Українською | English

НАЗАДГОЛОВНА


УДК 351

 

С. П. Тимофєєв,

к. держ. упр., доцент кафедри місцевого самоврядування, регіонального розвитку та політичної аналітики

Чорноморського державного університету імені Петра Могили, м. Миколаїв

 

МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА ГРОМАДСЬКУ ДУМКУ

 

S. P. Tymofeev,

PhD in public administration, associate professor of the Department of local government, regional development and policy analysis

Petro Mohyla Black Sea State University, Mykolayiv

 

MECHANISMS OF INTERACTION OF THE AUTHORITIES WITH PUBLIC AS A FACTOR INFLUENCING PUBLIC OPINION

 

Статтю присвячено особливості механізмів взаємодії органів влади з громадськістю що справляє великий вплив на формування громадської думки. Увага приділяється стандартам надання публічних послуг й підготовки службовців в рамках концепції належного врядування, залученню досвідчених спеціалістів до навчання чиновників. Розглядається доступ громадян до управлінської інформації та значення цього для задоволення потреб населення й забезпечення взаємодії громадян з владними структурами. Визначаються важливі аспекти дослідження громадської думки, яке відіграє вагому ролі у налагодженні механізмів взаємодії громадян з чиновниками. На основі викладеного матеріалу робляться пропозиції щодо вдосконалення даного механізму, створення сприятливих умов роботи органів влади, прийняття виважених управлінських рішень та співпраці суспільства й керівних структур під час реалізації владних повноважень.

 

Features of the article is devoted to the interaction with the public authorities which has a great impact on public opinion. Attention is paid to standards provide public services and training of officials within the concept of good governance, the involvement of experienced professionals to learn officials. We consider public access to administrative data and implications for the needs of the population and public liaison with authorities. Identify important aspects of the public opinion, which plays a key role in establishing mechanisms for interaction with public officials. On the basis of the material made suggestions for improving this mechanism, creating favorable conditions of work authorities make informed management decisions and cooperation society and governance structures in exercising power.

 

Ключові слова: механізм взаємодії влади з громадськістю, громадська думка, публічні послуги, управлінська інформація, відкритість органів влади.

 

Keywords: mechanism of interaction with the public authorities, public opinion, public services, information management, openness authorities.

 

 

Постановка проблеми. В умовах впровадження європейських стандартів система державного управління та місцевого самоврядування в Україні потребує оновлення механізмів взаємодії з громадськістю на основі світових стандартів, забезпечення відкритості органів влади, прозорості їх діяльності. Особливо важливим є те, що у відповідь на цю діяльність формується громадська думка. Багато в чому від неї буде залежати наскільки швидко українське суспільство проведе оновлення та наблизиться до Європейського Союзу. Багатьом аспектам взаємодії владних структур з громадськістю приділяється велика увага, однак недостатньо висвітлюється проблема вдосконалення механізмів взаємодії влади з громадськістю.

Аналіз досліджень і публікацій. Сучасний стан діалогу влада-громадськість та можливостям його вдосконалення розглядається такими науковцями, як О. М. Висоцька [1] та О. М. Крутій [6]. Питанню публічних послуг приділяє увагу у своїх працях О. В. Кириченко [5], а доступ до публічної інформації та правові аспекти цього питання досліджує А. В. Захаров [4]. Окрім того, різним питаннями взаємодії органів влади й громадськості О. А. Бажинова, К. С. Кандгура, О. М. Кормілецький, М. В. Фігель та інші.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є визначення впливу механізмів взаємодії органів влади з громадськістю на формування громадської думки.

Виклад основного матеріалу. Можна стверджувати, що проблема негативного чиновницького світосприйняття дісталася Україні та її органам влади в спадщину від радянських часів. Упродовж всього часу існування у радянському суспільстві людина вважалася лише складовою державної машини, її права та свободи були переважно декларативними, а на реальні потреби практично не зважали. Подібний стандарт світосприйняття та поведінки був характерний для співробітників органів публічної влади того часу. Досить розповсюдженим даний стандарт лишається й сьогодні. Він різниться з моделлю поведінки представників органів публічної влади розвинених демократичних країн. Адже там доктрина надання послуг сформувалася та розповсюдилася ще у 80-х рр. ХХ століття. В основі такої доктрини лежало принципово інше сприймання відносин органів влади та суспільства. В її основі є твердження про те, що громадськість для органів влади виступає в ролі споживача публічних послуг. Головною метою діяльності владних установ визнається задоволення потреб споживачів, в даному випадку – громадян.

