СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ У СФЕРІ ДОГОВІРНО-ПРАВОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ

УДК 351

В. С. Сіцінський,

ад’юнкт Національної академії Державної прикордонної служби України

У статті досліджено теоретичні аспекти державного управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

The article examines the theoretical aspects of the national security state in the legal registration of the state border of Ukraine.

Ключові слова: національна безпека, державне управління, державний кордон, договірно-правове оформлення державного кордону.

Key words: national security, public administration, state border, the legal regulation of the state border.

Постановка проблеми. Однією із найважливіших умов функціонування держави є забезпечення її національної безпеки, що спрямована на поступальних розвиток громадянського суспільства, захист людини та суспільства, виявлення та мінімізацію потенційних загроз національним інтересам від зовнішніх та внутрішніх загроз в політичній, економічній, гуманітарній, військовій, прикордонній та інших сферах суспільно-політичного життя.

У відповідності до чинного законодавства, Стратегія національної безпеки України спрямована на формування сприятливих умов для забезпечення інтересів громадян, суспільства і держави, дальшого поступу України як демократичної держави зі сталою та зростаючою ринковою економікою, держави, що керується європейськими політичними й економічними цінностями, в якій повага і захист прав і законних інтересів усіх територіальних громад, суспільних верств, етнічних груп є запорукою незалежного, вільного, суверенного і демократичного розвитку єдиної України [1].

Світовий досвід свідчить, що ключовим стратегічним завданням національної безпеки є врегулювання питань договірно-правового оформлення державного кордону із суміжними державами, що має забезпечити суверенітет, територіальну цілісність та незалежність кожної держави.

Таким чином, у досить динамічній геополітичній, геостратегічній і геоекономічній ситуації Україна, виходячи із власних національних інтересів, потребує ефективного державного управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону, значних зусиль і постійної уваги з боку органів державної влади, науковців, кожного громадянина.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про нагальну потребу наукового забезпечення теоретичних та практичних аспектів удосконалення системи державного управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

Мета статті дослідити сутність та особливості державного управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

Виклад основного матеріалу. Питання формування державної політики національної безпеки у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України набули актуальності з часу проголошенням незалежності держави і дотеперішній час залишаються не неврегульованими внаслідок різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на стан національної безпеки та обумовлюють необхідність удосконалення державного управління системою національної безпеки з метою захисту національних інтересів особистості, суспільства та держави у цій сфері.

Аналіз нормативно-правових актів дав змогу встановити той факт, що суттєвою загрозою національній безпеці України визначено неврегульованість питань договірно-правового оформлення спільних ділянок державного кордону України із суміжними країнами. Указом Президента України від 08.06.2010 року № 389/2012 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року “Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України” безпосередніми зовнішніми викликами національній безпеці визначено: “невирішеність питання щодо розмежування лінією державного кордону акваторії Чорного і Азовського морів, Керченської протоки, відсутність демаркації державного кордону України з Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Молдова, що стримує врегулювання правових засад забезпечення його режиму облаштування, ускладнює протидію транскордонним загрозам” [1].

Також, Воєнною доктриною України, що затверджена Указом Президента України від 15 червня 2004 року № 648 (в новій її редакції Указу Президента України від 8 червня 2012 року №390/2012) основними тенденціями розвитку воєнно-політичної обстановки у світі, що можуть суттєво загрожувати національні безпеці України у прикордонній сфері визначено:

- наявність неврегульованих воєнно-політичних конфліктів та можливість виникнення нових збройних конфліктів у регіоні;

- незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону України, внаслідок чого зберігається ймовірність висунення територіальних претензій до України та виникнення суперечок між державами;

- прояви сепаратизму, що спричинені незадоволенням культурних потреб національних меншин, низьким рівнем життя населення та особливостями національно-етнічної політики суміжних з Україною держав;

- втручання у внутрішні справи України з боку інших держав з метою загострення соціально-політичних, міжконфесійних та міжетнічних відносин, створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань;

- посилення конкуренції за доступ до сировинних ресурсів та за контролем над маршрутами їх доставки на ринки споживання, використання економічних конкурентних переваг для досягнення політичних цілей [2].

Установлено, що основні загрози національній безпеці України у сфері договірно-правового оформлення полягають у:

1) незавершеності договірно-правового оформлення і недостатньому облаштуванні державного кордону України;

2) можливих посяганнях на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;

3) територіальні претензії з боку суміжних держав;

4) поширення тероризму, транскордонній організованої злочинності, незаконної міграції та контрабанді через державний кордон України;

5) воєнно-політичній нестабільності та конфліктах в прикордонних з Україною регіонах.

