Українською | English

BACKMAIN


УДК 338.22.01

 

О. В. Сотула,

к. е. н., доцент кафедри економічної теорії та міжнародної економіки,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

В. О. Ковтуненко,

викладач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки,

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

 

ДЕРЖАВНИЙ МЕХАНІЗМ СПРИЯННЯ СТАНОВЛЕННЮ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ

 

В статті розкрито основні фактори формування середнього класу та подані рекомендації щодо удосконалення державного механізму сприяння розвитку середнього класу.

 

In the article the main factors forming the middle class are disclosed. The recommendations for improving the state mechanism to promote the development of  middle class are presented.

 

Ключові слова. Середній клас, фактори формування середнього класу, заробітна плата, малий та середній бізнес (МСБ), лідерські функції середнього класу, механізм сприяння розвитку середнього класу. 

 

Key words. The middle class, factors of forming the middle class, wage, small and medium businesses (SMBs), leadership functions of the middle class, promotion mechanism of development of the middle class.

 

 

Постановка проблеми. Формування нової соціальної структури суспільства, створення нових прошарків, які відповідають новим майновим та суспільним відносинам розпочалося з початком трансформації адміністративно-командної системи у ринкову. Але історія соціально-економічних реформ в Україні вже переступила двадцятирічний рубіж, а середній клас в Україні так і не сформовано. На даному етапі в нашій державі відбувається процес трансформації соціально-економічної системи, що супроводжується як позитивними так і негативними явищами. Так в державі створилися такі несприятливі умови: низький рівень доходів населення, значний прошарок малозабезпеченого населення і бідних. Тому розробка державного механізму сприяння формуванню середнього класу є актуальною, як у теоретичному, так і практичному значенні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інтерес до вивчення проблем формування середнього класу в Україні спостерігається лише останніми роками. Основна увага науковців і практиків привернута до теорій середнього класу, вивчення проблем рівня життя населення, зокрема поширення бідності та процесів маргіналізації населення. Серед досліджень цього плану слід відмітити роботи В. Мандибури, Е. Лібанової, Ю. Саєнка, Н. Харченка, В. Новикова, Д. Богині та ін. Проте, на сьогоднішній день майже відсутнє наукове обґрунтування державного механізму сприяння формуванню середнього класу в Україні. Даний факт зумовлює актуальність теми і визначає мету нашого дослідження.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження науково обґрунтованих рекомендацій щодо забезпечення економічних передумов та державного механізму сприяння становленню середнього класу в Україні. Ця мета передбачає визначення основних факторів формування середнього класу та розробку наукових рекомендацій щодо удосконалення державних важелів сприяння розвитку середнього класу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Середній клас в трансформаційній економіці не виникає автоматично, не переходить з однієї економічної системи до іншої. Його природа є такою, що він породжується та іманентно відповідає новій соціально-економічній системі. Якщо ж в цій системі не будуть сформовані передумови його існування, то він може і не виникнути, або буде не масовим. При цьому слід пам’ятати, що середній клас виступає одночасно і тою силою, яка може підтримати ринкові перетворення, стати соціальною базою такої підтримки. Одночасно темпи і якість цих перетворень також пов’язані з середнім класом, але вже як їх результатом. Якщо самі ринкові реформи є інструментом, то середній клас як втілення народного добробуту виступає ціллю цього процесу [1, 40].

Слід чітко розмежувати економічні та неекономічні фактори формування та розвитку середнього класу. Нерідко західні та вітчизняні економісти до економічних факторів зараховують лише володіння/неволодіння засобами виробництва, ігноруючи місце в системі суспільної організації виробництва, рівень витрат на споживання, професійно-кваліфікаційний рівень працівників, розмір отримуваних доходів та їх форми.

