УДК  351.84:368.914

 

О. М. Клименко,

к. держ. упр., ст. викладач,

Нікопольський інститут Запорізького національного університету (м. Нікополь)

 

 

РОЗВИТОК НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ

 

Анотація. Розглянуто необхідність та стан розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні, зокрема розвитку недержавних пенсійних фондів.

 

Аннотация. Рассмотрена необходимость и состояние развития негосударственного пенсионного обеспечения в Украине, в частности развития негосударственных пенсионных фондов.

 

Annotation. A necessity and development of the non-state pension providing status is considered for Ukraine, in particular to development of non-state pension fund.

 

 

Постановка проблеми. Солідарна система пенсійного забезпечення, що залишилась нашій країні в спадщину від СРСР, є застарілою та незбалансованою. Із року в рік видатки Пенсійного фонду України збільшуються внаслідок демографічного приросту числа пенсіонерів, а також неефективної соціальної політики. Щорічно зростає навантаження на працюючу частину населення і на бюджет країни. Пенсійний фонд вже не може самостійно, за рахунок внесків, виплачувати пенсії, отже зростає обсяг дотацій Пенсійному фонду із Державного бюджету. Збільшення пенсійних видатків становить під загрозу виконання державою всіх своїх функцій та зобов’язань у пенсійній сфері. Тому сьогодні дуже гостро стоїть питання формування міцної пенсійної системи країни, яка б являла собою стійку фінансову базу для забезпечення людини у старості. Це можливо здійснити за допомогою реалізації пенсійної реформи, сутність якої полягає у переході до трирівневої пенсійної системи: 1-й рівень – солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, 2-й рівень – нагромаджувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, 3-й рівень – система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ), розвиток якої займає винятково важливе місце у системі соціального захисту працюючої частини населення.

Аналіз останніх наукових досліджень. Питанням впровадження і функціонування третього рівня пенсійної системи (системи недержавного пенсійного забезпечення) приділяли   увагу   такі   вчені,   як   Н.  Внукова,  О. Максимчук, Б. Надточій, Н. Теременко, П. Шевчук, С. Юрій, Б. Юровський та інші.

Метою даної статті є розкриття сучасного рівня розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні, зокрема розвитку недержавних пенсійних фондів.

Виклад основного матеріалу. Правові засади реформування системи пенсійного забезпечення регламентуються Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" [1] та "Про недержавне пенсійне забезпечення" [2], які набули чинності з 1 січня 2004 р.

Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Недержавне пенсійне забезпечення – це складова частина системи пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фі-зичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних нагромаджень, додатко-вих до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування [2].

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

- пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками фондів;

- банківськими установами через укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нагромадження пенсійних заощаджень;

- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду [5].

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на основі наступних принципів:

а) законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

б) зацікавленості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

в) добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об’єднаннями фізичних осіб та об’єднаннями юридичних осіб;

г) добровільності участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати тощо [3].

Згідно Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» недержавні пенсійні фонди (НПФ) є неприбутковим організаціями, що провадять виключну діяльність з недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь своїх учасників з подальшим управлінням пенсійними активами та здійсненням пенсійних виплат [2].

НПФ створюються на основі рішення засновників та діють на підставі статуту, що затверджується засновниками фонду, набуває права на здійснення своєї діяльності з моменту реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та отримання відповідного свідоцтва. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку здійснюється нагляд та контроль за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами пенсійних фондів та зберігачів. Єдиним органом управління Пенсійного фонду є рада пенсійного фонду. Для забезпечення ефективності діяльності НПФ користується послугами адміністратора, компанії з управління активами, банку зберігача та аудитора на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду [7].

Можливі три види вітчизняних НПФ – відкриті, корпоративні і професійні, які мають відмінності в складі засновників, вкладників і учасників (табл.1).

 

Таблиця 1. Характеристика видів НПФ

 

З точки зору підприємства-засновника пенсійного фонду найбільш сприятливим для його діяльності є утворення пенсійних фондів корпоративного виду, адже участь у такому фонді закріплює працівника на підприємстві. При виході з підприємства, що утворило корпоративний пенсійний фонд, працівник виходить і з самого пенсійного фонду. При участі ж фізичної особи в пенсійному фонді професійного типу зміна місця роботи не впливає на право бути учасником НПФ. Але працівник має займатися тільки тим видом діяльності, що встановлений статутом фонду [5].

