УДК 351

 

В. В. Узунов,

к. е. н., доцент, ректор, Університету економіки та управління

 

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

 

V. Uzunov,

Ph.D., Associate Professor, Rector, University of Economics and Management

 

DEVELOPMENT OF REGION’S INNOVATIVE INFRASTRUCTURE IN UKRAINE

 

Розглянуто основні засади розвитку інноваційної інфраструктури регіону. З’ясовано недоліки напрямів формування та розвитку сучасної інноваційної інфраструктури регіонів. Досліджено основні елементи розвитку регіональної інноваційної інфраструктури. Визначено принципи формування та розвитку інноваційної інфраструктури в регіоні. Обґрунтовано етапи формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу.

 

Basic principles of development of innovative infrastructure of region are considered. The lacks of directions of forming and development of modern innovative infrastructure of regions are found out. The basic elements of development of regional innovative infrastructure are investigational. Principles of forming and development of innovative infrastructure are certain in a region. The stages of forming of regional politics of becoming of innovative potential are reasonable.

 

Ключові слова: Розвиток інноваційної інфраструктури, інновації, регіональна інноваційна політика, регіон, інноваційна політика, інноваційний потенціал, інноваційна інфраструктура, регіональна інноваційна інфраструктура, регіональна політика.

 

Keywords: Development of innovative infrastructure, innovation, regional innovative politics, region, innovative politics, innovative potential, innovative infrastructure, regional innovative infrastructure, regional politics.

 

 

I. Вступ

Серед інструментів державного стимулювання процесів формування інноваційного потенціалу регіонів можна виділити такі, як розробка програм підтримки регіонів із низьким рівнем використання інноваційного потенціалу, вироблення чіткого порядку формування, розгляду, затвердження, фінансування та контролю за виконанням програм підтримки регіонів з низьким рівнем інноваційного потенціалу, забезпечення фінансової допомоги шляхом прямих державних інвестицій у реальні інвестиційні проекти та трансфертів з державного бюджету, встановлення спеціального режиму інноваційної діяльності для суб`єктів господарювання, що реалізують проекти в пріоритетних видах економічної діяльності регіону; підвищення кваліфікації та перепідготовка наукових кадрів тощо.

Основними завданнями держави у цьому напрямку є стимулювання ефективного використання їх внутрішнього кадрового, науково-дослідного, матеріально-технічного, ринкового, інформаційного та фінансового потенціалу; створення максимально сприятливих економічних, правових та інституційних умов у їх межах для прискорення формування й ефективного функціонування нових суб`єктів господарювання. Основним стимулюючим чинником у цьому випадку може виступати цільове фінансування інноваційних проектів. Застосування цих інструментів дозволить регіонам з низьким інноваційним потенціалом вийти зі складного економічного становища, стабілізувати інноваційну діяльність, використати наявні можливості; забезпечити розвиток «точок» економічного зростання регіону; сформувати інноваційні переваги та інноваційний потенціал регіону в цілому.

IІ. Постановка задачі

Метою статті є розгляд основних засад розвитку інноваційної інфраструктури регіону з метою вдосконалення державної інноваційної політики. Дослідження побудовано на системному підході, а також сукупності методів, які забезпечують реалізацію такого підходу, а саме: аналізу, синтезу та логічного узагальнення.

IІІ. Результати

Підсумовуючи основні економічні процеси в Україні за останнє десятиріччя, можна сказати, що як на державному рівні управління, так і регіональному відбулося усвідомлення потреби в інноваційному шляху розвитку з метою ефективного зростання економіки. Проте недостатньо уваги ще приділено формуванню та розвитку інноваційної інфраструктури на регіональному рівні.

Недоліками формування та розвитку сучасної інноваційної інфраструктури регіонів є:

- безсистемність та непослідовність у формуванні та розвитку регіональної інноваційної інфраструктури;

- недостатня нормативно-правова урегульованість питань розвитку інноваційної інфраструктури регіону;

- відсутність державної і регіональної підтримки створення та розвитку інституцій інноваційної інфраструктури;

- низький рівень фінансування всіх елементів інноваційної інфраструктури регіону;

- відсутність постійно доступної систематизованої інформації про завершення розробки новітніх технологій у регіонах держави.

Вирішення зазначених проблем вимагає вдосконалення формування інноваційної інфраструктури розвитку регіонів держави, ключовим орієнтиром якого має стати забезпечення рівних можливостей для кожного із них з урахуванням їх потреб та потенціалу. Йдеться про формування та розвиток адекватної інноваційної інфраструктури регіонів, виявлення тих елементів, які впливають на формування та розвиток інноваційного потенціалу.

