УДК 336.14

 

А. М. Вдовиченко,

к. е. н.,завідувач науково-дослідного відділу вивчення міжнародного досвіду та європейської інтеграції

Науково-дослідного інституту фінансового права, м. Ірпінь

 

ДО ПРОБЛЕМ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ЦИКЛІЧНО СКОРИГОВАНОГО БЮДЖЕТНОГО БАЛАНСУ КРАЇНИ

 

В статті автор аналізує природу циклічно скоригованого бюджетного балансу як показника, що часто використовується в макроекономічних дослідженнях та при рекомендаціях щодо фінансової політики уряду. Автор вказує на недоліки даного показника в залежності від цілі його використання і стверджує недопустимість його універсального використання. Натомість автор пропонує альтернативні підходи для відповіді на питання, що часто постають у прикладних дослідженнях відносно фіскальної політики. 

 

In the article author examines the nature of the cyclically adjusted budget balance as an indicator that is often used in macroeconomic research and recommendations referred to financial policy of the government. The author points out the shortcomings of this indicator, depending on the purpose of its use and claims inadmissibility of its universal usage. However, author proposes alternative approaches to answer questions that often arise in applied research concerning fiscal policy.

 

Ключові слова: циклічно скоригований бюджетний баланс; дискреційна фіскальна політика; тренд; циклічні коливання економіки.

 

Keywords: cyclically adjusted budget balance, discretionary fiscal policy, trend, cyclical fluctuations in the economy.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді.У прикладних економічних дослідженнях номінальний показник бюджетного дефіциту держави використовується досить рідко. В залежності від поставлених цілей дослідники часто використовують певні модифіковані чи відфільтровані індикатори фіскального балансу країни. Такі показники можуть використовуватись, наприклад, для відповіді на питання щодо можливості консолідації та її кількісних параметрів, циклічності фіскальної політики тощо. Номінальний бюджетний баланс не відображає реальної ситуації в економічній системі та у системі публічних фінансів. Саме з цієї причини в академічній літературі та аналітичній діяльності міжнародних фінансових організацій використовується концепція циклічно-скоригованого бюджетного балансу (cyclicallyadjustedbudgetbalance, CAB) або структурного бюджетного балансу (structuralbudgetbalance, SBB). Індикатор САВ покликаний скоригувати фіскальні результати уряду на циклічні флуктації економіки, які вочевидь призводять до коливань і в державних фінансах. Іншими словами, цей показник має визначити, яким мав би бути бюджетний баланс, якби економіка розвивалась своїм «нормальним» шляхом, наприклад за сценарію, коли економіка розвиваються з постійними темпами у середньостроковій перспективі.Складною проблемою для теоретичних досліджень та практичного застосування тут є те, що даний показник далеко не завжди має просту інтерпретацію і може використовуватись для поставлених цілей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.В академічній літературі останніми десятиліттями йде жвава дискусія з приводу, по-перше, коректного алгоритму розрахунку САВ, по-друге, цілей застосування даного показника [1;2].Згідно узагальненню Олів’є Бланшара,існує чотири типи питань, на які можуть допомогти відповісти фіскальні індикатори. Яка частка змін у фіскальній позиції уряду відбувається завдяки змінам у економічному середовищі, а яка завдяки дискреційним діям уряду? Чи може бути збережений поточний курс фіскальної політики, чи ж уряду необхідно коригувати статті податкових надходжень та бюджетних видатків? Якими є ефекти фіскальної політики на економічну активність через вплив на відносні ціни, будь то ціни  на робочу силу чи на капітал? Яким є макроекономічний вплив фіскальної політики через дефіцит та фінансування боргу [3]? Однак, актуальним і таким, що не отримало до цих пір значної уваги залишається питання про те, чи коректним є застосування САВ для вирішення всіх цих завдань?

Постановка завдання.Ціллю даної статті є висвітлення та аналіз тих проблем, що виникають при використанні САВ у якості індикатора фіскальної політики.

Виклад основного матеріалу.Показник САВ не є досконалим для відповіді на всі запитання, що були поставлені вище.Частково через те, що він розраховується за певних припущень, частково через те, що він не призначений для відповіді на певні запитання. Отже, САВє показником бюджетного балансу, що отримується шляхом елімінування циклічних коливань показників бюджету з фактичних сум бюджетного балансу. Оскільки циклічні коливання бюджетного балансу спричинені циклічними коливаннями економіки, САВ є певною довгостроковою тенденцією розвитку фіскального балансу. Щодо припущень, на яких базується даний показник, то тут потрібно зазначити ряд важливих проблем.

