Українською | English

BACKMAIN


 УДК 336.713.2

 

М. В. Бодрецький,

викладач, к. е. н., МАУП

 

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В БАНКАХ

 

M. V. Bodretskiy,

lecturer, PhD of economics, The IAPM

 

CONDITION AND PROSPECTS OF QUALITY MONITORING SYSTEM CORPORATE GOVERNANCE IN BANKS

 

 У статті розглядається стан і перспективи розвитку системи моніторингу якості корпоративного управління в банках України. Доведено, що для побудови повноцінної системи відстеження якості корпоративного управління в рамках системи корпоративного управління необхідно проводити незалежну оцінку його якості в кредитних організаціях.

 

The article examines the status and prospects of monitoring the quality of corporate governance in banks of Ukraine. It is proved that for an adequate system of tracking the quality of corporate governance in the corporate governance system must conduct an independent assessment of its quality in credit institutions.

 

Ключові слова: система моніторингу,  банк, банківської системи, корпоративне управління, оцінка якості.

 

Keywords: system monitoring, bank, banking, corporate governance, quality assessment.

 

 

Актуальність теми. Постіндустріальне суспільство характеризується високою часткою господарських структур з високоліквідними активами, серед яких велика частина - фінансові компанії. Високоліквідні активи найчастіше є предметів зловживань, особливо в комерційних банках. Потенційним джерелом ризику зловживань є менеджери, власники, а також службовці компаній - фінансових посередників. Так що основні елементи внутрішньої корпоративної середовища банку є потенційним джерелом ризику зловживань при операціях з його високоліквідними активами. Оскільки комерційні банки виконують особливі завдання для безперебійного функціонування національної та регіональної економіки, не зайвим було б створення механізмів моніторингу та контролю якості корпоративного управління, здатного не тільки виявляти зловживання і конфлікт інтересів, а й попереджати їх.

Як показав огляд економічної літератури проблемам розвитку системи моніторингу банків приділяли увагу такі вчені як: В.Рисін, В.Вітлінський, В.В.Коваленко, О.П.Тимошенко, І.М.Васькович, М.Н.Крейніна, Н.М.Шелудько, Є.В.Склеповий та інші. Але, незважаючи на численні публікації з даної проблеми, на сьогодні у вітчизняній економічній літературі залишаються дискусійним та недостатньо розробленими, як в науковому, так і в практичному аспекті, питання стосовно побудови повноцінної системи відстеження якості корпоративного управління в рамках системи корпоративного управління.

Постановка завдання. Метою даної статті є аналіз сучасного стану банківської системи, та побудова повноцінної системи відстеження якості корпоративного управління в рамках системи корпоративного управління необхідно проведення незалежної оцінки його якості в кредитних організаціях.

Виклад основного матеріалу. Традиційно контроль поділяється на внутрішній і зовнішній. У силу того що кредитна організація об'єктивно зацікавлена ​​в зниженні ризику зловживань, зазвичай її положення про внутрішній корпоративний контроль та інші нормативні документи передбачають мінімально необхідні процедури управління таким ризиком. Тут мова йде про Кодекс корпоративної поведінки та інших внутрішніх положеннях, які можуть бути затверджені в банках, які впроваджують у себе корпоративне управління. Однак ці заходи контролю не можна назвати достатніми, оскільки вони враховують інтереси тільки деяких елементів внутрішньої і зовнішньої корпоративної середовища і не дозволяють передбачити ймовірність розвитку конфлікту інтересів, що спричиняє згубний вплив на результати діяльності банку. По-перше, інформація про оцінку якості корпоративного управління не є публічною і не враховує інтересів партнерів, суспільства в загальному сенсі слова, а в деяких випадках працівників кредитної організації. По-друге, результати вказаних процедур суб'єктивні, так як оцінка якості корпоративного управління проводиться банком самостійно, а інформація за підсумками оцінки надається НБУ [1].

Для побудови повноцінної системи відстеження якості корпоративного управління в рамках системи корпоративного управління необхідно проводити незалежну оцінку його якості в кредитних організаціях. Причому фахівці, які проводять таку оцінку, повинні мати спеціальну освіту, проходити періодичну атестацію, та їх діяльність повинна підлягати сертифікації. Результати такої оцінки за аналогією з аудитом фінансової звітності повинні бути публічними, тому що зачіпають інтереси громадськості.