В Україну концепція задоволення потреб споживача шляхом забезпечення управління якістю набрала поширення лише з початку 2000-х рр. Проте довгий час впровадження системи управління якістю відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000 відбувалося в більшості випадків в приватному секторі, а на органи публічної влади майже не поширювалося. Відповідно, поширення нової концепції щодо відношення до громадян як споживачів послуг [2]

Довгий час зацікавленість влади сфера надання публічних послуг була суперечливою та безсистемною. Її метою переважно було намагання швидко включити плату за надання таких послуг до джерел збагачення державного бюджету. Внаслідок цього з’явилась велика кількість нормативно-правових документів, що були ухвалені з цих питань на всіх рівнях влади, як у державних органах, так і органах місцевого самоврядування. Разом з тим, навіть досконала система надання публічних послуг обумовлена стандартами, правилами, якісними переліками і процедурами. Якщо вона не відтворює дійсну систему цінностей органів влади, то лишається просто переліком формалізованих правил. У такому випадку задовольнити потреби громадськості у наданні якісних та необхідних послуг.

Україні для подальшого поступу до Європейського Союзу  необхідно засвідчити перед європейською спільнотою певні досягнення. Якісних змін у функціонуванні органів влади прагне побачити й українське суспільство. Через те, що справжні якісні зміни може принести тільки формування нової ідеології службовців, це повинно стати одним з основних елементів державної політики. Впровадження доктрини якісних публічних послуг як нової ідеології владних структур, стандарту поведінки чиновників, що уособлюють владу, повинно бути у пріоритеті. Така постановка питання має бути доведеною до кожної особи, на яку покладено виконання функцій органів влади. В даному напрямі варто приділити увагу діяльності Нацдержслужби, чия діяльність полягає у впровадженні державної політики у сфері публічної служби. За цим державним органом лежить розробка єдиного стандарту надання публічних послуг, який буде доведено до чиновників усіх рівнів, проведено певне навчання [8].

Варто приділити увагу тому, що метою цього навчання має бути залучення чиновників до нової системи цінностей. Безпосередньо залучення, а не директива, адже службовець має стати носієм нової ідеології. Варто наголосити, що першим підвищенню кваліфікації підлягає вище керівництво, що є являється носієм нової ідеології та цінностей владної установи нового формату. Саме ця нова ідеологія є підґрунтям для багатьох принципових положень:

нового тлумачення мети діяльності;

нових критеріїв оцінювання;

модернізованої моделі поведінки чиновника відносно споживача публічних послуг.

Реальне впровадження нової ідеології публічних послуг в органах публічної влади фактично не можливе без зміни системи цінностей службовців усіх рівнів [3].

Відповідно до цього, виробляється механізм взаємодії органів влади з громадськістю підчас надання публічних послуг. Причому функціонуванням цього механізму забезпечується формування громадської думки щодо діяльності органів влади. Від якості такої взаємодії, своєчасності та рівня задоволення вимог громадськості залежить майбутнє ставлення до органів влади, їх позитивний імідж, як результат – порозуміння з населенням, що може започаткувати конструктивний діалог, забезпечити стабільний розвиток країни.

 Персонал як носій системи цінностей є основним елементом механізму взаємодії органів влади з громадськістю та ключовим фактором у впровадженні системи якісних публічних. Особливий вплив на впровадження в роботу органів влади нової ідеології, як вже зазначалося, справляють керівники органів влади та їх власна система цінностей. Саме керівник є гарантом системи цінностей установи. Якщо керівник поділяє і є носієм системи цінностей якісних послуг, це є запорукою відсутності подвійних стандартів у діяльності органу влади та гарантує надання громадянам публічних послуг на стабільно високому рівні. Без зміни ідеології державних службовців та посадовців органів місцевого самоврядування реального впровадження якісних публічних послуг у цих органах не відбудеться.

