УДК 336.711.65

 

С. О. Баранов,

аспірант кафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою,

Національна академія державного управління при Президентові України

 

ОСНОВНІ МЕТОДИ ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА ТІНЬОВУ ЕКОНОМІКУ

 

S. O. Baranov,

Postgraduate student of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

 

BASIC METHODS STATE INFLUENCE ON SHADOW ECONOMY

 

Державна політика у разі її правильної розробки та реалізації може радикально знизити масштаби тіньової економіки. В реальності межа між офіційним та неофіційним (прихованим) секторами національної економіки проходить через різні види господарської діяльності. Правильне розуміння природи тіньової економіки дозволяє підібрати адекватні програми заходів у суспільстві, спрямовані на скорочення тіньового бізнесу, тіньової зайнятості та підпільного виробництва товарів і послуг. Важливу роль в цьому процесі відведена виховуванню відповідальної поведінки економічних суб’єктів. Держава здатна конструктивною мірою впливати на вибір підприємцями,  працівниками та споживачами офіційної (зареєстрованої, задекларованої) діяльності, використовуючи різні форми негативного і позитивного впливу на осіб, що приймають рішення. Доцільно ширше використовувати в Україні успішно апробований в зарубіжних країнах досвід таких заходів, як податкова амністія, надання субсидій лише зареєстрованим працівникам, прозорість державних органів у розпорядженні бюджетом (коштами платників податків). Одна група способів детінізації економіки пов’язана з суспільною відзнакою тих суб’єктів підприємництва та працівників, що легалізують свою діяльність, а інша група – формами покарання за асоціальну поведінку. Уряд (уповноважені державні органи) не має права на політику невтручання, але закликаний стимулювати належну поведінку економічних суб’єктів.

 

State policy in case of proper design and implementation can radically reduce the scale of the shadow economy. In reality, the line between official and unofficial (hidden) sectors of the national economy through various economic activities. Proper understanding of the nature of the shadow economy can choose the appropriate program of activities in society aimed at reduction of shady business, shadow employment and clandestine production of goods and services. An important role in this process given a raise responsible behavior of economic agents. State constructive able to influence the choice of employers, workers and consumers formal (registered, declared) of using various forms of negative and positive impact on the people who make decisions. It is advisable widely used in Ukraine successfully tested in foreign countries experience such measures as tax amnesty, granting subsidies only to registered workers, transparency of public bodies at the disposal of the budget (taxpayer money). One group of methods legalization of the economy associated with public honors those entities and workers legalize their activity, and another group - a form of punishment for antisocial behavior. Government (authorized state bodies) has no right to non-interference policy, but called to encourage proper behavior of economic agents.

 

Ключові слова: державне регулювання, бюрократія, податкова політика, тіньова економіка, легалізація доходів і капіталів, фінансова амністія, корупція.

 

Keywords: government regulation, bureaucracy, tax policy, shadow economy, legalization of revenues and capital, financial amnesty, corruption.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді  та її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Тіньова, або неофіційна, економіка посідає значне місце у життєдіяльності суспільства не лише слаборозвинутих, але й провідних держав світу. За різними оцінками співвідношення продукту і послуг, що виробляє тіньова економіка в Україні, до ВВП перевищує 40%. Це призводить до втрати джерел для державного бюджету, спотворення показників економічного розвитку, деформування трудових і соціальних відносин у суспільстві. Оголошені заходи боротьби з тіньовою економікою не приносять бажаного ефекту з різних причин, серед яких висока здатність тіньової економіки до самовідтворення.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Дослідженням шляхів подолання тіньової економіки займались видатні вітчизняні науковці, серед яких З. Варналій, Я. Жаліло, В. Предборський та інші. Разом з тим, пропозиції щодо регулятивної політики держави по відношенню до тіньової економіки концентруються на загальних висновках та окремих аспектах детінізації економіки. Найбільш структурно викладений матеріал з цієї теми у працях британського вченого К. Уільямса та австрійського економіста Ф. Шнайдера. Вони сформулювали не тільки підходи до вимірювання масштабів такої економіки, але й логічно класифікували альтернативні підходи у державній політиці.

