УДК 324.57

 

В. В. Фомін,

здобувач, Донецький державний університет управління

 

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ»

 

В статті на основі аналізу теоретичних підходів виявлено сутнісні складові трактування поняття «ефективність державного управління».

 

В статье на основе анализа теоретических подходов выявлены сущностные составляющие трактовки понятия «эффективность государственного управления».

 

Essential components of interpretation of the concept “efficiency of public administration” are revealed in the article on the basis of the analysis of theoretical approaches.

 

 

Актуальність теми. Постановка проблеми в загальному вигляді. Формування передумов для подолання кризових явищ і подальшого розвитку економічної, політичної, соціальної сфер функціонування і розвитку українського суспільства є можливим за утвердження принципу використання всіх резервів підвищення ефективності суспільних інститутів, структур та механізмів. Зміст даного принципу полягає у необхідності пошуку і реалізації будь-яких можливостей для удосконалення і оптимізації процесів соціально-економічного розвитку і управління ним. Одним з найважливіших напрямів зазначеного удосконалення виступає підвищення ефективності державного управління в Україні, оскільки від впливу органів влади на перебіг суспільного життя залежать довгострокові перспективи розвитку української держави (суверенітет, національна безпека, міжнародна конкурентоспроможність та ін.), системні характеристики суспільства (здатність до самоорганізації, ініціативи, перспектива суспільної згоди тощо), короткострокові орієнтири (реалізація реформ, покращення якості життя та ін.). З урахуванням сказаного оцінка ефективності державного управління в Україні та виявлення напрямів її підвищення виступає актуальною науковою проблемою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням ефективності державного управління в цілому присвячено чимало робіт. Серед останніх публікацій вітчизняних вчених на цю тему варто виділити роботи Н. Одинцової, В. Бороноса та А. Іваненка, В. Дзюндзюка, Л. Приходченко, М. Лесечко та Р. Рудницької та ін. Разом з тим, різні автори реалізовують відмінні підходи до поняття ефективності державного управління та її оцінювання, що потребує подальшого обґрунтування як термінологічного апарату, так і методичних підходів.

Метою статті виступає обґрунтування сутності поняття «ефективність державного управління» та підходів до її визначення за сучасних умов.

Викладення основних результатів дослідження. За твердженням Л. Приходченко у більшості зарубіжних країн основою для оцінювання соціально-економічних результатів діяльності державного сектору формують показники ефективності та результативності, причому під ефективністю пропонується розуміти співвідношення між продуктом та ресурсами, які пішли на його створення з огляду на результат, а під результативністю ступінь досягнення декларованих цілей, причому у зіставлені з використаними для цього в процесі діяльності ресурсами [1, 2].

Як слушно зазначає Н. Одинцова, загальною рисою більшості з існуючих підходів до визначення ефективності державного управління є виділення двох основних груп цілей: зовнішніх, орієнтованих на вплив органу державного управління на об’єкт управління; і внутрішніх, які характеризують процес функціонування певного органу державного управління як організації [3]. Разом з тим, виділяючи дві відповідних групи критеріїв ефективності органів державного управління, автор акцентує увагу саме на другому підході, пропонуючи підвищувати ефективність за рахунок менеджменту організацій в органах влади [4]. Подібну позицію посідає і В. Дзюндзюк, відповідно до думки якого ефективність публічних організацій доцільно розглядати у нерозривному зв’язку з інструментами їх діяльності, до яких належать: переконання, фінансові засоби, правила і організаційна структура. Крім того, моделі для публічних організацій повинні містити в собі елементи, що відбивають «соціальні результати», тобто вплив діяльності організації на суспільство, тому в них доцільно включати елементи, що визначають задоволеність як кінцевим продуктом, так і соціальним результатом [5].

В. Кобзаненко пропонує здійснювати оцінку ефективності державного управління через оцінку ефективності державноуправлінських рішень, які, на його думку, є сукупністю моделей та методів з вивчення та вимірювання фактичних результатів державноуправлінської діяльності або реалізації державних програм. Автор виділяє дві складові вимірювання ефективності державного управління: технічну та економічну ефективність. Перша визначає ступінь досягнення цілей діяльності держави з урахуванням цілей розвитку суспільства, друга являє собою співвідношення вартості обсягів наданих послуг і вартості обсягів залучених в процес надання цих послуг ресурсів [6].

Слід вказати, що в основному наведені вище визначення в інструментальному аспекті приводять до необхідності виміру ефективності діяльності окремих органів державної влади та їх структурних підрозділів на регіональному рівні як ефективності організацій. На нашу думку, подібний мікроекономічний підхід не дає уявлення про всю систему державного управління, оскільки не дозволяє враховувати ефект взаємодії всіх органів державного управління, оцінити наслідки державного втручання у всю сукупність суспільних процесів. Крім того, практично немає єдиного методичного підходу до оцінки саме ефективності функціонування органу державної влади або його структурного підрозділу. Існуючі вітчизняні науково-методичні розробки [7, 8, 9] поки що не можуть задовольнити потребу в об’єктивній оцінці функціонування системи державного управління.

