Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 316.776.32

 

С. П. Тимофєєв,

к. держ. упр., доцент кафедри місцевого самоврядування, регіонального розвитку та політичної аналітики

Чорноморського державного університету імені Петра Могили, м. Миколаїв

 

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ

 

S. P. Tymofeev,

PhD in public administration, associate professor of the Department of local government,

regional development and policy analysis Petro Mohyla Black Sea State University, Mykolayiv

 

GENERAL PRINCIPLES OF ACCESS TO INFORMATION ABOUT GOVERNMENT ACTIVITIES

 

У статті розглядаються основні проблеми взаємодії органів влади з громадськістю в напрямку забезпечення доступу до інформації. Досліджуються інструменти, за допомогою яких інформація про діяльність органів влади поширюється серед громадськості. Також вказуються основні характерні особливості управлінської інформації, функції, які вона виконує, вимоги до такої інформації. Зазначається, що багато держслужбовців не завжди можуть визначити, яку інформацію потрібно тримати в закритому доступі, а яку розголошувати повністю, частково або конкретним заявникам. Певну кількість чиновників не вважає себе зобов'язаними оголошувати управлінську інформацію, оскільки цим повинні займатися конкретні співробітники, у яких це входить в перелік обов'язків. На основі аналізу даних, існуючих проблем і тенденцій у забезпеченні права громадян на доступ до інформації, робляться пропозиції щодо оптимізації роботи органів влади.

 

Main problems in relationship between authority and society are considered in this article. Special attention is put on the issue of the accessibility of governmental information. We observe how society can spread information about authority among others. Moreover, main characteristics of the governmental information, its functions and requirements are pointed here. It is reported that many civil servants can not always determine what information should be kept in a closed domain and which disclose fully, partly or specific applicants. A certain number of officials did not consider themselves bound to declare management information, as this should be dealt with specific employees, which is included in the list of duties. Solutions of the authority work's optimization are also made in this article. The basis of these solutions lies in the problems analyzing and civil rights' provision.

 

Ключові слова: органи влади, інформаційна політика, управлінська інформація, доступ до інформації, взаємодія органів влади та суспільства.

 

Keywords: authorities, information policy, governmental information, access to information, interaction of government and society.

 

 

Постановка проблеми. Актуальність дослідження доступу громадськості до управлінської інформації полягає в тому, що теоретичні напрацювання в даному питанні обґрунтовують підставу для забезпечення прав і свобод громадян, а також допоможуть утворенню сприятливих умов функціонування органів влади. Формування політико-адміністративного управління нового типу передбачає максимальну відкритість органів влади. Відповідно, велику роль у закріпленні довіри громадськості до держави займає розробка та удосконалення механізмів державної інформаційної політики.

Аналіз досліджень і публікацій. Питаням доступу до інформації та розвитку електронних систем взаємодії приділяють увагу М. Демкова і М. Фігель [1]. Серед дослідників, які займаються розглядом проблем правового регулювання доступу громадян до інформації, можна назвати А. Захарова [2]. Аналіз формування системи державного контролю доступу до інформації про діяльність органів влади входить в сферу наукових інтересів О. Кормілецького [4]. Структуру та функції системи зв'язків з громадськістю органів регіональної влади досліджують А. Максимов [5] та Ю. Турченко [7]. І. Осіпова приділяє увагу проблемі транспарентності інформації в системі взаємовідносин органів влади з громадськістю [6]. Також напрацювання щодо різних аспектів інформаційної політики можна зустріти у юристів, політологів, істориків.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є дослідження загальних принципів побудови взаємовідносин влади і суспільства щодо доступу до управлінської інформації, а також виділення основних перспектив розвитку в цій площині.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні простежується постійне збільшення ролі інформаційного простору і вільного обміну інформацією як  в середині держави, так і за її межами. За таких умов більшої актуальності набуває питання відкритості публічної інформації та ефективної державної інформаційної політики. Багато в чому саме від цього залежить стабільність у державі, стійкість розвитку та задоволення громадськості. Подібна постановка проблеми є однією з основ існування сучасної розвиненої демократичної держави. Прозорість влади і відкритість публічної інформації займають чільне місце у функціонуванні всіх розвинених країн.

