Українською | English

BACKMAIN


УДК 338.24

 

М. В. Вишиванюк,

кандидат  економічних наук,

здобувач Академії муніципального управління

 

ДЕРЖАВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

 

Анотація. В статті досліджені основні інструменти та заходи державного забезпечення еколого-економічної збалансованості та запропоновати основні шляхи її забезпечення

Ключові слова. Екологічна політика, екологічні механізми, державне управління, екологічні системи, еколого-економічна збалансованість.

 

Summary. In the article the basic tools and measures of state support environmental-economic balance and offered basic ways to ensure.

 Keywords. Environmental policy, environmental mechanisms, governance, ecological systems, ecological and economic balance.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. В сучасних умовах швидке реагування на потреби суспільства, включаючи і екологічні, найбільшою мірою характерні для регіонального рівня на якому зосереджуються підприємства малого бізнесу. Активний розвиток еколого-орієнтованих видів діяльності (представлених в основному малим і середнім бізнесом), передбачає формування спеціальних заходів економічної підтримки з боку держави на регіональному рівні, що поєднують заохочувальні та примусові інструменти. До примусовим - відносяться: екологічні платежі, штрафи, екологічне нормування, санкції, мита, збори, заборони і т.д .

Аналіз  останніх  досліджень  і  публікацій,  в  яких  започатковано  вирішення  даної проблеми. Проблеми державного екологічного регулювання розглядалися  в  роботах  вітчизняних  науковців  В. Д. Бакуменка,  Е. В. Гарусова,  Ю. Н. Гладкого,  Б. М. Данилишина,  Е. М. Євсєєва,  А. Б. Качинського,  Н. В. Кропотової,  О. Я. Лазора,  Ю. П. Лебединського,  О. Г. Мордвінова,  Н. Р. Нижник,  О. О. Нєсвєтова  та  ін.  Аналіз  наукових  праць  свідчить  про недостатню  вивченість  умов  формування  державного  екологічного  управління  в Україні на регіональному рівні. 

Мета  статті  – визначити основні інструменти та заходи державного забезпечення еколого-економічної збалансованості на регіональному рівні та запропоновати основні шляхи її забезпечення

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Реалізація на регіональному рівні заохочувальних інструментів активізації еколого орієнтованого бізнесу сприятиме мотиваційному впливу на попит екологічної продукції і послуг з боку споживачів (доведення інформації про екологічні переваги продукції і формування нових екологічних потреб) [2].

 При реалізації заходів державної підтримки формування і безперервного нарощування обсягів платоспроможного попиту на енергоефективну та екологічно відповідальну продукцію і послуги доцільно здійснювати на основі індикативного планування державних і місцевих закупівель такої продукції і послуг за допомогою системи державного  замовлення, що потребує розробки екологічних критеріїв для їх пріоритетного розміщення [3].

При цьому забезпечення еколого-економічної збалансованості регіонального розвитку передбачає:

- включення до законодавства вимог з енергоефективності (вимоги до питомого споживання енергоресурсів машин і устаткування, втрат тепла в будівлях, витрат води) та екологічної відповідальності та безпеки, підтверджених добровільною сертифікацією та ін);

- відображення в законодавчих і нормативних актах про державні закупівлі положень про пріоритет придбання товарів, які відповідають кращим класам енергоефективності; товарів, вироблених з вторинної сировини;

- здійснення маркування товарів за рівнем енергоефективності, включаючи обов'язкове маркування енергоспоживаючого обладнання та машин по рівнях (класах) енергоефективності;

- ініціювання представниками держави в радах директорів компаній з державною участю підключення цих компаній до добровільних механізмів екологічної відповідальності, які користуються найбільшою довірою (наприклад, добровільна сертифікація, проведена незалежними аудиторами);

- забезпечення «екологічної прозорості» (публікації нефінансових звітів про сталий розвиток) для суб'єктів господарювання [4].

