УДК 336.76

 

І. Є. Труш,

старший викладач, Львівська державна фінансова академія, м. Львів

 

ОСНОВНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ КРЕДИТНОГО РИЗИКУ БАНКУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ НИМ

 

I. E. Trush,

The Elder Lecturer, LSAF, Lviv

 

BASIC METHODS OF ESTIMATION OF CREDIT RISK OF BANK IN CONTROL SYSTEM BY HIM

 

Розглянуто суть і види кредитного ризику. Методи оцінки кредитного ризику та проблеми управління ними, основні прийоми та заходи захисту від кредитного ризику. Стрес-тестування кредитних ризиків, як один з ключових елементів системи управління ними. Розглянуто найпоширеніші методики стрес-тестування, що використовують в міжнародній банківській практиці.

 

The essence and types of credit risk. Methods for assessing credit risk and issues management, basic techniques and measures to protect against credit risk. Stress testing credit risk as one of the key elements of the management. Considered the most common methods of stress tests that are used in international banking practice.

 

Ключові слова: кредитний ризик, банківський ризик, фінансовий ринок, фінансова система, індивідуальний кредитний ризик, сукупний кредитний ризик, стрес-тестування.

 

Кеy word: credit risk, bank risk, financial market, financial system, individual credit risk, combined credit risk, stress-testing.

 

 

Постановка проблеми. Нестабільність фінансових ринків, кризові явища та посткризовий стан фінансової системи характеризуються значним збільшенням частки сумнівної та безнадійної заборгованості, зменшенням реальної вартості банківських активів і як наслідок вилучення значних коштів з обороту для формування резервів на покриття можливих втрат від активних операцій. В таких умовах підвищується необхідність вдосконалення існуючих стратегій щодо виявлення, оцінювання та оптимізації кредитних ризиків. Адже кредитний ризик займає домінуюче місце в системі банківських ризиків і є невід’ємною складовою сукупного банківського ризику. Кредитні ризики не тільки негативно впливають на прибутковість та платоспроможність банку, а також породжують інші ризики, які в майбутньому можуть мати масштабний прояв. Тому надзвичайно важливо правильно виявити та оцінити фактори, що впливають на кредитний ризик.

Аналіз останніх публікацій і досліджень. Питання, що стосуються методів оцінки кредитного ризику та проблем управління ними, висвітлюються у працях таких вчених, як: Х. Ван Грюнінга, С. Брайовіча Братановіча [6], І. М. Парасій-Вергуненка [10], Л. О. Примостки [11], О. П. Ковальова [7], А. М. Белікова [2], С. Н. Кабушкина [8] та інших.

Метою статті є узагальнення основних методів оцінки кредитного ризику банку в системі управління ним.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до методичних рекомендацій НБУ кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання [9].

Відзначимо, що кредитний ризик є складним для оцінки, оскільки залежно від суб’єкта носія ризику розрізняють ризик індивідуального позичальника (індивідуальний кредитний ризик) та сукупний (портфельний) кредитний ризик.

Кредитний індивідуальний ризик – це ризик, пов’язаний з тим, що позичальник не зможе або не захоче виконати свої зобов’язання за кредитною угодою щодо повернення позикових коштів та процентів за користування цими коштами. Індивідуальний ризик залежить від максимальної величини кредиту (максимально можливих збитків) і ймовірності їх настання.

Своєю чергою кредитний портфельний ризик – це можливість зменшення вартості частини активів банку або зниження їхньої прибутковості відносно розрахункового запланованого рівня у зв’язку з динамікою структурних елементів кредитного портфеля, що впливає на фінансовий стан банку та платоспроможність. Також сукупний (портфельний) кредитний ризик залежить як від величини індивідуальних кредитних ризиків, так і від ступеня взаємозалежності між окремими позичальниками. І чим меншою є ця взаємозалежність, тим менший сукупний кредитний ризик.

Зазначимо, що застосування даного розмежування є обов’язковим як для вибору інструментарію оцінки кредитного ризику, так і для обґрунтування рішень щодо його регулювання та контролю.

Зміст кількісної оцінки індивідуального кредитного ризику полягає у визначенні кредитоспроможності позичальника і включає оцінку ймовірності виконання ним умов кредитної угоди, а також масштабу втрат банку у разі реалізації ризику [12].

