УДК  338.486

 

М. Г. бойко,

д. е. н., професор,

Київський національний торговельно-економічний університет "КНТЕУ"

 

Мотиваційні ЗАСАДИ узгодженості економічних інтересів суб’єктів туристичного ринку

 

Розкрито актуальність узгодженості економічних інтересів суб’єктів туристичного ринку. Обгрунтоано процес формування ціннісно орієнтованої єдності учасників туристичного ринку. Виділено фактори, що впливають на формування ціннісної орієнтованої єдності суб’єктів економічних взаємовідносин.  Запропоновано методику оцінювання рівня взаємодії туристичного підприємства із суб’єктами економічних взаємовідносин туристичного ринку.

 

Раскрыта актуальность согласованности экономических интересов субъектов туристического рынка. Обоснован процесс формирования ценностно ориентированной единства участников туристического рынка. Выделены факторы, влияющие на формирование ценностной ориентированной единства субъектов экономических взаимоотношений. Предложена методика оценки уровня взаимодействия туристического предприятия с субъектами экономических взаимоотношений туристического рынка.

 

Reveals the relevance of the coherence of economic interests of the subjects of the tourist market. Substantiated the formation of the unity of value-oriented members of the tourism market. The factors influencing the formation of the unity of the value-oriented subjects of economic relations. The method of assessing the level of interaction with the subjects of tourist enterprise of economic relations between the tourist market.

 

Ключові слова: туризм, економічні інтереси, взаємодія, ціннісно орієнтована єдність, збалансованість, система оцінювання взаємовідносин.

 

Ключевые слова: туризм, экономические интересы, взаимодействие, ценностно ориентированная единство, сбалансированность, система оценки взаимоотношений.

 

Keywords: tourism, economic interests, communication, value-oriented unity, balance, the system of evaluation of the relationship.

 

 

Вступ. Туризм, як соціо-еколого-економічна система є сукупністю суб'єктів різних видів економічної діяльності. У зв’язку з цим між елементами системи “туризм” встановлюються соціально-економічні, організаційно-економічні та виробничі взаємозв'язки, які обумовлюють виділення таких основних підсистем, як:

виробництво туристичних послуг  формування туристичного продукту  реалізація туристичного продукту  організація споживання туристичного продукту.

Виходячи з наведеного, особливістю функціонування туристичного ринку є наявність різноманітних економічних взаємозв'язків на всіх рівнях системи “туризм”, що ускладнює підтримку структури цільових потреб реальних і потенційних носіїв туристичного попиту. При цьому концептуально потрібно виходити з того, що для будь-яких суб'єктів господарювання, як динамічних систем характерним є зміна їх стану, що відбувається за результатами взаємодії на ієрархічних рівнях управління. У цих умовах ефективність діяльності туристичного підприємства можлива у ситуації, якщо у досягненні цієї мети, крім власників зацікавлені й інші суб’єкти туристичного ринку. Тому необхідним є звернення до наукового осмислення мотиваційних основ збалансованості економічних інтересів суб’єктів туристичного ринку, які еволюційно формуються у системі взаємозв’язків відповідно до цілей  їх господарської діяльності.

Постановка заДАчі. В умовах загострення конкуренції у різних сферах господарської діяльності, стрім­кого розвитку науково-технічного прогресу, динамічного урізноманітнення споживчих потреб, для суб’єктів туристичного ринку важливим аспектом успішної діяльності є передбачуваність та прогнозованість взаємовідносин на туристичному ринку. Загалом взаємодія є складним багатоаспектним феноменом, тому економічні суб’єкти взаємодіють виключно з метою ресурсного обміну. Дослідник Т. Роулі доречно пропонує розглядати відношення зацікавлених сторін у вигляді мережі взаємовідносин для можливості впливу на їх економічні інтереси [1, с.890–901]. Т. Конті визначає систему зацікавлених сторін як стратегічну цінність будь-якого підприємства [2, с. 167].

