УДК 330.338
О. Л. Мусієнко,
асистент кафедри економічної кібернетики, Вінницький національний аграрний університет
ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВА АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА
O. L. Musienko,
Department of Economic kibernhetyky, Vinnytsia National Agrarian University
INVESTMENT ATTRACTIVENESS AS A COMPONENT OF ENTERPRISE MANAGEMENT OF AGRICULTURAL PRODUCTION
У статті досліджено сутність інвестиційної привабливості та інвестиційного клімату підприємств аграрного виробництва, визначено можливості і передумови ефективного інвестування таких підприємств і розроблено стратифіковану модель їх ефективного забезпечення інвестиційними ресурсами. Інвестиційна привабливість розглядається як складова системи управління аграрного підприємства.
The article examines the nature of the investment attractiveness of the investment climate and agricultural production enterprises, identified opportunities and prerequisites for the effective investment of enterprises and developed a stratified model of effective investment of resources. Investment attractiveness is seen as an integral management of agricultural enterprises.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційна привабливість, інвестиційний клімат, система, управління, стратифікація, інновації, екологізація.
Keywords: investment, investment attraction, investment climate, system management, stratification, innovation, greening.
Постановка проблеми. Інвестиції відіграють центральну роль в економічному розвитку країни і визначають загальне зростання економіки. Від ефективності інвестиційної діяльності залежать стан аграрного виробництва, рівень технічної оснащеності основними засобами аграрних підприємств, можливості структурної перебудови економіки, вирішення соціальних і екологічних проблем. Незважаючи на активізацію інвестиційної діяльності в Україні, позитивні тенденції в інвестиційній сфері аграрного сектору економіки ще не набули сталого характеру. Крім цього, ринкова організація економічної діяльності будується на вільному розподілі інвестицій із властивими йому особливостями регіональних і галузевих умов інвестування. У зв’язку з цим, набуває актуальності проблема покращення інвестиційного клімату України, що сприятиме інвестиційній привабливості вітчизняних сільськогосподарських підприємств.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання активізації інвестиційної діяльності з метою створення сприятливого інвестиційного клімату та досягнення статусу інвестиційно-привабливої країни досліджували такі вчені, як Александер Г., Беренс В., Бэйли Дж., Гітман Л. Дж., Джонк М. Д., Хавранек П.М., Шарп У., Епштайн Д. А., Харрісон Д. А., Томпсон Дж. Б., Mейер К. Е. Вагомий внесок у дослідження питань, пов’язаних із залученням іноземних інвестицій та створенням сприятливого інвестиційного клімату України, займались такі вітчизняні вчені, як Музиченко А. С., Філіпенко А. В., Комаров В. М., Лановий В. С., Бланк І. О., Мельник М. В., Дацишин М. Б., Гунський Б. В., Гуткевич С. О. та ін. У більшості робіт науковців вказується на погіршення інвестиційного клімату, а відповідно і зниження інвестиційної привабливості підприємств, тому стає важливим вивчення проблем і можливостей залучення інвестицій у діяльність цих підприємств. Проте на сьогодні не існує єдиного методичного підходу до оцінки інвестиційної привабливості аграрних підприємств, оскільки більшість методів базується на використанні статистичної звітності, на визначені якісних характеристик об’єкту, застосуванні експертного та рейтингового методів оцінки, які на нашу думку мають високий рівень суб’єктивності та не охоплюють усіх факторів, що впливають на даний процес. Отже, проблематика даної статті є актуальною та потребує подальшого дослідження.
Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження сутності категорій “інвестиційна привабливість та “інвестиційний клімат, визначення можливостей і передумов ефективного інвестування українських аграрних підприємств, визначення інвестиційної привабливості в системі управління аграрного підприємства та розробка стратифікованої моделі ефективного забезпечення його інвестиційними ресурсами.