Перше, базове припущення про природу циклу (існування регулярних коливань навколо тренду, що повільно змінюється) останнім часом все частіше ставиться під сумнів. Ряд економетричних досліджень показують, що рівень випуску, для прикладу, має слабку тенденцію повернення до певного стабільного тренду[4,5]. Таким чином, ще у 80-х роках минулого століття було поставлено під сумнів існування детерміністичного тренду в економіці, численні провідні економісти схиляються до наявності стохастичного тренду в макроекономічних часових рядах.

Друге, і набагато більш важливе, САВ використовується для занадто великої кількості цілей. Первинне призначення САВ або його аналога - бюджетного дефіциту повної зайнятості полягало у відповіді на одне просте запитання, але згодом ці показники почали використовуватись для різноманітних цілей, яким вони не відповідали. Бюджетний дефіцит повної зайнятості – це показник, що вказує на те, яким має бути бюджетний баланс за умов повної зайнятості. У якості розширення цього первинного завдання САВ також використовується як індекс дискреційної фіскальної політики уряду.     Даний показник почав використовуватись і для маси інших цілей: як показник стійкості фіскальної політики; як індикатор того, чи є поточна фіскальна політика життєздатною, чи доведеться проводити значні зміни у майбутньому; у якості показника ефектів фіскальної політики на агрегований попит або заощадження; як нормативний індекс з огляду на думку, що постійний рівень САВ є бажаним для короткострокової стабілізації та довгострокової стабільності. Проблема в тому, що САВ не був призначений для всіх цих цілей і відповіді, які він надає часто є неповними, а іноді невірними.

Зупинимось дещо детальніше на тих моментах, коли можна і коли не варто використовувати САВ для аналітичних цілей. Це допоможе більш чітко зрозуміти природу показника САВ та ті проблеми, з якими стикається дослідник при аналізі фіскальної політики.

Ідентифікація дискреційних заходів уряду у фіскальній сфері є важливим завданням при економетричних розрахунках, САВ часто використовується для цих завдань. Вирішення даного завдання дає інформацію з приводу того, чи зробив уряд активні кроки для зниження видатків, підвищення податків тощо. Значні зміни у фіскальній політиці можуть спостерігатись напряму, але повна відповідь на питання дискреційних змін у фіскальній політиці потребує кількісних розрахунків, що дозволяють ідентифікувати не такі значні зміни. Однак, САВ дає неповні та контроверсійні відповіді на це запитання. Алгоритм розрахунку САВ вказує на те, що цей показник концентрується на впливі циклічних економічних коливань на показники, що своєю чергою впливають на формування бюджету (випуск, дохід, зайнятість тощо), однак ігнорує зміни в інфляції та реальній ставці відсотка. Використання декомпозиції часових рядів на тренд та цикл призводить до того, що САВ починає вбирати в себе проблеми визначення природи макроекономічних флуктацій, які є складними й неоднозначними і більше того, не мають відношення до питання дискреційності фіскальної політики. Конструюючи тренд у будь-який спосіб для розрахунку САВ, дослідник стикається з проблемою існування циклів навколо стабільного тренду, або ж, іншими словами, з питанням чи повернеться економіка до нижчого безробіття тощо. Дискусії щодо характеристик тренду є досить активними. Але для відповіді на поставлене питання немає жодної потреби занурюватись у неї, оскільки все, що необхідно – виділити зміни у фіскальних показниках, які спричинені змінами економіки та зміни, спричинені дискреційними діями уряду. Будь-яка структурна модель може зробити такий розподіл. Для прикладу, автоматичні зміни у фіскальному балансі можуть бути визначити як такі, що спричинені змінами в інфляції, відсоткових ставках і рівні випуску протягом попереднього року або ряду попередніх років. Всі інші зміни у фіскальному балансі, що не описується структурною моделлю на основі даних показників є дискреційними. Підбір відповідної структурної моделі є складним завданням, але не таким як виявлення траєкторій, на який економіка має опинитись або опиниться.

