УДК 350.863

 

І. В. Шевчук,

кандидат наук з державного управління,

доцент кафедри публічного управління та адміністрування

Хмельницького університету управління та права

 

ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК ЗАГРОЗА БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ в економічній сфері

 

I. V. Shevchuk,

Candidate of Sciences in Public Administration,

Associate Professor of the Department of Public Administration and Administration

Khmelnytsky University of Management and Law

 

SHADOW ECONOMY as THREAT to SECURITY OF UKRAINE IN THE ECONOMIC SECTOR

 

У статті розглянуто сутність категорії «тіньова економіка» та сформовано визначення з врахуванням існуючої політико-економічної ситуації в країні. Визначено основні причини виникнення такого явища як «тіньова економіка». Виокремлено основні внутрішні і зовнішні загрози економічній безпеці держави, які зумовлені зростанням частки тіньового сектору в економіці України. Окреслено основні тенденції прояву загроз економічній безпеці в умовах трансформаційного періоду. Визначено основні напрями подолання негативних наслідків тінізації економіки та запропоновано пріоритетні шляхи детінізації економіки для підвищення добробуту населення й забезпечення економічної безпеки держави

 

The article considers the essence of the category "shadow economy" and formulates the definition taking into account the existing political and economic situation in the country. The main causes of such a phenomenon as "shadow economy" are determined. The main internal and external threats to the economic security of the state are identified, which are conditioned by the growth of the share of the shadow sector in the Ukrainian economy. The main tendencies of threats to economic security in the conditions of the transformation period are outlined. The basic directions of overcoming of negative consequences of economy shadowing are defined and the priority ways of shadowing of economy for the increase of welfare of the population and providing of economic safety of the state are offered.

 

Ключові слова: тіньова економіка, тіньових сектор економіки, економічна безпека, загрози економічній безпеці держави.

 

Key words: shadow economy, shadow economy, economic security, threats to the economic security of the state.

 

 

Постановка проблеми. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю забезпечення стійкого, сталого економічного зростання країни та підвищення рівня життя населення через мінімізацію внутрішніх і зовнішніх загроз економічній безпеці України, яку можна визначити як здатність держави протидіяти та протистояти загрозам, які спрямовані на різні сектори економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що питаннями тіньової економіки, теоретичним основам та шляхам її подолання присвячені дослідження низки науковців, серед яких З.С. Варналій, І. Мазур, В.О. Мандибура, С.В. Мочерний та інші.

Зростання частки тіньової економіки створює значні перешкоди для ефективної державної політики в економічній та соціальний сферах, конкурентноспроможності товарів та продукції вітчизняних підприємств та інтеграції у міжнародний економічний простір. Тіньовий сектор економіки властивий кожній економічній системі і викорінити повністю це явище неможливо, проте заходи щодо протидії та зменшення її масштабу є негайними для попередження небезпечних наслідків для українського суспільства, особливо під час загострення військового конфлікту з Російською Федерацією, що спричинило нестабільність економіки.

Метою статті є дослідження впливу та зростання частки тіньової економіки на рівень життя населення та економічну безпеку держави.

Для досягнення поставленої мети було визначено завдання:

1) проаналізувати різноманітні визначення категорії «тіньова економіка» та сформулювати визначення, враховуючи існуючі загрози економічній безпеці країни.

2) проаналізувати основні чинники, що формують тіньову економіку;

3) визначити основні шляхи детінізації економіки країни з урахуванням існуючого стану економічної безпеки України.

Виклад основного матеріалу. В літературі існує ряд визначень поняття «тіньова економіка». Зокрема, Мандибура В.О. розглядає категорію «тіньова економіка» з двох позицій у широкому та вузькому розумінні, а саме:

- у широкому розумінні до тіньової економіки відносять – сектор домогосподарств (сектор натурального самозабезпечення); «сектор неформальний» (дрібне виробництво, послуги, торгівля, «світло-сірий» сектор); «темно-сірий» сектор («прихований» сектор легітимних видів економічної діяльності); «чорний» (кримінальний), диверсифіковані частки «чорної» економіки;

- у вузькому розумінні тіньова економіка представлена тільки певними видами економічної діяльності й відносинами, які є або протиправними, або суспільно небезпечними (що на практиці не завжди збігається) [4, с. 12–14].

Мочерний С.В. визначає категорію тіньової економіки як сферу прояву економічної активності, яка спрямована на отримання доходу від здійснення заборонених видів діяльності або на ухилення від державного контролю та сплати податків при здійсненні легальних видів економічної діяльності [1, c. 637].

Варналій З.С. виділив три блоки тіньової економіки: 1) неформальна економічна діяльність – легальне (нерегламентоване державою) виробництво товарів та надання послуг; 2) прихована економіка – порушення в межах дозволеної економічної діяльності; 3) незаконна економіка – здійснення заборонених видів діяльності [7, с. 442]. При цьому тіньову економіку автор визначає як складне соціально-економічне явище, яке представлене сукупністю неконтрольованих і нерегульованих як протиправних, так і законних, але аморальних, економічних відносин між суб’єктами економічної діяльності щодо отримання надприбутку за рахунок приховування доходів і ухилення від сплати податків [2, с. 430].