Формулювання цілей дослідження. Метою статті є обґрунтування концептуальних засад та надання пропозицій стосовно комплексної державної політики у відношення тіньової економіки на базі адаптації зарубіжного досвіду.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування. У багатьох країнах світу багато підприємців та приватних осіб приховують деякі свої операції від державних органів у відношенні оподаткування, соціального захисту або трудового законодавства. Неофіційна, незадекларована або тіньова економіка створює ризики для здоров’я і безпеки працюючих, приховує створення робочих місць, породжу особливу загрозу фінансовій стабільності у плані соціального захисту та несправедливу конкуренцію для законного бізнесу [12]. З позиції державного регулювання слід розрізняти незаконне виробництво товарів і послуг (заборонене законом), що є предметом уваги правоохоронних органів, і приховане виробництво товарів і послуг (дозволене законом, але незареєстроване), що підпадає під сферу діяльності податкових органів.

У вітчизняній науковій літературі популярним заходом для усунення тіньової економіки вважається дерегулювання економіки. Наприклад, автори доповіді для Вишеградської групи основною метою детінізації економіки України вважають створення необхідних умов для покращення інвестиційного клімату, зниження податкового та регулятивного тиску на підприємницьку діяльність, захист прав власності та трудових відносин [1]. У багатьох дослідженнях пропозиції обмежені загальними фразами щодо активізації роботи у реформуванні, боротьби з підпільним виробництвом, посилення відповідальності за нелегальну зайнятість тощо [2], переважають рекомендації щодо удосконалення, спрощення тих чи інших процедур у розпорядженні власністю, обліку, звітності тощо [3].

Розуміння походження та структури тіньової економіки дозволяє розробити адекватну державну політику. Ми пропонуємо розмежувати тіньовий бізнес та тіньову працю. Бізнес передбачає використання найманих працівників, а тіньова праця може виконуватися без участі бізнесу, наприклад, певні роботи або послуги для домогосподарств. Також офіційне підприємство може залучати неофіційно працівників поряд з офіційною зайнятістю.

Незважаючи на актуальність проблематики тіньової економіки, коло фахівців, що комплексно вивчають цей феномен, залишається дуже вузьким.

Тривалий час тіньова економіка розглядалася як підпільне виробництво з використанням дешевої робочої сили. Проте дослідження виявляють протилежні факти, коли винагорода за працю у тіньовому секторі може бути вище, ніж в офіційному секторі. Наприклад, існує т.з. «зарплата у конвертах», коли працівники отримують дві зарплатні від свого роботодавця – офіційну (мінімальну) та неофіційну, неоподатковану (значно більшу). Значна частина неофіційної роботи представляє самозайнятість. Проте, до цієї категорії входять несправжні підприємці, наприклад, ті, що де-факто працюють за наймом, але користуються податковими пільгами як суб’єкти підприємництва. Тіньова економіка на рівні самозайнятості також проявляється у формі незадекларованих (необлікованих) доходів суб’єкту підприємництва. Типовим для започаткування малого бізнесу є ведення неофіційної діяльності (без реєстрації). За оцінками деяких експертів, дві третини підприємств колись починали з незареєстрованого бізнесу у секторі тіньової економіки [4].

Існує чотири можливих альтернативи державної політики у відношенні тіньової економіки:

1) Бездіяльність, або політика невтручання;

2) Легалізація окремих видів діяльності в тіньовій економіці;

3) Знищення тіньової економіки;

4) Переведення неофіційної економіки у офіційну економіку.