Зважаючи на те, що одним із парадоксів нинішнього сучасного суспільства є недостатність інформації, якою повинні володіти учасники економічних взаємовідносин, лауреат Нобелевської премії з економіки (2006 р.) Е.Фелпс переконливо довів, що детермінантою економічних процесів є ступінь їх інформованості стосовно економічних інтересів [3, с.90].

Екстраполюючи цей висновок у сферу туристичної діяльності, зазначимо, що виробництво туристичних послуг здійснюють суб’єкти госпо­дарської діяльності, які формують туристичну пропозицію та функціонально належать до туристичної індустрії. Відповідно до національного класифікатора України “Класифікація видів економічної діяльності” з туризмом пов’язано понад 60 видів економічної діяльності, що обумовлює інформаційну насиченість туристичної сфери завдяки різноманітності ділових зв’язків із партнерами, динамічності бізнес-процесів, індивідуалізації туристичних послуг, технологічному удосконаленню та високій конкуренції [4]. Варто зазначити, що очікування зацікавлених сторін вимагають оперативної реакції та необхідність мати інформацію про фактори, які впливають на процес функціонування туристичних підприємств, що обумовлюється включенням у ділові взаємовідносини великої кількості контрагентів туристичного ринку, ускладненням господарських зв'язків й іншими явищами, які впливають на розвиток туризму .

Найбільш значущі чинники посилення ступеня невизначеності взаємодії на туристичному ринку обумовили те, що методом активізації розвитку туризму в багатьох країнах визнано формування кластерів (Канада, Фінляндія, Норвегія, Казахстан). У контексті наведеного зазначимо, що взаємовідносини на туристичному ринку відображають сукупність функціональних господарських зв'язків між різними суб'єктами туристичного ринку. Це означає, що розроблення туристичного продукту і його подальша реалізація на туристичному ринку є функціонально насиченим процесом, оскільки сама по собі кожна окрема туристична послуга (розміщення, харчування, транспортування, страхові та побутові послуги, екскурсії, культурно-масові та спортивні заходи, оздоровчі послуги та ін.) не може задовольнити потреби туриста. Крім того, імпліцитне залучення певної кількості суб’єктів економічних взаємовідносин до виробничого ланцюга від організації до реалізації туристичного продукту свідчить про можливість отримання асиметричної інформації, яка передається туристу від різних учасників економічних взаємовідносин на туристичному ринку. Цей аспект слід підкреслити особливо, оскільки задоволеність туриста є наслідком сукуп­ності взаємовідносин, що виникають на всіх етапах життєвого циклу туристичного продукту між усіма учасниками туристичного ринку.

За таких умов комерційний успіх суттєво залежить від того, наскільки туристичне підприємство може підтримати структуру цільових потреб реальних і потенційних носіїв туристичного попиту, сформувати оптимальний портфель пропозицій туристичних про­дуктів та збалансувати економічні взаємовідносини з учасниками туристичного ринку.  Наведені умови актуалізують дослідження мотиваційних основ узгодженості економічних інтересів суб’єктів туристичного ринку.

Результати. Проблема узгодженості економічних інтересів суб’єктів традиційно належить до найбільш складних і через це дискусійних проблем економічної науки, оскільки конструктивна співпраця є переду­мовою врахування можливих реакцій зміни інтересів усіх основних суб’єктів.

За останні роки теоретичні та методологічні передумови досліджень процесу взаємозв’язку суб’єктів господарської діяльності на туристичному ринку розкрито у працях Д. Боуена, Р. Браймера, Дж. Вілтона,  О. Джанджугазової, О. Дуровича, Т. Ткаченко, Л.  Шульгіної, І.  Швець, І. Школи та інших вчених.