Станом на 31.12.10 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 101 НПФ та 43 адміністратори НПФ, з яких мають ліцензії з адміністрування НПФ – 36. При цьому 13 адміністраторів НПФ обслуговують більше ніж один недержавний пенсійний фонд.

Кількість відкритих НПФ на кінець звітного періоду становила 83, що пояснюється більшою доступністю їх до широких верств населення, тоді як учасниками професійних чи корпоративних НПФ можуть бути лише фізичні особи, які пов’язані за родом їхньої професійної діяльності або перебувають у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками або роботодавцями-платниками. Кількість корпоративних фондів 9, професійних – 9 [6].

Система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно. З огляду на це, система НПЗ має потенціал для подальшого розвитку пенсійного забезпечення населення. Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці 2 [6].

 

Таблиця 2. Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів

 

Станом на 31.12.10 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 69 741 пенсійний контракт з 56 139 вкладниками, з яких 2 385 вкладників, або 4,2%, – юридичні особи, на яких припадає 884,6 млн. грн. пенсійних внесків (95,6% від загального обсягу пенсійних внесків за системою НПЗ), а 53 754 вкладники, або 95,8%, – фізичні особи. При цьому, порівняно з кінцем 2009 року кількість контрактів з юридичними особами зросла на 8,5%, а з фізичними особами – на 12,5%

На кінець 2010 року кількість учасників НПФ відповідно до укладених контрактів становила 569 230 осіб, протягом року вона зросла на 72,1 тис. осіб, або на 14,5%. Як і в попередні роки, станом на 31.12.10 серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 40 до 55 років, а саме 40,2% (2009 рік – 41,4%, 2008 – 42,5%, 2007 – 41,9%).

Пенсійні виплати (одноразові та на визначений строк) станом на 31.12.10 становили 158,2 млн. грн., збільшившись за 2010 рік на 75,6%.

Сукупно недержавними пенсійними фондами протягом 2010 року було здійснено пенсійних виплат 46 725 учасникам та 1 105 спадкоємцям, тобто 8,2% учасників від їхньої загальної кількості отримали пенсійні виплати протягом 2010 року. Це зумовлено в першу чергу невеликою долею учасників вікової групи старше 55 років.

Одним із основних якісних показників, які характеризують систему НПЗ, є сплачені пенсійні внески. Аналізуючи динаміку сплачених пенсійних внесків, слід зазначити, що надходження пенсійних внесків за 2010 рік збільшились на 22,6% і на 31.12.10 становили 925,4 млн. грн.

Протягом 2009 року Держфінпослуг було погоджено 16 рішень щодо тимчасового припинення сплати пенсійних внесків за власні кошти 10 роботодавцями-платниками за двома корпоративними пенсійними фондами (1 рішення стосовно одного НПФ, 15 – стосовно іншого); протягом 2010 року – жодного рішення. Двома роботодавцями-платниками сплату пенсійних внесків до двох корпоративних пенсійних фондів було поновлено у термін, встановлений законодавством. На загальну динаміку надходжень пенсійних внесків вказані рішення суттєво не вплинули [6].

Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на

31.12.10 становить 1 144,3 млн. грн. Всього за 2010 рік активи НПФ зросли на 33,4% (на 286,4 млн. грн.). Чиста вартість активів НПФ протягом 2010 року збільшилася з 854,7 до 1 140,6 млн. грн., або на 33,5%.

Зменшення в період фінансово-економічної кризи обсягів виробництва

основних видів промислової продукції та послуг значно погіршили умови інвестиційної діяльності, у тому числі недержавних пенсійних фондів, що негативно вплинуло на рівень дохідності пенсійних активів. На сьогодні актуальною проблемою для недержавних пенсійних фондів є забезпечення дохідності пенсійних активів вище рівня інфляції.

За результатами 2010 року, переважними напрямами інвестування пенсійних активів є депозити в банках (34,7% інвестованих активів), акції українських емітентів (18,1%), облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (15,4%), цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (14,9%) [6].