Викладення основного матеріалу. Роль інвестиційної діяльності як вирішального фактора підвищення ефективності виробництва, забезпечення стабільного економічного зростання постійно збільшується і в сучасних умовах для аграрних підприємств є пріоритетним напрямком. Необхідною умовою розвитку будь-якої галузі сільського господарства є цілеспрямована інвестиційна діяльність. При цьому ефективна економічна діяльність підприємств залежить певною мірою від форм і обсягів інвестицій, оскільки вони формують виробничий потенціал підприємств агропромислового комплексу на основі нової науково-технічної бази, тобто стимулюють зростання технічного прогресу, яке, в свою чергу, забезпечує структурні зрушення у народному господарстві і підвищує якісність показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях.
В ході проведення наукового дослідження встановлено, що в економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності категорії “інвестиційна привабливість та їх можна поєднати у такі групи: 1) інвестиційна привабливість як умова розвитку підприємства; 2) інвестиційна привабливість як умова інвестування; 3) інвестиційна привабливість як сукупність показників; 4) інвестиційна привабливість як показник ефективності; 5) інвестиційна діяльність як результат управлінської діяльності підприємства.
В управлінському аспекті інвестиційну привабливість підприємства слід розглядати як систему фінансових, економічних, політичних та ін. відносин, що виникають у процесі забезпечення ефективного розвитку підприємства і задоволення вимого потенційних інвесторів. Для оцінки стану цієї системи можна використовувати багато показників, що відображають різні аспекти діяльності підприємства, важливих для його майбутнього і цікавих для інвесторів [1].
Т.В. Майорова[2]. ототожнює поняття “інвестиційна привабливість і “інвестиційне підприємництво. На її думку рівень інвестиційної привабливості прямо залежить від ефективності інвестицій. Бланк І. О. [3] поняття інвестиційної привабливості та інвестиційного клімату вважає тотожними між собою, оскільки вони доповнюють одне одного.
Вважаємо, що інвестиційна привабливість підприємства – це економічна категорія, яка поєднує в собі сукупність таких характеристик як політико-правове середовище, економічне середовище, ресурси та інфраструктура, екологія, освітній та науковий потенціал, географічне положення, фінансово-господарська та управлінська діяльність тощо, при оцінці яких інвестор може визначити доцільність вкладання в дане підприємство інвестицій та наявність можливостей для подальшої інвестиційної діяльності. А інвестиційний клімат підприємства – система різноманітних природно-географічних, фінансових, економічних, соціально-культурних та організаційно-правових умов та факторів, які притаманні певному підприємству та роблять його привабливим для інвестора.
Модель перетворень системи управління інвестиційною діяльністю сільськогосподарських підприємств повинна орієнтуватись на забезпечення її ефективності, здійснюватись системно. У зв’язку з цим постає проблема чіткої ідентифікації мети системи управління та її окремих функціональних ланок, заради досягнення якої й здійснюються перетворення, що забезпечують її адекватність існуючим умовам господарювання. Постановка сучасного й ефективного управління інвестиційною діяльністю сільськогосподарських підприємствах не можлива без системної перебудови всього механізму управління підприємством. Вважаємо ефективною таку систему управління інвестиційною діяльністю, яка спроможна забезпечити реалізацію загальної економічної стратегії розвитку підприємства достатніми обсягами інвестиційних ресурсів, у чітко визначені терміни, мінімальної вартості та з прийнятними рівнями ризику з метою підвищення його інвестиційної привабливості. Створення такої системи виступає головною метою управління інвестиційною діяльністю аграрного підприємства [4, с. 12].
Необхідність системного погляду на управління інвестиційною діяльністю визначається тим, що йому іманентні основні складові системи: цільове призначення (досягнення поставленої мети); функції (дослідження та оцінка інвестиційно-фінансових можливостей, вибір альтернатив, розробка плану реалізації кращої альтернативи, здійснення контролю і моніторингу реалізації плану, проведення регулювання і коригування відхилень тощо); потоки (інвестиційно-фінансові та інформаційні між окремими елементами системи); структура (загальний план дії, в рамках якого здійснюється узгодження між спільною метою та завданнями окремих елементів системи); результативність системи (одержання потрібного результату) [4].