Тому на регіональному рівні для створення і розвитку місцевих інноваційних інститутів необхідна активна участь у цьому процесі регіональних органів влади. Діяльність регіональних органів влади щодо розвитку інноваційної інфраструктури повинна здійснюватися у напрямку побудови інституційних засад становлення інноваційного потенціалу в регіоні.

Під інноваційною інфраструктурою регіону необхідно розуміти сукупність спеціальних інноваційних інститутів і мереж, які взаємопов`язані між собою та забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного процесу в регіоні з метою підвищення його інноваційного потенціалу. Для постійного вдосконалення інноваційної інфраструктури необхідно здійснювати фінансування у її формування та розвиток, створення нових елементів інфраструктури. Фінансувати інноваційну інфраструктуру можуть як комерційні організації, так і державні органи влади та громадські організації. У кожного з них є свої мотиви фінансування. Під мотивами фінансування інноваційної інфраструктури ми розуміємо групу внутрішніх та зовнішніх факторів, спрямованих на досягнення максимального ефекту (економічного, соціального, політичного) за рахунок оптимізації інноваційної інфраструктури регіону [1, с. 141].

До основних елементів розвитку регіональної інноваційної інфраструктури, які свідчать, про можливість формування конкурентних переваг регіону та сприяють розвитку його інноваційного потенціалу необхідно віднести:

- виробничо-технологічні структури (технопарки, наукові парки, інноваційно-технологічні центри, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні та інжинірингові фірми, фірми, що роблять імпортозаміщувальну продукцію);

- юридичні (податкові) консультанти;

- організації з підготовки і перепідготовки кадрів у сфері технологічного менеджменту (поява нової категорії фахівців з комерціалізації результатів НДДКР);

- фінансові структури (бюджетні, позабюджетні, венчурні, страхові фонди, кредитно-гарантійні організації небанківського сектора, банки, фінансово-промислові групи, орієнтовані на технологічну інноваційну діяльність);

- аналітичні центри інноваційного ринку, регіональні центри інноваційного розвитку, віртуальні біржі;

- кластери.

У разі здійснення низки заходів буде забезпечуватись реалізація вищевказаних мотивів. Для державних органів влади:

- розвиток інноваційної інфраструктури регіону сприяє збільшенню кількості об’єктів малого та середнього бізнесу, що призводить до більшої частки їх внеску у регіональне ВВП, прискорення дифузії нововведень, зростання інноваційного потенціалу регіонів держави;

- організація економіки регіону за допомогою новітніх та інноваційних методів зумовить міжрегіональну боротьбу, яка сприяє побудові інноваційної економіки регіону та підвищення його конкурентних переваг;

- формування розвиненої мережі інноваційної інфраструктури спричинить розвиток первинного ринку праці за рахунок створення нових робочих місць для висококваліфікованих фахівців, інноваційних закладів інфраструктури;

- формування сприятливої інвестиційної політики сприятиме залученню інвесторів для вкладення коштів у виробництво інноваційної продукції та розбудову інноваційної інфраструктури регіону.

Для комерційних структур:

- ефективна територіальна організація об’єктів інноваційної інфраструктури сприятиме майбутній безперешкодній реалізації власнерозроблених  інноваційних проектів у регіонах;

- ефективна організація інноваційної інфраструктури, формування та реалізація інноваційних проектів забезпечується за рахунок залучення фахівців з високими креативними здібностями, здатними створювати нові споживчі цінності;

- розробка та впровадження інноваційних проектів та новітньої техніки зумовить зменшення витрат на виробництво високотехнологічної продукції;

- упровадження інноваційних проектів для реалізації нагальних потреб та завдань регіональними органами влади забезпечить збільшення обсягу дотацій та субсидій з державного бюджету на здійснення інноваційної діяльності підприємствам, що здійснюють НДДКР;

- за рахунок реалізації науково-дослідних розробок та використання інноваційної матеріально-технічної бази підвищується результативність наукових розробок та забезпечується максимізація підприємницького прибутку;

- з огляду на упровадження інноваційних науково-дослідних та інформаційних розробок, потреба в реалізації яких є нагальною для регіону, державними структурами надаються пільги на оподаткування прибутку приватних підприємств;

- у процесі реалізації інноваційних проектів приватні підприємства використовують потужний кадровий та матеріально-технічний потенціал, з огляду на що вони мають можливість отримати часткове фінансове забезпечення проекту цільовими державними субсидіями;

- організація ефективної ринкової інфраструктури, потужного кадрового та фінансового потенціалу забезпечують отримання комерційними організаціями певних кредитних, податкових, амортизаційних та митних привілеїв;

- розробка інноваційних проектів, реалізація яких є вигідною на регіональному рівні та забезпечує організацію виробничого процесу з найменшою екологічною шкодою, мінімізацію токсичних викидів та рівня забруднення навколишнього середовища, сприяє фінансуванню виробництва та реалізації екологічно чистих товарів.

