УДК 631.147:633.853.494

 

Ю. С. Синиця,

асистент кафедри бухгалтерського обліку та аудиту,

Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, м. Харків

 

ЕФЕКТИВНІСТЬ САМОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ БІОДИЗЕЛЕМ З РІПАКУ

 

J. S. Sinitsa,

assistant the Department of Accounting and Audit,

Kharkiv National Agrarian University named after V. V. Dokuchaev, Kharkiv

 

EFFICIENCY SELF-SUFFICIENT AGRICULTURAL ENTERPRISES BIODIESEL FROM RAPESEED

 

Розроблено проекти забезпечення сільськогосподарських підприємств біодизелем з ріпаку власного виробництва. Запропоновано методичний підхід до інвестиційного проектування переробки насіння ріпаку на біодизель. Представлено методику для оперативної оцінки цінової ситуації на ринках дизпалива і ріпаку.

 

A projects of self-sufficient agricultural enterprises biodiesel from rapeseed own production are designed. The methodical approach to investment projecting of processing rapeseed for biodiesel is proposed. The method for operative estimation the price situation on the markets diesel fuel and rapeseed is considered.

 

Ключові слова: ефективність, ріпак, переробка, самозабезпечення біодизелем, інвестиційний проект, енергетична безпека.

 

Keywords: efficiency, rapeseed, processing, self-sufficient biodiesel, investment project, energy security.

 

 

Постановка проблеми. Значний вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва має його паливно-енергетична залежність, що зумовлена використанням нафтопродуктів, які переважно імпортуються. Світовий досвід багатьох європейських країн (Німеччини, Франції, Австрії, Чехії) засвідчує можливості суттєвого зниження енергетичної залежності за рахунок вирощування і переробки олійних культур на біодизельне пальне. Враховуючи дефіцит енергоресурсів, сільське господарство може суттєво сприяти вирішенню проблеми самозабезпечення агропідприємств пальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми використання альтернативних джерел енергії, зокрема виробництва біопалива з ріпаку, посідають вагоме місце в наукових працях вітчизняних вчених та провідних експертів. Так, серед них, слід відзначити, дослідження Г.А. Голуба, Т.Г. Ігнатьєвої, Г.М. Калетніка, І.Г. Кириленка, В.М. Клочка, О. Г. Макарчука, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Шпичака та інших [1-8]. Проте, не дивлячись на численні досягнення в цьому напрямку, питання, пов’язані з забезпеченням сільськогосподарських підприємств біодизелем власного виробництва все ще потребують поглибленого вивчення.

Формулювання цілей статті. Метою публікації є висвітлення результатів дослідження щодо доцільності переходу сільськогосподарських підприємств на забезпечення власних потреб у дизпаливі за рахунок налагодження виробництва біодизелю з ріпаку. 

Виклад основного матеріалу досліджень. Біодизель як альтернатива звичайному дизельному пальному знайшов широке застосування в усьому світі. Він використовується як в чистому вигляді (В 100), так і в різних пропорціях в суміші з нафтовим пальним. В проведеному дослідженні пропонується 100 % заміна споживання мінерального дизельного пального відповідним паливом рослинного походження на основі ріпакової олії.

Дослідження виконано на основі даних двох ріпакосіючих підприємств Оріхівського району Запорізької області. При цьому одне з таких підприємств є потужним сільськогосподарським агроформуванням (ТОВ «Преображенське») в розпорядженні якого знаходиться близько 20 тис. га ріллі, а друге являє собою середнє за розміром земельних угідь (більше 2 тис. га) фермерське господарство (СФГ «Ясени»).