Отже, ефективна система управління інвестиційною діяльністю аграрного підприємства має бути результативною. Отримані результати щодо інвестиційної привабливості кожен замовник використовує для досягнення своїх цілей: інвестор – для розробки й обґрунтування можливих варіантів вкладення інвестицій і забезпечення їх ефективного використання з метою одержання у майбутньому вигоди; підприємство – для розробки та реалізації заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості, залучення інвестицій та забезпечення ефективності їх використання. Ще однією не менш важливою умовою формування інвестиційної привабливості підприємства аграрного виробництва є результативність його виробничої діяльності. Взаємозв’язок між результативністю та ефективністю інвестиційної діяльності підприємства відображений на рис. 1.
Рис. 1. Взаємозв’язок між результативністю та ефективністю інвестиційної діяльності підприємства
Джерело: розроблено автором
Зауважимо, що система управління інвестиційною діяльністю підприємства має свої елементи, наявність яких забезпечує її цілісність та ефективний взаємозв’язок між ними. Найбільш суттєвими її елементами є такі: 1) потреба (необхідність здійснення виробничо-господарської діяльності вимагає забезпечення різними видами економічних ресурсів, зокрема інвестиційних ресурсів); 2) мотив (часове і просторове переміщення інвестиційних ресурсів та їх локалізація на підприємстві за допомогою використання трансформаційної якості інвестиційних ресурсів); 3) мета (реалізація інвестиційної стратегії підприємства, досягнення встановлених (запланованих) критеріїв результатів його діяльності); 4) об’єкт (інвестиційні ресурси підприємства); 5) суб’єкт (інвестори); 6) призначення (раціональне залучення та ефективне використання наявних інвестиційних ресурсів); 7) принципи (системного підходу; холістичності системи; стратегічності і мобільності поточного управління; варіативності сценаріїв реалізації; орієнтація на результативність; орієнтація на ефективність; орієнтація на інвестиційну привабливість); 8) завдання (забезпечення своєчасного і достатнього для здійснення виробничої та інвестиційної діяльності обсягу інвестиційних ресурсів); 9) форми (якісна структура інвестиційних ресурсів та джерел їх формування); 10) методи (застосування інструментарію, прийомів та методів, що дозволяють ефективно задіяти такі механізми: самоокупності; змішаного фінансування; державної інвестиційної підтримки; пільгового оподаткування; комплексної оцінки, аналізу та інтерпретації отриманих результатів; планування і прогнозування; розподілу інвестиційних ресурсів, витрат та результатів; ціноутворення; управління інвестиційними ризиками; страхування); 11) засоби (забезпечення генерації позитивних чистих грошових потоків, що створюють умови прийнятного доступу до різних джерел формування достатніх за обсягом інвестиційних ресурсів і можливість оплати їх вартості (витрат на залучення) [4, с. 13].
Система управління інвестиційною діяльністю сільськогосподарських підприємств має вирішувати такі основні завдання: 1) ідентифікацію та вибір об’єктів їх вкладення й формування на цій основі інвестиційного портфеля, інвестиційних програм та проектів, реалізація яких забезпечує виконання завдань збереження та покращення фінансових умов нормального функціонування та перспективного економічного розвитку підприємства; 2) пошук джерел формування інвестиційних ресурсів, достатніх для забезпечення реалізації цих програм та проектів.
