УДК 368.811

 

С. В. Волосович,

к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів

Київського національного торговельно-економічного університету, м. Київ

 

ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

У статті виявлено чинники розвитку кредитного страхування. Досліджено їх вплив на розвиток ринку кредитного страхування в Україні.

 

The article identified the factors of credit insurance. Their influence on the development of the credit insurance market is explored in Ukraine.

 

Ключові слова: кредитне страхування, ринок кредитного страхування, кредитна культура, страхова культура.

 

Keywords: credit insurance, credit insurance market, credit culture, the insurance culture.

 

 

Постановка проблеми. Успішний розвиток кредитної сфери пов’язаний із високим ступенем захисту від ризиків, що їй притаманні. Кредитне страхування має базуватися на задоволенні потреб суспільства у страховому захисті кредитної сфери. Ринок кредитного страхування в Україні є одним із тих секторів страхового ринку, який динамічно розвивається та покликаний сприяти створенню надійного захисту суб’єктів кредитних відносин від реалізації різноманітних ризиків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам різних аспектів розвитку страхового ринку присвячено праці   О.О. Гаманкової,  Л.В. Ничипорук, М.В. Мниха, В.М. Фурмана, Я.П. Шумелди та інших. Цікавими є дослідження особливостей та закономірностей розвитку кредиту в умовах кризи та посткризовий період Н.Є. Бровкіної, Н.І. Валенцевої, І.К. Ключнікова, О.А. Молчанової, Є.Г. Лазарєвої. Проте наразі відсутні праці, в яких аналізуються проблеми формування та розвитку ринку кредитного страхування.

Постановка завдання. У статті досліджуються чинники впливу на розвиток ринку кредитного страхування в Україні.

Виклад основного матеріалу. Під ринком кредитного страхування розуміють сукупність економічних відносин, що виникають при страхуванні ризиків кредитної сфери. При цьому основною метою його функціонування є захист ризиків кредиторів, забезпечуючи їм гарантію повернення кредитів в обумовлені терміни у випадку неплатоспроможності позичальника або несплати боргу за іншими причинами. За допомогою кредитного страхування має бути забезпечений захист майнових інтересів власників депозитів, позичальників, кредиторів та осіб, що обслуговують кредитний процес.

Функціонування розвинутої та платоспроможної системи страхування ризиків кредитної сфери, здатної компенсувати збитки від непередбачених подій, зміцнити довіру до вітчизняного страхового ринку можливе за умови виявлення чинників, що сприятимуть розвитку ринку кредитного страхування.

Важливим чинником впливу на ринок кредитного страхування є розвиток власне кредиту. При цьому суттєве значення мають закономірності кредиту, які передбачають прояв закономірностей суспільного розвитку, що є об’єктивно існуючим, суттєвим зв’язком суспільного життя чи етапів історичного процесу, який повторюється, та характеризує поступальний розвиток історії [2, c. 307]. Закономірності кредиту проявляються на мікроекономічному та макроекономічному рівнях. До закономірностей мікроекономічного рівня належать: зворотність руху позиченої вартості; тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника, яка визначається тривалістю кругообороту його капіталу; збереження позиченої вартості в процесі використання; забезпечення безперервності кругообігу коштів.

До закономірностей макроекономічного рівня кредиту належать:

- поступальний пропорційний розвиток кредиту, який стимулює внутрішнє споживання, валове нагромадження та збільшення експорту [3, c. 4], що впливає на зростання ВВП. Це спостерігається як результат взаємодії різноманітних економічних законів (відповідності виробничих відносин характеру та рівню розвитку виробничих сил, економії часу, вартості, попиту та пропозиції). Відповідно складаються певні пропорції кредитного ринку: між пропозиціями банківських продуктів та платоспроможним попитом позичальників; між сегментами кредитного ринку, що обслуговують домогосподарства, нефінансові корпорації, фінансові корпорації та інших учасників; між короткостроковими та довгостроковими кредитами; між банківським та реальним секторами економіки; регіональні пропорції ринку [3, c. 5]. Кредит є інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки, що базується на зворотності і платності кредиту;