Щодо них, похідними є такі критерії, як: спосіб життя (манери, звички, етикет), культурний, релігійний, статевий, віковий та ін. З урахуванням цих факторів у розвинутих країнах до середнього класу слід віднести нижчу і середню групи власників капіталу, вищу групу найманих працівників, а також осіб вільних професій – юристів, учених, лікарів. У цих країнах середній клас становить до 60%. В Україні на початку XXI століття переважає нижчий прошарок найманих працівників, до якого належать приблизно 80% населення, а вищу групу класу капіталістів складає менше 2% населення. Внаслідок незначних обсягів капіталу до середнього класу в Україні слід також віднести середню групу власників капіталу – власників середніх за розміром підприємств, чиновників середнього класу тощо, а також нижчий прошарок вищої групи капіталістів.

На нашу думку, саме дохід на одного члена сім’ї є істотною ознакою середнього класу. В структурі доходів домогосподарств України, переважає заробітна плата. Проте її рівень не відповідає вартості робочої сили. Низький рівень зарплати обумовлює не тільки незадовільну структуру витрат населення, але і не дозволяє забезпечити матеріальну основу для нормального відтворення працівників та членів їх сімей, без чого відбувається руйнування здатності до праці. Та частина загальних доходів, яка залишається після витрат на харчування і покупку товарів першої необхідності, в більшості домогосподарств є недостатньою для оплати житла, медичних послуг і освіти [2, 12].

Заниження реальної вартості робочої сили багато в чому пов'язане з проведенням державної політики, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. По рівню зарплати Україна потрапляє в категорію країн, які вважаються бідними і безнадійно відстають від стандартів ЄС, та інших держав. Середньомісячна зарплата в Україні в 2012 р. складає 379 доларів, тоді як в Росії – 470 доларів, в Білорусі – 485 долар. Отже, рівень доходів населення виключає структуру споживання і можливість стандарту добробуту, що характерні для середнього класу. Згідно критеріям Всесвітнього Банку, до середнього класу відносяться групи населення, в яких дохід на кожного члена сім'ї складає від $3470-8000 в місяць. Зрозуміло, такі показники можуть бути застосовні лише до найбагатших країн – США, Японії, Швейцарії, Великобританії. В інших країнах ці критерії скромніші: в Німеччині середній клас починається з доходу у $2000, в Іспанії і Португалії – $1000, в Греції – $750 в місяць на людину. В Україні до середнього класу відносять сім'ї, в яких на одну людину припадає $300-400 на місяць, що відповідає критеріям, прийнятим для бідних країн [3].

В особливо складному становищі сьогодні опинилися викладачі вузів, вчителі, лікарі, науковці, тобто потенційні суб'єкти середнього класу. В матеріальному плані вони займають найнижчі позиції. Тоді як в Європі, США, Японії значну частину середнього класу складають учені, лікарі і викладачі.

Відповідно до світових стандартів мінімальна зарплата повинна перевищувати прожитковий мінімум у 2-3 рази. Але сьогодні в Україні мінімальна заробітна плата складає 1134 грн., тоді як прожитковий мінімум – 1095 грн. [4]. Загальновизнано, що прожитковий мінімум повинен забезпечити набір продуктів харчування, достатніх для нормального функціонування організму людини і збереження його здоров'я, а також набір непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних фізіологічних, соціальних і культурних потреб особи. Сума розрахованого сьогодні прожиткового мінімуму припускає, що одній дорослій працюючій людині в рік необхідні 39 кг хліба, 7 кг свіжої риби, 8 кг свинини, 2 кг кролятини, 60 кг свіжих фруктів, 60 літрів молока, 5 кг масла і т.д. Раціон розрахований на те, щоб за добу організм одержував 2790 ккал. Проте норми харчування, закладені в споживчому кошику, нижче медичних на 20 % [5].

