КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РОЗРОБКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ДОГОВІРНО–ПРАВОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНІ

УДК: 351.86: 355

Н. А. Сіцінський,

магістр права, Європейський університет, м. Фленсбург, Німеччина

Nazariy Sitsinskiy,

master of Law, European University, Flensburg, Germany

THE CONCEPTUAL BASIS FOR THE DEVELOPMENT OF THE NATIONAL STRATEGY FOR THE LEGAL REGISTRATION OF THE STATE BORDER OF UKRAINE

У статті розглянуто актуальні питання щодо створення Національної стратегії договірно-правового оформлення державного кордону України. Наголошено про загрози та ризики, пов’язані з питаннями незавершеності договірно-правового оформлення державного кордону України. Розкрито механізми реалізації Національної стратегія договірно-правового оформлення державного кордону України. Визначено основні напрями реалізації Національної стратегії договірно-правового оформлення державного кордону України. Аргументовано, що успіх у досягненні цілей, визначених Національною стратегією, залежить передусім від чіткого розуміння співвідношення ресурсів і здатності їх мобілізувати. Національна стратегія передбачає як короткострокові, так і довгострокові перспективи реалізації, вона має суто практичний, а не декларативний характер.

The article deals with topical issues on creation of the National strategy for the legal registration of the state border of Ukraine. The threats and risks related to the incompleteness of the legal registration of the state border of Ukraine. Disclosed mechanisms for the implementation of the National strategy for the legal registration of the state border of Ukraine. Defined the main directions of implementation of the National strategy legal registration of the state border of Ukraine. Argued that the success in achieving the objectives defined in the National strategy primarily depends on a clear understanding of the relationship between resources and their ability to mobilize. The national strategy includes both short-term and long-term prospects of implementation, it is purely practical and not declarative.

Ключові слова: механізми державного управління, державна політика, Національна стратегія, договірно-правове оформлення державного кордону, ризики та загрози, державний кордон.

Key words: mechanisms of public administration, public policy, national strategy, the legal registration of the state border risks and threats, the state border.

Постановка проблеми. Стратегічні завдання політики національної безпеки щодо врегулювання питань договірно-правового оформлення державного кордону, закріплено у конституційних нормах держави: “Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою”. Статтею 17 Конституції України закріплено конституційну норму: “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу” [1].

Питання незавершеності договірно-правового оформлення державного кордону України за сучасних умов державності є вкрай актуальними та потенційно небезпечними для національної безпеки країни. Так, у 2014 році перед державою постала потенційна загроза щодо втрати суверенітету та територіальної цілісності держави в умовах безпосередньої військової загрози з боку Російської Федерації, що окупувала Автономну Республіку Крим та м. Севастополь, визнавши суверенну частину української території новими суб’єктами федерації та законодавчо закріпивши анексію цих регіонів Росією. Сьогодні російська сторона активно підбурює та заохочує сепаратистські та екстремістські настрої в південно-східних регіонах України, що мають за мету перегляд державно-територіального статусу країни.

Зазначена ситуація представляє потенційну загрозу національній безпеці України та потребує суттєвого вдосконалення механізмів державного управління у сфері договірно-правового оформлення державного кордону на всій його протяжності. Таким чином, прискорення процесу делімітації та демаркації державного кордону України є вкрай актуальними державним завданням з огляду на необхідність реалізації стратегічного курсу держави на європейську інтеграцію. Тому, ефективним правовим механізмом реалізації завдань щодо завершення договірно-правового оформлення державного кордону в Україні має стати розроблення проекту Національної стратегії договірно-правового оформлення державного кордону України (далі − Національна стратегія).

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що дослідженню процесів договірно-правового оформлення державного кордону України присвячені роботи дослідників: А.Л.Боднаря, А.М.Дьогтяря, М.О.Трюхана, М.М.Литвина, М.А.Нартова, Л.В.Осовалюка, В.К.Плешка, А.С.Сіцінського, В.С.Сіцінського, Б.Д.Трегубова та інших науковців.

Водночас, врегулювання питань договірно-правового оформлення державного кордону України, потребує консолідації зусиль науковців в галузі наук з державного управління з метою розробки та запровадження ефективних механізмів державного управління, що спрямовані на вирішення цих проблемних питань щодо завершення договірно-правового оформлення державного кордону України.