Еколого-економічна збалансованість регіонального розвитку обумовлює значущість і пріоритетність екоінновацій за наступними напрямками:

1) розвиток інноваційного потенціалу за рахунок науково-технологічних інновацій, що забезпечують підвищення ефективності виробництва, розширення асортименту і поліпшення якості вироблених товарів і послуг, використовуваних технологій, зміну моделей і поколінь техніки; енерго-і ресурсозбереження;

2)  екологічна реструктуризація і модернізація виробництва (зміна галузевої структури через зниження попиту на продукцію екологічно брудних виробництв або в результаті модернізації підприємств, споживачів даної продукції);

3)  розробка та використання природозберігаючих технологій: поширення передових технологій утилізації відходів різного роду, повторної переробки ресурсів після їх обробки, рекультивації порушених земель і т.д.;

4) розвиток екодевелопменту, включаючи сферу ЖКГ, формування ринку екологічної продукції та екологічних послуг;

5)  формування екологічних вимог до розробки технологій, введення в практику екологічного регулювання системи, заснованої на принципах найкращих доступних технологій, які будуть відповідати сучасним економічним та екологічним стандартам і нормативам світового рівня, будучи стимулом для активізації інноваційної діяльності, перш за все, в екологічно небезпечних галузях економіки;

6) запровадження на промислових підприємствах систем екологічного менеджменту в якості механізму екологізації виробництва та управління (визнаних на світовому рівні і використовується більшістю розвинених країн протягом 20 років);

7)  застосування екологічного маркетингу і формування ринку екологічних благ, значимість якого посилюється зі зміною підходів з боку світового співтовариства до поняття «добробут», коли поряд з доходами та витратами підвищується роль якості та екологічної безпеки навколишнього середовища;

8) розповсюдження сертифікації, що включає екологічне маркування, що підтверджує відповідність характеристик виробленого продукту стандартам в галузі охорони навколишнього середовища;

9) визнання механізму ліцензування небезпечних видів діяльності, екологічної експертизи, екологічного аудиту та екологічного консалтингу в якості важливих засобів управління антропогенним впливом на навколишнє середовище відповідно до можливостей допустимого використання природних ресурсів та асиміляційного потенціалу території;

10)                 створення інструментарію еколого-інноваційної діяльності, стимулювання ринків екологічних послуг, екологічно чистих продукції, технологій;

 11) посилення значущості інновацій в інституційній, економічній, інвестиційної, інформаційної, управлінської та культурологічної сферах [2].

Серед заохочувальних інструментів розвитку екологічно орієнтованих малих підприємств можуть бути  застосовані:

- пряме бюджетне фінансування енергоефективної і екологічної продукції, проведення НДДКР, робіт і послуг екологічної спрямованості через систему державного замовлення, державних і регіональних екологічних програм з використанням механізму конкурсів, тендерів тощо;

- пільгове оподаткування прибутку, отриманого від реалізації екологічної продукції (послуг) і надання «пільгових канікул» (2-3 роки на період становлення цього виду бізнесу);

- створення на регіональному рівні спеціалізованих структур, відповідальних за організаційну, фінансову та інформаційну підтримку екологічно орієнтованого бізнесу;

- звільнення від сплати деяких податків в період становлення бізнесу, що здійснює діяльність на ринку екологічних товарів, робіт і послуг;

- часткове або повне страхування інноваційних ризиків при розробці екологічних нововведень;

- надання екобізнесу правової підтримки, допомоги в пошуку партнерів, забезпечення державної гарантії при здійсненні угод;

- формування інформаційної інфраструктури у сфері екоінновацій, що складають основу інноваційного потенціалу.

Формування механізму інтеграції еколого-економічного збалансування  підприємницької діяльності в систему державного регіонального управління передбачає розгляд територіального маркетингу з екологоекономічних позицій. Поява і посилення значимості потреби в екологічній безпеці ініціює процес розвитку екологічного маркетингу. Інтегрований характер екомаркетингу в рамках регіональної системи управління включає в себе виконання наступних вимог: інтеграція відповідальності; інформаційна
інтеграція, інтеграція ступенів збуту. Такий підхід означає розвиток підприємництва на основі мінімізації споживання матеріалів, енергії, формування екологічного бренду, використання екотехнологій, підвищення продажів еко-продукції, що сприятиме збереженню сприятливого навколишнього середовища, в т.ч. для майбутніх поколінь [1].