Внутрішній аудит корпоративного управління є інструментом банка, який сприяє підвищенню ефективності діяльності банку та її прозорості. На допомогу комерційним банкам НБУ розробив перелік питань для проведення кредитними організаціями оцінки стану корпоративного управління. У відповідності з даним листом комерційний банк самостійно має оцінювати:

• розподіл повноважень між органами управління;

• організацію діяльності ради директорів (наглядової ради);

• затвердження стратегії розвитку діяльності кредитної організації і контроль над її реалізацією;

• координацію управління банківськими ризиками;

• запобігання конфліктів інтересів учасників (акціонерів), членів ради директорів (наглядової ради) і виконавчих органів кредитної організації, її службовців, кредиторів, вкладників та інших клієнтів;

• відносини з афілійованими особами;

• визначення правил і процедур, що забезпечують дотримання принципів професійної етики;

• координацію розкриття інформації про кредитної організації;

• моніторинг системи внутрішнього контролю.

Аудит корпоративного управління як зовнішній інструмент його моніторингу представляє комплексну оцінку існуючої в банку практики корпоративного управління, спрямовану на виявлення її сильних і слабких сторін у відповідності зі специфічними особливостями банку. Під останніми розуміють стадію життєвого циклу в розвитку банку, його стратегію, необхідну ступінь контролю з боку основних власників і місце банку в їх інвестиційних інтересах, потреба і форми зовнішнього фінансування інвестицій. Кожен з цих факторів робить прямий вплив на модель корпоративного управління банку. При цьому банк повинен враховувати структуру своєї ресурсної бази, зокрема капіталу, і відповідним чином знаходити баланс інтересів між фінансово зацікавленими сторонами [2].

Аудит корпоративного управління через виявлення слабких місць, помилок і професійне судження зовнішніх аудиторів допомагають банку вдосконалювати внутрішню корпоративну середу і в результаті формувати оптимальну для нього структуру корпоративного управління з урахуванням перерахованих факторів. Він дозволяє виявити і врахувати специфічні особливості банку і позначити для нього стратегічні альтернативи. На основі підготовлених рекомендацій професійного аудитора корпоративного управління з урахуванням рівня їх значимості може бути сформований комплексний план з синтезу оптимальної внутрішньої корпоративної середовища.

Важливо відзначити, що зовнішній аудит якості корпоративного управління більше поширений у країнах, для яких характерні дуалістична концепція і континентальна інсайдерська модель корпоративного управління з властивим їй урахуванням інтересів і укрупненою структурою власності. Висновок  зовнішнього аудиту якості корпоративного управління орієнтований на більш вузьке коло користувачів, ніж коло користувачів рейтингів корпоративного управління. Якщо рейтинг корпоративного управління націлений насамперед на отримання банком зовнішньої і незалежної  оцінки якості корпоративного управління, яка може бути використана для зіставлення з аналогічними банками та PR-підтримки, то аудит корпоративного управління є не публічним інструментом, націленим на підвищення ефективності його діяльності [3].

Для якісної оцінки в рамках аудиту корпоративного управління в обов'язковому порядку повинні бути вивчені:

1 ) структура акціонерного капіталу і ступінь дотримання прав акціонерів;

2 ) робота органів управління і контролю в банку;

3 ) розкриття компанією інформації про свою діяльність та забезпечення її достовірності.

У рамках аудиту корпоративного управління повинна бути реалізована методика, яка містить наступні етапи.

Етап 1. Отримання інформації про вихідний стан корпоративного управління в банку на основі спеціальної анкети, внутрішніх документів і публічних джерел.

Етап 2. Інтерв'ю з керівництвом банку, великими акціонерами, портфельними інвесторами (за наявності таких) з метою розуміння та уточнення стратегічних можливостей, інтересів, цілей і альтернатив банку, їх взаємозв'язку з системою корпоративного управління.

Етап 3. Комплексний аналіз всіх компонентів системи корпоративного управління в банку.

Етап 4. Порівняльний аналіз практики корпоративного управління в банку з практикою в аналогічних зарубіжних і російських банках.