Змістовність проведених досліджень свідчить про науковий інтерес до цієї проблеми, водночас незважаючи на достатню кількість наукових праць, слід зазначити про фрагментарність та дискусійність теоретичних і методичних розробок щодо використання їхніх результатів у практиці управління підприємствами. Зокрема не достатньо обґрунтована позиція, що досягнення узгодженості економічних інтересів учасників взаємовідносин туристичного ринку є імперативом консолідованого виробництва, просування і реалізації туристичних продуктів. У цьому контексті зазначимо, що дієвий взаємозв’язок спроможний скоригувати економічні інтереси певних груп у напрямі реалізації спільних господарських дій. Якщо співпраця за результатами взаємозв’язку не органічна, можливістю успішного функціо­нування суб’єктів туристичного ринку є орієнтація на узгодження економічних інтересів, що мають різне цілеспрямування, на основі мінімізації можливих конфліктних ситуацій. З огляду на це для турис­тичного підпри­ємства важливо встановити взаємовигідні відносини з економічними суб’єктами, які є учасниками туристичного ринку.

Цього можна досягти, використовуючи теорію зацікавлених сторін. Завдання визначення економічних інтересів зацікавлених сторін набуває вигляду уточнення спектра їх очікувань, які персоніфікуються і рельєфно виявляються саме на рівні системи економічних інтересів тих або інших суб’єктів туристичного ринку. Крім цього, актуальність дослідження інтересів економічних суб’єктів особливо відчутна в умовах нестабільного підприємницького середовища. Це обумовлене особливою роллю механізмів взаємних очікувань учасників ринку у розвитку критичних процесів, які кардинально змінюють співвідношення в економічних інтересах різних груп суб’єктів взаємовідносин. І це закономірно, оскільки, як влучно зазначає  Є. Жаліло, еконо­мічне зростання є показником дієвості процесів саморегуляції у довготривалому періоді. Адже їхня основа – це узгодження інтересів приватних економічних суб’єктів із суспільним інтересом та між собою, а вони, у свою чергу, базуються на потребі постійного зростання [5, с.5–6].

Саме у періоди економічної нестабільності необхідним є врахування конфігурації очікувань для їх раціоналізації та адресного витрачання ресурсів відповідно до пріоритетів збереження тенденцій розвитку господарської діяльності у складних економічних умовах. Недоско­налість економічних взаємовідносин призводить до значної втрати потенціалу ефективності функціонування всіх учасників турис­тичного ринку. Тобто слід зробити акценти на регулюванні узгодженості економічних інтересів суб’єктів туристичного ринку. Зважаючи на багатоаспектність актуалізованої проблеми редуцюємо процес регулювання узгодженості економічних інтересів суб’єктів туристичного ринку до формування ціннісно орієнтованої єдності учасників туристичного ринку, спрямованої на створення комунікаційно-інформаційного простору для консолідованого виробництва, просування і реалізації туристичного продукту  високої споживчої цінності. Визначаючи етимологічну сутність поняття “ціннісно орієн­тована єдність суб’єктів економічних взаємовідносин”, зазначимо, що здебільшого у науковій літературі термін “ціннісно орієнтована єдність“ використовується у теорії командного менеджменту для здійснення рефреймінгу в організаціях [ 6]. Формування ціннісно орієнтованої єдності суб’єктів туристичного ринку базується на моделі ARA (A: actors – учасники взаємовідносин; R –  resources ресурси; A– activities – види діяльності), яка розкриває складові комунікаційно-інформаційного простору: економічну, стратегічну, поведінкову [6, с.20-45]. Визначаючи обґрунтованість застосування цього поняття вихо­димо з того, що формування ціннісно орієнтованої єдності суб’єктів є інерційним процесом. Проте вона є позитивним фактором щодо розвитку турис­тичного ринку, оскільки спроможна забезпечити конструктивну міжсуб’єктну комунікацію, яка дозволить:

→    правильно інтерпретувати події, що відбуваються у підприєм­ницькому середовищі завдяки врахуванню всіх складових еконо­мічної системи;

→    прогнозувати реакцію на деформації у суспільно-економічних відносинах;

→    знижувати трансакційні витрати;

→    подолати суперечності управлінських інформаційних потреб з наявними можливостями їх задоволення.