Для громадських організацій:

- можливість здійснення контролю громадськості за інноваційними процесами в регіоні реалізується завдяки створенню певних інформаційних інститутів, які використовують відповідне програмне забезпечення;

- збільшення соціального захисту населення та підвищення якості життя забезпечується ефективною інноваційною політикою організації соціальної інфраструктури, що зумовить інноваційний розвиток регіону в цілому;

- покращання раціонального природокористування за рахунок використання інновацій та інноваційних технологій забезпечується ефективним використанням НДДКР новітніх інформаційних програм, потужного кадрового та фінансового потенціалу;

- прояв ініціативи щодо формування та реалізації певного інноваційного проекту для громадських організацій містить їх певне моральне заохочення та зумовлює суспільне визнання

Отже, мотиви фінансування інноваційної інфраструктури є різноманітними і повинні враховуватись під час розробки програми інноваційного розвитку регіону. Узгодження інтересів учасників є однією з основних передумов успішності формування та розвитку інноваційної інфраструктури регіону.

Формування та розвиток інноваційної інфраструктури в регіоні повинне базуватись на таких принципах: адекватність інфраструктури рівню розвитку регіону, відповідність реальним потребам, раціональне територіальне розміщення, функціональна концентрація на гострих проблемах інноваційної діяльності, доступність послуг для підприємців (територіальна, інформаційна, вартісна), залучення державних і недержавних ресурсів.

Метою зазначених принципів є подальше та повніше фінансове забезпечення функціонування об`єктів інноваційної інфраструктури в регіонах держави, які створюватимуть кращі умови життя населення, впливатимуть на розвиток інноваційної діяльності в регіоні, сприятимуть активному розвитку інноваційного підприємництва, створенню додаткових робочих місць, розширенню асортименту інноваційної продукції та поліпшенню якості послуг.

Контроль і моніторинг за розвитком інноваційної інфраструктури регіонів повинні здійснювати безпосередньо органи регіональної влади, які мають бути головними суб’єктами цього процесу [2, с. 69].

У цілому становлення регіональних інноваційних інститутів повинно відбуватися за рахунок здійснення таких заходів:

1. Створення пільгового кредитування для інноваційних інститутів і суб`єктів регіональної економіки та звільнення від оподаткування прибутків банків, отриманих у результаті фінансування інноваційних проектів.

2. Формування безпосередньо самих регіональних інноваційних інститутів (кредитно-гарантійних організацій, інноваційних фондів, інноваційних банків) з участю місцевих органів влади у випадку відсутності перших у регіоні. Це особливо важливо для інноваційних фондів, оскільки вкладення в них мають добровільний характер, тому публічний контроль над інноваційними інститутами і можливе гарантування повернення частини вкладень у них з боку регіональної влади надали б їм надійності і привабливості для потенційних інвесторів.

3. У регіоні повинні бути створені сильні регіональні інформаційні агентства (віртуальні біржі). Їх завдання – збір, аналіз і публікація інформації про регіональні підприємства, створення системи рейтингової оцінки інноваційної привабливості місцевих об`єктів та інноваційного потенціалу регіону загалом. Інформаційне агентство покликане інформувати населення про діяльність та переваги інноваційних інститутів з метою залучення до них вільних грошових коштів.

4. Поглиблення інтеграції наукових та освітніх установ, стимулювання створення «академічного інноваційного поясу» навколо НАНУ та її регіональних центрів, який має складатися з підприємств, що впроваджують наукові розробки у виробництво.

5. Внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України, що регламентують інноваційну та інвестиційну діяльність, прийняття законів про інноваційні ринки та біржі інновацій, про трансфер технологій, про основні засади формування та регулювання ринку венчурного капіталу в регіонах держави, про інтелектуальну власність та розвиток технопарків.

Отже, питання подальшого вдосконалення та розвитку інноваційної інфраструктури регіону завжди потребуватимуть оновлення підходів та інструментів у зв’язку із постійним розвитком інноваційного ринку.

Перший етап формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу полягає у визначені мети формування державної регіональної політики становлення інноваційного потенціалу. Метою розробки державної регіональної політики становлення інноваційного потенціалу є досягнення рівномірного збалансованого інноваційного розвитку регіонів України, створення умов для нарощення інноваційного потенціалу та стимулювання активності інноваційних процесів у регіонах держави.