Мета статті розглянути шляхи щодо створення Національної стратегії договірно-правового оформлення державного кордону України

Виклад основного матеріалу. З набуттям державної незалежності, питання договірно-правового оформлення державного кордону стало для України одним із стратегічних завдань національної безпеки держави. Так, 12 вересня 1991 року Верховною Радою УРСР було проголошено державний кордон СРСР, що відмежовував територію України від суміжних держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року державним кордоном України [2].

Тому, метою Національної стратегії договірно-правового оформлення державного кордону України є реалізація стратегічних завдань національної безпеки, що спрямовані на завершення договірно-правового оформлення державного кордону України із суміжними державами з метою захисту життєво важливих національних інтересів України.

На нашу думку, основними принципами реалізації Національної стратегії є:

1) формування єдиної державної політики з питань завершення договірно-правового оформлення державного кордону України;

2) дотримання норм міжнародного права;

3) захист суверенітету, територіальної цілісності та національних інтересів держави;

4) адаптація до новітніх викликів та загроз у прикордонній сфері;

5) доброї волі та готовності до взаємних компромісів;

6) забезпечення належної підготовки учасників переговорного процесу від України;

7) послідовність державно-управлінських рішень;

8) відповідальність за прийняття державно-управлінських рішень.

У положеннях Національної стратегії мають бути визначені: стратегічні пріоритети договірно-правового оформлення державного кордону; механізми реалізації Національної стратегії; міждержавні майнові відносини, порядок господарювання на прикордонних майнових об’єктах та у прикордонних водах між Україною і суміжними державами; повноваження органів державної влади у сфері договірно-правового оформлення державного кордону; організаційне та фінансове забезпечення.

В першій частині Національної стратегії проаналізовано сучасний стан договірно-правового оформлення державного кордону України.

Встановлено, що за 23 роки незалежності України вдалося підтвердити існуючу за радянські часи лінію державного кордону України із Словацькою Республікою, Угорською Республікою, Республікою Польща та Румунією. Доведено, що більшість державного кордону України – 4601,24 км не оформлена у договірно-правовому відношенні, що становить серйозну загрозу національній безпеці України. Зазначимо, що відсутність позначеного на місцевості державного кордону та неврегульованість питань щодо дотримання його режиму не дає змоги протидіяти міжнародному тероризму, транскордонній організованій злочинності, незаконній міграції та торгівлі людьми, контрабанді зброї боєприпасів та наркотичних засобів.

Аргументовано, що неврегульованість зазначених проблемних питань представляє серйозну загрозу для державного суверенітету та територіальної цілісності України, яка може стати передумовою щодо виникнення прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на державному кордоні, а також спробою територіальних претензій з боку суміжних держав.

Тому, оцінюючи сучасний стан договірно-правового оформлення державного кордону України, зазначимо, що Україна посідає стратегічне геополітичне положення в структурі міжнародної політики забезпечення безпеки, яке обумовлено її статусом, міжнародним авторитетом та миролюбною зовнішньою політикою. Держава має один із найбільших за протяжністю державних кордонів на європейському континенті, що становить близько 7 тис. км, з яких понад 4,5 тис. км – це новітні кордони з республіками колишнього СРСР. Морська ділянка українського кордону має протяжність 1355 км, а площа виключної (морської) економічної зони України складає 72 658 кв. км. З країнами − членами Європейського Союзу державний кордон має протяжність 1390,742 км (20% від загальної протяжності державного кордону). З державами − учасницями СНД – 4601,24 км (65% від загальної протяжності державного кордону). Протяжність територіального моря України становить 1001 км (15% від загальної протяжності державного кордону).

Першу частину українського державного кордону із суміжними країнами склали ділянки державного кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією, що вже були оформлені у договірно-правовому відношенні за часи Радянського Союзу. У подальшому, зі вступом цих країн до Європейського Союзу, Україна отримала спільну ділянку державного кордону з ЄС.

Загальна протяжність спільного державного кордону України з ЄС становить 1390,742 км (20% від загальної протяжності державного кордону України). Українська влада спромоглася підтвердити існуючу за радянські часи лінію державного кордону між СРСР та Польщею, Угорщиною, Румунією і Словаччиною (що виникла після розпаду Чехословацької Соціалістичної Республіки), не допустивши жодної територіальні поступки на власну територію з боку цих держав.

