Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 330.322.54:63

Ю.М. Хвесик,

 к.е.н., Міністерство економіки України

 

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

 

 

Анотація. Проаналізовано організаційно-правове реформування продовольчого комплексу регіону. Обґрунтовано принципи концепції закону про регулювання продовольчого ринку.

 

Annotation. Organizational legal reformation of food complex of region is analysed. Principles of conception of law are grounded about adjusting of food market.

 

Ключові слова. Агропродовольчий комплекс, принципи, продовольчий ринок, регіон, регулювання.

 

 

Вступ

Дослідження регіональних продовольчих ринків та механізмів їх регулювання обумовлено проблематикою трансформаційних перетворень в регіональних економічних системах та формуванням на цій основі ефективних регуляторних дій з боку місцевих органів влади і управління для забезпечення потреб населення.

Складність цього процесу посилюється із-за специфічних особливостей розвитку аграрної сфери економіки регіону, зокрема характеру та стану інноваційної та інвестиційної діяльності, незавершеності формування інфраструктури регіональних продовольчих ринків тощо

Аналіз останніх наукових досліджень.

Питанням регіонального розвитку, включаючи продовольчі ринки, присвячено ряд наукових робіт зарубіжних і вітчизняних вчених – регіоналістів, серед яких праці П.П. Борщевського, І.К. Бистрякова, М.П. Бутка, А.Г. Грандберга, Б.М. Данилишина, Л.В. Дейнеко, М.І. Долішнього, Дж. Кейнса, А.С. Лисецького, А.Г. Мазура, Л.О. Мармуль, О.М. Могильного, М.М. Паламарчука, О.М. Паламарчука, В.І. Пили, А.В. Степаненка,  М.І. Фащевського, Л.Г. Чернюк та інших.

Постановка завдання

– проаналізувати організаційно-правове реформування продовольчого комплексу регіону;

– обгрунтувати принципи концепції закону про регулювання продовольчого ринку.

Результати

В практиці регіонального регулювання можна визначити відтворювальну, соціальну, галузеву, організаційно-складову і територіальну інфраструктуру та структуру зовнішньоекономічних зв’язків.

Відтворювальна структура продовольчих ресурсів регіону охвачує розподіл елементів аграрної економіки через сфери застосування праці і виробництво продовольчої продукції для загального споживання.

Соціальна структура характеризує поділ господарства ринку продовольства по формах власності, галузева – по галузях виробництва і крупних виробничо-господарських комплексах. Організаційно-економічна структура продовольчих ринків регіону виділяє спеціалізовані виробництва, рівень концентрації, комбінування і кооперування. Територіальна структура пов’язана з характером розміщення продуктивних сил по території регіону і виділяє два її головних аспекти: економіко-географічний і адміністративний.

Економіко-географічний аспект територіальної структури продовольчого ринку пов'язаний з виділенням природноекономічних зон, крупних економічних виробництв, територіальних комплексів, промислових вузлів тощо.

Адміністративний – з адміністративним поділом регіону на адміністративні райони, сільські і селищні Ради.

Інфраструктура характеризує матеріально-речові фактори і умови регіонального відтворення продовольства в цілому. Структура зовнішньоекономічних зв’язків показує характер діяльності виробників продовольчої продукції регіону на зовнішньому ринку. Структура економіки АПК регіону безпосередньо проявляється в системі досягнення бажаних пропорцій розвитку продовольчих ресурсів регіону, яка включає [4, c. 37]:

- співвідношення між виробництвом асортименту продовольчих товарів і їх споживанням в регіоні;

- співвідношення між виробництвом, споживанням та міжрегіональним обміном продукцією продовольчого призначення;

- співвідношення між ресурсами продовольства і потужностями по їх переробці;

- співвідношення між споживанням продовольчих ресурсів в регіоні і об’ємі її експорту та імпорту.

Правове регулювання продовольчого ринку в регіоні здійснюється обласною та регіональними радами народних депутатів через законодавчі і нормативні акти стосовно об’єкта регулюючого впливу.

Адміністративний контроль економічними процесами на ринку продовольства забезпечуються за допомогою дотримання режиму торгівлі на продовольчих ринках та дотримання вимоги по ціноутворенню.