Застосування САВ як індексу стійкості фіскальної політики відбувається з метою відповіді на питання чи може поточний курс фіскальної політики утримуватись без виникнення надмірного боргу, чи ж уряду доведеться підвищувати податки, знижувати видатки, вдаватись до монетизації чи навіть дефолту. Відповідь на це питання є надзвичайно важливим у контексті теми консолідації бюджету, однак САВ повинен застосовуватись тут із певними пересторогами. Логіка застосування САВ для відповіді на ці запитання є досить простою: циклічні коливання бюджетного дефіциту урівноважують одне одного з плином часу, тому більш коректним є аналіз циклічно скоригованого бюджетного дефіциту або, як він іноді називається у даному контексті «структурного» дефіциту. Однак САВ як індикатор стійкості має дві недоліки. По-перше, він є неповним, оскільки існує багато інших факторів окрім агрегованої ділової активності, які визначають майбутні події в економіці. Сюди можна включити, як і раніше, зміни в інфляції або в реальній ставці відсотка. Присутні також й інші фактори, які ведуть до структурних змін в економіці і впливають на тренд розвитку – надходження від видобутку нафти у Північному морі незабаром зникнуть, недостатнє підтримання інфраструктури у країнах ОЕСР з середини 70-х років призведе до підвищення потреб у інвестиціях тощо. На більш довгих часових горизонтах програми соціального страхування потребуватимуть все більших бюджетних трансферів через зміни вікової структури населення. Подібні зміни впливають на тренд розвитку економіки, а тому і на тренд у динаміці публічних фінансів. Тому дані фактори повинні враховуватись при аналізі САВ як показника довгострокових тенденцій у фіскальних показниках. По-друге, оцінка стійкості неодмінно включає прогноз майбутнього. Тому, на відміну від проблеми виділення дискреційної фіскальної політики, показник стійкості не може уникнути відповіді на питання, за якою траєкторією буде розвиватись економіка в майбутньому. Це знову підіймає проблему декомпозиції економічних часових рядів на тренд і цикл, і веде до проблем, описаних вище.  Ці аргументи говорять про те, що для використання САВ у якості показника стійкості фіскальної політики більше уваги треба приділяти прогнозам і вводити в дані прогнози інші передбачувані зміни у бюджеті.

Для аналізу впливу фіскальної політики на економіку САВ також часто використовується. Підвищення циклічно скоригованого дефіциту вважається ознакою експансійної політики, зниження – рестрикційної. Дебати щодо того, чи можна використовувати САВ у якості показника фіскального впливу на економіку завжди були досить туманними, в першу чергу через складність питання. Фіскальна політика впливає на макроекономіку через два основні канали. Перший – набір деформацій, спричинених податками та бюджетними стимулами індивідуальним рішенням. Другий – ефект фіскальної політики на агрегований попит. САВ відображає тільки вплив через другий канал, в той час як повне врахування ефектів фіскальної політики повинно продукувати набір індикаторів, які описують обидва канали. Важливо розрізняти вплив фіскальної політики – ефект фіскальної політики при фіксованих ставках відсотку, рівня доходів, обмінних курсів та кінцевий ефект – загальний рівноважний ефект на випуск, ставки відсотку тощо, коли враховується, що ці показники можуть змінюватись. Відповідь на питання, чи ріст бюджетних видатків перейде у ріст відсоткових ставок і не підвищить рівень випуску, або змінить обмінний курс при нульовому ефекті на випуск, або спричинить ріст випуску з незмінними відсотковими ставками залежить від того наскільки зайняте населення, наскільки узгоджена монетарна політика, функціонує економіка у режимі фіксованого чи плаваючого валютного курсу тощо. Відповідь на це питання лежить далеко поза межами одного чи навіть певного набору індикаторів. Тільки повномасштабні симуляційні моделі економіки можуть пролити світло на це питання. Індикатор, про який йдеться може бути використано тільки для визначення впливу фіскальної політики на певний цільовий показник.

Враховуючи наведені аргументи ми можемо перефразувати питання, на які намагаються дати відповідь дослідники при застосування САВ як індикатора впливу фіскальної політики на економіку. Отже, використовуючи цей показник ми робимо спробу відповісти на питання : «Яким є вплив фіскальної політики на агрегований попит, якщо не враховувати ті деформації, що вона спричиняє при прийнятті рішень економічними агентами?». Навіть при застосуванні САВ для відповіді на це «звужене» питання необхідно зважати на ряд проблем. Використовуючи логіку найпростішої ISмоделі, де споживання залежить від поточного наявного доходу САВ не видається якісним індикатором фіскального впливу. Як відомо, уразі якщо гранична схильність до споживання менша за одиницю, зміни у податках мають менший вплив на попит, ніж зміни у витратах, а так як САВ є різницею цих двох циклічно скоригованих показників, то величину впливу оцінити досить складно. Іншим аргументом на користь САВ є те, що видаляючи ефекти ділової активності на бюджет (видалення циклічних коливань), дослідник уникає проблеми ендогенності. Але коригування на цикл може і не видалити всю ендогенну компоненту з часового ряду, тому ця проблема при аналізі залишається. Проблема значною мірою ускладнюється при застосуванні більш прогресивних макроекономічних підходів. Споживання не залежить виключно від поточного доходу. Вартість активів та очікування також відіграють свою роль, тому аналіз лише поточних податків та трансферів не є коректним. Складність взаємодії між очікуваннями та фіскальними програмами призвела до того, що ряд вчених наводять аргументи про непридатність бюджетного дефіциту для цілей аналізу впливу фіскальної політики і пропонують уникати цих показників [6,7]. Таким чином, аналізуючи індикатори фіскального впливу на економіку дослідник постає перед двома проблемами. Перша - складність будь-якого показника, виведеного з теорії, друга – великий набір показників, що пропонуються альтернативними теоріями та альтернативними поглядами на ступінь передбачливості споживачів.