Зазначені загрози у сфері договірно-правового оформлення мають глобальний характер та потребують створення ефективної системи державного управління з метою мінімізації їх негативного впливу на забезпечення національної безпеки України.

Таким чином, питання запровадження ефективних механізмів державного управління у сфері національної безпеки є стратегічним пріоритетом реалізації внутрішньої та зовнішньої політики для провідних країн світу.

На нашу думку, найбільш ґрунтовна дефініція “державного управління у сфері національної безпеки” відображена у роботах доктора наук з державного управління, професора Г.П.Ситника, який зазначає що: “державне управління національною безпекою є специфічним видом та невід’ємною складовою державного управління, що охоплює соціальну, економічну, гуманітарну, військову та політичну сфери життєдіяльності суспільства та є цілеспрямованою діяльністю суб’єктів забезпечення національної безпеки” [3].

Також, більшість вітчизняних дослідників констатує, що державне управління у сфері забезпечення національної безпеки:

1) справляє суттєвий вплив на реалізацію політики у сфері національної безпеки та є стратегічною складовою процесу реалізації державної політики національної безпеки;

2) реалізується у межах чинної нормативно-правової бази з питань національної безпеки;

3) запроваджується з метою створення ефективних механізмів державного управління, що спрямовані на захист національних інтересів України;

4) державне управління у сфері забезпечення національної безпеки має стратегічний характер, поєднує системний та ситуаційний підходи у процесі реалізації;

5) стратегічним пріоритетом державного управління у сфері забезпечення національної безпеки є мінімізація та нейтралізація наявних та потенційних загроз національній безпеці у різних сферах суспільно-політичного, військового та соціально-економічного життя України.

Зазначено, що об’єктами державного управління у сфері забезпечення національної безпеки є суверенітет, територіальна цілісність держави, конституційні права та свободи громадян, суспільно-політичні, матеріальні, економічні, інтелектуальні та духовні цінності, природні та економічні ресурси держави.

Суб’єктами державного управління у сфері забезпечення національної безпеки є органи державної влади ( законодавчої, виконавчої, місцеві державні адміністрації) та суб’єкти забезпечення національної безпеки сектору безпеки і оборони ( військові, правоохоронні органи, органи державного управління зі спеціальним статусом, суди загальної юрисдикції, органи прокуратури, тощо). Координуючу роль між суб’єктами державного управління у сфері забезпечення національної безпеки, згідно національного законодавства, здійснює Рада національної безпеки і оборони України.

Крім того, аналіз теоретико-методологічних засад проблем державного управління у сфері забезпечення національної безпеки дав змогу встановити, що на сьогодні актуальним державним завданням щодо запобігання виникненню воєнних конфліктів є завершення процесу договірно-правового оформлення державного кордону України.

На нашу думку, процес договірно-правового оформлення державного кордону України має передбачати створення ефективної системи державного управління, що спрямована на реалізацію комплексу політико-дипломатичних, економічних та військово-правоохоронних заходів з метою забезпечення державного суверенітету, недоторканності і територіальної цілісності.

Зазначені державно-управлінські заходи зумовлюються пріоритетністю національних інтересів, всебічнім аналізом глобальних викликів та загроз у прикордонній сфері та необхідністю вжиття своєчасних адекватних заходів з їх мінімізації, що є стратегічним завданням національної безпеки України.

З огляду на викладене вище, нами визначено що, державне управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України є особливою та невід’ємною складовою державного управління національною безпекою – це організована сукупність державних органів, посадових осіб, об’єднаних єдиними цілями та завданнями щодо забезпечення безпеки і відкритості державного кордону, що спрямована на захист суверенітету та територіальної цілісності держави, недоторканності державного кордону на всій його протяжності, протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам на державному кордоні, захисту національних інтересів у виключній (морській) економічній зоні, дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, забезпечення розвитку міжнародного, прикордонного та міжвідомчого співробітництва, які здійснюють узгоджену діяльність у межах чинного законодавства України

Державне управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України (далі - д.у.д.п.о.) реалізовується шляхом цілеспрямованої діяльності суб’єктів забезпечення національної безпеки, компетентних в питаннях державного кордону у межах, встановлених законодавством України.

Визначено, що основу д.у.д.п.о. складає Стратегія, сутність якої полягає у створенні дієвих механізмів державного управління, що спрямовані на ефективну реалізацію політики національної безпеки у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України, захист національних інтересів держави у прикордонній сфері та ефективну протидію транскордонним викликам та загрозам на державному кордоні.