- відповідність динаміки темпів росту кредиту динаміці темпів росту валового внутрішнього продукту [5, c. 6], тобто, темпи росту обсягів кредиту мають бути обмеженими. Ця закономірність є похідною від попередньої;

- збалансованість загальних обсягів кредитних вкладень і позичених ресурсів у державі;

- відповідність міжгалузевого та міжтериторіального перерозподілу позичкового капіталу відповідно до ринкових стимулів, що передбачає рух кредиту з низькорентабельних галузей і секторів економіки до високорентабельних. При цьому спостерігається концентрація кредиту, що своїми передумовами має закони підвищення продуктивності праці, розподіл праці, економії часу, концентрації та централізації капіталу [4, c. 67-68];

- збільшення темпів росту позичкового фонду порівняно з темпами валового внутрішнього продукту.

Серед факторів, що стримують розвиток кредиту, фахівці відмічають: відсутність єдності у діях органів державної влади, підприємств та кредитних інститутів; недостатню ресурсну базу кредитних установ; недостатній рівень корпоративної культури управління; низький рівень культури поведінки інвесторів [10, c. 20].

Значною мірою розвиток ринку кредитного страхування визначається підвищенням суспільного добробуту, що полягає у позитивному фізичному, соціальному та ментальному стані, який є результатом діяльності індивіда та доступності суспільних благ та відносин з іншими людьми, що є можливим при гарному здоров’ї, фінансовій забезпеченості, наявності оплачуваної роботи, суспільній взаємодопомозі, можливості стати членом суспільної групи, можливості вираження своїх інтересів, здорового та приємного середовища існування [20]. Виділяють економічну та неекономічну складові суспільного добробуту.  Економічний добробут характеризується рівнем доходів, їх розподілом, мірою задоволення потреб, повнотою задоволення потреб. Як бачимо, в основі економічного добробуту лежить рівень доходів домогосподарств. О.О. Гаманкова [6, c. 227-244], В.М. Фурман [17, c. 215] підкреслюють роль впливу доходів населення на розвиток страхового ринку. Далі у своїх дослідженнях пішов Я.П. Шумелда, вказуючи, що на розвиток страхового ринку здійснює вплив рівень матеріального добробуту населення [18, c. 67]. Проте у подальшому, на жаль, відсутні тлумачення цього положення. Дослідження С. Кузнєця засвідчують, що перехід від примітивної повільно зростаючої до високо розвинутої та швидко зростаючої економіки супроводжується проходженням суспільством певного етапу, за якого зростає доступ всіх людей до високотехнологічного сектору завдяки вільному доступу до фінансових ресурсів [19, c. 9-12]. А страхування полегшує доступ до кредитних ресурсів. Проте суспільний добробут формують, крім рівня доходів домогосподарств й інші фактори, до яких слід віднести кредитну та страхову культуру. Як зазначають І.К. Ключніков та О.А. Молчанова,  кредит проникає у культурно-господарське життя суспільства та багато у чому визначає поведінку та масову свідомість [8, c. 8]. Кредитна культура – це органічна єдність…економіки, побуту і свідомості, що поєднує в собі такі парні категорії, як об’єктивні  та суб’єктивні, речові та духовні, матеріальні та віртуальні, економічні та поведінкові [8, c. 16]. Щодо страхової культури, то одні автори акцентують увагу на тому, що це поширеність у суспільстві знань і навиків, необхідних для користування страховими послугами [18, c. 95]. Інші – розширюють розуміння страхової культури, підкреслюючи, що це певна форма психологічного сприйняття інституту страхування населенням, під якою розуміється рівень усвідомлення необхідності страхування як способу забезпечення гарантії відшкодування збитків при настанні страхових випадків, сутності функціонування страхових інститутів, готовність населення придбати необхідні страхові продукти [15]. Природно, що при низькому рівні страхової культури існує низький рівень потреб у страховому захисті від можливих ризиків. При цьому підкреслюється, що низький рівень страхової культури притаманний всім учасникам страхування [14]:

А) страхувальникам:

 - низький добровільний попит на продукти роздрібного страхування;

- низький рівень страхової грамотності;

 - страхове шахрайство.