Під умовами нарощення інноваційного потенціалу необхідно розуміти спеціально організовані органами державної влади дії політичного, правового, соціального, фінансового або іншого характеру, що будуть здійснюватись. Водночас, ці органи державної влади повинні ставити перед собою та досягати таких цілей:

- зменшення ступеня диспропорцій у рівнях інноваційного розвитку регіонів;

- урахування індивідуальних особливостей розвитку регіонів, а відтак – розробка диференційованих підходів до інноваційної підтримки їх розвитку;

- стимулювання розвитку тих територій, які з певних причин не можуть працювати в режимі саморозвитку;

- створювати умови для виникнення та функціонування потенційних «точок росту», розвиток яких є значущим для всієї держави.

З цієї позиції механізм формування державної регіональної політики становлення інноваційного потенціалу повинен здійснюватися на основі принципу взаємоузгодженості  розробки та реалізації заходів державної регіональної політики на кожному рівні управління, тобто однією з умов формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу є відповідність її як закономірностям розвитку конкретного регіону, так і держави в цілому.

Другий етап формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу полягає у визначенні та формуванні кінцевої мети розвитку території. Регіональна політика становлення інноваційного потенціалу має стати науковою і практичною основою становлення інноваційного потенціалу в регіоні і розроблятися з урахуванням унікальних особливостей регіону. Тому метою формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу в кожному регіоні повинен бути ефективний розвиток інноваційного потенціалу та нарощення внутрішніх резервів раціонального його використання.

Третій етап полягає у виборі пріоритетних цілей формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу. Визначення системи цілей становлення інноваційного потенціалу регіону пропонуємо здійснити на основі аналізу стану та динаміки становлення інноваційного потенціалу регіону за певний період. При розробці регіональної політики становлення інноваційного потенціалу, який повинний передбачати систему кількісних і якісних характеристик перспективного стану розвитку регіону, доцільно застосувати метод структуризації. Йдеться про створення такої системи цілей, яка б дозволила забезпечити розвиток інноваційного потенціалу регіону та усунути значні міжрегіональні асиметрії у рівнях інноваційного потенціалу шляхом ефективного використання ресурсів регіону задля вирішення проблем становлення інноваційного потенціалу в регіоні та його нарощування у майбутньому.

Слід відзначити, що пріоритетні напрямки формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу мають визначатися як такі, що здатні повною мірою відобразити особливості інноваційного розвитку кожного регіону держави. Кожен регіон держави повинен віднайти ті «точки росту», які здатні в найближчій перспективі забезпечити його інноваційний розвиток.

Побудова «дерева цілей» формування регіональної політики становлення інноваційного потенціалу повинна здійснюватися на основі обраних критеріїв групування (залежно від рівня використання інноваційного потенціалу та можливостями його реалізації в регіонах).

Ціль першого рівня полягає у формуванні регіональної політики становлення інноваційного потенціалу. Цілі другого рівня характеризують основні умови становлення інноваційного потенціалу на основі використання темпів його приросту та інтенсивності їх розвитку в регіоні. Цілі третього рівня визначають формування, нарощення, розвиток, збереження та підтримку цих заходів щодо оптимізації становлення інноваційного потенціалу регіону. Визначення цілей другого рівня здійснюється на базі загальних завдань і закономірностей соціально-економічного розвитку регіону. Виходячи з них, формуються основні напрямки становлення інноваційного потенціалу регіону, які підлягають реалізації як заходи регіональної політики становлення інноваційного потенціалу [3, с. 26].

Для забезпечення повноти підвищення відтворювального процесу інноваційного потенціалу регіонів необхідно здійснити: організаційне і технічне забезпечення функціонуючих інноваційних підприємств відповідно до стандартів, прийнятих у межах ЄС; нарощення кадрового потенціалу інноваційної сфери регіону, створити умови для відновлення інтелектуальних кадрів, підвищити кваліфікацію та уміння тих керівників і спеціалістів, які у процесах, що забезпечують нарощення інноваційного потенціалу регіону, забезпечити зосередженість ресурсів на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень за напрямами, у яких регіони мають значний науковий, технологічний та виробничий потенціали, зменшити дефіцит фінансів на розвиток інноваційних видів діяльності та підвищення системи банківського кредитування інновацій, розвиток інноваційної інфраструктури, створення умов для переорієнтації інвестиційних потоків у наукоємні сфери виробництва, упровадження та розвитку ринкових механізмів підтримки нових технологій, розширення участі малого і середнього бізнесу, розвиток інноваційного підприємництва. Досягти цього можна за рахунок збереження існуючих тенденцій розвитку професійної підготовки кадрів, участі у міжнародному науково-дослідному обміні, розвитку інформаційної-телекомунікаційної інфраструктури, збереження пільгового кредитування інвестицій в інноваційні процеси.