Отже, за незначний проміжок часу без жодних конфліктів та протистоянь нашій державі вдалось забезпечити захист національних інтересів у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України на спільних ділянках державного кордону. Таким, чином, на сьогодні протяжність: українсько-румунського державного кордону становить – 613,8 км; українсько-польського державного кордону – 542,39 км; українсько-угорського державного кордону – 136,7 км; українсько-словацького державного кордону – 97,852 км.

Усі вищезазначені ділянки державного кордону позначено прикордонними знаками, встановлено режим державного кордону, узгоджено питання про співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань та протидії злочинам у прикордонній сфері.

Надійна охорона та захист Україною зовнішнього кордону Європейського Союзу є стратегічною складовою її прикордонної політики та політики національної безпеки. Це зумовлено спільною відповідальністю за забезпечення загальноєвропейської прикордонної безпеки в контексті реалізації державою стратегічного курсу на європейську інтеграцію. Зовнішній кордон України з Європейським Союзом є кордоном дружби, порозуміння та конструктивної співпраці з питань протидії транскордонній організованій злочинності.

Другу частину українського державного кордону із суміжними країнами склали ділянки державного кордону із колишніми радянськими республіками. З руйнацією Радянського Союзу та виникненням на пострадянському просторі новоствореної наддержавної структури – Співдружності Незалежних Держав виникло нагальне питання розмежувати територію бувших радянських республік лінією державних кордонів. Це питання набуло актуальності і для незалежної України, що отримала в спадок спільні ділянки державного кордону із колишніми радянськими республіками загальною протяжністю – 4601,24 км, які становлять на сьогодні 65% від загальної протяжності державного кордону України, а саме:з Російською Федерацією протяжність спільної ділянки державного кордону становить 2295,04 км, із них сухопутна ділянка має протяжність 1974,04 км; з Республікою Молдова протяжність спільної ділянки державного кордону становить 1222 км; з Республікою Білорусь протяжність спільної ділянки державного кордону становить 1084,2 км.

Незважаючи на зусилля органів державної влади України компетентних у цій сфері, на сьогодні більша частина державного кордону (майже 65%) не оформлена у договірно-правовому відношенні, що створило реальну та потенційну загрозу національній безпеці України, її суверенітету та територіальній цілісності.

Доведено, що неврегульованість договірно-правового оформлення державного кордону України із суміжними державами може призвести до створення осередків напруженості та прикордонних конфліктів на державному кордоні України та у прикордонних регіонах.

Відтак, до викликів і загроз національній безпеці України у сфері безпеки державного кордону, що пов’язані із незавершеністю договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону можна віднести: суттєві перешкоди в процесі європейської інтеграції України, що пов’язані із незавершеністю процесу договірно-правового оформлення державного кордону на всій його протяжності; зростання небезпеки ескалації прикордонних конфліктів та прикордонних інцидентів на кордоні із Росією, а також проникнення на територію України терористичних. екстремістських, сепаратистських та інших угруповань, що мають за мету дестабілізувати ситуацію в Україні; можливість втрати частини державної території України та юридичного титулу нам певні прикордонні регіони української держави; активізація діяльності транскордонних злочинних угруповань, що займаються незаконною міграцією та торгівлею людьми, контрабандою, трафіком зброї і наркотичних речовин, а також іншої протиправною діяльністю; загроза виникнення техногенних аварій та катастроф у прикордонних районах.

Необхідно констатувати, що упродовж останнього часу спостерігається інтенсивна політизація питань державно-територіального статусу певних регіонів України з боку деяких країн, що мають наміри порушити політичну стабільність та зовнішньополітичну безпеку нашої держави.

Визначено особливості та проблемні питання договірно-правового оформлення державного кордону України із суміжними державами.

1. Спільні ділянки державного кордону України із Словацькою Республікою, Угорською Республікою та Республікою Польща.