Політика невтручання, на наш погляд, є дуже популярною, якщо розуміти її не як офіційно проголошену урядом певної держави, а як небажання, невміння представників влади вирішувати проблему тіньової економіки. Бездіяльність може прикриватися формальними заявами про боротьбу з негативними явищами, але без реальних  результатів. Така політика негативно впливає на офіційний бізнес, працівників, користувачів та регуляторів.

Існує кілька варіантів виправдання бездіяльності:

– відношення потенційних доходів бюджету до витрат на заходи подолання тіньової економіки може бути настільки низьким, що державне втручання є невиправданим;

– неформальна економіка відіграє роль випробувача для нових підприємств, що сприяє економічному розвитку;

– орієнтована на колективізм неофіційна праця на власний рахунок є основним джерелом активної громадянської позиції, особливо в розвинених країнах;

– неофіційна праця є ключовим засобом існування для дуже значної частини населення в багатьох країнах, що розвиваються.

Проти даних тверджень існують вагомі контраргументи. Нелегальні підприємства отримують несправедливу конкурентну перевагу над офіційним бізнесом. Це призводить до руйнування підприємницької культури, спокушає законослухняних підприємців до порушення закону, нормативних вимог, і в кінцевому підсумку створює умови для нестабільності внаслідок деформації конкуренції. З іншого боку, неофіційні підприємства не захищені в правовому відношенні, позбавлені доступу до капіталу, банківських кредитів і державної підтримки, доступної для офіційних підприємств.

Альтернатива у формі легалізації окремих видів діяльності (бізнесу та зайнятості) заслуговує уваги та використання в Україні. До таких видів слід віднести ті види бізнесу, що не несуть аморального характеру. Прикладами прийнятної легалізації можуть бути спрощення реєстрації та оподаткування приватної підприємницької діяльності різних видів народного промислу, зеленого туризму, азартних ігор. Здається неприйнятним з позиції моралі та історичних традицій легалізація проституції. В той же час заслуговує зваженої оцінки легалізація дитячої праці: з одного боку, така праця не повинна призводити до шкоди здоров’ю та втрати права на навчання і відпочинок; з іншого боку, праця з малого  віку є необхідною складовою трудового виховання людини, і без цього важко уявити суспільство майбутнього.

Заходи держави щодо «знищення економіки» за кінцевим рахунок є неефективними, оскільки це не усуває першопричини її існування, а призводить до мімікрії бізнесу, а в окремих випадках до підвищення вартості послуг. В якості прийнятної альтернативи можна розглядати приклад розвитку офіційного бізнесу замовлення та продажу квитків на транспорт: неодноразові спроби держави знищити цей бізнес були невдалими до тих пір, поки не отримав бурхливого розвитку офіційний бізнес бронювання, продажу і доставки квитків. Аналогічного підходу заслуговує ситуація з нелегальною здачею в оренду квартир: необхідна наполеглива робота державних органів з виявлення та реєстрації орендодавців. Головним фактором успіху державної політики є перевищення вигод від офіційної реєстрації бізнесу над вигодами від його неофіційного ведення, зокрема, розміри можливих штрафів та інших «неприємностей» перевищують суми призовних від сплати податків доходів.

Працівники, зайняті у неформальній економіці, тим часом, прагнуть урядового втручання, тому що: вони позбавлені захисту стандартів охорони здоров'я та безпеки на робочому місці; вони позбавлені права працевлаштування, таких як право на мінімальну заробітну плату, тривалість робочого дня, щорічна відпустка і інших соціальних виплат, виплати лікарняних, компенсацій за надурочну працю, права на навчання; вони мають низьку безпеку праці і низькі шанси на працевлаштування через відсутність рекомендацій роботодавців і доказів попередньої зайнятості; вони не в змозі отримати доступ до кредитів через відсутність офіційних довідок про доходи і місце роботи; вони не можуть отримати право на державні пенсії та інші соціальні виплати або доступ до професійних пенсійних схем; вони позбавлені прав на колективні переговори; їм загрожує звільнення без підстав та переслідування [5].

