УДК 323.213

 

Ю. Ю. Ряховська,

кандидат економічних наук,

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

 

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУ В КРАЇНІ

 

Y. Y.  Ryakhovskaya,

Ph.D. in Economics Sciences

Klasychnyj pryvatnyj universytet, Zaporizhzhia, Ukraine

 

ADVANTAGES AND LACK OF IMPLEMENTATION OF THE ELECTRONIC GOVERNMENT IN THE COUNTRY

 

В статті розглянуто суть концепції електронного уряду, яка полягає саме в переході до нових форм взаємодії в системі державного управління, зміні принципів роботи всередині урядових структур, перехід до гнучких організаціям, орієнтованим на знання. Визначено ключові принципи закладені в рамках концепції електронного уряду. Запропоновано три основні напрями розвитку електронного уряду.

 

The article discusses the essence of the concept of e-government, which is precisely in the transition to new forms of interaction in the system of public administration, the changing principles of work within government structures, the transition to flexible organizations, knowledge-based. The key principles laid down within the concept of e-government are defined. Three main directions of e-government development are proposed.

 

Ключові слова: електронний уряд, система державного управління, урядові структури, реінжиніринг процесів управління, електронне адміністрування, електронна взаємодія,  інформаційне суспільство.

 

Key words: e-government, public administration system, government structures, reengineering of management processes, e-administration, electronic interaction, information society.

 

 

Актуальність дослідження. З наукової точки зору більший інтерес представляє широке визначення даного терміну. Електронний уряд є щось більше, ніж впровадження і використання ІКТ в діяльності органів державного управління. Це, перш за все, нова концепція державного управління, що припускає зміну взаємин між органами державного управління і суспільством, що включає реінжиніринг процесів управління в державних структурах [9, c.78].

Так само як і в приватному секторі реінжиніринг процесів управління в державних структурах передбачає фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотного поліпшення в ключових показниках результативності, таких як витрати, якість, рівень обслуговування та оперативність, допомогою ІКТ засобів і методів здійснення державних функцій, розвиток демократичних засад державного управління, забезпечення принципів відкритості та підзвітності суспільству [11, c.67].

Аналіз наукових досліджень та публікацій Важливий внесок у відображення переваг та недоліків впровадження електронного уряду зробили такі вчені, як А. Белл, С. Бурас, М. Боунс, М. Бонем, Катріс, С. Кліфт, П. Норіс та ін. У вітчизняній науковій літературі дослідженню проблематики електронного врядування присвячено роботи таких провідних науковців, як С. Дубова, Д. Дубов, С. Кузнєцова, І. Клименко, К. Линьова, О. Мітченко, О. Рискова, О. Юлдашев та ін.

Метою дослідження є розкритті сутності електронного уряду, визначенні взаємодії в системі державного управління та принципів комунікації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Суть концепції електронного уряду полягає саме в переході до нових форм взаємодії в системі державного управління, зміні принципів роботи всередині урядових структур, перехід до гнучких організаціям, орієнтованим на знання. Так, наприклад, з точки зору реінжинірингу процесів прийняття та виконання рішень державними органами, основне завдання розвитку електронного уряду можна звести до наступного: «... перейти від бюрократичної моделі управління до навчається організаційної моделі органів державного управління». [5].

Ключовими принципами, закладеними в рамках концепції електронного уряду, є [1]:

1. Підвищення за допомогою ІКТ якості державних послуг, орієнтація послуг на споживача;

2. Підвищення доступності державної інформації та послуг;

3. Включення громадськості в процеси державного управління;

4. Ефективне використання інформації з метою підвищення якості державного управління і досягнення більш високих результатів діяльності.

Концептуальні засади електронного уряду розкриваються в напрямках його розвитку. Сукупність цих напрямків визначає механізми реалізації принципів електронного уряду. М. І. Арич [2] виділяє три основні напрями розвитку електронного уряду: електронне адміністрування, електронну взаємодію з громадянами, а також розвиток інформаційного суспільства:

1. Електронне адміністрування (е-Administration): автоматизація, інформатизація і трансформація функцій і процесів, пов'язаних зі збором, зберіганням, обробкою і передачею інформації. Електронне адміністрування направлено, перш за все, на оптимізацію внутрішньої роботи органів державного управління і відноситься до процесу трансформації внутрішніх взаємодій в системі державного управління [4, c.34]. Основна мета переходу на електронні методи взаємодії - встановлення інформаційних зв'язків між різними рівнями і гілками влади, можливість створення та одночасного використання інтегрованих баз даних, акумулювання даних в єдиному джерелі, виключення необхідності їх дублювання, що значно полегшує пошук інформації та її використання [8]. Розвиток електронних методів адміністрування створює умови для децентралізації управління, оскільки скорочує витрати обміну інформацією.