Деякі дослідники для досягнення швидкого розповсюдження нових цінностей пропонують наступні кроки для Нацдержслужби:

1) у стислий термін розробити певний стандарт знань з доктрини належного врядування та публічних послуг;

2) встановити потребу у проведенні навчання персоналу через складання переліку органів влади, персонал яких має пройти обов'язкове навчання;

3) у максимально короткий термін донести розроблений стандарт знань до кожного службовця. Для цього в органах влади організувати та провести обов'язкові навчальні семінари, до яких залучити виключно якісний особовий склад, досвідчених теоретиків та практиків;

4) включити вироблений стандарт до плану навчання людини, що прийнято на службу посадової особи місцевого самоврядування вперше. Таке навчання варто зробити обов'язковим для всіх категорій посадових осіб місцевого самоврядування упродовж першого часу роботи службовця. Навчання це проводити в регіональних Центрах підвищення кваліфікації державних службовців. Попередньо обрати та залучити якісний викладацький склад, що буде здатен донести оновлений стандарт мислення та світогляду;

5) розробити методичні рекомендації та рекомендовану програму навчання для осіб, зарахованих до кадрового резерву органів публічної влади різних рівнів;

6) включити знання стандартів належного врядування до базових кваліфікаційних вимог посадової особи місцевого самоврядування, а також до умов конкурсного відбору на посади [5].

До механізмів взаємодії органів влади з громадськістю можна віднести сукупність правових норм, що регламентують доступ до публічної інформації. Саме вільний доступ громадськості до цієї інформації вказує на відкритість органів влади, а отже й на рівень демократичності. У сучасному світі інформація має значну цінність. Володіння нею рухає більшістю процесів у всіх сферах суспільного життя. Найбільшою цінністю можна назвати управлінську інформацію – дані про діяльність органів влади, прийняття ними відповідальних рішень і приведення їх у виконання, а також реалізації державної політики. Важливість обумовлена ​​тим, що в процесі управління, будь то державні органи чи органи місцевого самоврядування, накопичується колосальний обсяг інформації. Ця інформація носить нормативно-правовий, адміністративний, контрольний та інший характер, а її знаходження у вільному доступі відкриває широкі перспективи не лише громадськості, а й самим публічним органам. Громадськість, бачачи відкритість керівництва, починає більше довіряти та йти назустріч, а влада має можливість отримати конструктивні рекомендації і схвалення мас. В результаті – оптимальні умови для політичної стабільності на всіх рівнях і перспективи розвитку.

Соціальну значимість права на доступ до управлінської інформації складно переоцінити, оскільки відкрита діяльність органів влади усуває можливості зловживання посадовим становищем. Внаслідок цього – підвищується рівень захищеності громадян, забезпечуються інтереси платників податків. В цілому, з'являється можливість в рамках діалогу влада-громадськість приймати рішення, з якими буде згодна більшість, а їх реалізація буде мати менше перешкод. Інформація про діяльність органів влади має свою специфіку:

органи влади акумулюють фактично всі дані за сферами життєдіяльності, статистику та аналітику;

у суспільстві є потреба в доступі до управлінської інформації, так як це дає можливість вільно функціонувати й реалізувати себе;

інформаційне право досить молода галузь, а інтенсивність інформатизації вимагає пильної уваги і формування реально діючих норм, здатних задовольнити як державу, так і громадян.

Говорячи про канали розповсюдження управлінської інформації А. Захаров виділяє наступні:

1) публікація інформації;

2) розміщення в мережі інтернет у вільний доступ;

3) розміщення в загальнодоступних місцях;

4) персональне ознайомлення з документацією;

5) особиста присутність представників громадськості під час прийняття управлінських рішень;

6) відповідь на запит [4].

За умови забезпечення відкритості органів влади та вільного доступу до публічної інформації повинна формуватися позитивна громадська думка щодо діяльності органів влади. Окрім того, це допомагає залучити окремих громадян, громадські об'єднання та суспільство загалом до прийняття управлінських рішень, розробки та впровадження державної політики на загальнодержавному рівні або вирішення проблем місцевого значення за умови співпраці органів місцевого самоврядування з населенням.