Етап 5. Рекомендації для розробки комплексного плану з поетапного вдосконалення практики корпоративного управління в банку на основі стратегії його розвитку.

Аналітичний звіт за результатами аудиту корпоративного управління зазвичай містить такі елементи:

• опис економічного та управлінського сенсу компонентів практик корпоративного управління для банку;

• оцінку відповідності реалізованої практики передовим стандартам у цій галузі;

• оцінку значимості тих чи інших компонентів корпоративного управління з точки зору вимог рейтингових агентств;

• зіставлення з практикою корпоративного управління в аналогічних банках;

• рекомендації для підготовки комплексного плану з поетапного вдосконалення практики корпоративного управління.

У процесі проведення аудиту корпоративного управління визначаються зміст і послідовність комплексу робіт з поліпшення корпоративного управління в банку. Аудит проводиться на основі його середньостроковій і довгостроковій стратегії, поєднання їх різних варіантів, інтересів основних власників, вимог законодавства, інститутів фінансової інфраструктури (наприклад, вимог лістингу бірж, рейтингових агентств), позиції пріоритетних груп інвесторів. Оскільки позиція основних власників має бути визначальною при виробленні стратегії банку, то, як правило, вона є ключовою і при формулюванні цілей проведення аудиту та завдань, планованих вирішити з його допомогою [5].

Аудит корпоративного управління є перспективним напрямком, який може допомогти банкам перейти на новий якісний щабель фінансово-економічних відносин і досягати мети корпоративної стратегії банку. Однак для реалізації цього напряму потрібні кваліфіковані фахівці в цій області, яких система вищої освіти не готує. Діюча в країні система додаткової освіти також поки не готова забезпечити підготовку аудиторів корпоративного управління. Все це свідчить про відсутність інфраструктури корпоративного управління в країні і, як наслідок, неможливість формування системи корпоративного управління на рівні держави.

В якості елемента системи моніторингу якості корпоративного управління необхідно назвати зовнішній незалежний громадський контроль, який міг би підтвердити суб'єктивну професійну думку фахівця банку за якістю корпоративного управління або представити суспільству відмінну думку. При цьому даний елемент системи контролю корпоративного управління публікує не тільки свою оцінку даного банку, але і подає ці ж показники по іншим кредитним організаціям. Йдеться про рейтингові агентства, здатних професійно оцінити якість корпоративного управління в кредитних організаціях.

Рейтинги протягом багатьох років розцінювалися як ефективний інструмент визначення рівня професійної діяльності, прибутковості вкладень коштів. Протягом останнього десятиліття було визнано, що рівень корпоративного управління організації впливає на рівень її прибутковості, довіри до неї ділових партнерів, кредиторів та інвесторів. Аналіз показав наявність прямо пропорційної залежності між рівнем якості корпоративного управління і вартістю акцій компаній. Це має значення для банків, так як специфіка фінансового бізнесу робить довіру контрагентів і населення особливо вразливим, що відразу проявляється в передкризові і кризові періоди функціонування економіки. Тому аудит корпоративного управління і рейтинги корпоративного управління будуть все більш значущими в міру розвитку вітчизняного фондового ринку та ринку корпоративного контролю. Необхідність розгляду проблеми рейтингів корпоративного управління обумовлена ​​ще й зниженням авторитету рейтингів як таких, що не виправдали себе в період сучасної світової фінансової кризи.

Рейтинг корпоративного управління - це інтегрована оцінка якості функціонування системи корпоративного управління компанії, що служить індикатором рівня відповідних ризиків для інвесторів, кредиторів і партнерів. Крім того, рейтинг корпоративного управління є об'єктивною оцінкою ефективності корпоративного управління для ради директорів і менеджменту компанії, служить сигналом про необхідність поліпшення практики в цій галузі. Відповідність публічного рейтингу корпоративного управління кредитної організації з даними самостійної оцінки його рівня в банку зміцнить і підвищить довіру членів суспільства до цього фінансового посередника.