Державний механізм сприяння формуванню середнього класу, включає також компонент стимулювання і розвитку малого та середнього бізнесу, представники якого є потенційними суб'єктами середнього класу. Проте і вони сьогодні нечисленні. Подібна ситуація пояснюється не тільки тривалою відсутністю культури підприємництва в нашій країні, але і багато в чому обумовлена безпорадністю держави у вирішенні проблем розвитку малого і середнього бізнесу (оподаткування, спрощення реєстрації та звітності, ліквідації чиновницького рекету і т.д.). На думку Т. Лучко, необхідно створити ефективні механізми для повноцінної реалізації права громадян на підприємницьку діяльність. Це вимагає усунення численних правових і адміністративних бар'єрів, збереження фінансової стабільності та низького рівня інфляції, які сприяли б формуванню приватних накопичень, придушення кримінальних структур і корупції держчиновників, які перешкоджають розвитку легального та цивілізованого приватного підприємництва [6,49].

Формування середнього класу припускає також розширення джерел отримання доходів, важливе місце серед яких, окрім заробітної плати і доходів від підприємницької діяльності, займають доходи від власності, акцій, облігацій та інших цінних паперів. Проте в Україні відсутні юридичні та економічні механізми, які захищають права рядових акціонерів. В трансформаційній економіці в результаті масової приватизації і акціонування підприємств лише невелика група осіб зуміла отримати вигоду і поповнити свій бюджет. Більшість громадян, які володіють акціями підприємств, залишаються номінальними власниками, а від володіння майном, що приватизується, більшість дрібних акціонерів не одержує доходів, які б істотно впливали на рівень їх життя і психологію власника. Так, «Укррічфлот» виплачував рядовим акціонерам у 2007 році 16-18 грн. у рік на пакет приватизаційних сертифікатів [7, 12].

Нездатність (або небажання) держави захистити права простих акціонерів позбавляє значні верстви населення можливості одержувати дохід від використання матеріальних і фінансових активів. За умов нормальної фінансової системи багато наших співвітчизників могли б примножити первинні внески і тим самим збільшити прибуткову базу. Але, на думку В. Гейця, володіння власністю часто не пов'язано з високою кваліфікацією, рівнем освіти або спадкоємством, а є результатом перерозподільних процесів, що відбуваються нелегітимно [8,11].

Вказані явища свідчать про нерозвиненість в Україні процесів формування доходів від власності, як важливої ринкової складової формування середнього класу. В структурі доходів населення України доходи від власності у 2011 р. складали всього лише 5,4 % [9].

Становлення середнього класу в розвинутих країнах відбувалося еволюційно, внаслідок вдосконалення системи розподільних відносин, що створює умови розширеного і рівномірного доступу до використання ресурсів для широких верств населення. Створення справедливих умов доступу до ресурсів, до власності служить гнучкою системою мотивації до праці, через яку держава і сам індивід дістають можливість впливати на формування середнього класу, оскільки основний двигун діяльності середнього класу – прагнення до процвітання, добробуту і забезпечення своїх сімей. Прагнення потрапити в середній клас, утриматися в ньому і знайти там місце для своїх дітей, є могутнім стимулом для високоефективної праці. Тому формування середнього класу може бути прискорене реальною тенденцією до класової мобільності як можливості переходу суб'єктів господарювання від одного соціального становища до іншого завдяки власним трудовим зусиллям. І, оскільки середній клас, є фундаментом, соціальною базою і запорукою стабільності громадянського суспільства, необхідно всіляко сприяти вирішенню проблем формування середнього класу. Даний процес в Україні може відбуватися за умов ефективного функціонування державного механізму сприяння формуванню середнього класу. Оскільки найбільш впливовими факторами формування середнього класу є доходи та стиль життя, тому обґрунтування державного механізму сприяння становленню середнього класу в Україні, має базуватись на даних напрямах. Це обумовлено тим, що доходи населення складають основу матеріально-майнового становища середнього класу.

Як зазначає С. Мочерний, для обґрунтування меж середнього класу доцільно не протиставляти робітничий клас буржуазії, іншим класам, соціальним верствам і групам, а слід виділити в сучасному суспільстві клас власників капіталу, що володіє патентами, ліцензіями, фінансовими ресурсами, засобами виробництва і діє у різних формах (індивідуальній, колективній, державній і змішаних у межах національних країн), з одного боку, та найманих працівників, позбавлених таких об'єктів, але які водночас є власниками своєї робочої сили і змушені продавати її власникам капіталу – з іншого [10, 67].