Доведено, що головною метою д.у.д.п.о. є запровадження ефективних механізмів державного управління, спрямованих на ефективний захист політичних, економічних та військових інтересів держави на державному кордоні.

Таким чином, державне управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України передбачає реалізацію таких завдань:

- забезпечити державну незалежність, територіальну цілісність, суверенітет України;

- мінімізувати негативний вплив суміжних держав стосовно територіальних претензій по відношенню до України;

- не допустити втягування України у регіональні прикордонні конфлікти;

- запровадити ефективні механізми державного управління у сфері договірно-правового оформлення відповідно до норм міжнародного права;

- створити ефективну систему національної безпеки у прикордонній сфері, що спрямована на протидію транскордонних глобальних викликів та загроз: тероризму, незаконній міграції, торгівлі людьми, контрабанді зброї та наркотичних засобів, транскордонної злочинності, тощо.

Зрозуміло, що головними об’єктами д.у.д.п.о, є: суверенітет, територіальна цілісність, недоторканість державного кордону, конституційні права та свободи громадян України.

Головними суб’єктами д.у.д.п.о, є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна прикордонна служба України, Державна митна служба України, Служба безпеки України, місцеві державні адміністрації та громадяни України, що мають компетенцію у сфері договірно-правового оформлення державного кордону.

Аргументовано що, державне управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України ґрунтується на дотриманні трьох основних принципів, а саме:

1) територіальної цілісності;

2) непорушності (недоторканності) державних кордонів;

3) мирного врегулювання прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на державному кордоні.

Перший принцип забезпечення територіальної цілісності відіграє ключову роль у міждержавних відносинах та передбачає захист території держави від будь якої зовнішньої агресії, або перетворення території держави в об’єкт військової окупації.

Найбільш повне формулювання принципу територіальної цілісності держав було визначено у Заключному Акті Наради з безпеки і співробітництва у Європі (НБСЄ) 1975 року: “Держави-учасниці будуть поважати територіальну цілісність кожної з держав-учасниць. Відповідно до цього вони будуть утримуватися від будь-яких дій, не сумісних із цілями і принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй, проти територіальної цілісності, політичної незалежності або єдності будь-якої держави-учасниці, зокрема, від будь-яких таких дій, що представляють собою застосування сили або загрозу силою. Держави-учасниці будуть рівним чином утримуватися від того, щоб перетворювати територію одна одної в об'єкт військової окупації, або інших прямих або непрямих заходів застосування сили в порушення міжнародного права або в об'єкт придбання за допомогою таких заходів або загрози їх здійснення. Ніяка окупація або придбання такого роду не буде признаватися законною” [4].

Другий принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів, є логічним продовженням принципу територіальної цілісності держав. Дотримання цього принципу складає одну з стратегічних підвалин світової безпеки, закріплює непорушність національних державних кордонів, передбачає відмову від будь-яких територіальних домагань та зазіхань на ці кордони. Відповідно до статті 2 Конституції України “територія України в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною” [5].

Останній принцип мирного врегулювання прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на державному кордоні передбачає мирне (невійськове) врегулювання конфліктних ситуацій та прикордонних інцидентів на державному кордоні політичними методами, без застосування військової сили. Законом України “Про державний кордон України” визначено, що: “Для вирішення питань, пов'язаних з підтриманням режиму державного кордону України, виконання міжнародних договорів із цього питання, створення умов для мирного розв'язання прикордонних конфліктів та інцидентів на певній ділянці державного кордону України з особового складу Державної прикордонної служби України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку призначаються прикордонні представники України, а також їх заступники” [6,ст.21]. Тому, з метою ефективної реалізації принципів державного управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України, на нашу думку, необхідно запровадити політичні, нормативно-правові, фінансово-економічні та військові (правоохоронні) механізми її реалізації, а саме.