У загальній структурі інвестиційного портфеля НПФ активи розподіляються таким чином:

- 34,7% або 396,8 млн. грн. загальної вартості активів НПФ розміщено на банківських депозитах (станом на кінець 2009 року – 40%, або 343 млн. грн., відповідно);

- частка цінних паперів, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, в абсолютному виразі у консолідованому портфелі НПФ збільшилась – з 141 млн. грн. у 2009 році до 170,4 млн. грн. у 2010 році, проте у відносному виразі зменшилась - з 16,4% до 14,9% відповідно;

- частка корпоративних облігацій у консолідованому портфелі в абсолютному виразі збільшилась у порівнянні з 2009 роком з 162,4 млн. грн. до 175,7 млн. грн., а у відносному виразі зменшилась з 18,9% до 15,4% відповідно;

- у 2010 році у порівнянні з 2009 роком в консолідованому портфелі НПФ зросла частка акцій українських емітентів з 8,8% до 18,1% (або з 75,9 млн. грн. до 206,9 млн. грн. відповідно;

- дещо зменшилися в загальній вартості активів НПФ частки активів, інвестованих у цінні паперів, дохід за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства, (з 0,8% станом на кінець 2009 року до 0,4% станом на кінець 2010 року), у банківські метали (з 3,7% станом на кінець 2009 року до 2,8% станом на кінець 2010 року);

- станом на кінець 2010 року у консолідованому інвестиційному портфелі НПФ відсутні іпотечні цінні папери (станом на кінець 2009 року їх частка становила 0,05%);

- дещо зросла частка активів, інвестованих у об’єкти нерухомості (з 2,1% станом на кінець 2009 року до 5,6% станом на кінець 2010 року) та у інші активи, не заборонені законодавством України (з 6,3% станом на кінець 2009 року до 5% станом на кінець 2010 року);

- обсяг коштів на поточному рахунку станом на кінець 2010 року становив 3,1 % (станом на кінець 2009 – 2,8%) [6].

Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ. Загальна вартість доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, станом на 31.12.10 склала 433 млн. грн., або 46,8% від суми залучених внесків, збільшившись протягом 2010 року на 196,3 млн. грн., або на 82,9%.

Поки що суттєвим фактором, що стримує зростання інвестиційного доходу НПФ, є незначний обсяг залучених пенсійних внесків для забезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти. Середня дохідність активів недержавних пенсійних фондів від інвестування у звітному періоді була на рівні 17,2% річних при інфляції на рівні 9,1% річних. Серед НПФ, до яких розпочато сплату пенсійних внесків, 50 НПФ (на які припадає 78,1% учасників та 97% загальних активів НПФ) забезпечили дохідність вищу за рівень інфляції, 14 – нижчу за рівень інфляції, діяльність 2 НПФ виявилась збитковою [6].

Висновки. Третій рівень трирівневої пенсійної системи – система недержавного пенсійного забезпечення - ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат, які доповнюють пенсійні виплати з І та ІІ рівнів.

Незважаючи на значні темпи приросту пенсійних активів протягом ос-танніх років, вони досить невеликі, якщо порівняти їх з обсягами активів ін-ших банківських та небанківських установ. Нагромадження недержавних пенсійних фондів за 5 років діяльності становлять менше 1 % річного обсягу бюджету ПФУ. Недержавні пенсійні фонди для більшості українців залишаються невідомим явищем. З майже 21 млн осіб працюючого населення до недержавних пенсійних фондів залучено менше 2 %. У країнах із розвинутою ринковою економікою ці показники в десятки разів більші. Більшість тих, хто ро-бить внески до НПФ – це компанії. І лише 4 % внесків до НПФ – платежі фізичних осіб. Вкладниками є тільки кожне п'ятисоте підприємство, насамперед, державні установи та їхні працівники [4].

Проте позитивним є те, що започатковано механізм власного накопичувального рівня, за допомогою якого населення може самостійно відкладати кошти на пенсію. Розвиток діяльності недержавних пенсійних фондів має тенденцію до щорічного збільшення за показниками залучених коштів та збільшення кількості зацікавлених громадян. Держава повинна сприяти подальшому розвитку недержавного пенсійного забезпечення.

 

Використані джерела інформації:

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» : // Урядовий кур’єр. – 14 серп. – 2003. – № 150.

2. Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 №1057-ІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003, N 47-48, ст.372.

3. Конопліна Ю. С. Соціальне страхування : навч.посіб./ Ю. С. Конопліна. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2008. – 224 с.

4. Мальований М.І. Стан та проблеми розвитку системи недержавного пенсійного страхування в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.udau.edu.ua/ library.php? pid=1535.

5. Нечай А. А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів / А. А. Нечай. – Чернівці: «Рута», 2004. – 376 с.

6. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення за 2010 рік. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www/dfp.gov.ua/732.html

7. Стельмащук Л. Розвиток недержавного пенсійного страхування в Україні / Л. Стельмащук // Наука молода. – 2008. - № 9. – С. 112 – 115

Стаття надійшла до редакції 22.08.2011 р.