На зазначених вище спільних ділянках державного кордону потенційну небезпеку національній безпеці України у сфері безпеки державного кордону представляють непоодинокі спроби суміжних держав здійснити ревізію чинних з Україною міжнародних договорів та угод, що регламентують питання спільного державного кордону. Незважаючи на повністю врегульовані на міждержавному рівні в правовому відношенні питання щодо спільних з Україною ділянок державного кордону, кожна із зазначених вище суміжних країн має приховані та явні територіальні претензії до нашої держави. Так, з боку Угорської Республіки, Словацької Республіки та Республіки Польща лунають численні заклики, що мають за мету переглянути державно-територіальний статус (на власну користь) певних прикордонних територій з Україною шляхом заохочення націоналістичних рухів і течій у прикордонних районах України, а також підбурювання їх сепаратистських намірів. Це представляє суттєву загрозу національній безпеці України у сфері безпеки державного кордону та потребує запровадження дієвих механізмів державного управління щодо її протидії.

2. Українсько-румунський державний кордон.

На спільній ділянці українсько-румунського державного кордону, не зважаючи на укладення базових міждержавних договорів між Україною і Румунією про спільний державний кордон, упродовж останніх років спостерігаються непоодинокі спроби офіційного Бухаресту переглянути проходження лінії державного кордону в українській частині акваторії річки Дунай. Наразі румунська сторона всіляко намагається висунути територіальні претензії до України, що спрямовані на перегляд проходження існуючої лінії українсько-румунського державного кордону в акваторії ріки Дунай в районі островів Великий і Малий Далер, Малий Татару, Майкан і Лімба, що належать Україні. Мотивація Румунської сторони полягає у тому, що внаслідок природних змін зазначені острови можуть впродовж десяти років з’єднатися з румунським берегом. Зазначена позиція Румунської сторони цілком суперечить існуючим нормам міжнародного права та двостороннім договорам та угодам.

2. Українсько-молдовський державний кордон.

На спільній ділянці українсько-молдовського державного кордону, проблемним питанням залишається не врегульованість на міждержавному рівні майнових, господарських та фінансових відносин на прикордонних об’єктах, що є наслідком відсутності консолідованої позиції органів державної влади України та органів місцевого самоврядування, відповідальних за вирішення цих питань.

3. Українсько-білоруський державний кордон.

На спільній ділянці українсько-білоруського державного кордону, проблемним питанням залишається відсутність дієвих механізмів дотримання режиму спільної ділянки кордону, а також притягнення порушників прикордонного законодавства до відповідальності. Як наслідок, на кордоні з Республікою Білорусь є незаконна міграція, контрабандна діяльність, незаконний обіг наркотичних засобів та прекурсорів та інша протиправна діяльність транскордонної спрямованості. Також, проблемним питанням залишається відсутність консолідованої позиції органів державної влади України, до компетенції яких відносяться питання майнових, фінансових, господарських відносин, а також порядку господарювання на прикордонних об’єктах та у прикордонних водах.

4. Українсько-російський державний кордон.

На спільній ділянці українсько-російського державного кордону, проблемним питанням залишається незавершеність договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону. Незавершеність договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону представляє потенційну та реальну загрозу суверенітету, територіальної цілісності та незалежності нашої держави. Зокрема, у 2014 році Російська Федерація, грубо порушуючи норми міжнародного права та положення міждержавних правових актів з прикордонних питань, збройним шляхом анексувала частину державної території України в Автономній Республіки Крим. З окупацією Росією території Автономної Республіки Крим є підстави стверджувати про безперспективність врегулювання питань розмежування Азовського і Чорного морів та Керченської протоки, а також розмежування континентального шельфу на виключних (морських) економічних зон України та Російської Федерації у двосторонньому форматі.

Щодо стану сухопутної ділянки спільного державного кордону з Росією, то він на сьогодні взагалі не оформлений у договірно-правовому відношенні, зокрема: не проведено демаркацію державного кордону та не позначено кордон на місцевості; відсутні базові міждержавні договори, що регламентують питання дотримання режиму державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань; не врегульовано низку майнових, фінансових та господарських питань на кордоні з Росією, тощо. Отже, сьогодні перед Україною постала потенційна загроза щодо втрати суверенітету та територіальної цілісності держави в умовах безпосередньої військової загрози з боку Російської Федерації, з огляду на невизначений правовий статус спільної ділянки державного кордону.