Для визначення необхідної кількості ріпакової олії та відповідного валового збору і посівної площі ріпаку (табл. 1), які мають забезпечити існуючу потребу в біодизелі, було прийнято низку умов: 1) величина урожайності, взята для розрахунків, відповідає досягнутому значенню цього показника досліджуваними підприємствами у 2011 р.; 2) олійність ріпаку була прийнята на рівні 37 % (потенційна олійність сортів досліджуваної культури становить 44 – 47 %, але при віджимі насіння в макусі залишається близько 7 – 10 % олії); 3) необхідна кількість ріпако-метилового ефіру (РМЕ) була визначена шляхом збільшення на 5 % величини річних витрат дизпалива (зумовлено нижчою теплотою згорання біодизелю); 4) частка виходу РМЕ взята на рівні 96 %, що пояснюється обраною технологією, за якою з 1 тонни олії отримують близько 960 кг біодизелю.

 

Таблиця 1.

Розрахунок потреби в самозабезпеченні біодизелем з ріпаку  для досліджуваних підприємств Оріхівського району Запорізької області

Джерело: розроблено автором на основі даних ф. № 50 с.-г. та власних спостережень.

 

Результати проведеного дослідження показали, що для покриття власних потреб у дизельному пальному досліджуваним підприємствам необхідно відповідно 8,1 та 9,9 % ріпаку в загальній посівній площі. Питома вага цієї олійної культури в посівах ТОВ «Преображенське» є меншою, що пояснюється вищим значенням фактичної урожайності озимого ріпаку (21,8 ц/га) порівняно з відповідним показником по ярому в СФГ «Ясени». При цьому в обох випадках розмір частки посіву названих різновидів не перевищує науково обґрунтованих норм у сівозміні, встановлених на рівні 10 – 12 %. Зазначений факт є досить важливим аргументом (з агрономічної точки зору) на користь доцільності таких розрахунків.

Наступний етап нашого дослідження передбачав вибір обладнання для виробництва біодизелю. Вивчивши наявні пропозиції, наш вибір зупинився на модельному ряді біодизельних установок вітчизняного підприємства «Біодизель-Крим», яке має гарну ділову репутацію та співпрацює з багатьма іноземними фірмами. З метою обґрунтування вибору біодизельного обладнання необхідної потужності було визначено середні щомісячні витрати дизпалива за останні 5 років за даними відповідної статистичної звітності досліджуваних підприємств. На основі результатів таких розрахунків для ТОВ «Преображенське» було запропоновано біодизельну установку EXON-250, для СФГ «Ясени» - EXON-50, виробничі характеристики яких (продуктивність склала відповідно 6000 та 1200 л/добу) повністю відповідають існуючим потребам в дизпаливі.

Враховуючи визначену потребу в біодизелі, нами було підібрано відповідне обладнання для переробки насіння на олію. Для розрахунку вартості капіталовкладень по проекту було визначено строк корисної експлуатації задіяного обладнання. На основі врахування терміну використання біодизельної установки вирішено, що проект буде розрахований на вісім років. Відповідно до цього було підраховано загальну кількість одиниць іншого устаткування та визначено його вартість на весь термін проекту (табл. 2). Крім цього, до капітальних витрат було віднесено вартість підготовки техніки для переходу на біодизель, яка включає придбання комплексної системи підігріву пального в холодну пору року, купівлю фільтрів-сепараторів та фільтрувальних елементів паливної системи.

 

Таблиця 2.

Розрахунок капітальних витрат для запропонованого проекту з переробки насіння ріпаку на біодизель

Джерело: розраховано автором на основі власних спостережень.

 

Наступним кроком нашої роботи стало планування поточних витрат проекту (табл. 3). В контексті цього варто відмітити, що собівартість виробництва РМЕ в цілому представлена трьома складовими: вартістю вирощеного насіння ріпаку, витратами на переробку насіння в олію, витратами на переробку олії в біодизель.

 

Таблиця 3.

Розрахунок загальної суми витрат на виробництво біодизелю з ріпаку для досліджуваних підприємств Оріхівського району Запорізької області

*собівартість вирощування 1 ц ріпаку відповідає фактичному її значенню в 2011 році.

Джерело: розраховано автором на основі власних спостережень.

