УДК [504:658.003.13]:334.724.2

 

О. Л. Лотиш,

магістр економіки довкілля та природних ресурсів, молодший науковий співробітник науково-дослідної частини

Національного лісотехнічного університету України, м. Львів

 

СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНИХ ІНДИКАТОРІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ МІСТА ЯК ІНСТРУМЕНТ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МУНІЦИПАЛЬНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

O. L. Lotysh,

research assistant, Ukrainian National Forestry University, Lviv

 

ENVIRONMENTAL INDICATORS SYSTEM OF SUSTAINABLE CITIES DEVELOPMENT AS A TOOL FOR EVALUATION OF THE MUNICIPAL ENVIRONMENTAL MANAGEMENT EFFICIENCY

 

Підкреслено важливість і актуальність розроблення системи індикаторів і показників сталого розвитку міст.  Запропоновано науково-методичний підхід до розрахунку індексу екологічного виміру сталого розвитку міста, який містить 89 показників, згрупованих у 28 індикаторів у розрізі трьох категорій.

 

The importance and actuality of the elaboration of sustainable cities development indicators and variables system are underlined. The scientific and methodical approach to the environmental sustainable city development index computation is elaborated. This index contains 89 variables grouped in 28 indicators within 3 categories.

 

Ключові слова: сталий розвиток міст, категорії, показники, індикатори, індекс екологічного виміру сталого розвитку міста.

 

Keywords: sustainable city development, categories, variables, indicators, environmental sustainable city development index.

 

 

Постановка проблеми.  На шляху реалізації концепції сталого розвитку міст суттєвою проблемою є необхідність розроблення ефективної системи оцінювання досягнутого прогресу в цьому напрямі за допомогою якісних і кількісних показників. Адже ці показники повинні охопити три важливі складові сталого розвитку міст (економічна, соціальна і екологічна), надавати повну, вичерпну, достовірну інформацію для подальшого оцінювання і прогнозування, бути зрозумілими для усіх зацікавлених сторін. Без ефективних показників сталого розвитку неможливо забезпечити високу якість і ефективність процесу прийняття управлінських рішень у всіх сферах життя суспільства. Щоправда, сьогодні немає єдиного підходу до визначення як кількості показників для ефективного оцінювання сталості розвитку міст, так і питань, які б вони мали охоплювати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням сталого розвитку міст і розробленню відповідних індикаторів чи показників, які б забезпечували ефективне оцінювання досягнутих результатів, присвячені праці Бібік Н.В., Гопція О.Д., Ілляшенка К.В., Кучерявого В.П., Лук’яніхіна В.О., Статюхи Г.О., Рубежняк І.Г., Федуня Ю.Б., Харченка Б.І. та ін. Значну частину праць присвячено питанням оцінювання сталого розвитку регіону чи територій за допомогою показників, індикаторів або індексів, зокрема праці Герасимчук З.В., Кубатко О.В., Мельника Л.Г., Орловської Ю.В., Шкарупи О.В. та ін., а також дослідження «Сталий розвиток регіонів України» [4].

На основі результатів проведеного аналізу наукових праць ми дійшли висновку, що на даний час у вітчизняній практиці немає системи індикаторів сталого розвитку міст, які б повною мірою відображали всі аспекти сталого розвитку, і системи показників, придатних для моніторингу досягнутого прогресу у запровадженні концепції сталого розвитку. Адже значну частину досліджень спрямовано на оцінювання сталого розвитку міст або за невеликою кількістю показників, які не дають, на нашу думку, чіткого уявлення про реальний стан економічної, екологічної чи соціальної компонент сталого розвитку, або лише за окремими складниками цих компонент. Тому, на наш погляд, все ще існує потреба у розробленні системи індикаторів сталого розвитку міста, яка була б гармонізована із тими індикаторами, які широко використовуються міжнародною спільнотою і, водночас, базуються на використанні доступної та достовірної статистичної інформації, відображають реальні проблеми і досягнення у різних сферах життя українського міста.

Метою цієї статті є розроблення одного з важливих складників системи індикаторів сталого розвитку міста – екологічних індикаторів сталого розвитку міста, які б відображали реальну екологічну ситуацію в українських містах і створили основу для оцінювання ефективності муніципального екологічного менеджменту та досягнутих результатів сталого розвитку міста.

Основні результати дослідження. Поштовхом для ініціатив з розроблення індикаторів сталого розвитку став «Порядок денний на XXI століття», у статті 40-ій якого вказано на необхідність розроблення показників сталого розвитку як основи для забезпечення процесу прийняття рішень на всіх рівнях.