За таких умов: по-перше, ціннісно орієнтована єдність виконує мотиваційну функцію управління, яка виражається у прагненні до узгодженості цілей суб’єктів економічних взаємовідносин для якнайповнішого задоволення їх економічних інтересів; по-друге, основою розвитку ціннісно орієнтованої єдності є припущення, що збалансованість економічних інтересів суб’єктів економічних взаємовідносин – це відповідь на виклики підприємницького середовища, оскільки у періоди економічною нестабільності виникає напруженість у відносинах.

        Таким чином, можна стверджувати, що формування ціннісно орієнтованої єдності  відображає прагнення до узгодженості економічних інтересів туристичного підприємства з учасниками туристичного ринку для результативності їх  взаємодії. За результатами формування комунікаційно-інформаційного простору виникає синергетичний ефект, що полягає у перевищенні ефекту консолідованого функціонування суб'єктів господарювання над сумою ефектів їх автономної діяльності:

 

,               (3)

 

де  – ефект консолідованої діяльності суб’єктів туристичного ринку; – ефекти автономного функціонування “туроператор- постачальник туристичних послуг”, “туроператор-турагент”, “туроператор-гарант”. 

Загальновідомо, що збалансованість як результат узгодженості економічних інтересів є одним із базових понять сучасної економіки, на якому: по-перше, ґрунтуються загальні уявлення про стійкість і ефективність ринкової економіки як системи економічних відносин, що базується на децентралізованій активності економічних суб’єктів; по-друге, означає такий стан взаємовідносин, в якому в учасників економічних взаємовідносин немає бажання кардинально змінювати відносини, що склалися у певний період часу завдяки достатній задоволеності запитів.

Проте економістам ніколи не вдавалося спостерігати економіку, що знаходиться у стані статичної рівноваги або стабільного збалан­сованого зростання. Досягнення збалансованості пов’язано з досяг­ненням цілей, для яких необхідні ресурси. При отриманні ресурсів у недостатній кількості або якості виникає незадоволеність, яка у свою чергу може спричинити бажання змінити відносини. Однак не завжди наявність незадоволеності зумовлює бажання змін. Причиною цього є система очікувань, що базується на практичному досвіді результа­тивних взаємовідносин між учасниками туристичного ринку. Йдеться про те, що позитивні очікування компенсують певний ступінь незадоволеності у певний період часу. У ситуації, коли необхідність змін є актуальною, доцільно володіти оперативною інформацією щодо врахування можливих реакцій на непередбачувані зміни у відносинах учасників туристичного ринку, що неодмінно викликають резонансну реакцію, яка має бути передбачена і врахована для уникнення компен­саторного характеру будь-яких деформацій на туристичному ринку.

         Отже, збалансованість є комплексним поняттям, що враховує стан усіх складових соціально-економічної системи, оскільки за умови незбалансованості неминучим є посилення макро-, мезо- і як наслідок мікроекономічних економічних диспропорцій. На основі збалансованих взаємовідносин формується цілісне розуміння поточного стану і перспектив розвитку суб’єкта господа­рювання. Таке трактування дозволяє розуміти збалансованість не як стан, а як стратегічний процес. Відповідно доцільним є визначення показників, які спроможні оцінити ступінь збалансованості для маркування меж ціннісно орієнтованої єдності суб’єктів економічних взаємовідносин. Узагальнюючи вищевикладене, можна виділити фактори, що впливають на формування ціннісної орієнтованої єдності суб’єктів економічних взаємовідносин (рис. 1), якими є: якість ресурсного обміну; інституційне середовище; компетенції підприємства.