Одним з найбільш простих та ефективних статистичних методів, який широко використовується в системі управління підприємством є метод розшарування (стратифікації). Згідно цього методу здійснюють розшарування даних, тобто групують їх в залежності від умов одержання і здійснюють обробку кожної групи даних окремо. Дані, розділені на групи за їх особливостями, називають шарами (стратами), а сам процес розділення на шари – розшаруванням (стратифікацією). Існують різні методи стратифікації даних, застосування яких залежить від поставлених задач, і надають потрібну інформацію про процес. Так, за даними Державного комітету статистики України: стратифікація – процес розподілення основи вибірки на однорідні групи (страти). Страти утворюють таким чином, щоб одиниці всередині кожної з них були якнайбільш схожими між собою (мали невелику або помірну варіацію всередині групи) [5].
Інвестиційна привабливість визначається комплексом різноманітних факторів, перелік і вплив яких може відрізнятись в залежності від складу інвесторів, особливостей галузі, державної інвестиційної політики та ін.
Інвестиційна діяльність як і будь-яка економічна діяльність об’єктивно пов’язана з ризиками, тому надзвичайно важливим в процесі комплексної оцінки інвестиційної привабливості підприємств аграрного виробництва, а відповідно і в системі управління інвестиційною діяльністю цих підприємств є вивчення такого компоненту як інвестиційні ризики що дають змогу якісно оцінити ступінь інвестиційної привабливості підприємств і вказують на можливі втрати інвестицій та доходу від них. Чим більш сприятлива інвестиційна привабливість, тим менше ризик і навпаки [6, с. 121]. Визначення таких ризиків дозволить розробити адекватні заходи з мінімізації їх наслідків, що в свою чергу стане підґрунтям для зменшення таких ризиків та відповідно покращення інвестиційної привабливості аграрних підприємств [7, с. 47].
Для обліку, аналізу та управління інвестиційними ризиками необхідна їх стратифікація за певними ознаками. В науковій літературі наводиться достатньо багато класифікацій інвестиційних ризиків, але єдиної, загальноприйнятої немає. Узагальнюючи різні підходи, щодо поділу інвестиційних ризиків на групи, відмічаємо наявність таких страт інвестиційних ризиків: економічні, законодавчі, фінансові, екологічні, кримінальні, управлінські (рис. 2):
Рис. 2. Стратифікація інвестиційних ризиків аграрного підприємства
Джерело: розроблено автором на основі [7, c. 89]
Оскільки ми розглядаємо підприємство аграрного виробництва з позиції системного підходу, то в основі нього можна виділити сукупність таких страт, як фінансові, матеріальні, людські (кадри), інвестиційні, виробничі, інноваційні, екологічні і т.д. Тоді стратифікована модель ефективного забезпечення інвестиційними ресурсами підприємств аграрного виробництва можна представити у вигляді наступної схеми (рис. 3 ):
Рис. 3. Стратифікована модель ефективного забезпечення інвестиційними ресурсами підприємств аграрного виробництва
Джерело: розроблено автором
Інвестиційна привабливість навколишнього середовища для підприємства аграрного виробництва має опосередкований вплив на інвестиційну привабливість підприємства, тому що насамперед таке підприємство – це відкрита система. Також зовнішні фактори мають універсальний характер, ніж сам об’єкт інвестування [8]. Зважаючи на те, що сільськогосподарське виробництво має низку особливостей, у представленій вище схемі значна увага приділяється екологізації виробництва, а отже екологічним інноваціям та коштам, що вкладаються у них (екологічним інвестиціям). Затяжна економічна криза в Україні поглиблюється екологічними проблемами аграрного виробництва, що негативно впливає як на конкурентоспроможність аграрних підприємств, так і на якість життя людей. Під екологізацією виробництва слід розуміти цілеспрямовану діяльність щодо впровадження систем інноваційно-технологічних, управлінських, юридичних та ін. рішень, які дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів за одночасним покращенням (збереженням) якості довкілля [9].