За такого підходу відбувається розмежування і в середньому класі на власників середнього й дрібного капіталу та найманих працівників. Слід виділити серед класу найманих працівників і капіталістів різні верстви (страти). Зокрема, серед класу капіталістів – велику, середню і дрібну буржуазію; серед найманих працівників – найбільш освічену та кваліфіковану групу, яка отримує найвищі доходи; середню групу – спеціалістів середньої кваліфікації та відповідного рівня освіти, що отримують середні доходи; найбільшу групу – найманих працівників, найменш освічених кваліфікованих, а також некваліфікованих працівників і безробітних, рівень доходів яких забезпечує їм існування на межі бідності та нижче від неї.

Проблема формування середнього класу невід'ємна від проблем подолання бідності в Україні, рівень якої складає в державі 27,8%, а рівень крайньої бідності – 14,5%. ,Об'єктивний діагноз стану суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики, такі як бідність, зростаюча диференціація населення, відчуженість значної кількості громадян від суспільного життя, звуженість їх доступу до освіти, медицини й культури, досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави.

Цієї думки дотримуються такі вітчизняні вчені як Е. Лібанова, В. Мандибура, І. Бондар, Г. Ярошенко та ін. [11, 32]. Загальною думкою щодо питання подолання бідності як однієї із важливих умов поповнення середнього класу є здійснення заходів щодо забезпечення зайнятості шляхом квотування робочих місць для незайнятого населення, а також сприяння з боку держави самозайнятості та підприємницькій діяльності тощо.

Відомо, що МСБ є також основою формування середнього класу і його величина в ВВП ринкових країн складає: Великобританія – 50-54%, Німеччина – 50-53%, Італія – 57-60%, Франція – 55-62%, США – 50-52%, Японія – 52-55%, України – 10-15%.

За думкою М. Хандуріна, «ринкова економіка починається там, де критична маса підприємницьких структур досягає приблизно одного діючого підприємства малого бізнесу на 30-50 жителів даної території» [12, 12]. Такі розрахунки ґрунтуються на визначенні критичної маси, індикатора «щільності» малих та середніх підприємств – одне діюче підприємство на 30-50 жителів конкретної території.

Рівень «щільності» малих підприємств в економіці характеризується кількістю малих підприємств на 1000 наявних мешканців. Наприклад, у Франції на 1 тис. жителів припадає 35, у Німеччині – 37, у Великобританії – 46, у Японії – 50, в Італії – 68, у США – 74 малих підприємства. В Україні (крім столиці) рівень насиченості малими підприємствами ще дуже далекий від розрахункової необхідної “критичної маси ” – 12...15 малих підприємства на 1 тис. мешканців. Водночас, для створення нормального конкурентного середовища їх кількість повинна бути значно більшою.

Розвинуті капіталістичні держави мотивують розвиток МСБ. В кожній з них для цього є могутні державні структури. Так, в США на федеральному рівні діє Адміністрація з питань малого бізнесу (АМБ), яка забезпечує правове і організаційне забезпечення малого бізнесу та фінансову державну підтримку. У АМБ є відділення в усіх великих містах США, під її підпорядкуванням діє велика кількість консультаційних, інформаційних організацій, центрів розвитку малого бізнесу. Крім того, додаткову допомогу малим підприємствам по всій країні надають більше 2700 торгово-промислових палат [13, 12].

А в Україні Державна служба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва не вирішує в повному обсязі проблеми МСБ. Сучасні державні механізми не досягають своєї мети щодо мотивації підприємницької діяльності. Це зумовлено тим, що, по-перше, державне фінансування доходів підприємницької діяльності іде з держбюджет. А від моменту затвердження держбюджету до наказів прямого фінансування, проходить значний час, тому об'ява тендерів на фінансування різних проектів підприємницької діяльності припадає майже на кінець року, обмежуючи тим самим час на виконання цих проектів. По-друге, самі проекти головним чином спрямовані на освітні програми підприємств і не несуть в собі ніяких мотиваційних важелів заснування власної справи. По-третє, не сприяє також розширенню власної справи банківсько-кредитна система, яка потребує певних гарантій власності.