Використання САВ у якості нормативного показника для органів фіскальної влади є ще більш проблемним ніж попередні варіанти застосування даного індикатора. Наприклад, підтримка реального САВ на нульовому рівні іноді наводиться як бажана ціль уряду. Але важко сказати, які аргументи на користь таких рекомендацій. Єдиною перевагою підтримки постійного рівня САВ є те, що це виступає простим для розуміння фіскальним правилом і є кращим рішенням ніж, скажімо, утримувати на постійному рівні номінальний фіскальний баланс. Але якщо залишити ці аргументи поза увагою, то ми вже зазначали, що САВ навряд чи є хорошим індикатором ефектів фіскальної політики на попит, тому утримувати його на постійному рівні навряд чи є коректним рішенням. Більше того, немає аргументів про те, що рівень національних заощаджень, згенерованих приватним сектором є оптимальним, а тому публічні заощадження в середньому мають дорівнювати нулю. І також немає аргументів на користь того, що автоматичні стабілізатори в економіці мають оптимальну стабілізуючу силу.

Висновки. Наведена аргументація дозволяє зробити висновок про те, що показник циклічно скоригованого бюджетного балансу має використовуватись дослідником з великою пересторогою при його інтерпретації у якості показника дискреційної фіскальної політики, впливу фіскальної влади на економіку чи довгострокового бюджетного балансу. Один показник, нажаль, не може слугувати інтрументом для прийняття численних макроекономічних рішень та аналізі різних аспектів фіскальної політики. Для зазначених цілей варто використовувати більш спеціалізовані показники та методи, розроблені під конкретні цілі. Для виявлення дискреційної компоненти фіскальної політики, для прикладу це можуть бути структурні моделі, що фільтрують автоматичні реакції бюджетного балансу на економічну динаміку. Для виявлення впливу фіскальної політики на економіку – складні симуляційні моделі. Для виявлення довгострокових показників фіскального балансу – прогнозні моделі, що враховують довгострокові рівноважні зв’язки між макроекономічними змінними.Практична розробка зазначених підходів та їх емпіричне застосування мають стати перспективними напрямами досліджень у сфері аналізу макроекономічної політики в тому числі і в Україні.

 

Список використаних джерел

1. Cour-Thimann P., Cos P. H., Mohr M., Tujula M., Bouthevillain C., Langenus G., Momigliano S., vandenDoolG. Cyclicallyadjustedbudgetbalances: analternativeapproach/ P. Cour-Thimann, P. H. Cos, M. Mohr, M. Tujula, C. Bouthevillain, G. Langenus, S. Momigliano, G. vandenDool //  WorkingPaper - No 77. - EuropeanCentralBank. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ecb.de/pub/pdf/scpwps/ecbwp077.pdf

2. Hagemann R. The structural budget balance. The IMF’s methodology / R.  Hagemann // IMF working paper. – WP/99/95. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/1999/wp9995.pdf

3. Blanchard O. Suggestions for a New Set of Fiscal Indicators / O. Blanchard // OECD Economics Department Working Papers. -  № 79. – 1990. – Р. 34.

4. Nelson C. R., Plosser C. R. Trends and random walks in macroeconmic time series: some evidence and implications / C. R. Nelson, C. R. Plosser // Journal of Monetary Economics – Vol. 10. - Issue 2. – 1982. – pp. 139–162.

5. Libanio G. Unit roots in macroeconomic time series: theory, implications, and evidence / G.Libanio // Nova Economia – Vol. 15. - Issue 3. – 2005. – pp. 145–176. 

6. Kotlikoff L. From deficit delusion to the Fiscal Balance Rule: Looking for an economically meaningful way to assess fiscal policy / L. Kotlikoff // Journal of Economics. - Vol. 7 - № 1 – 1993 - pp. 17-41.

7. Auerbach  A., Kotlikoff L. Dynamic Fiscal Policy / A. Auerbach, L. Kotlikoff //  Cambridge University Press. – 1987. – 224 p.

Стаття надійшла до редакції 05.12.2012р.