Ефективне розв’язання проблеми екологізації аграрного виробництва неможливе без екологічної спрямованості інвестиційно-інноваційної діяльності. Можна відзначити, що екологічні інвестиції – це вкладання коштів у модифіковані виробничі та управлінські технології, обладнання, матеріали тощо, які дозволяють знизити шкідливий вплив на навколишнє середовище в усіх аспектах господарської діяльності. Тоді найпоширенішими варіантами екологічних інвестицій є: 1) інвестування виробництва аграрної продукції, яка відповідає вищим екологічним стандартам; 2) інвестування впровадження нових технологій, які дозволяють підвищити екологічну ефективність виробництва; 3) інвестування зниження рівня споживання енергоресурсів, природної сировини (заміна традиційної сировини); 4) інвестування технологій, що уповільнюють процеси екодеструкції сільськогосподарських територій (різні види забруднень, які обумовлюють негативний вплив на навколишнє середовище); 5) інвестування зниження аварійності виробництв; 6) інвестування зменшення відходів виробництв [10].
Ми пропонуємо переорієнтувати акценти у виборі об’єкта інвестування на користь безпосереднього виробника сільськогосподарської продукції й доходу від її виробництва, диференціюючи підходи до вирішення питань інвестування. Подолання дефіциту інвестиційних ресурсів вимагає мобілізації всіх можливих джерел фінансування, як внутрішніх, так і зовнішніх. Їх вивчення показує, що для активного використання внутрішніх джерел сільського господарства України потрібен час, необхідний для відновлення фінансово-кредитної системи та можливостей державного бюджету, зміцнення фінансових можливостей сільськогосподарських підприємств. Тому в найближчій перспективі особливу актуальність ми бачимо в залученні інвестицій з інших галузей економіки України та засобів іноземних кредиторів та інвесторів. Як один із заходів акумуляції власних інвестиційних ресурсів країни можна запропонувати використання права відкриття інвестиційних рахунків для підприємства в уповноваженому банку, які виключаються з оподаткування та використовуються тільки на інвестиційні цілі, що заздалегідь декларуються підприємством (закупівля устаткування й техніки, будівництво виробничих об’єктів тощо). Разом із залученням інвесторів із зарубіжних країн, необхідно розширювати інвестиційні можливості самих сільськогосподарських підприємств та встановлювати контроль за їх цільовим використанням.
Розмір прямих іноземних інвестицій свідчить про розкритий інвесторами економічний потенціал підприємства, який у свою чергу є фактором його інвестиційної привабливості. Поява підприємства з іноземними інвестиціями супроводжується привнесенням інноваційних технологій, методів та методологій управління тощо, що в свою чергу вимагає від аграрних підприємств запровадження технологічних і організаційних нововведень з метою збереження своїх позицій на ринку. Сьогодні в Україні проблема залучення іноземних інвестицій є особливо актуальною [7, с. 40].
Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок. Активізація інвестиційної діяльності багато в чому обумовлена обґрунтованістю стратегічного напряму, тактикою здійснення інвестицій, інвестиційним кліматом, інвестиційною привабливістю та механізмом інвестування в сільськогосподарському виробництві конкретного підприємства. Запропоновані управлінські заходи інвестиційного розвитку аграрних підприємств спрямовані на залучення додаткових джерел інвестицій в сільське господарство, які необхідні для стабілізації виробництва й подальшого ефективного розвитку аграрного сектора. Вважаємо, що кожному підприємству необхідно розробити комплекс заходів, які забезпечать зростання інвестицій за рахунок внутрішніх джерел. Головними з них, на нашу думку, є збільшення обсягів та поліпшення якості продукції аграрних підприємств при зростанні ефективності виробництва, за рахунок використання інноваційних технологій у ньому та його екологізації.
Література.
1. Якименко Е. А. Оценка инвестиционной привлекательности предприятия / Е. А. Якименко// Вестник Алтайского государственного аграрного университета. – 2009. – №11(61). – С. 117-121.
2. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність [навчальний посібник]/ Т. В. Майорова. – К.: «Центр навчальної літератури». – 2006. –376 с.