Процесом демократизації суспільства передбачається вироблення нових механізмів державного регулювання інформаційної сфери, а також забезпечення вільного доступу громадськості до інформації про діяльність органів влади. Видається актуальним приділяти увагу інформаційній політиці та прозорості влади, оскільки саме це має консолідувати суспільство і зміцнити довіру до органів влади всіх рівнів.

Теоретики і практики одностайні в думці про те, що будь-яка сфера діяльності органів влади вимагає контролю. Доступ до інформації про діяльність органів влади не виняток. У світовій практиці одним з базових механізмів контролю є періодична звітність перед органами вищого рівня і опосередковано перед громадськістю. Щорічний звіт про реалізацію норм законодавства про доступ до інформації показує цілісну картину. Завдяки цьому можна визначитися з позитивним і негативним досвідом, встановити перспективні напрямки для розвитку управлінських технологій. Такими звітами розкриваються недоробки та привертається увага, як органів влади, так і звичайних громадян чи їх об'єднань. Актуалізація важливості інформаційної політики допомагає побачити недоробки в діяльності управлінських органів і, в разі необхідності, внести корективи в нормативну базу. Поряд з державним контролем, важливу роль відіграє громадський контроль, який полягає в моніторингу діяльності органів влади щодо забезпечення доступу до інформації. На основі цього надалі проводиться ґрунтовне дослідження ситуації і розробка рекомендацій з перспектив розвитку [4].

Крім контролюючих функцій світовий досвід передбачає постійну роботу з розвитку механізмів комунікації між органами публічної влади та громадськості. Метою є налагодження контактів і постійних каналів зв'язку для поширення незаангажованої та неполітизованої інформації в чистому вигляді. Поряд з цим повсюдно створюються структурні підрозділи або визначається посадова особа, основною функцією яких є налагодження зв'язків з громадськістю. Через цей канал забезпечується загальний доступ громадян до інформації. Далі для уточнення представники громадськості та засобів масової інформації можуть звернутися для уточнення детальної інформації. Крім зв'язків з громадськістю та ЗМІ подібні підрозділи можуть займатися поширенням інформації серед інших владних структур. Тим самим спрощується схема взаємодії між органами влади та звільняє інші підрозділи від другорядної функції. У рамках своєї роботи підрозділу по зв'язках з громадськістю поширюють щомісячні / щотижневі вибірки з новинами про діяльність органу влади, прийняті рішення та майбутні заходи. Така практика забезпечує можливість всім бажаючим ознайомитися з важливою інформацією [3 с. 3-4].

Місцева специфіка відіграє вагому роль в організації зв'язків органів влади з громадськістю та забезпеченні доступу громадян до інформації. Крім загальнодержавної політики має місце бути суто індивідуальний підхід, оскільки людський фактор в даному питанні впливає на практичну реалізацію політики. Зв'язки з громадськістю, як найважливіший елемент забезпечення доступу до управлінської інформації, реалізуються в двох варіантах:

– формалістський, в рамках бюрократичної системи;

– креативний, з використанням діалогу, як ефективного інструменту оптимізації місцевої політики.

Дослідник А. Максимов виділяє наступні функції, які виконують зв'язки з громадськістю:

– інформаційно-аналітична, яка полягає в зборі інформації про діяльність органів публічної влади та її подальшій обробці;

– інформаційно-комунікативна, суть якої в створенні та ретрансляції суспільно значущих даних серед громадян, а також службової інформації серед службовців;

– консультативна – формування практичних порад для забезпечення конструктивного діалогу громадськості з владою;

– організаційна – створення реальних проектів для проведення комунікаційних заходів;

– правова – нормативне забезпечення зв'язків органів влади з громадськістю [5].