Б) страховикам та їх власникам:

- вибір в якості цільового орієнтира ринкової частки, темпів росту внесків замість рентабельності та збитковості;

 - демпінг та завищення розміру комісії страховим посередникам;

- низька надійність страхових компаній, необґрунтовані  затримки страхових виплат, почастішання випадків невиплат за своїми зобов’язаннями компаній, що розорилися, що впливає на зниження довіри до страхування у страхувальників.

В) страховим посередникам:

-  безвідповідальність страхових посередників;

- виконання ними функцій не продавця-консультанта, а продавця, що також сприяє падінню довіри страхувальників до страховиків.

Крім цього М.В. Мних акцентує увагу на низькому рівні страхової культури державної влади, про що свідчить відсутність чіткої, стабільної, прозорої та соціально орієнтованої державної політики стосовно страхового ринку, що призводить до спотворення конкурентних засад його діяльності, усуває стимули та мотиви ефективної діяльності його суб’єктів [12, c. 264]. Таким чином, як цілком слушно підкреслює Л.В. Ничипорук, страхова культура є не двигуном розвитку ринку, а його наслідком [13, c. 210].

При низькому рівні кредитної культури збільшується ймовірність реалізації ризиків, що притаманні кредитній сфері, що буде становити певні загрози як для функціонування ринку кредитного страхування, так і для національної економіки в цілому. Наразі існує думка про кризу кредитної культури.

Важливим чинником розвитку ринку кредитного страхування є дотримання відповідного рівня фінансової безпеки діяльності з одного боку фінансових установ (кредитних установ, фінансових компаній, страхових організацій), а з іншого – нефінансового сектору національної економіки – кредиторів та позичальників. Забезпечення фінансової безпеки кредитних установ і загалом  економічний  розвиток  є  позитивним  показником  добробуту населення.

Фінансова безпека кредитної сфери передбачає її стійкість та стабільність, а також здатність до розвитку й прогресу. У системі фінансової безпеки кредитної сфери визначальну роль відіграють національні економічні інтереси, їх пріоритети. Для визначення національних економічних інтересів необхідним є: аналіз поточного стану кредитного ринку та ринку кредитного страхування та виявлення тенденцій його розвитку; моделювання і прогнозування соціально-економічного розвитку; корегування заходів державного регулювання з метою досягнення бажаних цілей. У зазначених діях особливо важливою є розробка системи  показників оцінки ринку кредитного страхування, які обов'язково мають відображатися в діючій статистиці. Фінансову безпеку банківської системи О.І. Барановський розглядає з точки зору  фінансових наслідків її діяльності та з точки зору недопущення та відвернення явних та потенційних загроз [1, c. 437]. Її можна застосувати й до фінансової безпеки кредитної сфери. Так, з точки зору фінансових наслідків діяльності кредитної сфери для страхового ринку, то зрозуміло, що зростання обсягів фінансових та товарних кредитів сприятиме зростанню й ринку кредитного страхування. Проте ризиковий характер кредитних операцій матиме негативний вплив на нього.

Подальший розвиток у світі інтеграційних процесів веде до зближення фінансової безпеки національних страхового сектору та кредитної сфери з фінансовою безпекою міжнародних аналогів.