Якщо говорити про достовірність оцінки кредитоспроможності позичальника, то вона істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Відзначимо і те, що точність оцінки важлива й для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг. Наслідком систематичних помилок в оцінці кредитоспроможності позичальників може бути погіршення якості кредитного портфеля, через що банк змушений збільшувати витрати на додаткове резервування. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому – до його банкрутства. Тому, для того, щоб уникнути такої перспективи, слід розробляти і застосовувати обґрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позичальників.

В умовах економічного підйому методи оцінки кредитоспроможності позичальників, які ґрунтуються тільки на аналізі їх фінансово-господарської діяльності, що, в основному, практикують українські банки, ефективні, але вони іноді дають помилкові результати, якщо галузь, країна, регіональна або світова економіка вступають до фази рецесії або настає криза.

В Україні існує три методи оцінки банківських ризиків.

1. Метод експертної оцінки. Технічна легкість експертної оцінки і недостатність інформації про оцінювані процеси призвело до того, що в Україні існує велика кількість фахівців і спеціалізованих видань, що пропонують розроблені ними прогнози. Проте не завжди це робиться на достатньо професійному рівні. Результати аналізу, проведеного російськими фахівцями, показують, що справжність експертних оцінок набагато нижча 50%. На базі проведеного дослідження в умовах реформованої економіки були дробленні такі висновки:

- у критичних точках різко зростає кількість оцінок і прогнозів, що пропонується;

- різко падає справжність оцінок;

- у критичних точках суттєво знижується конкретність оцінок аналітиків і переважають роздуми на загальні теми [12].

 2. Статистичний метод оцінки ризику базується на аналізі коливань досліджуваного показника за певний відрізок часу. Однак цей метод не вирішує одне з головних практичних завдань, яке стоїть перед суб’єктом ризику: оцінка в умовах обмеження інформаційного контуру з урахуванням індивідуальних особливостей певної ситуації.

 3. На врахування індивідуальності конкретної ситуації, де вибір рішення пов’язаний з ризиком, більше спрямований рейтинговий метод оцінки. Головна його перевага – це можливість добору коефіцієнтів з урахуванням конкретної мети аналізу. Цей метод найбільш пристосований для оцінки ризику в умовах розбудови економіки України.

Відзначимо і те, що відповідно до вимог Базельського комітету з банківського нагляду «банки, що використовують модель внутрішніх рейтингів, повинні здійснювати ретельне стрес-тестування для оцінки достатності капіталу».

 Стрес-тестування визначається Міжнародним валютним фондом як «методи оцінки чутливості портфеля до суттєвих змін макроекономічних показників або до виключних, але можливих подій»

НБУ визначає стрес-тестування як «метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями».

Виходячи з вищенаведених визначень стрес-тестування кредитних ризиків банку варто розглядати як один з ключових елементів системи управління ними, що полягає в оцінці потенційного впливу на прибуток та/або власний капітал банку негативних явищ або стресових подій.

Варто погодитись з точкою зору І. К Андріевської [1] стосовно того, що стрес-тестування кредитного ризику надає приблизну оцінку того, як буде змінюватись величина кредитного портфелю при зміні факторів ризику, наприклад ціни на активи. Стрес-тестування може допомогти банку в оцінці діапазону збитків та втрат капіталу, які могли б виникнути в стресових умовах, а також у плануванні адекватних заходів щодо виправлення ситуації.

В міжнародній банківській практиці використовують різні методики стрес-тестування, найпоширенішою з яких на даний час є сценарний аналіз (на основі історичних чи гіпотетичних даних). Також може проводитись аналіз чутливості портфелю активів банку до змін факторів ризику і обчислення максимальних втрат.

 Сценарний аналіз переважно націлений на оцінку стратегічних перспектив банку. Він передбачає оцінку впливу на результуючі показники наступних стресових подій:

 - погіршення економічної ситуації в Україні;

 - погіршення ситуації в окремих галузях/сферах у яких працюють контрагенти банку;

 - погіршення економічної ситуації на міжнародних ринках, на яких працюють контрагенти банку;

 - зниження вартості та/або ліквідності застави;

 На відміну від сценарного аналізу результати аналізу чутливості носять в основному короткостроковий характер. Аналіз чутливості оцінює безпосередній вплив на портфель активів банку змін заданого фактора ризику (наприклад, зростання або зниження обмінного курсу національної валюти; зростання або зниження процентних ставок).