Присвоєння рейтингу корпоративного управління передбачає аналіз функціонування системи корпоративного управління в банку. Як правило, рейтингові звіти, готуються аналітиками рейтингових агентств, включають опис переваг і недоліків практики корпоративного управління. На основі цієї інформації загальні збори акціонерів (учасників) і рада директорів банку може визначити напрямки покращення даної практики. Крім того, можливою перевагою взаємодії з рейтинговим агентством може стати отримання співробітниками банку, що відповідають за розвиток механізмів корпоративного управління, нових знань і компетенції в цій галузі [4].

Важливою перевагою рейтингу корпоративного управління є інформаційний ефект від його присвоєння. Присвоєння рейтингу корпоративного управління служить зацікавленим сторонам сигналом про увагу банку до проблеми корпоративного управління, прагненні до поліпшення відносин з інвесторами та іншими зацікавленими сторонами. Високий рейтинг корпоративного управління або позитивна динаміка його зміни завжди позитивно впливають на фінансовий результат, капіталізацію кредитної організації та її вартість.

Такі компанії, як Moody's Investor Service Inc. і Fitch Ratings, при створенні кредитних рейтингів також оцінюють ризики, пов'язані з корпоративним управлінням. Хоча окремих рейтингів корпоративного управління у цих агентств поки немає, зростаючий інтерес інвесторів до даної послуги, швидше за все, призведе до їх створення в найближчому майбутньому.

Аналіз застосовуваних в Україні методик присвоєння рейтингу корпоративного управління Standard & Poor's (S & P) і «РІД - Експерт РА» дозволив дати їм коротку якісну характеристику з метою більш об'єктивної оцінки користувачем присвоєного рейтингу.

Безумовним досягненням Standard & Poor's в галузі оцінки корпоративного управління стало створення нового аналітичного продукту GAMMA, орієнтованого в основному на український ринок який враховує специфіку української економіки. Проте опубліковані рейтинги S & P, за нашими даними, складені з використанням старої методики, а не GAMMA, тому не відображають специфіки сучасної української практики підприємництва. Цей факт призводить до недооцінки українських компаній, зокрема банків, що відбивається на їх вартості. З позиції оцінки системи корпоративного управління вітчизняних банків, у рейтингу S & P, за останніми даними, представлений тільки один банк. Така ситуація не дозволяє провести оцінку рівня корпоративного управління в банківському секторі економіки. Тому в даний час можна говорити про необхідність отримання репрезентативної вибірки даного рейтингу для оцінки корпоративного управління в українських кредитних організаціях.

Під час визначення рейтингу корпоративного управління S & P враховуються такі важливі фактори, як ризик-менеджмент і стратегія. Вироблення стратегії тісно взаємопов'язана з корпоративним управлінням. Стратегія обумовлює визначення вартості компанії на тривалу перспективу. Для вироблення ефективної стратегії велике значення мають регулярне обговорення стратегічних питань менеджментом і радою директорів, а також наявність «вертикальних» інформаційних потоків в компанії. Важливим моментом є схвалення наміченої стратегії власниками компанії. Тому стан корпоративного управління впливає на ефективність корпоративної стратегії банку, а якісна оцінка стратегії дозволяє зробити висновок про якість корпоративного управління.

У рейтингу корпоративного управління міжнародно-визнаного агентства Standard & Poor's приваблює надання досить докладного рейтингового звіту, що приносить користь як зовнішнім, так і внутрішнім користувачам.

Методика присвоєння рейтингу корпоративного управління «РІД - Експерт РА» є виключно вітчизняним аналітичним продуктом і поки не отримала такого широкого міжнародного визнання, як методика Standard & Poor's. Однак до числа її достоїнств можна віднести врахування специфіки української практики підприємництва. На жаль, публічний рейтинг корпоративного управління «РІД - Експерт РА» в даний час, за нашими даними, присвоєний тільки одному банку. Це, як і у випадку з S & P, дозволяє зробити висновок про відсутність репрезентативної вибірки даного рейтингу для оцінки корпоративного управління в кредитних організаціях.

Існуючі сьогодні рейтинги не можуть служити повноцінним інструментом громадського моніторингу корпоративного управління у банках з наступних причин:

• відсутність репрезентативної вибірки банків, яким присвоєні рейтинги корпоративного управління;

• рейтинги корпоративного управління орієнтовані на акціонерів компаній та інших інвесторів. Детальна інформація про присвоєння рейтингів недоступна широкому колу споживачів, тобто не всі зацікавлені сторони можуть нею скористатися ;

• розголошення результатів дослідження проводиться тільки за згодою клієнта, що обумовлено гарантією конфіденційності. Необхідний деякий набір факторів і результатів присвоєння рейтингів (нюанси), які повинні публічно розкриватися з метою розуміння ризиків вкладниками, кредиторами, дрібними інвесторами.