Вагомим чинником розвитку ринку кредитного страхування є його перехід від екстенсивної моделі  до інтенсивної моделі розвитку. Для інтенсивної моделі розвитку кредитного страхування є характерними наступні ознаки:

- високий рівень конкуренції, як на кредитному ринку, так і на ринку кредитного страхування;

- висока міра транспарентності та ринкової дисципліни  участників кредитної сфери;

- наявність розгалудженої сучасної інфраструктури, що забезпечує своєчасне та якісне надання кредитних страхових послуг;

- високий рівень капіталізації кредитних установ та страхових організацій;

- розвинуті системи корпоративного управління та управління ризиками, що сприяють зваженості управлінських рішень та своєчасну ідентифікацію всіх ризиків, а також консервативну оцінку можливих наслідків їх реалізації; 

- відповідальність всіх учасників кредитної сфери та страховиків за якість стратегічних та операційних рішень. збалансованість та стійкість бізнесу, достовірність інформації, яка публікується чи надається до органів контролю та нагляду.

Завдання переходу від екстенсивної до інтенсивної моделі розвитку ринку кредитного страхування має стати пріоритетним як для держави, так і для кредитних установ та страхових організацій, для яких необхідно суттєво розширити інвестиції у сучасні кредитні та страхові продукти.

Зміна моделей розвитку ринку кредитного страхування вимагатиме від держави реалізації комплексу заходів, спрямованих на:

- створення умов, що забезпечують розвиток конкуренції у всіх сегментах ринку кредитного страхування;

- створення його відповідної інфраструктури;

- якісну зміну підходів до нагляду та регулювання.

Кредитне страхування є життєво необхідним для економічного добробуту ланкою, що потребує державного регулювання.

Необхідність державного регулювання страхового ринку викликана наступними чинниками [, c. 11]: неприйняття на страхування ризиків, захист яких є суспільно необхідним, проте комерційно невигідним; пріоритет інтересів страховика, а не страхувальника; недостатній розвиток інфраструктури, в якій зацікавлений страховий ринок; некерована тарифна політика страхових компаній; монополізм, що досягає більших масштабів, ніж на товарних ринках; рух інвестиційних потоків страховика часто здійснюється на його користь, а не на користь страхувальника чи держави.

Характер кредитного страхування та його роль у забезпеченні добробуту суспільства вимагають більш жорсткого державного регулювання, ніж інші види страхування. Хоча існують думки про необхідність дерегуляції страхового ринку, проте, як зазначає С.М. Лобозинська, «ринкові відносини як самодостатні, автоматично діючі, саморегульовані механізми притаманні раннім ступеням розвитку товарного виробництва, коли держава лише створює умови для функціонування капіталу. Принцип «невтручання» призводить у кінцевому підсумку до періодичних економічних циклів та витіснення монополією саморегульованої конкуренції. Тому наявна об’єктивна необхідність у модифікації механізму саморегулювання економіки шляхом застосування державного регулювання, що, відповідно, веде до формування належного інституційного середовища розвитку» [7, c. 8] ринку кредитного страхування.

Постійне втручання держави у сферу кредитного страхування призводить до підвищення його ролі в національній економіці.

Державі необхідно створювати умови для зміни ролі і місця ринку кредитного страхування як важливого сегменту фінансового ринку, з метою більш повного дослідження його найважливішої функції – мобілізації та інвестування фінансових ресурсів в стимулювання економічного зростання [9].

Нові завдання щодо переходу до інтенсивної моделі розвитку ринку кредитного страхування крім змін функціонування зовнішнього середовища вимагатимуть відповідних змін і внутрішнього середовища. Перш за все, це стосується підвищення якості та розширення переліку кредитних та страхових послуг.

Інституційні умови на певному етапі виходу з кризи сприяють впровадженню тих інновацій, деякі з яких не було реалізовано в умовах спаду ділової активності і які тягнуть за собою нові ідеї, що виникли до і в момент депресії [16, c. 202]. Так, у передкризовий період в Україні набули розвитку певні види кредиту, що мають попит і на сьогодні. Проте криза виявила проблеми та ризики у механізмах кредитування і кредитного страхування. Розвиток кредитного страхування сприятиме подвійному контролю за ризиками кредитної сфери. Крім того, криза сприяла зростанню якості інститутів кредитного страхування.