3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: учений курс для вузов / И. А. Бланк. – Киев : Эльга, 2006. – 552 с.
4. Стецюк П.А. Концептуальні основи формування системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств /П.А. Стецюк// Вісник сумського національного аграрного університету. – № 1 (24). – 2008. – С. 11-19.
5. Державний комітет статистики України. Наказ від 29.12.2010 № 536 Про затвердження методики формування вибіркової сукупності звітних одиниць у структурному обстеженні малих підприємств. – [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dokument.ua/pro-zatverdzhennja-metodikdi-formuvannja-vibirkovoyi-sukupnos-doc58467.html
6. Носова О.В. Інвестиційна привабливість підприємства / О.В. Носова // Стратегічні пріоритети. – № 1 (2). – 2007. – С. 120-126.
7. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України. Повна версія. 2013р. – [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art...
8. Гриньова В.М. Інвестування: [підручник]/ В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда. – К.:Знання, 2008.– 452 с.
9. Фещенко В.П. Екологізація виробництва як чинник підвищення конкурентоспроможності економіки / В.П. Фещенко. – [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com
10. Печенюк В.П. Основні напрями екологізації виробництва і раціонального природокористування / В.П. Печенюк // Інноваційна економіка. – 2013. – №4[42]. – С.139-142.
References.
1. Jakimenko, E. A. (2009), “Ocenka investicionnoj privlekatel'nosti predprijatija”, Vestnik Altajskogo gosudarstvennogo agrarnogo universiteta, vol. 11(61), pp. 117-121.
2. Mayorova, T. V. (2006), Investytsiyna diyal'nist', Tsentr navchal'noyi literatury, Kyiv, Ukraine, p. 376.
3. Blank, I. A. (2006), Investicionnyj menedzhment: uchenij kurs dlja vuzov, Jel'ga, Kiev, Ukraine, p. 552.
4. Stetsyuk, P.A. (2008), “Kontseptual'ni osnovy formuvannya systemy upravlinnya finansovymy resursamy sil's'kohospodars'kykh pidpryyemstv”, Visnyk sums'koho natsional'noho ahrarnoho universytetu, vol. 1 (24), pp. 11-19.
5. Derzhavnyy komitet statystyky Ukrayiny, Nakaz vid 29.12.2010 № 536 “Pro zatverdzhennya metodyky formuvannya vybirkovoyi sukupnosti zvitnykh odynyts' u strukturnomu obstezhenni malykh pidpryyemstv”, available at: http://dokument.ua/pro-zatverdzhennja-metodikdi-formuvannja-vibirkovoyi-sukupnos-doc58467.html (Accessed 29 August 2013).
6. Nosova, O.V. (2007), “Investytsiyna pryvablyvist' pidpryyemstva”, Stratehichni priorytety, vol. 1 (2), pp. 120-126.
7. Instytut ekonomichnykh doslidzhen' ta politychnykh konsul'tatsiy (2013), “Reytynh investytsiynoyi pryvablyvosti rehioniv Ukrayiny”, available at: www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art... (Accessed 29 August 2013).
8. Hryn'ova, V.M. Koyuda, V.O. Lepeyko, T.I. and Koyuda O.P. (2008), Investuvannya, Znannya, Kyiv, Ukraine, p.452.
9. Feshchenko, V.P. (2013), “Ekolohizatsiya vyrobnytstva yak chynnyk pidvyshchennya konkurentospromozhnosti ekonomiky”, available at: http://www.rusnauka.com (Accessed 29 August 2013).
10. Pechenyuk V.P. (2013), “Osnovni napryamy ekolohizatsiyi vyrobnytstva i ratsional'noho pryrodokorystuvannya”, Innovatsiyna ekonomika, vol. 4[42], pp.139-142.
Стаття надійшла до редакції 10.10.2013 р.
ТОВ "ДКС Центр"