Регулювання є одним з ключових факторів розвитку або згортання тіньової економіки. По-перше, існує пряма залежність між рівнем корупції та масштабами неофіційної економіки (це переконливо довели фінські вчені на вибірці країні різних регіонів світу) [6]. По-друге, надмірні або неефективні державні витрати стимулюють ухилення від сплати податків, оскільки економічні суб’єкти виправдовують свою поведінку.

Політика обґрунтування для втручання на користь неформальних працівників у країнах, що розвиваються, також поширюється на боротьбу з бідністю і задля захисту основних прав, особливо щодо примусової праці, дитячої праці та дискримінації. В реальності жінки, діти, мігранти та літні працівники особливо уразливі до надмірної експлуатації і зловживань у неформальній економіці.

З погляду споживачів, підстави для державного втручання пов’язані з відсутністю правового захисту, якщо робота виконується погано, страхового покриття і гарантій щодо виконуваної роботи і дотримання правил гігієни та безпеки. Неформальна зайнятість призводить до втрати доходів бюджету через несплату податків та соціальних внесків, тим самим зменшуючи кількість ресурсів у розпорядженні держави для соціальної політики. Неофіційна праця послаблює позиції профспілок у веденні колективних переговорів, підриває нормативний контроль за якістю робіт і послуг; якщо значна частина населення регулярно займається неформальною діяльністю, то вона цілком може сприяти недбалому ставленню до закону [11]. Разом з тим, споживачі можуть отримувати значний виграш від неофіційної праці, оскільки отримують дешевші товари, послуги порівняно з офіційними виробниками і підрядниками.

В цілому, негативні наслідки бездіяльності означають, що заходи по боротьбі проти неформальної зайнятості вкрай необхідні. Разом з тим виникає питання про прийнятність форм втручання держави.

На певних етапах економічного розвитку держава може перейти до дерегулювання окремих сегментів бізнесу або трудової діяльності. Наприклад, скасовується порядок реєстрації для конкретних видів діяльності, запроваджуються спрощені системи оподаткування без декларація прибутку. Політика знищення тіньової економіки веде до пригнічення підприємницької та трудової активності, в той час, як держава як  раз має її стимулювати. Найбільш перспективним є виведення економіки «з тіні». Змінити поведінку підприємців, працівників та клієнтів дуже складно. Якщо розглядати учасників неофіційної економіки як раціональних економічних суб’єктів, то вони постійно порівнюють видатки, пов’язані з роботою в умовах тіньової економіки, з вигодами, які несе ведення офіційної діяльності. За концепцією прямого контролю, уряд застосовує політику «батога» та «пряників», коли застосовує заходи покарання за неналежну поведінку (примушення), або заохочує економічних суб’єктів за хорошу поведінку, тобто дотримання вимог [10].

Концепція непрямого контролю передбачає розгляд учасників як суспільних суб’єктів, і замість стимулів зосереджує увагу на розвитку стосунків соціального договору між державою та громадянами для сприяння добровільної дисципліни у слушній поведінці і таким чином більшій мірі саморегулювання індивідів.

 

Таблиця 1.

Заходи регулятивної політики у відношенні неофіційної економіки

Джерело: Williams C. C. Tackling Europe`s undeclared economy. Bulletin, 04 2015. - European Foundation for the Improvement of Living and

Working Conditions. - http://www.academia.edu/3470019/Tackling_undeclared_work_in_the_European_Union

 

Зазначені вище у таблиці концепції не є взаємно виключними. Дисциплінована поведінка може формуватися шляхом виховання, яке стимулюється заходами покарання та заохочення. Подолання бюрократизму та корупції у державному механізмі сприяє підвищенню довіри громадян до державних органів і тим самим закріплює гарну поведінку економічних агентів. Інструменти покарання та заходи з більш ефективного виявлення тіньової економіки слід застосовувати у тих сферах, що найбільш пов’язані з організованою злочинністю (наприклад, торгівля людьми, контрабанда).