Питання сталого розвитку українських міст вже набули пріоритетності у вирішенні на загальнодержавному рівні завдяки затвердженій «Концепції сталого розвитку населених пунктів» (1999 р.). Ініціативу держави підтримали і на місцевому рівні, зокрема, про це свідчить реалізація в Україні таких проектів, як «Муніципальна мережа для екологічно стійкого розвитку» (2001-2002 рр.), «Муніципальна програма врядування та сталого розвитку» (2004-2013 рр.), розроблення деякими містами концепцій, стратегій, планів і програм сталого розвитку та ін.   

Розроблення екологічних індикаторів сталого розвитку міста ми базували на підході, висвітленому в метриці для вимірювання процесів сталого розвитку регіонів [4], а також використали деякі підходи до визначення індикаторів і показників сталого розвитку, проаналізувавши індикатори сталого розвитку м. Миколаєва [1, 2] та індикатори сталого розвитку, запропоновані ООН [7], які є орієнтиром для кожної країни чи окремої території при розробленні власних індикаторів сталого розвитку. Окрім того, під час розроблення індикаторів та показників екологічного складника сталого розвитку ми враховували результати проведеного нами аналізу досвіду сталого розвитку міст в ЄС.

Загалом, відбір індикаторів та показників, які є складниками системи визначення індексу екологічного виміру сталого розвитку міста, ми проводили на основі аналізу інформації, яка міститься у таких документах, як: Екологічний паспорт області (зокрема, Екологічний паспорт Львівської області (2006-2012 рр.),  «Програма комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р. та концепція формування зелених насаджень в центральній частині міста», статистичні збірники (зокрема, Головного управління статистики у Львівській області), Національні доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні (2006-2011 рр.), Регіональні доповіді про стан навколишнього природного середовища (зокрема, у Львівській області (2006-2011 рр.), інформаційно-аналітичні огляди «Стан  довкілля  в  Україні» (2008-2011 рр.), Закони України («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про підтвердження відповідності», «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини»), державні санітарні норми та правила  (ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною») та ін. Варто підкреслити, що відбір показників здійснювався з урахуванням особливостей екологічної ситуації і актуальних екологічних проблем в українських містах, а також особливостей збору інформації про стан довкілля в Україні, адже результати розрахунку показників та індикаторів значною мірою залежатимуть від інформаційної бази дослідження.

Оскільки індекс є агрегованим чи зваженим індикатором, який базується на інших індикаторах [5, с. 127] і відображає кількісні характеристики зв’язків між ними, то його можна використовувати для оцінювання певних явищ на основі характеристик стану їх складових [6, с. 201]. Детальному розгляду сутності, функцій, підходів до класифікації і формування індикаторів та індексів сталого розвитку присвячено працю [6], тому лише зазначимо, що, розглядаючи  індикатори сталого розвитку міста, ми виходитимемо з визначення індикатора сталого розвитку регіону, наведеного у праці [4]. Таким чином, на нашу думку, індикатор сталого розвитку міста – це показник, який відображає рівень економічного, соціального або екологічного складників розвитку міста і характеризується такими властивостями, як простота інтерпретації, чутливість до змін, кількісна визначеність, основа для оцінювання досягнутого прогресу і прогнозування (на основі [4, с. 14]).

За основу під час розрахунку Індексу екологічного виміру сталого розвитку міста (I_ECO) ми використали підхід до визначення складових індексу екологічного виміру сталого розвитку регіону (I_e) [4], а саме розгляд складових індексу за категоріями, індексами і показниками [4, с. 37-40].

    Таким чином, розроблений нами Індекс екологічного виміру сталого розвитку міста (I_ECO) базується на трьох категоріях: «Екологічні системи і природні ресурси» (I_ECOS), «Антропогенне навантаження на довкілля» (I_HPE), «Муніципальний екологічний менеджмент» (I_MEM).  Ці три категорії містять 28 індикаторів сталого розвитку міста і 89 показників, що схематично зображено на рис.1 та розглянуто в табл. 1. Зазначимо, що в таблиці подано лише перелік параметрів, які описують показники і за якими формуються індикатори. Це зумовлено тим, що детальний розгляд показників (зокрема, порядок їх формування і обчислення) та підходу до розрахунку індикаторів є надто громіздким, а тому недоцільним для висвітлення у статті.

 

Рис. 1. Структурно-логічна схема розрахунку індексу екологічного виміру сталого розвитку міста

(авторська розробка)

 

Таблиця 1.

Екологічний вимір сталого розвитку міста (індикатори і параметри)

Примітка: * позначено параметри (показники), які були запозичені з індексу

екологічного виміру сталого розвитку регіону [4] та пристосовані автором до рівня міст; інші - власна розробка автора.

 

 Екологічний вимір сталого розвитку міста характеризується великою кількістю ознак (показників і їх складових), що зумовлює необхідність агрегування усіх ознак в одну інтегральну величину. Агрегування ґрунтується на теорії «адитивної цінності».