Як зазначає І. Осипова, значна частина держслужбовців визнає важливість наявності у чиновників управлінських навичок, уміння оперувати інформацією і подавати її. З іншого боку, багато держслужбовців не завжди можуть визначити, яку інформацію потрібно тримати в закритому доступі, а яку розголошувати повністю, частково або конкретним заявникам. Певну кількість чиновників не вважає себе зобов'язаними оголошувати управлінську інформацію, оскільки цим повинні займатися конкретні співробітники, у яких це входить в перелік обов'язків. По факту, кожен чиновник є носієм управлінської інформації, яка повинна доводитися до населення. До того ж, своєю поведінкою вони формують імідж органів влади, тому важливо, дотримуючись діючі норми, максимально йти назустріч людям. Поряд з цим, конфіденційна інформація в силу різних обставин може поширюватися всередині структури органу влади. Ймовірно, причиною тому є відсутність відповідної правової культури [6, с. 86].

У сучасному світі інформація має значну цінність. Володіння нею рухає більшістю процесів у всіх сферах суспільного життя. Найбільшою цінністю можна назвати управлінську інформацію – дані про діяльність органів влади, прийняття ними відповідальних рішень і приведення їх у виконання, а також реалізації державної політики. Важливість обумовлена ​​тим, що в процесі управління, будь то державні органи чи органи місцевого самоврядування, накопичується колосальний обсяг інформації. Ця інформація носить нормативно-правовий, адміністративний, контрольний та інший характер, а її знаходження у вільному доступі відкриває широкі перспективи не лише громадськості, а й самим публічним органам. Громадськість, бачачи відкритість керівництва, починає більше довіряти та йти назустріч, а влада має можливість отримати конструктивні рекомендації і схвалення мас. В результаті – оптимальні умови для політичної стабільності на всіх рівнях і перспективи розвитку.

Соціальну значимість права на доступ до управлінської інформації складно переоцінити, оскільки відкрита діяльність органів влади усуває можливості зловживання посадовим становищем. Внаслідок цього – підвищується рівень захищеності громадян, забезпечуються інтереси платників податків. В цілому, з'являється можливість в рамках діалогу влада-громадськість приймати рішення, з якими буде згодна більшість, а їх реалізація буде мати менше перешкод. Інформація про діяльність органів влади має свою специфіку:

– органи влади акумулюють фактично всі дані за сферами життєдіяльності, статистику та аналітику;

– у суспільстві є потреба в доступі до управлінської інформації, так як це дає можливість вільно функціонувати й реалізувати себе;

– інформаційне право досить молода галузь, а інтенсивність інформатизації вимагає пильної уваги і формування реально діючих норм, здатних задовольнити як державу, так і громадян.

Говорячи про канали розповсюдження управлінської інформації А. Захаров виділяє наступні:

1) публікація інформації;

2) розміщення в мережі інтернет у вільний доступ;

3) розміщення в загальнодоступних місцях;

4) персональне ознайомлення з документацією;

5) особиста присутність представників громадськості під час прийняття управлінських рішень;

6) відповідь на запит [2, с. 1072].

Вважається, що з метою розвитку механізму забезпечення доступу до управлінської інформації, до регламенту нормативно-правовими актами відносяться:

– перелік обов'язків і повноважень структурних підрозділів, які повинні займатися зв'язками з громадськістю;

– регламентація переліку даних, які повинні поширюватися по різних каналах;

– інформація службового характеру, призначення якої лише у внутрішньому користуванні;

– порядок присутності та участі громадськості в роботі управлінських органів різних рівнів;

– порядок подання скарг на неправомірність дій чиновників і утиск в праві доступу до інформації про діяльність органів публічної влади [6, с. 87].