Інший підхід представлено в діяльності міжнародних організацій, зокрема, Світового банку, який реалізує довгостроковий дослідницький проект «Світові показники державного управління» (the Worldwide Governance Indicators), що охоплює наступні індикатори:

врахування думки населення і підзвітність державних органів (Voice and Accountability) – відображає міру, в якій громадяни мають змогу брати участь в формуванні уряду, свободу висловлення, об’єднань, наявність вільних мас-медіа;

політична стабільність та відсутність насильства (Рolitical Stability and Absence of Violence) – відображає ймовірність дестабілізації або скидання уряду неконституційними або насильницькими засобами, в т.ч. внаслідок політично вмотивованого насильства або тероризму;

ефективність урядування (Government Effectiveness) – відображає сприйняття якості послуг публічного сектору, якість і доступність державних послуг;

якість регуляторної політики (Regulatory Quality) – відображає здатність уряду формулювати та відкрито реалізовувати політики та регуляторні заходи, які дають змогу розвиватися приватному сектору;

верховенства закону (Rule of Law) – відображає сприйняття ступеня віри і дотримання суб’єктами суспільних правил, зокрема, в частині укладення контрактів, захисту прав власності, поліції, судів, а також ймовірність насильства та криміналу;

контроль корупції (Control of Corruption) – відображає міру, в якій публічна влада керується чиїмось приватними інтересами, в т.ч. розповсюдження «дрібних» та «великих» форм корупції, «захоплення» держави елітами та приватними інтересами [10].

Подібну точку зору на оцінку ефективності державного управління мають і європейські аналітики, які асоціюють її з якістю і пропонують враховувати чинники, що можуть впливати на національну конкурентоспроможність в категоріях збільшення зайнятості, створення доданої вартості та заохочення конкуренції. Серед них називають: загальне державне управління (ефективність урядування); інструменти модернізації державного управління (наприклад, електронне урядування, стратегічне управління людськими ресурсами, використання інструментів, що ґрунтуються на досвіді); адміністративний тягар на бізнес (час та вартість започаткування бізнесу, час, необхідний на отримання ліцензій, податковий тягар), ефективність системи цивільного права, корупція (в т.ч. нерегулярні платежі та хабарі, розкрадання державних коштів) [11]. Враховуючи визначення якості як ступеня вартості, придатності (застосування) певної речі або властивості для використання за призначенням, сукупність характеристик продукту (товару чи послуги) стосовно його здатності задовольняти встановлені і передбачувані норми і вимоги, слід вказати, що якість державного управління відображає ту частину ефективності, яка виражається в загальному ефекті функціонування системи державного управління – отриманні населенням послуг публічного сектору за умов посилення тиску на державний бюджет.

Таким чином, в трактуванні поняття «ефективність державного управління» варто враховувати наступні змістові аспекти:

конкретний ефект державного управління полягає в наданні населенню певних послуг;

загальний ефект державного управління полягає в цілеспрямованій зміні інтенсивності, характеру та різноманітті протікання певних суспільних процесів, що має на меті забезпечення конкурентоспроможності, економічного зростання, добробуту населення, безпеки та цілісності суспільства;

ефективність функціонування системи державного управління виражається в якості послуг, які вона надає, ступені досягнення загального ефекту її функціонування і у показниках використання ресурсів на забезпечення якості і загального ефекту кожним органом державної влади і їх сукупністю в цілому.

Висновки. Ефективність державного управління являє собою багатоаспектне поняття, яке відображає ступінь досягнення загальних цілей державного управління і якість надання послуг населенню у співвідношенні з ресурсним забезпеченням відповідної владноуправлінської діяльності. Методичний підхід до оцінки ефективності державного управління повинен враховувати такі її складові, як: 1) експертну оцінку результатів впливу державних органів на державний суверенітет, конкурентоспроможність, економічне зростання, суспільну злагоду та ін.; 2) оцінку чинників та інструментів забезпечення якості надання публічних послуг (використання інструментів та технологій, що підвищують ефективність управлінського впливу, створення умов транспарентності суспільного, в т.ч. владного, середовища, раціональності законодавчого поля, відсутність корупції та ін.); 3) ефективність реалізації окремих регуляторних елементів (наприклад, використання бюджетних коштів, управління держборгом та ін.) і діяльності окремих державних органів влади як організацій.

 

Література

1. Приходченко Л.М. Щодо складності застосування показників оцінювання ефективності державного управління: теорія і практика [Електронний ресурс] / Л.М. Приходченко // Державне будівництво. – 2009. - №1. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-1/doc/1/07.pdf

2. Приходченко Л. Щодо сутності поняття «ефективність» в системі демократичного врядування / Л. Приходченко // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць ОРІДУ. Вип. 3 (31) – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. 57-65

3. Крамзіна Н.О. Ефективність функціонування органів державного управління економікою / Н.О. Крамзіна // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк, 2007. – т. 8, вип. 84, серія «Економіка» – С. 52-61.

4. Одинцова Н.А. Государственное управление экономикой: обоснование системы менеджмента [Електронний ресурс] / Н.А. Одинцова // Ефективна економіка. – 2010. - №9. – Режим доступу: http:www.economy.nayka.м com.ua.

5. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій: Монографія / В.Б. Дзюндзюк. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. – 236 с.

6. Козбаненко В.А. Государственное управление: основы теории и организации.Учебник. Том 1. – М.: Статут, 2002. – 257 с.

7. Лесечко М. Методичні підходи до оцінки державного врядування в Україні [Електронний ресурс] / М. Лесечко, Р. Рудницька // Науковий вісник. – 2010. – Вип. 5. «Демократичне врядування». – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2010_5/fail/Lesech.pdf

8. Кулинич О. Методика оцінки підсумків організаторської роботи районних державних адміністрацій (виконкомів рад міст обласного значення) / О. Кулинич // Вісник УАДУ. – 2001. - №2. – С. 214-223.

9. Чемерис А. Аудит адміністративної діяльності: Навч. посіб. / А. Чемерис, М. Лесечко, Р. Рудніцька, О. Чемерис. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 212 с.

10. The Worldwide Governance Indicators (WGI) project [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://info.worldbank.org/governance/wgi/index.asp

11. Zak. M. Quality of governance / M. Zak // Working Paper CES UEM. – 2005. – № 4. – 28 Р.

 Стаття надійшла до редакції 11.11.2011 р.