Розглянемо детальніше підхід адитивного агрегування на прикладі розрахунку  інтегрального індексу економічної безпеки України [3]. Якщо ознаки множини мають різні одиниці вимірювання, то адитивне агрегування потребує проведення попередньої нормалізації. При цьому вектор первинних ознак [x₁, x₂, …x_m] замінюється вектором нормалізованих значень [z₁, z₂, …z_m]. На практиці використовують різні способи нормалізації, які базуються на порівнянні емпіричних значень показника x_i з певною величиною: максимальне чи мінімальне значення - x_max і x_min, середнє значення сукупності [x₁, x₂, …x_m] чи еталонне (порогове) значення x_e показника.

Інтегральний показник (індикатор, індекс) розраховують за формулою [3]:

 

,                            (1)

 

де:  – ваговий коефіцієнт, який означає ступінь внеску j-го показника в інтегральний індекс i-ї сфери,  ,  ;

– нормалізовані значення вхідних показників , ;

– деякі показники, j=1,…,m, i=1,…,n.

Цей індекс дорівнює 1, якщо всі показники (x_ij) набувають оптимальних значень, і дорівнює 0 при неоптимальних значеннях.

На основі аналізу розглянутого вище підходу ми дійшли висновку про доцільність його застосування і для розрахунку індексу екологічного виміру сталого розвитку міста. Тому для порівняльного оцінювання певних параметрів проводиться трансформація вихідної інформації відносно таких знаменників як валовий регіональний продукт міста, чисельність міського населення, площа міста та ін.

Зважаючи на те, що всі індикатори і параметри, які є складовими індексу екологічного виміру сталого розвитку міста, I_ECO вимірюють за допомогою різних фізичних величин, мають різні інтерпретації і змінюються в різних діапазонах, їх значення необхідно привести до нормованого вигляду таким чином, щоб ці зміни відбувалися у діапазоні від 0 до 1. Завдяки нормуванню значення індикаторів, що відповідають низькому рівню екологічної сталості, є числовими величинами, близькими до 0, а ті, що відповідають високому рівню екологічної сталості – наближаються до 1 [4, с. 48].

У процесі розрахунку індикаторів, які є складовими розробленого нами індексу екологічного виміру сталого розвитку міста, ми, за аналогією індексу екологічного виміру сталого розвитку регіону [4], використовуємо вагові коефіцієнти, які повинні дати можливість забезпечити рівні частки показників у розраховуваному значенні індикатора. Ці вагові коефіцієнти, для уникнення певного суб’єктивізму і необґрунтованості під час їх визначення, а також за відсутності інших даних (експертна оцінка вагових коефіцієнтів, результати кореляційного аналізу) ми розглядаємо як рівнозважені вагові коефіцієнти.

Окрім того, як зазначено у [4], статистичні методи, зокрема, аналіз головних компонент і факторний аналіз, показують майже рівноцінні ваги екологічних параметрів (показників) у межах індикаторів [4, с. 49]. Таким чином, індикатори екологічного виміру сталого розвитку міста є рівнозваженими середніми значень показників, а значення категорій – рівнозваженими середніми значень індикаторів [4, c.49]. Щоправда, використання такого підходу, на нашу думку, може призвести до збільшення чи, навпаки, зменшення вагомості окремих показників та індикаторів, і стати причиною викривлення інформації про реальну ситуацію щодо сталого розвитку міста, дещо знизити надійність розрахунків і призвести до прийняття неякісних управлінських рішень.

Отож, для розрахунку індексу екологічного виміру сталого розвитку міста ми пропонуємо використати таку формулу:

 

 ,                            (2)

 

де I_ECOS - індекс категорії «Екологічні системи і природні ресурси»;

I_HPE - індекс категорії «Антропогенне навантаження на довкілля»;

I_MEM - індекс категорії «Муніципальний екологічний менеджмент».

Індекси категорій пропонуємо розраховувати за формулами:

 

,                                             (3)

 

,     (4)

 

, (5)

 

Аналогічний підхід використаємо для розрахунку індикаторів та показників, які є складовими індексів відповідних категорій.

Велика кількість показників (89) та індикаторів (28), які є складовими індексу екологічного виміру сталого розвитку міста, хоч і потребує затрат часу на збір необхідної інформації та їх подальший розрахунок, проте дає вичерпну інформацію про актуальні проблеми у сфері охорони довкілля. Окрім того, за допомогою порівняння показників та індикаторів, запропонованих у дослідженні, можна простежити динаміку змін, які відбуваються у сфері охорони довкілля і природокористування упродовж декількох років, обраних для порівняння, або оцінити загалом заходи, реалізовані в місті протягом  певного періоду часу. Такі розрахунки будуть корисними у роботі органів місцевого самоврядування, адже можуть слугувати основою для розроблення екологічної політики міста, екологічної програми міста, стратегії чи політики сталого розвитку міста тощо, обґрунтування заходів щодо запровадження системи муніципального екологічного менеджменту тощо. Індекс екологічного виміру сталого розвитку міста також може бути використаний на регіональному та загальнодержавному рівнях для порівняльного аналізу сталого розвитку міст України чи розроблення стратегічних документів на рівні держави.