На наш погляд, найбільш прийнятним є систематизувати ряд визначень зазначеної категорії з врахування існуючої політико-економічної ситуації. Відповідно, тіньова економіка – це незаконна економічна діяльність суб’єктів господарювання, що характеризується уникненням оподаткування, переливання капіталу поза існуючою економічною системою країни, отриманням доходу з порушенням чинного законодавства, веденням бізнесу та налагодження партнерських відносин з країною-агресором. Значне зростання тіньового сектору економіки сталося у 90-ті роки ХХ століття у зв'язку із розпадом Радянського Союзу та активізацією процесів приватизації державної власності й поділу капіталу, веденням підприємницької діяльності в умовах недосконалої нормативно-правової бази. Ці процеси призвели до державного регулювання підприємницької діяльності в умовах правового нігілізму та укорінення явищ корупції та рейдерства як форм захисту суспільства у перехідний період. Перехідний або ж як прийнято сьогодні, трансформаційний період триває і досі, саме тому державна політика має бути спрямована на виважене регулювання та координування дій суб’єктів господарювання і держави, як суб’єкта економічних відносин, заради детінізації економіки та забезпечення економічної безпеки держави.

Тіньова економіка є однією із ключових проблем світового господарства, оскільки кожна країна намагається викорінити це явище з метою оздоровлення економіки й забезпечення інтенсивного розвитку підприємництва. Міжнародна практика свідчить, що досконала нормативно-правова база може зменшити частку тіньового сектора до несуттєвого рівня (5-12%), тоді коли розмір сягає 30% і більше настає критична межа. Щодо України, то вона увійшла до трійки країн із найбільшим обсягом тіньової економіки, який станом на 2017 рік становить 46% від ВВП або 1,1 трлн грн. У Нігерії цей показник становить 48% ВВП, на першому місці – Азербайджан, 67% ВВП. Наступні з найбільшим обсягом тіньової економіки йдуть Росія і Шрі-Ланка (39% і 38% відповідно) [7].

Литвиненко В. до основних чинників та умов, як сприяють тінізації економіки відносить:

1) соціально-економічну кризу в країні;

2) непослідовність економічних та соціальних реформ;

3) неврегульованість суспільно-економічних відносин;

4) недосконалість фіскальної політики держави;

5) відсутність стабільного законодавства, яке регламентує економічну діяльність;

6) серйозні прогалини в чинному законодавстві;

7) небезпечний рівень корумпованості державних службовців;

8) бартеризація взаєморозрахунків між суб’єктами господарювання [5, c. 29].

Крім того, відсутність впевненості в гарантуванні захисту правоохоронними органами, підштовхує навіть законослухняних підприємців у руки злочинних угруповань з метою усунення конкурентів, що веде до розповсюдження шахрайства, силових методів вирішення питань рейдерства та ведення боротьби за переділ сфер впливу. Мазур І. відзначає, що саме високий рівень організації вчинення злочинів є найбільш небезпечним фактором для вчинення злочинів в сфері економіки [3, c. 68–71].

Систематизація різних поглядів науковців на причини тінізації економіки України дала можливість згрупувати такі причини за певними напрямами, зокрема:

1) неефективна державна політика в економічній сфері:

- корупція у владних структурах;

- відсутність довіри населення й суб’єктів господарювання до органів публічної влади;

- бюрократизація діяльності.

2) недосконала податкова політика:

- високі ставки податків;

- нестабільність податкового законодавства;

- складний механізм розрахунку податків;

- надмірне податкове навантаження на малий і середній бізнес.

3) недостатнє врахування специфіки трансформаційного періоду в сфері економіки країни при грошово-кредитному регулюванні:

- міжнародні валютні транші з високими відсотками при поверненні;

- криза фінансової системи;

- нестабільний валютний курс;

- непрозоре фінансування комерційних банків;

4) недосконалість судової системи:

- колізії у чинному законодавстві, що дають можливість отримання вигоди неправомірним чином;

- корумпованість суддів;

- неврегульованість на законодавчому рівні явища «лобіювання інтересів» представниками бізнесових структур.

5) некомпетентне використання бюджетних коштів та надмірне фінансування апарату чиновників;

6) прагнення суб’єктів господарювання отримувати надприбутки ухиляючись від оподаткування;

7) нестабільність ринку праці:

- високий рівень безробіття;

- надання пріоритету працівниками отримання заробітної плати в «конверті»;

- відсутність стимулів до офіційного працевлаштування;

- приховування громадянами доходів у зв'язку із надмірним податковим навантаженням.