Прикладом запровадження адресних податкових пільг є Канада, де тіньова економіка суттєво скорочується (складає приблизно 2,3% ВВП) і є значно нижчою від інших розвинутих країн (в США 8,6%, Швейцарії 8,3%, а в середньому в країнах ОЕСР 15,8%) на фоні суттєвого скорочення штату податкової служби (з 40 тис. працівників у 2009 р. до 38,7 тис. у 2015 році, з планом скорочення ще на 1,5 тис. до 2017 року). Починаючи з 2006 року, запроваджені спеціальні пільгові програми для домогосподарств. Зокрема, родина з дитиною у віці до 18 років отримує зниження суми податку на 2 тис. дол., підвищено неоподаткований рівень ощадних рахунків з 5 тис. дол.. до 10 тис. дол., надані пільги для осіб, що займаються волонтерською діяльністю [ 9 ].

Відомий австрійський експерт з тіньової економіки Ф. Шнайдер (Schneider) пропонує Греції реалізувати п’ять кроків, що принесуть ефект у збиранні податків [ 8 ]:

1) амністія для сплати податків, наприклад, дозволити сплатити лише 25% або 30% податків у разі декларування доходів, але після того до всіх економічних суб’єктів застосовувати жорсткі санкції;

2) запровадження матеріального стимулу для збирачів податків, наприклад, дозволити  їм 5% додатково отриманих доходів використовувати на закупівлю обладнання та виплату премій;

3) надсилання повідомлень особам, що потенційно ухиляються від сплати податків, про наявність певних свідчень про наявність доходів, які приховані від оподаткування, та пропозицію сплатити 20% ставку податку від цієї суми з гарантією спокою, а у разі уникнення від сплати – загрозою проведення інспекції з відповідними насідками;

4) отримання кожним домогосподарством в країні права виключити певну суму сплачених податків, наприклад, 500 євро від доходу у 7 тис. євро сплати рахунків з податком на додану вартість;

5) дозвіл малим підприємствам та приватним підприємцям сплатити фіксовану суму податку у 1000 євро від обсягу продаж 15-30 тис євро і 5 тис. євро від обсягів 31-50 тис. євро, а на більшу суму доходу – за звичайною ставкою (тоді податкові органи будуть перевіряти лише обсяги доходів).

Ф. Шнейдер додає, що від уряду Греції вимагаються рішучі заходи щодо боротьби з корупцією, а саме: заборона на 3-5 років фірмам, які звинувачені у надання хабарів на отримання державних замовлень; державна підтримка таємних інформаторів, в т.ч. винагорода за виявлення фактів корупції; державні службовці та політики повинні втрачати свою службу та право на пенсію у разі отримання хабарів; запровадження суворих заходів дотримання закону.

 В якості реалізованих ініціатив у скороченні нелегальної зайнятості та підприємства урядів в країнах наведемо кілька програм [ 7 ]^

У 2005 році Міністерство юстиції Португалії оголосило програму спрощення адміністративного і законодавчого порядку в частині процедур  реєстрації нової фірми. Ця ініціатива дає можливість створення компанії в одному офісі (принцип «єдиного вікна») і за один день. За період з 2005 року, коли ініціатива була започаткована і до вересня 2008 року, було створено 59,1 тис. нових підприємств, в т.ч. 34,9 тис. приватних компаній з обмеженою відповідальністю (59%) і 23,6 тис. приватних фірм (40%). Середній час складав одну годину і чотирнадцять хвилин, а середня вартість відкриття компанії становить 360 євро. Багато країн вивчали можливість адаптації цієї ініціативи (Словенія, Угорщина, Єгипет, Мозамбік, Чилі, Бразилії, Фінляндії, Швеції та КНР).