Ще двома показниками, які ми пропонуємо використовувати органам місцевого самоврядування для оцінювання діяльності у сфері охорони довкілля і прогнозування сталого розвитку міста, є екологічний слід міста та вуглецевий слід міста, які досі не використовуються в українській практиці, проте мають важливе значення для визначення сталості розвитку міст. Про важливість таких показників свідчить значна увага з боку світової громадськості, зокрема країн-членів ЄС.

Висновки. Запропонований у статті  науково-методичний підхід до формування системи інструментів муніципального екологічного менеджменту враховує розроблену автором систему з 89 екологічних показників, згрупованих у 28 індикаторів у розрізі трьох категорій і дає змогу розраховувати індекс екологічного виміру сталого розвитку міста. Цей індекс дає змогу визначити ефективність природоохоронної діяльності органів місцевого самоврядування в Україні на основі врахування екологічної ситуації в українських містах, а також пріоритети сталого розвитку міст, які ставляться сьогодні нашою державою і світовою спільнотою.

 

Список використаних джерел.

1. Екологічна політика м. Миколаєва  (сторінка офіційного порталу Миколаївської міської ради) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.gorsovet.mk.ua/surrounding/ecoplan.ua.

2. Індикатори стійкого екологічного розвитку м. Миколаєва за 2011 р. (сторінка офіційного порталу Миколаївської міської ради) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.gorsovet.mk.ua/surrounding/indicators.ua .

3. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України [Електронний ресурс]: затверджено наказом Міністерства економіки України №60             від 02.03.2007 р. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=97980.

4. Сталий розвиток регіонів України [Текст] / [наук. кер. М.З. Згуровський]. – К.: НТУУ «КПІ», 2009. – 197 c.

5. Тарасова Н.П. Индексы и индикаторы устойчивого развития // Н.П. Тарасова, Е.Б. Кручина: материалы международной конференции «Устойчивое развитие: природа – общество- человек». – М.: Министерство природных ресурсов, 2006. – С.127-144.

6. Формування та реалізація національної екологічної політики України [Текст] / О.О. Веклич, С.М. Волошин, Л.В. Жарова [та ін.]; за наук. ред. С.О. Лизуна; ДУ «ІЕПСР НАНУ». – Суми: Університетська книга, 2012. – 336 с.

7. Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies. – Third edition, October 2007, United Nations, New York. – 99 p.

 

References.

1. Ekologichna politika m. Mikolaеva (storinka oficiinogo portalu Mikolaivs`koi mis`koi radi) [Elektronnii resurs]. – Rezhim dostupu: http://www.gorsovet.mk.ua/surrounding/ecoplan.ua.
2. Indikatori stiikogo ekologichnogo rozvitku m. Mikolaеva za 2011 r. (storinka oficiinogo portalu Mikolaivs`koi mis`koi radi) [Elektronnii resurs]. – Rezhim dostupu: http://www.gorsovet.mk.ua/surrounding/indicators.ua .
3. Metodika rozraxunku rivnya ekonomichnoi bezpeki Ukraini [Elektronnii resurs]: zatverdzheno nakazom Ministerstva ekonomiki Ukraini №60 vid 02.03.2007 r. – Rezhim dostupu: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=97980.
4. Stalii rozvitok regioniv Ukraini [Tekst] / [nauk. ker. M.Z. Zgurovs`kii]. – K.: NTUU «KPI», 2009. – 197 c.
5. Tarasova N.P. Indeksy i indikatory ustoichivogo razvitiya // N.P. Tarasova, E.B. Kruchina: materialy mezhdunarodnoi konferencii «Ustoichivoe razvitie: priroda – obschestvo- chelovek». – M.: Ministerstvo prirodnyx resursov, 2006. – S.127-144.
6. Formuvannya ta realizaciya nacional`noi ekologichnoi politiki Ukraini [Tekst] / O.O. Veklich, S.M. Voloshin, L.V. ZHarova [ta in.]; za nauk. red. S.O. Lizuna; DU «IEPSR NANU». – Sumi: Universitets`ka kniga, 2012. – 336 s.
7. Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies. – Third edition, October 2007, United Nations, New York. – 99 p.

Стаття  надійшла до редакції 16.07.2013 р.