 

Так, «левову» частку всіх витрат складає саме собівартість вирощування ріпаку (74,1 % у ТОВ «Преображенське» та 79,0 % у СФГ «Ясени»). При цьому для товариства витрати з переробки ріпаку на олію становлять лише 18,7 %, решту складає вартість переробки олії на біодизель. У той же час для фермерського господарства характерним є дещо більший розмір витрат на виготовлення олії (26 %).

В контексті дослідження наступним етапом роботи став розрахунок економічної ефективності виробництва біодизелю. У процесі переробки насіння ріпаку на біодизель маємо три кінцеві продукти – біодизель, шрот і гліцерин. Оцінка шроту та гліцерину здійснювалася відповідно до існуючих ринкових цін. При цьому визначення ціни на шрот проводилося на основі вартості його соняшникового аналога, адже ринку ріпакового шроту в Україні з відомих причин не існує. Для оцінки біодизелю, яким планується заміщувати нафтове пальне, використовувалася фактична ціна придбання дизпалива досліджуваними підприємствами у 2011 р. Визначення виробничої собівартості одержаної продукції відбувалося шляхом розподілу загальної суми понесених витрат між кожним видом пропорційно до їх вартості за реалізаційними цінами. Так, для ТОВ «Преображенське» собівартість 1 т готової продукції була у два рази менша за показник по СФГ «Ясени», що пояснюється відчутно вищими витратами на вирощування ріпаку в фермерському господарстві (табл. 4).

 

Таблиця 4.

Економічна ефективність переробки ріпаку на біодизель у досліджуваних підприємствах Оріхівського району Запорізької області (2011 р.)

Джерело: розраховано автором на основі даних ф. № 50 с.-г. та власних спостережень.

 

Відповідно до Податкового кодексу України (ст. 209 «Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства» розд. V «Податок на прибуток») сільськогосподарські підприємства, у яких частка сільськогосподарського виробництва становить не менше 75 %, можуть обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно з ним сума податку на додану вартість (ПДВ), нарахована підприємством, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні підприємства.

Враховуючи норми чинного податкового законодавства, нами пропонується до складу вигод (виручка від реалізації та вартість заміщеного палива) включити суму ПДВ, яка знаходитиметься в розпорядженні цих підприємств. У нашому випадку її розмір складається з податкових зобов’язань від реалізації шроту та гліцерину, зменшених на суму податкових кредитів за придбання факторів виробництва (обладнання, електроенергія, реактиви) для переробки насіння на біодизель. Крім цього, отримана величина податку повинна бути збільшена на суму податкового кредиту при придбанні дизпалива, яка виступає своєрідною вигодою (не буде зменшувати величину ПДВ) через відсутність його купівлі. Таким чином, розрахована загальна вигода включає суму ПДВ, яка в її складі займає приблизно 15 %. Різниця між сумою одержаних вигод та сумою витрат на вирощування і переробку ріпаку становить прибуток або так звану економію від заміщення дизпалива. Розміри економії досить високі, про що свідчить отриманий рівень рентабельності (100 – 200 %).

У ринкових умовах за будь-яких обставин кожне підприємство прагне отримати найвищу вигоду. У зв’язку з цим нами здійснено розрахунок економічного результату від альтернативного варіанта використання насіння ріпаку, а саме його продажу. Так, загальна вигода була представлена виручкою від реалізації ріпаку та сумою ПДВ, яка залишилась у розпорядженні підприємства. У цьому випадку сума такого податку дорівнювала податковим зобов’язанням від реалізації ріпаку. Підсумки дослідження дозволили стверджувати, що в процесі реалізації було отримано також високі результативні показники (рентабельність на рівні 278,3 % для ТОВ «Преображенське» та 106,6 % для СФГ «Ясени»). Таким чином, незважаючи на те, що проект з переробки ріпаку на біодизель є вигідним, порівняння двох альтернативних напрямів використання насіння за величиною отриманого прибутку та рівнем рентабельності показало, що за існуючої цінової кон’юнктури на ринках ріпаку та дизпалива в 2011 р. для досліджуваних підприємств його насіння доцільніше реалізовувати.