Однак досить важко забезпечити відповідність вимогам кодексів. Американська комісія з цінних паперів і бірж, наприклад, вимагає від компаній інформації про наявність фінансових експертів у їх комітетах з аудиту або пояснення причин їх відсутності. Крім того, ділова спільнота зіткнулася з проблемою перебільшеного значення принципу «поводься відповідно » на шкоду «пояснюй». Ця тенденція, підкріплена бажанням судити про якість корпоративного управління на підставі простого зіставлення «виконується - не виконується», а не глибокого аналізу, применшує головне достоїнство кодексів - їх гнучкість (Coombes, Wong). Дуже зручним вирішенням цих проблем стають рейтинги корпоративного управління, які на індивідуальній основі підходять до оцінки якості корпоративного управління в компаніях, акції яких торгуються на біржах.

Процеси глобалізації та поступове розмивання меж між інсайдерською і аутсайдерською моделями корпоративного управління, коли все частіше практикується включення компаніями, в тому числі банками, своїх акцій у листинги різних країн, призводить до прагнення до уніфікації стандартів корпоративного управління в країнах і компаніях. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) розробила звід стандартів та настанов з корпоративного управління. Сьогодні не існує єдиної моделі належного корпоративного управління. У той же час робота, проведена в державах - членах ОЕСР, дозволила виявити деякі загальні елементи, які лягли в основу принципів корпоративного управління:

I. Забезпечення основи для ефективної структури корпоративного управління. Структура корпоративного управління повинна сприяти становленню прозорих та ефективних ринків, відповідати нормам права і чітко визначати розподіл обов'язків між різними наглядовими, регулюючими і виконавчими органами. Цей принцип в першу чергу зачіпає зовнішнє середовище корпоративного управління банку.

II. Права акціонерів і основні функції власників. Структура корпоративного управління повинна захищати права акціонерів і спрощувати їх реалізацію. Справжній принцип спрямований на внутрішнє середовище корпоративних відносин банку. Проте його реалізація залежить і від умов, створених у зовнішньому середовищі корпоративного управління банку.

III. Рівне ставлення до акціонерів. Структура корпоративного управління повинна забезпечувати рівне ставлення до всіх акціонерів, у тому числі іноземних або власників малих часткою акцій. Всі акціонери повинні мати можливість отримати фактичне відшкодування за порушення їхніх прав.

IV. Роль зацікавлених осіб в управлінні корпорацією. Структура корпоративного управління має визнавати права зацікавлених осіб, встановлені законом або взаємними угодами, і сприяти активній співпраці між банком та зацікавленими особами, спрямованому на створення благополучних і цивілізованих умов розвитку суспільства. У цьому принципі проявляється соціальна і прагматична концепція розвитку корпоративного управління, яка відповідно проявляється в підвищенні добробуту суспільства та реалізації економічних інтересів окремих його представників.

V. Розкриття інформації та прозорість. Структура корпоративного управління повинна забезпечувати своєчасне і точне розкриття всієї істотної інформації про банк, в тому числі про його фінансове становище, результативності, власників і управлінні. Саме реалізації цього принципу повинна сприяти розширенню використання каналів електронних комунікацій і незалежному присвоєнню рейтингів корпоративного управління.

VI. Обов'язки ради директорів. Структура корпоративного управління має забезпечувати стратегічне керівництво банком, ефективний контроль над правлінням з боку ради директорів і підзвітність ради директорів акціонерам. Незважаючи на те що у впровадженні та використанні каналів електронних комунікацій зацікавлені всі учасники системи корпоративного управління, справжній принцип покладає відповідальність за підвищення якості та прозорості корпоративного управління банком на раду директорів. Тому саме цьому органу повинна належати ініціатива використання каналів комунікацій при побудові системи корпоративного управління та присвоєння рейтингу корпоративного управління банку.

