпотезу про дуалістичний характер витрат будівництва, що надає можливість вдосконалювати методи планування та контролю їх діяльності. Надалі нами проведено дослідження, що підтверджує дану гіпотезу.

Спершу визначимо, що для замовника готовою будівельною продукцією є об'єкт, що містить в собі споживчу вартість. За технологічно-розрахунковою структурою, готова будівельна продукція складається з інженерно-конструкторських робіт (проектувальних), будівельно-монтажних, упоряджувальних робіт тощо. Кожен з етапів сам по собі не є завершеним продуктом з погляду замовника, адже не може бути реалізований як житло чи офісне приміщення, відповідно не містить споживчої вартості.

При виконанні підрядних договорів з виконанням повного обсягу робіт ( «під ключ») готова будівельна продукція являє собою сукупність усіх витрат, пов'язаних з виконанням даного договору. Будівельні організації беруть участь лише у визначенні договірної вартості обсягу БМР, які проводяться власними силами виконавця на об'єкті будівництва. Вартість проектування становить приблизно 10%, обладнання - 40%, робіт субпідрядника - 20%, інших витрат - 7%. Таким чином, 77% цільової ціни реалізації об'єкта визначають замовник за прямими договорами із виконавцями або шляхом включення в договір генпідряду певних витрат для транзитної передачі їх ціни субпідрядним організаціям. Таким чином фінансовий результат формується при визначенні доходів від продажу чи здачі будівлі в оренду та вирахування витрат на її зведення - власними силами чи силами підрядних організацій.

Для будівельних підприємств, які вистуають виконавцями-підрядниками готовою будівельною продукцією вважається сума кошторисної вартості БМР, визначених згідно з кошторисами, що складені за робочими кресленнями, а також інших витрат, які прийнято відносити до діяльності будівельної організації. Адже згідно із контрактами підрядні організації отримують оплату за результатом виконаних робіт, наданих послуг, вони можуть і не бути відповідальними за зведення будинку та його здачу.

У вигляді товару підрядна будівельна організація пропонує покупцю (замовнику) певний комплекс виробничих послуг (покрівельні, оздоблювальні роботи, утеплення, водо- та газозабезпечення, ремонтні роботи тощо) і виступає на конкретному сегменті будівельного ринку як сервісне підприємство. Дані види робіт надаються в комплексі (тоді аналіз фінансових показників може здійснюватися по результаам виконання проекту, що дорівнюватиме сумі робіт) або як окремі види робіт за потребою замовника. В останньому випадку доцільно оцінювати рентабельність виконання таких робіт безвідносно до конкретного проекту, вони можуть бути включені до різних проектів одночасно. Таким чином приходимо до виснову, що має місце дуалістичний характер товару будівельної організації, що спричинює неоднакову систему розрахунків результату діяльності підприємства.

Виходячи з попередніх досліджень наступною відмінністю будівельної діяльності є те, що окремі підприємства мають виробничу базу для виготовлення будівельних матеріалів і по суті виступають як промислові підприємства, що реалізовують свою продукцію або куплену у інших виробників за оптовими цінами. Потужні будівельні організації мають в своїй структурі проектні групи, підрозділи, які виконують інженерні дослідження та інше. В цьому є особливість фінансової структури будівельного підприємства, що відрізняє її від промислового, торгівельного тощо.

Зазначене вище дозволило нам побудувати модель формування операційних витрат будівельного підприємства із застосуванням матричного методу планування.

 

Таблиця 1.

Модель формування операційних витрат на підприємстві будівельної галузі «Етуаль»

Джерело: розроблено автором

 

Дана модель є планом витрачання фінансових ресурсів, а також схемою контролю даного процесу витрачання.

В свою чергу управління необхідно здійснювати на засадах «приведення до» запланованого результату, а не «встигання за» графіком. Цей принцип надасть можливість більш гнучко та досконало приймати рішення в умовах частих змін, що є актуальним для вітчизняної економіки. Замість того, щоби концентрувати увагу на виконанні поставлених зобов’язань, управлінцям варто координувати потоки роботи протягом виробничого процесу, залучаючи спеціалізовані підрозділи для системного управління проектом.