У Румунії реалізована програма Суспільної угоди у будівельному секторі на 2007-2009 роки. Близько однієї третини економічно активного населення є неофіційно зайнятим. Були створена громадська палата для будівельників за участю представників профспілок та об'єднання роботодавців в будівництві та промисловості будівельних матеріалів. Вона забезпечує матеріальну допомогу у холодну пору року (1 листопада–31 березня), коли будівельний сектор переживає спад, особам, які знаходяться на зареєстрованих офіційних робочих місцях і, таким чином, дає стимул для офіційної зайнятості працівників. Членами палати є будівельні компанії та виробники будівельних матеріалів. Підприємства сплачують 1,5% від своїх доходів у схему допомоги, а працівники - 1% свого базового заробітку. На палату припадає 40% усіх зайнятих у будівництві і промисловості будівельних матеріалів. Зокрема, протягом 2007/08 зимового періоду цією програмою скористалися 102,4 тис. осіб в якості одержувачів соціальної допомоги.

В Італії застосована амністія на 6 міс. у 2001 році принесла 71,4 млрд. євро додаткових податкових надходжень, що склало 0,4% від загального обсягу податкових надходжень. Ще одна амністія в Італії була проведена у 2003 році і виявила 703 тис. нелегальних іммігрантів, що зайняті в тіньовому секторі, зокрема, в якості домашньої прислуги та постачальників медичних послуг. Починаючи з 1982 року, більше шістдесяти програм амністії були проведені в США з сильним змінам репатрійованих доходів між різними державами. Рівень збору коливається від 0,008 до 2,6% від загального обсягу податкових надходжень.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Заходи державної політики мають розроблятися з урахуванням наступних міркувань. По-перше, необхідно досягати зниження витрат, які несуть зареєстровані фірми у зв’язку з веденням бізнесу, шляхом припустимого обмеження регулювання і оподаткування; по-друге, підвищувати «вартість» тіньового бізнесу завдяки зусиллям податкових органів, включаючи фінансові штрафи за нелегальні або незареєстровані види діяльності. Важливими чинниками успіху є очищення влади від корупції та відповідальність розпорядників державних коштів за ефективне використання бюджету перед платниками податків. Варто посилити виховну роботу серед представників бізнесу та широких верств населення щодо необхідності реєстрації діяльності і сплати податків, а саме пропаганду в органах ЗМІ, на Інтернет-порталах Міністерства фінансів, фіскальної служби, правоохоронних органів переваг офіційної реєстрації, ефективності системи покарань за ухилення від сплати податків, а головне – показувати дієвість та відповідальність держави у використанні коштів платників податків.

 

Список літератури.

1. Бочі А., Поворозник В. Тіньова економіка в Україні: причини та шляхи подолання. Доповідь. – 2014. - Міжнародний центр перспективних досліджень. – Електронний ресурс: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/t_novaekonom_kaukra_ni.pdf

2. Кір’ян Т. М. Нагальні проблеми щодо подолання «тіньової» економіки / Т. М. Кір’ян, М. С. Шаповал // Вісник економічної науки України. - 2014. - № 3. - С. 32-36.

3. Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрями подолання/ Аналіт. доп. / Т.А. Тищук, Ю.М. Харазішвілі, О.В. Іванов; за заг. ред. Я.А. Жаліла. — К. : НІСД, 2011. — 96 с.

4. Autio T., Fu K. Economic and political institutions and entry into formal and informal entrepreneurship. – Asia Pacific Journal of management, 32 (1). – 2015. - p. 67-94.

5. Chen M. A. The informal economy: Definitions, theories and policies. WIEGO Working Paper No. 1. 2012. - Manchester, WIEGO. – 95 р.