2. Електронна взаємодія з громадянами (e-Citizem), надання електронних послуг (e-Services). Орієнтація органів державного управління на максимальне задоволення потреб громадян є центральною ланкою в концепції електронного уряду. Так, Інститут електронного уряду IBM дає наступне визначення електронного уряду: «... Це з'єднання адміністративних процесів і технологічних рішень в певному середовищі, що змушує урядові організації просувати стратегії, орієнтовані на громадян, при одночасному підвищенні f ефективності своєї діяльності і відкритості інформації» [7]. Основу даного напрямку становить розвиток електронних державних послуг, орієнтованих на споживача, які відповідають новим стандартам якості.

3. Розвиток інформаційного суспільства (e-Society). Даний напрямок орієнтоване на встановлення і розвиток на базі Інтернет-технологій взаємодій органів державного управління з організаціями приватного сектора, недержавними і громадськими організаціями, а також іншими інститутами громадянського суспільства [3]. Розвиток інформаційного суспільства розглядається в рамках концепції електронного уряду не тільки як ключовий фактор успіху реформи державного управління, а й як одна з пріоритетних завдань держави в умовах глобальних процесів переходу до нової економіки.

Розвиток електронного уряду в рамках зазначених напрямів фактично являє собою процес створення і ускладнення інформаційно-комунікаційної інфраструктури, що об'єднує органи державного управління і зв'язує їх з громадянами та організаціями [10]. Так, результатом розвитку електронних методів адміністрування стає побудова внутрішньої інформаційно-комунікаційної інфраструктури органів державного управління, що підтримує інформаційні потоки між різними урядовими відомствами [6]. Зовнішні взаємодії органів державного управління (взаємодії з громадянами, комерційними підприємствами та громадськими організаціями) реалізуються в рамках електронного уряду за допомогою зовнішньої інформаційно-комунікаційної інфраструктури, утвореною різними формами організації взаємодії органів влади з споживачами державних послуг.

Висновки. Загальна архітектура електронного уряду представлена в таблиці 1. Всі напрямки внутрішніх і зовнішніх взаємодій в електронному уряді можна розбити на 5 основних типів [Fang, 2002]:

1. G2G (government to government) - горизонтальне і вертикальне взаємодія державних структур;

2. G2E (government to employees) - забезпечення взаємодії державних службовців;

3. G2C (government to citizens) - взаємодія державних органів з громадянами;

4. G2B (government to business) - взаємодія державних органів з бізнес-структурами.

5. G2N (government to nonprofit) - взаємодія державних органів з некомерційними організаціями.

 

Таблиця 1.

Архітектура електронного уряду: організації внутрішніх та зовнішніх взаємодій

 

Таким чином, концепція електронного уряду - це концепція підвищення якості державного управління за допомогою впровадження в роботу органів державного управління нових інформаційно-комунікаційних технологій. При цьому підвищення якості державного управління опосередковується з одного боку впровадженням нових інформаційно-комунікаційних технологій для підтримки реалізації функцій органів державного управління, а з іншого боку трансформацією самих функцій, їх оптимізацією, розвитком нових функціональних можливостей для більш повного задоволення потреб споживачів державних послуг. Технологічний і функціональний аспекти підвищення якості державного управління підкріплюються державною підтримкою розвитку зовнішнього середовища органів державного управління (інформаційного суспільства та нової економіки).

Література.

1. Агамирзян И. Электронное правительство в контексте глобализации [Електронний ресурс] / И. Агамирзян. – Режим доступу до документа: http://www.garweb.ru /conf/ms/20020626/smi/msg.asp-id_msg =41833.htm.

2. Арич М. І. Основи побудови системи «Електронний уряд» [Електронний ресурс] /М.І. Арич. – Режим доступу до документа: http://nauka.zinet.info/9/arych.php

3. Баранов О. Електронний уряд в Україні? Буде! Коли? [Електронний ресурс] / О. Баранов. - Режим доступу до документа: http://www.dt.ua/3000/3050/33406/.

4. Досвід впровадження е-демократії та е-врядування в Україні/ За ред. С. В. Дзюби. - К.:Національний центр підтримки електронного врядування, 2010.-90 с.