З огляду на здійснене співставлення економічних результатів від переробки та реалізації досліджуваної олійної культури, нами було запропоновано методику для оперативної оцінки цінової ситуації на ринках дизпалива та ріпаку. Зазначена методика може використовуватись для прийняття управлінських рішень щодо доцільності переробки насіння ріпаку на біодизель в певних економічних умовах. Її основне завдання полягає у визначенні ціни на дизельне паливо, за якої сума економії від заміщення дизельного палива (прибутку) відповідає сумі прибутку від можливої реалізації ріпаку за фактичною (ринковою) ціною. Пропонуємо таку ціну називати рівноважною.

Для її розрахунку було розроблено наступні формули:

 

П_реал = (ВЗ_р*Ц_р) – СВ_пов + ПЗ_р,                                                                                                                        (1)

 

де П_реал – прибуток від реалізації вирощеного насіння ріпаку, грн; ВЗ_р – валовий збір ріпаку, ц; Ц_р – ціна реалізації 1 ц, грн; СВ_пов – повна собівартість ріпаку, грн; ПЗ_р  – сума податкового зобов’язання при реалізації насіння ріпаку, грн.

 

Е_зам = (К_дп*Ц_дп) + Д_{шр, гл} – СВ_вир – СВ_пер + ПЗ_{шр, гл} + ПК_дп – ПК_{обл.ел,реакт},                    (2)

 

де Е_зам – економія від заміщення дизпалива (прибуток), грн; К_дп – кількість дизельного палива, т; Ц_дп – ціна придбання 1 т, грн; Д_{шр, гл.} – дохід (виручка) від реалізації шроту та гліцерину, грн; СВ_вир – собівартість вирощування ріпаку, грн; СВ_пер – собівартість переробки ріпаку на біодизель, грн; ПЗ_{шр, гл.} – сума податкового зобов’язання при реалізації шроту та гліцерину,грн; ПК_дп – сума податкового кредиту при придбанні ДП; ПК_{обл.,ел.,реакт} – сума податкового кредиту при придбанні обладнання для переробки, електроенергії, метанолу, каталізатору, іонообмінної смоли.

При цьому суму податкового кредиту при придбанні ДП варто подати у вигляді такого виразу: ПК_дп = К_дп*Ц_дп*0,2, а суму податкового зобов’язання при реалізації насіння ріпаку таким чином: ПЗ_р = ВЗ_р*Ц_р*0,2.

За нашою умовою прибуток від реалізації вирощеного насіння ріпаку та економія від заміщення дизпалива мають бути рівними:

 

П_реал = Е_зам,                                                                                                                                                                     (3)

 

тобто (ВЗ_р*Ц_р) – СВ_пов + (ВЗ_р*Ц_р*0,2) = (К_дп*Ц_дп) + Д_{шр, гл} – СВ_вир – СВ_пер + ПЗ_{шр, гл.} + (К_дп*Ц_дп*0,2) – ПК_{обл.,ел, реакт},

Звідси

 

Ц_дп =        (4)

 

Результати здійснених розрахунків за пропонованою методикою для досліджуваних підприємств подані в наступній таблиці (табл. 5). Так, ТОВ «Преображенське» в 2011 р. реалізувало ріпак по ціні 403,35 грн/ц та придбало дизпаливо за ціною 7378,41 грн/т. Як відомо, за нашими підрахунками переробка ріпаку на біодизель була менш вигідною. За даними в розрахунку фактичній ціні реалізації ріпаку відповідає ціна дизпалива (рівноважна) в межах від 8334,59 грн/т до 8630,20 грн/т, що більш ніж на 1000 грн/т переважає фактичну ціну придбання палива. Для СФГ «Ясени» розміри цін відповідно дорівнювали 399,34 грн/ц та 8958,30 грн/т, а виробництво РМЕ приносило трохи менший прибуток порівняно з реалізацією насіння. Згідно наведених розрахунків, фактичній ціні реалізації ріпаку відповідає ціна дизпалива близько 9110,87, що лише на 152,57 грн/т більше за ринкову ціну придбання.