Серед основних тенденцій прояву загроз економічній безпеці держави в умовах трансформаційного періоду можна виділити:

1) збройний конфлікт на Сході України призвів до нестабільності у політико-економічній сфері та вніс помітний дисбаланс у соціальну сферу, в тому числі через зміну пропорцій фінансування суспільних сфер з державного бюджету в сторону збільшення частки фінансування оборонного комплексу;

2) економічна криза спричинила недовантаження виробничих потужностей й використання зношених основних фондів;

3) орієнтація економіки на експорт із значним переважанням частки сировинної продукції, що значно нижча за ціною від готової продукції;

4) низька якість та конкурентноспроможність продукції вітчизняних підприємств як на закордонних, так вітчизняних ринках;

5) зростання безробіття та податкового навантаження на працюючих громадян у зв'язку із зростанням частки пенсіонерів та пільговиків;

6) руйнування наукового потенціалу держави у зв'язку із зменшенням фінансування сфери науки, високими цінами на навчання та виїздом молоді на навчання за кордон, на роботу що не вимагає певної кваліфікації і знань;

7) майнове розшарування у суспільстві;

8) збільшення частки населення з доходами нижче прожиткового мінімуму;

9) поглиблення диференціації у соціально-економічному розвитку регіонів країн [6, с. 149].

Зміцнення економічної безпеки держави й державна політика детінізації економіки має стати важелем та стимулом для активізації діяльності суб’єктів господарювання, підвищення рівня життя населення та поступальний соціально-економічний розвиток країни. Варто підкреслити, що рівень економічної стабільності формує імідж держави на міжнародній арені, що лише сприятиме процесам інтеграції та інвестування.

Пріоритетними шляхами для детінізації економіки України у контексті трансформаційних перетворень та сучасної політико-економічної ситуації є:

1) удосконалення чинного законодавства в частині спрощення правових основ ведення підприємницької діяльності та врегулювання економічних відносин з країною-агресором;

2) реалізація антикорупційних реформ;

3) проведення податкової реформи в частині зменшення податкового навантаження на суб’єктів господарювання;

4) стабілізація банківської системи через гнучке валютне ціноутворення й прозорості діяльності НБУ щодо рефінансування банків;

5) реформування ринку праці (ефективне проведення пенсійної реформи, стимулювання офіційного працевлаштування, забезпечення оптимального перерозподілу податкового навантаження між роботодавцем та працівником.

Висновки. Таким чином, тіньова економіка – складне комплексне явище, ефективна боротьба з яким залежить від ефективності державної політики, від переведення взаємовідносин суб’єктів господарювання у легальне русло. Слід додати, що будь-які дії щодо детінізації економіки країни повинні супроводжуватись одночасно із заходами щодо підвищення довіри населення до органів публічної влади та його інформування про діяльність останніх. Запропоновані шляхи детінізації економіки країни сприятимуть захисту економічної безпеки держави, розвитку економіки та демократизації суспільства.

 

Література.

1. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 3 / Редкол. С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. Київ: Видавничий центр «Академія», 2002. 952 с.

2. Економічна безпека: навч. посіб. / за ред. З. С. Варналія. Київ: Знання, 2009. 647 с.

3. Мазур І. Корупція як інститут тіньової економіки. Економіка України. 2005. № 8. C. 68–75.

4. Мандибура В. О. Тіньова економіка України як об’єкт спеціального наукового дослідження. Київ, 1998. 118 с.

5. Литвиненко В. Економіка і «тіньовий» сектор. Закон і бізнес. 2001. № 22. C. 29.

6. Подмазко О. М. Вплив тіньової економіки на загрози економічній безпеці країни. Економіка: реалії часу. № 4 (14). 2014. С. 142–151.

7. Україна посідає третє місце в рейтингу країн із найбільшим обсягом тіньової економіки – дослідження. URL: http://gordonua.com/ukr/news/politics/-ukrajina-zajmaje-tretje-mistse-v-rejtingu-krajin-z-najbilshim-obsjagom-tinovoji-ekonomiki-doslidzhennja-195533.html.

 

References.

1. Economic Encyclopedia: in three volumes (2002), Kyiv, Ukraine.

2. Economic security (2009), Kyiv, Ukraine.

3. Mazur, I. (2005), “Corruption as an institution of the shadow economy”, Ekonomika Ukrayiny, vol. 8, pp. 68–75.

4. Mandiburа, V. O. (1998), “Shadow economy of Ukraine as an object of special scientific research”, Kyiv, Ukraine.

5. Litvinenko, V. (2001), “Economics and the “shadow” sector”, Zakon i biznes, vol. 22, p. 29.

6. Pommazko, O. M. (2014), “Impact of shadow economy on threats to economic security of the country”, vol. 4 (14), pр. 142–151.

7. Ukraine ranks third in the ranking of countries with the largest amount of shadow economy – research, available at: http://gordonua.com/ukr/news/politics/-ukrajina-zajmaje-tretje-mistse-v-rejtingu-krajin-z-najbilshim-obsjagom-tinovoji-ekonomiki-doslidzhennja-195533.html (Accessed 4 November 2016).

 

Стаття надійшла до редакції 19.12.2016 р.