Висновки. Ринок кредитного страхування відіграє виняткову роль у забезпеченні макроекономічної стабільності національної економіки, оскільки його розвиток пов'язаний із багатьма процесами та явищами, що відбуваються у при її функціонуванні. Розвиток ринку кредитного страхування не може відбуватися поза межами державної політики, оскільки він є елементом фінансової безпеки як окремої держави, так і світового співтовариства.

 

Література:

1.Барановський О.І.Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення): Монографія/О.І. Барановський. – К.: КНТЕУ, 2004. -759 с.

2.Большая советская энциклопедия в 30-ти томах. (гл. ред. А.М. Прохоров, 3-е изд.).- М.: Советская энциклопедия, 1970, т. 9.- с.307

3.Бровкина Н.Е. Закономерности кредитного рынка/Н.Е. Бровкина//Банковские услуги.-2011.- №8.- С. 2- 11

4.Валенцева Н.И. Закономерности развития кредита и методи краткосрочного кредитования в социалистическом хозяйстве. – Диссертация на соискание ученой степени доктора економических наук.-М.-4.1987.-431 с.

5.Валенцева Н.И. Законы и закономерности развития кредита/Н.И. Валенцева// Банковские услуги.- 2010.- №12.- С. 2-9

6.Гаманкова О.О. Ринок страхових послуг України: теорія, методологія, практика: Монографія/ О.О. Гаманкова. –К.: КНЕУ, 2009. -283 с.

7.Жилкина М.С. Государственное регулирование страхового рынка в Российской Федерации. Автореферат на соискание ученой степени кандидата экономических наук. Специальность 08.00.10. Финансы, денежное обращение и кредит.- М., 2000.- 20с.

8.Ключников И.К. Кредитная культура: сущность, закономерности, формы : учебное пособие / И.К. Ключников, О.А. Молчанова. – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2011. – 221 с.

9.Кузнєцова Л. Теоретико-методологічні проблеми взаємодії страхових і банківських установ в Україні/Л.Кузнєцова//Світ фінансів.-2007.- №2(11).- С. 21-28

10.Лазарева Е. Г. Инвестиционное банковское кредитование: пути развития/Е.Г. Лазарева//Банковское дело.-2011.-№6.- С. 20-21.

11.Лобозинська С.М. Державне регулювання банківської системи України: Монографія/ С.М. Лобозинська. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 416 с.

12.Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Монографія/М.В. Мних. – К.: Знання України, 2006. -  284 с.

13.Нечипорук Л.В. Страховий ринок: закономірності становлення та розвитку в умовах глобалізації: Монографія/ Л.В. Нечипорук. – Х.: Право, 2010. – 280 с.

14.Проблемы рынка: низкая страховая культура не только у страхователей.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.raexpert.ru/researches/insurance/noeasymaney/part2/ 

15."Страховая культура" населения и развитие частного страхования.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://www.insur-info.ru/press/4118/

16.Сухарев О.С. Институциональная экономика: теория и политика/ О.С. Сухарев. - М.: Наука, 2008. – 863 с.

17.Фурман В.М. Страхування: теоретичні засади та стратегія розвитку: Монографія/ В.М. Фурман. – К.: Наукова думка, 2006. – 334 с.

18.Шумелда Я.П. Страхування: навч. посіб. Видання друге, розширене/Я.П. Шумелда. – К: Міжнародна агенція «Бізон», 2007. – 384 с.

19.Kuznets S. Economic Growth and Income Income Inequality / S. Kuznets // American Economic Review. - 1955. – Vol. 45 (1). – p. 1-28.

20.Steuer N., Marcs N. Local Wellbeing: Can we Measure it? [Електронний ресурс] / N. Steuer, N. Marcs. – Nef. – September 2008.- Режим доступу:  http://www.youngfoundation.org/  

Стаття надійшла до редакції 10.01.2013р.