Принципи корпоративного управління ОЕСР користуються навіть у країнах, що розвиваються. До кодексів закладаються елементи британської та американської практики корпоративного управління, що обумовлено необхідністю конкурувати за іноземний капітал (Coombes, Wong). Прийняття базових принципів корпоративного управління є позитивною тенденцією в будь-якому суспільстві. Однак необхідна обережність у прискоренні насадження елементів аутсайдерської моделі в країнах з інсайдерською моделлю корпоративного управління, а також у країнах, що розвиваються.

Багато країн відтворюють у себе британський Об'єднаний кодекс. Однак через особливого акценту на незалежність ради директорів його остання версія може стати непридатною для ринків, що розвиваються, де дуже часто у компаній є лише один основний власник. У таких країнах навряд чи доречно наполягати на призначенні старшого незалежного директора і дотриманні вимоги про проведення зборів ради директорів без управлінського складу. Кодекси корпоративного управління на ринках, що розвиваються повинні націлюватися на більш фундаментальні принципи, такі як повне і своєчасне розкриття інформації або гарантії того, що акціонери, які володіють контрольним пакетом акцій, не обмежують інтересів міноритаріїв. На деяких ринках, що розвиваються, де обізнаність у питаннях корпоративного управління низька і суспільство не приділяє великої уваги діяльності компаній, перевагу в регулюванні питання якості корпоративного управління слід віддати законодавству, а не кодексам, дотримуватися норм яких необов'язково.

Тому в якості останнього інструменту моніторингу та контролю якості корпоративного управління в банках ми виділяємо регулятивний нагляд. Він припускає систематичні перевірки представниками регулятора банківської системи якості корпоративного управління в банках. З позиції теорії такі перевірки можуть бути виїзними та камеральними. Не можна сказати, що цей інструмент моніторингу якості корпоративного управління розглядається як ефективний. Однак представляється, що вітчизняний регулятор банківської системи, таким чином, може стимулювати розвиток нових способів формування корпоративної інфраструктури банківської системи. При цьому стан вітчизняної корпоративної інфраструктури далекий від досконалості. Система контролю якості корпоративного управління, зокрема, тільки починає розвиватися.

Як вже зазначалося, для створення відповідної корпоративної інфраструктури, зокрема системи моніторингу якості корпоративного управління в банках, потрібні підготовлені кваліфіковані та сертифіковані фахівці. Система освітніх установ, готових навчати, оцінювати і переатестовувати таких фахівців, поки не створена в Україні. Система інструментів контролю якості корпоративного управління працює неефективно: рейтинги не користуються популярністю, а регулятивний і внутрішній контроль виконуються формально. Виникає питання: в чому причини положення, що склалося? Основною відповіддю на нього є непрозорість діяльності банків. Вітчизняна банківська система як і раніше функціонує врозріз з центральним принципом корпоративного управління ОЕСР - «Розкриття інформації та прозорість». Основною проблемою в цьому питанні є мета фінансової звітності. В Україні головною метою формування звітності банків є задоволення вимог НБУ, а не надійне інформування власників, інвесторів, кредиторів.

Другою проблемою, зумовлюючої ситуацію, що склалася, є недооцінка місця взаємного корпоративного контролю у розвитку корпоративних відносин між банком та зацікавленими сторонами. Суспільство не розуміє, як можна використовувати інструменти контролю якості корпоративного управління, а банки не бачать поточної необхідності в контролі якості корпоративного управління і звітності по ньому.

Одночасно корінь проблеми криється у невизначеності української соціально-економічної системи щодо прийняття концепції та моделі корпоративного управління, тобто розстановки пріоритетів в обліку інтересів органів управління і системи стратегічної взаємодії банку із зацікавленими сторонами. На нашу думку, на основі докладного вивчення досвіду розвинених країн в Україні більш прийнятні дуалістична концепція і континентальна інсайдерська модель корпоративного управління. Цієї моделі аудит якості корпоративного управління як інструмент громадського контролю підходить більшою мірою. Тому ми закликаємо звернути увагу на розвиток саме зовнішнього аудиту якості корпоративного управління і формування його інфраструктури. Рейтинги корпоративного управління при цьому також можуть існувати. Однак, очевидно, що їх популярність за існуючих тенденцій залишатиметься низькою.