 

Таблиця 5.

Розрахунок доцільності переробки ріпаку на біодизель для досліджуваних підприємств Оріхівського району Запорізької області (2011 р.)

Джерело: авторська розробка.

 

Як бачимо, ключовим моментом при визначенні доцільності переробки насіння ріпаку на біодизель є цінова ситуація на ринках дизпалива та насіння ріпаку. Саме тому було прийнято рішення дослідити її в динаміці з наступним формуванням прогнозу на найближчу перспективу (рис. 1). Результати аналізу дозволяють констатувати, що для ринку дизпалива України характерна тенденція до постійного підвищення його ціни. Вирівнювання динамічного ряду за рівнянням параболи 2-го порядку дозволило здійснити прогноз на 2014-2015 рр. Було встановлено, що ціна однієї тони дизпалива може досягнути рівня в 10375,00 грн в 2014 р. та 11350,00 грн в 2015 р. Аналогічний аналіз ринку насіння ріпаку дозволяє відмітити тенденцію до стабілізації його цінової ситуації після 2011 р., коли було зафіксовано ціновий максимум на рівні 4161,90 грн/т (без ПДВ). Як бачимо, надалі ціна знизилась до 3833,40 грн/т в 2012 р. і закріпилася на відмітці 4000,00 грн/т. Прогноз показує що в майбутньому ціна дещо зросте (4150,00 грн/т в 2014 р. та 4100,00 грн/т в 2015 р.), але загальна стабільна тенденція збережеться.

 

Рис. 1. Порівняльна динаміка цін на ріпак та дизпаливо за 2007-2015 рр.

*без ПДВ; **станом на І-й квартал 2013 року; *** прогноз.

Джерело: розраховано автором.

 

Причини такої ситуації необхідно шукати за кордоном, адже як відомо вирощений врожай ріпаку майже повністю йде на експорт. Відмітимо, що протягом останніх років Євросоюз проводить зміну політики щодо  виробництва біодизелю, згідно якої відбулося підвищення вимог до якості насіння досліджуваної культури, що в свою чергу призвело до ускладнення його виходу на європейський ринок. Крім того, в 2011 р. в Європі було відмінено пільги для виробників біодизельного пального. Його випуск в Євросоюзі впав, натомість пріоритетним став імпорт готового палива. Як наслідок, європейський біодизель поступився місцем дешевшим аналогам: аргентинському соєвому та індонезійському пальмовому. Відповідно попит на українську сировину почав знижуватись.

В контексті досліджень вважаємо за доцільне прослідкувати як зміниться ситуація в системі «самозабезпечення-реалізація» з плином часу. Для цього розрахуємо результати за кожним напрямом використання насіння ріпаку, використовуючи ціни на дизпаливо та ріпак, що мали місце в 2012 р., сучасні ціни 2013 р. та прогнозні значення 2014 і 2015 р. (табл. 6). З метою спрощення розрахунків вартість виробничих факторів зафіксуємо на рівні проектних значень. Також варто відмітити, що при порівнянні альтернатив використання насіння ріпаку його собівартість є рівною для всіх варіантів і не впливає на економічну доцільність того чи іншого напряму, тому абсолютні значення отриманих результатів (прибуток, рентабельність) треба вважати умовними і застосовувати лише для співставлення.

 

Таблиця 6.

Розрахунок основних показників ефективності проектів з переробки ріпаку на біодизель для досліджуваних підприємств (прогнозні дані)

Джерело: розраховано автором.