5. Дрожжинов В., Штрик А. Электронное правительство информационного общества [Електронний ресурс] / В. Дрожжинов, А. Штрик. – Режим доступу до документа: www.pcweek.ru/year2000/n15/cp1251/strategy/index.htm.

6. Електронне врядування в Україні: аналіз та рекомендації. Результати дослідження /О.А. Баранов, І.Б. Жиляєв, М.С. Демкова, І.Г. Малюкова; за ред. І.Г. Малюкової. – К. :Поліграф-Плюс, 2007. – 254 с.

7. Ємельяненко О.Традиційний та електронний уряд: концептуальні відмінності [Електронний ресурс] / О. Ємельяненко. – Режим доступу до документа: http://www.viche.info/journal/811/.

8. E-GOV у світі. Світовий досвід е-врядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://nc.gov.ua/menu/e_gov/

9. Клименко І. В. Технології електронного врядування : Навчальний посібник / І. В. Клименко, К. О. Линьов. — Київ : Вид-во ДУС, 2006. — 225 с.

10. Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. № 90-р // Офіційний вісник України від 01.03.2006 р. № 7. – с. 167. – ст. 376.

11. Лопушинський І. Електронна демократія та електронне врядування: досвід США для України [Електронний ресурс] / І. Лопушинський // Публічне управління: теорія та практика. — 2011. — № 2(6). — С. 60-68. — Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e book/putp/ 20112/doc/2/03.pdf

 

References.

1. Agamirzyan, I. (2002), Elektronnoe pravitelstvo v kontekste globalizatsii [E-government in the contextof globalization], available at: http://www.garweb.ru /conf/ms/20020626/smi/msg.asp-id_msg =41833.htm (Accessed 06.12.2014).

2. Arych, M. I. (2004), Osnovy pobudovy systemy «Elektronnyy uryad» [Fundamentals of system «electronic government»], available at: http://nauka.zinet.info/9/arych.php (Accessed 25.11.2014)

3. Baranov, O. (2006), Elektronnyy uryad v Ukrayini? Bude! Koly? [E-government in Ukraine? Will!When?], available at: http://www.dt.ua/3000/3050/33406/ (Accessed 11.09.2014)

4. Dosvid vprovadzhennya e-demokratiyi ta e-uryaduvannya v Ukrayini (2010), [Experience of e-democracy and e-governance in Ukraine],  Natsional’nyy tsentr pidtrymky elektronnoho uryaduvannya, Kyiv, Ukraine, P. 90.

5. Drozhzhinov, V. and Shtrik, A. (2010), Elektronnoe pravitelstvo informatsionnogo obschestva [Electronic government of the information society], available at: www.pcweek.ru/year2000/n15/ cp1251/strategy/index.htm (Accessed 15.12.2014)

6. (2007), Elektronne uryaduvannya v Ukrayini: analiz ta rekomendatsiyi  [Electronic Governance in Ukraine: Analysis and Recommendations. Research results]. Polihraf-Plyus Kyiv, Ukraine, P. 254.

7. Yemel’yanenko, O. (2011), Tradytsiynyy ta elektronnyy uryad: kontseptual’ni vidminnosti [Traditional and e-government: conceptual differences], available at: http://www.viche.info/journal/811/.(Accessed 06.12.2014)

8. E-GOV u sviti (2012),  Svitovyy dosvid e-uryaduvannya [E-GOV in the world. The world experience of e-governance], available at: http://nc.gov.ua/menu/e_gov/(Accessed 15.12.2014)

9. Klymenko, I. V. (2006), Tekhnolohiyi elektronnoho vryaduvannya : Navchal’nyy posibnyk [E-Governance Technology: Manual],  Vyd-vo DUS, Kyiv, Ukraine, P. 225.

10. Kontseptsiya rozvytku systemy nadannya administratyvnykh posluh orhanamy vykonavchoyi vlady, skhvalena rozporyadzhennyam Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 15.02.2006 r. № 90-r (2006), [The concept of the system of administrative services executive bodies, approved by Cabinet of Ministers of Ukraine of 15.02.2006 g. № 90-p], Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny vid 01.03.2006 r. № 7.  р. 167.  art. 376.

11. Lopushyns’kyy I. (2011), Elektronna demokratiya ta elektronne uryaduvannya: dosvid SShA dlya Ukrayiny [E-democracy and e-government: the US experience for Ukraine], Publichne upravlinnya: teoriya ta praktyka. 2011. № 2(6). Р. 60-68.

 

Стаття надійшла до редакції 19.10.2015 р.