Міжнародна організація «Article 19» такі принципи, які потрібно застосовувати під час розробки нормативної бази:

1) принцип максимального оприлюднення – передбачається, що оприлюдненню підлягає практично вся управлінська інформація, за винятком конфіденційної і таємної;

2) обов'язковість публікації інформації про процедури участі громадян в управлінських процесах, а також оперативної інформації про те, що і як робиться, куди витрачаються гроші платників податків;

3) стимулювання відкритого уряду – керівні структури держави беруть найактивнішу участь у забезпеченні відкритості системи державного управління перед своїми громадянами;

4) обмежена кількість винятків – обмеження з приводу розголошення інформації повинні бути виправданими і законними, виходити з суспільних інтересів;

5) процедура отримання доступу швидка і зрозуміла всім, передбачається можливість опротестувати рішення органу влади;

6) якщо передбачається платна послуга, то вона повинна бути доступною всім і не стримувати потенційних заявників;

7) засідання в органах влади мають бути відкритими і припускати доступ принаймні представників ЗМІ;

8) норми, які суперечать максимальному оприлюдненню, повинні бути усунені;

9) захист людей, які подають скарги з приводу порушення прав і свобод [1, с. 24-25].

Для демократичної держави дуже важливо приділяти увагу взаєминам влади і суспільства за допомогою засобів масової інформації. це пов'язано з тим, що громадськість найчастіше саме за допомогою ЗМІ отримує більшу частину даних про діяльність органів влади, а потім будує свої судження. Відповідно, використання цього інструменту вимагає постійного моніторингу, адже саме так звичайний громадянин отримує не тільки необхідні повідомлення, а й певні орієнтири. Цінності, що формуються, можуть бути досить різноманітними. Тому державі слід приймати активну участь у роботі цього каналу, щоб суспільство отримувало більше корисної та потрібної інформації та могло правильно орієнтуватися у політичному житті. Природно, що найважливішим для демократичної держави є свобода думки і право на доступ до інформації. Цензура та прямий тиск в даному плані не допустимі, проте журналісти повинні саморегулюватися за допомогою норм журналістської етики та громадянського обов'язку. Необхідно розуміти, що на ЗМІ лежить велика відповідальність. Часто саме від них залежить стабільність і благополуччя багатьох людей, збереження партнерських взаємовідносин органів влади з суспільством.

Ю. Турченко виділяє наступні аспекти участі засобів масової інформації у забезпеченні доступу до управлінської інформації:

1) інформація, яка транслюється, має значний вплив на повсякденне життя;

2) інформація подається не в сухому вигляді, а з певним аналізом ситуації;

3) явно чи таємно можуть підтримувати деяких політиків або політичні партії в цілому [7 с. 115-118].

Звідси випливає, що потрібно прищеплювати як суспільству в цілому, так і представникам засобів масової інформації, прихильність до об'єктивних суджень, збору максимально можливої кількості ​​інформації. Тільки так можна буде говорити про правильність сформованих суджень та правильність розуміння дій органів влади. У цьому плані є й інша сторона – самі службовці органів влади, які є носіями і ретрансляторами важливої ​​інформації. Як свідчить практика, забезпечення доступу до інформації про діяльність органів влади пов'язане деякими проблемами. Приміром, не завжди є можливість розмежувати інформацію: 1) яка вимагає обов'язкового розголошення; 2) яка повинна надаватися лише конкретним особам; 3) яка призначена для внутрішнього користування. Варто розуміти, що подолання таких проблем в інтересах обох сторін, відповідно, вирішувати потрібно спільно. Взаєморозуміння можливе лише за умови максимальної відкритості та доступності органів публічної влади, а також надання повної та достовірної інформації.

Висновки.

З огляну на вище викладене можна визначити, що перед органами влади стоїть певний перелік завдань:

1. Розширенню каналів доступу до інформації про діяльність державних та самоврядних органів усіх рівнів. Вбачається необхідність залучення досвіду бізнес-структур, зокрема маркетингу, адже абстрагуючись можна сказати, що суспільство є замовником певних послуг, а держава – організацією-виконавцем.

2. Облік всіх вхідних запитів з подальшою класифікацією, веденням статистики та аналізом. Це дозволить, по-перше, готувати аналітичні довідки для керівників про суспільні настрої та існуючі проблеми, по-друге, сприятиме плануванню, виробленню стратегії, а також допоможе корегувати статті бюджету.