 В перспективі реалізації банківської стратегії стрес-тестування дозволяє отримати декілька варіантів фінансового плану банку на початковому етапі планування. Основною перевагою цього методу є комплексне бачення перспектив розвитку банку, оцінка чутливості балансу і фінансових результатів банку до різких коливань ринкової кон'юнктури [5].

 Важливо зазначити, що стрес-тестування істотно розширює можливості з оцінки та управління ризиком. Аналіз результатів стрес-тестування допомагають виявити ризики і слабкі сторони банку і розробити відповідні коригувальні дії. Так, керівництву банків, що займаються в основному роздрібними операціями, стрес-тести дозволяють оцінити, чи не дуже чутливий кредитний портфель клієнтів до змін на ринку іпотечних кредитів і до несприятливих умов макроекономічного середовища, наскільки слід підвищити резервний фонд для забезпечення іпотечних кредитів в умовах уповільнення зростання економіки та підвищення рівня безробіття, якою мірою політика завоювання нових клієнтів підвищить чутливість банку до макроекономічних ризиків. Відповіді на подібні питання мають велике значення для розробки стратегії та політики управління банківськими ризиками. При цьому для прогнозування стану банку та управління можливими ризиками необхідно комбінувати дані про наслідки зовнішніх (макроекономічних) і внутрішніх (пов'язаних з політикою банку) чинників.

 На даний момент в Україні практика застосування стрес-тестування не настільки широка, а пропозиції НБУ з цього питання носять здебільшого рекомендаційний характер. Вирішення даної проблеми потребує розробки відповідної економетричної моделі, що дозволяє оцінювати в комплексі вплив на банківський сектор основних макроекономічних параметрів (наприклад, курсу національної валюти, динаміки ВВП і промислового виробництва тощо.) [5].

 Отже, стрес-тестування кредитного ризику є важливим інструментом для визначення оцінки критичності впливу шокових ситуацій, оскільки результати стрес-тестів допомагають заздалегідь оцінити вплив потенційно негативних подій на стан кредитного портфелю банку та вчасно прийняти відповідні управлінські рішення.

З метою зниження кредитних ризиків комерційні банки використовують різноманітні прийоми та заходи захисту від кредитного ризику, а саме:

1. Метод диверсифікації, який полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (величина капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розрізняють три види диверсифікації — галузеву, географічну та портфельну.

2. Створення резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ризиком полягає в акумуляції частини коштів, які надалі використовуються для компенсації неповернених кредитів. З одного боку, резерв під кредитні ризики служить захистом вкладників, кредиторів та акціонерів банку, а з іншого — резерви підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.

3. Важливе значення для забезпечення кредиту мають передбачені законодавством або договором види його забезпечення: порука, гарантія, неустойка (штраф, пеня), застава. Види забезпечення кредиту (способи забезпечення виконання кредитних зобов'язань) — це спеціальні засоби, що не мають загального значення і призначаються за домовленістю сторін або за вказівкою закону. Самостійне існування способів забезпечення виконання зобов'язань неможливе. Якщо недійсне саме кредитне зобов'язання, то недійсним є і спосіб його забезпечення.

4. Страхування – це ефективна система щодо зменшення впливу кредитних ризиків, що передбачає такі варіанти: самострахування, яке активно впроваджувалось через формування та використання резервів по кредитних операціях та страхування, за яким страхувальник шляхом сплати премії забезпечує собі або третій особі, в разі настання події, обумовленої договором, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності.

5. Лімітування як метод зниження кредитного ризику широко застосовується у практиці як на рівні окремого комерційного банку, так і на рівні банківської системи в цілому. Він полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позичок, що дозволяє обмежити ризик [11].

Висновки. Отже, слід зазначити, що для вирішення проблеми управління кредитним ризиком необхідні теоретичні розробки у цій галузі та практичні навички працівників банку з аналізу та мінімізації можливих витрат, пов'язаних із кредитною діяльністю.