Основним інструментом реалізації таких заходів є розвиток інноваційної інфраструктури регіону в напрямку розширення можливостей реалізації інноваційного потенціалу регіону за рахунок розвитку  мережі науково-дослідних та проектних організацій, кредитно-фінансової системи тощо. Також доцільно виділити ще деякі інструменти, які сприятимуть нарощенню та розвитку можливостей реалізації інноваційного потенціалу: пільгове кредитування інвестицій в інноваційні процеси, створення регіональних наукових парків, які сприятимуть стимулюванню та розвитку економіки, залучення висококваліфікованої робочої сили і як наслідок - зростання частки високотехнологічних виробів, використання власних конкурентних переваг, сприяння посиленню науково-технічного потенціалу малого та середнього бізнесу, забезпечення заходів щодо вдосконалення інфраструктури НДДКР.

Серед інструментів державного стимулювання процесів підтримки інноваційного потенціалу регіонів можна виділити такі: пільгове оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності, здешевлення позикових коштів для підприємств, які реалізують інноваційну продукцію, цільове фінансування та бюджетне субсидування інноваційних проектів тощо.

Таким чином, вибір пріоритетних цілей та інструментів формування регулювання регіональної політики становлення інноваційного потенціалу для кожної групи регіонів дасть можливість регіонам України вийти із складного становища, стабілізувати та активізувати їх розвиток на основі поліпшення використання інноваційного потенціалу.

Для ефективного застосування механізму формування, розвитку та підтримки використання інноваційного потенціалу регіону на практиці вважаємо доцільним деталізувати процеси формування розвитку інституційних засад становлення інноваційного потенціалу в регіоні.

IV. Висновки

Для регіонів з низьким, середнім та високим рівнем можливостей реалізації інноваційного потенціалу та високим рівнем його використання, пріоритетним напрямком регіональної політики буде збереження та підтримка з боку органів регіонального управління існуючого стану розвитку інноваційного потенціалу та пошук шляхів удосконалення його використання в майбутньому. Досягнення цієї мети можливе за умов захоплення конкурентної позиції за рахунок принципово нових технологій використання інноваційних ресурсів та надання інноваційних послуг. Цього можна досягти за допомогою: високої компетентності та мобільності наукових кадрів, створення умов, які б стимулювали науково-дослідну діяльність, забезпечення пріоритетного розвитку матеріально-технічної бази, створення винаходів світового рівня та прискорення впровадження результатів у виробництво посилення та підтримка взаємодії науки з виробництвом, забезпечення доступу до глобальних інформаційних мереж та ресурсів, підтримка фінансової самостійності та інноваційної безпеки регіону. Цей тип політики повинен забезпечувати підтримку високого рівня інноваційного потенціалу регіону та створення нових передумов для його підвищення. Він передбачає спрямування зусиль на підтримку збалансованого, диверсифікованого розвитку економіки регіону, підвищення ролі фінансово-кредитних механізмів, розширення відтворювальних процесів у регіоні.

Така політика передбачає створення інноваційної моделі розвитку, яка б забезпечувала формування та розвиток бази інноваційних знань (економіки знань) та їх використання з метою зростання валового регіонального продукту, а завдяки цьому – підвищення інноваційного потенціалу регіонів країни. Важливе значення при цьому належить створенню адекватної інфраструктури інноваційного розвитку регіонів, зокрема розвиток малого інноваційного бізнесу через стимулювання розвитку діючих та створенню нових форм організації науково-дослідних, матеріально-технічних, науково-виробничих циклів: бізнес центрів, інноваційних бізнес-інкубаторів, венчурних фірм, технопарків на базі провідних навчальних закладів.

 

Список літератури

1. Рудь Н.Т. Інноваційний потенціал регіону: нові підходи до оцінки / Н.Т. Рудь // Регіональна економіка. – 2011. – № 4. – С. 140-150.

2. Ганзюк С.М. Методика визначення пріоритетних напрямів у контексті державної інноваційної політики / С.М. Ганзюк // Економіка та держава. – 2010. – № 11. – С. 69-70.

3. Кравчук В.В. Розвиток інноваційної діяльності як інструменту підвищення конкурентоспроможності регіону / В.В. Кравчук, В.М. Гринчук // Проблеми науки. – 2012. – № 11. – С. 21-27.

 

Стаття надійшла до редакції 16.08.2012 р.