Реалізація такого підходу припускає проведення широкомасштабних маркетингових досліджень на стадії планування розробки нових товарів, оскільки, за даними аналітиків, ризики, пов'язані з реалізацією інновацій, обумовлені низкою чинників: скорочення життєвого циклу товарів; зростання витрат на розвиток нових продуктів; посилення законодавчих актів про охорону навколишнього середовища та захисту прав споживачів, глобалізація конкуренції; зростання пропозиції нових товарів; збільшення ступеня фрагментованості ринків, зменшення рентабельності торгових марок компаній-послідовників [5].

Враховуючи зростаючу роль виділених факторів, вже на стадії проектування необхідно віддавати переваги екологічним інноваціям, які мінімізують потенційні екологічні ризики. Незалежно від того, до якого сектору промисловості належать господарюючі суб'єкти, всі вони повинні покращувати свої показники щодо навколишнього середовища: більш ефективно використовувати природні ресурси, замінювати традиційні енергетичні джерела енергії на альтернативні, забезпечувати екологічну безпеку і відповідальність виробника, зменшувати ризики для навколишнього середовища і для населення. Перехід до «зеленої індустрії» забезпечить сталий розвиток, а також стане фактором зростання ВРП. Проблематика «зеленої індустрії» має велике значення для раціонального використання обмежених ресурсів регіону, сприяє розвитку енергоефективних, низько вуглецевих технологій на основі інноваційних рішень.

Пріоритетним має стати перехід на відновлювані джерела енергії та вторинну переробку матеріалів і зменшення споживання води і невідновлюваних ресурсів.

Для усунення шкідливого впливу промисловості на навколишнє середовище в механізмі інтеграції еколого-економічної збалансованості підприємницької діяльності в систему державного регіонального управління особливо важливо: прийняття відповідних законів і стандартів, які могли б регулювати ці процеси, запровадження сертифікацій, підтримка екологічного бізнесу в частині запровадження «зелених» інновацій (водопостачання, поновлюваних джерел енергії, нових технологій). Одним з можливих шляхів вирішення даної проблеми може стати створення «зелених» інвестиційних банків. Так, у Великобританії створюється банк з інвестиційним капіталом в 21 млрд. євро з підтримки зеленої енергетики [3].

Існуюча законодавча база не дозволяє на сьогоднішній день стимулювати фізичних і юридичних осіб до застосування нових технологій, створення екологічно орієнтованих підприємств, зниження навантаження на навколишнє середовище. До числа проблем, що перешкоджають впровадженню екотехнологій, відносяться: дефіцит фінансових коштів для розробки та впровадження технологій; нерівномірний розподіл промислових підприємств та природних ресурсів, особливо джерел енергії та води; відсутність стимулювання інновацій в сфері розробки і передачі екологічно чистих технологій. Розвиток нових екологічно чистих технологій і послуг відкриває значні перспективи для екобізнесу [4].

Необхідна розробка чітко сформульованої політики, спрямованої на стимулювання екоінновацій, і прийняття урядових заходів щодо створення та консолідації ринків «чистих» технологій в регіоні.

Механізм інтеграції екологічного підприємництва в систему регіонального управління слід розглядати у вигляді триланкової структури, пов'язаної по вертикалі: державна, регіональна і локальна. Державний рівень передбачає законодавче регулювання процесів еколого-економічної збалансованості, встановлюваних для всіх суб'єктів.

Основний процес інтеграції екологічного підприємництва в систему регіонального управління відбувається шляхом коригування законодавчої, організаційної та фінансової складової механізму на основі включення в нього елементів, які повною мірою враховують специфіку регіону.

Основним інструментом державної підтримки екологічно орієнтованого малого підприємництва є програми розвитку та підтримки малого підприємництва. Головний принцип, який необхідно використовувати при відборі екологічно орієнтованих бізнес структур для включення їх в програми підтримки малого підприємництва, - це здатність даних структур створювати конкурентні переваги регіону [5].

Для підвищення ефективності екологічно орієнтованого малого бізнесу важлива  фінансова підтримка. В даний час вона явно недостатня. Збільшення фінансової підтримки екологічно орієнтованого бізнесу може бути пов'язано з виділенням субсидій на відшкодування процентної ставки за кредитами, що надаються кредитними установами суб'єктам малого підприємництва. Це можна розглядати як специфічний інструмент підтримки екологічно орієнтованого малого бізнесу на основі кредитування. В рамках даного принципу існують обмежені можливості в залученні інвестицій, що пов'язано з неможливістю отримання кредитів початківцям індивідуальним підприємцям; труднощами в залученні зовнішніх фінансових джерел, насамперед кредитів комерційних банків у зв'язку з відсутністю у малих підприємств необхідної застави; високими процентними ставками по кредитах; обмеженими термінами надання кредиту [2] .