             

Рис. 1. Фактори, що обумовлюють формування ціннісно орієнтованої єдності суб’єктів економічних взаємовідносин на туристичному ринку

 

Конструктивність ціннісно орієнтованої єдності полягає як в її здатності оцінювати якість економічних відносин, так і у визначенні стратегії взаємодії туристичного підприємства. Розуміння цих позицій узагальнено у методиці[1], яка: по-перше, дозволить оцінити рівень взаємодії туристичного підприємства із суб’єктами економічних взаємовідносин туристичного ринку; по-друге, припускає знаходження відповідних кількісних харак­теристик, що виражені показниками, які відтворюють систему існуючих взаємовідносин та спрямованість змін у ситуації їх розбалансованості. Іншими словами, йдеться про визначення системи функціо­нування туристичного підприємства на основі встановлення формально-логічних взаємозв’язків з різними учасниками туристичного ринку, що наведено на рис. 2

 

 

 

Рис. 2. Яруси формування системи оцінювання взаємовідносин туристичного підприємства із суб’єктами туристичного ринку   

        

        Отже, на 1-му ярусі здійснюється поглиблене вивчення контактної аудиторії – суб’єктів економічних взаємовідносин туристичного ринку з метою визначення їх запитів щодо очікувань від функціонування туристичного підприємства (рис. 3).

 

Рис. 3. Варіант дескриптивної моделі взаємовідносин щодо економічних інтересів суб’єктів туристичного ринку

 

 На 2-му ярусі забезпечується кількісне оцінювання ступеня незадоволеності кожного суб’єкта економічних відносин взаємовід­носинами з туристичним підприємством. Кількісну оцінку ступеня незадоволеності визначають як середню зважену за важливістю запитів суб’єктів економічних взаємовідносин. Незадоволеність взаємовідносинами розраховується попарно: «туристичне підприємство – економічний суб’єкт взаємовідносин», тобто визначають незадоволеність конкретного суб’єкта туристичним підприємством () і незадоволеність туристичного підприємства цим економічним суб’єктом ()  Для того, щоб визначити рівень незадоволеності взаємовідносинами розраховують: . При цьому:

 

,  ,  ,                                             (1)

 

де  – важливість запитів і незадоволеність взаємовідносинами;

  k – номер економічного суб’єкта взаємовідносин.

Одна з головних проблем оцінювання ступеня незадово­леності кожного суб’єкта економічних відносин взаємовідносинами з туристичним підприємством полягає у тому, що вони є результатами суб’єктивного (вербального) оцінювання. Для отримання кількісного результату у науковій літературі запропоновано використовувати інструменти теорії нечітких множин. Для цього суб’єктивні оцінки відносин у вигляді лінгвістичних змінних описуються за допомогою нечітких чисел, визначених на множині Х – деякому відрізку шкали безрозмірних одиниць вимірювання (балів):

 

,    (2)

 

де  – значення шкали балів на множині Х;

–      значення функції приналежності нечіткого числа  на відрізку Х.

Передбачається, що множина Х дискретна, тобто її еле­ментами є лише цілі значення балів. Перетворення вербальної оцінки ступеня незадоволеності лінгвістичної змінної «Незадово­леність» у нечіткі множини наведено у табл. 1. [7 ].

 

Таблиця 1.

Перетворення вербальної оцінки характеристик взаємовідносин у нечіткі множини

 

 Будь-яке нечітке число  можна зіставити з чисельною величиною , яка визначається за формулою:

 

,                                                             (3)

 

де  – значення дискретної шкали балів на множині Х;

–    значення функції приналежності числа  відповідним значенням ;

М – число дискретних значень на множині Х.

 

Таким чином, кількісним оцінюванням є значення для відповідних чисел. Важливість запитів (а_і) визначається експертним способом на основі методу аналізу ієрархії. Оцінка незадоволеності ресурсним обміном (u_i) розра­ховується для кожного суб’єкта економічних відносин.