У висновку зазначимо, що специфіка будівельної організації зумовлює необхідність вдосконалення методів планування і контролю витрат. Перед фінансовим менеджером постає складна проблема синхронізації витрат та виконання проектних робіт в розрізі етапів, що жорстко нормовані часом. Модель формування операційних витрат, структурована за елементами витрат та етапами робіт, може вдосконалити процес управління та контролю фінансів на будівельному підприємстві.

 

Література.

1. Грещак М. Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М. Г. Грещак , О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба; за ред. М. Г. Грещака. — К.: КНЕУ, 2001. — 228 c.

2. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / [Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю.]. — К.: КНЕУ, 2005. — 592 с.

3. Економіка підприємства: Підручн. в 2-х т. / за ред. С.Ф. Покропивного. – К. : Хвиля-Пресс, 1995. – 598с.

4. Дафт Р. Л. Менеджмент / Дафт Р. Л. – С.Пб., 2000. – 832 с.

5. Андрєєва Лариса Олександрівна. Вдосконалення стратегічного планування діяльності підприємства: методичні та практичні аспекти (на прикладі м'ясопереробних підприємств Запорізької області) : дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К., 2006. — 180арк.

6. Брейли Р. Принципы корпоративных финансов / Р. Брейли , С. Майерс; [пер. с англ.]. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1997. — 1120 с.

7. Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс / Бланк И. А. — К.: Ника-Центр: Эльга, 2001. — 528 с.

8. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга / Хан Д. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 800 с.

9. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI веке. / Друкер Питер Ф.; [пер. с англ.]: – М.: Издательский дом «Вильямс», 2004. – 272 с.

10. Друрі К. Основы управленческого и производственного учета / Друрі К. – М.: «Юніті-Дана» 2005. – 1071 с.

 

References.

1. Hreschak, M. H. Hrebeshkova, O. M. ahd Kotsiuba, O. S. (2001) Vnutrishnij ekonomichnyj mekhanizm pidpryiemstva[Inner economic mechanism of enterprise], KNEU, Kyiv, Ukraine.

2. Bilyk, M. D. Pavlovs'ka, O. V. Prytuliak, N. M. and Nevmerzhyts'ka N. Yu. (2005), Finansovyj analiz [The financial analysis], KNEU, Kyiv, Ukraine.

3. Pokropyvniy, S.F. (1995), Ekonomika pidpryiemstva [Еnterprise еconomics], Khvylia-Press, Kyiv, Ukraine.

4. Daft, R. L. (2000), Menedzhment [Management], StPitersburg, Russia.

5. Andrieieva, L.O. (2006), “Improving strategic planning activity of the enterprise: methodical and practical aspects (on the example, meat processing enterprises Zaporizhia region)”, Abstract of Ph.K. dissertation, Economic science, Kyivs'kyj natsional'nyj ekonomichnyj universytet im. Vadyma Het'mana, Kyiv, Ukraine.

6. Brejli, R. and Majers S. (1997), Principy korporativnyh finansov [Principles of corporate finance], ZAO “Olimp-Biznes”, Moscow, Russia.

7. Blank, I. A. (2001), Finansovyj menedzhment [Financial management], Nika-Centr: Jel'ga, Kyiv, Ukraine.

8. Han, D. (1997), Planirovanie i kontrol': koncepcija kontrollinga [Planning and control: the concept of controlling], Finansy i statistika, Moscow, Russia.

9. Druker Piter, F. (2004), Zadachi menedzhmenta v XXI veke [Tasks of management in XXI century], Izdatel'skij dom «Vil'jams», Moscow, Russia.

10. Drurі, K. (2005), Osnovy upravlencheskogo i proizvodstvennogo ucheta [Fundamentals of managerial and production accounting], Junіtі-Dana, Moscow, Russia.

 

 

Стаття надійшла до редакції 18.10.2013 р.