На шляху до формування сучасної європейської держави перед органами влади в Україні стоїть складне завдання щодо актуалізації моніторингу громадської думки. Саме за допомогою постійного системного дослідження можна дізнатися про рівень задоволення громадськості державною політикою загалом й діями місцевих органів влади. Згодом на основі цього можна робити правки у діяльність органів публічної влади з метою досягнення компромісу між інтересами громадян та інтересами держави. Якщо дослідження громадської думки у стабільному суспільстві є бажаним, то в кризових ситуаціях воно є обов’язковим. Це стає необхідною передумовою підготовки до реформування, розробки стратегії розвитку з урахуванням громадської думки. Залучення результатів дослідження повинне мати позитивний ефект як для органів публічної влади, так і для широкої громадськості, об'єднань громадян, що є представниками її  інтересів.

Моніторинг громадської думки щодо діяльності органів влади повинен сприяти підвищенню ефективності прийняття рішенню та впровадження державної політики.  Органи публічної влади при цьому є зацікавленою стороною, оскільки це спрощує їх роботу. Забезпечення зворотного зв’язку відбувається також за допомогою  соціологічних опитувань, що виконують наступні функції: інформаційна, просвітницька та іміджеві. Тобто за їх допомогою люди отримують інформацію щодо  діяльності влади та подальших перспектив, дізнаються про обов’язки органів влади та їх повноваження. При цьому створюється імідж відкритого органу влади, готового до співпраці та компетентного у виконанні власних повноважень.

Як зазначається в Методичних рекомендації з проведення соціологічних досліджень, опитування громадської думки дають змогу органам влади:

правильно визначати пріоритети діяльності;

вирізняти найгостріші проблемні питання розвитку сфери (галузі) чи регіону;

узгоджувати позиції влади і громади з приводу способів розв'язання проблемних питань;

вивчати слабкі місця впроваджуваних реформ,

уникати несвоєчасних та хибних рішень;

прогнозувати соціальні наслідки заходів, що плануються;

своєчасно реагувати на зміни в настроях населення, вносити необхідні корективи у свою діяльність. [7, с. 6]

Якісне вирішення проблеми забезпечення зворотного зв’язку та забезпечення активного діалогу між органами публічної влади та громадськими організаціями може бути тільки за  умови відповідного забезпечення досвідченими кадрами. О. Висоцька, серед таких кадрів виділяє соціальних модераторів. Вони мають забезпечувати позитивну взаємодію влади з громадянами на основі характерних властивостей сторін, функціональності, мотивації, активності тощо. Залучення фахівців, здатних проводити моніторинг, глибинний аналіз та визначати головні напрямки дослідження є складовою так званого належного врядування [1].

Я зазначає дослідник О. Крутій, вимогою сучасного суспільства до влади можуть бути задоволені тільки через застосування так званих діалогових форм:

1) публічний менеджмент є  основою взаємовідносин організаціями громадянського суспільства;

2) соціальне партнерство, що забезпечує співпрацю держави, профспілок та підприємців (трипартизм) – допомагає знайти спільну мову, вирішувати суперечливі питання та досягати максимального комфорту для всіх сторін;

3) тісна взаємодія на місцевому рівні державних органів влади та органів місцевого самоврядування, їх співпраця.

Як свідчить досвід, в сучасному українському суспільстві діалог органів публічної влади з громадськістю знаходиться ще у процесі формування. Характерною особливістю на даному етапі є достатньо низький рівень соціальної активності, в свою чергу й представниками публічної влади фактично не докладається зусиль для використання потенціалу місцевих громад у вирішенні суспільно значущих проблем. Навіть якщо декларується необхідність залучення громадськості, населення зазвичай не має достатньої інформації щодо діяльності місцевої влади, а більше поінформована про загальнодержавні справи й діяльність центральної влади. Виділяється, що для ефективного інформаційного забезпечення територіальної громади варто інтенсивніше залучати місцеві газети, систематично публікувати данні щодо стану справ, прийняття рішень та їх впровадження. Велике значення також мають часті виступи представників влади по телебаченню й громадські слухання, що створює імідж відкритості та прозорості [6].

Висновки.