Державний механізм сприяння формуванню середнього класу через розвиток МСБ в Україні здійснюється відповідними загальнодержавними, регіональними та місцевими органами влади з метою узгодження інтересів держави і сектору малого підприємництва [13, 10]. Безперечно, успішність та дієвість регіональних програм розвитку малого підприємництва визначається наявністю необхідного обсягу фінансових ресурсів, передбачених для їх реалізації, тому важливо проаналізувати фінансування відповідних заходів з метою виявлення реального стану виконання затверджених регіональних та місцевих програм підтримки малого підприємництва. Як свідчить аналіз, впродовж останніх трьох років ситуація щодо рівня фактичного фінансування заходів регіональних програм підтримки малого підприємництва в регіонах дещо стабілізувалась, на рівні від 17,85 млн. грн. у 2008 році до 18,66 млн. грн. у 2011 році. Разом з тим, лишається незадовільним показник відповідності фактичного виділення коштів до обсягів передбачених видатків в місцевих бюджетах на такі заходи, що наочно у динаміці показано на рис.1.

 

Рис. 1. Обсяги фінансування регіональних програм розвитку малого та середнього підприємництва в Україні за період 2008-2011 рр. [14]

 

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні фінансується не в повному обсязі, далека від потреб, що не дає змоги організувати навчання, надання державної фінансової підтримки і мікрокредитування підприємців.

Крім того, розвиток малого і середнього бізнесу в Україні не забезпечений необхідним чином законодавством. Це відбувається тому, що сучасне підприємництво в Україні не виконує визнану у світі функцію регулюючого механізму інститутів ринку. Існує думка, що основу сучасного підприємництва формує не будь-яка форма бізнесу, а різні інновації щодо створення нових видів товарів, послуг і нових технологій, використання з цією метою нових ресурсів, джерел і форм фінансування, освоєння організаційних та управлінських нововведень, а також проникнення на нові ринки збуту, в нові галузі та сектори економіки та ін. Основними мотивами підприємницької діяльності при цьому вважається привласнення грошей (підприємницького доходу), здобуття влади, визнання прагнення по новому розподілити та використати рідкісні ресурси, створити нові цінності. Особистісними чинниками підприємництва є особиста власність, розумові та фізичні здібності, знання і досвід, становище в суспільстві, права та інше.

Розвитку підприємництва в Україні заважають високий податковий тиск, рекет, корумпованість, високі ставки за кредит, монополізм на ринках іноземних фірм, низька платоспроможність населення, відсутність плюралізму форм власності, слабка конкуренція, обмеження сфер вкладання капіталу. Як відмічають І.Бондар та О.Ягольник, в Україні із самого початку становлення малий бізнес відіграє важливу роль у формуванні і закріпленні ринкової економіки. Саме це і є одним із чинників, що зумовлює швидкий розвиток МСБ у країнах із розвинутою ринковою економікою, де частка підприємств малого бізнесу досягає понад 90% усіх підприємств, забезпечуючи до 60% валового національного продукту [15, 18].

Наступний елемент державного механізму сприяння становленню середнього класу вимагає узагальнення практичного світового досвіду у питаннях становлення середнього класу шляхом використання новітніх технологій інтелектуалізації та інформатизації.

Дослідження агентства McKinsey довели, що у найближчі 20 років найбільш важливим корпоративним ресурсом стане талановитий персонал: розумні, добре підготовлені люди, які технічно освічені, підприємливі та енергійні. Саме вони матимуть змогу поповнити лави представників середнього класу. Фахівці прийшли до висновку, що потреба в таких працівниках постійно росте, тоді як пропозиція скорочується, що веде до міжкорпоративних «війн за таланти». Тому, щоб вигравати у цих «війнах» корпорації повинні набувати нових методів найму та просування працівників, мати мотиваційні механізми щодо їх утримання. До того ж з ускладненням структур корпоративних утворень та процесів глобалізації економічного розвитку змінюються стандарти поведінки, знання, мотиваційне спрямування працівників вищої ланки управління. Зростає невизначеність, ризикованість, потреба прискореного прийняття правильних рішень. Тобто, сучасні вимоги до лідерів – це бути у своїй діяльності виключно ефективними.