Невирішеність проблемних питань договірно-правового оформлення державного кордону України по всьому периметру території держави є однією із суттєвих перешкод на шляху до європейської інтеграції України.

У наступному розділі Національної стратегії встановлено ключові загрози національній безпеці України, що пов’язані із незавершеністю процесу договірно-правового оформлення державного кордону України.

Першою ключовою загрозою національній безпеці України, пов’язаною з незавершеністю процесу договірно-правового оформлення державного кордону України є загроза втрати державою частини суверенітету, територіальної цілісності та юридичного титулу на суверенну територію.

Ця загроза зумовлена інтенсивною політизацією питань державно-територіального устрою окремих регіонів України, підбурювання сепаратистських та екстремістських настроїв серед населення прикордонних територій держави з боку деяких суміжних країн, що мають наміри до перегляду існуючих та нормативно-визначених спільних ділянок державних кордонів.

Другою ключовою загрозою національній безпеці України, пов’язаною з незавершеністю процесу договірно-правового оформлення державного кордону України − суттєва перешкода у реалізації стратегічного зовнішньополітичного курсу держави на європейську інтеграцію.

Вона полягає у тому, що однією із основних умов вступу держави до Європейського Союзу є врегулювання питань договірно-правового оформлення державних кордонів та відсутність територіальних претензій з боку суміжних держав. Так, невирішеність проблемних питань у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України по всьому периметру території держави є однією із суттєвих перешкод на шляху до європейської інтеграції країни.

Третьою ключовою загрозою національній безпеці України у сфері договірно-правового оформлення державного кордону − потенційна небезпека ескалації прикордонних конфліктів та військових протистоянь у прикордонних регіонах України, а також біля кордонів України, поширенню екстремістських, терористичних та сепаратистських проявів на державному кордоні України.

Четвертою ключовою загрозою національній безпеці України, пов’язаною з незавершеністю процесу договірно-правового оформлення державного кордону України − недостатність організаційного, матеріально-технічного і фінансового забезпечення діяльності органів державної влади України, до компетенції яких належать питання договірно-правового оформлення державного кордону. Процес делімітації та демаркації державного кордону значно гальмується через чисельні факти неврегульованості міждержавних майнових відносин, порядку господарювання на прикордонних об’єктах та в прикордонних водах.

П’ятою ключовою загрозою національній безпеці України, пов’язаною з незавершеністю процесу договірно-правового оформлення державного кордону України − потенційна загроза щодо втрати суверенітету та територіальної цілісності держави в умовах безпосередньої військової агресії з боку Російської Федерації.

Шостою ключовою загрозою національній безпеці України, пов’язаною з незавершеністю процесу договірно-правового оформлення державного кордону України − недостатній рівень оснащеності та ресурсного забезпечення військових та правоохоронних органів для ефективної протидії злочинам транскордонного характеру та захисту національних інтересів на державному кордоні та у виключній (морській) економічній зоні України.

Підсумовуючи вищенаведене доцільно запропонувати пріоритетні напрями реалізації Національної стратегії, а саме:

- забезпечення режиму державного кордону та протидію територіальним претензіям до України з боку суміжних держав – членів Європейського Союзу;

- завершення договірно-правового оформлення українсько-молдовського державного кордону;

- запровадження дієвих практичних заходів із завершення договірно-правового оформлення спільної ділянки державного кордону із Республікою Білорусь;

- врегулювання питань спільного державного кордону із Російською Федерацією;

- ужиття превентивних політико-дипломатичних заходів, що спрямовані на протидію територіальним претензіям до України з боку суміжних держав;

- забезпечення стабільності проходження лінії державного кордону, а також недопущення його зміни в односторонньому порядку;

- дотримання положень міждержавних правових актів із прикордонних питань, виходячи із принципів суверенної рівності, територіальної цілісності та недоторканості існуючих спільних державних кордонів;

- забезпечення належного рівня функціонування державного кордону: дотримання режиму кордону та прикордонного режиму; утримання прикордонних знаків та прикордонної інфраструктури; розвиток взаємовигідного прикордонного співробітництва, зміцнення довіри та співпраці на кордоні;

- створення сприятливих умов для діяльності спільних прикордонних комісій для перевірки (огляду) проходження лінії державного кордону, а також роботи прикордонно-представницького апарату.