 

Отже, якщо в 2011 р. переробка насіння ріпаку для ТОВ «Преображенське» була недоцільна, то вже в 2012-2015 рр. реалізація проекту дозволяє отримати додатковий прибуток, а починаючи з 2014 р. – і перевищення рівня рентабельності від переробки над рентабельністю від реалізації вирощеного насіння. В свою чергу, для СФГ «Ясени» при менш несприятливій переробці насіння ріпаку в 2011 р., в наступних роках дослідження також спостерігається одержання додаткових вигод від переробки, за виключенням 2013 р. При цьому в усіх досліджуваних роках рівень рентабельності самозабезпечення перевищує значення рентабельності від можливої реалізації вирощеного насіння. Звичайно ці цифри наближені, багато в чому умовні, проте даний прогноз є досить реалістичним і враховує як світові тенденції на ринку ріпаку та в сфері альтернативних моторних палив, так і локальні вітчизняні очікування на ринку світлих нафтопродуктів.

Останнім етапом нашої роботи стала оцінка окупності запропонованих проектів з переробки ріпаку на біодизель. За підсумками проведеного аналізу показників окупності можна говорити про надзвичайно високу економічну віддачу проектів, незважаючи на дещо гірший рівень окупності у фермерському господарстві (табл. 7).

 

Таблиця 7.

Розрахунок основних показників окупності проектів з переробки ріпаку на біодизель для досліджуваних підприємств

Джерело: розраховано автором.

 

Оцінка окупності проектів з переробки ріпаку на біодизель показала, що в ТОВ «Преображенське» такий проект починає окупатися вже в кінці четвертого місяця його реалізації, в той час як в СФГ «Ясени» - в середині шостого місяця.

Висновки. Технологія біодизельного виробництва є досить давньою, проте і найбільш доступною для застосування в масштабах окремого сільгосппідприємства чи їх об’єднань, і те, що в Європі на державному рівні намітився перехід до технологій з виробництва біопалив другого покоління є гарним шансом для впровадження біодизелю в системі самозабезпечення вітчизняної аграрної галузі. Адже його використання сприятиме зміцненню енергетичної безпеки та економічної незалежності сільськогосподарського підприємства, дозволить диверсифікувати його ризики та захистить від загроз ринкового середовища тощо. Все це в кінцевому підсумку забезпечить зростання ефективності агровиробництва, підвищить конкурентоспроможність сільського господарства, сприятиме зміцненню фінансової стабільності підприємства, виведе вітчизняний аграрний сектор  на якісно новий рівень.

 

Література:

1. Голуб Г.А. Інвестиційна привабливість виробництва і використання дизельного палива / Г.А. Голуб, С.В. Лук'янець // Економіка АПК. - 2013. -

№ 2. - С. 54-60. 

2. Ігнатьєва Т.Г. Виробництво і споживання біодизеля в аграрних підприємствах України / Т.Г. Ігнатьєва // Економіка АПК. – 2011. - № 4. -
С. 32-39.

3. Калетнік Г.М. Розвиток ринку біопалив в Україні: Монографія / Калетнік Г.М. – К.: Аграрна наука, 2008. – 464 с.

4. Кириленко І.Г. Формування ринку українського біопалива: передумови, перспективи, стратегія / І.Г. Кириленко, В.В. Дем’янчук, Б.В. Андрющенко // Економіка АПК. – 2010. - № 4. - С. 62-66.

5. Клочко В.М. Продовольча та енергетична безпека України в контексті світових тенденцій / В.М. Клочко // Економіка АПК. – 2012. - № 1. - С. 49-53.

6. Макарчук О.Г. Виробництво біодизельного пального в Україні /
О. Г. Макарчук // Інноваційна економіка.  – 2010. - № 5. – С. 150-153.

7. Месель-Веселяк В.Я. Формування самозабезпечуючих енергетичних систем у сільському господарстві / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2010. - № 12. - С. 31-37.

8. Шпичак О.М. Економічні проблеми виробництва біопалива та продовольча безпека України / О.М. Шпичак // Економіка АПК. – 2009. -  № 8. - С. 11-19.

 Стаття надійшла до редакції 20.04.2013 р.