3-й ярус передбачений для кількісної оцінки прагнень змінити існуючі взаємовідносини на основі концепції взаємних очікувань економічних агентів, яку описав і поглибив її розуміння російський науковець Г. Клейнер [8, 9]. Суть концепції полягає у тому, що система взаємних очікувань, є своєрідною сполучною ланкою, що забезпечує єдність і цілісність суспільства як по горизонталі, тобто у взаємодії існуючих агентів, так і по вертикалі, тобто у часовому розрізі. Майже кожний діючий суб’єкт знаходиться у стані очікувань з боку інших суб’єктів і їх груп та сам очікує прояву їхньої поведінки, можливу реакцію на ті або інші чинники, зокрема на свої власні дії. З цих позицій для кількісної оцінки очікування результатів взаємодії економічного суб’єкта і туристичного підприємства визна­чаються характеристики очікувань відносно кожного отримуваного ними ресурсу. Середньозважена оцінка очікувань за важливістю характеристик визначається за формулою:

 

 

, ,          (4)

 

де  – відповідно важливість параметрів “пози­тивність – негативність очікувань”, “вірогідність настання очікувань”, “вірогідна швидкість настання очікувань”, “чутливість до очікувань менеджера, який приймає управлінські рішення”. Характеристики визначають на основі методу аналізу ієрархій;

 – відповідно локальні (по кожному окремому ресурсу) параметри «позитивність – негативність очікувань», «вірогідність настання очікувань», «вірогідна швидкість настання очікувань», «чутливість до очікувань менеджера, який приймає управлінські рішення» відносно i-го ресурсу або туристичного підприємства. Оцінюються дані характеристики вербально.

Множник перед дужкою у формулі (4) обумовлює загальну позитивність або негативність очікувань даного суб’єкта взаємовід­носин відносно ресурсного обміну з підприємством. Якщо множник дорівнює 1, то очікування у цілому позитивні, якщо (-1), то очікування негативні. Очікування оцінюються для кожного економічного суб’єкта відносно підприємства () і для підприємства відносно кожного економічного суб’єкта ():

 

.                                                                                       (5)

 

Прагнення змін у взаємовідносинах економічного суб’єкта () і підприємства () обчислюється за формулою (6).

 

,           (6)

 

де  – нормовані () вагові коефіцієнти незадоволеності та очікувань щодо збалансованості відносин ().

З огляду на те, що економічна поведінка суб’єкта обумов­люється формами його взаємодії з іншими суб’єктами, закріпленими у відпо­відній інституційній системі, наступним етапом аналітичної роботи оцінювання взаємодії туристичного підприємствами є визначення ступеня впливу інституційних відносин (ярус 4). Розкриваючи особливості цього етапу оцінки формально-логічного формування системи оцінювання взаємодії туристичного підприємства із суб’єктами економічних відносин туристичного ринку, виходимо зокрема з того, що, наприклад, угода на туристичне обслуговування є багатосторонньою за своєю природою. Серед обов’язкових суб’єктів даного договору необхідно назвати турис­тичне підприємство (туроператор або турагент), туриста та інших юридичних/фізичних осіб, які здійснюють туристичну діяльність. Відповідно кінцевий результат характеризується певною специфікою через багатоаспектність взаємовідносин, що впливає на належне виконання зобов’язань. Не можна залишати поза увагою, що посередниками у сфері туризму є суб’єкти туристичної діяльності, які не надають туристичних послуг своїм споживачам безпосередньо, а організовують їх надання через третіх осіб, виконуючи при цьому виробничу, організаційну та посередницьку функції. Тому дуже важливою є інституційна забезпеченість цих процесів не тільки для виконання угод у процесі реалізації турпродукту, але і для зниження невизначеності у взаємодії з економічними суб’єктами туристичного ринку. Отже, у межах дослідження впливу інституційних відносин необхідно виявити та оцінити кожний параметр за важливістю ступеня впливу  за формулою:

 

,   ,                                                                           (7)

 

де  –  важливість і оцінка впливу кожного фактору інституційного середовища;

n –         кількість можливих відношень, обумовлених інституційним середовищем функціонування

Завершальний, 5-й ярус форму­вання системи оцінювання взаємодії туристичного підприємства із суб’єктами економічних відносин туристичного ринку спрямовано на узагальнення отриманих параметрів відповідності між бажаними параметрами збалансованості та досягнутими на даний період взаємовідносин. Можливість знаходження такої відповідності реалізується у фор­му­ванні дієздатної системи координації економічних інтересів туристичного під­приємства і будь-якого суб’єкта взаємовідносин та базується на обґрунтованому виборі відповідного виду взаємодії, варіанти яких наведено у табл. 2.