З огляду на це, державна політика щодо становлення потужного середнього класу повинна виходити із потреби виконання середнім класом лідерських функцій. Дослідження доводять, що для становлення потужного середнього класу та набуття лідерських функцій необхідно: забезпечення особистості якісною загальною та фаховою освітою і створення умов для її професійного зростання; виховання особистості як носія нової організаційної, духовної культури, який здатен підібрати й згрупувати команду професіоналів та особисто стати на чолі фундаментальних перетворень; створення дієвих законів, які б гарантували кожній особистості підтримку і повний соціальний захист усіх її прав та можливостей; створення відповідних державних та громадських фондів, які б сприяли реалізації кращих ідей у життя.

Висновки з проведеного дослідження. Таким чином, задля прискорення формування середнього класу в Україні потрібно підпорядкувати сумісні зусилля держави та населення на соціальну спрямованість ринкової трансформації, стабільні і високі темпи економічного зростання, продуктивну підтримку державою механізму по створенню масового середнього класу.

 

Література:

1. Задоренко О. В. Социальная направленность рыночной трансформации как предпосылка формирования массового среднего класса // Економіка. Менеджмент і маркетинг невиробничої сфери: теорія, практика, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих вчених. – Ялта, РВНЗ КГУ, 2008. – С. 39-41.

2. Сухачов С. Активний власник – ключова фігура в механізмі трудових відносин // Вісник НАН України. – 2006. – №8. – С.10-15.

3. Топоркова Н. Жить «по среднему» // Время, 23 августа 2009 года.

4. http://sts.gov.ua/dodatkova-informatsiya/navigator-platnika-podatki/rozmiri-minimalnoi-zarobi/ – Державна податкова служба України

5. http://www.nfpu.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=168%3A--5---------&catid=1%3A2010-06-03-09-08-16&Itemid=11&lang=uk – національний форум профспілок України

6. Лучко Т.И. Средний класс в транзитивном обществе // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Економічна серія. – Харків. – 2002. – № 564. – С.47-51

7. Сухачов С. Активний власник – ключова фігура в механізмі трудових відносин // Вісник НАН України. – 2009. – №8. – С.10-15.

8. Геєць В. Фактори і умови формування середнього класу як стабілізуючого ядра суспільного розвитку в Україні // Україна: аспекти праці. – 2010. – №8. – С. 6-14.

9. http://www.od.ukrstat.gov.ua/stat_info/doxod/doxod8.htm – державний комітет статистики України

10. Економічна енциклопедія // К., Видавничий центр «Академія», 2002. – Т.3. – 926 с.

11. Бондар І.К., Сологуб О.П. Матриця продуктивності економіки та її проекція на умови України / О.Г. Бiлорус, А.Г. Кiнах, П.І. Супрун та iн. Міжнародний економічний форум. Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації. Матеріали Міжнародного форуму у 2-х частинах. – К.: Корпорацiя, 2004. – С. 27-36.

12. Хандурін М. Мале підприємництво – місточок до громадянського суспільства // Зеркало недели. – 2004. - №12 (487). – С. 12.

13. Саввов А.І. Економічні засади та державні механізми сприяння становленню середнього класу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.02.03 / А.І. Саввов. – К., 2005. – 18 с.

14. Звітні матеріали Державного комітету України з питань регулят підприємництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.dkrp.gov.ua. 

15. Бондар І. Економічні передумови становлення середнього класу // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: – 2009. – №7-8. – С. 15-24.

Стаття надійшла до редакції 20.12.2012р.

 

bigmir)net TOP 100

ТОВ "ДКС Центр"