 Проблема кредитних ризикiв та шляхiв зниження їх рiвнiв у процесi активної дiяльностi комерцiйних банкiв, рацiонального та безпечного управлiння кредитним портфелем є найголовнiшою для банкiв, особливо на сучасному етапi економiчного реформування в Українi. Успiшне її вирiшення сприятиме надiйному функцiонуванню, фiнансовiй стiйкостi не тiльки самого комерцiйного банку, але й тiєї сфери, в котрiй вiн провадить свою дiяльнiсть.

 

Література:

1. Андриевска И. К Стресс - тестирование: обзор методологий / Управление в кредитной организации.- 2007. - №5. - с. 88-96.

2. Беликова А. М. Методика оценки кредитного риска: зарубежный опыт и российская практика [Текст] /А. М. Беликова // Рынок ценных бумаг. – 2006. – № 5. – C. 42–48.

3. Гаврилин А.В. Стресс-тестирование кредитного риска / Банковское дело. -2009. - №8. - с. 44-48.

4. Грюнинг, Х. Ван Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления и управления финансовым риском [Текст] / Грюнинг Х. Ван, Брайович Братанович С. – М. : Весь мир, 2004.– 304 c.

5. Ковальов О. П. Класифікація банківських ризиків. Фактори, що впливають на кредитні ризики, і підходи до їх класифікації [Текст] / О. П. Ковальов // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006.– № 2. –C. 63–70.

6. Кабушкин С. Н. Управление банковским кредитним риском [Текст] : учеб. пособие / С. Н. Кабушкин. –М. : Новое издание, 2004. – 336 с.

7. Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків» : затверджено постановою НБУ від 15.03.2004 № 104. – С. 45.

8. Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності [Текст]: навч.–метод.посібник./ Парасій-Вергуненко І. М.; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К. : КНЕУ, 2003. – 347 c.

9. Примостка Л. О. Банківські ризики: теорія та практика управління [Текст] / Л. О. Примостка : монографія. Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. – К. : КНЕУ, 2007. – 450 c.

10. Прут М.О. Основні методи оцінки рівня фінансового ризику в комерційних банках// Актуальні проблеми економіки, 2010, №9, ст. 223-229.

 

Literature:

1. Andrievskaja I. K. (2007), “Stress-testing: a review of methodologies”, Upravlenie v kreditnoj organizacii, №5, pp. 88-96.

2. Belikova A. M. (2006), “Methods of assessing credit risk: foreign experience and Russian practice”, Rynok cennyh bumag, № 5, pp. 42–48.

3. Gavrilin A.V. (2009), “Stress-testing of credit risk”, Bankovskoe delo, №8, pp. 44-48.

4. Grjuning, H. Van, Brajovich Bratanovich S. (2004), Analiz bankovskih riskov. Sistema ocenki korporativnogo upravlenija i upravlenija finansovym riskom [The analysis of banking risks. The evaluation system of corporate governance and financial risk management], Ves' mir, Moskva, Russia.

5. Koval'ov O. P. (2006), “Classification of banking risks. Factors that affect credit risk, and approaches to their classification”, Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini, № 2, pp. 63–70.

6. Kabushkin S. N. (2004), Upravlenie bankovskim kreditnim riskom [Management of credit risks], Novoe izdanie, Moskva, Russia.

7. Metodychni vkazivky z inspektuvannia bankiv “Systema otsinky ryzykiv” : zatverdzheno postanovoiu NBU vid 15.03.2004 № 104 [Guidelines for the inspection of banks' “Risk assessment system”: approved by the Bank of Ukraine from 15.03.2004 № 104].

8. Parasij-Verhunenko I. M. (2003), Analiz bankivs'koi diial'nosti [Banking Analysis], KNEU, Kyiv, Ukraine.

9. Prymostka L. O. (2007), Bankivs'ki ryzyky: teoriia ta praktyka upravlinnia [Banking risk: theory and practice of management], KNEU, Kyiv, Ukraine.

10. Prut M. O. (2010), “General methods of financial risk level estimation for commercial banks”, Aktual'ni problemy ekonomiky, № 9, pp. 223-229.

Стаття надійшла до редакції 17.09.2013 р.