 

Таблиця 2.

Характеристика видів  взаємодії суб’єктів туристичного ринку

 

ВИСНОВКИ. Специфіка суб’єкт-об’єктних відносин щодо здійснення ресурсного обміну  на туристичному ринку обумовила необхідність наукового аналізу мотиваційних основ узгодженості економічних інтересів суб’єктів господарської діяльності.  Це є актуальним з позиції подолання негативного ефекту очікувань учасників туристичного ринку та визначення видів взаємодії суб’єктів туристичного ринку, які задіяні у виробничий ланцюг формування та реалізації турис­тичного продукту.

Мотивацією збалансованості економічних взаємовід­носин суб’єктів туристичного ринку як результату узгодженості їх економічних інтересів є те, що в умовах швидкозмінних споживчих переваг і нестабільного зовнішнього середовища є можливість визначити механізми, які дозво­ляють попе­реджати негативні зміни, внаслідок чого підви­щується стійкість системи, збільшується її адаптаційна здатність. Крім того, на мезорівні з’являється можливість вироблення єдиних стратегічних дій суб’єктами економічних взаємовідносин для створення і просування туристичних продуктів високої споживчої цінності. У результаті кожен суб’єкт ринку отримує додаткові вигоди: споживачі – зниження трансакційних витрат щодо пошуку турпродуктів і задоволеність обслуговуванням; туристичні підприємства та інші суб’єкти туристичної діяльності – додатковий прибуток завдяки зниженню трансакційних витрат на пошук інформації про потенційні ринки збуту.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Rowley T.J. Moving beyong Ties: Towards a  Network Theory of Stakeholder Influences// Academy of Management Review. 2007. - Vol. 22.  № 4. - Р. 887-910

2. Конти Т. Качество: упущенная возможность?// Т. Конти. – Пер. с итал.              В. Н. Загребельного.- М.: Стандарты и качество, 2007.– 213 с.

3. Лепский В.Е. Субъектно-ориентированный подход к инновационному развитию – М..:Изд-во "Когито-Цент",2009.– 208 с.

4. Національний класифікатор України “Класифікація видів економічної діяльності” ДК 009:2010 – Режим доступу: http://www.ubc.ua/Links/codes_ua2.html

5. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика : монографія / Я.А. Жаліло. – К. : НІСД, 2003. – 368 c.

6. Болмен Ч. Дж. Рефрейминг организаций. Артистизм, выбор и лидерство / Ч. Дж. Болмен, Е. Дил Терренс. – Стокгольм. шк. экономики в Санкт-Петербурге. – 2005. – 496 с.

7. Плешкова Т.Ю. Управление отношениями с заинтересованными сторонами как фактор формирования инновационного климата ВУЗа : дис. на соиск. ученой степ. канд. экон. наук.: спец. 08.00.05/ Т.Ю. Плешкова. – Владивосток, 2009.– 185 с.

8. Клейнер Г.Б. Наноэкономика и теория фирмы / Г.Б. Клейнер // Вестник ВГУ. – Серия "Экономика и управление", 2004. – № 2. – С. 99–123.

9. Клейнер Г.Б. Эволюция институциональных систем / Г.Б. Клейнер. – М. : Наука, 2004.– 240 с.

 

[1] Пропонована методика розроблена на основі рекомендацій науковця Плешкової Т.Ю. [ 7]

 

Стаття надійшла до редакції 15.12.2012р.