На нашу думку, механізми реалізації Національної стратегії договірно-правового оформлення державного кордону України необхідно спрямувати на удосконалення державної політики у сфері договірно-правового оформлення державного кордону.

Зокрема, політичні механізми для реалізації комплексу політико-дипломатичних заходів, що спрямовані на врегулювання питань договірно-правового оформлення спільних з Україною ділянок державного кордону виходячи з принципів суверенної рівності, територіальної цілісності, недоторканості державних кордонів та взаємної поваги.

Правові механізми доцільно спрямувати на підготовку та укладення міждержавних договорів про спільний державний кордон, а також про режим спільного державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань між Україною і суміжними державами.

Економічні механізми мають врегулювати міждержавні майнові відносини з метою упорядкування господарювання на прикордонних об’єктах та в прикордонних водах, створення необхідних умов для раціонального господарювання та розвитку прикордонних регіонів, збереження та збалансованого використання природних ресурсів для соціально-економічного розвитку прикордонних територій.

Безпекові механізми доцільно запровадити для проведення спеціальних оперативно-розшукових заходів та розвідувального, контррозвідувального забезпечення процесу підготовки та проведення демаркації державного кордону України в односторонньому порядку, забезпечення дотримання режиму державного кордону, охорону персоналу під час проведення робіт з демаркації.

Військові механізми передбачають протидію та відбиття збройного нападу і вторгнення в Україну із суміжних держав військових груп і банд, припинення інших збройних провокаційних дій на державному кордоні, а також захист громадян України від збройних нападів та інших насильницьких дій.

Також, вбачається за доцільне забезпечити виконання положень Національної стратегії шляхом єдиної координації та взаємодії між суб’єктами договірно-правового оформлення державного кордону України: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України, місцевих державних адміністрацій.

Основна організуюча та координуюча функція у процесі реалізації положень Національної стратегії, має бути покладена на Урядового Уповноваженого з питань договірно-правового оформлення державного кордону України. Урядовий Уповноважений України, у межах наданих повноважень, організовує розроблення проектів планів реалізації Національної стратегії, забезпечує контроль за їх виконанням та щорічно інформує Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України та Раду національної безпеки і оборони України про результати реалізації Національної стратегії.

Висновки. Аргументовано, що успіх у досягненні цілей, визначених Національною стратегією, залежить передусім від чіткого розуміння співвідношення ресурсів і здатності їх мобілізувати. Національна стратегія передбачає як короткострокові, так і довгострокові перспективи реалізації, вона має суто практичний, а не декларативний характер.

У короткостроковій перспективі механізми реалізації Національної стратегії доцільно спрямувати на створення загальнонаціональної Державної цільової програми “Завершення делімітації та демаркації державного кордону України”, орієнтованої на пріоритети вирішення проблемних питань у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

Довгострокова перспектива реалізації передбачає запровадження ефективного циклу стратегічних змін у напрямі врегулювання проблем у сфері забезпечення національної безпеки, що гарантовано забезпечить ефективно вирішувати стратегічні завдання у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

Проект Національної стратегії доцільно запропонувати до розгляду Раді національної безпеки і оборони України як органу стратегічного управління національною безпекою, що координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, який має рекомендувати наведені вище ініціативи Міністерству закордонних справ України (Представникові України з питань договірно-правового оформлення державного кордону України), з метою узгодженому виконанню центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами завдань щодо завершення договірно-правового оформлення державного кордону України із суміжними державами.

Перспективою подальших розвідок даної проблематики, є на наш погляд, удосконалення співпраці з міжнародними організаціями щодо питань завершення договірно-правового оформлення державного кордону України із суміжними державами.

Список використаних джерел.

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30.

2. Декларація про державний суверенітет. – Відомості Верховної Ради УРСР, 1990, № 31, ст.429.

References.

1. The Verkhovna Rada of Ukraine (1996), “The Constitution of Ukrain”, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр (Accessed 28 November 2014).

2. The Verkhovna Rada URSR (1990), “Declaration of State Sovereignty”, vol. 31, p. 429.

Стаття надійшла до редакції 12.11.2014 р.