Бюджетне регулювання ринку продовольства регіону засновано на прямому бюджетному фінансуванню радами народних депутатів пріоритетних напрямів розвитку АПК, наданні дотацій по продукту, субвенцій, по лізинговим операціям.

Регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні здійснюється через залучення іноземних інвестицій та підтримки інноваційних проектів, стимулювання наукових досліджень, розробку і реалізацію науково-технічних програм.

Планування і прогнозування в регіоні стосовно розвитку ринку продовольства здійснюється через індикативне планування, прогнози розвитку ринку продовольства та цільові комплексні програми.

Зовнішньоекономічне регулювання направлено на підтримку торгового балансу та здійснення експортно-імпортного контролю за рухом продовольчих товарів.

Податкове регулювання направлено на здійснення фіскальної політики, стимулювання експорту продовольства та антиінфляційні дії.

Форми регулювання у їх згрупованому вигляді можна визначити як інструментарії регулюючого впливу, а в поєднанні об’єктами регулювання – більш ґрунтовне – механізм регулювання продовольчих ресурсів в регіоні.

Ефективне використання чи застосування цього механізму напряму залежить від консолідації усіх управлінських структур регіону в єдину систему регулювання, або здійснення регуляторної політики в регіоні.

Очевидно, що департамент регуляторної політики буде здійснювати свої функції по всьому асортименту управлінського регулювання в регіоні, підпорядковуючи собі усі наявні в регіоні органи регулювання (рис. 1).

В функції зазначеного органу слід покласти фундаментальні завдання здійснення єдиної регулятивної політики в регіоні:

- методологічне забезпечення комплексного застосування механізму регулювання в регіоні;

- моніторинг процесів регулювання по всьому сектору виробничо-господарської діяльності регіону, виключаючи процеси обміну і реалізації продукції;

- внесення пропозиції до бюджетів усіх рівнів, прогнозів, планів, науково-технічних програм щодо досягнення пропорційності і комплексності розвитку продовольчого комплексу регіону.

 

 

Рис. 1. Консолідація органів регулювання в регіоні

 

Здійснення коригуючого управлінського впливу через департамент регуляторної політики, на наш погляд, дозволить суттєво консолідувати зусилля регіональних органів влади і управління по організаційному і економічному упорядкуванню процесів функціонування регіональної економіки.

Що стосується правового забезпечення процесів регулювання в регіоні, то їх вирішення можливе через прийняття Закону “Про регулювання продовольчого ринку” методологічним підґрунтям змісту даного нормативно-правового акту можуть слугувати існуючі напрацювання в Указах Президента України [5; 6; 7; 8], Декретах і Постановах Кабінету Міністрів України та існуючих законів [1; 2; 3].

Їх об’єднання та оформлення в єдиний нормотворчий документ з організацією на рівень регіону потребує особливого методологічного підходу, зокрема пропонований Закон повинен формуватися:

- цілеспрямовано, тобто виходячи із попередньої уяви про конфігурацію правового поля, його якісних і кількісних параметрів;

- комплексно, тобто приймаючи конкретний нормативно-правовий акт слід мати уяву про його місце в загальній структурі джерел цієї галузі права і забезпечувати їх непротирічність і взаємозв’язок;

- поетапно, тобто не моментальною заміною чинного законодавства блоком заново розроблених нормативних актів, а поступовим введенням в дію нових законів, внесенням доповнень і змін у діючі акти, відміною застарілих рішень;

- погоджено, тобто забезпечуючи необхідну відповідність законодавчих та інших правових актів, що приймаються на державному і регіональному рівнях.

Вирішення цих завдань можливе лише в тому випадку, коли організація нормотворчого процесу спиратиметься на єдину, підтриману усіма суб’єктами влади концепцію державного регулювання продовольчого ринку. Наявність такої концепції, в свою чергу, дасть можливість провести інвентаризацію чинного законодавства, виявити ступінь його відповідності концептуальним вимогам, визначити практичні заходи щодо його упорядкування, тобто оновлення, доповнення і зміни на основі сформованих вище принципів.