6. Gillanders R., Parviainen S. Corruption and the Shadow Economy at the Regional Level. - Discussion Paper No. 392. - May 2015. HECER – Helsinki Center of Economic Research, University of Helsinki, Finland. - www.hecer.fi

7. Schneider F. & Williams C. C. The Shadow Economy. - The Institute of Economic Affairs. – 2013.

8. Schneider F. Policy measures to reduce the shadow economy, corruption and tax evasion. April 2015. – http:/www.amcham.gr/wp-content/uploads/d015/taxspeeches/friedrich%schneider.pdf

9. Taylor P. S. How to shrink the underground economy: tax less to collect more. – July 13, 2015. – C2C Journal. - http://www.c2cjournal.ca/2015/07/how-to-shrink-the-underground-economy-tax-less-to-collect-more/

10. Williams C. C. and Lansky M. A.“Informal employment in developed and developinge conomies: Perspectives and policyresponses”. - International Labour Review, Vol. 152 (2013), No. 3–4. - International Labour Organization 2013. – pp. 355-368.

11. Williams C. C. and Renooy P. “Measures to Combat Undeclared Work in 27 European Union Member States and Norway”, Dublin: European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions. - Eurofound, Dublin. – 2009. - http://www.eurofound.eu.int/

12. Williams C. C. Tackling Europe`s undeclared economy. Bulletin, 04 2015. - European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions. - http://www.academia.edu/3470019/Tackling_undeclared_work_in_the_European_Union

 

References.

1. Bochi, A., Povoroznyk, B. (2014), Tin`ova ekonomika v Ukrayini: pry`chy`ny` ta shlyaxy` podolannya. [Shadow economy in Ukraine: Causes and Cures], available at: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/t_novaekonom_kaukra_ni.pdf (Accessed 4 May 2015)

2. Kir'yan, T. (2014), Nagal`ni problemy` shhodo podolannya «tin`ovoyi» ekonomiky`[Urgent problems to overcome the "shadow" economy], Journal of economics of Ukraine, Kyiv, № 3. - P. 32-36.

3. Tin`ova ekonomika v Ukrayini: masshtaby` ta napryamy` podolannya (2011) [The shadow economy in Ukraine: the scale and direction of overcoming] NISS, Kyiv.

4. Autio, T., Fu, K. (2015), Economic and political institutions and entry into formal and informal entrepreneurship. Asia Pacific Journal of management, p. 67-94.

5. Chen, M. A. (2012), The informal economy: Definitions, theories and policies. Manchester, WIEGO.

6. Gillanders, R., Parviainen, S. (2015), Corruption and the Shadow Economy at the Regional Level. HECER, University of Helsinki, Finland. available at: www.hecer.fi (Accessed 4 May 2015)

7. Schneider, F. & Williams, C. C. (2013), The Shadow Economy. - The Institute of Economic Affairs.

8. Schneider, F. (2015), Policy measures to reduce the shadow economy, corruption and tax evasion, available at: http:/www.amcham.gr/wp-content/uploads/d015/taxspeeches/friedrich%schneider.pdf (Accessed 13 July 2015)

9. Taylor, P. S. (2015), How to shrink the underground economy: tax less to collect more, available at: http://www.c2cjournal.ca/2015/07/how-to-shrink-the-underground-economy-tax-less-to-collect-more/ (Accessed 13 July 2015)

10. Williams, C. C. and Lansky, M. A. (2013), “Informal employment in developed and developinge conomies: Perspectives and policyresponses. International Labour Organization.

11. Williams, C. C. and Renooy, P. (2009), “Measures to Combat Undeclared Work in 27 European Union Member States and Norway”, Eurofound, Dublin, available at: http://www.eurofound.eu.int/ (Accessed 22 June 2015)

12. Williams, C. C. (2015), Tackling Europe`s undeclared economy. European Foundation for the Improvement of Living and Working Conditions. available at: http://www.academia.edu/3470019/Tackling_undeclared_work_in_the_European_Union/ (Accessed 22 June 2015)

 

Стаття надійшла до редакції 17.06.2016 р.