З метою підвищення ефективності функціонування механізму управління системою фінансово-кредитної підтримки малого екологічно орієнтованого підприємництва необхідне введення низки інструментів, серед яких найбільш важливими є:

- створення спеціалізованих державних фондів по страхуванню інвестиційних ризиків малого бізнесу;

- встановлення агентських відносин з комерційними банками, які здійснювали б моніторинг конкурентоспроможності суб'єктів малого бізнесу з урахуванням екологічної складової, кредитування їх обігового капіталу та інвестиційних проектів під гарантії уряду регіону;

- використання еластичної системи кредитних ставок в залежності від значимості та пріоритетності для регіону підприємницьких проектів та ін.

Враховуючи основні напрями вдосконалення фінансово-кредитної підтримки екологічно орієнтованих суб'єктів малого підприємництва, доцільно консолідувати фінансові ресурси, призначені для таких структур, зосередивши зусилля державних і регіональних фондів підтримки на заставно-гарантійному забезпеченні екологічно орієнтованих проектів малого бізнесу. Одночасно необхідно вводити в практику подання комерційними банками кредитів на основі проведення фінансового та екологічного аудиту господарюючого суб'єкта, а також стратегічних цілей його економічного розвитку [1].

Висновки. Україна перебуває в ситуації, коли в першу чергу суспільство прагне вирішити економічні завдання, а екологічні блага відсуваються на другий план. Безумовно, виробництво, незважаючи на циклічність і досить високу амплітуду коливань, розвивається з тенденцією зростання. Якість навколишнього та соціального середовища, навпаки, незважаючи на прогрес у технологіях виробництва, змінюється в умовах стабільної тенденції до спаду. Момент рівноваги в розвитку економічної, екологічної та соціальної складових вже пройдений, і в даний час підсистеми розвиваються в різних напрямках, дестабілізуючи всю господарську систему.

Доцільна розробка механізму укладення договорів про обов'язкову екологічну відповідальність підприємств за заподіяний збиток з регіональними органами влади. У цьому договорі доцільно прописувати права і обов'язки обох сторін за екологічну відповідальність і заподіяний підприємством збиток. У цьому випадку плата здійснюється за фактом події. Інакше кажучи, сторона яка завдала шкоди повністю бере на себе відповідальність його компенсувати, або провести очистку порушеного природного об'єкта, або виплатити компенсації потерпілим і т.д. за рахунок власних фінансових коштів. Цей інструмент повинен активізувати екологічну відповідальність підприємств тим самим, прогнозувати збиток і вживати заходів, щоб його не допустити. В якості гарантій тут можуть виступати активи підприємства та механізм екологічного страхування. Цей інструмент ефективно працює в багатьох компаніях за кордоном.

Таким чином, на нашу думку регіональні програми підтримки і розвитку малого підприємництва можна розглядати як важливий інструмент інтеграції еколого-економічної збалансованості підприємницької діяльності в систему державного  регіонального управління.

 

Список літератури:

1. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. – К. : КНЕУ, 2001. – 538с.

2. Миронова Т.Л. Управління розвитком регіону : Навчальний посібник / Т.Л.Миронова, О. П. Добровольська, А. Ф. Процай, С. Ю. Колодій. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 328 с.

3. Промислова екологія : Навчальний посібник / С.О.Апостолюк, В.С.Джигирей, А. С. Апостолюк та інш. – К. : Знання, 2005. – 474 с.

4. Грановська Л.М. Раціональне природокористування в зоні еколого-економічного ризику / Л.М.Грановська. – Херсон: ХДАУ, 2007. –372 с.

5. Коваль Я. В. Регіональна економіка : Навчальний посібник / Я.В. Коваль, І.Я.Антонченко. – К. : ВД ”Професіонал”, 2005. – 272 с.

 

Стаття надійшла до редакції 12.11.2010 р

ТОВ "ДКС Центр"