Висновок. Проте не можна розглядати такий лібералізм в якості однозначно негативного факту. Сьогодні багато банків прийняли власні кодекси корпоративної поведінки, які повинні покласти початок формуванню інституційних рамок корпоративного управління і підходам до розкриття інформації. Важлива також активізація позицій вітчизняних впливових інвесторів і увага до думки міжнародних інвесторів, що допоможе з визначенням курсу розвитку практики корпоративного управління в Україні. Адже саме думка впливових інституційних інвесторів лягла в основу кодексів корпоративного управління розвинених країн, так як безпосередньо інвестори впливають на діяльність корпорацій, чітко вказуючи, що вони чекають від компаній, в які вклали кошти.

З часом у міру розвитку фондового ринку підвищення прозорості діяльності комерційних банків, що є атрибутами цивілізованих ринкових відносин, і під впливом процесів глобалізації інструментарій громадського контролю буде визначений за ступенем популярності серед суб'єктів ринку. Моніторинг якості корпоративного управління стане невід'ємною частиною системи корпоративних відносин, заміною регулятивного нагляду у галузі корпоративного управління в кредитних організаціях.

 

Література

1. Офіційний сайт Національного банку України . — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// bank.gov.ua.

2. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. No368. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

3. Барановський О.І. Фінансові кризи: передумови, наслідки і шляхи запобігання: монографія/ Барановський О.І. – К.:КНТУ, 2009. – 754 с.

4. Коваленко В.В. Стратегічне управління фінансовою стійкістю банківської системи: методологія і практика: монографія / Коваленко В.В. — Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ », 2010. — 228 с.

5. Тимошенко О.П. Стійкість банківської системи України: теоретичний аспект/ О.П.Тимошенко// Науковий вісник БДФА: Збірник наукових праць. Вип. 4 (13): Економічні науки. — Чернівці, БДФА, 2008. — С. 59-65.

6. Дзюблюк О.В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи: монографія / О.В. Дзюблюк, Р.В. Михайлюк. – Тернопіль: ТНЕУ, 2009. – 316 с.

7. Онищенко С.К. Теоретические основы концепции устойчивого развития банка / С.К. Онищенко // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 97. – С.78-79.

8. Кривенко Л.В. Методичні підходи до визначення оцінки фінансової стійкості банківської системи / Л.В. Кривенко, О.В. Лукянець // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2008. – №3. – С. 108-111.

 

References

1. The National Bank of Ukraine, available at: http:// bank.gov.ua.

2. The National Bank of Ukraine (2001), “Resolution of the NBU “Instructions on the regulation of banks in Ukraine”, available at: http://zakon.rada.gov.ua (Accessed 28 august 2001).

3. Baranovs'kyj O.I., (2009), Finansovi kryzy: peredumovy, naslidky i shliakhy zapobihannia [The financial crisis: background, consequences and ways of prevention], KNTU, Kiev, Ukraine.

4. Kovalenko V.V., (2010), Stratehichne upravlinnia finansovoiu stijkistiu bankivs'koi systemy: metodolohiia i praktyka, [Strategic management financial stability of the banking system: Methodology and Practice], DVNZ «UABS NBU», Sumy, Ukraine.

5. Tymoshenko O.P., (2008), “Stability of the banking system of Ukraine: theoretical aspects”, Naukovyj visnyk BDFA: Zbirnyk naukovykh prats', vol. 4 (13), pp. 59-65.

6. Dziubliuk O.V. and Mykhajliuk R.V., (2009), Finansova stijkist' bankiv iak osnova efektyvnoho funktsionuvannia kredytnoi systemy [The financial stability of banks as a basis for the effective functioning of the credit system], TNEU, Ternopil', Ukraine.

7. Onyschenko S.K., (2007) “Theoretical Bases of the concept of sustainable development bank”, Kul'tura narodov Prychernomor'ia, vol. 97, pp.78-79.

8. Kryvenko L.V. and Lukianets' O.V., (2008), “Methodological approaches to assess the financial stability of the banking system”, Visnyk Universytetu bankivs'koi spravy Natsional'noho banku Ukrainy, vol. 3, pp. 108-111.

 

Стаття надійшла до редакції 16.10.2013 р.

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"