1. Політичні механізми д.у.д.п.о. передбачають :

- імплементація єдиної державної політики національної безпеки у зовнішньополітичній сфері, що спрямована на захист національних інтересів України на державному кордоні;

- забезпечення системного підходу та послідовності реалізації стратегії договірно-правового оформлення державного кордону України;

- створення сприятливого зовнішньополітичного іміджу України;

- створення єдиного реєстру викликів та загроз національній безпеці у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України;

- удосконалення координації діяльності компетентних органів державної влади з питань договірно-правового оформлення державного кордону України, опрацювання єдиних підходів до стратегії переговорного процесу, директив, технічних завдань та вказівок складу української делегації, що беруть участь у переговорному процесі з питань державного кордону;

- участь у глобальних та регіональних міжнародних колективних структурах безпеки, що передбачають отримання ефективних міжнародних гарантій з метою нейтралізації зовнішніх загроз національним інтересам у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України;

- врегулювання питань договірно-правового оформлення державного кордону на всій його протяжності, суворо дотримуючись національних інтересів;

- участь у врегулюванні локальних прикордонних конфліктів, забезпечення регіонального прикордонного лідерства;

- розвиток міжнародного та прикордонного співробітництва із суміжними країнами, імплементація міжнародних проектів та програм у сфері безпеки державного кордону.

2. Нормативно-правові механізми д.у.д.п.о. передбачають :

- розвиток та удосконалення міждержавної нормативно-правової бази із суміжними країнами з питань спільного державного кордону із максимальним врахуванням національних інтересів України;

- законодавче забезпечення процесів договірно-правового оформлення державного кордону України;

- удосконалення та оптимізація чинного законодавства, що регулює питання договірно-правового оформлення державного кордону: визначення компетенції органів державної влади, забезпечення єдиного порядку координації та взаємодії, підпорядкування, функціональних обов’язків та важелів впливу у форматі переговорного процесу;

- адаптацію законодавства України у сфері договірно-правового оформлення до законодавства Європейського Союзу у цій сфері.

3. Фінансово-економічні механізми д.у.д.п.о. передбачають:

- фінансування у повному обсязі заходів з реалізації державних завдань з питань договірно-правового оформлення державного кордону ( проведення делімітації, демаркації, перевірки державного кордону, участь делегацій України у переговорному процесі);

- розв’язання на міждержавному рівні низки фінансових, майнових, господарських, економічних питань між суб’єктами господарської діяльності України та суміжних країни, особливо на спільних ділянках державного кордону з країнами СНД;

- фінансування цільових державних програм та планів з питань договірно-правового оформлення державного кордону, захисту державного кордону від природних катаклізмів та надзвичайних ситуацій техногенного характеру, внаслідок яких лінія державного кордону може зазнати змін;

- фінансове забезпечення системних наукових досліджень у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

4. Військові (правоохоронні) механізми д.у.д.п.о. передбачають:

- створення сучасних прикордонних та митних органів України, що гарантовано забезпечать прикордонну безпеку, територіальну цілісність та недоторканість державного кордону країни;

- удосконалення діяльності сектору безпеки і оборони держави з метою захисту національних інтересів на державному кордоні;

- розвиток кадрового та інтелектуального потенціалу прикордонних та митних органів України;

- комплектування прикордонних та митних підрозділів сучасними інноваційними технічними засобами дистанційного контролю за державним кордоном, у тому числі у форматі реалізації міжнародних проектів і програм;

- організація тематичного навчання фахівців договірно-правового оформлення у прикордонній сфері.

Висновки. Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що державне управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону є важливою складовою державного управління національною безпекою України, яка дасть змогу: забезпечити виконання зобов’язань України в рамках безвізового діалогу з Європейським Союзом та належний рівень безпеки державного кордону; привести систему управліннями кордонами у відповідність з європейськими стандартами, забезпечити його відкритість для провадження законної транскордонної діяльності; забезпечити розвиток міжнародного, прикордонного та міжвідомчого співробітництва; реалізувати міжнародні проекти та національні наукові дослідження; забезпечить відкритість і прозорість діяльності органів державної влади компетентних в питаннях державного кордону.

Перспективою подальших розвідок даної проблематики, є дослідження наукових та практичних підходів державного управління національною безпекою у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

Список використаних джерел

1. Указ Президента України від 08.06.2012 року № 389/2012 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України» [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://www.rnbo.gov.ua/documents/303.html.

2. Воєнна доктрина України, що затверджена Указом Президента України від 15 червня 2004 року № 648 (в редакції Указу Президента України від 8 червня 2012 року №390/2012). [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/648/2004.

3. Ситник Г.П. Державне управління національної безпеки (теорія і практика): Моногр. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 408 с.

4. Заключний Акт Наради з безпеки і співробітництва у Європі ( НБСЄ) 1975 року. [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://elise.com.ua/content/4-printsip-teritorialnoyi-tsilisnosti-derzhav.

5. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. - № 30.

6. Закон України про державний кордон України // Голос України -1991 – 18 грудня.

7. Енциклопедичний словник з державного управління. За ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. — К.: НАДУ, 2010. — 820с.

Стаття надійшла до редакції 02.12.2012р.