Підсумовуючи можна викласти таке твердження, що механізми взаємодії органів влади з громадськістю справляють значний вплив на стан суспільних відносин та рівень довіри до влади. За умови сучасних тенденцій в українській державі та задекларованому спрямуванні до розбудови сучасної європейської країни варто:

більше уваги приділяти міжнародним стандартам якості надання публічних послуг;

забезпечити підготовку фахівців, ознайомлених з новою парадигмою належного врядування, залучити до цього досвідчених викладачів;

створити умови для навчання керівних кадрів органів публічної влади та нових співробітників з метою формування керівного складу нового типу;

посилити роботу щодо забезпечення відкритості органів влади та доступності управлінської інформації для громадян;

на постійній основі проводити моніторинг громадської думки, залучати громадськість до активного діалогу та співпраці з органами влади.

Подібні кроки повинні створити умови для формування позитивної громадської думки щодо діяльності органів влади. В свою чергу довіра населення сприятиме подальшому розвитку держави.

 

Література.

1. Висоцька О. М. Удосконалення діалогу органів влади і громадськості на регіональному рівні / О. М. Висоцька. // Державне управління: теорія та практика. – 2012. – № 2. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Dutp_2012_2_37.pdf.

2. Державний стандарт України. Системи управління якістю. Основні положення та словник : ДСТУ ISO 9000-2001. – К. : Держстандарт України, 2001. – 33 с.

3. Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 р. № 523-р. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/523-2014-%D1%80.

4. Захаров А. В. Проблемы правового регулирования доступа граждан к информации о деятельности органов власти / А. В. Захаров // Фундаментальные исследования. – 2013. № 11-5. – С. 1071-1074.

5. Кириченко О. В. Персонал як фактор упровадження систем адміністративних послуг в органах публічної влади [Електронний ресурс] / О. В. Кириченко // Державне управління: теорія та практика. – 2012. – № 2. – Режим доступу: http://academy.gov.ua/ej/ej16/zmist.html.

6. Крутій О. М. Сучасний стан діалогової комунікації між органами державної влади та громадськістю в українському суспільстві / О. М. Крутій / Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2012. – № 2. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=386.

7. Оцінка громадськістю діяльності органів виконавчої влади: Методичні рекомендації з проведення соціологічних досліджень. – К., 2009. – 33 с.

8. Положення про Національне агентство України з питань державної служби : затв. Указом Президента України від 18 лип. 2011 р. № 769/2011. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/769/2011.

 

References.

1. Vysots'ka, O. M. (2012) “Improving dialogue and public authorities at regional level”, Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka, vol. 2, available at: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Dutp_2012_2_37.pdf. (Accessed 22 May 2014).

2. State Standard of Ukraine. Quality management systems. The main provisions and glossary (2001),  “Derzhavnyj standart Ukrainy. Systemy upravlinnia iakistiu. Osnovni polozhennia ta slovnyk”, Derzhstandart Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

3. Cabinet of Ministers of Ukraine (2014), “Some issues of administrative services executive power through the centers of administrative services”, available at: http://zakon.rada.gov.ua (Accessed 22 May 2014).

4. Zaharov, A. V. (2013), “Problems of legal regulation of public access to information about the activities of the authorities”, Fundamental'nye issledovanija, vol. 11-5, pp. 1071-1074.

5. Kyrychenko, O. V. (2012) “The staff as a factor in the introduction of administrative services to public authorities”, Derzhavne upravlinnia: teoriia ta praktyka, vol. 2, available at: http://academy.gov.ua/ej/ej16/zmist.html. (Accessed 22 May 2014).

6. Krutij, O. M. (2012) “The current state of interactive communication between government agencies and the public in Ukrainian society”, Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok, vol. 2, available at: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=386. (Accessed 22 May 2014).

7. Public Assessment of executive bodies (2009), “Otsinka hromads'kistiu diial'nosti orhaniv vykonavchoi vlady: Metodychni rekomendatsii z provedennia sotsiolohichnykh doslidzhen”, Kyiv, Ukraine.

8. President of Ukraine (2011), “The provisions of the National Agency of Ukraine on Civil Service”, available at: http://zakon.rada.gov.ua (Accessed 22 May 2014).

 

Стаття надійшла до редакції 19.10.2014 р.

 

ТОВ "ДКС Центр"