Наводимо конкретний приклад реалізації концептуальних положень, викладених вище, в концепції закону про регулювання продовольчих ринків.

Концепція закону про регулювання продовольчого ринку. Дана концепція і структура такого закону має ґрунтуватися на таких принципових положеннях:

По-перше, слід нормативно закріпити поняття “регулювання продовольчого ринку” як об’єкт спеціальної державної підтримки та особливої функції управління в регіональних економічних системах.

По-друге, пропонований закон повинен закріпити перелік функціональних ознак, методів, форм і заходів регулювання продовольчих ринків на державному і регіональному рівнях.

По-третє, закон повинен визначати основи державної підтримки пріоритетних продовольчих ринків, а на регіональному - рівні правові норми їх податкового і бюджетного регулювання.

По-четверте, закон повинен регламентувати доцільність тих чи інших організаційних форм інфраструктури продовольчого ринку з визначенням їх пріоритетності із завданням для регіональних органів влади щодо їх формування і підтримки.

По-п’яте, для кожного регіону, де відповідний продовольчий ринок може бути визначений як пріоритетний для держави, слід визначити окрему програму санації з встановленням державного замовника та включенням окремої позиції в державному бюджеті. Враховуючи незвичайність ситуації в забезпеченні продовольчої безпеки країни, особливо в депресивних регіонах, вищеназвані бюджетні призначення слід віднести до категорії захищених витрат.

По-шосте, закон має встановлювати особливі форми підтримки окремих продовольчих ринків, зокрема за рахунок зарахування частини податків, що збираються на території регіону в регіональний і місцеві бюджети на розвиток інфраструктури ринків продовольства, чи звільнення від державних податків підприємств і організацій АПК, які тільки створені, або які забезпечують створення нових робочих місць.

За структурою закон може складатися із преамбули (цілі та предмет закону) і шести розділів.

1. Загальні положення (визначення; предмет і об’єкт регулювання; регулювання продовольчих ринків як предмет соціальних цільових програм; комплекс заходів щодо підтримки і регулювання виробництва продовольчих товарів).

2. Визначення механізму регулювання продовольчих ринків та інструментарію здійснення регулюючого впливу на державному і регіональному рівнях та механізму погодження дій по вузлових проблемах відтворення продовольчих ресурсів.

3. Порядок підтримки та перелік заходів економічного, фінансового, правового, соціального, природоохоронного характеру щодо продовольчих ринків, які повинні маті місце в державних і регіональних науково-технічних та економіко-екологічних програмах.

4. Перелік додаткових повноважень, які передаються від держави регіонам, а також муніципальним утворенням стосовно діапазону регуляторних дій на території по забезпеченню продовольчої безпеки регіону; права і відповідальність.

5. Порядок дотацій, субвенцій та субсидій для регіонів, виробничою спеціалізацією яких є аграрне виробництво та специфічні переробні підгалузі, здатні забезпечити конкурентоспроможність своєї продукції на світовому ринку.

6. Заключні положення (взаємозв’язки з іншими законодавчими актами).

Висновки

Таким чином основними напрямами організаційно-правового забезпечення регулюючого впливу на ринках продовольства регіону є формування спеціалізованих організаційних структур та удосконалення правового поля між державою і регіонами на предмет посилення результативності регуляторної політики.

 

Література

1.            Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.91р.”

2.            Закон України “Про Митний кодекс України” від 12.12.91 р. №1970 – ХІІ.

3.            Закон України “Про митну справу України” від 25.06.91 р. №1262 – ХІІ.

4.            Зюкова Н.Б. Державне регулювання національного продовольчого ринку // Регіональні перспективи, №4-5(29-30), 2003. – С. 36-37.

5.            Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо стабілізації ринку зерна” від 19 травня 2003 року №415 / 2003.

6.            Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку” від 6 червня 2000 року №767 / 2000.

7.            Указ Президента України “Про заходи щодо прискорення розвитку аграрного ринку” від 8 серпня 2002 року №694 / 2002.

8.            Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку аграрного ринку” від 30 серпня 2004 року №1021 / 2004.

 

Стаття надійшла до редакції 04.02.2010 р.

 

 

ТОВ "ДКС Центр"