3. За допомогою мережі інтернет забезпечити можливість людині простежувати стан відповіді на подану заяву. До певної міри це проблематично, але можливо реалізувати. Якщо буде видно, на якій стадії перебуває розгляд питання, то вдасться уникнути зайвих проблем зі скаргами на органи влади. Якщо процес обробки запиту займе значний час, можна буде ознайомитися з ситуацією. Це забезпечить впевненість громадянина в тому, що про нього не забули, а управлінці позбудуться зайвої кількості однотипних запитів.

4. Сприяти розвитку механізмів формування громадянського суспільства та відповідального ставлення з обох сторін. Держава повинна підвищувати політичну культуру населення, так як тільки люди, які знають свої права та обов'язки, зможуть підтримати конструктивний діалог з органами влади, критикувати за наявності вагомих аргументів й давати дієві пропозиції. Громадський контроль є однією з складових формування виваженої державної політики і забезпечення стабільності у суспільстві.

 

Литература.

1. Доступ до інформації та електронне урядування / Автори-упорядники М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К.: Факт, 2004. – 336 с.

2. Захаров А. В. Проблемы правового регулирования доступа граждан к информации о деятельности органов власти / А. В. Захаров // Фундаментальные исследования. – 2013. № 11-5. – С. 1071-1074.

3. Інституційне  забезпечення державної комунікативної політики: досвід країн Європи : аналіт. доп. / А. Баровська  – К. : НІСД, 2014. – 40 с.

4. Кормілецький О. М. Формування системи державного контролю забезпечення доступу громадян до офіційної інформації в органах влади / О. М. Кормілецький // Державне управління: теорія та практика. – 2013. – № 1. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Dutp_2013_1_29.pdf.

5. Максимов А. М. Система связей с общественностью органов региональной государственной власти: функции и структура / А. М. Максимов  // Вестник Северного (Арктического) федерального университета. Серия: Гуманитарные и социальные науки. – 2010. – № 5. Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/sistema-svyazey-s-obschestvennostyu-organov-regionalnoy-gosudarstvennoy-vlasti-funktsii-i-struktura.

6. Осипова И. Н. Транспарентность информационных систем как фактор повышения эффективности управленческих взаимодействий / И. Н. Осипова  // Власть. – 2011. – № 12. – С. 83-87.

7. Турченко Ю. ЗМІ як впливовий чинник реалізації політичного процесу / Ю. Турченко // Політичний менеджмент. – 2009. – № 4 (37). – С. 115-118.

 

References.

1. Demkova, M. S. and Fihel', M. V. (2004) Dostup do informatsii ta elektronne uriaduvannia [Access to information and e-government], Fact, Kyiv, Ukraine.

2. Zaharov, A. V. (2013), “Problems of legal regulation of public access to information about the activities of the authorities”, Fundamental'nye issledovanija, vol. 11-5, pp. 1071-1074.

3. Barovs'ka, A. (2014) Instytutsijne  zabezpechennia derzhavnoi komunikatyvnoi polityky: dosvid krain Yevropy [Institutional support public communications policy: the experience of European countries], NISD, Kyiv, Ukraine.

4. Kormilets'kyj, O. M. (2013), “Formation of state control of public access to official information in government”, Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka, [Online], vol . 1, available at: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Dutp_2013_1_29.pdf (Accessed 20 Mar 2015).

5. Maksymov, A.M. (2010), “The system of public relations of the regional government: functions and structure”, Vestnyk Severnoho (Arktycheskoho) federal'noho unyversyteta. Seryia: Humanytarnye y sotsyal'nye nauky, [Online], vol. 5, available at: http://cyberleninka.ru/article/n/sistema-svyazey-s-obschestvennostyu-organov-regionalnoy-gosudarstvennoy-vlasti-funktsii-i-struktura (Accessed 20 Mar 2015).

6. Osypova, Y.N. (2011), “Transparency of information systems as a factor in increasing the efficiency of administrative interactions”, Vlast', vol. 12, pp. 83-87.

7. Turchenko, Yu. (2009), “Media as an influential factor in the implementation of the political process”, Politychnyj menedzhment, vol. 4 (37), pp. 115-118.

 

 Стаття надійшла до редакції20.03.2015 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"